Суспільство
«Церква – лише про пожертви? Це стереотип». Кейс священника, який відкрив мініпекарню на Хмельниччині та годує ЗСУ
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Понад пів року тому в Кам’янець-Подільському священник Української Греко-Католицької Церкви відкрив мініпекарню, яка не тільки пропонує містянам якісну продукцію, але й підтримує ЗСУ та переселенців. Засновник мініпекарні Тарас Хом’юк розповів ШоТам, як за допомогою соціального підприємства йому вдається робити добрі справи та розвіювати міфи про церкву.
Тарас Хом’юк
священник, засновник мініпекарні в Кам’янець-Подільському (вул. Матросова, 6В)
Соціальним бізнесом можуть займатися не тільки підприємці
З 2010 року, коли став священником, я розвивав Українську Греко-Католицьку Церкву в Хмельницькій області: займався будівництвом храмів і заснуванням нових релігійних парафій. Однак з початком повномасштабної війни діяльність кожної свідомої громади змінилася. Зокрема, ми почали працювати в напрямі допомоги Збройним силам України та внутрішньо переміщеним особам.
Думки про власне соціальне підприємство у мене з’явилися, коли я проходив курс «Молодіжний апостолят парафії», де священники набиралися навичок служіння в соціальному напрямі та навчалися реалізовувати свої проєкти. Я подумав, що зазвичай соціальним бізнесом займаються підприємці, але ж його можна створити й у своїй громаді. І ми почали міркувати, яке це може бути підприємство, щоб воно приносило і дохід, і надавало робочі місця, і було благим ділом для ВПО та ЗСУ. Так з’явилася ідея мініпекарні.
Виграли грант і запустили мініпекарню
Невдовзі Михайло Мельник, який є співзасновником Платформи соціальних змін, зателефонував мені й розповів про можливість отримання гранту на втілення свого підприємства. У нас, священників, прийнято завжди звертатися до єпископа про дозвіл на таку справу. Я так і зробив, і коли отримав його, ми розпочали прописувати проєкт, шукати необхідне обладнання, формувати асортимент мініпекарні. До цього ми неодноразово вигравали гранти на минулі проєкти, так сталося і цього разу.
Завдяки гранту ми закупили техніку: пічку, в якій печуться булочки та хліб, пічку, де швидко підходить хліб, і тістоміс. Окрім цього, я неодноразово брав участь в освітніх проєктах Платформи соціальних змін, де дізнавався про ведення бізнесу, розвиток соціального підприємства, фінансову грамотність і бухгалтерську справу. До цього я мало розумівся на грошах, як вони працюють, що таке дебет і кредит тощо. Платформа соціальних змін дала багато корисних знань у цих темах, адже із запуском мініпекарні нам довелося з усім цим стикнутися.
10-20% доходу – для ЗСУ та ВПО
Далі постало питання, де б знайти таку локацію, щоб можна було і випікати, і продавати. Довго не думали: виявилося, що потрібне місце було у нас під носом. Біля нашої церкви є прохідний двір, що неподалік від міської та районної лікарень і перинатального центру. У цьому районі живе багато людей у п’яти- й дев’ятиповерхівках. Ми провели коротенький моніторинг і побачили, що потреба в нашій продукції є. Потенційні покупці сказали, що готові платити ціну вищу, ніж у інших, якщо буде справді смачно.
Ми виготовляємо продукцію, яку фактично всю і продаємо. Це допомагає нам забезпечити три робочих місця: директор пекарні, пекар і помічник пекаря. 10-20% чистого доходу спрямовуємо на благодійність: печемо для ЗСУ, забезпечуємо нашим продуктом ВПО, якщо вони звертаються, та різні верстви населення, що перебувають за межею бідності. Для військовослужбовців, які проходять реабілітацію в лікарні, розташованій неподалік, маємо добру акцію: булочка, кава та чай для них безкоштовні.
«Козацький» хліб – найпопулярніший серед військових
Ми експериментуємо з продукцією: у нас є п’ять-шість видів хліба, дивимося, чого люди справді потребують. Часто-густо спостерігаємо, що можуть брати один хліб, а потім переходять на інший. Нині найпопулярніший серед покупців – гречаний. Маємо класичний білий хліб у вигляді батона, дуже смачний «Бородинський» із присмаком меду, «Валаска», «Монастирський», «Козацький» із присмаком цибулі – його полюбляють військові.
Рецептурами займається професійний технолог, який також є і постачальником усіх інгредієнтів. Кожен хліб – це окреме мистецтво. Наша продукція відрізняється не тільки за смаком, а й за зовнішнім виглядом: хліб посипають борошном у вигляді тризубів і колосків. Це гарно виглядає, і людям дуже подобається.
Окрім хліба, у нас є й інша продукція, адже щоб догодити кожному клієнту, потрібен великий асортимент. Лідер продажу – це сосиска в тісті. Також маємо й солодкі булочки з маком, яблуком, вишнею, полуницею та шоколадом. Наша булочка досить велика, і кумедно виглядає, коли мама купує її для дитини та зрештою ще й сама наїдається.
«Церковний хліб», ремонт автівок і булочки на фронт
Крім нашої мініпекарні, хліб можна придбати і в інших крамницях. Неподалік від нас є два магазини, розташовані ближче до високоповерхівок. Ми дали людям, які там мешкають, можливість не ходити до нашої пекарні, щоб придбати свіжий хліб, і одразу веземо його в ці магазини. Це наші друзі, партнери та парафіяни, з якими ми співпрацюємо та які ласкаво погодилися допомогти. У крамницях нашу продукцію називають «церковний хліб». Ми плануємо виробляти більше хліба та булочок, щоб розвозити по різних закладах: як магазинах, так і кафе та ресторанах. Нині вже ведемо переговори з деякими з них.
Читайте також: Екопуфи, що рятують довкілля від вуглецю. Як львівські активісти перетворили сміття на корисний бізнес? Кейс ГО «Зелена коробка»
Також на зароблені кошти ми разом із служителями церкви купуємо й лагодимо автівки для фронту. До нас звертаються військові як місцеві, так і з усієї України. Вони приганяють нам автомобіль, і ми його ремонтуємо, зокрема кузову частину, моторний відсік. Полагодили вже з десяток машин. Поки триває війна, ми спрямовані на підтримку Збройним силам – саме це нині у пріоритеті. Якщо до нас звертаються стосовно інших благодійних ініціатив, кажемо, що мусимо спочатку допомогти ЗСУ.
З 2015 року я є військовим капеланом і постійно проводжу служіння на Сході та Півночі нашої держави. Часто коли їду на фронт, везу гуманітарну допомогу, зокрема декілька ящиків нашої випічки. А якщо хтось із військовослужбовців перебуває у відпустці в Кам’янець-Подільському, то приходить до нас і каже: «Слухайте, через тиждень ми будемо їхати. Чи можете спекти вашої продукції?». Ми ніколи не відмовляємо.
Розвіюємо стереотипи про церкву
Своєю діяльністю я хотів би подолати стереотипи про церкву та священників, які поширені в суспільстві. Якщо запитати пересічну людину, що таке церква та що там роблять, то, найімовірніше, можна почути у відповідь багато різних речей – тільки не те, що ми робимо насправді. Зазвичай люди звикли, що церква потребує підтримки, на неї потрібно жертвувати. А тут навпаки – церква має благодійні ініціативи, створює пекарню й допомагає тим, хто цього потребує.
Одна сільська голова якось сказала про мене: «То не такий священник, як усі, – він з людьми п’є каву». Я ніколи й подумати не міг, що то такий подвиг. Я люблю людей, люблю спілкуватися, люблю каву – по кілька разів на день. Тому можу пити її з людьми в центрі, у кафе, у нашій мініпекарні.
Соціальне підприємництво – це не просто бізнес
Усі наші сили, знання та досвід ми спрямували на розвиток мініпекарні. Просто створити соціальне підприємство й залишити, щоб там працювали люди, – неефективно. Результат буде тільки тоді, коли постійно підтримуєш цю справу, готовий щось змінювати, доповнювати, моніторити, наскільки все з нашого боку продуктивно.
Будь-яке соціальне підприємництво важливе так само, як благодійні фонди або громадські організації, адже є різні верстви населення, які потребують його підтримки. Щоб ця сфера діяльності розвинулася повною мірою та ми мали міцний ґрунт під ногами, необхідно прийняти відповідні закони про соціальне підприємництво. Часто ми не розуміємо, як можемо розвинути свою справу й бути повністю прозорими перед державою. Адже це не просто бізнес – це бізнес із благодійним напрямом, який не тільки підтримує людей, а й надає робочі місця.
Публікацію підготовлено у рамках спецпроєкту «Інновації та милосердя: історії успішних соціальних підприємств України». Спецпроєкт реалізовано за підтримки Платформи соціальних змін та Фонду Renovabis (Німеччина). Платформа соціальних змін – це інноваційна інфраструктура, спрямована на підтримання новаторів для громади та розвитку екосистеми соціального підприємництва, більше про діяльність – на сайті організації.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Вдалося зафіксувати на відео збиття російських ракет українськими засобами ППО у ніч на 21 вересня.
Про це повідомляє Командування Повітряних сил ЗСУ.
«Бойова робота підрозділів зенітних ракетних військ Повітряних сил», — йдеться у повідомленні.
Читайте також: Весілля для героя майже “під ключ”. Черкащанка започаткувала унікальний проєкт
Про Повітряні Сили
Повітряні сили ЗСУ — вид збройних сил, який має на озброєнні винищувальну, бомбардувальну і транспортну авіацію, а також зенітні ракетні війська і радіотехнічні війська. Повітряні сили у цьому вигляді були створені у 2004 році шляхом об’єднання двох видів: Військово-повітряних сил та Військ протиповітряної оборони України.
Нагадаємо, у ніч на 21 вересня сили ППО збили 36 ворожих крилатих ракет повітряного базування Х-101/Х-555/Х-55.
Фото: скриншот із відео.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Він покинув своє комфортне життя у Швеції заради України. На батьківщині у нього лишилася улюблена справа: хлібна пекарня й метал-гурт. Та він не зміг усидіти вдома, коли побачив, що ворог перетнув кордони європейської країни. Про захисника України розповідає ШоТам.
Арктичний рейнджер зі Швеції, який став на захист України! У Бахмуті він отримав поранення, але це лише загартувало: знову рветься в бій.
Це воїн Інтернаціонального легіону Олівер. За його спиною численні військові місії та бойові операції.
З 1995 року він служив у шведський армії арктичним рейнджером. Спеціалізувався на знищенні бронетехніки. Брав участь у місіях у Косові, Македонії, Афганістані та Ліберії.
Але останні 8 років випікав хліб у Швеції, грав у метал-гурті й насолоджувався життям. Усе змінило 24.02, яке для Олівера та його рідних з Естонії було особливим днем. Вони відзначали День незалежності Естонії, коли дізналися: росія повномасштабно напала на Україну. Олівер одразу зрозумів: його бойовий досвід та підготовка потрібна українцям.
«Ще до цього я сказав своїй сім’ї, що, якщо війна таки почнеться, я мушу поїхати туди. Тому вони знали, що цей процес уже був запущений», — Олівер, воїн Інтернаціонального легіону оборони України.
Він вирушив до України та вступив до Інтернаціонального легіону. На полі бою показав свій дух справжнього вікінга: завзято смажив російську бронетехніку. У складі штурмових груп зачищав посадку за посадкою, звільняючи українську землю.
«Сорокаміліметрові гранати, РПГ «АТ-4», гвинтівки 5.56. Кулемети 7.62. Ми добряче прочесали», — Олівер, воїн Інтернаціонального легіону оборони України.
Коли Олівер уперше побачив побут росіян, був неприємно вражений.
«Я розумію: окопне життя — це завжди невесело. Але, мабуть, їхні офіцери забули сказати їм, що в окопах взагалі-то треба прибирати», — Олівер, воїн Інтернаціонального легіону оборони України.
Олівер пройшов пекло в Бахмуті. Саме там він отримав поранення, евакуюючи побратима. Це був снаряд ворожого танка, який влучив поруч та поранив кількох легіонерів, зокрема й Олівера.
«Коли відбулося влучання і я усвідомив, що поранений, я закричав: «Я поранений!». Дозорний уже зайняв укриття і відгукнувся: «До мене, до мене!», — Олівер, воїн Інтернаціонального легіону оборони України.
Читайте також: «Ця планета створена не тільки для людей». Волонтерка з Одещини рятує тварин від війни та шукає їхнє «місце під сонцем»
Попри поранення, він доніс на собі побратима, якого вразило першим. Після лікування та відпустки Олівер хоче знову на фронт, бо не може покинути Україну в цій боротьбі.
«Ви, українці, показали світові приклад єднання. Це передається далі. Ти бачиш, як люди об’єднуються навколо єдиної мети, просто щоб допомогти чимось. І це вражає», — Олівер, воїн Інтернаціонального легіону оборони України.
Нагадаємо, американець покинув комфортне життя і захищає Україну від окупантів.
Також ШоТам розповідав, як бельгійський пілот закохався в Україну і волонтерить заради перемоги.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Українські прикордонники знищили місце укриття окупантів на Донеччині.
Про це повідомили у пресслужбі ДПСУ.
Оператори БПЛА прикордонного підрозділу знищили місце укриття окупантів на Донеччині. Сховок ворожа піхота облаштувала у напівзруйнованій будівлі.
«Вполювали групу загарбників у їх фортифікаційній споруді за допомогою FPV-дрона. Після удару дрона-камікадзе з укриття жива сила противника не виходила, втрати ворога дорозвідуються», – йдеться в повідомленні.
Читайте також: Чому Еритрея голосує «проти»? Ефіопське козацтво
Про ДПСУ
Державна прикордонна служба України – правоохоронний орган спеціального призначення, на який покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону України та охорони суверенних прав України в її винятковій (морській) економічній зоні.
Нагадаємо, бійці «Сталевого кордону» на Куп’янському напрямку за день знищили два ворожих комплекси відеоспостереження «Муром-М».
Також бійці бригади Гвардії наступу «Сталевий кордон» FPV-дроном влучили у ворожий бліндаж.
Фото: facebook.com/DPSUkraine.
