Сотні чоловіків ішли добровольцями, не знаючи, яку роботу будуть виконувати в ЗСУ. Сотні бояться потрапити в штурмовики й не вірять, що в армії можна обрати собі роботу за знаннями та вміннями.
Бренд-дизайнер Тарас Іщик зумів стати корисним країні саме творчою професією, вигадуючи для бренду ЗСУ все: від кольору та шрифту до білборду та сторінки Головнокомандувача. Як йому це вдається — в ексклюзивній розмові з ШоТам.
Як стати бренд-дизайнером у ЗСУ
Усе розпочалося ще в листопаді 2021 року, коли я подавав документи в резерв ЗСУ, бо насувалась… Я відчував, що щось насувається — повномасштабне вторгнення. Ми не знали, яким воно буде. Тоді я подав документи в резерв і потрапив у 103-тю бригаду ТРО, де я зараз служу. Після цього я просто побачив, що нема якоїсь комунікації толкової, немає інформації — немає нічого такого. Я почав на рівні бригади розвивати цю комунікацію, потім з дозволу командира почав це робити від імені бригади. Доручили мені виконувати обовʼязки пресофіцера. Фактично після початку повномасштабного вторгнення й до липня 2022 року я цим займався.
Принагідно познайомився з радницею Головнокомандувача ЗСУ з комунікації Людмилою Довгоновською, яка фактично вела його комунікацію. До мене зверталися стосовно дизайну різні частини, тому що я за професією дизайнер, маркетолог і комунікаційник. Я поставив питання: чому командувач не має свого якогось графічного стилю, бо посадова особа такого високого рівня… Мені сказали, що немає дизайнерів ніде. Я запропонував свої послуги. Спочатку зробив кілька картинок, а потім побачив, що це вже вийшло на більш системний рівень.
Після того одного дня прийшов документ про відрядження на різних фахівців — монтажників, режисерів, журналістів забрали з району виконання завдання, бо я тоді вже на фронті був.
Наступна ідея була така, щоб зробити добре не тільки для Головнокомандувача, але й для всіх Збройних сил — побудувати власну комунікаційну систему, бо в ЗСУ кожна бригада, кожен підрозділ має якусь сторінку в соцмережах. Воно на той час було дуже розрізнене, не систематизоване, з купою шрифтів, з купою незрозумілих кольорів — кожен собі робив, як хотів і як знав.
Творча кар’єра в ЗСУ
Скажімо так: коли я це починав, це було на рівні однієї бригади. Коли ми пробуємо привести щось до якоїсь системи, то це потребує визначення колористики, визначення в шрифтах, у тих чи інших відмінних символах, наявності нарукавного знаку бригади чи якихось інших речей. Коли це переходить на набагато вищий рівень — на рівень ЗСУ, чим я займаюся досі, — то ця система масштабується, тобто те, що я робив для однієї бригади, масштабувалось у разів 200. Треба було створити таку систему, з якою могла б працювати людина без досвіду роботи в графічних редакторах.
Facebook Головнокомандувача
Якщо говоримо конкретно про сторінку головкома, то її створили перед початком війни, і її вела радниця з комунікацій Людмила Довгоновська. Ті дизайнерські рішення, які я пропонував, мали доповнювати той текст, який вона писала, ті думки, які мали йти від главкома. Картинки та текст взаємоповʼязані: коли людина в соцмережах на скрол витрачає менше 2 секунд, і треба чимось привернути увагу цільової аудиторії до тексту, то треба зробити таку картинку, щоб у неї закласти підтекст.
Підібрати правильний фотоматеріал і тоді вже притягнути до тексту, який би аудиторія прочитала — це була цікава, корисна, пізнавальна, синергетична робота між Людмилою, яка була копірайтеркою, і мною, який був дизайнером.
Пишатися чужими нагородами
Я не дуже люблю хизуватися своїми роботами. Те, чим я можу пишатись — керівний документ Брендбук ЗСУ. Це книга графічних правил, якими треба керуватися. Там загалом зібрано все.
Те, що (можливо) мені найбільше подобається з графічної точки зору — грамоти й подяки Головнокомандувача та начальника Генштабу, а також взагалі робота з урочистими паперами, бо ми змінили уявлення про ці речі. Ми повернули багато чого з часів УНР, поєднали зі шрифтом часів УПА. Вийшла просто шикарна річ, тому цим можна пишатися.
Узагалі, щоб подивитися на мою роботу, ви можете зайти на будь-яку сторінку будь-якої бригади — починаючи з аватарки, каверу все треба було фіксити з пресофіцером. По суті це використовують усі: ВМС, Генштаб тощо. Кожне відео, яке забрендоване заставкою, проходить через мене. Я зараз цією системою керую, бо як уже казав, такої посади як дизайнер і тим паче якогось відділу дизайнерів не існує.
Хто створив бренд ЗСУ
ЗСУ — це найсильніша армія світу. Це так і є. Якщо зводити до кількох лаконічних слів, то ЗСУ — це «сучасне», «мілітарне», «українське». У цих трьох словах воно трохи співмірне з основним шрифтом ЗСУ, який ми розробляли, бо я сам ставив таке завдання. Усі ЗСУ — це суміш сучасності, мілітарності, яка полягає в самому військовому характері, та українській ментальності. Теж закладаються певні українські ідентичні акценти, які проглядаються, зокрема, через дизайн, шрифт, кольори і т.д.
Дизайном зараз займаюся тільки я. Команди з цього не виросло, на жаль. Є люди, які займаються окремо військовою символікою, розробкою нарукавних знаків — це трішки інакше. Символіка та графічний дизайн, який ми бачимо в соцмережах — це різні речі. Вони взаємодоповнюють одне одного, але вони різні. Для створення військової символіки нарукавних знаків є ряд інших людей — їх небагато, але вони є. Цей процес теж розвивається, а графічним дизайном займаюся тільки я.
Але є й певні хороші прецеденти — 3-тя ОШБР, де працює окрема комунікаційна команда. Там дуже хороші дизайнери, але вони теж передають повʼязування з ЗСУ, бо використовують логотип, шрифт у рекламній продукції, і вони вміють з цим працювати. Тут завжди йде співпраця зі мною.
Я себе називаю «бренд-дизайнером», бо ці всі речі треба менеджерити, взаємодіяти з різними бригадами, які пробують займатися дизайном. Це все треба тримати під контролем. Ті, хто вміє це робити, хто займається дизайном — в армії їх одиниці. Але я ніколи нікому не відмовляю, якщо до мене приходять з якимось запитом — треба білборд, сітілайт чи просто допомога з картинкою. Я завжди відкритий, і мої телефони є в усіх пресофіцерів. Такі реалії — треба працювати, треба цю систему розвивати. Це все наше обличчя — обличчя ЗСУ.
Усім знайомі шаблони
Я створив те, як ми подаємо інформацію. Інформація може бути різного характеру, але шаблон існує у вигляді поєднання певної кількості тексту з картинкою, картинка на повний фон і текст зверху чи ще щось. Ми повинні цим інструментом крутити так, щоб споживачу вигляд тієї чи іншої картинки не приїдався. Це вже на розсуд тих, хто безпосередньо планує комунікацію на місцях — як вони вважають, що зараз треба застосувати. Те, що є шаблонним і незмінним — це інфографіка Генштабу, інфографіка МВС про присутність ворожих кораблів у різних морях, тобто те, що виходить кожного дня, й ми це бачимо постійно.
А що після ЗСУ?
Складно поки що відповісти про цивільне життя й роботу, бо багато з того, що заплановане, поки що не реалізоване. Стратегічна ціль, яку я перед собою бачу — це зміна символіки ЗСУ, бо айдентика та символіка, що в нас на прапорах, має бути в одній графічній системі. І там, і там мають одні й ті ж символи перегукуватись, тому це теж хотілося б реалізувати. Ми не знаємо, що буде завтра. Військова служба — настільки непередбачувана річ, що завтра я вже можу дизайном не займатися, а бути в районі виконання завдань. Тому поки що планувати життя не доводиться — я навіть про це ще не думав.
Я не думаю про те, що буде потім — з тим, що буде потім, ми розберемося. Нам треба спочатку перемогти, нам треба якісна комунікація — комунікація насамперед з цивільною аудиторією, із зовнішньою аудиторією. З нею треба працювати, її треба розвивати. Це дуже складна система, яку нам треба збудувати, стоячи перед різними викликами інформаційних операцій — тут роботи купа. Якщо після перемоги будуть сприятливі умови, щоб залишитися в армії та це далі розвивати — я б, напевно, залишився. Це вже питання національної безпеки. Мені здається, у цьому випадку комерційна складова має відходити на другий план.
У Чернігові священники пристосувалися до умов війни, пропонуючи можливість проводити хрещення дітей у дистанційному форматі. Таку практику запровадили в окремих храмах міста після початку повномасштабного вторгнення росії.
Настоятель Кафедрального собору Святої Великомучениці Катерини Роман (Кіник) розповів, що хрещення іноді проводять за допомогою відеозв’язку. Це рішення стало актуальним через те, що хтось із родичів чи хрещених батьків перебуває на фронті.
«Буває, що батьки хочуть обрати хрещеного, але він зараз захищає Україну. У таких випадках вмикають телефон, і хрещений виходить на зв’язок. На місці є дружина хрещеного, яка тримає телефон, і він долучається до таїнства», — пояснює отець Роман.
Священник зазначає, що цей формат не суперечить церковним канонам. Людина, навіть перебуваючи онлайн, духовно бере участь у хрещенні, що робить його повноцінним. Після повернення хрещений зможе взяти дитину на руки, подарувати їй свою любов і тепло.
Нагадаємо, що на Харківщині створили підземний освітній простір для дітей (ФОТО).
Наступного року в Україні можуть запрацювати кілька аеропортів. Технічні й організаційні умови для цього вже є, але потрібне політичне рішення.
Про це заявив мер Львова Андрій Садовий в інтерв’ю виданню «Твоє місто»
Досвід Ізраїлю: аеропорт Тель-Авіва під час війни
Садовий навів приклад Ізраїлю, де аеропорт Тель-Авіва продовжував працювати навіть у часи воєнних дій. Летовище стало «єдиним мостом», що з’єднував країну зі світом.
«Літаки ізраїльських авіакомпаній мають спеціальне обладнання під крилами для захисту в разі небезпеки. Світ уже має такі рішення. У нас немає іншого варіанту — ми повинні виживати та жити, навіть у час війни», — зазначив мер Львова.
Де саме відкриють аеропорти, Садовий поки не уточнив, проте наголосив, що Україна має всі шанси успішно перейняти міжнародний досвід і відновити повітряне сполучення.
Нагадаємо, що українська авіакомпанія відновила регулярні рейси з Кишинева.
Будинок створили на 24 квартири, у яких житимуть поранені переселенці, які проходять реабілітацію в центрі UNBROKEN Ukraine. Житловий комплекс складатиметься з восьми будівель, які будуть повністю інклюзивними.
Про це повідомили у Львівській обласній військовій адміністрації.
Квартири, які передаватимуть мешканцям, будуть із готовим ремонтом, меблями та необхідною технікою. Люди зможуть жити у будинках до року. Під час проживання пацієнти UNBROKEN Ukraine будуть під наглядом лікарів.
Європейська комісія виділила на цей проєкт 19,5 мільйонів євро грантових коштів, а міський бюджет Львова профінансував укриття та утримуватиме будинок.
Львів реалізує проєкт у співпраці з Європейським Союзом та програмою NEFCO in Ukraine «Зелене відновлення України». Програма є частиною масштабного проєкту із забезпечення тимчасового житла для постраждалих від війни.
Нагадаємо, що у Львові на маршрути вийшли екологічні трамваї, отримані від Берліна.