Симон Петлюра народився у сім’ї міщан козацького походження в передмісті Полтави. А знаєте, скільки братів і сестер було у «фронтмена УНР»?
Як зазнає історик та дослідник Петлюри Сергій Литвин, Симон народився у багатодітній сім’ї та мав 6 братів і сестер. Однак усього дітей у родині було 9 – 2 померли ще маленькими. Ось як описано родину Петлюри у повідомленні жандармського управління про оголошення розшуку Симона Петлюри: «Батько – Василь Павлович, мати – Ольга Олександрівна, брати – Федір, Іван, Олександр, сестри – Магдалина, заміжня за Іваном Скрипником, Марина і Феодосія проживають у Полтаві».
1895 року Петлюра вступив до Полтавської духовної семінарії. Хлопець захоплювався історією, хоровим співом, грою на скрипці та літературою. Знаєте, хто з цих письменників сформував світогляд Симона?
Згідно наявних фактів, світогляд Петлюри формувався під впливом Шевченкового «Кобзаря», творів Котляревського та історичної літератури. Чому так? Бо Полтава на той час була одним із важливих осередків національно-політичного життя України, із сильними українськими традиціями і самобутністю. «За влучним визначенням І. Лисяка-Рудницького, тогочасна передова українська молодь тримала в одній кишені "Маніфест комуністичної партії", а в іншій – Шевченків "Кобзар". Ці особливості були притаманні багатьом діячам національного відродження початку ХХ століття, зокрема й Петлюрі», – пише історик Сергій Литвин.
До речі, вже у 1901 році Петлюру виключили з семінарії. За що саме?
Петлюру й справді виключили за так званий «мазепинський дух». Як це сталося? Учні семінарії запросили до себе композитора Миколу Лисенка, під час зустрічі із яким була виконана заборонена в ті часи кантата «Б’ють пороги». На зустрічі був і ректор семінарії, який звинуватив Лисенка у «мазепинстві». На захист композитора виступив Симон. Департамент поліції назвав вчинок Петлюри «революційним». Хлопця відрахували, а самому Петлюрі довелося їхати на Кубань, аби уникнути арешту.
Громадська активність Петлюри не залишилася непоміченою, через що йому довелося рятуватися від можливих арештів. У 1902 Симон їде з Полтави: Кубань, Львів, Київ. Знайомиться з Франком та Грушевським. Співпрацює з «Літературно-науковим вісником» під редакцією останнього. У якій професійний ролі дебютує Симон?
Як журналіст Петлюра писав здебільшого на політично-суспільні теми. У 25 років його вважали вже сформованим журналістом. Чикаленко взяв Симона працювати в редакцію газети «Рада». Але в доробку Петлюри була й театральна критика. Культура була для нього «на часі». Саме в «Літературно-науковому віснику» він опублікував перші нотатки про театральне життя України. Пік його діяльності в цьому напрямку припав на 1906-1908 роки, коли в журналі «Україна» одна за одною виходять статті «До ювілею Заньковецької», «Пам’яті Івана Тобілевича (Карпенка-Карого)» тощо. Дмитро Дорошенко так згадував Петлюру: «Він був великим любителем театрального мистецтва, писав рецензії на українські театральні вистави, і його рецензії були дотепні, оригінальні, талановиті».
Свої матеріали Симон Петлюра часто публікував під псевдонімами. А деякі вигадані імена використовував для переїзду в інші міста чи з міркувань безпеки. Який із цих псевдонімів ніколи не належав Петлюрі?
Дійсно, всі перелічені варіанти – це псевдоніми та криптоніми Симона Петлюри. Утім вичерпним цей список також складно назвати, адже Петлюра також підписувався як Полтавченко, В. Салевський, Зілот тощо.
Поступово головною в діяльності Петлюри стає незалежна Україна. Найбільших зусиль він докладає, аби відновити традиції українського війська. У новоствореному уряді УНР обіймає посаду Генерального секретаря військових справ. Але згодом йде у відставку. Що стало причиною?
У грудні 1917 року Петлюра та Винниченко розійшлися в поглядах на те, якою бути армії УНР. Винниченко вважав, що Україні достатньо міліційних формувань для підтримання порядку, мовляв, жодних загроз від більшовиків не існує. Натомість Петлюра наполягав на війську, бо вбачав реальну загрозу у більшовиках і готувався до її відбиття. Після відставки Петлюра організував Гайдамацький Кіш, який разом у січні-лютому 1918 року разом із Січовими стрільцями відіграв вирішальну роль у боях за Київ і придушенні більшовицького заколоту на заводі «Арсенал». Петлюра виявився правий: Україна потребувала сильної армії.
Що стало причиною майже чотиримісячного ув’язнення Петлюри в Лук’янівській тюрмі?
Із приходом до влади Гетьмана Скоропадського Петлюра перейшов в опозицію. Симон Васильович відкрито засуджував політику Гетьманату, який, на його думку розхитував підвалини української державності. Своїми політичними протестами він викликав гнів Скоропадського та був заарештований владою. Після чотирьох місяців ув’язнення Петлюра виїжджає до Білої Церкви, звідки керує антигетьманським повстанням. 19 грудня 1918-го українська армія увійшла в Київ. Почався період Директорії.
Російська пропаганда називала Симона Петлюру «антисемітом». І справді, в ті часи відбувалися єврейські погроми. Але хто ними керував?
Петлюра під час перебування в Кам'янці-Подільському в 1919 році
У 1918-1921 роках в Україні дійсно відбувалися численні криваві єврейські погроми. Їх чинили різні озброєні групи: анархісти, кримінальні загони, поляки. Але найбільше ─ білогвардійці Денікіна. Погроми, вчинені вояками армії УНР, були поодинокими. Симон Петлюра всіляко намагався нейтралізувати такі явища. У квітні 1919-го Директорія видала прокламацію: «Український уряд буде всіляко боротися з порушеннями громадського порядку, викриватиме й суворо каратиме заводіяк, злочинців та погромників. І перш за все уряд не потерпить ніяких погромів, спрямованих проти єврейського населення України». Наступного дня Петлюра як верховний головнокомандувач українського війська видав наказ арештувати та віддати під трибунал усіх вояків, що підбурювали до погромів. Нейтралізації антисемитизму також сприяла реорганізація армії та посилення дисципліни в її лавах.
Яка з цих «регалій» Симона Петлюри не є правдивою?
Усі варіанти відповіді – цілковита правда. А ось закиди на кшталт «антисеміта», «ворога держави», «погромника» чи «грабіжника» – це кліше та штампи, нав’язані російською пропагандою.
А знаєте, кого радянські пропагандисти узагальнено називали (а російські пропагандисти називають і досі) «петлюрівцями»?
Радянська пропаганда добряче «проїхалася» по біографії Петлюри, намагаючись демонізувати його. Власне, як і Степана Бандеру та «бандерівців», Івана Мазепу та «мазепинців». І низку інших історичних постатей України. Дісталося й військовим УНР – їх під одну гребінку назвали «петлюрівцями».
Петлюра загинув у Парижі – від кулі більшовицького агента Самуїла Шварцбарта. Яку відповідальність поніс кілер?
Кремль зробив усе можливе, аби очорнити Петлюру, але відбілити кілера. З архівів відомо навіть про матеріальний тиск на свідків (підкуп). На захист Шварцбарта виступив і російський письменник Максим Горькій. Більшовицька адміністрація задіяла всі наявні важелі впливу за кордоном, аби суд присяжних повірив, що Петлюра був антисемітом та злочинцем. Зрештою кілера звільнили від покарання. А радянська система продовжила демонізацію вже покійного Симона Петлюри. І петлюрівців.
Поділіться своїми результатами:
В Україні діють багато культурних ініціатив та організацій, які допомагають зберігати й розвивати національну культурну спадщину. Щоб кожен охочий міг знайти ініціативу, яка йому цікава та яку він може підтримати, ШоТам підготували добірку можливостей. Долучайтеся!
«Мапа Реновації»
Це громадська організація, яка займається збереженням і відновленням історичних будівель України. Вона документує стан занедбаних об’єктів і проводить просвітницькі заходи та мистецькі акції для привернення уваги громадськості до нашої архітектурної спадщини.
Як доєднатися: щоб стати волонтером організації, треба заповнити форму.
Фото: «Мапа Реновації»
DIY Ukraine
Організація, яка займається трансформацією українських міст через тактичний урбанізм та залучення громадян. Її діяльність спрямована на покращення міського середовища та підвищення якості життя людей.
Як доєднатися: ви можете стати волонтером організації.
Фото: фейсбук організації
«Спадщина. Київ»
Спільнота небайдужих киян, об’єднаних для захисту та збереження культурної спадщини міста. Організація займається виявленням, документуванням і популяризацією історичних пам’яток Києва, а також проводить заходи, на яких розповідає громадськості про важливість їхньої охорони.
Як доєднатися: у своєму інстаграмі спільнота ділиться тим, як долучитися до організації як активіст чи волонтер.
«Справжній Київ»
Організація займається висвітленням маловідомих історичних фактів про архітектурні пам’ятки та культурні об’єкти столиці, привертає увагу громадськості до їхнього значення та необхідності збереження.
Як доєднатися: до реставрації можна долучитися через чат у телеграмі, де учасники обговорюють всю актуальну інформацію.
Фото: інстаграм організації
«Зберегти Квіти України»
ГО «Зберегти Квіти України» створена для захисту та збереження модерністської будівлі «Квіти України» в Києві. Організація об’єднує громадян, які виступають проти її реконструкції.
Як доєднатися: ви можете приходити на акції активістів, які ті анонсують в інстаграмі.
«Спільний спадок»
Ініціатива займається пошуком, викупом і передачею старовинних речей до музеїв, зокрема до Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» в Києві. Мета проєкту — врятувати унікальні артефакти, які можуть бути втрачені або вивезені за кордон, та зробити їх доступними для дослідження й експозицій.
Як доєднатися: долучитися до спільноти можна тут.
Фото: фейсбук організації
«Обличчям до культури»
Організація об’єднує зусилля для надання гуманітарної допомоги та розвитку культури в Україні. Її діяльність охоплює закупівлю та доставку продуктів і медикаментів до лікарень постраждалих регіонів, а також організацію культурних заходів для популяризації українського мистецтва.
Як доєднатися: долучайтеся до волонтерської діяльності, допомагаючи в організації та проведенні заходів або в логістиці гуманітарної допомоги. Звʼязатися з проєктом можна через форму на сайті.
Фото: сайт організації
Українське товариство охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК)
Організація займається тим, що залучає населення до вивчення, збереження й популяризації пам’яток історії та культури України.
Як доєднатися: ви можете підтримати діяльність УТОПІКу, долучившись до їхніх культурних ініціатив з реставрації та консервації пам’яток чи беручи участь у культурно-просвітницьких заходах. Детальну інформацію про поточні проєкти можна знайти на сайті.
«12 Вартових»
Фонд спочатку зосереджувався на відродженні культурної спадщини України, займаючись відновленням таких об’єктів, як Шарівський палац у Харківській області та Мисливський палац графа Шувалова в Черкаській області. З початком повномасштабної війни він розширив свою діяльність, включивши до неї гуманітарну допомогу цивільним, військовим і переселенцям.
Як доєднатися: можна стати волонтером або партнером організації.
Фото: «12 Вартових»
«Архаїка»
Організація спеціалізується на цифровому збереженні пам’яток, використовуючи методи фотограмметрії, лазерного сканування й аерофотозйомки. Серед її проєктів — Preserving Ukrainian Legacy, спрямований на оцифрування археологічних артефактів, та 3D History for Ukraine, метою якого є створення цифрових копій об’єктів археологічної спадщини під час війни.
Як доєднатися: ви можете підтримати діяльність «Архаїки», долучившись до проєктів як волонтер. Для цього звʼяжіться з організацією.
Фото: фейсбук «Архаїки»
«Будуємо Україну Разом» (БУР)
Волонтерська організація, заснована у 2014 році, яка створює для молоді можливості брати участь у відновленні та розвитку громад по всій Україні. Вона проводить будівельні табори, під час яких волонтери відновлюють житлові будинки, школи, молодіжні центри й інші об’єкти соціальної інфраструктури. Окрім цього, БУР проводить освітні та культурні заходи, спрямовані на розвиток громадянського суспільства та активізацію молоді.
Як доєднатися: доєднатися до БУРу можна як волонтер.
Фото: сайт БУРу
«Відродження»
Одним з ключових напрямків фонду є підтримка проєктів зі збереження та відновлення культурної й архітектурної спадщини країни. Основною метою організації є розвиток відкритого суспільства в Україні через підтримку громадських ініціатив у сферах демократії, прав людини, соціального капіталу та європейської інтеграції.
Як доєднатися: якщо ви хочете подати свій проєкт, відповідну заявку можна заповнити на офіційному сайті. Також фонд періодично відкриває вакансії та пропонує програми стажування — актуальні пропозиції теж публікують на сайті.
Ukraїner
Команда проєкту здійснює експедиції різними регіонами країни, документуючи унікальні історії людей, місць і подій. Мета Ukraїner — показати багатогранність України та сприяти розвитку відкритого суспільства за допомогою висвітлення важливих тем і збереження культурної спадщини.
Як доєднатися: ви можете стати частиною команди Ukraїner або волонтером.
Фото: Ukraїner
«Бекет»
Онлайн-ресурс, присвячений збереженню та популяризації історико-культурної спадщини України. Сайт містить інформацію з генеалогії, краєзнавства, археології та туризму, структуровану за регіонами та населеними пунктами. Особливу увагу тут приділяють маловідомим селам і зниклим поселенням, аби відновлювати та зберігати їхні історії.
Як доєднатися: якщо у вас є документи, фотографії або інші матеріали, пов’язані з історією населених пунктів України, ви можете поділитися ними для поповнення бази даних. Знайти контакти організації можна на офіційному сайті.
«Україна Інкогніта»
Незалежний краєзнавчий проєкт, створений ентузіастами для популяризації культурної та природної спадщини України. Портал публікує статті, фотоматеріали та відео про історичні пам’ятки, природні об’єкти й маловідомі куточки країни. Метою проєкту є збереження та поширення знань про українську спадщину, а також сприяння розвитку внутрішнього туризму.
Як доєднатися: ви можете долучитися до проєкту як автор, надсилаючи власні матеріали про цікаві місця України.
Фото: Дмитро Полюхович
«Сміливі відновлювати»
Організація об’єднує волонтерів, професійних будівельників та архітекторів для відновлення міст і сіл, які постраждали внаслідок російської агресії. З моменту заснування в травні 2022 року фонд займається розчищенням завалів, ремонтом пошкоджених житлових будинків, шкіл, лікарень та інших соціальних і культурних установ.
Як доєднатися: приєднатися до команди волонтерів можна, заповнивши відповідну форму на сайті. Організація запрошує до співпраці як професійних будівельників, так і людей без спеціальних навичок, готових допомагати у відновленні зруйнованих об’єктів.
Фото: сайт благодійного фонду
«Музей сучасного мистецтва»
Організація займається підтримкою та розвитком мистецького середовища. У травні 2023 року ГО «МСМ» заснувала Український музей сучасного мистецтва (UMCA), який функціонує як мережа автономних інституцій у різних регіонах України, об’єднаних спільною місією та цінностями.
Як доєднатися: ви можете підтримати діяльність ГО, долучившись до її проєктів як волонтер. Також слідкуйте за анонсами акцій, в яких можете взяти участь як активіст.
Фото: фейсбук ГО
Український культурний фонд (УКФ)
Фонд підтримує культурні ініціативи та мистецькі проєкти в семи секторах: аудіальне, візуальне, аудіовізуальне мистецтво, культурна спадщина, літературна справа, перформативне та сценічне мистецтво, а також культурні та креативні індустрії. Місія УКФ на 2024–2027 роки — допомогти відновити сучасну екосистему культури та креативності в Україні.
Всі актуальні конкурсні програми доступні на офіційному сайті фонду.
Як доєднатися: на початку сезону можна стати експертом УКФ, заповнивши відповідну форму на сайті.
Український нонфікшн цієї весни особливий: він живий, гострий і відвертий. Тут немає місця для банальностей — тільки для реальних історій про справжніх людей, події та емоції, що змінюють життя.
Знайомтеся з новинками та передзамовленнями весни в добірці від ШоТам!
«Воля України або смерть! Повстанці Холодного Яру» Юрія Митрофаненка
Це книга про те, як звичайні люди ставали героями. Шкільні вчителі-отамани, черниці-розвідниці, монастир-фортеця та власний проєкт Конституції України — усе це частина історії повстанської організації Холодний Яр, яка стала взірцем для наступних поколінь борців за незалежність. Особливу увагу тут приділяють постаті отамана з псевдонімом Чорний Ворон, який став прототипом персонажа однойменного роману Василя Шкляра.
У книжці історик Юрій Митрофаненко розповідає, як отамани перетворили загони самооборони на боєздатні підрозділи, що чинили опір більшовикам і денікінцям.
Фото: видавництво «Віхола»
«Вільні голоси Криму» — упорядкована Олесею Яремчук, Інною Березніцькою та Анастасією Левковою
Це збірка з 16 історій кримських журналістів та активістів, які стали політв’язнями через свою боротьбу за права людини та свободу слова на окупованому півострові. Більшість з них — кримські татари, яких у росії засудили на терміни від 7 до 19 років за сфабрикованими звинуваченнями.
У книзі — листи, щоденники, виступи в судах, а також глибокий історичний контекст спротиву кримськотатарського народу.
Фото: видавництво Vivat
«Так би мовити» Вероніки Селеги, Кирила Андрєєва, Олени Козелецької та Богдана Ославського
Ця книжка для тих, хто прагне говорити впевнено та змістовно. Її створили на основі досвіду київської школи риторики «Арістотель» (2012–2020), і вона пропонує індивідуальний підхід до публічної комунікації.
Автори діляться методами, що допомагають розкрити унікальність кожного спікера. У книзі також є аналізи промов відомих особистостей, таких як Бенджамін Франклін, Олена Зеленська, Мирослав Маринович, Олександра Матвійчук та Вудро Вільсон.
Фото: видавництво Ist Publishing
«Ми знайдемо свого Марселя. Шлях до кар’єри, материнства та усиновлення» Інни Мірошниченко
Це відверта історія жінки, яка поєднує кар’єру адвокатки, опіку над чотирма дітьми (зокрема, усиновленими) та активну громадську діяльність. Інна Мірошниченко ділиться особистим досвідом побудови стосунків, ухвалення важливих рішень і боротьби за права дітей-сиріт.
У книзі є практичні поради щодо усиновлення, перелік необхідних документів і розповіді про шлях до щасливих історій Марселя й Ангеліни.
Фото: видавництво STRETOVYCH
«Київ в українській літературі» — упорядкована В’ячеславом Левицьким
Ця антологія — збірка текстів, у якій читач мандрує Києвом через призму української літератури. Вона об’єднує дослідження відомих літературознавців, таких як Ярослав Поліщук, Ярина Цимбал, Ростислав Семків та інших.
Книга розповідає, як Київ описували у творах різних епох — від Шевченкових описів міських меню до сучасного фентезі. Читач дізнається, чому столицю порівнювали з різдвяним вертепом, як нащадок Шевченка став «футуристським тестем» та які образи Києва з’являються в поезії шістдесятників.
Фото: видавництво «Прометей»
«А тепер і спитати немає в кого… Як дослідити історію свого роду?» Анни Ніколаєвої
Ця книжка — практичний путівник для тих, хто хоче відновити родинну пам’ять і дізнатися про своїх предків більше. Етнологиня Анна Ніколаєва ділиться покроковими інструкціями, як працювати з архівами, фотографіями, сімейними легендами та навіть ДНК-тестами. Авторка також розповідає про власний досвід дослідження родоводу до сьомого покоління.
Книга вийде друком у травні. Передзамовлення доступне на сайті видавництва «Лабораторія».
Фото: видавництво «Лабораторія»
«Останні українці. Історії депортованих родин у Польщі після акції “Вісла”» Олега Криштопи
Це глибокий художній репортаж про українців, яких у 1947 році в межах акції «Вісла» примусово переселили на північ і захід Польщі. Подорожуючи Польщею у 2019 році, журналіст Олег Криштопа зібрав свідчення тих, для кого Україна залишилася краєм спогадів. Вони розповідають про переселення, збереження ідентичності в чужій країні та ставлення до них з боку поляків.
У новому виданні автор доповнив історії, зустрівшись із деякими героями вже в Україні, куди вони приїхали з допомогою для Сил оборони. Передмова та післямова книги розкривають вплив повномасштабного вторгнення на життя українців у Польщі.
Книжка вийде з друку в травні. Передзамовити можна на сайті видавництва.
Фото: видавництво «Брустури»
«На власній шкірі. Історії, розказані вцілілими» Світлани Ославської
Ця книжка — не просто збірка свідчень, а голоси тих, хто пережив окупацію, тортури, полон і втрату дому. Журналістка Світлана Ославська зібрала історії українців, які стали жертвами воєнних злочинів під час повномасштабного вторгнення росії.
Через особисті розповіді постраждалих авторка повертає емоційне наповнення словам «війна», «тортури» й «окупація», які з часом можуть втрачати свій жахливий зміст.
Книга вийде друком у травні 2025 року. Передзамовити можна на сайті видавництва «Лабораторія».
Фото: видавництво «Лабораторія»
«Усе на три літери» Дмитра Крапивенка
Це дебютна збірка нарисів журналіста й військовослужбовця Дмитра Крапивенка, яка складається з кількох десятків текстів, кожен з яких має коротку назву з трьох літер. У них автор проводить читача через реалії українського війська, розкриваючи значення та важливість трилітерних абревіатур в екосистемі армії.
Книга є даниною військовим, які загинули, знаком уваги до тих, хто нині служить, і зверненням до тих, хто ще вагається, чи зголошуватися до війська.
Передпродаж триває, а відправлення замовлень розпочнеться наприкінці квітня 2025 року.
Фото: Ukraїner
«Як написати книгу. Концентрований курс письменницької майстерності» — збірка авторів
Це практичний посібник для всіх, хто хоче навчитися писати художні, документальні чи комерційні тексти. Під однією обкладинкою зібраний досвід 20 провідних українських авторів, літературознавців і видавців, серед яких Сергій Жадан, Марія Матіос, Тарас Прохасько, Любко Дереш, Ростислав Семків, Ірина Славінська та інші.
Книга містить 30 тем і 30 творчих завдань, що охоплюють ключові аспекти письменницької майстерності — від створення сюжету та персонажів до пошуку власного стилю й удосконалення авторської мови.
Видання вийде друком 12 травня 2025 року. Передзамовлення вже доступне на сайті видавництва Stretovych.
Фото: видавництво STRETOVYCH
Українські військові — бійці ЗСУ, Нацгвардії, прикордонники та представники Державної спеціальної служби транспорту повернулися з російського полону. Серед них — оборонці Маріуполя та інших напрямків на Донеччині, Херсонщині, Запоріжжі й Луганщині.
Про обмін повідомив Президент України Володимир Зеленський у своєму офіційному Telegram-каналі.
«Одна з найкращих новин. Дякую всім, хто зробив можливим це повернення наших людей. Особливо вдячний Об’єднаним Арабським Еміратам за посередництво», — наголосив президент.
У Координаційному штабі зазначають — багатьом зі звільнених ще немає й 25, це переважно молоді люди, народжені після 2000 року. Своїх рідних побачить і жінка-військовослужбовиця, яка перебувала в полоні з травня 2022 року.
З початку повномасштабної війни вдалося визволити з російського полону вже 4552 українців — як військових, так і цивільних. «Маємо повернути всіх», — додав Володимир Зеленський.
Нагадаємо, масштабний обмін полоненими відбувся у березні 2025 року, коли додому повернулися 175 українських військових.
Читайте також: Відомий український писанкар і військовий передав великоднє вітання з фронту (ФОТО)
Фото: телеграм-канал Володимира Зеленського, Координаційний штаб
Взяли управління у свої руки. Ці українські громади перетворюють біовідходи на добриво
Біовідходи, як-от скошена трава, опале листя й залишки фруктів та овочів часто викидають на звалища...
Навколо — вибухи, а вдома — весна: подружжя з Сумщини вирощує тюльпани на другому поверсі будинку
Коли втрачаєш роботу під час війни, а навколо — вибухи, сирени й постійна тривога, то...
Які з цих традицій збереглися дотепер? Фольклористка про давні святкування українського Великодня
Уже в неділю українці святкуватимуть Великдень, до якого ми готуємося кілька днів. Зазвичай до четверга...
Єдині в Україні сирні кульки за технологією NASA: історія бізнесу братів з Харкова
Вони ще й хрусткі!Ага, пахнуть сиром!Це ж сирні снеки! У нас в Україні таких немає....