Суспільство
Створили одяг, щоб просувати рідний Кропивницький. Історія бренду Charwish
Трохи ресурсів, натхненна команда та важлива місія — це все, що потрібно було для створення бренду одягу CHARWISH. Його засновниця дивувалася, як люди можуть не знати про Кропивницький — місто у центрі України. Просувати рідний край вона вирішила через одяг, навчаючи людей пишатися своїм родом. «Місцевими виробниками варто пишатися — і ми показуємо це власним прикладом», — каже Тетяна Лугинець.
Майже чотири роки CHARWISH у Кропивницькому шиє одяг із тканин, зокрема й з переробленого пластику. Всі матеріали вони ретельно підбирають і тестують на своїх працівниках. До 30-річчя Незалежності України готують колекцію футболок, на яких будуть зображені основні міста — з Кримом, Донеччиною та Луганщиною.
Кропивницький — це де?
З шиттям моє життя пов’язане ще з дитинства, голку вчила тримати бабуся. У шкільні радянські роки я відвідувала курси крою і шиття у «Будинку піонерів». Якось полюбила я це заняття, тож одразу знала, що пов’яжу з цим усе життя. Після закінчення університету відкрила своє ательє у Кіровограді — зараз місто перейменували у Кропивницький.
Наш населений пункт розташований прямісінько у центрі України, хоча багато хто про нього не чув. Коли я 20 років тому навчалася у Києві й казала одногрупникам, звідки я родом, вони всі питали: «А де це?». Я тоді дуже дивувалася: як це люди не знають, де Кіровоград — він же в центрі країни. Це ж єдине місто у світі, яке після перейменування назвали на честь театрального діяча — українського письменника і драматурга Марка Кропивницького.
На території нашого міста проходили славетні бої у давнину, тут створили перший театр корифеїв. У Кропивницькому розташований окремий полк спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго, бійці якого захищали Донецький аеропорт у 2014 році. Місту надали звання танцювальної столиці України. Ми маємо про це розповідати українцям та світові, але навіть не всі кропивничани про все це знають.
Знайомимо з містом через одяг
У цьому я бачила свою місію. Через одяг хотілося розповідати про місто, вчити людей пишатися своїм родом. Дуже важливо, щоб у країні були конкурентні продукти, аби українці купували своє, підіймаючи економіку. Чим якісніші речі пропонуватиме бізнес громадянам, тим, зокрема, менше вони замислюватимуться про переїзд у Європу.
З цією громадянською позицією я почала шити у своєму ательє під замовлення, акцент робила на вишивці. Під час Революції Гідності ми випускали колекції вишиванок, які були дуже популярними в Кропивницькому. Згодом через сильну конкуренцію і те, що вишивка на одязі стала повсякденною, ми перейшли трішки в інший ракурс. Почали вишивати не хрестиком, а створювати свій дизайн вишивки, осучаснюючи одяг. Це, зокрема, худі, футболки, сукні, блузки, спідниці.
Кидаємо виклик імпорту
Коли набули поширення онлайн-продажі, в нас почали менше замовляти. Український ринок переважно пропонував речі європейських або китайських виробників. Річ у тім, що в Україні продавали або якісний одяг від дорогих брендів, або дешевий поганої якості. І я подумала: чому б не зробити альтернативу і переконати людей у тому, що наш виробник може виготовляти доступний, якісний і зручний одяг одночасно. Чому ми повинні платити за інші бренди та підіймати економіку інших країн, якщо можемо робити це тут? Ба більше, таке виробництво може бути навіть не у столиці, а у нашому рідному Кропивницькому. У нас для цього було все: трохи ресурсів, натхненна команда та важлива місія.
Власне, так у 2017 році з’явився бренд одягу CHARWISH. Рік тому, 15 лютого 2020-го, ми відкрили свій магазин, який пережив уже два локдауни на тлі пандемії. Ми одразу ж зосередилися не лише на одягу, а й на різних соціальних ідеях. Наприклад, провели мотиваційний бізнес-форум FORUM4WOMAN для жінок, які хочуть розвивати Кропивницький і шукати однодумців. Також влаштовували благодійний ярмарок підготовки до школи «ШУМFest» та стали партнерами першого міського реаліті-шоу «Хочу тут жити». Останній організували для того, щоб показати людям, що в нашому місті реально добре, і не потрібно шукати всюди мінуси.
Надихаємо «повільною модою»
Своїх покупців ми надихаємо захистом навколишнього середовища. Для нас важливою є підтримка руху Slow fashion. Це концепція, що стає на противагу «швидкій моді». Щоб людина не купувала річ на один сезон, а потім випрала, глянула на її втрачений вигляд та викинула у смітник. Ми намагаємося створювати одяг, який можна носити дуже довго, й рідко купувати новий.
Читайте також: Безрукавки з історією: як прикарпатець шиє та реставрує автентичні гуцульські кептарі
Кожен клієнт отримує від нас листівку, в якій ми детально роз’яснюємо, як найкраще доглядати за одягом. У нас справді немає цілі продати якомога більше. Ми навпаки хочемо, щоб людина дивилася у свою шафу і знала, що цей светр у неї від CHARWISH купила вона повністю свідомо, знаючи, що він буде з ним надовго. Ми хочемо, щоб наші речі передавали сенси й були важливими для людей, щоб нашій цінності збігалися з цінностями покупців. Переважно так і відбувається.
Шиємо одяг з переробленого пластику
У нас невеличка команда, загалом до десяти людей. Хоча переважно я відповідаю за адміністрування бренду, однак знаходжу час самостійно створювати вишивку. Час від часу з цим допомагає помічниця. Кожна наша річ і вишивка на ній мають свою історію. Гордістю нашого бренду я вважаю флісовий светр, який ми створили перед реаліті-шоу «Хочу тут жити». На ньому вишита назва нашого міста, щоб покупці не боялися сказати: «Я з Кропивницького».
Переважно у нас купують екосвідомі та патріотичні люди — у більшості випадків це жінки віком від 25 до 40 років. Це ті, кому хочеться знати, що вони носять український продукт, зроблений з якісних матеріалів. Для нас важливим є питання екології. Ми знайшли турецького виробника флісу, який виготовляє його з переробного пластику. Незабаром запускаємо з цієї тканини весняну колекцію. Також знайшли фірму, яка робить тканину з переробленого джинсу.
Складнощі у роботі виникають, у першу чергу, якраз через пошук тканин. Дуже хотілося б виготовляти весь одяг з українських матеріалів, але окрім однієї чернігівської фабрики дійсно якісну тканину знайти досить важко. Тому іноді доводиться звертатися до імпортних. Але усі тканини ми спершу тестуємо на собі. Тобто, купуємо декілька метрів, вишиваємо зразки та самостійно їх носимо. Я дивлюся на речі, як вони перуться, чи не кошлатяться, а потім вирішую, чи будемо використовувати надалі цю тканину.
З новою колекцією допоможе краєзнавець
Як бізнес, ми, звичайно, все підраховуємо і продумаємо. У нас є націнка, яка дозволяє нашому бренду розвиватися. Водночас стежимо за тим, щоб товари не були занадто дорогими. Покупці мають знати, за що вони віддають гроші. Наприклад, футболку можна десь купити й за 100 гривень, але вона через два дні зіпсується, тож доведеться купувати ще одну. Наша футболка коштує більш як 100 гривень, але вона служитиме своїм власникам значно довше.
До 30-річчя Незалежності України ми готуємо колекцію футболок, на яких будуть зображені наші основні міста — з Кримом, Донеччиною та Луганщиною. Також працюємо над створенням краєзнавчої колекції, яка буде демонструвати різні цікавинки нашої області. Хочемо взяти як мотив якісь унікальні рослини, котрі ростуть на території регіону, і вишити їх. Навіть консультуватимемося з краєзнавцем Юрієм Митрофаненком, який багато працює над популяризацією Кропивницького.
У нас дуже багато планів: хочемо відкрити магазини в інших містах, організувати низку просвітницьких подій. Цим будемо й надалі популяризувати наш продукт і головне — розповідати більше про місто. Слова Скрябіна: «Відповідь потрібно шукати в собі, а не в підручнику географії» — це про нас. А CHARWISH — це наш спосіб показати молоді, що тут, у Кропивницькому, варто жити. Адже нам є що показати й чим пишатися.
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
