Окупанти вже давно охрестили Архипа Куїнджі «російським художником», намагаючись не згадувати, де насправді народився митець. Яке місто Донеччини стало малою батьківщиною художника?
Митець народився у Маріуполі, але це чомусь не заважає колоніальній машині називати Куїнджі «греком російського походження, чия творчість досі додає сучасним російським художникам творчої наснаги».
А як щодо самого художника? Кого він вважав своїми пращурами?
Куїнджі називав своїми пращурами греків, які ще з часів античності населяли Причорноморське узбережжя Криму. До речі, у родині Куїнджі вільно розмовляли кримськотатарською мовою.
Хто вважається першим вчителем молодого Архипа, до якого митець йшов пішки сотні кілометрів?
Портрет авторства Івана Крамського
Якось юному Куїнджі порадили поїхати з Маріуполя в Крим, аби стати учнем вже відомого Івана Айвазовського (до речі, також українця!). Архип дійсно вирушив до Феодосії, але пішки. Коли йому все ж вдалося познайомитися з Айвазовським, той доручив Куїнджі пофарбувати паркан. Звісно ж, це не влаштовувало митця, а тому він повернувся додому.
А вгадаєте, до якого навчального закладу мріяв вступити художник?
Так, українець і справді мріяв вступити до Академії мистецтв у Петербурзі. Але не тому, що захоплювався цим містом. Усе банальніше – саме цей заклад міг допомогти Куїнджі стати справжнім художником. Щоправда, перші спроби вступу виявилися марними: митцю відмовили через слабку підготовку. Відтак Куїнджі почав працювати самостійно, поступово удосконалюючи власну майстерність. Згодом йому вдалося стати вільним слухачем академії, а пізніше – навіть скласти іспити, аби отримати диплом.
Особливої популярності художнику принесли дві картини. Одна із них – «Місячна ніч на Дніпрі». Вгадаєте назву другої роботи?
«Місячна ніч на Дніпрі»
Так-так, це картина «Українська ніч»! І саме ця робота дозволила митцю нарешті відійти від академічного романтизму та зробити образи більш нетиповими. Більша частина «Української ночі» написана оксамитовими синьо-чорними тонами, і лише світлі стіни українських хат-мазанок сяють в місячному світлі. Де сьогодні ця картина? Зберігається у московській Третьяковській галереї.
Наприкінці 1879 року у газеті «Молва» вийшла анонімна стаття, в якій Куїнджі звинуватили в одноманітності та прагненні до дешевих ефектів. Знаєте, хто її написав?
Портрет Архипа Куїнджі роботи Івана Крамського
Як не дивно, але критиком українського генія виявився російський живописець Михайло Клодт. Після того, як ім’я автора «статті» перестало бути анонімним, Куїнджі зажадав, аби Клодта виключили з Товариства пересувних художніх виставок, до якого належав і сам. А коли зрозумів, що цього не станеться, – покинув об’єднання.
Над однією зі своїх найвідоміших картин Архип Куїнджі працював понад 20 років. Про яку роботу йдеться?
У вас теж виникає питання, чому «російський художник» понад два десятиліття працював над полотном про український вечір? Ось і ми думаємо, що російський колоніалізм інколи навіть не намагається межувати зі здоровим глуздом.
До речі, фінальну версію картини «Вечір в Україні» Куїнджі публічно показав після багаторічного мовчання та усамітнення. Що змусило пейзажиста забути про публічність?
Багаторічна публічна пауза художника для багатьох і досі залишається загадкою. Подейкують, що митець навмисно пішов у підпілля, аби повернутися та здивувати своїх шанувальників. Хтось припускає, що справа дійсно полягала у критиці та заслабких роботах в останні «публічні роки». Однак що ми знаємо точно – Куїнджі продовжував працювати та створив за роки самітництва близько п'ятисот ескізів і повноцінних творів живопису.
Ми знаємо Куїнджі як пейзажиста, але часом митець писав і портрети. Кого зображував художник?
З-поміж низки робіт авторства Архипа Куїнджі й справді можна знайти кілька портретів. І зображені на них саме українці. Погодьтеся, це також не дуже «лягає» в пропагандистську вигадку про «російського художника».
Одна з останніх великих картин художника (на фото до цього питання) також присвячена Україні та зберігається в Музеї Метрополітен у Нью-Йорку. Оберіть справжню назву роботи.
«Червоний захід на Дніпрі» – єдина з цих чотирьох картин, яка зберігається поза межами сучасної РФ. Три інші експонуються в російських музеях.
До речі, нещодавно цей самий Музей Метрополітен визнав Куїнджі українським митцем. А як його підписували ще наприкінці минулого року?
«Портрет художника Архипа Івановича Куїнджі», Ілля Рєпін
Так-так, російська пропаганда вміє поширювати свій вплив навіть через океани. Саме «завдяки» цьому до грудня 2022 року Музей Метрополітен підписував Архипа Куїнджі «російським художником». Наразі помилка виправлена.
І ще трохи про музеї. Яка доля спіткала музей Куїнджі в Маріуполі після приходу туди російських окупантів?
Росіяни так відчайдушно билися за визнання Куїнджі «своїм», що ще в березня 2022 року обстріляли будівлю музею в Маріуполі. На момент обстрілу там зберігалися оригінали робіт українських митців – Івана Айвазовського, Миколи Глущенка, Тетяни Яблонської, Михайла Дерегуса та інших. Доля цих робіт наразі невідома. Щодо робіт самого Архипа Куїнджі – оригіналів там не було, лише копії.
Тобто Куїнджі народився в Маріуполі, обожнював Україну, надихався її пейзажами й малював виключно українців, а росіяни все одно вважають його своїм? Невже вони просто взяли і вкрали митця?
«Море. Крим» (1898–1908)
Дійсно, інших варіантів тут немає і бути не може. Архип Куїнджі був українцем і ніколи не називав себе російським митцем. Але російській імперії байдуже на це. Митця привласнили так само, як і Давида Бурлюка, Казимира Малевича та безліч інших українських митців.
Поділіться своїми результатами:
Українські дизайнери — вже давно не новачки на світовій модній арені. Їхні колекції з’являються на червоних доріжках, у фотосесіях глянців і на сценах найгучніших шоу. Від Мадонни до Кендалл Дженнер, від Адель до Ганни Ваддінгем — знаменитості обирають одяг та аксесуари з биркою Made in Ukraine не лише за стиль, а й за сміливу позицію.
У цій добірці від ШоТам — українські бренди, які стали частиною глобальної модної мови.
Ruslan Baginskiy
Український бренд головних уборів Ruslan Baginskiy стрімко здобув популярність серед світових знаменитостей.
Белла Хадід та Кая Гербер з’явилися в його кепках на Тижні моди в Нью-Йорку, що привернуло увагу модної спільноти. Мадонна обрала капелюх бренду для фотосесії у Vogue Italia, а V з BTS носив солом’яне канотьє в кліпі «Butter».
Розе та Ліса з BLACKPINK також з’явилися в аксесуарах Ruslan Baginskiy у відео «Ice Cream».
Руслан Багінський активно підтримує українське підприємництво та культуру, зберігаючи виробництво в Україні та залучаючи до роботи місцевих майстрів. У 2023 році дизайнер отримав престижну премію ANDAM у категорії «Аксесуари».
FROLOV
FROLOV — український бренд, заснований у 2015 році в Києві Іваном Фроловим, що поєднує кутюрні техніки та провокаційну естетику.
Серед іноземних знаменитостей, які обирають FROLOV, — Бейонсе, яка виступала в сукні бренду на відкритті готелю Atlantis The Royal у Дубаї, Дженніфер Лопес, Дуа Ліпа, Doja Cat, Сабріна Карпентер, Ріта Ора, Megan Thee Stallion, Ліса з BLACKPINK, Кайлі Міноуг, Хлої Кардаш’ян, Кеті Перрі, Сідні Свіні, Медісон Бір, Гвен Стефані та Надя Лі Коен.
Бренд зберігає виробництво в Україні, незважаючи на складні умови воєнного часу. Під час відключень електроенергії команда FROLOV продовжувала працювати, використовуючи генератори та шиючи вручну, щоб вчасно завершити замовлення для таких клієнтів, як Сем Сміт.
Ksenia Schnaider
Бренд Ksenia Schnaider, який у 2011 році заснувало подружжя Ксенії та Антона Шнайдерів, став відомий у світі завдяки нестандартному підходу до дизайну й екологічному виробництву. Особливої слави бренд набув після того, як у 2016 році випустив джинси demi-denims — щось середнє між штанами й спідницею, — які виглядають дуже незвично. Ці джинси швидко помітили світові зірки.
Серед тих, хто носить Ksenia Schnaider, — Белла Хадід, яка не раз з’являлася в «демі-денімах», Селін Діон, що вдягала асиметричні штани в Парижі, та Дуа Ліпа, яка виступала в речах бренду на сцені.
Крім того, у 2023 році бренд випустив капсульну колекцію, що символізує творчість в умовах війни.
Bevza
Bevza — український бренд, який у 2006 році заснувала дизайнерка Світлана Бевза в Києві. Її стиль — мінімалізм і прості лінії, але з глибокими посиланнями до української культури. Наприклад, у колекціях часто можна побачити мотиви калини чи колосків пшениці.
Бренд носять світові знаменитості: Софі Тернер виходила в комбінезоні Bevza на своє весілля в Лас-Вегасі, Дженні з BLACKPINK знімалася в його сукні для Elle USA, Емілі Ратаковскі вибирала Bevza на Тижні моди в Мілані, Дакота Джонсон дефілювала в сукні на червоній доріжці в Марракеші, а Белла Хадід носила топ і штани бренду під час своїх виходів.
Софі Тернер у комбінезоні від Bevza. Фото: інстаграм акторки
Після початку повномасштабної війни бренд не переїхав за кордон, а залишив виробництво в Києві. Світлана Бевза також запустила благодійний проєкт: разом з Mastercard створила прикраси з мотивом калини, а всі гроші з продажу пішли на допомогу дітям, постраждалим через війну.
Sleeper
Sleeper — український бренд, який у 2014 році заснували Катя Зубарєва й Ася Вареца. Вони придумали «піжаму, яку можна носити і вдома, і на вечірку», й ця ідея швидко підкорила світ — їхні костюми з пір’ям і легкі сукні залюбки носять зірки.
Марго Роббі обрала рожевий костюм Sleeper для промо-туру фільму «Барбі», Кейт Мосс гуляла в піжамних штанах з пір’ям, а Ванесса Гадженс святкувала день народження в сукні бренду.
Після початку великої війни виробництво тимчасово переїхало за кордон, але команда швидко повернулася до Києва, щоб підтримати своїх працівників.
Guzema Jewelry
Guzema Jewelry — український бренд прикрас, який у 2016 році заснувала Валерія Гузема. Вона керується мінімалізмом і простими, але дуже витонченими формами зі справжнього золота й діамантів. У своїх колекціях бренд часто посилається на українську культуру — наприклад, у серіях Freedom і Spadok.
Прикраси Guzema носять не тільки в Україні. Кім Кетролл, Ганна Ваддінгем і Кетрін Винник з’являлися у виробах бренду на подіях і фотосесіях. Guzema також мали колаборацію з флористкою Софією Морено-Бунге, яка працювала з Gucci та Chanel.
Після початку війни бренд продовжив працювати в Києві й запустив свій благодійний фонд, щоб допомагати українським дітям, які постраждали через війну.
Vita Kin
Vita Kin — український бренд, який перетворив традиційну вишиванку на модний у світі хіт. Заснований дизайнеркою Вітою Кін, бренд поєднує вишивку з сучасним кроєм, створюючи яскраві лляні сукні.
Демі Мур одягнула сукню Vita Kin для світського заходу в Лос-Анджелесі, підкресливши її етнічний стиль. Діта фон Тіз з’явилась у вишиванці бренду на виставці фотографій. Вокалістка гурту Florence and the Machine Флоренс Велч виступила в сукні від українців.
Усі вироби Vita Kin виготовляють вручну в київському ательє, приділяючи особливу увагу деталям та якості. Це не лише мода, а й спосіб зберегти українське ремесло та культуру.
Cultnaked
Cultnaked — український бренд одягу, заснований дизайнеркою Мері Фуртас у 2018 році. Він швидко став популярний завдяки сміливим і сексуальним образам, які поєднують комфорт і стиль. Зокрема, бренд відомий своїми шкіряними комплектами, блискучими сукнями та мініспідницями з шортами.
Кендалл Дженнер неодноразово з’являлася в одязі Cultnaked — наприклад, в оливковому шкіряному комплекті під час вечірки в Лос-Анджелесі. Кайлі Дженнер також обирала вироби бренду для своїх образів. Аріана Ґранде носила штани Cultnaked у фотосесії для свого синглу «POV».
Бренд активно підтримує українське виробництво, виготовляючи свої колекції у Львові.
Oksana Mukha
Oksana Mukha — український бренд весільних і вечірніх суконь, який зʼявився у Львові ще в 1991 році. Його знають у світі завдяки розкішній вишивці, фатину, шовку і паєткам — усе шиють вручну, і виглядає це дуже ефектно.
Сукні бренду носять не тільки наречені, а й світові знаменитості. Бланка Бланко була в яскравій блискучій сукні Oksana Mukha на червоній доріжці «Оскара». Акторка з The Last of Us Мерл Дендридж обрала смарагдову сукню бренду для прем’єри. Керрі Андервуд співала на сцені American Idol у ніжній сукні з тюлю. Навіть Міс Японія 2025 була у вбранні Oksana Mukha на конкурсі краси.
Бренд продовжує працювати з України та підтримує ЗСУ через благодійні проєкти.
Etnodim
У 2023 році український бренд Etnodim в межах ініціативи UNITED24 створив унікальні вишиванки для амбасадорів платформи. Серед них були канадська акторка Кетрін Винник, американський актор Лієв Шрайбер, французький режисер Мішель Хазанавічус та інші. Кожна вишиванка була натхненна регіоном України, що пов’язаний з походженням зірки.
Ці вишиванки були створені не лише як модні елементи, а й як символи підтримки України під час війни. Другі екземпляри кожної сорочки розігрували серед донорів, щоб зібрати кошти на відбудову школи в селі Бузова на Київщині, зруйнованої під час бойових дій.
Технології
Уявіть: ви хочете вийти з лікарні, але перед вами крутий схил і плитка, між якою ви застрягаєте, ніби в пастці. У кінотеатрі зможете подивитися фільм у першому ряду або на підлозі в проході. А коли йдете до кафе, дверний проріз виявиться замалий, а туалет — недоступний.
Для Віктора-Миколи Гаврилюка — ветерана, який після поранення пересувався на кріслі колісному, а згодом з тростиною, — це було рутиною.
ШоТам дізнався, як у Луцьку розробники в співпраці з ветеранами знайшли рішення — створили застосунок Better Mobility для людей з інвалідністю, аби піти в магазин чи на каву більше не було проблемою.
Віктор-Микола Гаврилюк
ветеран з Луцька
Квест у лікарні або як вибратися за її межі без сторонньої допомоги
У липні 2023 року я отримав мінно-вибухову травму через скид дрона. Мені відірвало квадрицепс — замість стегна була просто гола кістка. Робили дуже складні операції, і те, що врятували ногу, — це неймовірна удача та професіоналізм наших лікарів.
Поки лежав у багатьох лікарнях по Україні, зрозумів, що не можу самостійно вибратися за їхні межі на кріслі колісному. Наприклад, у Дніпрі навколо будівлі був крутий схил, непристосовані бордюри та пішохідні зони; у львівській лікарні виїхати за територію без сторонньої допомоги знову-таки було неможливо.
Ветеран Віктор-Микола після поранення. Фото надав Віктор-Микола Гаврилюк
У Національному науковому центрі хірургії та трансплантології імені Шалімова в Києві ситуація ще складніша, адже по його території не вдасться їхати через плитку, відстань між якою ширша, ніж колесо крісла колісного. Через це я постійно «влітав» у дірки між плитами.
Якщо вдалося подолати цей квест, то ти виберешся з території лікарні, але й після цього далеко не поїдеш: далі високий бордюр, який самостійно не подолати, не перекинувшись. Я вже не кажу про громадський транспорт, що зазвичай недоступний для людей з інвалідністю.
Допоміг створити застосунок про безбар’єрність
Коли я приїхав на лікування та реабілітацію в Луцьк, то звісно, тут мені було простіше пересуватися, адже місто доступніше та рідне. Однак не всюди є тротуарні спуски або ж часом з одного боку дороги спуск нормальний, а з іншого — специфічний, тому доводилось просити когось на переході про допомогу.
Якщо я наперед не продумував маршрут, як пересуватися містом, то інколи доводилось розвертатися, бо далі бордюр, який я не міг подолати.
Віктор-Микола показує бар’єри на вході до магазину з медичними товарами. Фото надав Віктор-Микола Гаврилюк
Тому коли до мене звернулася команда компанії BusMarket Group, яка вирішила створити мапу безбар’єрності, я радо погодився допомогти. З ними ми зі стоянки діставалися до різних локацій, щоб зрозуміти, наскільки мені це комфортно робити на кріслі колісному та як власне має працювати додаток, аби полегшити життя людям з інвалідністю.
На кріслі колісному й так складно пересуватися, а тут іще маєш далі шукати, де є нормальний туалет, де немає сходів, де доступний пандус. А інколи пандус є, але на ньому можна лише вбитись, тому його наявність — це не завжди про доступність. У новому місті людині з інвалідністю буде комфортніше з мапою безбар’єрності: вона не перейматиметься, куди їй завітати, а спокійно оцінить локації в застосунку.
Додаток буде корисний не лише для людей з інвалідністю, а й для їхніх друзів, знайомих і родин, аби попередньо перевірити, в який заклад вони можуть піти, та самостійно запропонувати доступну локацію.
Ми живемо в обставинах, в яких не знаєш, що може з тобою трапитись, а в умовах війни — тим паче. Водночас люди з інвалідністю — це люди, які жили повноцінно своє життя до травми, які не хочуть від нього відмовлятися.
У «совку» такі люди були закриті й не бачили світу. Їхнє життя проходило у власній квартирі, і в них не було іншого варіанту. Ми ж зараз через війну чи інші обставини отримали інвалідність і не можемо повноцінно користуватися кінцівками або маємо проблеми з зором, слухом, але цей смак життя, який був раніше, залишається. Ми маємо бути повноцінними членами суспільства. Фізичні травми не повинні жодним чином обмежувати самореалізацію.
Віталіна Веремчук
фахівчиня зі зв’язків з громадськістю компанії BusMarket Group
Доступність — це не лише для людей з інвалідністю, а й для кожного з нас
Долучалися до розробки застосунку Better Mobility всі, хто мав бажання щось розповісти чи зробити свій внесок. Однак велику роль у проєкті відіграли айтівці з BM Tech — вони були одними з тих, хто ініціював ідею додатку та її просував. Так проєкт став корпоративною соціальною відповідальністю компанії.
Люди на кріслах колісних, зокрема, ветерани були одними з тих, кого ми постійно опитували та з ким радилися при створенні застосунку. Одним з них був наш знайомий Віктор-Микола Гаврилюк.
Також наша команда познайомилася з ветераном, який після повернення з війни довгий час не виходив з дому, тому що не розумів, куди може піти. Він шукав на Google Maps заклад, в який хотів потрапити, але не знав, чи зайде туди. Коли ж побачив наш застосунок, то сказав, що нарешті може побачити ширину дверей, кут нахилу пандуса, його стик із землею та поручні — це важливо, тому що бувають різні крісла колісні та травми в людей.
Команда розробників застосунку Better Mobility. Фото: Віталіна Веремчук
Є різні мапи, які символічно показують, чи доступна локація або наявність у неї пандусу, але в реальності це часто нічого не говорить людині на кріслі колісному. Пандус не завжди функціональний — іноді це може бути абсолютно дивна конструкція з матеріалів, які не призначені для цього, або ж із неправильним кутом нахилу, через що людина на кріслі колісному не може виїхати нагору. Наш застосунок дозволяє це все побачити.
Доступність — це не лише для людей з інвалідністю, а й для кожного з нас. Батькам з дитиною у візочку, людям старшого віку та людям на кріслах колісних потрібний безбар’єрний простір, адже це про загальний комфорт і повагу.
Наша інфраструктура все ще залишається недосконалою, і навіть нові будівлі часто не відповідають вимогам доступності. Водночас сьогодні ми просто не маємо права залишати без уваги й можливостей наших військових, які понесли велику жертву та здобули поранення на війні.
Команда їздила на «Кураж Базар», де розповідала про застосунок Better Mobility. Фото надала Віталіна Веремчук
Як допомогти у розвитку застосунку
Ми зробили так, щоб кожен користувач, який не є експертом з безбар’єрності, міг оцінити доступність локації завдяки простому алгоритму — достатньо давати відповіді на запитання про те, що ти бачиш перед собою.
Застосунок попросить його зробити фото входу в приміщення та звернути увагу, чи є там сходи, пандус або ліфт. Якщо є пандус, Better Mobility показує, які саме місця на ньому сфотографувати, адже так людина самостійно зробить висновок, чи зможе потрапити в заклад.
Частину цієї інформації можна перевірити на Google maps, але не так якісно, як у застосунку, який чітко описує доступність по всіх критеріях.
Проте зараз за допомогою додатку можна оцінити лише вхідну зону. Аби людина повноцінно отримала послугу, вона повинна розуміти, чи не буде перешкод у самому закладі, як-от порогу, сходів чи вузьких коридорів. Ми вже почали над цим працювати.
Наразі маємо алгоритм оцінки внутрішньої доступності аптек, а також незабаром зʼявиться інформація про внутрішню доступність крамниць, супермаркетів і готелів.
Застосунок допомагає знаходити доступні локації. Фото з сайту bettermobility.app
Аби мапа була корисною, зараз її важливо наповнити, тому ми закликаємо завантажити застосунок і зробити в ньому один огляд закладу. Ми віримо, що маленькі кроки кожного небайдужого можуть суттєво покращити доступність багатьох локацій у містах України. Скачати застосунок можна за посиланням.
Кардинал Української Греко-Католицької Церкви Микола Бичок долучиться до виборів нового Папи Римського. Він є одним із 135 кардиналів віком до 80 років, які можуть брати участь у виборах.
Про це розповів Микола Бичок, передає «Еспресо».
Про Миколу Бичка
Микола Бичок народився 13 лютого 1980 року в Тернополі. 15 січня 2020 року Папа Франциск призначив його Єпархіальним Єпископом Української Католицької Єпархії Святих Петра і Павла в австралійському Мельбурні.
7 грудня 2024 року Микола Бичок став кардиналом Святої Римської Церкви під час церемонії у Базиліці Святого Апостола Петра у Ватикані. Він є Єпархом Мельбурнської єпархії для українців католиків в Австралії, Новій Зеландії та Океанії.
Читайте також: Українські військовополонені почали отримувати листи від рідних, що були відправлені у березні
Коли відбудеться конклав
Вибори нового Папи Римського розпочнуться 7 травня у Ватикані. Таке рішення ухвалили під час закритої зустрічі кардиналів, що відбулася після похорону Папи Франциска.
Всього до таємного конклаву допустять 135 кардиналів, які представляють різні країни світу. Вибори відбуватимуться у традиційній формі за зачиненими дверима Сикстинської каплиці.
Нагадаємо, що українська художниця та Rescue Now запустили ініціативу для допомоги дітям у Харкові.
Фото обкладинки: сайт УГКЦ
У кожного з нас є його винаходи: чому Apple завдячує своєму прориву українцеві
«Я себе вважаю українцем. Ніяк інше!» — казав Любомир Романків, що більшість життя прожив не...
«Я з покоління дітей, які у 2014 році писали листи солдатам, а потім стали ними». Це Дмитро, що у 18 пішов на війну
Йому було дев’ять, коли почалась війна — і саме з нею він дорослішав. Замість футбольних...
Взяли управління у свої руки. Ці українські громади перетворюють біовідходи на добриво
Біовідходи, як-от скошена трава, опале листя й залишки фруктів та овочів часто викидають на звалища...
Які з цих традицій збереглися дотепер? Фольклористка про давні святкування українського Великодня
Уже в неділю українці святкуватимуть Великдень, до якого ми готуємося кілька днів. Зазвичай до четверга...