1. Поруч із вашим будинком – магазин, на вході якого всього три сходинки. Місцеві активісти вимагають встановити пандус для маломобільних груп населення, натомість власники крамниці пропонують альтернативу – кнопку виклику. Погоджуємося?
istockphoto.com
У жодному разі! Кнопка виклику – це не елемент доступності. Адже доступність – це про самостійність людини у громадських місцях. Кнопка виклику робить маломобільних людей залежними від інших, а ось пандус (про нормативний ухил не забудьте;) – те, що треба в цій ситуації. Так, навіть якщо там всього три сходинки. І навіть якщо одна. Кращим рішенням може бути лише єдиний плаский вхід для всіх відвідувачів.
2. А як щодо громадського транспорту? Уявімо, що у вашому місті всього три маршрути, на кожному – по 10 автобусів. Скільки з них мають бути низькопідлоговими, аби задовольнити потреби людей, що пересуваються на кріслах колісних, чи, скажімо, батьків з дитячими візочками?
istockphoto.com
Єдине правильне рішення – зробити весь громадський транспорт доступним для кожного мешканця вашого міста. Не варто обіцяти чи створювати «особливі умови» для людей з інвалідністю чи батьків з візочками. Доцільніше і навіть економічно вигідніше облаштувати єдиний зручний для всіх простір. І, знову ж, йдеться не лише про громадський транспорт.
3. Уявіть, що ви складаєте «піраміду Маслоу» для комунальників, які займаються реконструкцією вулиці. Оберіть правильну пріоритетність для їхньої роботи (перше – найпріоритетніше):
istockphoto.com
Наші друзі з Доступно.UA наголошують: першою «потребою» комунальників (себто найважливішим для них та міста загалом) мають бути саме пішоходи. Далі слід подумати про комфорт велосипедистів та громадського транспорту, і вже потім – про автомобілістів.
4. Зранку вам телефонує знайомий та скаржиться, що у його дворі зникли каналізаційні люки. Що порадите зробити?
istockphoto.com
Це може здаватися дивним, але саме ненависна всім нам «бюрократія» (хай навіть електронна) працює у таких випадках найефективніше. Чому так? Бо після отримання вашого листа чиновники мають опрацювати це звернення та надати офіційну відповідь. Дописи у фейсбуці чи дворові мітинги так не спрацюють. Але можуть підсилити ваші звернення.
5. Місцевий чиновник запевняє, що замість тактильної смуги на переходах краще встановлювати звукові сигнали оповіщення. За його словами, це повноцінна альтернатива, яка до того ж збереже бюджетні кошти. Погоджуємося?
istockphoto.com
Тактильна смуга та звуковий сигнал не є взаємозамінними елементами. Смуга встановлюється перед переходом, аби сповістити людей про небезпеку. А звукове оповіщення допомагає зорієнтуватися, чи дозволяє світлофор перехід дороги. Ці елементи можуть існувати разом, але заміняти одне одного – ні.
6. Чекайте, у цього чиновника є ще одна ідея для економії міського бюджету. Незабаром стартує ремонт однієї з міських вулиць, тож для тротуару, за його словами, можна використати бетон чи асфальт. Чиновник божиться, що все буде рівненько, гладенько та доступно для кожного. Що оберемо?
istockphoto.com
Суто технічно, звісно ж, можна використати будь-які матеріали. Однак наслідки будуть різними. Скажімо, асфальт та бетон створюють ефект плівки і не відводять воду. Тож під час дощу містяни повертатимуть додому з мокрими ногами. Натомість ФЕМ та бруківка (її залишимо для автівок) мають вищий коефіцієнт фільтрації вологи. І якщо ми не хочемо стрибати через калюжі, від бетону та асфальту краще відмовитися. Але не забувайте, що й ФЕМ підійде не будь-яка, а лише пласка, без закруглень.
7. Міські ліфтери також мають ідею. Вони пропонують обмежувати користування ліфтами у вихідні дні, аби в разі аварійних чи стабілізаційних відключень ніхто не застряг між поверхами на кілька годин, а фахівцям не доводилося рятувати десятки людей. Звучить непогано, даємо зелене світло?
istockphoto.com
Може здатися, що ліфтери дуже хвилюються про комфорт містян. Але насправді це лише обмежує маломобільні групи населення. Вимикаючи ліфт, ви обмежуєте людей, які пересуваються на колісних кріслах, людей літнього віку, або тих, хто має маленьких дітей. Тобто «дбайливість» ліфтерів може просто зачинити людину в квартирі або залишити на вулиці – адже як їй потрапити на 9 поверх, якщо ліфт не працює до понеділка?
8. Наче вирішили, можна й випити кави. Але ось питання – до кав’ярні підходить чоловік на милицях. У нього зламана нога, а на вході до закладу – сходи. Що будете робити?
istockphoto.com
Так, ситуація неприємна, адже, найімовірніше, чоловіку було складно піднятися сходами на милицях. Але єдине правильне рішення в цій ситуації – запитати, чи потрібна йому взагалі ваша допомога. Брати людину під руки, «підганяти», тримаючи двері відкритими, чи змушувати незнайомця ніяковіти від вашої «щедрості» – погана ідея. Ми всі – різні й можемо по-різному відреагувати на всі ці дії. Тому насамперед запитуємо, а потім – відповідно діємо.
9. Водії автівок жаліються, що підвищений пішохідний перехід, встановлений минулого місяця на одній з вулиць, провокує затори та аварійні ситуації. Комунальники розводять руками – це ідея активістів, яку підтримали ще торік. Демонтуємо?
КМДА
Звісно ж, залишаємо. Адже підвищений пішохідний перехід – один із найзручніших варіантів переходу дороги для маломобільних груп населення в межах міста. Вочевидь, водії, які скаржаться на «аварійні ситуації» забувають про ПДР та швидкісні обмеження в межах міста. А ще не думають про очевидні переваги. Наприклад, відсутність калюж для пішоходів, однакова висота з тротуаром (а отже, комфорт для людей на кріслах колісних) та безпека. Тож це не забаганка, а елемент доступності.
10. Попри всі наші старання автомобілісти продовжують паркуватися на тротуарах. Однак виникла непогана ідея: зробити бордюри вищими, аби водії навіть не думали порушувати, а пішоходи почувалися комфортно. Схвалюємо?
istockphoto.com
Височенні бордюри (як і самооцінка водіїв, які займають простір пішоходів) – це не про доступність. Більш дієвим рішенням можуть стати інспектори з паркування чи бодай інформаційна кампанія у співпраці з патрульною поліцією. Зрештою, активісти з чарівними «наліпками» інколи також допомагають водіям осягнути власні помилки.
11. Для громадського простору, який відкривають в колишньому будинку культури, вирішили придбати підйомник для маломобільних груп населення. Обирають між кількома варіантами, але ось питання: якою має бути його вантажопідйомність?
istockphoto.com
Показники вантажопідйомності мають стартувати з 250 кг. Але це не єдине вимога. Також підйомник повинен мати кнопки керування, розташовані поруч із платформою.
12. У місцевому ЦНАПі триває реконструкція. Замість широченних вхідних дверей, розділених на три секції, планують встановити нові – на дві секції та без порогу. Похвалимо?
istockphoto.com
Ініціативи – це, безумовно, круто, але крім бажання щось змінити, варто розуміти, як саме. Якщо попередні вхідні двері складно було назвати доступними (вузький прохід, постійні черги на вхід та вихід), то чому б не вирішити це питання більш комплексно? Автоматичні розсувні двері – найкращий варіант, адже їхнє відкриття не потребує додаткових зусиль.
13. І знову пропозиція від активістів. Цього разу вони пропонують встановити у міських парках фонтани з питною водою. Натомість чиновники наполягають на відкритті фудкортів, аби забезпечити містян не лише водою, а й їжею. Що оберемо?
istockphoto.com
Насправді безкоштовний доступ до питної води у парках та скверах – це також про доступність. Адже вода потрібна всім: туристам, містянам і навіть домашнім тваринам. У спеку це рішення може не лише закрити базову потребу, а й зробити громадські простори ще більш комфортними. А ось пропозицію з фудкортами варто розглядати детальніше. Якщо міськрада надасть відповідний дозвіл, а власники таких точок подбають про безбар’єрний доступ, це доволі непогана ідея. Але не в якості альтернативи безкоштовній питній воді.
14. У центрі міста відкривають нову кав’ярню. Власники запевняють, що місце буде доступним абсолютно для всіх. Ось цитата з допису в соцмережах: «Ми встановили пандус, закупили сповивальний столик та дитячі стільці й навіть зробили окремий туалет для інвалідів». Наче все добре, та в чому проблема?
istockphoto.com
Пандус – це цілком прийнятне рішення, якщо його встановили за всіма нормами. А ось називати людей з інвалідністю «інвалідами» – це вже груба помилка. Адже доступність – це не лише про тактильну плитку та низькополі автобуси. Це і про вживання коректних термінів та спілкування на рівних. Пам’ятайте, що інвалідність – другорядний фактор, адже насамперед перед вами людина.
15. Поки ми вирішували питання з кав’ярнею, у фейсбуці розгорівся скандал. Місцева компанія відмовилася брати на роботу ветерана, оскільки боїться, що в нього ПТСР. Вас просять вирішити, хто в цій ситуації правий.
УНІАН
Когось це здивує, але ПТСР буває не лише (і не завжди) у військових, а й у цивільних. Тож ця ситуація радше демонструє стереотипне мислення та упередженість бізнесу. А ще – дискримінацію кандидата. Адаптація та працевлаштування ветеранів та ветеранок війни – це те, над чим нам доведеться працювати усі наступні роки. Ключове в цьому – пам’ятати, що військові – це не «окрема каста», а повноправні члени нашого суспільства. І так, це також про доступність. Адже вона буває різною.
Поділіться своїми результатами:
Суспільство
«Я просто хотіла, щоб якась мама плакала менше, ніж я»: як Вікторія Наумович змінює життя молоді з інвалідністю у своєму місті
«Настя народилася передчасно. Зовсім крихітна — 1 кілограм 100 грамів. Ми одразу розуміли, що будуть...
Врятувати поліських коней: як на Київщині відновлюють українську породу та створюють простір автентичних ремесел
Маленький кінь, більше схожий на поні, невибагливий у їжі та лагідний. Саме такі тварини здавна...
«Без цього бренду не було б мене». Як соціальний бізнес Ohra Home об’єднує матерів дітей з інвалідністю
У житті Юлії Бігун багато різних сфер: сім’я, робота в проєкті з гуманітарного розмінування України,...
Виготовляє «гівняні» прикраси з пташиного посліду. Це історія арт-активістки, яка живе з голубом
Свого першого голуба Валеру вона побачила в закинутій квартирі майже бездиханним пташеням і врятувала. А...