Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Писанки й крашанки – не одне й те саме? А що ще за «галунки»? Перевірте, що ви знаєте про традиції Великодня в Україні (ТЕСТ)

Опубліковано

У який день українці, як правило, випікали паску?

Фото: Локальна історія
Правильно! Неправильно!

Здебільшого паску випікали у Чистий четвер, рідше – в суботу перед Великоднем. І ще рідше – у Страсну п’ятницю.

Якою рослиною українці загнічували паску, аби вона була жовтою та гарною?

Правильно! Неправильно!

Дійсно, аби паска вийшла жовтою та гарною, її загнічували вербою – кидали освячену гілочку в піч. А часом навіть клали на саме тісто, адже вірили, що це допоможе тісту «вирости». У деяких регіонах вербові гілочки запікали в самій хлібині.

До речі, про паску. Очевидно, що назва великоднього хлібу походить від християнського свята – Пасхи. А як ще українці називали святкову випічку?

Фото: Локальна історія
Правильно! Неправильно!

Поряд із «паскою» серед українці побутувала ще одна назва великодньої випічки – «баба». У деяких регіонах паски й досі називають «бабою», «бабчиною» чи «бабкою». Утім інколи ці слова позначають зовсім різну випічку. Скажімо, лемки називають «бабою» святкове печиво з найкращого білого борошна, а бойки – лише першу, найбільшу та найгарнішу паску, яку несли до церкви, аби освятити.

Добре, а чим у минулому прикрашали паски у різних регіонах України?

Правильно! Неправильно!

Дійсно, паски прикрашали і віночками, і хрестами, і пташками з тіста. А ось звична нам глазурь стала популярною лише у ХІХ столітті. Ця практика почалася у містах, а до ХХ століття поширилася й у селах. Так паски почали поливати глазур’ю та декорувати за допомогою фарбованого пшона.

А знаєте, що таке «мазурки»?

Фото: Локальна історія
Правильно! Неправильно!

Мазурки – це різновид великоднього печива, яке можна зустріти на Волині та Поліссі. А ще – у Польщі, де мазурки є обов’язковою частиною великоднього стола. Крім печива та пасок, українці також випікали святкові калачі, а на території Покуття випікали великодні струцлі (плетенки).

Один із головних символів Великодня – яйце. А чи знаєте ви, у чому різниця між крашанкою та писанкою?

Правильно! Неправильно!

Дійсно, крашанки – це яйця, пофарбовані в однотонний колір. А ось писанки вкривають візерунками. Традиція розписувати писанки найбільше збереглася на Покутті, Буковині та Гуцульщині. А ось крашанки можна відшукати практично в будь-якій частині України.

Що таке «сливки» та «галунки»?

Правильно! Неправильно!

І сливки, і галунки – це назви крашанок, які українці готували до Великодня. «Сливками» крашанки називали на Надсянні, а «галунками» – на Бойківщині.

Гаразд, а скільки крашанок було прийнято фарбувати на Великдень?

Правильно! Неправильно!

Традиційно українці фарбували 13 яєць, які уособлювали 12 апостолів та Ісуса Христа.

Сьогодні, аби зробити крашанки, достатньо купити барвник та помістити туди яйце. А яким природним барвником найчастіше користувалися наші предки?

Правильно! Неправильно!

Цибулиння було не лише найпопулярнішим, а й одним із найдоступніших «барвників». Крім того, наші предки використовували звіробій, гілки чи кору вишні та яблуні.

Який «нетиповий» для сучасного кошика предмет освячували українці на Великдень?

Фото: Локальна історія
Правильно! Неправильно!

Уявіть, доволі часто до великоднього кошику клали ніж. Що робили з освяченим ножем? Варіантів чимало. Насамперед – різали освячену паску, адже вважалося, що звичайним ножем робити цього не можна. Крім того, таким ножем знахарки «вимовляли» хвороби. Також його клали в колиску, аби вберегти немовлят від нечистої сили, і навіть «розбивали» ним грозові хмари.

Добре, а що з цього НЕ клали у великодній кошик?

Правильно! Неправильно!

Когось це може здивувати, але у великодніх кошиках українців можна було зустріти не лише паску, а й сіль, мак, часник і навіть крейду. Навіщо крейда? Десь її радили їсти тим, хто страждав від печії, а десь – виводили нею хрести на дверях.

Якої з цих заборон НЕ існувало в українській традиції?

Фото: Локальна історія
Правильно! Неправильно!

Заборон на крашанки для незаміжніх дівчат не існувало, однак усе інше й справді відповідає українським традиціям.

На Поділлі та у центральних областях можна зустріти особливу писанку – «сорококлин». Коли їх писали?

Правильно! Неправильно!

Сорок святих часто припадає на Великий піст і відзначається 22 березня. У цей день на Херсонщині, у центрі України та на Поділлі наші предки створювали особливі писанки – «сорококлинки».

Що з цього наші пращури НЕ робили після Великодня?

Правильно! Неправильно!

Так, водіння кози – це обряд Маланки. А ось на Великдень і в перші дні після свята наші пращури мали геть інші забави

І наостанок. Що українці робили зі шкаралупою від крашанок?

Правильно! Неправильно!

Так-так, усі перелічені варіанти – правильні. Шкарлупу від крашанок згодовували курям, закопували і навіть палили. На Гуцульщині та Бойківщині був звичай кидати шкарлупу в проточну воду, а на Опіллі шкаралупу «сіяли» на городі, адже вірили, що це позитивно вплине на майбутній врожай.

Писанки й крашанки – не одне й те саме? А що ще за «галунки»? Перевірте, що ви знаєте про традиції Великодня в Україні (ТЕСТ)
Йой, здається, ви щойно відкрили для себе чимало нового. Дійсно, українці мають чимало традицій на Великдень, і всі вони відрізняються за регіонами. А тому не дивуйтесь, що якісь обряди чи звички здаються на перший погляд дивними чи неочікуваними. Усе це – частина нашої культури. Гарних свят!
Непоганий результат! Ви дали чимало правильних відповідей, утім деякі запитання все ж виявилися занадто складними. Але й не дивно, адже знати про всі традиції просто неможливо. Сподіваємося, цей тест допоміг вам дізнатися трохи більше про український Великдень, тож не забудьте поділитися ним із друзями. Гарний свят!
Здається, ви нещодавно розписували писанки і робили це не вперше. Чудовий результат! Вас не здивувати неочікуваними речами у великодньому кошику чи давніми українськими традиціями. Поділіться цим тестом із друзями, можливо, хтось зможе дати стільки ж правильних відповідей. Гарних свят!

Поділіться своїми результатами:

Суспільство

Оголошені переможці премії Jager Music Awards 2024

Опубліковано

Музична премія Jager Music Awards повернулася на початку 2024 року після двох років перерви, вперше з початку повномасштабного вторгнення й оголосила своїх цьогорічних лауреатів.

Про це повідомляється в прямій трансляції премії на YouTube.

фото: ANDRII BARMALII . Суспільне Культура/Юлія Ткачук

Переможці премії

Лауреатами 2024 року стали:

  • “Артист року” – OTOY;
  • “Трек року” – Стасік, “Герої вмирають”;
  • “Відео року” – ANDRII BARMALII, “Я нормально”;
  • “Колаба року” – NAZVA, альбом “ГУРМА”;
  • “Явище року” – Василь Байдак, креативні музичні збори;
  • “Лейбл року” – КONTRABASS PROMO;
  • “Журналіст року” – Олексій Бондаренко, головний редактор та засновник медіа “Лірум”;
  • “Майданчик року” – !FESTREPUBLIC;
  • YOUNG BLOOD:
    People’s Choice – OKAZIA, YAD BAND, ANGELA VERÁ;
    Jägermeister Choice – ALEZJAZZ, RENIE CARES, A04F feat. JorDee;
    Jury’s Choice: SOPHIÈME, YARIMA, Drum&Tuba Band;
фото: Юля Юріна на Jager Music Awards. Суспільне Культура/Юлія Ткачук
  • “Майстерність: сучасні пісні” – ANTON KRAMER, “Знаєш, як болить” (LAMA);
  • “Майстерність: народні пісні” – “Щука-Риба”, BUNHT, YEVHEN PUHACHOV, “То не ластовка”.

Читати також: “Doc Kyiv Fest”: в Україні стартував фестиваль документального кіно

До шортліста номінації YOUNG BLOOD потрапило одразу 56 молодих виконавців, які гучно заявили про себе цьогоріч.

Медіа “Ти.Київ” окремо нагородило ANGELA VERÁ — вони отримали інтерв’ю у виданні.

Фото: Гурт NAZVA “Колаба року” за альбом “ГУРМА”. Суспільне Культура/Юлія Ткачук

Про премію

Jager Music Awards — перша премія української незалежної музики, яка підтримує представників альтернативної сцени з 2018 року. У 2023 році вона не проводилася, замість цього у рамках ініціативи #SupportUkrainianCreators організатори підтримали 56 українських артистів і креативників мінігрантами на загальну суму 840 000 гривень.

Нагадаємо, що у Мілані відкрили читальну залу в памʼять про Вікторію Амеліну.

Фото: Jager Music Awards

Читати далі

Колонки

Одеський спадок бойчукістів: заштукатурена історія 

Опубліковано

Михайло Бойчук, засновник українського монументального мистецтва, разом зі своїми учнями впродовж 5 років працював в Одесі. Більшість їхніх робіт була знищена совєтською владою після того, як найвідоміших бойчукістів звинуватили в шпигунстві та розстріляли.  Однак у січні 2017 року в Одесі були знайдені фрески їхнього авторства, про які не було відомо раніше. 

Михайло Бойчук — видатний український живописець, який на початку ХХ століття відродив майже втрачену на той час вітчизняну традицію монументального живопису. У своїх роботах художник прагнув повернутися до національних витоків, орієнтуватися на мистецтво доби Візантії та Київської Руси. Такий стиль не підходив владі СРСР, тож Бойчука та його учнів звинуватили в тому, що вони спотворюють совєтську дійсність. За це багатьох бойчукістів розстріляли, а їхні роботи знищили, заштукатуривши або спаливши. 

Саме така доля спіткала роботи монументалістів в Одесі. Михайло Бойчук і його підмайстри працювали в місті з 1928 по 1932 роки. Долучитися до команди художника змогли й студенти Одеського політехнікуму живописних мистецтв (зараз — Одеський театрально-художній фаховий коледж). За 5 років митці виконали кілька великих замовлень. Серед них — оформлення будівлі Селянського поземельного банку на вулиці Маразліївській, 34. Його спорудили в 1914 році, аби відкрити нове відділення. На початку 30-х років будівля змінила своє призначення, і в ній розмістився клуб співробітників НКВС. У приміщенні банку бойчукісти створили великі фрески у вхідній групі, на прольотах сходів і в актовій залі. Але вже протягом 1935-37 років їх знищили як формалістське мистецтво. Довгий час не було достеменно відомо, у який саме спосіб були знищені роботи. Проте в експертів були надії, що їх просто зафарбували або ж покрили тонким шаром штукатурки. 

Узимку 2017 року сподівання справдилися. Через холодну погоду в будівлі, що на той час вже стала Палацом культури студентів, почали тріскатися і відпадати верхні шари штукатурки, а за ними — проглядатися частини настінних розписів. Історик та дослідник Кирило Ліпатов, який тоді ще був керівником наукового відділу Одеського національного художнього музею, впізнав їх і припустив, що авторами робіт могли бути Михайло Бойчук та Антоніна Іванова. У своєму дописі на Фейсбук він зазначив, що адміністрація обіцяє зафарбувати знайдені фрески. Тож найголовнішою і найпершою задачею стало збереження цих розписів. 

З одного боку, Палац студентів є пам’яткою місцевого значення і охороняється законом. А з іншого, цей охоронний статус не розповсюджується на нові елементи, якими стали роботи бойчукістів. Питання їх збереження постало ще гостріше, коли з’явилися чутки, нібито обласна рада, яка опікується будівлею, збирається передати її в оренду якійсь фінансовій установі. Якщо б Палац студентів відійшов у приватну власність, то доля фресок на довгі роки стала б невідомою. І зовсім не факт, що їх взагалі б зберегли. Тоді фахівці почали обговорювати це питання і намагалися дотиснути, аби охоронний статус пам’ятки поширився і на інтер’єри, в яких можуть бути роботи бойчукістів.

Експертна комісія від Одеської обласної ради обстежила настінні розписи й підтвердила авторство бойчукістів. Також було проведено хіміко-технологічний аналіз фресок, за допомогою якого мали визначити технологію реставрації. Уже 31 січня 2017 року Одеська обласна рада повідомила про внесення фресок бойчукістів до охоронного договору на пам’ятку культурної спадщини. 

Однак надалі жодних реставраційних і дослідницьких робіт не проводилося. Фрески і надалі зберігаються під шаром штукатурки і вапняної фарби. Відреставрувати їх — це велика і затратна робота, яка вимагає і грошей, і залучення справжніх фахівців. Якщо її не зробили до повномасштабного вторгнення, зараз вона, на жаль, теж не буде на часі. А в стінах Палацу культури студентів може ховатися щонайменше двадцять розписів авторства бойчукістів. 

Утім експерти не опускають руки і мають два варінти, які допоможуть все ж таки зберегти фрески. Перший: розчистити, закріпити і зберігати фрески у Палаці студентів. Другий: перенести збережені роботи до Одескього національного художнього музею і зберігати їх там. Однак поки що жодне рішення не було ухвалено.

А це означає лиш те, що необхідно продовжувати цю справу й робити все можливе, аби привести фрески бойчукістів до ладу. Вони є унікальним спадком українського мистецтва, прикладом українського національного модернізму, тож ми ніяк не можемо ось так просто його втратити. 

Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки авторки, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам.

Читати далі

Суспільство

“Doc Kyiv Fest”: в Україні стартував фестиваль документального кіно

Опубліковано

В четвер 28 березня в залі “Планета кіно” в Києві відбулася церемонія відкриття триденного фестивалю документального кіно Doc Kyiv Fest. Участь у конкурсі взяли шість українських документальних стрічок.

Про це повідомляє фестиваль на своїй сторінці в Facebook.

Фестивальний конкурс

В перший день анонсували цьогорічних конкурсантів – ними стали шість документальних стрічок українських режисерів та режисерок:

  • “Коли закінчиться зима 2022?”, режисерка Ганна Трофімова;
  • “Лінії”, режисерка Ганна Трофімова;
  • “Мій тато — дослідник блискавок”, режисерка Ірина Шостка;
  • “Фортеця Маріуполь. Саймон”, режисерка Юлія Гонтарук;
  • “Домівка на спині”, режисер Володимир Бакум;
  • “Одеса уві сні”, режисер Кирило Наумко.

Вирішувати, який із фільмів стане переможцем, буде міжнародне журі, до якого ввійшли українська продюсерка Ольга Бесхмельниціна, ізраїльський режисер Ітай Енгель та німецький продюсер Ерік Холланд. Окрім міжнародного журі оцінювати фільми буде журі Спілки кінокритиків України.

Читати також: Дві подруги в розкішних вишиванках. Як виглядали українки у Бахмуті в 1913 році

Про фестиваль

Doc Kyiv Fest – щорічний міжнародний кінофестиваль середньометражного глядацького документального кіно, започаткований Громадською організацією “Кінофест” за підтримки Одеського міжнародного кінофестивалю та Starlight Media.

Місією кінофестивалю є розвиток та популяризація середньометражної глядацької документалістики в Україні та її інтеграція в світову.

Програма фестивалю:

Нагадаємо, що ЮНЕСКО підтримує Україну: нова програма культурного розвитку.

Також ми повідомляли, що в Мілані відкрили читальну залу в памʼять про Вікторію Амеліну.

Фото: Doc Kyiv Fest

Читати далі

 РЕКЛАМА:

Шопочитати

Суспільство2 дні тому

“Глядачі полюбили нас за українську виставу”: як харківський лялькар лікує депресію у військових

Там, де болю не видно зовні, всередині він може бути гострішим. Українські воїни, які щодня...

Суспільство7 днів тому

«На такій печериці можна хоч піцу робити!». Переселенець з Донеччини за грант відродив бізнес із вирощування грибів-гігантів

Юрій Душенко з Донеччини розпочав справу наприкінці 2015 року. Двічі втрачав бізнес, вимушено змінив три...

Суспільство1 тиждень тому

Зробив теплиці на бабусиному городі. Як підприємець з Вінниччини отримав грант на полуничний бізнес

Дмитро Гринь з Ладижина з радістю та гордістю оглядає свої володіння — довгі рівненькі рядки...

Суспільство1 тиждень тому

Думав, що гранти виграють лише «свої». Як кондитер з Київщини почав створювати українські макарони

Його соцмережі — це поєднання естетичного задоволення та вибуху смакових рецепторів. А різнокольорові макарони, які...

РЕКЛАМА: