Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
>

Замість Tinder – вечорниці. Як залицялися та фліртували наші предки?

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Почнемо з найлегшого: що таке вечорниці?

Правильно! Неправильно!

Вечорниці – це зібрання молоді, хлопців та дівчат, де, як правило, ніколи не було дорослих.

Де зазвичай збиралася молодь під час вечорниць?

Правильно! Неправильно!

Коли збиратися на вулиці було вже надто холодно, молодь збиралася в хаті. Власне, саме тому вечорниці починалися восени. Як правило, житло належало вдові чи самотній жінці. «Оренду» за приміщення сплачували дівчата: харчами або роботою.

Для чого молодь ходила на вечорниці?

Правильно! Неправильно!

На вечорниці дівчата приносили із собою роботу – пряли, вишивали, плели. А між працею – танцювали, співали та жартували. Утім це не голова соціальна функція вечорниць. Туди приходили, аби познайомитися з представниками іншої статі та, як варіант, підшукати партнера(-ку) для шлюбу. Такий собі Tinder минулого. Крім звичайних загравань молодь практикувала й спільну ночівлю на вечорницях. Однак ночівля – це не синонім сексу. За спільним правилом, молодь могла хіба що цілуватися чи обійматися.

Чому вечорниці та подібні зібрання засуджували?

Правильно! Неправильно!

Вечорниці часом критикували й засуджували, оскільки вважали такі зібрання епіцентром розпусти. За даними, які відшукала дослідниця Ірина Ігнатенко, майже половина дівчат, які ходили на вечорниці, втрачали цноту до шлюбу. Особливо гостро молодь критикувало духовенство, а порушників навіть грозилися відлучити від церкви. То чи завжди вечорниці порушували якісь «етичні норми» тогочасного суспільства? Ні. На противагу осуду церкви є чимало спогадів, в яких вказано, що нічого «аморального» на цих вечорах не відбувалося.

А що таке «притула»?

Правильно! Неправильно!

Притула (або ж «гра в притулу») – це обійми, поцілунки та особлива техніка сексу, яка не передбачала позбавлення дівчини цноти. Пара імітувала статевий акт, адже погоджувалася, що повноцінний секс можливий лише після шлюбу. Однак через вже згаданий брак сексуальної освіти інколи дівчата все ж вагітніли. Вважалося, що в притулу варто «грати» лише з людиною, у якій ти вже точно впевнений(-а) та з якою заплановано весілля.

Як називали дівчину, яка народила позашлюбну дитину?

Правильно! Неправильно!

Дівчину, яка народила дитину поза шлюбом, називали «покритка». Термін пов’язаний з обрядом покривання голови хусткою. Після цього покритка не могла одягатися як незаміжня чи брати участь у вечорницях.

Що дозволялося робити молоді в громадських місцях?

Правильно! Неправильно!

Так, максимум, який могли собі публічно дозволити хлопець із дівчиною до шлюбу, – це привітання. За обійми ці поцілунки їх могли засудити. Натомість під час зібрань без «зайвих» очей (скажімо, на вечорницях), хлопці дозволяли собі значно більше. Вони могли залицятися жартами, натяками чи навіть фізичними контактами

Якого хлопця наші предки вважали ідеальною парою для дівчини?

Правильно! Неправильно!

Напевно, чесність та розум також відігравали чималу роль, але ключовим «показником» для юнаків була працьовитість, а отже – і заможність. Наші предки навіть намагалися перевірити її! Наприклад, під час оглядин представники нареченої приходили до жениха, аби оцінити його статки. Однак родина хлопця могли схитрувати: позичити худобу у сусідів, розвісити всюди ярма та збрую. Словом, робили все, аби показати: худоба у нас є, а працю він любить.

А якою мала бути «ідеальна» для шлюбу дівчина?

Правильно! Неправильно!

Батьки хлопця насамперед оцінювали статки майбутньої нареченою. Чим більше грошей – тим вищі шанси на заміжжя. Інколи заможність ставала вирішальним фактором. Крім того, представники нареченого мали дізнатися, наскільки дівчина хазяйновита та вправна господиня. Для цього з питаннями навідувалися до сусідів та знайомих. Ще один важливий момент – здоров’я, адже фізична праця вимагала чималої кількості сил та витривалості. Та якщо ви обрали варіант з «незайманою» – ви також були близькі до істини. Дівчата, які втратили цноту до шлюбу, мали вкрай мало шансів на подружнє життя.

Що хлопці найчастіше дарували дівчатам?

Правильно! Неправильно!

Найпопулярнішими подарунками в часи наших предків були хустки або намисто.

А що дарували хлопцям?

Правильно! Неправильно!

Дівчата могли подарувати парубкам вишиту річ, а на Великдень – писанку. Утім як з чоловічими, так і з жіночими подарунками, це лише найбільш поширені та доступні варіанти. Дарувати могли й будь-що інше.

З якого віку в українському суспільстві укладали шлюби?

Правильно! Неправильно!

За словами кандидатки історичних наук Ірини Ігнатенко, шлюби, як правило, укладали з періоду настання статевої зрілості. Для дівчат маркером був початок менструації, яка засвідчувала готовність до шлюбу та народження дітей. Орієнтовно, це 15-16 років. «Дедлайн» – 18-річчя. У такому ж віці до шлюбу вступали й хлопці.

Замість Tinder – вечорниці. Як залицялися та фліртували наші предки?
Схоже, вам краще поки не поспішати на вечорниці. А якщо серйозно, усі перелічені в тесті факти – це минуле. Добре було б його знати, але ще краще – розуміти, що всі негативні стереотипи, переконання та упередження залишилися там, у столітній давнині.
Йой, непоганий результат! Зіркою вечорниць ви б, напевно, не стали, але дещо про звичаї та традиції наших предків ви знаєте.
Здається, у часи наших предків ви могли б без проблем підшукати собі пару або стати зіркою вечорниць. Вашим знанням про звичаї та традиції українців можна хіба що позаздрити. Чудовий результат!

Поділіться своїми результатами:

Реклама

Суспільство

ЗСУ знищили ворожий вертоліт ракетою зі «Стінгера»

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Упродовж доби, 26 травня, українська протиповітряна оборона знищила ворожий гелікоптер, крилату ракету та безпілотник.

Про це повідомили у телеграм-каналі Повітряних Сил Збройних Сил України.

За їхньою інформацією, військовослужбовці однієї із бригад ЗСУ збили ворожий вертоліт Ка-52 ракетою переносного зенітно-ракетного комплексу «Стінгер».

Читайте такожЗ бізнесу – у волонтерство. Історія підприємиці з Луганщини, яка допомагає переселенцям з Кремінної

Також, авіаційну ракету класу «повітря-поверхня» Х-59 збито зенітним ракетним підрозділом Повітряних Сил.

Окрім того, Протиповітряна оборона Сухопутних військ уразила один безпілотник «Орлан-10».  

Зазначається, що упродовж 26 травня активність ворожої авіації дещо знизилась, імовірно через погодні умови, втім тактична авіація окупантів продовжує цілодобове патрулювання в акваторіях Чорного й Азовського морів та довкола кордонів України.

«Складна ситуація для Сил оборони залишається на Луганському напрямку. Саме сюди найчастіше прилітають ракети різних типів, випущені літаками окупантів з території росії», — йдеться у повідомленні.

Про «Стінгер»

FIM-92 «Стінгер» — переносний зенітно-ракетний комплекс класу «земля — повітря» з інфрачервоною головкою самонаведення розробки американської компанії General Dynamics. Призначений для ураження вертольотів і літаків противника, що низько летять.

Нагадаємо, у небі над Буковиною український винищувач збив крилату ракету окупантів.

Як ми повідомляли раніше, українські військові збили ворожий гелікоптер із БМ-21 «Град».

Фото: opk.com.ua.

Читати далі

Суспільство

У небі над Буковиною український винищувач збив крилату ракету окупантів

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Українські захисники у небі Чернівецької області ввечері 26 травня знешкодили крилату ракету російських загарбників.

Про це повідомили у Командуванні Повітряних Сил ЗСУ.

«Близько 22.30 винищувач Повітряних Сил Збройних Сил України у небі Чернівецької області знищив ворожу крилату ракету», — йдеться у повідомленні.

Як повідомив голова Чернівецької обласної держадміністрації Сергій Осачук, збив ракету український літак-винищувач.

Читайте також: З бізнесу – у волонтерство. Історія підприємиці з Луганщини, яка допомагає переселенцям з Кремінної

«Літак-винищувач ВПС ЗСУ успішно відпрацював ворожу ціль у небі над Чернівецькою областю. Дякую українським військовим пілотам!», — написав

Нагадаємо, Повітряні сили України вразили ротно-тактичну групу окупантів.

Також 26 травня над Сумщиною сили ППО збила ворожу ракету.

Як ми повідомляли раніше, 26 травня українська ППО збила російську ракету над Хмельниччиною.

Фото: defence-ua.com.

Читати далі

Суспільство

З бізнесу – у волонтерство. Історія підприємиці з Луганщини, яка допомагає переселенцям з Кремінної

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Олеся Ізуіта – підприємиця з Луганської області, яка через російську агресію двічі ставала переселенкою. У 2014 році вона покинула рідний Луганськ та переїхала до Кремінної. А з початком повномасштабного вторгнення жінка вдруге зібрала речі та виїхала до Вінниці.

А ще змінила бізнес на волонтерство: тепер Олеся допомагає кремінянам-переселенцям та організовує для них гуманітарну допомогу. Адже як ніхто знає, чого саме потребують евакуйовані.

Створила перший розважальний центр для дітей у Кремінній

Уперше Олеся залишила рідну домівку у 2014 році, коли до Луганська прийшла війна. На той момент Олеся – акторка за освітою – працювала артдиректоркою розважального центру та мала групу аніматорів. Разом із родиною жінка переїхала з обласного центру до містечка Кремінна і почала шукати, як заробляти на життя. У невеликому місті не було жодного розважального центру для дітей. Тому Олеся вирішила, що ця ідея може бути перспективною.

У 2019 році за грантової підтримки міжнародних донорів переселенка створила дитячий розважальний центр «Мозаїка». Він став першим подібним центром у невеликому містечку. Сюди потяглися діти – грати в аерохокей, святкувати дні народження, стрибати на батутах серед яскравих кульок. 

Разом із Олесею працювала ціла команда аніматорів. Поступово біля дверей центру стали збиратися підлітки, яким нікуди було піти. Вони бачили, що у закладі кипить життя, хоча там розважалися діти меншого віку. Олеся вирішила організувати щось і для підлітків та створила молодіжну організацію «Чарівний пендель». Так у тінейджерів також з’явилося активне життя – волонтерство, екотабори, тренінги та поїздки. Усі разом вони готувалися відкрити перший у місті хаб. 

Замість відкриття хабу – евакуація до Вінниці

Однак це все призупинилося 24 лютого, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення. У березні Олеся з родиною виїхала з Кремінної. Усе обладнання залишилося у її центрі. Так підриємиця вдруге стала переселенкою.

«Я жалкую, що не вивезла обладнання з центру, адже у мене була можливість це зробити. Тоді я думала: кому потрібні дитячі розваги, якщо війна в Україні. Зараз на Луганщину страшно їхати, Кремінна окупована, я не знаю, що з моїм центром», – розповідає Олеся.

Читайте також: «Щотижня допомагаємо 10 тисячам людей». Як «Київська полуниця» підтримує українців у прифронтових містах

Опинившись у Вінниці, вона вирішила не сидіти, склавши руки, а допомагати людям. Так Олеся тимчасово покинула бізнес і стала волонтеркою.

«У перші дні війни я написала заявку на невеликий грант від Данської ради у справах біженців. Як писати такі заявки, я знала – оскільки вже мала досвід спілкування з донорами. Мою заявку на надання допомоги жителям Донецької та Луганської областей погодили», – каже Олеся.

Знаходила для переселенців справді потрібні речі

Поки виділили гроші за цим грантом, Кремінна вже була в окупації. Тож підприємиця почала закуповувати продукти та розвозити їх до місць, де компактно оселилися креміняни. 

«Я бачила, що багато людей виїхали з-під обстрілів, у них не було речей першої необхідності. Багато хто потребував подушок, чайника, засобів гігієни. Я бачила ситуацію, коли люди жили у гуртожитку, а там був один електрочайник на увесь поверх, у якому гріли воду і на чай, і на те, щоб помитися. При цьому людям роздавали щодня макарони та крупи, але насправді часто вони потребували зовсім не цього», – згадує волонтерка.

Створили телеграм-канал, аби об’єднати переселенців з Кремінної

Команда підлітків, які ходили до Олесі в центр, створила телеграм-канал, який об’єднав жителів Кремінної, які вимушено залишили свої домівки. Його створив 17-річний Микита Горбатенко, аби згуртувати жителів Кремінної у різних областях та містах. Зараз креміняни проживають у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Рівненській, Черкаській та інших областях. Долучитися до каналу можна за цим посиланням.

«Завдяки цьому каналу ми об’єднали людей, які роз’їхалися Україною, обрали координаторів у кожному місті, вивчаємо потреби, спілкуємося, намагаємося допомогти. Людям пенсійного віку потрібні продукти та ліки, а тим, кому 40 років – знання. Це те, що озвучують переселенці. Мене надихає, що люди готові працювати, навчатися, пристосовуватися до життя на новому місці», – додає Олеся Ізуіта.

Бути корисною в тому, що можеш робити тут і зараз

За кілька місяців вона навчилася їздити на новому транспорті, зокрема вантажному, дізналася, де є гуртові бази, як домовитися про знижку у супермаркетах, коли закуповуєш продукти для гуманітарної допомоги та як підтримати своїх же переселенців зі сходу, які шиють постільну білизну. 

«Це зовсім не те, що я звикла робити вдома, але якщо зараз я можу бути у цьому корисною, буду робити це», – запевняє волонтерка.

Читайте також: Тьотя Суп із «Азовсталі». Як мешканка Маріуполя два місяці годувала людей у підвалах заводу-фортеці

Сьогодні Олеся шукає можливість для відкриття у Вінниці центру раннього розвитку дитини, куди зможуть прийти шестирічні діти, аби підготуватися до навчання у школі. Волонтерка вірить, що незабаром її затишна зелена Кремінна буде знову під українським прапором, а вона повернеться до свого центру, щоб разом з дітьми розвивати своє невелике містечко на Луганщині. 

Читати далі

Шопочитати

Суспільство7 години тому

З бізнесу – у волонтерство. Історія підприємиці з Луганщини, яка допомагає переселенцям з Кремінної

Олеся Ізуіта – підприємиця з Луганської області, яка через російську агресію двічі ставала переселенкою. У...

Суспільство1 день тому

«Щотижня допомагаємо 10 тисячам людей». Як «Київська полуниця» підтримує українців у прифронтових містах

Благодійна організація з жартівливою назвою «Київська полуниця» вже три місяці допомагає населенню, яке перебуває в...

Суспільство2 дні тому

Тьотя Суп із «Азовсталі». Як мешканка Маріуполя два місяці годувала людей у підвалах заводу-фортеці

Тьотя Суп – саме так Наталю почали називати діти на «Азовсталі». В одному зі сховищ...

Суспільство3 дні тому

Такмед, аптечки та гуманітарне розмінування. Як «Соломʼянські котики» з Києва рятують життя українських бійців

Щоб врятувати життя на полі бою, треба три речі: турнікет, аптечка та вміння ними користуватися....

Суспільство6 днів тому

Врятував сотні тварин в Ірпені та Бучі. Як актор Олексій Суровцев став «Бородатою котомамусею»

Щоденні зйомки, репетиції, концерти, участь у шоу – таким було життя актора та хореографа Олексія...