Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Ловелас, модник та зірка вечірок. 12 фактів-запитань про Шевченка, якого ми не знали (ТЕСТ)

Опубліковано

Почнемо з найпростішого: який напрям мистецтва допоміг юному Шевченку «вибитися в люди»?

Правильно! Неправильно!

Ми звикли до Шевченка-письменника, адже саме таким його насамперед зображають в підручниках. Але насправді «квиток у великий світ» Шевченку подарував хист до малювання. Тарас Григорович настільки захоплювався живописом, що оволодів практично всіма відомими на ті часи техніками.

Коли Тараса Григоровича викупили з кріпацтва, йому було 24 роки. Художник Іван Сошенко згадує, що на волі у Шевченка ніби «вселився біс». Про що йдеться?

Правильно! Неправильно!

Біс, про якого писав Сошенко, був світським. У наші часи Тараса Григоровича назвали б за це тусовщиком. Та оскільки нічних клубів тоді не було, Шевченко відвідував різноманітні зібрання, багато спілкувався та грав у карти. Це був ковток волі, якої так бракувало митцю.

Який із цих напоїв був улюбленим у Тараса Шевченка?

Правильно! Неправильно!

Ви можете здивуватися, але Шевченко дійсно обожнював чай з ромом. Крім того, письменник обожнював експериментувати й додавав до чаю не лише ром, а й, скажімо, вершки чи трави. Звідки взагалі любов до чаю? Ще з часів заслання. До речі, любов до чаю зафіксована й в автобіографічній повісті Шевченка «Художник». Там в гостях у Брюллова відбувається справжня чайна церемонія.

Якщо вже заговорили про алкоголь, як гадаєте, скільки склянок такого «коктейлю» мав випити Шевченко, аби відчутно сп’яніти?

Правильно! Неправильно!

Історик Микола Костомаров згадував, що за вечірніми розмовами Тарас Шевченко міг випити з десяток склянок чаю з ромом. Однак Григорович був дійсно «міцним горішком», тож справді п’яним Костомаров бачив Шевченка лише одного разу.

Із напоями розібралися. А як щодо улюбленої страви? Знаєте, чим найбільше полюбляв ласувати Шевченко?

Правильно! Неправильно!

А ось тут вже Шевченко пішов «по класиці». Улюбленою стравою письменника й справді був борщ. Але не традиційний, а із сухими карасями. Підказка: якщо погуглити, у вас навіть вийде відшукати той самий рецепт.

Скільки коханок «приписують» Тарасу Шевченку?

Правильно! Неправильно!

Уявіть собі! Харизматичний тусовщик Шевченко з легкістю завойовував жіночі серця й мав щонайменше 11 коханок. Воно й не дивно, Тарас Григорович швидко закохувався, але так само швидко втрачав це почуття. Хоча й мріяв про тихе сімейне життя.

Ви точно бачили це фото! Шевченко – єдиний у компанії сидить у кожусі. Цей образ став «канонічним» для митця й надовго закріпився у суспільній уяві. Але хто створив цей образ?

Правильно! Неправильно!

Насправді все дуже прозаїчно: Шевченко був серед головних модників того часу й ніколи не жалкував грошей на новий одяг. Дослідники життя та творчості Тараса Шевченка переконані: він сам створив для себе цей образ «насупленого діда», прийшовши на зйомку у кожусі. Такий собі пранк від письменника.

За авторські права на «Кобзар» 1840 року Шевченко отримав 1500 рублів. На що він витратив ці кошти?

Правильно! Неправильно!

Саме так, якщо ви досі не зрозуміли, яким саме модником був Шевченко, то просто уявіть: більшу частину цих коштів він витратив на ланцюжки, годинники, шуби та інший одяг. Власне, кошти за продаж картин він також нерідко «спускав» на нове вбрання.

Здається, Шевченко був доволі кремезним чоловіком. Вгадаєте його зріст?

Правильно! Неправильно!

Хтось здивується, але Тарас Григорович не був високим, дослідники запевняють, що зріст Кобзаря – приблизно 164 см.

Знаєте, хто наважився намалювати Шевченка оголеним?

Правильно! Неправильно!

А чому ж це сам Шевченко не міг написати такий автопортрет? Звісно ж, міг! До речі, це далеко не єдина картина з оголеним людським тілом, створена Тарасом Григоровичем.

А скільки взагалі автопортретів створив Шевченко за своє життя?

Правильно! Неправильно!

Так, щонайменше 30. Але не тому, що любив себе. Шевченко просто обожнював малювати портрети. Подейкують, що один зі своїх малюнків він створив, дивлячись на відображення у відрі з водою. Адже дзеркала під рукою не було.

Звідки ж взагалі взявся цей образ знедоленого кріпака Шевченка, який ніколи не знав щастя?

Правильно! Неправильно!

Насправді шкільні підручники тут ні до чого. Точніше, вони лише закріплювали в нашій уяві образ злиденного та знедоленого Шевченка. А «завдячувати» цьому варто саме «совєтам», які намагалися перетворити видатного українця на митця без національності, спаплюжити його та принизити. Просто «видалити» Шевченка система також не могла – він був надто відомим для цього.

Ловелас, модник та зірка вечірок. 12 фактів-запитань про Шевченка, якого ми не знали (ТЕСТ)
Десь зараз плаче один Тарас Шевченко. Схоже, шкільні підручники літератури зробили чимало біди, тож саме час це виправляти! Тепер ви точно знаєте, що насправді Шевченко був справжнім тусовщиком, модником та душею компанії, а не знедоленим кріпаком.
Йой, доволі непогано! Але, схоже, частково життя Тараса Григоровича й справді видавалося вам надто сумним і трагічним. Проте тепер ми точно знаємо, що попри все Шевченко залишався людиною, яка любила життя і вміла брати максимум. Навіть із чаю. 🙂
Тарасе Григоровичу, це ви? Чудовий результат! Схоже, цього разу наші питання вас не здивували, адже ви чудово знайомі зі справжнім життям Шевченка. Поділіться цим тестом із друзями, можливо, хтось зможе повторити ваш результат.

Поділіться своїми результатами:

Суспільство

В Україні вийде воєнна кінострічка, яка була знята до початку повномасштабної війни

Опубліковано

16 травня в український кінотеатр вийде воєнна драма “Обмін” від режисера Володимира Харченка-Куліковського.

Про це повідомляє Держкіно.

Про фільм

Сценарій фільму базується на реальних подіях. Зйомки проводилися на території Київської області наприкінці 2021 року.

Сюжет починається з несподіваного нічного дзвінка столичного хірурга Олександра. З номера його сина дзвонить незнайоме, і батько дізнається, що його син Костя став добровольцем в армії і під час спецоперації потрапив у полон до місцевого сепаратиста, колишнього мента Привида.

Щоб звільнити сина, батько має сам поїхати на лінію розмежування і привезти гроші. Проте на обмін привозять іншого хлопця, і події розвиваються абсолютно непередбачувано.

Читати також: Військові розповіли про пухнастого психолога Матвія, який допомагає тримати силу духу в окопах

У справу втручається російський полковник ГРУ, очільник російських окупаційних військ міста, людина без моралі і правил. Кожен з героїв стоїть перед важливим вибором, а один телефонний дзвінок перевертає долі усіх героїв фільму.

Премʼєра фільму

Прем’єра фільму “Обмін” планувалася на грудень 2022 року. Однак через масштабні відключення світла по всій території України ця стрічка так і не вийшла у широкий прокат. У зв’язку з цим вихід фільму було перенесено на травень 2024 року.

Нагадаємо, що українські воїни знищили російський зенітно-ракетний комплекс “Бук”.

Також ми повідомляли, що в Дії зʼявилися нові іменні військові облігації.

Фото: афіша фільму

Читати далі

Суспільство

“З України: Сміливі мріяти”: 22 митця представлять виставку на Венеційській бієнале

Опубліковано

В рамках офіційної програми 60-ї Венеційської бієнале Фонд Віктора Пінчука та PinchukArtCentre представляють виставку творів 22 художників, художниць та мистецьких колективів під назвою “З України: Сміливі мріяти”.

Про це повідомляє Суспільне.Культура.

Про виставку

Організатори повідомляють, що ця виставка – не лише спільна платформа, яку Україна розділяє з митцями із різних континентів: Африки, Південної Америки та Азії. Команда також активно намагається уявити краще майбутнє, добре розуміючи та завжди усвідомлюючи жорстоку реальність, в якій ми проживаємо зараз.

Проєкти виставки

Катерина Алійник, “Коли сонце сідає на сході”. 

Мисткиня працює із суперечністю, яку викликає зображення недоступного нині через російську окупацію пейзажу сходу України.

Аллора та Кальсаділья презентують серію інсталяцій під назвою “Прищепа”.

Вона відтворює цвітіння баобаба – святого дерева, що символізує “дерево життя” та асоціюється з безмежною міцністю та витривалістю предків. Ця серія натякає на глобальні екологічні зміни.

Алекс Бачинський-Дженкінс презентує хореографічну роботу під назвою “Федеріко”.

У цій виставі тривалістю 8 хвилин два виконавці доторкаються один до одного кінчиками пальців. Шляхом дослідження квір-ідентичності та політики чуттєвості, художник фокусується на емоційності, тілесності та колективній взаємодії.

Фатма Буджак представляє інсталяції “Дамаська троянда” і “Чорне чорнило”.

У першій роботі курдсько-турецької художниці проростають паростки дамаської троянди, яка колись символізувала місто Дамаск, але тепер знаходиться під загрозою зникнення через тривалу війну в Сирії. Ця робота розповідає про втрату рідної землі та важкий шлях міграції.

У другій інсталяції відтворено текст, який нагадує про спалене у липні 2016 року найбільше видавництво Туреччини, що випускало книги курдською мовою. Ця робота демонструє, як мистецтво може виступати як свідоцтво злочину та довготривалого політичного насильства проти піддаваного пригнічення народу.

Читати також: “Свято Музики”: в червні у Львові пройде вуличний музичний фестиваль

Вільфредо Прієто,”Без назви (Глобус світу)”. 

Кубинський художник підкреслює важливість ресурсів, що дає нам Земля — вся планета насправді тримається на маленьких зернинах. Робота перегукується з інсталяцією Анни Звягінцевої, що також розкриває зв’язок людини із землею.

Шилпа Гупта представляє інсталяції “Слухаючи повітря” та “ІВсеЖВониНеЗнаютьПроЩоЯМрію”.

У першій роботі індійської художниці звучать пісні з різних країн, що переплітаються та створюють цілісний мистецький твір, який відзначає силу опору та міжнародного спілкування.

У другій інсталяції “ІВсеЖВониНеЗнаютьПроЩоЯМрію” використовуються два табло, які утворюють рухому поему про кохання, страх, зв’язок та його втрату. Ця робота відображає складність та вразливість людських зв’язків, що особливо актуально у місцях транзиту, де відбуваються прощання та зустрічі.

Олег Голосій, “Ті, що тікають від грози”. 

Картина одного з ключових митців українського трансавангарду, створена у 1989 році, за два роки до розпаду СРСР. Вона передає тривогу, що накопичувалась у суспільстві напередодні докорінних історико-політичних змін.

Анна Звягінцева презентує інсталяцію “Посадити палицю” та “Недоречні доторки”.

Вона складається з фотографії вербової палиці на аналогову камеру та знайденої записки її дідуся, Ростислава Звягінцева, який також був художником.

У скульптурі “Недоречні доторки” представлені білосніжні гіпсові витвори, які втілюють спогади художниці про інтимне відчуття доторку між близькими людьми, а також тепло, що відчувається після такого контакту.

Нікіта Кадан представляє ряд робіт:

  1. “Силует”: на цій роботі зображено пошрамований обстрілами пам’ятник радянському солдату. Фотографія монумента була зроблена у Гостомелі (Київська область).
  2. “Селянка (за мотивами Жозефіни Діндо)”: ця робота написана за мотивами фотографії скульптури української художниці польсько-єврейського походження Жозефіни Діндо.
  3. “Прапор І”: основою цієї роботи є фотографія зруйнованого будинку, зроблена Каданом у Бородянці (Київська область) у 2023 році.

Жанна Кадирова, “Російське сучасне бароко”. 

У роботі труби органу сполучені з відстріляними ракетами, якими Росія бомбить Україну. Художниця зібрала снаряди у Київській області та приєднала до музичного інструменту, на якому протягом виставки музиканти будуть грати імпровізовані композиції.

Дана Кавеліна, відео “Не може бути такого, щоб нічого не можна було повернути”. 

Це науково-фантастичне відео, що візуалізує утопічний світ майбутнього, де історична справедливість відновлюється, а померлі у війнах повертаються до життя.

Ніколай Карабінович презентує два відео:

  1. “Якнайдалі”: у цій роботі митець досліджує історію своєї родини з грецьким та єврейським корінням.
  2. “Історія про місто, де зникли два кольори”: через це відео художник привертає увагу до постійного зменшення видимості України в європейському контексті.

Давід Клербоут представляє два відео:

  1. “Пташка, що дихає”: у цьому відео акцентується на мотиві вразливості життя. Розташовані впритул одна до одної канарки нагадують симетричне відображення.
  2. “Пташина клітка”: в зацикленому відео зображення залитого сонцем, квітучого саду переходить у довгу глуху сцену вибуху будинку, а потім знову повертається.

Яна Кононова, “Ізюмський ліс”. 

Тут зафіксована процедура ексгумації в Ізюмі, показано скрупульозний та виснажливий процес, що передував розслідуванню.

Катерина Лисовенко, “Переписуючи Біблію” із серії “Пропаганда світу моєї мрії”. 

У роботі мисткиня переосмислює Біблію та створює світ, заснований на ненасильстві й свободі.

Отобонг Нканга Інсталяція “Вистелене брижами, що проростають зі скелі”. 

У роботі килими, які зображують пейзажі, своєю формою нагадують мінерали, зокрема кварц чи малахіт. Водночас килими відсилають до старої фламандської традиції ткацтва. Гобелен “Сонячне світло” із серії “Розкопане”. Тут митець простежує зв’язок між океаном та землею й акцентує на експлуатації природи людиною.

Олексій Сай, із серії “Розбомблені”. 

Роботазображує уражений війною український ландшафт, що оприявнює насилля над країною та природою.

Антон Саєнко представляє різноманітні твори:

  1. Фотографії із серії “Грязне”: ці знімки зафіксовані у його рідному селі Грязне у 2020 році. Вони передають відчуття загрози, що проникає у здавалося б мирний пейзаж, який застиг у часі.
  2. Картина “За горизонтом”: ця робота є продовженням дослідження горизонту як лінії розчинення.
  3. Аудіо “Краєобраз”: у цій аудіороботі Саєнко виконує вірш репресованого поета Василя Стуса “Нехай горить трава по осені…”.

Федір Тетянич, із серії “Біотехносфери. Міста майбутнього” та “Дивна гра”. 

Роботи втілюють візію нескінченності людського буття у сплетінні з космосом. Митець є представником українського космізму та був піонером перформансу в СРСР.

Леся Хоменко, “Після кінця”. 

У роботі зображення повсякденного життя, поміщені під молочне скло, неможливо розгледіти, а отже, й описати. Цим мисткиня підкреслює принципову неможливість побачити та спланувати майбутнє, а також передати досвід буденності у часи війни.

Роман Хімей та Ярема Малащук презентують дві відеоінсталяції:

  1. “Ви не маєте цього бачити”: у цій роботі зафільмовані українські діти, які були депортовані в Росію, а потім повернулися в Україну. Це свідчення злочину, що відображає реальну подію і лише потенційно може вважатися мистецьким твором (який, фактично, ніколи не мав бути створений).
  2. “Додаткові сцени”: це відео привертає увагу до досвіду військового та розкриває конфлікт ідентичностей. Фільм актуалізує питання “Що таке нормальність сьогодні?” та “Як два різних світи можуть співіснувати?”.

Даніїл Ревковський і Андрій Рачинський, відео “Брязкання, стукіт, суперечка та булькання”. 

У відеороботі митці грають двох чоловіків посеред антропогенних шлакових пейзажів, що спілкуються за допомогою дивних звуків та жестів. Відео є частиною робіт про “Музей людської цивілізації” та зняте на хвостосховищі в Кривому Розі.

Виставку можна відвідати у Palazzo Contarini Polignac у Венеції з 20 квітня до 1 серпня 2024 року.

Нагадаємо, що в Україні можна зробити безоплатну планову операцію.

Фото: надано кураторами Суспільному.Культура

Читати далі

Технології

Дія нагадує харківʼянам про доступні послуги радіо та телебачення у додатку

Опубліковано

У всіх користувачів сервісом завжди є доступ до офіційної інформації в застосунку з Дія.Радіо та Дія.ТV.

Про це повідомляють в Тelegram групі Дії.

Про Дія.ТВ

  • Зайдіть у Дію та натисніть Послуги;
  • Виберіть Дія.ТВ;

Читати також: На Київщині планують відкрити завод з виготовлення будматеріалів

Про Дія.Радіо

  • Зайдіть у Дію та натисніть Послуги;
  • Виберіть Дія.Радіо;

Про Дію

Дія – це новий рівень взаємодії держави та громадян: зручний та людяний. Усе завжди під рукою у смартфоні.У застосунку Дія можна отримати онлайн-доступ до 14 своїх цифрових документів та 25 послуг. Також через Дію українці можуть допомогти ЗСУ, купити військові облігації, подати заявку про пошкоджене майно, сплатити штрафи за порушення правил дорожнього руху й багато іншого.

Нагадаємо, що в Дії зʼявилися нові іменні військові облігації.

Фото: Дія

Читати далі

 РЕКЛАМА:

Шопочитати

Суспільство1 тиждень тому

«Я просто хотіла, щоб якась мама плакала менше, ніж я»: як Вікторія Наумович змінює життя молоді з інвалідністю у своєму місті

«Настя народилася передчасно. Зовсім крихітна — 1 кілограм 100 грамів. Ми одразу розуміли, що будуть...

Суспільство2 тижні тому

Врятувати поліських коней: як на Київщині відновлюють українську породу та створюють простір автентичних ремесел

Маленький кінь, більше схожий на поні, невибагливий у їжі та лагідний. Саме такі тварини здавна...

Суспільство3 тижні тому

«Без цього бренду не було б мене». Як соціальний бізнес Ohra Home об’єднує матерів дітей з інвалідністю

У житті Юлії Бігун багато різних сфер: сім’я, робота в проєкті з гуманітарного розмінування України,...

Суспільство3 тижні тому

Виготовляє «гівняні» прикраси з пташиного посліду. Це історія арт-активістки, яка живе з голубом  

Свого першого голуба Валеру вона побачила в закинутій квартирі майже бездиханним пташеням і врятувала. А...

РЕКЛАМА: