1. Перші пластові гуртки у 1911 році з’явилися у Львові. Серед їх засновників був і син відомого українського письменника, якого ви точно знаєте. Про кого йдеться?
Пластовий гурток у с. Брюховичі. Фото з особистого архіву Дарії Корчак, видання Локальна історія.
Дійсно, у 1911 році перші пластові гуртки заснували студенти Іван Чмола та Петро Франко (так-так, син Івана Яковича). Офіційно ж «Пласт» заявив про себе за кілька місяців – 12 квітня 1912 року, коли на вірність руху заприсягнули близько 40 пластунів. До кінця 1912 року пластові гуртки поширилися по всій Галичині.
2. Яка книга вплинула на розвиток скаутського руху в Україні?
Олександр Тисовський, Іван Чмола та Петро Франко
Тут варто зазначити, що появі українського «Пласту» передував скаутський рух, заснований британським генералом Робертом Бейденом-Пауелом у 1907 році. За рік після цього Бейден-Пауел видав книгу «Скаутинг для хлопців», яку переклали багатьма мовами світу. Серед них – і українська. Над перекладом працював педагог Олександр Тисовський, якого (разом із Чмолою та Франком) вважають основоположником та засновником «Пласту».
3. А звідки походить слово «пласт»?
Слово «пласт» походить від назви козаків-розвідників, які називалися пластунами та пересувалися здебільшого плазом (повзком), аби уникнути виявлення ворогом. Так замість англомовного «скаутингу» українська молодь отримала власний відповідник.
4. До розбудови «Пласту» причетний і митрополит Шептицький. Який подарунок отримали від нього українські пластуни?
Андрей Шептицький разом із пластунами.
Митрополит Шептицький подарував пластунам ділянку на горі «Сокіл» у Карпатах, де до наших днів збереглася однойменна пластова оселя.
5. У 1930-х роках польська влада заборонила «Пласт» на Галичині. Якою була доля організації в подальші роки?
Команда Першого пластового куреня імені Петра Конашевича-Сагайдачного біля Академічної гімназії у Львові, 1921 рік.
Після офіційної заборони пластуни не відступили від своїх ідей та перейшли у підпілля. А вже пізніше «Пласт» створив власне об’єднання українського скаутського руху – Союз українських пластунів-емігрантів із центром у Празі. 1954 року об’єднання змінило назву на «Конференція українських пластових організацій». До речі, воно й досі працює та має координаційний центр у Нью-Йорку.
6. Коли «Пласт» відновив відкриту діяльність в Україні?
Пластуни юнацького куреня ім. Івана Мазепи в Станиславові (тепер – Івано-Франківськ), кінець 1920-х рр. Фото: Історична правда.
В Україні «Пласт» відновив роботу лише за три роки до проголошення незалежності. Тоді з підпілля в різних областях вийшли вихованці довоєнного «Пласту», зокрема й політичні в’язні. І хоча працівники КДБ силоміць розганяли перші пластові табори, рух швидко поширювався найбільшими містами України.
7. А коли нардепи ухвалили закон про визнання і підтримку національної скаутської організації «Пласт» на державному рівні?
17 грудня 2019 року Верховна Рада проголосувала за законопроєкт № 0976, відповідне рішення підтримали 316 депутатів. А 13 січня 2020 закон про підтримку пласту підписав президент України.
8. А знаєте, хто з провідних діячів ОУН лише з третьої спроби зміг вступити до «Пласту»?
Бандері двічі відмовляли у вступі до «Пласту», оскільки майбутній провідник ОУН мав хворобу суглобів. Утім Степан не здавався, і з третьої спроби все ж став пластуном. Ба більше, ані маленький зріст, ані хвороба не заважали йому бути активним учасником руху.
9. На яких трьох принципах базується система виховання пластунів?
Ключова мета «Пласту» – сприяти всебічному, патріотичному вихованню та самовихованню української молоді Звідси й ключові засади, на яких ґрунтується підхід у роботі з пластунами. Самовиховання передбачає постійну працю над собою та відповідальність за власний розвиток. Всебічність означає всесторонній розвиток: фізичний, інтелектуальний, суспільний, емоційний та духовний. А патріотичність передбачає, що пластуни розвиваються не лише заради власного успіху, а й заради добра та користі для своєї країни.
10. У сучасній Пластовій присязі йдеться про три обов’язки, яких обіцяють дотримуватися всі члени руху. Серед них – допомагати іншим та жити за Пластовим законом. Як звучить ще один обов’язок?
Саме так, бути вірним Богові та Україні, допомагати іншим та жити за Пластовим законом. Цікаво, що перші 5 років існування «Пласту» в обіцянці не було жодної згадки про Бога та Україну.
11. А знаєте, що таке «СКОБ»?
Пластуни вітаються між собою «СКОБ», нагадуючи одне одному, яким має бути пластун: Сильним, Красним, Обережним, Бистрим. Водночас слово «скоб» є назвою породи орла «скоб білохвостий», якого пластуни обрали своїм символом.
12. До речі, а чому пластуни вітаються саме лівою рукою?
Насамперед вітання лівою рукою – це вияв приналежності пластунів до світового скаутського руху. А ще ця рука – ближча до серця. За легендою, саме так віталися середньовічні лицарі. У правій руці вони тримали меч, а у лівій – щит. Тож вітаючись вони прибирали захист, висловлюючи свою довірую
13. Які вікові обмеження існують у «Пласті»? До якого віку приймають нових учасників руху?
На відміну від більшості скаутських організацій світу, де членство завершується із досягненням 25-ліття, для членства у «Пласті» немає обмежень. Умовний віковий поділ передбачає 5 вікових категорій: пташата (до 6 років, можуть бути членами «Пласту» лише разом зі своїми батьками), новаки (6-12 років), юнаки (12-18 років), старші пластуни (18-35 років) та пластуни-сеніори (від 35 років).
14. У скількох країнах сьогодні офіційно існує «Пласт»?
Крім України, «Пласт» офіційно існує у восьми країнах світу: Австралії, Аргентині, Великобританії, Канаді, Німеччині, Польщі, Словаччині та США. Пластові організації із усіх країн об’єднані в Конференцію українських пластових організацій, на чолі світового руху стоїть Начальний пластун.
15. І наостанок. В Україні можна зустріти лише один пам’ятник пластунам – в Івано-Франківську. Його відкрили 2012 року – на честь 100-ліття від дня першої пластової присяги. Однак присвячена скульптура не кожному, хто колись був пластуном, а лише тим, хто…
Фото: Ольга Мартинюк.
Скульптура на фото – це пам'ятник пластунам, які не зламали своїх присяг. Якщо плануєте завітати до Франківська, шукайте пам’ятник поблизу площі імені Адама Міцкевича.
Поділіться своїми результатами:
26 квітня 1986 року відбулась одна з найбільших і найстрашніших техногенних катастроф у світі — вибух на Чорнобильській АЕС. Трагедія вплинула не лише на жителів міст-супутиків, а й на екологічну ситуацію в Україні та країнах Європи.
За десятки років після трагедії кінематографісти повертаються до теми Чорнобильської катастрофи, щоб дослідити її вплив на майбутні покоління, віддати шану героям минулого та вирішити власні внутрішні конфлікти.
ШоТам спільно з Takflix підготували добірку сучасних фільмів, які доступні до онлайн-перегляду.
«Зірка полинь», реж. Аделіна Борець
Документальна історія про двох останніх жителів села Малі Кліщі — мати Ніну та її сина Олександра. Їхні сусіди полишили свої домівки після Чорнобильської катастрофи, коли цю територію визнали зоною обов’язкового відселення, а в 1991 році село зняли з обліку. Герої ж продовжують жити там як самосели.
У короткому метрі режисерка досліджує глобальну травму декількох поколінь. Його герої залишаються вдома в абсолютній самотності та небезпеці, бо не бачать майбутнього поза його цим. Попри відчутні конфлікти між матір’ю та сином, вони продовжують співіснувати у власному маленькому світі без людей, в майже пантеїстичному зв’язку з природою.
«Чорнобиль 22», реж. Олексій Радинський
Окупація ЧАЕС стала однією з тривожних подій перших місяців повномасштабного вторгнення. У короткометражному документальному фільмі режисер Олексій Радинський збирає розповіді працівників станції, яких російські військові взяли в заручники. У стрічці свідчення про злочини та побут окупантів комбінують з архівними відео перших днів захоплення станції. Фільм створений у межах проєкту «Розплата: Свідчить Україна» (The Reckoning Project: Ukraine Testifies), що займається документацією та розслідуванням російських воєнних злочинів в Україні.
У 2025 році на Берлінському кінофестивалі відбулась прем’єра наступної стрічки режисера, присвяченої цій темі. «Спеціальна операція» складається з записів камер спостереження під час окупації ЧАЕС. Стрічка без діалогів є прямим доказом воєнних злочинів, скоєних росіянами.
«Брама», реж. Володимир Тихий
Іронічна драма з гостросоціальним підтекстом розповідає про родину, яка живе в зоні відчуження. Над донькою й онуком головує баба Пріся — стара відунка з насиченим партизанським минулим. Вона вільно пересувається зоною, спілкується з русалками, курить самокрутки та вживає галюциногенні гриби, живучи своє найкраще життя, проте одного разу бачить дуже песимістичне пророцтво.
У фільмі з найхарактернішою роллю Ірми Вітовської Чорнобиль стає медіумом для розмови про актуальні проблеми українського суспільства періоду 2010-х років. Стрічка працює, мов машина часу, що дає змогу оцінити, наскільки наша свідомість трансформувалась за останні роки.
«Чорнобильські бабусі», реж. Голлі Морріс, Енн Боґарт
Документальна історія про впертих бабусь, які залишаються жити в Чорнобильській зоні, попри заборони закону. Команда документалістів відвідує різні спільноти, сформовані цими жінками, щоб розповісти про їхній побут і захоплення в одному з найнебезпечніших місць світу. Більшість із них живуть розмірене сільське життя, не бояться радіації та зберігають традиції, всупереч екологічним умовам і життєвим поневірянням.
Водночас стрічка не фокусується виключно на історіях бабусь, адже розповідає про працівників ЧАЕС, дослідників, рятівників і навіть сталкерів, які інколи або постійно взаємодіють з головними героїнями.
«Не все буде добре», реж. Адріан Пірву, Хелена Максьом
Це інтимний щоденник іноземця, який намагається наново перепройти свій життєвий шлях. Адріан народився того ж року, коли сталася Чорнобильська аварія. Скоро йому 30, і він не знає, що робити далі. Його матір впевнена, що причина глаукоми сина — її візит до України під час вагітності. Андріан вирішує поїхати до України, щоб зняти фільм про людей, які постраждали від аварії на ЧАЕС.
У Києві він зустрічає Хелену та закохується. Разом вони їдуть у подорож, яка допоможе їм дізнатися більше про людей «чорнобильського покоління» та самих себе. Співрежисерка фільму Хелена Максьом долучилася до лав НГУ, тож 100% з продажу квитків на Takflix ідуть на потреби її батальйону.
Міністерство оборони України представило характеристики українського бойового робота Droid TW, який вже використовують на передовій. Це наземний роботизований комплекс, створений для ведення розвідки та вогневої підтримки в умовах активних бойових дій.
Про це повідомили на сайті відомства.
Розробку Droid TW ініціювали самі військові, аби зменшити ризики для особового складу та забезпечити точний автономного вогню. Робот пройшов серію випробувань, зокрема польових, і його кодифікували для використання у війську в грудні 2024 року.
Комплекс створили із використанням технологій штучного інтелекту. Це дозволяє йому не лише виявляти й супроводжувати цілі, а й ефективно діяти автономно без управління оператором. Droid TW здатен розпізнавати живу силу противника, а його оптика з тепловізором забезпечує роботу як вдень, так і вночі. У денний час платформа фіксує цілі на відстані до 1,5 км, у нічний — до 1 км.
Читайте також: Львівський стартап залучив $150 000 на розвиток автономних систем керування БпЛА
Озброєння комплексу може варіюватися — від кулемета Browning калібру 12,7 мм до версії з кулеметом 7,62 мм. Залежно від модифікації, боєкомплект становить до 1000 набоїв, а ефективна відстань вогню — до одного кілометра.
Робот підтримує сучасні системи зв’язку, зокрема Starlink, LTE та військові канали. Завдяки компактним розмірам Droid TW можна легко транспортувати пікапом або на причепі, а розгортання у бойовий стан займає близько п’яти хвилин. Управління здійснюється дистанційно — через планшет або геймпад.
Нагадаємо, що у росії знищили винищувач вартістю 50 мільйонів доларів — ГУР (ВІДЕО).
Фото обкладинки: сайт devDroid
Жіноча та чоловіча збірні України з самбо вдало стартували на чемпіонаті Європи, який триває у місті Лімасол, Кіпр. За перші два дні змагань спортсмени здобули 10 медалей, серед яких 3 «золоті», 4 «срібні» та 3 «бронзові».
Про це повідомили в Міністерстві молоді та спорту.
Найбільший успіх продемонструвала жіноча команда, яка посіла перше місце у командному заліку у спортивному розділі. Чоловіча збірна стала третьою в аналогічній категорії.
Серед чемпіонів — Марія Буйок (50 кг, спортивне самбо), Вадим Бурчак (88 кг, бойовий розділ) та Галина Ковальська (80 кг, спортивне самбо), які принесли Україні «золото».
Читайте також: Український ветеран пробіг на протезі всі шість найбільших маратонів світу (ФОТО)
У змаганнях також відзначилися «срібні» призери: Анастасія Комович, Дмитро Євдошенко, Ярослав Давидчук та Роман Труш. «Бронзові» медалі здобули Віталій Осадчук, Станіслав Сергійчук та Василь Івоняк.
Змагання на Кіпрі триватимуть до 27 квітня. Попереду — виступи кадетів, юнаків та юніорів.
Нагадаємо, що Україна виборола 120 медалей на чемпіонаті Європи з гирьового спорту в Болгарії.
Фото: фейсбук-сторінка Міністерства молоді та спорту
У кожного з нас є його винаходи: чому Apple завдячує своєму прориву українцеві
«Я себе вважаю українцем. Ніяк інше!» — казав Любомир Романків, що більшість життя прожив не...
«Я з покоління дітей, які у 2014 році писали листи солдатам, а потім стали ними». Це Дмитро, що у 18 пішов на війну
Йому було дев’ять, коли почалась війна — і саме з нею він дорослішав. Замість футбольних...
Взяли управління у свої руки. Ці українські громади перетворюють біовідходи на добриво
Біовідходи, як-от скошена трава, опале листя й залишки фруктів та овочів часто викидають на звалища...
Які з цих традицій збереглися дотепер? Фольклористка про давні святкування українського Великодня
Уже в неділю українці святкуватимуть Великдень, до якого ми готуємося кілька днів. Зазвичай до четверга...