Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Це мої діти, як їх кинути?». П’ять історій порятунку тварин під час війни

Партнерський матеріал

Опубліковано

За час війни українці вразили світ не лише своєю хоробрістю та стійкістю, а й добрими серцями. Люди, покидаючи свої домівки, евакуювались інколи зовсім без речей, але з тваринами, яких вивозили з-під обстрілів. Представниці зоозахисної організації «Відкриті клітки Україна» зібрали п’ять дивовижних історій порятунку тварин під час війни.

Хлопець, який вивів з «Ірпінського пекла» двох корів

Київська область понад місяць була окупована російськими загарбниками. Багато людей були вимушені рятуватися, залишаючи все, навіть своїх тварин. Андрій Михайлов відмовився евакуюватися з міста автобусом, адже не хотів лишати своїх корову та бичка. 

Чоловік наважився вивести тварин з-під Ірпеня самотужки. Разом з ними Андрій подолав понад 100 кілометрів та дістався пішки сусідньої області. Шлях до Житомирщини зайняв у чоловіка та тварин тиждень. 

Чоловік врятував двох корів, пройшовши разом із тваринами100 кілометрів
Фото: Ольга Кийко / Facebook

Дорогою їх підібрала вантажівка, а волонтери допомогли знайти прихисток. Андрій говорить, що не пробачив би собі, якби залишив тварин, адже разом з ними рятувався від обстрілів окупантів.

«Це б яким я був падлюкою, якби я кинув тварин. Як би я дивився в дзеркало, в очі інших людей? Просто, як кажуть, це моя робота, моя відповідальність», – розповів чоловік у розмові з журналістами.

Сестри, які евакуювали понад 40 тварин

Дві сестри з Києва під час війни змогли вивезти за кордон 47 тварин благодійного фонду «Хочу кота». Ольга та Євгенія Драч перевезли чотирилапих спочатку до Львова, потім до Польщі, а кінцевим пунктом подорожі стала Німеччина. 

Знайти машину в Києві жінкам було непросто, на її пошуки було витрачено 4 дні. Ольга та Євгенія подолали складний шлях: їхали з котами у вантажівці, стояли на кордоні, власноруч заносили та виносили переноски з тваринами загальною вагою близько 250 кілограмів та годували чотирилапих до четвертої ранку. У Німеччині до тварин приїхали ветеринарні лікарі, оглянули їх та вакцинували. Деяких котів вже забрали в сім’ї, де про них піклуються.

Женя Драч - волонтерка, яка рятувала тварин
Фото: Женя Драч / Instagram

«Усе це – завдяки великій кількості неймовірних людей. На кожному кроці нам допомагали, рятували, знаходили, пакували, вивантажували, завантажували, перевозили, зігрівали, годували. Українці, поляки та німці. Ці люди – справжні янголи та феї», – написала згодом Євгенія Драч.

Дівчина, що врятувала з Ірпеня собак з інвалідністю

Світлина Насті Тихої разом із собаками вразила не лише українців, а й увесь світ. Разом із чоловіком та небайдужими людьми Настя врятувала від смерті 24 тварини, частина з яких була з інвалідністю. 

З початком бойових дій дівчина з родиною опинилася в ізоляції в Ірпені. Попри всі труднощі вона продовжувала дбати про своїх підопічних, яких мала на перетримці. Також Настя забирала до себе тварин, яких покинули власники. Піти без собак родина не могла, тому наважилися залишити місто разом з ними. 

«Наважувалися довго, а потім просто за 15 хвилин зібралися та пішли. Хіба це героїзм? Вони – мої діти, мої зайчики. Як їх кинеш? У нас навіть думок про це не було», – розповідає Настя, яка не взяла з собою жодних особистих речей, тільки ліки для тварин. 

Волонтерка Настя Тиха, яка врятувала тварин з Ірпеня
Фото: Christopher Occhicone / Instagram

Шлях був складний, дівчина навіть зламала палець, оскільки тварини тягнули її назад додому. Підопічні Насті були налякані обстрілами, тому три кілометри вони йшли близько трьох годин. 

«Собаки упиралися. Спершу намагалися втекти назад додому. Але у нас є одна собака – найбільша. Я її тримала, а вона їх вела. Дуже нею пишаюся. Інакше мені довелося б тягнути всіх самій», – каже дівчина.

Зрештою, на допомогу дівчині прийшов незнайомий хлопець та територіальна оборона. Попри всі труднощі, Настя змогла вивести собак у безпечне місце.

Родина, яка пережила окупацію разом зі своїми тваринами

Домашній притулок «ЗооДім» Марини Грицик розташований на Чернігівщині. 24 лютого на територію села, де проживає Марина з родиною, заїхали танки окупантів. У двір жінки прилітали уламки снарядів, тварини дуже нервували. 

Окупацію родина пережила складно, вони були вимушені ховатися в підвалі. Щойно обстріли припинялися, Марина з чоловіком вибігали з укриття та перевіряли, чи все гаразд із їхніми підопічними. На жаль, серця маленьких кроликів не витримали постійних вибухів, і тварини померли. 

Кінь
Фото: suspilne.media

Одного дня біля дому родини вибухнув танк, коні злякалися гучного звуку й полум’я, вибили огорожу та втекли. Марина разом з чоловіком сіли на мотоцикл і попри обстріли поїхали за тваринами, та через небезпеку були вимушені повернутися. Марина дуже переймалася за коней, оскільки раніше врятувала їх від смерті на кінних фермах. На щастя, тварини все ж повернулися додому самостійно. Зараз родина займається відбудовою ферми.

Пенсіонерка, яка вивезла з Сєвєродонецька 21 тварину

Заради своїх 17 котів та 4 собак Віра Михайлівна трималася в Сєвєродонецьку до останнього. Жінка не хотіла кидати тварин, тому довгий час не залишала місто. 

Пані Віра разом з чоловіком завжди любили котів та собак, забирали безпритульних чотирилапих з вулиці, лікували їх та стерилізували. На жаль, наприкінці 2021-го чоловіка Віри Михайлівни не стало, а потім жінку спіткало ще одне горе – почалася війна. Будинок родини агресори обстрілювали «Градами», у подвір’я прилітали снаряди та міни. 

Читайте також: Врятував сотні тварин в Ірпені та Бучі. Як актор Олексій Суровцев став «Бородатою котомамусею»

Знайома радила пані Вірі випустити тварин та тікати, але жінка лишалася зі своїми улюбленцями під обстрілами два місяці. Спочатку Вірі Михайлівні вдавалося виходити з дому, щоб погодувати котів та собак, які жили на дачі. Втім, у квітні ситуація погіршилася: російські військові почали гатити по місту без упину. Тварини були виснажені, адже жили в постійному стресі.

Фото тварин пенсіонерки з Сєвєродонецька
Фото: rubryka.com.

Допомога жінці прийшла від волонтерів – ті оплатили перевізника, який забрав котів та собак. Віра Михайлівна евакуювала не лише своїх підопічних, а й сусідських тварин. Усіх їх за сім годин доставили до Дніпра. Небайдужі люди допомогли знайти для пані Віри та її тварин будинок, принесли необхідні речі. Хоча зараз жінка з улюбленцями знаходяться у безпеці, вона досі переймається за чотирилапих, які залишилися у Сєвєродонецьку.

Це лише п’ять історій, але за війну їх зібралося тисячі. Від бойових дій постраждали як фермерські, так і домашні тварини. Вони гинуть від обстрілів, нестачі їжі, води, їх покидають власники. Волонтери та небайдужі українці об’єднуються та продовжують рятувати життя. 

Не будьте байдужими до тварин. Будь-яка ваша допомога – неоціненна. Доєднуйтеся до місцевих притулків та допомагайте з їх відбудовою чи піклуванням про чотирилапих, підтримуйте фінансово зоозахисні організації. Разом ми зможемо швидше досягти перемоги.

Авторка статті: Настя Рашевська, представниця ГО «Відкриті клітки Україна».

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі