Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Що ви знаєте про життя Степана Бандери? (ТЕСТ)

Опубліковано

0%

До якої організації Степан Бандера вступив лише з третьої спроби?

Правильно! Неправильно!

Бандері двічі відмовляли у вступі до «Пласту», оскільки майбутній провідник ОУН мав хворобу суглобів. Утім Степан не здавався, і з третьої спроби став пластуном. Ба більше, ані маленький зріст, ані хвороба не заважали йому бути активним учасником руху.

Історики запевняють, що в дитинстві Степан Бандера запихав собі голки під нігті. Для чого він це робив?

Правильно! Неправильно!

Як розповів директор Івано-Франківського музею визвольних змагань Ярослав Коретчук, Бандера справді запихав голки під нігті. Коли ж батько запитав, навіщо він це робить, хлопець відповів — буде боротися за українську державу, а тому має витримати тортури. Так Бандера готував себе до різних катувань.

«Темний нарід! Ні читати, ні писати». Про кого так висловлювався Бандера?

Правильно! Неправильно!

Бандера зневажливо висловлювався до людей, у яких не було ідеї та характеру. А ще міг образитися на друзів, які допомагали таким людям. ОУНівець Григор Мельник згадував чимало таких випадків під час студентських років: «Якось в Академічному домі у Львові у їдальні зібралася більша група товаришів. У загальній розмові один з них, що студіював право, сказав: «Я до ніякої політики не мішаюся. Я український студент – і це все!».Степан подивився на нього, іронічно підсміхнувся, встав і вийшов. Коли ж цей хлопець наступного дня підійшов з витягненою рукою до Степана, той відвернувся і заложив свої руки в кишені».

Під яким псевдонімом Бандера дописував до гумористичного журналу «Гордість нації» в 1928-1930 роки?

Степан Бандера зі своїми дітьми
Правильно! Неправильно!

Степан Бандера полюбляв пожартувати в компанії друзів, був веселим та говірким. Історик Володимир Гінда припускає, що саме це вміння призвело до того, що з 1928-1930 рр. він став одним із дописувачів щомісячного гумористичного журналу «Гордість нації». Свої сатиричні статті підписував псевдонімом «Матвій Пардон».

У своїх «Життєписних даних» Бандера писав: «До моїх спортивних занять належали біги, плавання, лещатарство, кошівка і передусім мандрівництво. У вільний час я залюбки грав у …, крім того співав у хорі та грав на гітарі і мандоліні». Оберіть пропущене слово

Правильно! Неправильно!

Правильна відповідь — шахи. Бандера міг одночасно грати по 5-6 партій, і почав робити це ще з часів навчання у Стрийській гімназії. У музеї навчального закладу, до речі, збереглися дошка та фігури, якими грав Степан разом із друзями.

За який із цих футбольних клубів вболівав Степан Бандера?

Правильно! Неправильно!

Під час життя в Мюнхені Степан Бандера частенько ходив на футбольні матчі «Мюнхена-1860». Ось, як про це згадує його зять, Андрій Куцан: «Він любив ходити на футбол. Але не вболівав за "Баварію", а за маленький клуб "Мюнхен-1860". Завжди казав, що за них цікавіше вболівати. Бо це не настільки комерціоналізована історія, як "Баварія". Він взагалі не любив масову культуру, а був прихильником індивідуальної культури. Де можна було підкреслити свою індивідуальність».

Як у Бандери з’явився псевдонім «Баба»?

Степан Бандера (в другому ряді зліва 2-й) під час пластових мандрівок
Правильно! Неправильно!

За однією з найпопулярніших версій, до якої схиляються й українські історики, псевдо «Баба» Степан Бандера отримав завдяки своєму балагурству та співам під час походів «Пласту». Під час важких переходів лісами він завжди починав співати: «Курінь є створений для нас, не треба нам бабів!». Якось курінний не витримав і гаркнув на Бандеру: «Та дай ти спокій тим бабам! І будь же тихо, ти мала бабо!». Відтоді пластуни жартівливо називали Степана «Бабою».

Як звали дітей Степана Бандери?

Правильно! Неправильно!

У Бандери було троє дітей: Наталка, Андрій та Олеся. Попри велику завантаженість та постійні справи Степан намагався знайти бодай кілька хвилин, аби провести час разом із родиною.

На якій машині їздив провідник ОУН?

Правильно! Неправильно!

Історики переконують, що Бандера обожнював автомобілі, перегони та швидку їзду. А ще він завжди ремонтував автівку власноруч, оскільки нікому більше не довіряв цього процесу. І так, Степан Бандера їздив на улюбленому Opel Kapitän.

Що таке «кінна бандерія»?

Правильно! Неправильно!

Якось до Калуша мав приїхати митрополит Андрій Шептицький. Степан Бандера організував колону юнаків-вершників у козацьких одностроях, які прорвали поліцейський кордон та супроводила митрополита. Згодом це назвуть «кінною бандерією».

«Дякую! Смертний вирок приймаю». На що такими словами відреагував Бандера?

Правильно! Неправильно!

Так Степан Бандера відреагував на чергове обрання провідником ОУН. За цей час на його життя вже скоїли щонайменше 10 замахів, а тому Бандера розумів, що з переобранням їхня кількість лише збільшиться. До того ж, напередодні стало відомо про чергову спробу радянських агентів вбити провідника. Вона стала фатальною для Бандери.

Пісня «Батько наш — Бандера, Україна — мати» у 2021 році стала практично культовою та лунала по всій країні: від Львівщини до Донеччини. Утім популярності набув лише приспів, тоді як сюжетна лінія розгортається в куплетах. Тож хто лежав під дубом серед лісу?

Колаж: Еспресо
Правильно! Неправильно!

«У лісі, лісі, під дубом зеленим, там лежить повстанець тяженько ранений. Ой, лежить він, лежить, терпить тяжкі муки. Без лівої ноги, без правої руки».

Що ви знаєте про життя Степана Бандери? (ТЕСТ)
Чудовий результат! Ви добре знайомі з біографією Степана Бандери та без жодних сумнівів здатні відрізнити радянські фейки від правди. Поділіться своїм результатом із друзями, можливо, хтось також назбирає бодай 10 правильних відповідей.
Хороший результат! Вас не здивувати більшістю фактів, отже колись ви точно читали біографію провідника ОУН та вмієте відрізняти радянські фейки від правди. Деякі питання виявилися складнішими, аніж здавалося на перший погляд. Спробуйте пройти тест знову, аби покращити свій результат.
Схоже, для вас постать Степана Бандери — доволі таємнича та маловідома. Це й не дивно, адже над міфологізацією його біографії добряче попрацювала радянська пропаганда. Сподіваємось, наш тест допоміг вам дізнатися щось нове про життя провідника ОУН.

Поділіться своїми результатами:

Військо

Їх познайомила війна: це історія подружжя з Інтернаціонального легіону

Опубліковано

Ян «Кенобі» — командир 1-го Інтернаціонального легіону оборони України, а Анастасія «Acid» — бойова медикиня. Попри свій молодий вік, подружжя пережило стільки, що вистачило б на декілька життів і не один пригодницький фільм, адже вони обоє — професіонали військової справи.

Як це, дивитися на бойові завдання партнера та розділяти стосунки і обов’язок, подружжя для ШоТам розпитав Володимир Патола.

Ян «Кенобі»

командир 1-го Інтернаціонального легіону оборони України

Поставили межу між стосунками та виконанням завдань

Далекий 2022 рік, населений пункт Кругляківка. Я на той момент був командиром піхотної роти в легіоні. Анастасія якраз тільки приєдналася — вона служила в медичному пункті. Сталося так, що інший командир роти травмував спину, і медики прийшли надати йому допомогу. Тоді ми вперше зустрілись. Не одразу вступили в стосунки — досить довго просто спілкувалися, поки я не владнав питання з моїм розлученням. 

Ми одразу поставили чітку межу між стосунками та виконанням завдань — не було такого, що «ти туди не підеш, бо ти моя дівчина». У нас був розподіл особового складу щодо того, хто, коли і як виконує які завдання. Перший час Анастасія була в медичному підрозділі, й тоді я за неї особливо не переживав — знав, що її обов’язки обмежуються евакуацією поранених, наданням допомоги та довезенням до стабілізаційних пунктів. А от уже коли я пішов на вищу посаду і став заступником командира батальйону, вона перевелася в піхотну роту. Тоді тяжкувато було моментами, особливо коли перебуваєш по той бік екрану відеоспостереження.

Але, чесно скажу, перший місяць життя нашого сина дуже сильно схожий на чергування на командному пункті. Усе те саме: ти не спиш, немає часу поїсти, немає часу в особистих справах сходити або хоча б помитися. Постійно хтось щось кричить, чогось від тебе хоче, а ти не можеш нічого зрозуміти — схоже на роботу в легіоні з іноземцями.

Анастасія та Ян з маленьким сином. Фото з архіву родини

Боявся залишити сина без батька

24 лютого 2023 року якраз була річниця початку вторгнення, і хлопці трошки остерігалися. Думали, що зараз почнеться масований наступ або ще щось — противник любить якісь такі знаменні дати і щось погане робити у ці дні.

Я вийшов тоді з хлопцями на бойове завдання. Дорогою нас обстріляли касетними боєприпасами та з міномету, потім було дистанційне мінування. На позицію, слава Богу, зайшли. Там нас вже стандартно покошмарили трохи скидами з дронів. За три доби, коли ми помінялися, теж дорога назад була весела — повторне дистанційне мінування, і всі ці міни почали вибухати.

Ян «Кенобі». Фото з архіву родини

Уже коли доходили до точки виходу, біля нас проїхала БМП дружнього підрозділу. Мабуть, противник вирішив завдати по ній вогневого ураження. Але те, що вони хотіли зробити це 82-міліметровим мінометом, було дуже поганим для нас рішенням.

Ця зброя не дуже ефективна проти бронетехніки — інша справа, що в той момент по цій дорозі йшли ми. Рухалися з приладом нічного бачення та побачили спалах виходу з міномета. Я подаю команду: «Лягай!» — іноземці зрозуміли, тому що якщо я падаю, падають усі, — і просто в цю колію.

Я бачив, як ця міна приземляється: з одного боку страшно, з іншого — дуже красиво бачити, як вона розбивається, і по льоду такі іскорки пішли. 

Міна приземлилася, напевно, метрів за вісім від мене, а від бійця, який ішов першим, був розрив за два чи три метри. Нас урятувало, що там накатані бронетехнікою колії, й воно усе замерзло. 

У момент, коли хлопці мене витягували, я боявся, що син без мене залишиться. Це реально для мене було найбільшим стресом у той момент.

Бійці 1-го Іноземного легіону біля знищеного танка. Фото з архіву родини

За період широкомасштабного вторгнення у мене було вже три поранення — раз на рік стабільно. Останнє було найбільш серйозним. Я сподіваюсь, що цього року обійдуся (усміхається). 

Тому у мене є вже щонайменше три офіційні підстави, щоб звільнитися зі Збройних сил — чесно, інколи бажання виникає дике. Але я просто не можу залишити підрозділ — я в нього дуже багато сил вклав. Я у цьому підрозділі в прямому розумінні слова проливав свою кров, і залишати його не маю наміру.

Анастасія «Acid»

бойова медикиня 1-го Інтернаціонального легіону оборони України

«Може, ви зустрінетесь?»

Перший раз, коли зайшла й побачила Яна, він був такий мужній, такий серйозний, і мені приглянувся. Але потім Кеті, яка служила зі мною в медичному пункті, сказала, що він одружений. Я вирішила, що якщо так, то ми про нього забуваємо взагалі, але потім Кеті, Чайка й майже весь медичний пункт мені розповідали, що «вони вже розлучаються, і він тобою зацікавився. Може, ви зустрінетесь?». Мабуть, тоді він одразу мене зачепив, з першого погляду.

У перший бойовий вихід, коли ми вже почали спілкуватися, Ян вийшов як командир роти зі своїми хлопцями, бо їм треба було підняти бойовий дух. Він тоді не відповідав по радіостанції, хоч одразу сказав, що буде виходити на зв’язок. Я тоді ще не була по ту сторону екрану — я була в медичному підрозділі, і в нас були свої завдання, — але постійно питала у Кеті: «Що там? Кеті, як там?».

А потім я була у відпустці і не знала, що він вийшов на бойові. Читаю повідомлення у групі: «Кенобі 300», і ще один хлопець, також 300. І потім передають, що, можливо, «200». І я така… (зітхання – ред.). Це був другий раз, коли я дізналася, як Ян ходить на бойові.

Коли була поранена, не думала, наскільки переживають по той бік екрану

Одного разу ми з напарником Зулу пішли евакуйовувати — солдат уже був загиблий, і нам залишалося тільки забрати тіло. Це був перший раз, коли я зіштовхнулася саме з недавно загиблою людиною, тобто коли ми ходили на бойові завдання, при мені ніхто ніколи не помирав, а трупи, які я бачила, — це були трупи росіян, які вже довго лежать. 

Ми присіли, почали розгортати ноші, я зрізала плитоноску. Ми були прямо над землею, коли прилетіло. Усе відбулося дуже швидко — ти обертаєшся, а там якийсь дим. Я дивлюся, що Зулу вже біжить, думаю: «Ясно, значить, треба кудись бігти», але ми були таки добряче контужені. І потім вже по радіостанції: «Сome back! Сome back!».

З мого боку все завжди на адреналіні, і ти не думаєш про те, наскільки переживає по той бік екрану Ян, який керує цією операцією, — ти думаєш про своїх бійців і про те, що потрібно піклуватися про них, бо ти медик. 

До речі, коли прилетів цей снаряд, я вже була вагітна, просто не знала цього. Тому дитині треба давати статус учасника бойових дій (усміхається – ред.). 

Не можу собі дозволити забрати в України такого командира

Якось Ян думав, що, можливо, звільниться через поранення. Ми це обговорювали, але потім в один момент він каже: «Це моє дітище, я не можу це покинути. Можна я залишуся?».

Бійці легіону на бойовому завданні. Фото з архіву родини

І я розумію його — так, хоч я й мама, в мене маленька дитина на руках, і я його обожнюю та люблю, але душею мене завжди тягне назад у легіон. Я прекрасно розумію, що ніколи не буду Україну позбавляти такого командира, бо я бачила його в роботі. І це не тільки мої слова — скільки людей мені з нашої роти Bravo писали, що без Кенобі зовсім не те, вони не можуть довіритися так комусь іншому, і без нього цей легіон буде вже не такий. Як я можу сказати людині залишитися зі мною? У нас зараз не той час в країні.

Читати далі

Суспільство

У Львові створили два розумні перехрестя для кращого виїзду з міста

Опубліковано

Два розумні перехрестя запрацювали на вулицях Зеленій – Вулецькій, а також на Пасічній – Пирогівці. Світлофори на цих ділянках можуть самостійно підлаштовувати свої сигнали під інтенсивність руху транспорту.

Про це повідомили в ЛКП «Львівавтодор».

Як працюють розумні перехрестя

Світлофори за допомогою транспортних детекторів збирають інформацію про дорожній рух на кожній зі смуг на перехресті. Система аналізує такі показники:

  • інтенсивність руху;
  • дистанцію між автомобілями;
  • затримки в русі.

Завдяки цій інформації світлофори вмикають зелений сигнал для відповідного напрямку. У «Львівавтодорі» вказують, що ця система дозволяє зменшити неефективне використання зеленого сигналу світлофора.

Нагадаємо, що на даху будинку у Львові встановили триметрову скульптуру «Маленький принц» (ФОТО).

Також ми писали, що фото Ірпінського мосту ввійшло до 50 найкращих знімків престижного конкурсу.

Фото обкладинки ілюстративне: Unsplash

Читати далі

Суспільство

Viber запускає в Україні новий сервіс для онлайн-знайомств

Опубліковано

Rakuten Viber відкрив для українців попередню реєстрацію у сервісі Viber Dating. Україна стане однією з перших країн, де працюватиме новий сервіс.

Про це повідомили в компанії.

Як працюватиме сервіс

Viber Dating допоможе українцям знайомитися з іншими людьми в інтернеті. Усі профілі сервісу будуть прив’язані до акаунтів Viber, а тому й до номерів телефонів.

У компанії зазначають, що всі люди будуть реальними, адже профілі зможуть створити лише ті, які вже мають акаунт у Viber. Для збереження приватності номери у сервісі для знайомств зроблять прихованими. Після запуску українці зможуть знаходити нові знайомства у застосунку Viber.

Читайте також: В Україні створили безплатний застосунок для підтримки ментального здоров’я жінок

Як зареєструватися

Щоби приєднатися до очікування сервісу, необхідно заповнити профіль. Для цього у меню «Додатково» варто перейти на «Viber Dating Бета-версія», натиснути на меню та обрати «Приєднатись до списку очікування». Для доступу до списку очікування можна з телефона перейти за посиланням. Лист про попередню реєстрацію приходитиме протягом доби.

Нагадаємо, що в «Дії» до Дня закоханих додали новий документ для неодружених.

Фото обкладинки: Viber

Читати далі

Шопочитати

Військо8 хвилин тому

Їх познайомила війна: це історія подружжя з Інтернаціонального легіону

Ян «Кенобі» — командир 1-го Інтернаціонального легіону оборони України, а Анастасія «Acid» — бойова медикиня....

Суспільство3 дні тому

«У нього така старість, якої хотілося б і мені». Це дідусь із Тернопільщини, що почав власну справу після 70

У свої 73 Ярослав Мельничук не любить сидіти на місці: він опанував смартфон, допомагає онучці...

Військо6 днів тому

Готові досягати вершин навіть після поранень: це українські військові, які зійшли на Кіліманджаро

Четверо українських військових з протезами нижніх кінцівок і військова, яка пережила важкі бойові поранення, здійснили...

Економіка і бізнес1 тиждень тому

Ремонтував техніку знайомому, а потім співпрацював із «Запоріжсталлю»: історія успіху підприємців із Сум

Випускники інженерного факультету Сумського державного університету Віталій Липовий і Дмитро Казнієнко успішно розвивають власні підприємства:...