Суспільство
Створили одяг, щоб просувати рідний Кропивницький. Історія бренду Charwish
Трохи ресурсів, натхненна команда та важлива місія — це все, що потрібно було для створення бренду одягу CHARWISH. Його засновниця дивувалася, як люди можуть не знати про Кропивницький — місто у центрі України. Просувати рідний край вона вирішила через одяг, навчаючи людей пишатися своїм родом. «Місцевими виробниками варто пишатися — і ми показуємо це власним прикладом», — каже Тетяна Лугинець.
Майже чотири роки CHARWISH у Кропивницькому шиє одяг із тканин, зокрема й з переробленого пластику. Всі матеріали вони ретельно підбирають і тестують на своїх працівниках. До 30-річчя Незалежності України готують колекцію футболок, на яких будуть зображені основні міста — з Кримом, Донеччиною та Луганщиною.
Кропивницький — це де?
З шиттям моє життя пов’язане ще з дитинства, голку вчила тримати бабуся. У шкільні радянські роки я відвідувала курси крою і шиття у «Будинку піонерів». Якось полюбила я це заняття, тож одразу знала, що пов’яжу з цим усе життя. Після закінчення університету відкрила своє ательє у Кіровограді — зараз місто перейменували у Кропивницький.
Наш населений пункт розташований прямісінько у центрі України, хоча багато хто про нього не чув. Коли я 20 років тому навчалася у Києві й казала одногрупникам, звідки я родом, вони всі питали: «А де це?». Я тоді дуже дивувалася: як це люди не знають, де Кіровоград — він же в центрі країни. Це ж єдине місто у світі, яке після перейменування назвали на честь театрального діяча — українського письменника і драматурга Марка Кропивницького.
На території нашого міста проходили славетні бої у давнину, тут створили перший театр корифеїв. У Кропивницькому розташований окремий полк спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго, бійці якого захищали Донецький аеропорт у 2014 році. Місту надали звання танцювальної столиці України. Ми маємо про це розповідати українцям та світові, але навіть не всі кропивничани про все це знають.
Знайомимо з містом через одяг
У цьому я бачила свою місію. Через одяг хотілося розповідати про місто, вчити людей пишатися своїм родом. Дуже важливо, щоб у країні були конкурентні продукти, аби українці купували своє, підіймаючи економіку. Чим якісніші речі пропонуватиме бізнес громадянам, тим, зокрема, менше вони замислюватимуться про переїзд у Європу.
З цією громадянською позицією я почала шити у своєму ательє під замовлення, акцент робила на вишивці. Під час Революції Гідності ми випускали колекції вишиванок, які були дуже популярними в Кропивницькому. Згодом через сильну конкуренцію і те, що вишивка на одязі стала повсякденною, ми перейшли трішки в інший ракурс. Почали вишивати не хрестиком, а створювати свій дизайн вишивки, осучаснюючи одяг. Це, зокрема, худі, футболки, сукні, блузки, спідниці.
Кидаємо виклик імпорту
Коли набули поширення онлайн-продажі, в нас почали менше замовляти. Український ринок переважно пропонував речі європейських або китайських виробників. Річ у тім, що в Україні продавали або якісний одяг від дорогих брендів, або дешевий поганої якості. І я подумала: чому б не зробити альтернативу і переконати людей у тому, що наш виробник може виготовляти доступний, якісний і зручний одяг одночасно. Чому ми повинні платити за інші бренди та підіймати економіку інших країн, якщо можемо робити це тут? Ба більше, таке виробництво може бути навіть не у столиці, а у нашому рідному Кропивницькому. У нас для цього було все: трохи ресурсів, натхненна команда та важлива місія.
Власне, так у 2017 році з’явився бренд одягу CHARWISH. Рік тому, 15 лютого 2020-го, ми відкрили свій магазин, який пережив уже два локдауни на тлі пандемії. Ми одразу ж зосередилися не лише на одягу, а й на різних соціальних ідеях. Наприклад, провели мотиваційний бізнес-форум FORUM4WOMAN для жінок, які хочуть розвивати Кропивницький і шукати однодумців. Також влаштовували благодійний ярмарок підготовки до школи «ШУМFest» та стали партнерами першого міського реаліті-шоу «Хочу тут жити». Останній організували для того, щоб показати людям, що в нашому місті реально добре, і не потрібно шукати всюди мінуси.
Надихаємо «повільною модою»
Своїх покупців ми надихаємо захистом навколишнього середовища. Для нас важливою є підтримка руху Slow fashion. Це концепція, що стає на противагу «швидкій моді». Щоб людина не купувала річ на один сезон, а потім випрала, глянула на її втрачений вигляд та викинула у смітник. Ми намагаємося створювати одяг, який можна носити дуже довго, й рідко купувати новий.
Читайте також: Безрукавки з історією: як прикарпатець шиє та реставрує автентичні гуцульські кептарі
Кожен клієнт отримує від нас листівку, в якій ми детально роз’яснюємо, як найкраще доглядати за одягом. У нас справді немає цілі продати якомога більше. Ми навпаки хочемо, щоб людина дивилася у свою шафу і знала, що цей светр у неї від CHARWISH купила вона повністю свідомо, знаючи, що він буде з ним надовго. Ми хочемо, щоб наші речі передавали сенси й були важливими для людей, щоб нашій цінності збігалися з цінностями покупців. Переважно так і відбувається.
Шиємо одяг з переробленого пластику
У нас невеличка команда, загалом до десяти людей. Хоча переважно я відповідаю за адміністрування бренду, однак знаходжу час самостійно створювати вишивку. Час від часу з цим допомагає помічниця. Кожна наша річ і вишивка на ній мають свою історію. Гордістю нашого бренду я вважаю флісовий светр, який ми створили перед реаліті-шоу «Хочу тут жити». На ньому вишита назва нашого міста, щоб покупці не боялися сказати: «Я з Кропивницького».
Переважно у нас купують екосвідомі та патріотичні люди — у більшості випадків це жінки віком від 25 до 40 років. Це ті, кому хочеться знати, що вони носять український продукт, зроблений з якісних матеріалів. Для нас важливим є питання екології. Ми знайшли турецького виробника флісу, який виготовляє його з переробного пластику. Незабаром запускаємо з цієї тканини весняну колекцію. Також знайшли фірму, яка робить тканину з переробленого джинсу.
Складнощі у роботі виникають, у першу чергу, якраз через пошук тканин. Дуже хотілося б виготовляти весь одяг з українських матеріалів, але окрім однієї чернігівської фабрики дійсно якісну тканину знайти досить важко. Тому іноді доводиться звертатися до імпортних. Але усі тканини ми спершу тестуємо на собі. Тобто, купуємо декілька метрів, вишиваємо зразки та самостійно їх носимо. Я дивлюся на речі, як вони перуться, чи не кошлатяться, а потім вирішую, чи будемо використовувати надалі цю тканину.
З новою колекцією допоможе краєзнавець
Як бізнес, ми, звичайно, все підраховуємо і продумаємо. У нас є націнка, яка дозволяє нашому бренду розвиватися. Водночас стежимо за тим, щоб товари не були занадто дорогими. Покупці мають знати, за що вони віддають гроші. Наприклад, футболку можна десь купити й за 100 гривень, але вона через два дні зіпсується, тож доведеться купувати ще одну. Наша футболка коштує більш як 100 гривень, але вона служитиме своїм власникам значно довше.
До 30-річчя Незалежності України ми готуємо колекцію футболок, на яких будуть зображені наші основні міста — з Кримом, Донеччиною та Луганщиною. Також працюємо над створенням краєзнавчої колекції, яка буде демонструвати різні цікавинки нашої області. Хочемо взяти як мотив якісь унікальні рослини, котрі ростуть на території регіону, і вишити їх. Навіть консультуватимемося з краєзнавцем Юрієм Митрофаненком, який багато працює над популяризацією Кропивницького.
У нас дуже багато планів: хочемо відкрити магазини в інших містах, організувати низку просвітницьких подій. Цим будемо й надалі популяризувати наш продукт і головне — розповідати більше про місто. Слова Скрябіна: «Відповідь потрібно шукати в собі, а не в підручнику географії» — це про нас. А CHARWISH — це наш спосіб показати молоді, що тут, у Кропивницькому, варто жити. Адже нам є що показати й чим пишатися.
Суспільство
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
«Юстина», бо справедливість
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Спільний запит у селі — велопарковка
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Коментарі
Суспільство
Як працюватиме новий маршрут?
- На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
- На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.
Коментарі