За версією російської пропаганди, Микита Хрущов «подарував» Крим Україні. Як це пояснюють кремлівські мрійники?
Російські пропагандисти переконують, що Хрущов «подарував» Крим Україні, перебувачи в стані алкогольного сп’яніння — мовляв, випив зайвого й припустився помилки. Зокрема цим росіяни також виправдовують окупацію українського півострова у 2014 році.
А пам’ятаєте, в якому році ми отримали «подарунок від Хрущова»?
Микита Хрущов у Криму.
19 лютого 1954 року Президія Верховної ради СРСР видала указ про передачу Кримської області до складу УРСР.
Якою ж була офіційна причина передачі півострова, вказана в цьому указі?
В офіційному указі Президії Верховної ради СРСР причинами передачі півострова назвали «спільність економіки, територіальну близькість і тісні культурні зв’язки між Кримською областю й УРСР». А ось про «подарунок» у цьому документі не було жодної згадки.
А тепер повернемося на десятиліття назад. 18 травня 1944 року — що почалося в Криму цього дня?
У травні 1944 року за розпорядженням Сталіна всього за дві доби з півострова депортували майже 200 тисяч кримських татар, а з ними — вірмен, греків і болгар. Робили це в кращих традиціях імперської системи: до будинків «навідувалися» о четвертій ранку та давали господарям всього кілька хвилин на збори. Далі — дорога в нікуди. Натомість замість кримських татар півострів почали заселяти росіянами з глибинок.
З якою проблемою зіштовхнулися росіяни, які перебралися до півострова після депортації кримських татар?
Росіяни, якими радянська влада намагалася «перезавантажити» півострів, зіштовхнулися з абсолютно нетиповим для глибинок кліматом, а отже, в них почалися проблеми з господарством. Це й не дивно: картопля тут не росте, капуста просто в’яне тощо. Тож верхівка СРСР прогадала — піднімати економіку післявоєнного Криму було просто нікому. Так станом на 1953 рік вона скотилася до межі. Промовистий приклад: на весь Крим працювали всього три хлібні магазини. Ще раз акцентуємо увагу на даті — це було за рік до так званого подарунка від Хрущова.
Тож як радянська влада вирішила вийти з цієї ситуації?
Катастрофічна ситуація вимагала негайного рішення, і влада СРСР його знайшла — передати півострів Україні. Якось не дуже схоже на подарунок, зроблений напідпитку, правда?
Гаразд, але ж це все одно було бажання Хрущова?
Росіяни збрехали й тут — теза про «забаганку» Хрущова передати Крим Україні неправдива. Перший секретар ЦК Комуністичної партії тоді просто не міг самостійно ухвалювати подібні рішення. І навіть той самий указ 19 лютого 1954 року підписав не Хрущов, а тодішній голова Президії ВР СРСР Климент Ворошилов — саме він тоді формально був головою «країни рад». А отже, «рішення Хрущова» (як, власне, і «подарунок») — цілковита брехня.
Що ж було далі? Україна взялася за відновлення Криму. Прикладів розбудови півострова можна навести чимало, але чи знаєте, який рекорд встановили в наступні роки?
У 1958 році уряд радянської України вирішив побудувати тролейбусну трасу Сімферополь – Алушта – Ялта протяжністю 96 кілометрів — найдовшу у світі. Втілити цей проєкт вдалося всього за три роки. Першу чергу лінії — Сімферополь – Алушта довжиною 52 км — побудували та здали в експлуатацію в рекордні терміни — за 11 місяців. Над нею працювали фахівці більш ніж 80 підприємств з 10 міст України.
Яку проблему, з якою не змогли впоратися ані світлі уми російської імперії, ані «совєти», вирішила Україна?
Побороти дефіцит прісної води в Криму не вдалося ані російській імперії, ані СРСР. А ось Україна змогла це зробити, побудувавши Північнокримський канал. Тож у 1954 році Україна отримала аж ніяк не подарунок, та, попри все, змогла подарувати півострову друге життя й перетворити його на один з найкращих курортів.
Поділіться своїми результатами:
26 квітня 1986 року відбулась одна з найбільших і найстрашніших техногенних катастроф у світі — вибух на Чорнобильській АЕС. Трагедія вплинула не лише на жителів міст-супутиків, а й на екологічну ситуацію в Україні та країнах Європи.
За десятки років після трагедії кінематографісти повертаються до теми Чорнобильської катастрофи, щоб дослідити її вплив на майбутні покоління, віддати шану героям минулого та вирішити власні внутрішні конфлікти.
ШоТам спільно з Takflix підготували добірку сучасних фільмів, які доступні до онлайн-перегляду.
«Зірка полинь», реж. Аделіна Борець
Документальна історія про двох останніх жителів села Малі Кліщі — мати Ніну та її сина Олександра. Їхні сусіди полишили свої домівки після Чорнобильської катастрофи, коли цю територію визнали зоною обов’язкового відселення, а в 1991 році село зняли з обліку. Герої ж продовжують жити там як самосели.
У короткому метрі режисерка досліджує глобальну травму декількох поколінь. Його герої залишаються вдома в абсолютній самотності та небезпеці, бо не бачать майбутнього поза його цим. Попри відчутні конфлікти між матір’ю та сином, вони продовжують співіснувати у власному маленькому світі без людей, в майже пантеїстичному зв’язку з природою.
«Чорнобиль 22», реж. Олексій Радинський
Окупація ЧАЕС стала однією з тривожних подій перших місяців повномасштабного вторгнення. У короткометражному документальному фільмі режисер Олексій Радинський збирає розповіді працівників станції, яких російські військові взяли в заручники. У стрічці свідчення про злочини та побут окупантів комбінують з архівними відео перших днів захоплення станції. Фільм створений у межах проєкту «Розплата: Свідчить Україна» (The Reckoning Project: Ukraine Testifies), що займається документацією та розслідуванням російських воєнних злочинів в Україні.
У 2025 році на Берлінському кінофестивалі відбулась прем’єра наступної стрічки режисера, присвяченої цій темі. «Спеціальна операція» складається з записів камер спостереження під час окупації ЧАЕС. Стрічка без діалогів є прямим доказом воєнних злочинів, скоєних росіянами.
«Брама», реж. Володимир Тихий
Іронічна драма з гостросоціальним підтекстом розповідає про родину, яка живе в зоні відчуження. Над донькою й онуком головує баба Пріся — стара відунка з насиченим партизанським минулим. Вона вільно пересувається зоною, спілкується з русалками, курить самокрутки та вживає галюциногенні гриби, живучи своє найкраще життя, проте одного разу бачить дуже песимістичне пророцтво.
У фільмі з найхарактернішою роллю Ірми Вітовської Чорнобиль стає медіумом для розмови про актуальні проблеми українського суспільства періоду 2010-х років. Стрічка працює, мов машина часу, що дає змогу оцінити, наскільки наша свідомість трансформувалась за останні роки.
«Чорнобильські бабусі», реж. Голлі Морріс, Енн Боґарт
Документальна історія про впертих бабусь, які залишаються жити в Чорнобильській зоні, попри заборони закону. Команда документалістів відвідує різні спільноти, сформовані цими жінками, щоб розповісти про їхній побут і захоплення в одному з найнебезпечніших місць світу. Більшість із них живуть розмірене сільське життя, не бояться радіації та зберігають традиції, всупереч екологічним умовам і життєвим поневірянням.
Водночас стрічка не фокусується виключно на історіях бабусь, адже розповідає про працівників ЧАЕС, дослідників, рятівників і навіть сталкерів, які інколи або постійно взаємодіють з головними героїнями.
«Не все буде добре», реж. Адріан Пірву, Хелена Максьом
Це інтимний щоденник іноземця, який намагається наново перепройти свій життєвий шлях. Адріан народився того ж року, коли сталася Чорнобильська аварія. Скоро йому 30, і він не знає, що робити далі. Його матір впевнена, що причина глаукоми сина — її візит до України під час вагітності. Андріан вирішує поїхати до України, щоб зняти фільм про людей, які постраждали від аварії на ЧАЕС.
У Києві він зустрічає Хелену та закохується. Разом вони їдуть у подорож, яка допоможе їм дізнатися більше про людей «чорнобильського покоління» та самих себе. Співрежисерка фільму Хелена Максьом долучилася до лав НГУ, тож 100% з продажу квитків на Takflix ідуть на потреби її батальйону.
Міністерство оборони України представило характеристики українського бойового робота Droid TW, який вже використовують на передовій. Це наземний роботизований комплекс, створений для ведення розвідки та вогневої підтримки в умовах активних бойових дій.
Про це повідомили на сайті відомства.
Розробку Droid TW ініціювали самі військові, аби зменшити ризики для особового складу та забезпечити точний автономного вогню. Робот пройшов серію випробувань, зокрема польових, і його кодифікували для використання у війську в грудні 2024 року.
Комплекс створили із використанням технологій штучного інтелекту. Це дозволяє йому не лише виявляти й супроводжувати цілі, а й ефективно діяти автономно без управління оператором. Droid TW здатен розпізнавати живу силу противника, а його оптика з тепловізором забезпечує роботу як вдень, так і вночі. У денний час платформа фіксує цілі на відстані до 1,5 км, у нічний — до 1 км.
Читайте також: Львівський стартап залучив $150 000 на розвиток автономних систем керування БпЛА
Озброєння комплексу може варіюватися — від кулемета Browning калібру 12,7 мм до версії з кулеметом 7,62 мм. Залежно від модифікації, боєкомплект становить до 1000 набоїв, а ефективна відстань вогню — до одного кілометра.
Робот підтримує сучасні системи зв’язку, зокрема Starlink, LTE та військові канали. Завдяки компактним розмірам Droid TW можна легко транспортувати пікапом або на причепі, а розгортання у бойовий стан займає близько п’яти хвилин. Управління здійснюється дистанційно — через планшет або геймпад.
Нагадаємо, що у росії знищили винищувач вартістю 50 мільйонів доларів — ГУР (ВІДЕО).
Фото обкладинки: сайт devDroid
Жіноча та чоловіча збірні України з самбо вдало стартували на чемпіонаті Європи, який триває у місті Лімасол, Кіпр. За перші два дні змагань спортсмени здобули 10 медалей, серед яких 3 «золоті», 4 «срібні» та 3 «бронзові».
Про це повідомили в Міністерстві молоді та спорту.
Найбільший успіх продемонструвала жіноча команда, яка посіла перше місце у командному заліку у спортивному розділі. Чоловіча збірна стала третьою в аналогічній категорії.
Серед чемпіонів — Марія Буйок (50 кг, спортивне самбо), Вадим Бурчак (88 кг, бойовий розділ) та Галина Ковальська (80 кг, спортивне самбо), які принесли Україні «золото».
Читайте також: Український ветеран пробіг на протезі всі шість найбільших маратонів світу (ФОТО)
У змаганнях також відзначилися «срібні» призери: Анастасія Комович, Дмитро Євдошенко, Ярослав Давидчук та Роман Труш. «Бронзові» медалі здобули Віталій Осадчук, Станіслав Сергійчук та Василь Івоняк.
Змагання на Кіпрі триватимуть до 27 квітня. Попереду — виступи кадетів, юнаків та юніорів.
Нагадаємо, що Україна виборола 120 медалей на чемпіонаті Європи з гирьового спорту в Болгарії.
Фото: фейсбук-сторінка Міністерства молоді та спорту
У кожного з нас є його винаходи: чому Apple завдячує своєму прориву українцеві
«Я себе вважаю українцем. Ніяк інше!» — казав Любомир Романків, що більшість життя прожив не...
«Я з покоління дітей, які у 2014 році писали листи солдатам, а потім стали ними». Це Дмитро, що у 18 пішов на війну
Йому було дев’ять, коли почалась війна — і саме з нею він дорослішав. Замість футбольних...
Взяли управління у свої руки. Ці українські громади перетворюють біовідходи на добриво
Біовідходи, як-от скошена трава, опале листя й залишки фруктів та овочів часто викидають на звалища...
Які з цих традицій збереглися дотепер? Фольклористка про давні святкування українського Великодня
Уже в неділю українці святкуватимуть Великдень, до якого ми готуємося кілька днів. Зазвичай до четверга...