Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Тепер в Івано-Франківську є море: переселенка з Маріуполя відкрила бізнес «із душею»

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам зі спільного проєкту з DG East про переселенців, які втратили дім, але продовжили свою діяльність у нових містах і селах.
Чому ми його робимо? Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про переселенців, які втратили дім, але продовжили свою діяльність у нових містах і селах.
Чому ми його робимо?

Наші герої є прикладом активізму та незламності українських переселенців, які попри війну продовжують власну справу або починають новий бізнес.

У ранок відкриття в кав’ярні «Душа» в Івано-Франківську відвідувачів не було — райончик тихий. Тетяна Васильєва попрацювала годинку — нікого. Тож написала в групі переселенців у соцмережах, що вона приїхала з Маріуполя й відкрила заклад — мовляв, ходіть. І вони прийшли.

«Досвіду в мене тоді було небагато. Руки трусяться: аби кави вистачило та смаколиків на всіх, аби молочко збилося», — пригадує свій перший день у кав’ярні Тетяна.

Відтоді переселенка відкрила ще один заклад, знайшла друзів і звикла до нового життя за понад тисячу кілометрів від рідного дому. ШоТам поспілкувалися з підприємицею про те, як їй вдалося знайти кошти на кав’ярню та що допомогло розвиватися й далі.

Тетяна Васильєва

підприємиця, відкрила заклад в «Душа» в Івано-Франківську.

Маріуполь — Дніпро — Івано-Франківськ

Я багато років займалася банківською справою — і вчилася за фахом, і працювала з задоволенням. Жила я в Маріуполі, а 24 лютого 2022 року виїхала до батьків у село — за 20 кілометрів від міста. В окупації ми прожили до середини березня.

Я зловила за селом зв’язок і написала смс знайомому, який ще в перші дні пропонував безкоштовне житло в Дніпрі. Так ми з донькою вирушили в місто й прожили там два місяці. 

З Дніпра я збиралася переїжджати — мені хотілося поїхати туди, де є хоч хтось знайомий, з ким можна поговорити, вилити душу, бо емоційний стан був, звісно, підірваний. Тож обрала саме Івано-Франківськ, адже туди переїхала моя добра маріупольська подруга, а я завітала до неї в гості.

Тетяна в новому для себе місті — Івано-Франківську. Фото надала героїня

У місті я влаштувалася на роботу в банк, але пробула там недовго — почула від колег, що на мене тут не чекали, що я забираю чиюсь зарплатню. Я неконфліктна людина, мені було дуже тяжко з цим упоратись. Вирішила, що краще збережу свою нервову систему, і звільнилася. Це дуже відштовхнуло та негативно вплинуло на сприйняття людей, які мене оточують. Підсвідомо я думала, що місцеві всі такі, але помилялася.

Від першої оренди довелось відмовитися

Я завжди мріяла про те, що в мене колись буде бізнес. Я не знала, як це втілити й що саме це буде. Воно точно мало б бути пов’язане зі спілкуванням з людьми, тому одразу на думку спала кав’ярня — інших варіантів я не розглядала.

Мама мені казала: «Вибери щось простіше. Що ж ти обираєш таке складне, глобальне й масштабне?». Але я не сумнівалася.

А далі довіряла своїй інтуїції. Досвіду в цій сфері в мене не було, тож я не знала багатьох нюансів: про потужність світла, каналізацію тощо. 

І перше приміщення, яке зняла у 2022 році, було не дуже вдалим. Запрошені майстри сказали, що багато чого треба переробити, а потужності електрики не вистачає. Почався блекаут, і я розірвала договір оренди. Це була моя перша помилка, але й досвід — я зрозуміла, на які моменти варто звертати увагу. 

Вирішила трохи перечекати й пішла на курси з бізнес-планування від «Молодої Просвіти Прикарпаття». Тренери мене надихнули, казали: «У тебе дуже крута ідея — не бійся, дій! Головне розпочати, а далі в тебе все піде».

Тож знову почала пошуки приміщення — ходила містом, телефонувала за оголошеннями. Наприкінці лютого я ухвалила рішення, що таки відкриватиму кав’ярню, а вже 16 березня знайшла місце для неї.

Потроху в «Душі» з’являлися всі важливі деталі. Фото надала героїня

Я сама робила ремонт, і до мене підійшов місцевий літній чоловік з пропозицією допомогти. Просто людині 70 років, а він прийшов: «Таню, може, тобі продуктів якихось принести? А давай я тобі кошик принесу великодній, щоб ти в церкву сходила?». Тож щирих і людяних місцевих я все ж зустріла більше.

Отримала кілька грантів і порад від друзів

На відкриття мала й власні заощадження, й отримала грант від ГО «Громада» на 2 тисячі євро. Я ці гроші відклала — за них замовила меблі й обладнання. Але продовжила подаватися на гранти, щоб облаштувати все так, як хотіла. Багато обладнання я брала в оренду, а хотіла мати своє, бо це впливає на якість готової продукції.

Відгукнулася чеська організація, потім словацька. Від ООН я отримала грант минулого року — завдяки цій міжнародній допомозі я змогла зробити заклад кращим. Усі грантові заявки писала сама: мені допомогли знання з фінансів, тож усі ці звіти для мене прості. Але більше допомогло живе спілкування з однодумцями з курсів — туди прийшли й ВПО, як я, і місцеві. Ми підказували одне одному та ділились ідеями.

Кожен займався своєю сферою, і всі мені допомагали в якомусь питанні: чи меблів, чи дитячої зони, чи підбору кави. Вийшла така синергія місцевих, переселенців і бізнесів — ми й досі в добрих стосунках. 21 квітня 2023 року кав’ярня «Душа» відкрилася.

У закладі Тетяна втілила частинку свого дому та своєї душі. Фото надала героїня

До Івано-Франківська я вже звикла, хоч іще перші пів року було дуже тяжко. Тут інший стиль життя, люди, звички, по-іншому свята відзначають, а не так, як звикла я. Ми — одна країна й одна нація, але все одно в кожному регіоні є свої особливості.

«Треба прийняти ситуацію та насолоджуватися життям»

Було дуже боляче, що я втратила свою домівку та не маю можливості туди повернутися. Не хотілося приймати, що я можу лишитися тут надовго.

Але коли я вже відкрила кав’ярню та почала більше спілкуватися з відвідувачами, з місцевими, з переселенцями з різних куточків України, мені стало набагато легше адаптуватися.

Я не знаю, скільки можу бути в Івано-Франківську: може, рік, два чи п’ять. Але я повинна не чіплятися до того, що мені може не подобатися, а просто прийняти ситуацію та насолоджуватися життям.

Після цього усвідомлення стало простіше. З’явилося багато друзів — це переважно відвідувачі мого закладу, бо я майже весь час там працювала сама. Зараз у мене вже є працівники, але, буває, і собі ставлю зміни. На мене клієнти вже чекають — вони ж звикли, що я є постійно. Виглядають мене: якщо авто стоїть — значить, я на зміні.

Уявлення про перший заклад формувалося поступово. Єдине, що я хотіла, — це щоб людям було комфортно, затишно, і вони хотіли повертатися. Я багато подорожувала й за кордон, і по Україні, любила різні заклади відвідувати, тож помічала щось, що мені подобалося. Знала, що через брак коштів не можу створити одразу такий простір, щоб люди «вау» сказали, але я максимально намагалася зробити душевність і затишок. Що це було? Кольори морського Маріуполя блакитні. Додала й жовтого для більш патріотичних символів. 

Затишний заклад у блакитних і синіх тонах і з фото з Маріуполя. Фото надала героїня

Потім питала у відвідувачів, чого б їм хотілося ще: казали, що незручні столики — я придумала, як це виправити; стільці незручні — замінила на диванчики. На телевізорі діткам показую мультики та ролики про мирний Маріуполь, щоб показати, яким було наше місто. Зараз, якщо загуглити, то більше зруйнованого міста можна побачити, а мені хочеться показати, яке воно було квітуче й гарне.

Відвідувачі приходять, ми розмовляємо, і на виході вони кажуть: «Ми розуміємо, чому заклад називається “Душа” — бо у вас душевно, спокійно, приємно, і йдеш звідси з усмішкою».

Коли вони дякують, я розумію, що зробила правильний вибір — не виїхала за кордон, а залишилася в Україні й розвиваю свою країну в такий час.

Відкрила другу «Душу» 

На цьому я не зупинилася й відкрила другий заклад, бо вже «набила руку». Першу «Душу» я відкривала для себе — створила шматочок рідного дому. Але хотіла розвиватися, адже розуміла, що мені треба заробляти собі на майбутнє.

Знову шукала можливості, гранти, подавала заявки. Про цю ідею знали мої місцеві друзі й запропонували відкрити заклад разом. За два дні ми все узгодили, за тиждень знайшли приміщення, а за місяць кав’ярня була відкрита. Тут головне, щоб було бажання та структурований план того, що тобі треба. Бо якщо завтра з’являється приміщення, з яким можна працювати, ти повинен розуміти, куди й скільки коштів треба для запуску.

Інтер’єр другої «Душі» повністю відтворює задумане Тетяною. Фото надала героїня

Тут я вже від початку зробила так, як у мене було намальовано в голові — тут усе про море. Люди, які живуть в районі, де відкрилася кав’ярня, це оцінили. Дуже багато місцевих не були на морі — вони приходять, а там стоїть справжній човен, лежать мушлі, на стінах — фотографії моря. 

Тетяна відкрила другий заклад і не збирається зупинятися! Фото надала героїня

Ми працюємо тільки другий місяць, а люди вже дякують, що ми відкрилися тут, і питають, де буде наступний заклад. А планів у мене багато — якраз скоро їду на навчання в кулінарну школу до Франції. І третій заклад точно буде!

Суспільство

Київ століття тому й зараз: вгадайте, що за місце на архівному фото (ТЕСТ) 

Опубліковано

Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.​

Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.

Клацніть, щоб перевернути

Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів. ​

Клацніть, щоб перевернути

До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.

Клацніть, щоб перевернути

​​З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.

Клацніть, щоб перевернути

​​На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.

Клацніть, щоб перевернути

У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.

Клацніть, щоб перевернути

До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія. ​

Клацніть, щоб перевернути

Share:

Читати далі

Суспільство

79% жінок обрали залишатися в Україні під час війни: результати дослідження

Опубліковано

28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.

ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.

Про опитування

З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.

Як війна вплинула на переселення жінок 

  • 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
  • 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
  • Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Фото: Центр економічної стратегії

Мотивація залишатися в Україні

Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.

Що повпливало на таке рішення:

  • вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
  • фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
  • власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
  • мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
Фото: Центр економічної стратегії

На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду. 

«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.

Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:

  • жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
  • відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
  • для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.

Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу

Основні причини залишатися

Фото: Центр економічної стратегії

«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.

Які ризики бачать в Україні та за кордоном 

Фото: Центр економічної стратегії

Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.

Перспективи життя за три роки

Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації. 

Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%. 

Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.

Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи

Про дослідників

Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.

American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.

Фото обкладинки: UAExperts.

Читати далі

Суспільство

У Києві запрацювала перша екомашина для збирання використаних батарейок (ФОТО)

Опубліковано

На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».

Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».

Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.

Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії

Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:

  • Eneris Recupyl в Польщі;
  • Accurec в Німеччині;
  • EraSteel у Франції тощо.

Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.

Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.

Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»

Читати далі