Економіка і бізнес
“Це Тесла серед електробайків!” Як Delfast збереже вам 2000$ на бензині?
Як так вийшло, що звичайний електробайк проїжджає 40 кілометрів, а байк Delfast — майже 400? Яким чином він встигає зарядитись на 70%, поки ви годинку обідаєте у придорожньому кафе? І як перетворити звичайний український “Команч” на Теслу серед електробайків?
Детальний розрахунок грошей та нервів, а також дорожню карту успіху нам виклав Данило Тонкопій, CEO Delfast, найвитриваліших електробайків у світі.
Данило Тонкопій
CEO Delfast
Вважає екологію загальним глобальним трендом і можливістю для бізнесу стати більш економним та прибутковим. Каже, був “екофрендлі”, коли це ще не було мейнстрімом. Головним чином, через те, що батько — професор екології, і з 1991 до 2016 завідував кафедрою охорони екології у Алма-Аті (Казахстан). Після створення електробайка-рекордсмена планує запустити серійне виробництво, Тому зараз шукає інвесторів для того, аби запустити цілий завод з виробництва електробайків в Україні.
Плюс для екології, економія для бізнесу
Кур’єрську службу Delfast я заснував разом із бізнес-партнером Сергієм Денисенком. Як відповідь на те, що інші поштові служби часто не бажають підлаштовувати доставку під споживача і навіть не можуть одразу сказати її вартість.
Сьогоднішній електровелосипед від Delfast — щось середнє між велосипедом і мотоциклом. Він не споживає бензин, не забруднює повітря, а кур’єр, який їздить на ньому — економить на рік до 2 тисяч доларів на бензин.
Все починалось зі смартфону
Хоч ця ситуація і сталась п’ять років тому, але трапляється до сьогодні з кожним. Тоді я готовий був платили будь-яку суму грошей за те, щоб мені швидко доставили телефон. Але мені треба було підлаштовуватись під кур’єра.
“Є багато чинників, які впливають на вартість послуг. Приходьте до нас і дізнаєтеся”, — непевно говорили мені працівники кур’єрської служби, коли я питав у них про вартість відправлення шкарпеток.
Серйозно? Чому піцу можуть доставити за годину, і ти точно знаєш, скільки це коштуватиме, а зі смартфоном так не виходить?
Я вирішив взяти вирішення проблеми в свої руки, створивши доставку товарів з інтернет-магазинів за годину! Щоб споживач не підлаштовувався, щоб все було максимально прозоро і швидко.
Спростивши доставку, ми одразу визначили її час і вартість. Пакунок, доставлений Delfast, коштуватиме вам 170 гривень по всьому Києву, ціна фіксована. А доставимо ми його гарантовано за годину — не більше.
Таке рішення дуже спростило життя і нашим клієнтам, і інтернет-магазинам, з якими ми тут же стали співпрацювати. Серед наших клієнтів сьогодні — moyo.ua, allo, concert.ua, “Приватбанк”. Навіть із “Новою поштою” та Meest Express ми також співпрацюємо.
“Доставка на бензині виходила задорогою”
Коли ми започаткували Delfast, з першого ж дня зіткнулися з проблемою — як забезпечити доставку за годину? Ми подивилися, як працюють піцерії, і стали доставляти телефони зі швидкістю доставки піци.
Але швидко постало чергове питання — на чому доставляти? Я відразу відмовився від бензинового транспорту — це була принципова позиція.
Адже кур’єр на місяць приносить компанії 20 тисяч гривень. Із цих 20 тисяч 10 ми віддаємо кур’єру, ще 10 залишається у компанії на витрати. І якщо ми 6 тисяч гривень віддамо на бензин, то все, уже в мінус працюємо.
Але ми не могли використовувати і велосипеди, тому що кур’єри швидко втомлювались. Не могли використовувати автомобілі — тому що автомобіль застрягає в пробках і за годину кур’єр не встигав до пункту призначення. Мотоцикл же був надто дорогим рішенням для компанії-початківця.
Тоді ми зрозуміли, що ми хочемо використовувати щось середнє між мотоциклами та велосипедами, але без недоліків і того, і іншого. І купили перший електровелосипед.
“Вітю, ти обіцяв 80!”
Перший електробайк я купив з рук у Новограді-Волинському. Доволі крутий, нібито повинен був проїжджати 80 кілометрів на одному заряді. Замало, звісно — наш кур’єр по місту за день намотує 150 кілометрів. Але подумав — для початку нехай вже, щось придумаємо.
От зарядив його, думаю, зараз проїдусь з вітерцем по львівській трасі: туди 40 кілометрів, назад 40 кілометрів. Аж на тобі — через 30 кілометрів батарейка сіла.
Дзвоню продавцю: “Вітя, ти ж обіцяв 80 кілометрів на заряді!” А мені у відповідь: “Це якщо ти педалями будеш допомагати”.
Серйозно? З педалями я і 1000 кілометрів проїду.
Ми тоді взялися допрацьовувати байки. Експериментували з різними рамами, купували українських “команчів”, китайські, європейські. Використовували різні батарейки: свинцеві — дешеві, але і важкі дуже, літієво-іонні, батарейки з “Ніссан Ліф”.
Тоді робота відбувалась у такому режимі: кур’єри говорили, які проблеми потрібно вирішили. І завданням команди було забезпечити, щоб байк на ручці газу проїхав 200 кілометрів однозначно.
Крок за кроком ми зробили продукт, який був вже не “команчем” переробленим, а повноцінним транспортним засобом.
367 кілометрів без педалей і світовий рекорд
Коли виявилось, що ми створили найкращий продукт, що наразі є на ринку електровелосипедів, нам не повірили. Типу, якщо всі інші проїжджають 30 кілометрів, а ми — 200, це вже щось підозріле виходить.
Окей, ми тоді сіли на наш байк у Києві в 7.00 ранку, доїхали до Рівного. Проїхали 305 кілометрів, і ще залишалось 20% заряду батарейки.
Загалом, електробайк Delfast тоді проїхав 380 кілометрів – на одному заряді батареї, без використання педалей.
Але відео з GoPro спільнота за доказ не вважала, тож довелось встановлювати рекорд.
Отже, ми покликали офіційних представників Книги рекордів Гіннеса, закрили Київський велотрек на добу, запросили журналістів, також офіційних телеметристів, щоб заміряли офіційно наш пробіг. І накатали без педалей 367 кілометрів — трішки менше за рахунок того, що температура у жовтні була нижчою і це трохи позначилось на роботі батареї.
Рекорд потрапив до Книги рекордів Гіннеса — Delfast дійсно зробив найкращий електробайк в світі!
А покупці хто?
Тепер ми спілкуємося з усім світом — без перебільшень — і отримуємо попередні заявки на наші байки з усіх куточків планети.
Серед покупців — кур’єрські компанії, які дуже зацікавлені в нашій продукції. Їм потрібні буквально тисячі байків Delfast: вони у масовому порядку пересідають з транспорту на бензині на електротранспорт.
Ще одна велика група наших споживачів — поліція. Ми зараз ведемо переговори з кількома містами Америки про те, щоб пересадити їх поліцейських на наші електробайки. Це тисячі байків для, наприклад, поліції Лос-Анджелеса, а таких підрозділів — 11,5 тисяч по всій Америці.
Розраховуємо і на звичайних покупців, які люблять подорожувати і екологічно свідомі.
“Хочу завод з виробництва електробайків в Україні”
Як виглядає виробництво електробайків Delfast зараз? Ми фактично збираємо електровелосипеди у гаражі в Китаї, і відправляємо для дозбірки в Україну. Проте я веду перемовини з інвесторами, аби відкрити завод з виробництва тут, в Україні. Для цього потрібні 6 мільйонів доларів, а у нас поки таких коштів нема.
Тому зараз поки що працює кур’єрська служба доставки і поштучно йдуть продажі електробайків — по 5 тисяч доларів за один такий.
Сертифікація і вихід на глобальні ринки
Наразі Delfast проходить етапи сертифікації для того, аби офіційно вийти на глобальний ринок, щоб продавати офіційно і масштабно — не 10-20 байків, а тисячі.
Цей процес не з дешевих, і коштує близько 30 тисяч євро
Із першим етапом сертифікації — отриманням VIN-коду (Vehicle Identification Number — авт.) транспортного засобу — нам допоміг впоратись грант від програми “Кліматичні інноваційні ваучери” від ЄБРР, впровадженням та адмініструванням яких в Україні займається громадська організація Greencubator.
Грант допоміг не тільки фінансово ще у дечому: тепер коли ми заходимо в європейські сертифікаційні органи, ми — не безіменний український виробник, наш проект підтримується ЄБРР і європейською спільнотою. Для будь-якого європейського інвестора, банку або органу влади це знак якості — що ми пройшли експертизу з боку європейських фахівців. І тим самим наближаємося до організації власного виробництва тут, в Україні.
Другим етапом буде тестування продукції, а за тим залишиться паперова робота: написання технічних умов, дозволів, рекомендацій тощо.
Я сподіваюся, це все шматочки пазлу однієї великої картини, і що вже в цьому році ми запустимо першу чергу масового виробництва електробайків Delfast.
Завдяки терміновій доставці «Нової пошти» воїни отримали плату живлення, без якої не могла працювати система комплексу ППО, та знищили ворожу ціль.
Про це написали в соцмережах компанії.
Бійці ППО звернулися до контакт-центру «Нової пошти» з проханням пришвидшити доставку унікальної електронної плати живлення, адже без неї не працював один з комплексів, що прикриває стратегічно важливу ділянку.
Читайте також: Видання The New York Times розповіло про єдину в Україні бойову пілотесу гелікоптера
Співробітники компанії оперативно передали її до найближчого вантажного терміналу. Звідти деталь одразу забрали військові.
ППО-комплекс встигли вчасно довести до ладу, і того ж дня він збив ворожий «шахед».
Нагадуємо, що в ЗСУ з’явилася перша мотоциклетна рота (ВІДЕО).
Фото: «Нова пошта»
В Україні створили національну платформу розвитку атомної енергетики «Енергія майбутнього». У проєкті засновники обіцяють зробити нас лідерами у сфері мирного атома.
Про це повідомили в Українському ядерному товаристві.
Для кого та для чого
Як говорять засновники платформи, «Енергію майбутнього» створили, аби згуртувати фахову спільноту, науковців, представників бізнесу та молодь. Завдяки ініціативі планують спільно працювати над модернізацією, впровадженням інновацій та відновленням ядерної галузі.
Читайте також: Франція передасть саперам ДСНС шість роботизованих систем для розмінування
Як працюватимуть
«Енергія майбутнього» оцінюють як довгостроковий інституційний проєкт, у якому вже визначили основні напрямки:
- Nuclear Hub. SMART (впровадження технологій малих модульних реакторів);
- Nuclear Hub.H2 (воднева енергетика);
- Nuclear Hub.INDUSTRY (підтримка промислових підприємств).
Учасники «Енергії майбутнього» займатимуться підготовкою аналітичних продуктів, підтримкою освітніх програм і популяризацією новітніх ядерних технологій.«Вона [платформа] стане центром генерації нових ідей, розробки експертних рішень та формування партнерств, які сприятимуть виходу України на новий рівень міжнародної співпраці у сфері атомної енергетики», – прокоментував створення хабу керівник Енергоатома Петро Котін.
Нагадуємо, що ЗСУ посилюють оборону роботами-вогнеметниками українського виробництва.
Фото обкладинки: Depositphotos
Фото підписантів: Українське ядерне товариство
Аби розповісти про неймовірні історії успіху малого та середнього українського бізнесу, який попри війну продовжує динамічно розвиватися. Цей проєкт – частина нашого великого дослідження явища української мрії.
Оксана Дево шукала гіпоалергенні речі для своєї дитини та племінника, які були алергіками. Врешті вирішила сама створити для малюків безпечну ковдру з коноплі. Так з’явився бренд DevoHome.
Жінка першою в Україні відродила ткацтво з конопель, довела, що конопляний одяг може бути м’яким, теплим і навіть розкішним, а також запатентувала перше у світі конопляне хутро. Текстиль Оксани Дево — не про моду, а про здоров’я й турботу про планету.ШоТам дізнався, як мама трьох дітей побудувала бізнес, що став частиною життя цілої родини.
Оксана Дево
засновниця бренду конопляного текстилю DevoHome
Відродили українську традицію ткацтва з конопель
Ми — перша сім’я в Україні, яка почала відроджувати коноплеткацтво. У 2013 році ми довго експериментували з волокном, шукали, що з нього можна створити. Зрозуміли, що для сну воно підходить найкраще, бо гіпоалергенне. Ще й конопля — унікальний рослинний матеріал, в якому не заводяться шкідники: навіть у подушці чи ковдрі не буде пилових кліщів.
У мене та в сестри діти-алергіки. Саме тому ми спершу створили колекцію конопляних покривал для новонароджених. Проте масово як бренд для дітей не вийшли, тому що побачили набагато більшу зацікавленість від дорослих.
Оксана Дево разом з родиною біля технічних конопель. Фото надала героїня
Ми створили колекцію кольорових ковдр і покривал для дорослих, яку представили на відомому маркеті в Києві. Я раніше працювала журналісткою, тому знала людей зі світу реклами, піару та медіа, які нас підтримали: вони почали купувати наші ковдри й розповідати про них своїм друзям.
Тоді ще в Україні не було конопляних ковдр, тому люди дивувались, питали, що всередині, і жартували: «А це точно не можна скурити?». Щоб познайомити з матеріалом, ми навіть шили шкарпетки — продавали їх майже задарма. Людина відчувала, як носиться річ з коноплі, й поверталась уже за ковдрою. Ось так і працювало «сарафанне радіо».
У нас не було сайту, тому ми створили у фейсбуці альбоми, де окремо були ковдри та покривала для дорослих і малюків. Так маленькими кроками вийшли на ринок як бренд DevoHome.
Оксана Дево постійно досліджує коноплеткацтво. Вона планує провести у вересні фестиваль, аби показати, як інновація може поєднуватися з традиціями. Фото: Оксана Дево
Ми — не про дизайн чи маркетингову стратегію, а про здоров’я. Коли людина спить під нашою ковдрою, на нашій подушці, вона відчуває різницю, і люди до нас приходять за повторними покупками.
У мене утилітарний, простий дизайн, як і я. Мене приваблює тільки натуральність — не фарбовані текстури, а сама структура. На це є свій покупець, але він нішевий, а не масовий.
Бренд, який дбає про довкілля
У сучасному коноплеткацтві наша головна мета — створювати якісний продукт для здоров’я людей. Усі хочуть конопляну білизну, бо вона має унікальні властивості: антибактеріальна, протигрибкова, дихає, не накопичує вологу, не впливає на гормональний фон.
Проте, аби зробити її, спершу потрібно виростити коноплю, з якої отримуємо волокно. Але виготовити з нього тканину в Україні практично неможливо — таких виробництв у нас просто немає. Тому волокно відправляємо до Європи, де з нього прядуть нитку, а вже з неї тчуть тканину. Європейці змогли зробити матерію з коноплі м’якою, і ми змушені замовляти її там. Це дорогий і складний процес, але я прагну, щоб наші вироби залишались доступними.
Особливістю конопляної ковдри є те, що її можна прати, й вона не втратить своєї форми. Фото надала Оксана Дево
Ми ж спеціалізуємося на виробництві наповнювача. Волокно прочісується та проходить обробку, після чого з нього створюємо м’який наповнювач. Саме його використовуємо у своїх ковдрах, подушках, наматрацниках та інших виробах.
На початку бізнесу ми самостійно вирощували коноплю, тепер же закуповуємо органічну сировину з сертифікатом якості в українських фермерів. Важливо, що наше виробництво повністю екологічно чисте: я особисто контролюю, щоб у процесі не використовувалися жодні хімікати чи синтетичні домішки. Ми співпрацюємо тільки з тими, хто дотримується принципів екологічного виробництва.
Перше рослинне хутро у світі
Одним з наших найбільших досягнень став винахід рослинного хутра, яке я запатентувала. Разом з технологами довго експериментувала з волокном і створила хутро, яке є альтернативою натуральному та синтетичному. Воно біорозкладне, гіпоалергенне, тепле. Його можна носити без шкоди для тварин і довкілля.
Ми стали першими у світі, хто створив справжнє рослинне хутро — і це не маркетинговий хід. Ми не подавались на нагороди, не робили з цього сенсації.
Оксана Дево у співпраці з українськими дизайнерами випустила колекції одягу: пальт, жакетів і жилетів. Фото: Оксана Дево
Я постійно працюю над новими продуктами, тестую їх, розробляю дизайн і вдосконалюю технології. Цього літа ми плануємо випустити багато новинок, але залишаємося вірними основному фокусу — текстилю для сну та домашньому одягу. Найбільш улюблені товари серед наших покупців — це ковдра, подушка й наматрацник.
Однак починати бізнес було непросто. Коли приходиш з новим матеріалом, виробництва не в захваті. Усе налаштоване під синтетику: вона піддатлива, одного розміру, не пилить, не псує ножі. А конопля — навпаки. Тож працювати з нею погоджувалися неохоче й тільки за додаткову плату.
Цікава закономірність, що всі наші конкуренти — це наші колишні підрядники. Ми цей процес винаходили з нуля, і коли вони побачили, який виходить продукт, спробували поспати під ковдрою з конопель, то й самі почали таке робити. Конкуренти повторили весь наш асортимент з нашим візерунком, але, мабуть, то таке життя.
Сімейна справа, в яку доньки залучені з дитинства
Мої діти виростали в моєму бізнесі. Вони знають, як заробляються гроші, продаються та виробляються речі. Я рада, що вони з дитинства були включені в цей процес і розуміють, що гроші не ростуть на деревах. Показую їм на реальному досвіді бізнесу, скільки грошей заробляють люди в різних професіях.
Доньки Оксани допомагають у сімейному бізнесі, зокрема є фотомоделями бренду. Фото надала героїня
Моїм старшим донькам уже 18 і 20 років. Вони активно залучені в роботу компанії та заробляють зарплатню на своєму рівні — тобто менше, ніж інші працівники, тому що ще навчаються.
Наприклад, старша донька попросила включитися в дизайн кольорових ковдр з останньої колекції. Вона для себе розробила ковдру зеленого кольору, яка пасує до її червоного волосся. Пізніше ми зняли про це невеликий рекламний ролик.
Рухатися лише вперед, всупереч перешкодам
Тепер ми живемо сьогоднішнім днем і плануємо трішки довше, ніж на 3 місяці. Відчуваю, що я і люди навколо втомились очікувати й почали жити це життя. Проте через війну більшість нашої команди працює дистанційно.
Я зараз у своєму будинку — тому самому, з якого все починалося. У нас на першому поверсі залишилась маленька кімната, де колись був перший шоурум. Ми знову працюємо в будинку, як і в перші дні створення DevoHome.
Доньки Оксани мають свої улюблені речі з її бренду, якими постійно користуються. Фото надала героїня
Також я відкриваю ринок у Нідерландах — там взагалі немає конопляного текстилю. Мені дуже хочеться жити й працювати в Україні, а не вимушено розвивати бізнес за кордоном, проте в нас триває війна. Може статися що завгодно та коли завгодно, а в мене троє дітей — я не можу ризикувати.
Мрію створити в Нідерландах сильну команду, якій зможу довірити процес, щоб не доводилось постійно їздити туди-сюди.
Я завжди рухаюся вперед і не зупиняюсь. Не розумію, що б сталося, якби я зупинилася, і не хочу пробувати. Тому рух лише вперед — це навіть не обговорюється.
Якщо ви хочете почати власну справу, пам’ятайте: майже ніякі зовнішні перешкоди не можуть зупинити творчу та заряджену людину.
