Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

«Як мішок картоплі віддали». Чи дійсно Крим – «подарунок» Хрущова? Час зруйнувати російський міф (ТЕСТ)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

За версією російської пропаганди, у 1954 році Микита Хрущов подарував Крим Україні. Як це пояснюють кремлівські мрійники?

Правильно! Неправильно!

Російські пропагандисти переконують, що Хрущов «подарував» Крим Україні, перебувачи в стані алкогольного сп’яніння. Мовляв, випив зайвого й припустився помилки. Зрештою, зокрема й цим росіяни виправдовують окупацію українського півострова у 2014 році.

А пам’ятаєте, в якому році ми отримали «подарунок від Хрущова»?

Микита Хрущов у Криму.
Правильно! Неправильно!

Саме так, 19 лютого 1954 року Президія Верховної ради СРСР видала указ про передачу на той момент Кримської області до складу УРСР.

Якою ж була офіційна причина передачі півострова, вказана в цьому указі?

Правильно! Неправильно!

В офіційному указі Президії Верховної ради СРСР причинами передачі півострова назвали «спільність економіки, територіальну близькість та тісні культурні зв’язки між Кримською областю та УРСР». А ось про подарунок у цьому документів не було жодної згадки.

А тепер слід повернутися на десятиліття назад. 18 травня 1944 року. Що почалося в Криму цього дня?

Правильно! Неправильно!

У травні 1944 року за розпорядженням Сталіна всього за дві доби з півострова депортували майже 200 тисяч кримських татар, а з ними – вірмен, греків та болгар. Робили це в кращих традиціях імперської системи – до будинків «навідувалися» о четвертій ранку та давали господарям всього кілька хвилин на збори. Далі – дорога в нікуди. Натомість замість кримських татар півострів починають заселяти росіянами із глубинок.

Із якою проблемою зіштовхнулися росіяни, які перебралися до півострова після депортації кримських татар?

Правильно! Неправильно!

Росіяни, якими радянська влада намагалася «перезавантажити» півострів, зіткнулися з абсолютно нетиповим для «глубинок» кліматом. А отже – почалися проблеми із господарством. Це й не дивно: картопля тут не росте, капуста просто в’яне тощо. Тож верхівка СРСР «прогадала»: піднімати економіку післявоєнного Криму було просто нікому. А тому станом на 1953 рік економіка півострова скотилася до межі. Промовистий приклад: на весь Крим працювали всього три хлібних магазини. Ще раз акцентуємо увагу на даті – за рік до так званого подарунка від Хрущова.

Тож як радянська влада вирішила вийти з цієї ситуації?

Правильно! Неправильно!

Катастрофічна ситуація вимагала негайного рішення, і влада СРСР його знайшла – передати півострів Україні. Якось не дуже схоже на подарунок, зроблений напідпитку, правда?

Гаразд, але ж це все одно було бажанням Хрущова?

Правильно! Неправильно!

Росіяни збрехали і тут. Теза про «забаганку» Хрущова передати Крим Україні – неправдива. Перший секретар ЦК Комуністичної партії тоді просто не міг самостійно ухвалювати подібні рішення. І навіть той самий указ 19 лютого 1954 року підписав не Хрущов, а тодішній голова Президії ВР СРСР Климент Ворошилов. Саме він тоді формально був головою «країни рад». А отже, «рішення Хрущова» (як, власне, і «подарунок») – цілковита брехня.

Що ж було далі? Україна взялася за відновлення Криму. Прикладів розбудови півострова можна навести чимало. Але чи знаєте, який рекорд було встановлено у наступні роки?

Правильно! Неправильно!

У 1958 році уряд радянської України вирішує побудувати тролейбусну трасу «Сімферополь – Алушта – Ялта» протяжністю 96 кілометрів – найдовшу у світі. Втілити цей проєкт у життя вдалося всього за три роки. Перша черга лінії, Сімферополь – Алушта, довжиною 52 км, була побудована та здана в експлуатацію в рекордні терміни – за 11 місяців. Її будували фахівці більш ніж 80 підприємств із 10 міст України.

Яку проблему, із якою не змогли впоратися ані «світлі уми» російської імперії, ані «совєти», вирішила Україна?

Правильно! Неправильно!

Побороти дефіцит прісної води в Криму не вдалося ані Російській імперії, ані СРСР. А ось Україна – змогла, побудувавши Північнокримський канал. Тож у 1954 році Україна отримала аж ніяк не «подарунок». Та попри все змогла подарувати півострову друге життя та перетворити його на один із найкращих курортів.

«Як мішок картоплі віддали». Чи дійсно Крим – «подарунок» Хрущова? Час зруйнувати російський міф (ТЕСТ)
Що ж, здається, деякі відповіді були для вас дійсно несподіваними. Воно й не дивно, російська пропаганда добряче попрацювала, аби викорінити справжню історію та нав’язати нам міф про «подарунок». Поділіться цим тестом із друзями, можливо, це допоможе остаточно зруйнувати кремлівську вигадку. Також нижче залишаємо відео від ШоТам, в якому за три хвилини розставляються всі крапки над «і».
Непоганий результат, ви правильно відповіли на більшу частину запитань! Впевнені, що тепер ніхто не зможе переконати вас у правдивості міфу про «подарунок Хрущова». А як щодо друзів? Поділіться цим тестом у соціальних мережах, можливо, це допоможе остаточно зруйнувати кремлівську вигадку. Також нижче залишаємо відео від ШоТам, в якому за три хвилини розставляються всі крапки над «і».
Що ж, ви вже давно знали, що Крим – це аж ніяк не «подарунок Хрущова». Щиро радіємо такому результат! Але як щодо ваших друзів? Поділіться цим тестом у соціальних мережах, можливо, це допоможе остаточно зруйнувати кремлівську вигадку. Також нижче залишаємо відео від ШоТам, в якому за три хвилини розставляються всі крапки над «і».

Поділіться своїми результатами:

Спорт

Україна здобула три медалі в академічному веслуванні на чемпіонаті Європи

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Українські спортсмени вибороли три медалі в академічному веслуванні на чемпіонаті Європи у словенському місті Блед.

Про це повідомили на фейсбук-сторінці Міністерства молоді та спорту.

Зазначається, що українські паравеслувальники вибороли три медалі – два «срібла» та одну «бронзу», зокрема:

  • «Срібло» здобули Роман Полянський (одиночка, клас PR1) і Дарія Котик та Станіслав Самолюк (двійка змішана, клас PR3).
  • «Бронзу» здобули Світлана Богуславська та Ярослав Коюда (двійка змішана, клас PR2).

Читайте також«Ми – русофоби, які пропагують українську культуру». Як перетворити книгарню на успішний бізнес? Кейс київського закладу «Сенс»

Нагадаємо, українська легкоатлетка Ярослава Магучіх завоювала «золото» у стрибках у висоту на етапі Діамантової ліги у марокканському місті Рабаті.

До того ж українська тенісистка Еліна Світоліна виграла тенісний турнір у Франції, розбивши у фіналі росіянку.

Фото: facebook.com/minmolodsport

Читати далі

Суспільство

Бійці ССО знищили ворожий танк поблизу Авдіївки (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Воїни Сил спеціальних операцій ЗСУ знищили російський танк неподалік Авдіївки.

Про це повідомили в телеграм-каналі Сил спеціальних операцій.

Зазначається, що після отримання інформації про місцезнаходження ворожого танку група Сил спеціальних операцій висунулася за вказаними координатами. Знищення техніки бійці вирішили провести вночі.

«Обійшовши танк росіян з тилу воїни ССО пострілом з ПТРК Nlaw нанесли вогневе ураження танку російських окупантів. Після чого група успішно повернулася на базу готувати нові несподіванки для ворога», – розповіли у ССО.

Читайте також«Рецепт знайшли у покинутій хаті». Як ветеран відроджує контабас – старовинний український напій, забутий в часи «совєтів»

Про ССО України

Сили спеціальних операцій Збройних сил України — окремий рід сил Збройних сил України, до складу якого входять частини спеціального призначення і підрозділи інформаційно-психологічних спеціальних операцій. Неофіційним гімном ССО України є пісня «Тихо прийшов, тихо пішов», написана під час російсько-української війни. Під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну воїни ССО виконали низку важливих спецоперацій, зокрема:

  • підірвали понтонний міст окупантів на Луганщині;
  • знищили ворожі «Гради», що обстрілювали Сєвєродонецьк;
  • виявили та знищили станцію зв’язку окупантів на Харківщині;
  • підірвали ворожий КамАЗ у глибокому тилу ворога;
  • підірвали у тилу ворога міст на Донеччині;
  • захопили БПЛА «Орлан-10» із заводською документацією.

Нагадаємо, бійці Сил спеціальних операцій знищили групу окупантів, яка переважала їх за кількістю.

До того ж на Донеччині українські прикордонники виявили і знищили ретельно замаскований військовий склад окупантів.

Фото: facebook.com/usofcom

Читати далі

Суспільство

Повоєнне відновлення культурної спадщини: яких фахівців потребуватиме країна

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

За дев’ять років війни та рік повномасштабного вторгнення росіяни завдали значних збитків українській культурі, руйнуючи та грабуючи музеї, театри, університети, церкви, меморіали. Яких фахівців потребуватиме країна в час повоєнної відбудови та де їх навчають? Розповідають спеціалісти будівельної та реставраційної справи.

Масштаби руйнувань

За даними порталу «Зруйнована культурна спадщина України», станом на квітень 2023 року зафіксовано 1189 пошкоджених та зруйнованих об’єктів культурної спадщини. Серед них 63 музеї, 305 релігійних споруд, 569 старовинних будівель. Війна триває – тож ці цифри не остаточні. 

Український культурний фонд створив інтерактивну мапу культурних втрат, де зафіксовані знищені та пошкоджені будівлі. Найбільше їх на Чернігівщині, Сумщині, Київщині, Харківщині, Донеччині та у Приазов’ї.  

Наразі там, де це можливо, оцінюють втрати, консервують пошкоджене задля захисту від подальшого руйнування та збирають кошти для відновлення. Реальна картина руйнувань стане зрозумілою після перемоги та повної деокупації всіх територій України. У перспективі ж повоєнна країна перетвориться на гігантський будівельний майданчик і потребуватиме багато фахівців.

Захистити, зберегти, реставрувати

Знищення важливих пам’яток історії та культури – це не лише матеріальні збитки, а й спроба підірвати бойовий дух українців. 

«У перші тижні війни в Києві укріплювали пам’ятники мішками з піском, встановлювали захисне опорядження довкола них. Згодом, під час масованого ракетного удару, було влучання в пам’ятник Михайлу Грушевському, але завдяки захисній споруді він вцілів. Існує міжнародна організація «Блакитний щит», що захищає об’єкти світової культурної спадщини. За міжнародними нормами, пам’ятки з таким символом мають бути захищені у разі збройного конфлікту, але на практиці це не працює. Як бачимо, часто культурні пам’ятки захищають люди, ризикуючи своїм життям»,  – розповідає архітектор-реставратор, віцепрезидент ГО «Альянс реставраторів історичних будівель України» Микола Віхарєв. 

Українцям важливо бачити свої святині та символи цілими, адже це мотивує. Тому, попри постійні обстріли, на Софійському соборі встановили відновлений хрест, що впав під час буревію незадовго до початку повномасштабної війни.

Випускники профтеху – фахівці з відбудови та реставрації

«У повоєнний період першочерговим завданням буде відновлення житла і критичної інфраструктури, після цього – об’єктів культурної спадщини. Реконструкція може тривати 5, 10 або й 20 років після завершення бойових дій. А для цього потрібні фахівці будівельно-реставраційної галузі. Їх бракувало й до війни, а  після перемоги бракуватиме ще більше», – зауважує Микола Віхарєв. 

Процес відновлення об’єктів культурної спадщини – спільна праця істориків, мистецтвознавців, геодезистів, інженерів, конструкторів, ландшафтних архітекторів, а також будівельників, малярів, тинькарів та представників інших робочих спеціальностей, яких готують у профтехах.  

Фахівців будівельно-реставраційної галузі нині навчають у Київському вищому професійному училищі будівництва і дизайну. Тут студенти опановують такі важливі професії як маляр-реставратор декоративно-художніх фарбувань, оформлювач вітрин, будівель і споруд, електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж, фахівець з будівництва та цивільної інженерії. Завдяки німецьким партнерам – Фонду Ебергарда Шьока – студенти працюють в оновлених майстернях з найсучаснішими інструментами та матеріалами, мають виробничу практику на підприємствах. Вже нині їм забезпечують місце роботи після випуску.

Викладачка професійно-теоретичного циклу Київського вищого професійного училища будівництва і дизайну Наталія Малець навчає майбутніх будівельників та  реставраторів  і зазначає: її студенти добре розуміють цінність свого майбутнього фаху.

«Коли я запитую у студентів: “Яка професія найпотрібніша нині?”,  відповідають: “Військового!”. “А яка професія стане найпотрібнішою після перемоги? – Будівельника!”. Вони вже усвідомлюють, яка відповідальність на них, наскільки важливі їхні професії для відбудови країни. Будуть потрібні фахівці з реконструкції будівель, ремонту й утеплення фасадів, спеціалісти з енергетичної ефективності. Наше навчання максимально пов’язане з практикою. На заняттях ми опановуємо те, що знадобиться для успішної роботи за фахом  –  вивчаємо основи перспективи, створюємо креслення у 3D форматі. Студенти виконують практичні завдання – моделюють пошкоджені вулиці та споруди, для яких розробляють плани реконструкції. Це кропітка праця – адже відновлювати пошкоджену будівлю треба в тих самих параметрах і з тих матеріалів, що використовувались у первинному будівництві. Результати були дивовижними, ми навіть влаштували виставку студентських робіт”, – розповідає вона. 

Втім, відновлення потребуватимуть не лише будівлі, а й предмети матеріальної культурної спадщини. У Львівському вищому професійному художньому училищі студенти опановують професії живописця, вітражника, реставратора декоративно-художніх фарбувань, маляра, реставратора виробів з дерева, столяра, тинькаря, майстра декоративного мистецтва та реставрації. Професійні реставратори часто мають вузьку спеціалізацію: реставрація картин, меблів, археологічних знахідок. 

Усі ці фахівці будуть залучені до ремонту та відновлення автентичних предметів історичної та культурної спадщини – будівель, творів мистецтва, а також «консервації» задля максимально тривалого збереження. 

Світовий досвід відбудови для України

Реставрація  – процес тривалий. Найперший етап – науково-проєктні дослідження, експертна оцінка для визначення повного обсягу робіт із відновлення об’єкта: це потребує значних ресурсів. У пригоді українським відбудовникам стане досвід повоєнного відновлення інших держав.

«Для майбутньої відбудови України можна використати світовий досвід  Польщі після Другої світової війни чи Хорватії після Війни за незалежність. На прикладі Варшави бачимо, як відновити повністю зруйновані будівлі до їх початкового історичного вигляду. Поляки робили це за фотографіями, картинами, кресленнями. Зовнішній вигляд будівель відновленого історичного центру Варшави максимально схожий на довоєнний, але внутрішнє планування – сучасне. Під час воєнних дій у 1991-1992 роках у Хорватії архітектурні пам’ятки в історичному центрі міста Дубровник зазнали часткових пошкоджень. Їхній досвід реставрації буде актуальний і для України там, де будівлі можна відновити, а не будувати з нуля», – зазначає архітектор-реставратор Микола Віхарєв.

Варто зауважити, що Варшаву почали відбудовувати 1944 року, ще до здобуття  остаточної перемоги у Другій світовій війні, а завершили аж у 80-х роках. Бойові дії в Дубровнику тривали до 1992 року, а відновлення міста – до 2005. 

Досвід тривалої повоєнної відбудови є і в України. Реконструкція підірваного радянськими військами Хрещатика тривала з 1944 по 1955 роки, а перлину українського бароко – Успенський собор у Києві – вдалося відновити лише 2000 року, в добу незалежності.

Тож повоєнна відбудова – це справа не одного десятка років, а отже, й потреба у фахівцях будівельно-реставраційної галузі буде постійною.

Швидкість та ефективність відновлення культурної спадщини значною мірою залежатиме від взаємодії професіоналів-практиків відбудови та реставрації –  вітчизняних та закордонних експертів та місцевих фахівців. Будівельно-реставраційні професії, що першочергово потребують забезпечення кадрами, вже нині можуть опанувати не лише випускники шкіл, а й дорослі, що мають освіту. Вступити до профтеху та здобути актуальну робітничу спеціальність за скороченим циклом навчання можна в сучасних навчально-практичних центрах, що з’явилися завдяки реформі профтехосвіти.

Наталка Шаманова

Ця публікація підготовлена за підтримки Європейського Союзу та його держав-членів Німеччини, Фінляндії, Польщі та Естонії у межах програми «EU4Skills: Кращі навички для сучасної України». Програма має на меті надати підтримку у впровадженні реформи профосвіти та модернізації інфраструктури обраних навчальних закладів.  Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю її авторів та не може жодним чином сприйматися як такий, що відображає погляди Європейського Союзу, його держав-членів та Програми.

Фото: Микола Тимченко, day.kyiv.ua.

Читати далі

Шопочитати

Суспільство15 години тому

Вільний фермер? А як це? Пояснює закарпатець, який збудував екохатину в горах і посадив гектари екзотичних дерев

Чи може в Україні існувати куточок землі, де посеред саду з хурми, персиків та інших...

Суспільство4 дні тому

«Наші вчителі – ченці з усієї країни». На Чернігівщині пекарня відродила старовинні рецепти монахів. Як це вдалося

Про хліб, створений за старовинними рецептами монахів, у Мені знає чи не кожний місцевий житель....

Суспільство6 днів тому

«Чоловіча» справа? Верстатам байдуже на стать. Як я власноруч створила успішний бізнес із лазерної та фрезерної порізки

Наталка Макар у дитинстві мріяла присвятити себе серйозній справі – працювати в політиці. Тепер вона...

Суспільство1 тиждень тому

«Рецепт знайшли у покинутій хаті». Як ветеран відроджує контабас – старовинний український напій, забутий в часи «совєтів»

Чули колись про контабас? Це стародавній український алкогольний напій на основі бруньок смородини. Тривалий час...