Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
У російськомовній Вікіпедії Сікорського називають «російським та американським авіаконструктором». А де народився винахідник?

Видатний авіаконструктор народився у Києві, в родині відомого психіатра Івана Сікорського – доктора медицини та громадського діяча.
А як щодо походження авіаконструктора? Ким були предки Сікорського?
Саме так, українцями! І про це писав сам Ігор Сікорський у листі до українського історика Василя Галича: «Мій рід, який походить із села на Київщині, де мій дід і прадід були священиками, є чисто українського походження». Щось тут не в’яжеться із «російським авіаконструктором», еге ж?
Свої перші моделі гелікоптерів і літаків-біпланів Сікорський спроєктував та побудував під час навчання у виші. Який навчальний заклад став «альма матер» для винахідника?

Ігор Сікорський здобув освіту у найкращій на той час Київській гімназії, згодом продовжив навчання у Морському кадетському корпусі, в якому палко захопився конструюванням. А коли остаточно вирішив присвятити життя літакам – вступив до Київського політехнічного інституту, який сьогодні носить його ім’я.
Скільки літаків і гелікоптерів спроєктував та побудував Сікорський під час навчання в КПІ?

Цілих шість лише у студентські роки! Щоправда, перший вертоліт Сікорського не зміг злетіти через недостатньо потужний двигун. Невдачею завершилися випробування і другого вертольота, однак це не зупинило українського винахідника – він переключився на літаки.
Вже у 1911 році Ігор Сікорський успішно складає іспит на звання пілота. А вгадаєте, на якому літаку?

Дійсно, іспит на звання пілота авіаконструктор склав на літаку С-5 власного виробництва. Але інші варіанти відповідей також близькі до правди, оскільки всі ці літаки проєктував Сікорський.
До речі, про літак С-6. Завдяки чому він увійшов в історію?
С-6 – перший умовно «важкий» літак, створений українцем Сікорським. Новий біплан мав подвоєну потужність двигуна, збільшені розмахи верхнього та нижнього крил, а найголовніше — кабіну на три людини. І саме на С-6 Ігор Сікорський 29 грудня 1911 р. встановив світовий рекорд швидкості. Ось, як писали про це столичні газети: «Усі польоти на цьому апараті були проведені з пасажирами і в результаті виявилося, що точно виміряна абсолютна швидкість нового аероплана дорівнює 111 км на годину. ця швидкість є всесвітнім рекордом швидкості на біплані з повним запасом бензину і двома авіаторами на борту».
Не менш знаковим для кар’єри авіаконструктора став літак «Гранд». Що в ньому особливого?

«Гранд» не мав рекордної довжини і не міг похизуватися шаленою кількістю пасажирських місць. Але став першим у світі чотиримоторним літаком. Згодом Сікорський також побудував чотиримоторний бомбардувальник С-22 «Ілля Муромець», який встановив світовий рекорд вантажопідйомності.
До мрії будувати гелікоптери Сікорський повернувся вже після еміграції до США, де заснував власну компанію Sikorsky Aircraft. У вересні 1939 року він власноруч підняв у повітря гелікоптер VS-300 (S-46). А через три роки оновлена версія пішла у серійне виробництво. У чому ці машини були особливо ефективними?

Хоча S-47 був прийнятий на озброєння американської армії, сам Сікорський вважав головним завданням цього гелікоптера порятунок людей, а не бойові дії. І дуже радів, коли його винахід демонстрував особливу ефективність у пошуково-рятувальних роботах. За підрахунками його сина Сергія Сікорського, машини українського авіаконструктора врятували понад 1,5 млн людських життів.
А вгадаєте, хто почав користуватися гелікоптерами Sikorsky Aircraft з 1947 року?
Уявіть, гелікоптерам Sikorsky Aircraft довіряли настільки, що з 1947 року їх почали використовувати для перельотів американських президентів!
Що з переліченого відбулося без участі Сікорського?

Ні, ми не помилилися! Усе це сталося завдяки роботі українця Ігоря Сікорського. Звісно, встановлені авіаконструктором світові рекорди побила більш сучасна авіація. Однак і це також сталося саме завдяки українцю, який присвятив життя авіації.
До речі, складається враження, що в житті Сікорського не було нічого, крім авіації. Однак український конструктор мав ще одну зацікавленість. Яку саме?

Уявіть, геніальний авіаційний конструктор знаходив час і на релігійно-філософську творчість. Напевно, найвідомішою з його праць є невеличка книжка «Послання молитви Господньої», присвячена аналізу молитви «Отче наш». Уперше вона вийшла друком ще в 1941 році, потім ще двічі перевидавалася.
Чим особливо пишався Сікорський, крім створених літаків і гелікоптерів?

Сікорському часто закидають аполітичність та відсутність чіткої самоідентифікації як українця. Однак любов до України та рідного Києва він ніколи не приховував. Зокрема син конструктора Сергій Сікорський неодноразово зазначав: «Я прекрасно пам’ятаю: батько пишався, що народився в Києві, і не раз це підкреслював».
Видатний авіаконструктор, творець гелікоптерів, автор низки рекордів та новацій. Коли ім’я киянина Ігоря Сікорського стало дійсно відомим на батьківщині?
Сумно і доволі типово для СРСР: ім’я Сікорського було під забороною, а відкрилося широкому загалу лише після відновлення української незалежності. 22 березня 2018 р. аеропорту «Київ» було присвоєно ім’я Ігоря Сікорського.
Тобто Сікорський народився, навчався і працював у Києві, пишався рідним містом, емігрував до США, але росіяни все одно називають його «своїм»? Невже авіаконструктора просто привласнили?

Справді. Сікорський, як і інші винахідники, яким не пощастило працювати у різних формах російської імперії, потрапив під каток російської колоніальної машини. Щось подібне сталося і з Корольовим, проте Сікорський, на щастя, встиг емігрувати раніше, аніж до нього дотягнулася репресійна машина. Можливо, авіаконструктора не можна назвати палким патріотом України, але ще більшою помилкою було б вважати його «російським винахідником».
Поділіться своїми результатами:

Спорт

Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Українські спортсмени вибороли три медалі в академічному веслуванні на чемпіонаті Європи у словенському місті Блед.
Про це повідомили на фейсбук-сторінці Міністерства молоді та спорту.
Зазначається, що українські паравеслувальники вибороли три медалі – два «срібла» та одну «бронзу», зокрема:
- «Срібло» здобули Роман Полянський (одиночка, клас PR1) і Дарія Котик та Станіслав Самолюк (двійка змішана, клас PR3).
- «Бронзу» здобули Світлана Богуславська та Ярослав Коюда (двійка змішана, клас PR2).
Читайте також: «Ми – русофоби, які пропагують українську культуру». Як перетворити книгарню на успішний бізнес? Кейс київського закладу «Сенс»
Нагадаємо, українська легкоатлетка Ярослава Магучіх завоювала «золото» у стрибках у висоту на етапі Діамантової ліги у марокканському місті Рабаті.
До того ж українська тенісистка Еліна Світоліна виграла тенісний турнір у Франції, розбивши у фіналі росіянку.
Фото: facebook.com/minmolodsport
Суспільство

Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Воїни Сил спеціальних операцій ЗСУ знищили російський танк неподалік Авдіївки.
Про це повідомили в телеграм-каналі Сил спеціальних операцій.
Зазначається, що після отримання інформації про місцезнаходження ворожого танку група Сил спеціальних операцій висунулася за вказаними координатами. Знищення техніки бійці вирішили провести вночі.
«Обійшовши танк росіян з тилу воїни ССО пострілом з ПТРК Nlaw нанесли вогневе ураження танку російських окупантів. Після чого група успішно повернулася на базу готувати нові несподіванки для ворога», – розповіли у ССО.
Читайте також: «Рецепт знайшли у покинутій хаті». Як ветеран відроджує контабас – старовинний український напій, забутий в часи «совєтів»
Про ССО України
Сили спеціальних операцій Збройних сил України — окремий рід сил Збройних сил України, до складу якого входять частини спеціального призначення і підрозділи інформаційно-психологічних спеціальних операцій. Неофіційним гімном ССО України є пісня «Тихо прийшов, тихо пішов», написана під час російсько-української війни. Під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну воїни ССО виконали низку важливих спецоперацій, зокрема:
- підірвали понтонний міст окупантів на Луганщині;
- знищили ворожі «Гради», що обстрілювали Сєвєродонецьк;
- виявили та знищили станцію зв’язку окупантів на Харківщині;
- підірвали ворожий КамАЗ у глибокому тилу ворога;
- підірвали у тилу ворога міст на Донеччині;
- захопили БПЛА «Орлан-10» із заводською документацією.
Нагадаємо, бійці Сил спеціальних операцій знищили групу окупантів, яка переважала їх за кількістю.
До того ж на Донеччині українські прикордонники виявили і знищили ретельно замаскований військовий склад окупантів.
Фото: facebook.com/usofcom
Суспільство

Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
За дев’ять років війни та рік повномасштабного вторгнення росіяни завдали значних збитків українській культурі, руйнуючи та грабуючи музеї, театри, університети, церкви, меморіали. Яких фахівців потребуватиме країна в час повоєнної відбудови та де їх навчають? Розповідають спеціалісти будівельної та реставраційної справи.
Масштаби руйнувань
За даними порталу «Зруйнована культурна спадщина України», станом на квітень 2023 року зафіксовано 1189 пошкоджених та зруйнованих об’єктів культурної спадщини. Серед них 63 музеї, 305 релігійних споруд, 569 старовинних будівель. Війна триває – тож ці цифри не остаточні.
Український культурний фонд створив інтерактивну мапу культурних втрат, де зафіксовані знищені та пошкоджені будівлі. Найбільше їх на Чернігівщині, Сумщині, Київщині, Харківщині, Донеччині та у Приазов’ї.
Наразі там, де це можливо, оцінюють втрати, консервують пошкоджене задля захисту від подальшого руйнування та збирають кошти для відновлення. Реальна картина руйнувань стане зрозумілою після перемоги та повної деокупації всіх територій України. У перспективі ж повоєнна країна перетвориться на гігантський будівельний майданчик і потребуватиме багато фахівців.
Захистити, зберегти, реставрувати
Знищення важливих пам’яток історії та культури – це не лише матеріальні збитки, а й спроба підірвати бойовий дух українців.
«У перші тижні війни в Києві укріплювали пам’ятники мішками з піском, встановлювали захисне опорядження довкола них. Згодом, під час масованого ракетного удару, було влучання в пам’ятник Михайлу Грушевському, але завдяки захисній споруді він вцілів. Існує міжнародна організація «Блакитний щит», що захищає об’єкти світової культурної спадщини. За міжнародними нормами, пам’ятки з таким символом мають бути захищені у разі збройного конфлікту, але на практиці це не працює. Як бачимо, часто культурні пам’ятки захищають люди, ризикуючи своїм життям», – розповідає архітектор-реставратор, віцепрезидент ГО «Альянс реставраторів історичних будівель України» Микола Віхарєв.
Українцям важливо бачити свої святині та символи цілими, адже це мотивує. Тому, попри постійні обстріли, на Софійському соборі встановили відновлений хрест, що впав під час буревію незадовго до початку повномасштабної війни.
Випускники профтеху – фахівці з відбудови та реставрації
«У повоєнний період першочерговим завданням буде відновлення житла і критичної інфраструктури, після цього – об’єктів культурної спадщини. Реконструкція може тривати 5, 10 або й 20 років після завершення бойових дій. А для цього потрібні фахівці будівельно-реставраційної галузі. Їх бракувало й до війни, а після перемоги бракуватиме ще більше», – зауважує Микола Віхарєв.
Процес відновлення об’єктів культурної спадщини – спільна праця істориків, мистецтвознавців, геодезистів, інженерів, конструкторів, ландшафтних архітекторів, а також будівельників, малярів, тинькарів та представників інших робочих спеціальностей, яких готують у профтехах.
Фахівців будівельно-реставраційної галузі нині навчають у Київському вищому професійному училищі будівництва і дизайну. Тут студенти опановують такі важливі професії як маляр-реставратор декоративно-художніх фарбувань, оформлювач вітрин, будівель і споруд, електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж, фахівець з будівництва та цивільної інженерії. Завдяки німецьким партнерам – Фонду Ебергарда Шьока – студенти працюють в оновлених майстернях з найсучаснішими інструментами та матеріалами, мають виробничу практику на підприємствах. Вже нині їм забезпечують місце роботи після випуску.
Викладачка професійно-теоретичного циклу Київського вищого професійного училища будівництва і дизайну Наталія Малець навчає майбутніх будівельників та реставраторів і зазначає: її студенти добре розуміють цінність свого майбутнього фаху.
«Коли я запитую у студентів: “Яка професія найпотрібніша нині?”, відповідають: “Військового!”. “А яка професія стане найпотрібнішою після перемоги? – Будівельника!”. Вони вже усвідомлюють, яка відповідальність на них, наскільки важливі їхні професії для відбудови країни. Будуть потрібні фахівці з реконструкції будівель, ремонту й утеплення фасадів, спеціалісти з енергетичної ефективності. Наше навчання максимально пов’язане з практикою. На заняттях ми опановуємо те, що знадобиться для успішної роботи за фахом – вивчаємо основи перспективи, створюємо креслення у 3D форматі. Студенти виконують практичні завдання – моделюють пошкоджені вулиці та споруди, для яких розробляють плани реконструкції. Це кропітка праця – адже відновлювати пошкоджену будівлю треба в тих самих параметрах і з тих матеріалів, що використовувались у первинному будівництві. Результати були дивовижними, ми навіть влаштували виставку студентських робіт”, – розповідає вона.
Втім, відновлення потребуватимуть не лише будівлі, а й предмети матеріальної культурної спадщини. У Львівському вищому професійному художньому училищі студенти опановують професії живописця, вітражника, реставратора декоративно-художніх фарбувань, маляра, реставратора виробів з дерева, столяра, тинькаря, майстра декоративного мистецтва та реставрації. Професійні реставратори часто мають вузьку спеціалізацію: реставрація картин, меблів, археологічних знахідок.
Усі ці фахівці будуть залучені до ремонту та відновлення автентичних предметів історичної та культурної спадщини – будівель, творів мистецтва, а також «консервації» задля максимально тривалого збереження.
Світовий досвід відбудови для України
Реставрація – процес тривалий. Найперший етап – науково-проєктні дослідження, експертна оцінка для визначення повного обсягу робіт із відновлення об’єкта: це потребує значних ресурсів. У пригоді українським відбудовникам стане досвід повоєнного відновлення інших держав.
«Для майбутньої відбудови України можна використати світовий досвід Польщі після Другої світової війни чи Хорватії після Війни за незалежність. На прикладі Варшави бачимо, як відновити повністю зруйновані будівлі до їх початкового історичного вигляду. Поляки робили це за фотографіями, картинами, кресленнями. Зовнішній вигляд будівель відновленого історичного центру Варшави максимально схожий на довоєнний, але внутрішнє планування – сучасне. Під час воєнних дій у 1991-1992 роках у Хорватії архітектурні пам’ятки в історичному центрі міста Дубровник зазнали часткових пошкоджень. Їхній досвід реставрації буде актуальний і для України – там, де будівлі можна відновити, а не будувати з нуля», – зазначає архітектор-реставратор Микола Віхарєв.
Варто зауважити, що Варшаву почали відбудовувати 1944 року, ще до здобуття остаточної перемоги у Другій світовій війні, а завершили аж у 80-х роках. Бойові дії в Дубровнику тривали до 1992 року, а відновлення міста – до 2005.
Досвід тривалої повоєнної відбудови є і в України. Реконструкція підірваного радянськими військами Хрещатика тривала з 1944 по 1955 роки, а перлину українського бароко – Успенський собор у Києві – вдалося відновити лише 2000 року, в добу незалежності.
Тож повоєнна відбудова – це справа не одного десятка років, а отже, й потреба у фахівцях будівельно-реставраційної галузі буде постійною.
Швидкість та ефективність відновлення культурної спадщини значною мірою залежатиме від взаємодії професіоналів-практиків відбудови та реставрації – вітчизняних та закордонних експертів та місцевих фахівців. Будівельно-реставраційні професії, що першочергово потребують забезпечення кадрами, вже нині можуть опанувати не лише випускники шкіл, а й дорослі, що мають освіту. Вступити до профтеху та здобути актуальну робітничу спеціальність за скороченим циклом навчання можна в сучасних навчально-практичних центрах, що з’явилися завдяки реформі профтехосвіти.
Наталка Шаманова
Ця публікація підготовлена за підтримки Європейського Союзу та його держав-членів Німеччини, Фінляндії, Польщі та Естонії у межах програми «EU4Skills: Кращі навички для сучасної України». Програма має на меті надати підтримку у впровадженні реформи профосвіти та модернізації інфраструктури обраних навчальних закладів. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю її авторів та не може жодним чином сприйматися як такий, що відображає погляди Європейського Союзу, його держав-членів та Програми.
Фото: Микола Тимченко, day.kyiv.ua.