Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Врятував сотні тварин в Ірпені та Бучі. Як актор Олексій Суровцев став «Бородатою котомамусею»

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Щоденні зйомки, репетиції, концерти, участь у шоу – таким було життя актора та хореографа Олексія Суровцева до 24 лютого. З початком повномасштабного вторгнення Олексій відкрив у собі нове покликання – рятувати із зачинених квартир і будинків домашніх тварин, господарі яких поїхали від війни. Завдяки «Бородатій котомамусі», як сам себе називає актор, сотні котів і собак з Ірпеня, Бучі та Гостомеля отримали другий день народження. 

Олексій Суровцев

Актор, волонтер

Після 24 лютого повернувся додому та став «різноробом»

Новина про повномасштабне вторгнення Росії мене застала на відпочинку в горах. Я одразу вирішив, що повернуся до Києва. Одна з перших думок – «Я можу бути корисним». Чим саме – ще не знав, але я фізично та морально здоровий чоловік, а отже, у будь-якому разі можу стати в пригоді. Збирався вступити в лави ТРО, однак виявилося, не один я так планував. Коли прийшов записуватися в тероборону, мені сказали, що охочих уже дуже багато, треба зачекати. Тож почав шукати собі інше заняття.

Спочатку я був «різноробом». Разом з іншими чоловіками патрулював місцевість навколо нашого житлового комплексу, допомагав жінкам і людям похилого віку з водою та продуктами, облаштовував підвал під бомбосховище. Коли зруйнували новий евакуаційний міст через річку Ірпінь біля села Романівка, я вирушив туди. Ми з волонтерами збудували переправу з дощок, і коли була масова евакуація по кілька тисяч осіб, допомагали. Це було досить складно: велика кількість людей ідуть по тонкому мосту, бабусі із сумками, дідусі з велосипедами, паніка, перевірка документів, речі випадають з рук.

Першого кота врятував із замкненої валізи

8 березня я прочитав оголошення, що в одній з машин залишили кота у валізі. Він був там чотири дні без їжі та води. Коли я поїхав його рятувати, вирушав наче на азартний квест. Я мав опис автомобіля, але не знав точно, як він виглядає та де стоїть. Навіть коли його знайшов, уже заліз у кузов і побачив валізу, яка підходила за описом, то був упевнений, що там кота вже немає. Адже минуло цілих чотири дні – хтось мав точно прийти та витягнути його. І коли я відкрив валізу, а звідти на мене дивився розкішний білий кіт, я, чесно кажучи, був вражений. Я опублікував відео про це в Instagram із закликом не кидати своїх домашніх улюбленців.

Наступного дня посипалося багато прохань врятувати тварин. І я зрозумів, що хочу цим займатися. У мене не було жодного алгоритму дій, я не знав, як це все організувати. Однак з досвідом і часом усе прийшло. Тепер у мене чітко налагоджений конвеєр.

Я навіть не думав, що те, чим нині займаюся, буде необхідно. Що буде настільки багато загублених, покинутих, замкнених тварин. Просто не уявляв: як можна поїхати, залишивши свого улюбленця? Коли ти покидаєш свій дім в умовах війни, то маєш бути готовий ніколи туди не повернутися, адже туди може, наприклад, прилетіти снаряд. Відповідно, можливо, ти вже ніколи не побачиш свою тварину. І той корм і вода, що залишаєш їй перед від’їздом, – це буде останнє, що вона з’їсть і вип’є. Це жахливо.

Своїх домашніх улюбленців підібрав з вулиці

Любов до тварин мені прищепили батьки. Із самого дитинства у мене завжди були домашні улюбленці. Ми жили в приватному будинку в смт, там це звичне явище – коли є і коти, і собаки. Потім ми переїхали до Дніпра, і там у мене також постійно були коти. Моя мама й досі їздить на дачу підгодовувати безпритульних тварин навіть у найлютіший мороз. Піклуватися про тварин – для мене це як зуби почистити, я не уявляю, як можна без цього. Ще до війни, коли я бачив на вулиці котів або собак, які не мали господарів, постійно щось купував для них, навіть коли не мав часу й було незручно.

Олексій Суровцев з котом

Зі мною вже давно живуть кіт Арбузик і кішка Кляксюня. Абсолютно прості коти. Сірого смугастого Арбузика забрав із села, а Кляксюню – з Євпаторії. Ще до окупації Криму я був там з колективом на гастролях. Ми всі жили у приватному будинку. Якось за дівчиною з нашої компанії кішка вночі пройшла 500 метрів від магазину до дому. Маленьке кошеня із закислим оком і діркою в животі. Ми її підлікували й говорили, що під кінець літа заберемо із собою. Однак зрештою всі роз’їхалися, а кішка залишилася. Куди її було подіти? Я й забрав до себе додому. Кляксюня зі мною вже понад 10 років.

Мінізоомагазин у машині та операція «Шаурма»

Коли на Київщині були активні бойові дії, я щодня виїжджав рятувати тварин. Не робив собі вихідних, тому що кожен день для когось із них міг стати останнім. Хоча це складно було робити і фізично, і морально, однак я знаходив сили. У моєму «Смарті» обов’язково було шість-сім переносок, два ломики та штурмова сокира для відчинення дверей, роздруковані мапи Ірпеня, тому що не було ні світла, ні інтернету, а також блокнот, в якому я записував усі адреси. Обов’язково завжди брав із собою корм і воду – я не тільки рятував домашніх улюбленців, а й підгодовував безпритульних собак і котів, щоб вони трохи протрималися. У моїй машині був цілий мінізоомагазин.

Олексій Суровцев біля автівки з тваринами, врятованими на Київщині

За останні місяці я здобув нові навички: можу відімкнути двері будь-якої складності та зловити найбільш дикого кота. Ну гаразд, каркала я точно не зловлю, але для всіх інших у мене є операція «Шаурма». Коли коти налякані, часто вони можуть бути агресивними. Тож спочатку я щодня стікав кров’ю, був весь подряпаний і покусаний. Потім зрозумів, що найголовніше – дезорієнтувати кота, щоб він не бачив, що відбувається. Тому я брав якусь ковдру або великий рушник, бажано махровий, накидав йому на голову, підвертав під лапи в декілька шарів, щоб він не прокусив, завертав його, як шаурму, і спокійно ніс до переноски.

У цих тварин було багато «чому?»

Коли я знаходив у квартирах тварин, вони всі реагували на мене по-різному. Здебільшого були налякані й не розуміли, що відбувається. У цих тварин багато «чому?». Чому бахкає на вулиці, чому немає господарів, чому їх ніхто не годує та не виносить лоток? Чому до них заходить якийсь бородатий дядько з ліхтариком на лобі й намагається їх зловити, а до цього він лупашив кувалдою двері пів години? Але були й тварини, які радісно мене зустрічали, лащилися. Були ті, в яких відчувалася претензія, мовляв, ти хто такий взагалі? А де корм?

Якось в Instagram я назвав себе «Бородатою котомамусею». А пішло це з мему, який колись побачив в інтернеті. Там стоїть великий брутальний бородатий чоловік з тату та тримає на руках кошеня, а поряд підпис «Ти можеш бути брутальним бородатим мужиком, а для свого котика ти завжди будеш бородатою мамусею». От і я став «Бородатою котомамусею». Люди це із задоволенням підхопили, і я абсолютно не проти.

Олексій Суровцев з врятованим на Київщині котом

Створення притулку стало приємною випадковістю

Коли я приймав заявку на порятунок тварини, то говорив господарям, що її треба обов’язково забрати в день визволення. Але інколи так не виходило: то я не встигав, то інші люди, і кілька разів було так, що ці улюбленці залишалися на мені. Додому до своїх котів я привезти не міг, оскільки не знав, наскільки здорова та чи інша тварина. Тож я шукав волонтерів, які могли б перетримати їх. Це завжди було дуже екстрено, нервово, потрібно було встигнути до комендантської години. 

Одного разу мені порадили відвезти кицьку на тимчасовий прихисток до ветеринарної клініки «Асті». Я приїхав туди, познайомився з персоналом, і мені сказали, щоб я привозив усіх тварин, кому це необхідно, вони зможуть їх прийняти. І я почав возити. Коли вчергове приїхав із сімома котами в руках і попросив, щоб прийняли до завтра, там сиділа директорка клініки Марія. Вона сказала: «А, так ось цей Олексій з Ірпеня. Зараз і поговоримо». Я зрозумів, що пахне смаженим. Виявилося, що місць у клініці вже немає, до того ж у когось із тварин була якась інфекція, тому в будь-якому разі вже не вийде залишати там котів і собак. Ми розговорилися з Марією та вирішили, що треба відкрити притулок. Скинулися грошима й за кілька днів підготували підвальне приміщення: зробили підлогу, двері, провели електрику, забезпечили опалення, поставили клітки. Потім почали все покращувати. 

У притулку за тваринами доглядає і персонал клініки, і волонтери, і я сам. Нині там приблизно 40 котів. У нас ще є і собаки, просто я більше відповідальний за котів, оскільки я «котомамуся». Це не означає, що я менше люблю собак, але з котами я легше знаходжу спільну мову.

Ставлення до тварин має бути таким самим, як і до дітей

Були випадки, коли господарі не могли забрати своїх улюбленців. Раніше я їх засуджував, намагався «вилікувати», посварити, мовляв, як так, зробіть щось. Гаразд, ви перебуваєте в Німеччині, але ж можна щось придумати. Нині багато волонтерів, організацій займаються транспортуванням тварин до Європи. Так, на це потрібно витратити кошти та стикнутися зі складнощами. Але хіба ви кинете дитину через труднощі й те, що живете в однокімнатній квартирі, де немає достатньо місця? Ставлення до тварин має бути таким самим відповідальним, як і до дітей. На жаль, не всі із цим згодні, тому так і виходить. 

Актор Олексій Суровцев з котом

Однак ми знаходимо всім тваринам дім. Приблизно половина котів з нашого притулку шукають нових господарів. Мене дуже тішить, що вони знаходяться досить швидко. Коли у нас були активні бойові дії, котів взагалі розгрібали. Можливо, у людей було більше почуття провини. Просто так ми не віддаємо тварин: обов’язково їх стерилізуємо, вакцинуємо, чипуємо.

Читайте також: 35 тис. хлібин для Бучі та Гостомеля. Як топ-кондитерка Києва перетворила бізнес на волонтерський проєкт

Нещодавно з Гостомеля я привіз шістьох котів, чотири з них – «бандити» з вулиці, двох уже забрали. Вони тепер стали дуже домашні, ласкаві, це вже зовсім інші коти. Нові господарі мажуть їм лапки кремом, манікюр роблять. У мене аж сльози радості навертаються, коли люди, які їх прихистили, надсилають фото та відео з цими тваринами. Коли розумію, що не просто щось там зробив, а змінив життя кота або собаки. Вони були налякані, брудні, голодні або взагалі при смерті, а зараз з ними все добре. Це надихає.

«Котячий рай» після перемоги

До початку повномасштабного вторгнення я думав, що коли це станеться, то злякаюся та розгублюся. Я дуже боявся війни. Але коли занурюєшся у воєнну реальність з головою, то все інакше сприймаєш і страх відступає. Я не очікував, що ми, українці, можемо бути настільки сильні, незламні, нескорені та єдині. Це відчувається в кожній дії, ми всі як одна велика сім’я.

Безумовно, після нашої перемоги я продовжу допомагати тваринам. Однозначно притулок буде розширюватися. У цьому питанні хочемо перейняти досвід європейських країн. Цілком імовірно, що наберу команду волонтерів-однодумців, які будуть перебувати не тільки в Києві. Дуже хочу зробити кімнату «Котячий рай», де стерилізовані, неагресивні та привчені до лотка коти будуть просто жити. У них будуть будиночки, сходинки та все, що їм потрібно.

Як підтримати притулок для тварин 

5168 7422 26094 435

Surovtsev Oleksii 

IBAN – UA843052990000026206744630618

PayPal 

[email protected]

Crypto: tron(trc)

TSEJQH4dJhrjPDg6EszRgPvwcudfRD7WJ6

Суспільство

Презентували пробний онлайн-тест із біології для вступників

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Український центр оцінювання якості освіти оприлюднив демонстраційний онлайн-тестувальник із біології для вступників.

Про це повідомили у пресслужбі Міністерства освіти та науки України.

Зазначається, що за структурою, типами завдань, тривалістю виконання демонстраційний варіант є аналогічним до вступного тесту, проте інтерфейс запропонованого тестувальника відрізняється від того, який буде на реальному тесті.

Під час проходження і демонстраційного тесту, і на реальному тестуванні абітурієнти зможуть обирати послідовність виконання завдань, за потреби повертатися до того чи іншого завдання, змінювати варіант відповіді.

З демонстраційним тестом із біології можна ознайомитися за посиланням.

Відзначимо, що основна сесія національного мультимедійного тестування відбуватиметься з 5 до 23 червня 2023 року, а додаткова відбудеться 11-24 липня.

Раніше оприлюднили демонстраційні онлайн-тестувальники з української мови, математики, фізики, англійської мови та з історії України.

Що таке національний мультипредметний тест?

Для вступу на перший курс для здобуття ступеня бакалавра (магістра з медичних та ветеринарних спеціальностей) та молодшого бакалавра у 2023 році будуть використовувати результати національного мультипредметного тесту (НМТ).

Дивіться відеоІван Марчук – визнаний за життя геній з Тернопільщини

НМТ – це комп’ютерний онлайн-тест, що складатиметься з трьох блоків:

  • українська мова;
  • математика;
  • предмет на вибір (історія України, біологія, фізика, хімія, іноземні мови (англійська, французька, німецька, іспанська).

Нагадаємо, ЕРАМ University запрошує школярів на безкоштовні IT-курси.

Також ми розповідали, що в Україні запустили онлайн-курс «ProKrym: державна політика реінтеграції Криму».

Фото: Getty image.

Читати далі

Суспільство

На Житомирщині монтують модульний дитсадок вартістю 1 млн євро

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

У місті Овруч на Житомирщині зводять модульний дитячий садочок. Це перший проєкт міжнародної програми відбудови в області, який буде зведено з «нуля».

Про новину повідомив керівник Житомирської обласної військової адміністрації Віталій Бунечко.

Садочок розрахований на 160 діток та 20 працівників. Його загальна вартість становить майже мільйон євро. Більшу частину витрат взяв на себе естонський уряд.

Зазначається, що кілька днів тому до будівельного майданчика були доставлені з Естонії модулі майбутньої будівлі. Нині триває монтаж конструкцій на підготовлений фундамент.

Модулі прибувають одразу з усім необхідним устаткуванням: меблями, побутовою технікою та, навіть покриттям для ігрових кімнат та іграшками.

Читайте також: Хто створює робочі місця для ВІЛ-позитивних та колишніх ув’язнених? Кейс майстерні «Оверсайз», що шиє форму для ЗСУ

Як запевняють естонські фахівці, модульні садочки – це нова концепція дитячих закладів, яка з’явилася в останні роки. Основною перевагою таких садків є їхня повна адаптивність до теперішніх умов, дотримання усіх інклюзивних й енергоощадних норм та головне, довговічність. Конструкції розраховані щонайменше на 50 років служби.

Такі споруди – екологічно безпечні для малюків та готові до експлуатації одразу після завершення монтажу. Також садочок буде укомплектований кухнею, їдальнею і великим бомбосховищем для усіх дошкільнят та персоналу закладу.

Нагадаємо, на Київщині підприємці самотужки відновили зруйнований дитсадок.

Раніше ми повідомляли, що сучасний дитячий садок почав працювати у селі Недобоївці, що на Хотинщині Чернівецької області.

Фото: facebook.com/vitaliy.bunechko.

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили онлайн-курс «ProKrym: державна політика реінтеграції Криму»

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

В Україні створили та запустили онлайн-курс «ProKrym: державна політика реінтеграції Криму».

Про це повідомили на фейсбук-сторінці Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим.

Курс безкоштовний і доступний на освітній онлайн-платформі Зрозуміло за посиланням.

У новому онлайн-курсі «ProKrym» йдеться про:

  • історію Кримського півострова, зокрема у контексті розвитку корінних народів та українців;
  • основні події та наслідки окупації для півострова та його населення;
  • ключові нормативно-правові акти, позиції України щодо термінології та окремих важливих питань, пов’язаних із окупацією;
  • кримські органи державної влади, які тимчасово переміщені та діють на підконтрольній території України;
  • позиції міжнародних інституцій у контексті тимчасової окупації Криму;
  • міжнародні судові процеси між Україною та Росією.

Ведучими курсу стали відомі українські журналісти Вадим Карп’як та Ірина Славінська.

Читайте також«Кримськотарські чебуреки» та «Українська ковбаса»: Укрпошта презентувала нові марки

Свої коментарі про Крим дали також запрошені українські експерти і представники органів влади, серед них: Таміла Ташева, Ірина Верещук, Антон Кориневич, Ігор Поночовний, Марія Томак, Арсен Жумаділов, Альона Луньова, Ольга Скрипник, Андрій Іванець.

Розробниці: відомі українські експертки Дар’я Свиридова та Юлія Тищенко.

Для кого?

Курс розроблений для державних службовців, працівників органів місцевого самоврядування, політиків і просто громадян України, які цікавляться питаннями державної політики в контексті тимчасової окупації Криму.

До всіх лекцій додані кримськотатарські субтитри. Після успішно складеного фінального тесту слухачі отримають сертифікат із 0,2 кредитами ЄКТС.

Курс розроблений у межах Проєкту «Підтримка Кримської платформи: час нагадати, що Крим – це Україна», що виконується Фондом Східна Європа за сприяння USAID – US Agency for International Development.

Нагадаємо, у Києві презентували онлайн-курсу «Qırım: Крим – це ми», створеного викладачами, науковцями та громадськими і державними діячами.

Раніше ми повідомляли, що у небо над Кримом запустили кримськотатарський прапор і тисячі листівок.

Фото: facebook.com/ppu.gov.ua.

Читати далі