Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Став пожежником, щоб захистити дітей — своїх і чужих. Це добровольці з Миколаївщини, які рятують свою громаду

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

День вогнеборця Сергія Дідика починається о п’ятій — він прокидається й виганяє корову на пасовище. Потім збирає в саду персики — у нього аж 30 дерев — чи робить вино. Далі допомагає дружині готувати сніданок для дітей, снідає сам і їде на зміну.

«У мене восьмеро дітей, і коли йде війна, я хочу, аби вони знали тато робить все можливе, щоб їхнє життя було безпечне».

Добровольці Казанківської громади мають по два-три виїзди щодня й навіть уночі, адже через спеку та необережне поводження з вогнем часто горять поля та житлові будинки. Окрім побутових пожеж, їм доводиться зіштовхуватись і з наслідками обстрілів. Та місцеві знають, що за потреби завжди можуть звернутися по допомогу до односельців.

«Доводиться дуже багато працювати й майже не спати»

51-річний Сергій працює вогнеборцем з того дня, як у його громаді заснували добровільну пожежну команду. А взагалі він сантехнік — ремонтує системи водопостачання та каналізації. Цю справу не кинув, працює за фахом у вільні від чергувань дні. 

У Сергія восьмеро дітей — від 2 до 25 років. Коли починає згадувати, скільки хлопчиків, а скільки дівчаток, то сам плутається, але велика родина — те, чим пишається:

«Хтось спрямував своє життя у фермерство, хтось — у бізнес, а я своє життя присвятив дітям. У селі роботи як такої немає, але дітей треба забезпечувати, їм треба дати знання, одягати й годувати. Доводиться дуже багато працювати й майже не спати».

Команда добровольців-вогнеборців. Сергій Дідик на фото зліва. Фото: Сергій Дідик

Сергій згадує, що коли з’явилася можливість долучитися до добровільної пожежної команди, то він не вагався. Для нього це стало особистою місією  захистити дітей як своїх, так і чужих. 

Дружина підтримала рішення, бо розуміє, як важливо для чоловіка допомагати іншим. Але як мама восьми дітей вона не може не хвилюватися.

 «Коли виїжджаю на зміну, вона постійно переймається: “А раптом дим”, “А раптом ти впадеш, і колега не почує»… Я її заспокоюю, але все одно дуже часто телефонує, навіть інколи заважає (сміється)», — розповідає вогнеборець. 

Діти також проявляють до батькової роботи неабиякий інтерес. Зокрема, двоє синів точно вирішили, що після школи навчатимуться пожежної справи і теж стануть на шлях вогнеборців. 

Команда добровольців-вогнеборців навчають дітей пожежної безпеки. Фото: Анастасія Іванова

У спеку навіть кинутий недопалок може спричинити масштабну пожежу

Через спеку та відсутність дощів роботи в рятувальників побільшало. Головна причина пожеж — сама людина, адже будь-яка іскра може спричинити лихо. Наймасштабніша пожежа на пам’яті чоловіка — займання церкви. 

«Хтось запалив смітник. Було до +40 градусів і сильний вітер. Вогонь перекинувся на церкву. Нам ще не поступив виклик від диспетчера — люди просто прибігли до нас у депо й сказали, що церква горить. Ми одразу поїхали на місце. Коли приїхала ДСНС, уже ми на той час пожежу ліквідували».

Часто горять залишки стебел пшениці, ячменю або жита, які залишаються на полі після збору врожаю — люди підпалюють сміття, його розносить вітром, горять поля та навіть житлові будинки. Рятувальник як приклад наводить нещодавнє чергування:

«Вранці загорівся пустир у людини, перекинулося на дрова — ми загасили. Після обіду горіли кругом хати — теж загасили пожежі. Потім у чоловіка зайнялася драбина, і теж ми виїжджали».

Пожежа на полі. Фото надала Олена Журавська

Найчастіше першими на місце події прибувають саме добровольці й беруть на себе перші необхідні дії. Це може бути організація евакуації, локалізація пожежі та надання першої допомоги постраждалим. Коли приїжджає ДСНС, добровольці підвозять воду, щоб ефективніше діяти разом.

Зараз у добровільній пожежній команді працюють троє чоловіків. Вони чергуються між собою та заступають на зміну вдвох. Старший пожежник команди Сергій Петришин раніше працював водієм зерновозу та був «майстром на всі руки». Коли сформували добровільну пожежну команду, Сергію запропонували її очолити, і він з радістю погодився:

«Раніше я перевозив зерно, тож чудово розумію, як кожен врожай важливий для нашого села. Якщо спалахне пожежа на полі чи в сараї, то це не просто згоріле майно це втрачені доходи, їжа для сімей».

Команда добровольців-вогнеборців разом з ДСНС. Фото надала Олена Журавська

Зараз добровольців знає вся громада та навіть їм допомагає. Наприклад, якщо стається масштабна пожежа, місцеві фермери на тракторах підвозять воду прямо до лісосмуги.

Депо — не просто гараж з місцем для чергування

Громадська організація «Добровольці-вогнеборці» створює добровільні пожежні команди в селах і маленьких містечках. У Казанківській громаді її заснували влітку 2022 року на базі комунального підприємства «Добробут». Будівля, в якій чергують вогнеборці — навчальний комбінат, який належить місцевому відділу освіти. Два бокси переобладнали під пожежну станцію — там добровольці можуть поспілкуватись, обговорити дії, провести час.

«Коли ми вирішували, де саме буде цей підрозділ, то враховували час доїзду, відстань між населеними пунктами і, звісно, обирали, щоб приміщення було в гарному стані. Якщо депо це просто гараж з місцем для чергування, то воно не буде цікавим ні для жителів, ні для команди», — каже начальниця КП  «Добробут» Олена Журавська.

Член добровільної пожежної команди у депо. Фото: Сергій Дідик

Для того, щоб розслабитися після чергувань, там облаштували зону відпочинку. Добровольці часто збираються після зміни, щоб подивитися фільм, пограти в настільний футбол або просто поспілкуватися за горнятком кави. Все це допомагає підтримувати позитивний настрій у команді та знижувати стрес після складних викликів.

Коли заснували добровільну пожежну команду, Сергій та його колеги мали лише ентузіазм, але їм бракувало необхідних навичок та обладнання. Проте завдяки співпраці з Проєктом USAID «ГОВЕРЛА» вони отримали захисне спорядження, мотопомпи, бензопили, прожектори, вогнегасники та гідравлічні інструменти, а представники ГО «Добровольці-вогнеборці» всьому їх навчили. 

Деяке обладнання громада закупила власним коштом — вони придбали шланги й насоси для подачі води або піни, а також інвестували в якісні радіозв’язки, щоб покращити координацію під час роботи.

Вчать протипожежної безпеки змалечку

Пожежники громади кажуть, що на території села знаходили міни, снаряди, гранати та інші вибухові пристрої, які не здетонували. Тому кожен має знати, як себе поводити, якщо знайшов небезпечні предмети, зокрема, діти. Щоб зробити громаду безпечнішою, громадська організація «Добровольці-вогнеборці» проводить дитячі пожежні табори.

«У кожній з трьох змін по 15 дітей від 11 років. Їх навчають професійні сапери, медики, вогнеборці. Сценарій розписаний похвилинно. Діти спілкуються з пожежниками, розпитують про захопливі історії з життя рятувальників і навіть пробують себе в їхній ролі під час спеціально організованих симуляцій», — розповідає експертка з контролю та діловодства відділу освіти, молоді та спорту Казанківської селищної ради Анастасія Іванова. 

Дитячі пожежні табори. Фото надала Анастасія Іванова

Пригода не обходиться й без екскурсії до місцевої пожежної частини. Там можна побачити, як виглядає машина вогнеборців та їхнє обладнання, дізнатися, як працює пожежна служба.

А ще діти беруть участь у різних спортивних змаганнях. Наприклад, вони переносять «постраждалих» і долають перешкоди, як справжні пожежники. 

«Особливо сподобалося хлопцям. Одинадцятикласники навіть вирішили, що отримуватимуть спеціалізовану вищу освіту, щоб здобути професію пожежника», — каже Анастасія Іванова.

Дитячі пожежні табори. Фото надала Анастасія Іванова

Добровільні пожежні команди — справжня опора громади. Вогнеборець Сергій Дідик каже, що щоразу, коли лунає виклик, у нього стискається серце: 

«Знаєте, я одразу думаю про те, щоб ніхто з родин не постраждав. Це ж не просто пожежа — там можуть бути сім’ї, чиї життя висять на волосині».

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі

Шопочитати

Культура2 тижні тому

Степ, аромат полину, запахи моря і гір — це проєкт «Yuşan-Зілля» про єдність культур українців і кримських татар 

У залі поволі згасає світло, простір наповнюють перші акорди. Український голос починає пісню, а в...

Суспільство3 тижні тому

Адаптивний одяг, інклюзивний посуд і дошки для нарізання: ці ініціативи полегшують життя людям з пораненнями

Нарізати овочі, поснідати улюбленими стравами, одягти штани — всі ці повсякденні справи стають справжніми викликами...

Суспільство4 тижні тому

«Чи я можу вам допомогти?»: це хлопці з соцмереж, які купують у бабусь квіти та роблять інші добрі справи

Ви точно бачили ці відео в соцмережах, коли хтось купує продукти для літньої жінки, скуповує...

Економіка і бізнес4 тижні тому

Українські пазли за мотивами Гаррі Поттера й не тільки: як бізнес із Харкова отримав ліцензію від Warner Bros.

Коли бізнес українських пазлів Woods Story тільки починався, Вікторія та Михайло все робили самі, адже...