Загальновідомий факт: Микола Гоголь народився у Сорочинцях на Полтавщині та належав до роду Гоголів-Яновських. А ким був Остап Гоголь, якого вважають пращуром письменника?
Гоголь дійсно належав до старовинного українського козацького роду Гоголів-Яновських. Ба більше, дослідники вважають, що письменник є нащадком Остапа Гоголя – наказного гетьмана Правобережної України. Крім того, предками Миколи Гоголя були представники відомих козацько-старшинських родин Дорошенків, Мазеп, Лизогубів, Скоропадських, Паліїв та Забіл. Якось не дуже вкладається в міф про «російського митця», правда?
Ключовим аргументом про «російськість» Миколи Гоголя – його російськомовні твори. А як володів письменник українською?
Гоголь не просто знав українську, а вільно володів мовою. Близький друг автора, перший ректор київського університету Святого Володимира Михайло Максимович запевняв,, що «малоруську говірку», себто українську мову, Микола Гоголь «знав ґрунтовно й володів нею досконало». Це підтверджував і слуга письменника Яким Німченко. Чому ж Гоголь писав російською? Тут варто розуміти, що ХІХ століття – це період активного творення української літератури російською мовою. Тоді так писав не лише Микола Васильович, а й Квітка-Основ’яненко, Котляревський і навіть Шевченко. Однак нікого з них це не зробило «російським письменником».
«Твір мій, якщо колись вийде, буде іноземною мовою…», – пише Гоголь до своєї матері в липні 1829 р. Про яку мову йшлося?
Власне, «іноземною» Гоголь називав саме російську мову. І робив це доволі щиро, адже писав це в листі до однієї з найближчих і найрідніших людей.
А ким вважав себе сам Гоголь?
У питанні самоідентифікації Гоголь був однозначним та називав себе українцем. Зокрема під час відпочинку у Карлсбаді у 1840 році в готельній реєстраційній книзі письменник записав себе так: «Nicolas de Gogol, Ukrainien, etabli a Moscou», тобто «Микола Гоголь, українець, що живе у Москві».
Вгадаєте, що колекціонував Гоголь ще з юнацьких років?
Микола Гоголь ще з юнацьких років захоплювався колекціонуванням українських пісень, легенд і анекдотів. Це підтверджують і біографи українського письменника. І навіть перебуваючи у російському Петербурзі, він просив рідних надсилати нові матеріали: «Пам’ятаєш, мила, ти так добре почала була збирати малоросійські казки і пісні і, на жаль, припинила. Чи не можна це відновити? Мені це конче потрібно».
Добре, а чого в цій колекції Гоголя було найбільше?
Гоголя можна справедливо назвати справжнім колекціонером українських народних пісень. Ба більше, він навіть випустив цілу наукову статтю під назвою «О малороссийских песнях», у якій зазначив: «Російська тужлива музика виражає, як слушно зауважив Максимович, забуття життя; але в малоросійських піснях музика злилася із життям».
У 1835 році Гоголь почав працювати на кафедрі історії у Санкт-Петербурзькому імператорському університеті. Однак це не було його мрією, на відміну від…
Гоголь мріяв викладати на кафедрі історії Київського університету Святого Володимира (нині – Київський національний університет ім. Шевченка). Ось, як описував цю мрію сам письменник: «Я захоплююся заздалегідь, коли уявляю, як закиплять труди мої. Там скінчу я історію України й півдня Росії і напишу всесвітню історію. А скільки зберу там легенд, повір'їв, пісень! Якими цікавими можна зробити університетські записки, скільки можна умістити в них подробиць, цілком нових про сам край!». Однак не склалося, й через два роки Гоголь почав працювати у Петербурзі.
«Туди! Туди! До […]! До древнього, прекрасного […]! Він наш, він не їх — чи неправда?», – яке місто з таким захопленням описував Гоголь у листі до свого друга?
Дійсно, це знову Київ. Місто, у якому Гоголь мріяв не лише викладати, а й жити. Місто, яке письменник називав нашим – тобто українським, а не російським.
«Гоголь не любить Росії: подивіться яка гарна Малоросія і яка Росія. І зауважте, що сама природа Росії не помилувана, і погода навіть вся мокра і брудна», – який твір Гоголя викликав таке обурення імперської аудиторії?
Це пряма цитата російського критика Костянтина Аксакова, який ділився із самим Гоголем реакцією читачів на його твір. А ось, що писав російський літературознавець Євген Анічков: «Незалежно від того, хотів чи не хотів того автор, його «Мертві душі» були найбільшою сатирою на дореформенне руське життя, що досягло межі паскудства, мізерності, економічного й духовного зубожіння».
«Українця з мене зробили: Гоголь, Шевченко, Куліш і Стороженко», – кому з громадських і політичних діячів належать ці слова?
У російської пропаганди щось знову пішло не за планом: теоретик українського націоналізму Дмитро Донцов завдячував своєму формуванню Миколі Гоголю.
До речі, а хто ще з українських письменників буквально зростав на творах Гоголя?
Твори Гоголя в домівці Лесі Українки звучали українською – завдяки Олені Пчілці, яка дбайливо перекладала творчість письменника рідною мовою для своїх дітей. А згодом, у 1880 і 1881 роках, Пчілка навіть видала друком власні переклади Гоголя, які, між іншим, користувалися неабиякою популярністю.
А знаєте, де встановили перший у світі пам’ятник Миколі Гоголю?
Перший у світі пам’ятник Миколі Гоголю відкрити 4 вересня 1881 у Ніжині на Чернігівщині. Саме в цьому місті майбутній письменник навчання у гімназії. До речі, особливо охоче Гоголь вивчав давню українську історію, народні звичаї та усну народну творчість.
Тобто Микола Гоголь народився на Полтавщині, вільно спілкувався українською, збирав українські народні пісні та мріяв жити у Києві, але його все одного записали до когорти «російських письменників»?
Дійсно, Микола Гоголь був українцем – і за місцем народження, і за самоідентифікацією. Однак імперська машина добряче попрацювала над тим, аби зламати українця. Зрештою, про спроби «приборкати» Миколу Васильовича свідчить і сумнозвісна друга редакція «Тараса Бульби». Однак ані це, ані аргументи про відсутність творів українською не роблять Гоголя «російським класиком». Він писав російською зокрема й тому, що іншою мовою його твори могли б ніколи не побачити світ. Гоголь – цілковито наш, український автор.
Поділіться своїми результатами:
17-річна школярка з Каліфорнії Софі Кім створює намиста з нержавіючої сталі для підтримки України. Увесь прибуток від продажу Софі задонатить через UNITED24.
Про це повідомили в UNITED24.
Софі має досвід у продуктовому дизайні й хотіла використати свої знання на користь. На одному боці намиста вона гравіює напис «Я підтримую Україну», а на іншому зображає тризуб.
«Я намагаюся робити все, що в моїх силах, аби хоч якось допомогти зусиллям України у війні незалежно від того, наскільки мій внесок маленький», — сказала Софі.
Читайте також: 11-річний хлопчик із Данії зібрав понад 8 000 доларів на допомогу українським дітям.
Про фонд UNITED24
UNITED24 — це офіційна фандрейзингова платформа України. За весь час діяльності через платформу зібрали понад 1,4 мільярда доларів. Завдяки цьому проєкту можна задонатити за п’ятьма напрямками:
- «Оборона»;
- «Гуманітарне розмінування»;
- «Медична допомога»;
- «Відбудова України»;
- «Освіта та наука».
Нагадаємо, що UNITED24 отримала анонімний донат у мільйон доларів на розмінування.
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка UNITED24
10 та 11 травня у Києві пройдуть перші Всеукраїнські змагання з баскетболу на кріслах колісних серед ветеранів та військовослужбовців. Цю подію організує Центр ініціатив «Повернись живим» спільно з Міністерством у справах ветеранів України.
Про це повідомили на сторінці події.
Що відомо про подію
Формат заходу об’єднає спортивні змагання та фестивальні активності. У перший день запланували вісім стикових матчів між ветеранськими командами з різних регіонів України. Переможці вийдуть у плей-оф, який відбудеться на другий день змагань.
Для гостей змагань діятиме велика зона відпочинку із фудкортом, VR- та PlayStation-локаціями, зоною для відновлення, а також дитячим майданчиком із майстеркласами, настільними іграми та естафетами.
Окрім того, на події працюватиме зона знайомства з адаптивними видами спорту: стрільбою з лука, греблею, настільним тенісом та іншими.
Читайте також: Львівський стартап залучив $150 000 на розвиток автономних систем керування БпЛА
Як долучитися
Участь відкрита для цивільних і військових. Вхід на захід безплатний, проте потрібна попередня реєстрація за посиланням. Локацію надішлють усім зареєстрованим гостям за два дні до початку події.
Спостерігати за матчами можна буде як наживо зі стадіону, так і онлайн через трансляцію на ютубі та у спеціально облаштованій зоні відпочинку.
Нагадаємо, що український ветеран пробіг на протезі всі шість найбільших маратонів світу (ФОТО).
Фото обкладинки: сайт Центру ініціатив ПЖ
Нідерландський гурт Within Temptation анонсував прем’єру документального фільму Within Temptation: The Invisible Force, яка відбудеться 6 травня на їхньому офіційному ютуб-каналі.
Про це повідомили на сторінці гурту.
Про фільм
Фільм розповідає про мужність, силу музики та невидиму емоційну єдність, яка об’єднує людей у часи війни. В основі сюжету — особиста історія учасників гурту Шарон ден Адель і Роберта Вестергольта.
Як зазначили у гурті, стрічка досліджує вплив війни не лише на життя українців, а й на світову мистецьку спільноту. Фільм порушує питання про межі активізму музикантів та відповідальність перед суспільством.
Переглянути документальний фільм можна буде безплатно на їхньому ютуб-каналі.
Читайте також: Фільм «Битва за Світло» виклали онлайн у вільному доступі (ВІДЕО)
Підтримка України
Нідерландський гурт після початку повномасштабного вторгнення активно підтримує Україну та привертає увагу своїх слухачів до російсько-української війни. Учасники гурту долучаються до благодійних зборів та подій, які проходять задля допомоги України.
Також Within Temptation став першим іноземним гуртом, який виступив в Україні після 24 лютого 2022 року. Музиканти у 2024 році взяли участь у фестивалі Atlas United як хедлайнери.
Разом із тим вони створювали спільні пісні з українськими музикантами, зокрема із саундпродюсером Алексом Ярмаком під назвою A Fool’s Parade та з гуртом Blind8 під назвою Labyrinth.
Нагадаємо, що Шарон ден Адель закликала донатити на тлі новин про припинення американської військової допомоги фондам Ukraine Aid Operations та UNITED24.
Фото обкладинки: slashy/Х
У кожного з нас є його винаходи: чому Apple завдячує своєму прориву українцеві
«Я себе вважаю українцем. Ніяк інше!» — казав Любомир Романків, що більшість життя прожив не...
«Я з покоління дітей, які у 2014 році писали листи солдатам, а потім стали ними». Це Дмитро, що у 18 пішов на війну
Йому було дев’ять, коли почалась війна — і саме з нею він дорослішав. Замість футбольних...
Взяли управління у свої руки. Ці українські громади перетворюють біовідходи на добриво
Біовідходи, як-от скошена трава, опале листя й залишки фруктів та овочів часто викидають на звалища...
Які з цих традицій збереглися дотепер? Фольклористка про давні святкування українського Великодня
Уже в неділю українці святкуватимуть Великдень, до якого ми готуємося кілька днів. Зазвичай до четверга...