Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Спорткар з села: як на Запоріжжі створюють легенди британського автопрому

Опубліковано

На дорогах села Веселе Запорізької області можна зустріти легендарні автомобілі британської промисловості 50-х років Lotus і Cobra. Ці машини, справжні шедеври автопрому, створює Василь Кирєєв у маленькому селі на місці колишньої дирекції свинокомплекса. Один такий екземпляр коштує від $30 000, а купують українські авто навіть у Арабських Еміратах.

 Василь Кирєєв

Василь Кирєєв

Родом з села Веселе Запорізької області. За освітою інженер-механік, закінчив Таврійський державний агротехнологічний університет.

На місці свинокомплекса – виробництво авто

Років 10 тому я почав думати, чим би зайнятись на пенсії для власного задоволення, але щоб це й гроші приносило. І мені натрапив на очі буклет про машини Lotus Super Seven і Cobra Shelby. Це британські автомобілі 50-х років, які без перебільшення є справжнім шедевром світового автопрому. Я подумав, чому б не спробувати зайнятись виробництвом таких машин в Україні?

Зараз Василь Кирєєв займається виробництвом авто Lotus Super Seven і Cobra Shelby

Щоб зрозуміти, як взагалі робити такі авто, я їздив в Англію та Америку вивчати технологію. Зі мною ділилися досвідом фахівці англійського виробника спортивних автомобілів DAX, які першими виготовили репліку відомої моделі Cobra Shelby – AC 427 Cobra. Всіма правдами і неправдами довелось заміряти параметри машин, вивчати особливості виробництва, які зараз я використовую для створення своїх автомобілів.

Читайте також: Реставратори відновлюють унікальний український мікроавтобус “Старт”

Технологія виробництва

Перший автомобіль Cobra Vesele разом з товаришем збирали досить довго. Адже виробництво містить багато процесів: креслення, побудову прес-форми для ліплення зі склопластику кузовних панелей, зварювання “заліза” і зовнішніх деталей. Крім цього, ще потрібно домовитися з гальванічним заводом, щоб довести все до блиску.

Зараз на виготовлення однієї машини йде десь 4 місяці. І вся команда, яка потрібна для цього – один хороший слюсар і електрик.

Всі елементи корпусу авто зроблені з такого ж матеріалу, який використовували при створенні болідів “Формули-1”. Двигун та коробку передач можемо поставити фактично з будь-якого автомобіля. Укомплектувати машину ми можемо в залежності від побажань клієнта.

Cobra є найдорожчою за собівартістю, бо деталі потрібно закуповувати за кордоном. В Україні таких не виготовляють. Мінімальна ціна закупки 6,500 євро.

Ходову частину для автомобіля ми можемо брати з Ford, BMW чи Opel. Ось на цьому авто стоять ходова та двигун на 240 кінських сил від Ford Scorpio. Основу кузова становить просторова трубчаста рама великої жорсткості з працюючою обшивкою. Вага такого авто Lotus Seven – 500-600 кг

Та загальний вигляд машини вражає: спортивний руль Momo, шкіряний салон гігантські колісні диски. Якість такої збірки є високою.

Лейбочка made in, а не “зроблено в Україні”

В Україні не дуже хочуть купувати українські автомобілі. Одного разу приїхали батько з сином до нас на виробництво, одразу видно – люди заможні. Вони довго ходили, дивились, і син наче вже і хотів брати Cobra, а батько відмовив. Я потім запитав, в чому причина. На це мені відповіли: “Та я ж нікому за столом не зможу пояснити, що це українське виробництво”. Тобто люди хочуть, щоб була лейбочка made in, а не “зроблено в Україні”.

Сподіваюсь, що така ситуація зміниться і люди будуть цінувати роботу українського виробника.

Читайте також: Знищити звалища шин і зберегти екологію. Як це вдасться амбітному стартапу Ecotyre

Глушник, який грає рок

Коли ми почали створювати машини, то проводили чимало експериментів. На глушнику є перегородка, завдяки якій можна зробити звук тихіше чи голосніше. Якщо робити її з чорного металу, то звучання більш глухе, якщо з нержавіючого – дзвінке. Тому ми запросили мого друга музиканта, щоб зробити оптимальний звук, завдяки кількості перегородок і отворів у ній. Ми намагались налаштувати звучання машини, бо хтось любить рок, метал, а хтось диско.

Скільки коштує український спорткар?

Наші машини коштують від $30 000, найдорожча – $36 000. Останню машину Lotus Super Seven я продав майже по собівартості – $10 000. Це авто поїхало у Кирилівку до фотографа, як фотозона для відпочивальників.

Одна машина відправилась в Арабські Емірати. Але перевезти машину за кордон – дороге задоволення. Дуже часто до нас звертаються ізраїльтяни і хочуть таку машину замовити. Але потрібно заплатити 300% від вартості машини, щоб ввезти авто в Ізраїль. Виходить просто шалена сума. 

В Україні наші автомобілі можна знайти у різних куточках країни, наприклад, дві машини стоять у Фельдман Екопарку у Харкові, інші – в Одесі, Києві.

Суспільство

Вітчизняний виробник виготовив спецавтомобілі для газових служб

Опубліковано

Автопарки газових служб України поповнилися новими спецавтомобілями, пише Starter Media.

Зазначається, що авто виготовлена ​​на заводі Техкомплект, що на Київщині. Спецтехніка призначена для транспортування бригад газових служб до місця сервісних або ремонтних робіт. Передбачено, що у вантажному відсіку авто буде спецінструмент.

Читайте також: «Самі собі фест»: як 370 харків’ян організували собі фестиваль без держави та інвесторів

Фольксвагени заводської комплектації на виробництві Техкомплект доукомплектовані і переоснащені:

  • Виготовлені силові блоки зі стелажами.
  • Комфортабельні пасажирські відсіки для транспортування бригади з 6 осіб (2 людини в кабіні біля водія, 4 — в салоні).
  • Фарбування і декоративне оформлення згідно з кольорографічною схемою ДСТУ для такого класу спецтехніки.
  • Автомобілі доповнені обов’язковими елементами СГУ (сирена, проблискові маячки, гучномовець).

Силові багажники і сходи для доступу до них.

Крім служб газу, аналогічні автомобілі можуть застосовуватися для служб електро-, теплових мереж, водоканалів, зв’язку.

Читайте такожЯк вінницькі школярі рятують місто від сміття

Нагадаємо, буковинська громада отримала карету швидкої вартістю 2 млн грн.

Як ми повідомляли раніше, в Україні з’являться 60-тонні кар’єрні самоскиди з Китаю.

Усі фото: facebook.com/StarterMediaUA.

Читати далі

Суспільство

«Самі собі фест»: як 370 харків’ян організували собі фестиваль без держави та інвесторів

Опубліковано

Харків — місто культури, мистецтва та творців. Саме тут три роки тому двоє харків’ян почали збирати разом творчих людей. Обрали вони для цього найпрекрасніше — музику. Фест у їхньому барах не міг оминути жоден митець, і ця тусовка щоразу зростала у масштабах.

Аж раптом — карантин, втрата приміщення, відсутність музичної апаратури. Залишилася лише любов до музики та творча спільнота, яка чекала нових зустрічей під драйвову музику. Хлопці не розгубилися і попросили у творців про допомогу. Так 370 людей об’єдналися і самі зробили собі фест — ще крутіший та серйозніший. Його відвідали понад 5 тисяч людей. Вони не зупиняються і вже планують повторити успіх наступного року.

Віталій Собченко,
Віталій Собченко,

Співзасновник фестивалю «Самі собі фест» (SSF)
Працює у сфері дизайну й архітектури, організатор масових заходів

Артем Савченко,
Артем Савченко,

Співзасновник фестивалю «Самі собі фест» (SSF)
Займається цукровим бізнесом та організацією масових заходів

Сусідство з тим, хто «в темі»

Після 10 років роботи у сфері дизайну та архітектури я вирішив зануритися у ресторанний бізнес. У Харкові я відкрив свій винний бар «Loza Strekoza», а за його стіною був коктейльний і танцювальний бар мого найкращого друга — Артема Савченка. Однією з особливостей наших закладів було те, що вони розташовувалися не на прохідній вулиці. Тому нашим завданням було притягти в це місце якомога більше людей.

Ми думали над тим, що нас об’єднує, і прийшли до висновку, що обидва любимо музику. Тому спільно з друзями вирішили зробити маленький камерний фестиваль під назвою Vinyl Fest. Вініл якраз був уособленням нашої такої любові до музики, емоцій та крафтовості. На фестивалі був ярмарок, фотостудія, продавалася кераміка та ювелірка, виступали наші друзі зі спільноти «Культура звуку».

Через те, що грала музика і була приємна атмосфера, люди стали приходити. Це була така локальна хіпстерська тусовка. І ось ми зробили цей фест, й він насправді дуже полюбився городянам. І за два роки ми провели цей фестиваль 11 разів: кожного місяця літа і потім ще взимку в закритому приміщенні.

«Люди — допоможіть»

Після двох років ми вийшли з ресторанного бізнесу через низку особистих причин і були вимушені покинули цю локацію. Але ось ця любов до фестивалю та тих неймовірних емоцій — ми все це так полюбили. І вирішили зробити фестиваль на новому місці — в одному з дворів такого собі міського божевільного «Метасовського». Він постійно малював і писав на стінах різні фрази: «Ленін», «космос» тощо. Ми захотіли зробити там свій Vinyl Fest: все такий же з музикою, ярмарком та духом крафтовості.

Але ми зіткнулися з низкою складнощів. У нас вже не було свого приміщення, води, електрики, туалету, меблів. Бо коли у нас були заклади харчування, ми все це могли використовувати. Але на новому місці, якщо щось і було, то лише занедбане. На купівлю всього потрібні були кошти, а одна з особливостей фестивалю — вхід на нього безкоштовний.

В якийсь момент ми зрозуміли, що не справляємося, і стали просити людей нам допомогти. Ми придумали хештег, під яким просили людей притягнути якісь меблі, кудись сходити, позичити подовжувачі чи електрогенератори.

Викорінюємо «синдром радянщини»

І люди стали нам допомагати, адже в нас уже був приємний шлейф від попередніх фестивалів. Все стало набагато душевніше, тому що до цього були причетні інші люди. Ми також помітили, що ця причетність прибирає оцінювальні судження відвідувачів про фестиваль. Адже якщо ти заплатив за вхід на якийсь фестиваль, то одразу оцінюєш, подобатися він тобі чи ні. А якщо ти взяв участь у його створенні, тоді ти вже частина цього, відповідно, навряд чи будеш говорити про нього погано.

Хоча говорити про повну залученість людей ще зарано. Все фінансування тоді лягло на наші плечі. Та й люди зголошувалися допомагати в організації фестивалю, а ось прибирати територію після нього о третій ночі знесиленими доводилося нам, організаторам. Водночас кожен, хто нам допомагав, фактично став нашим агентом: він особисто запрошував до нас своїх друзів. Таким чином фестиваль тоді відбувся, відвідали його понад тисяча людей. Творчі люди йшли до нас, щоб поринути в цю «вінілову атмосферу», послухати приємну музику, пройтися ярмарком і гарно провести час. 

Ми розуміли, що цього разу організовували фестиваль вже не компанія з десяти друзів, а невеличка спільнота людей. І вже якось сама собою з’явилася назва «Самі собі фест» (SSF), під якою ми хотіли влаштовувати наступні фести у майбутньому.

Залучати людей — це важливо. Тому що наше суспільство — це як пострадянський синдром. У період СРСР зверху завжди була чітка вказівка, що треба робити. Ми ж якраз своїм фестивалем хочемо показати, що немає меж, ми можемо самі робити, що хочемо, і самі вибирати вектор розвитку. Ми маємо право самовиражатися. Самі люди, які були причетні до створення фесту, були натхненні участю в такого роду події. Люди усвідомили, що можна робити величезні й класні штуки, не маючи на старті нічого, крім бажання і віри у свій успіх.

Карантин додав зневіри

У наших фестивалів є одна особливість — вони щороку стають масштабнішими, складнішими й цікавішими. А тут на тобі — 2020 рік, карантин. У сфері архітектури у мене на той період зупинилися замовлення. І довелося вибирати: або сидіти на ізоляції й нічого не робити, або присвятити сили й енергію на створення першого фесту SSF. Звичайно, я обрав друге. Для розуміння, до цього ми з другом самостійно організовували фестивалі у наших закладах, тепер же захотіли зробити фест, повністю створений завдяки зусиллям людей.

У Харкові є архітектурний інститут Metod lab зі студентами, випускниками та людьми з цієї сфери. Ми з компанією Sobchenko architects прийшли до них з ідеєю організувати воркшоп для студентів з проєктування фестивалю і громадського простору на провулку Воробйова. Хлопцям ідея сподобалася. І протягом двох місяців навесні під час першого локдауну в Zoom ночами 20 молодих хлопців разом зі мною проєктували цей фест. У кожного була своя зона відповідальності.

Деякі хлопці не вірили, що фест вдасться провести, адже для цього нам треба було зібрати 120 тисяч гривень на замовлення техніки, музичного обладнання та іншого. Взагалі весь наш фест і ця тусовка засновані на вірі. Завданням нашої команди було випромінювати впевненість, що все вдасться. І це було найскладніше, тому що ніхто з нас до кінця не знав, чи так воно й буде. Ми навіть не були впевнені, чи вдасться зібрати потрібну суму. Це все ж величезна відповідальність. Ми запланували знайти стільки волонтерів, організувати зону фудкорту, ярмарки, майстер-класи, запросити крутих артистів та музикантів. Все в нашій уяві виглядало так масштабно, а грошей на реалізацію зовсім не було. 

«Вирулили» завдяки небайдужим

Цю суму ми почали збирати через краудфандинг на «Спільнокошті». Вирішили так: якщо у нас не вийде знайти кошти й зробити SSF, ми просто повісимо прапорці Vinyl Fest і зробимо його. Це, звичайно, буде набагато простіше, ніж ми собі задумали. Але за тиждень до фесту знайшовся спонсор. Також допомогли небайдужі люди, які, так само як і ми, горять цією справою. І ми таки зробили фестиваль. «Вирулили» все на фінішній прямій.

Одна з причин, чому люди стали включатися в організацію і донатити кошти, — це те, що ми не просто хотіли зібратися і потусити. Нам важливо було залишити після себе артпровулок на Воробйова, де могла б збиратися вся ця творча аудиторія. Тому що є відчуття, що всі трохи розрізнені. Вони роблять якісь цікаві штуки, але локально, у своїх майстернях. Потрібен простір, щоб об’єднувати цих людей. І коли почне цей бульйон варитися, тоді будуть з’являтися нові цікаві та творчі особистості, які несуть культуру. Тому ми запросили художників, і весь цей провулок зафарбували. І тепер там практично як у Берліні. І це не просто графіті, а повноцінні художні роботи.

Цей проєкт дуже цікавий, і ми його самі собі зробили. В цьому і є наше завдання, що ми самі можемо не тільки фестиваль зробити — а будь-що, чого б нам разом хотілося. І якщо у нас вийде щось змінити в Харкові, то далі ця концепція може поширюватися на інші міста країни. Наше завдання в тому, щоб активізувати якомога більше людей робити своє життя свідомішим, чистішим, і самим вибирати вектор свого розвитку.

Імена небайдужих дізналися всі

Коло входу на фестиваль стояв стенд, де був список з 370 людей, які взяли участь у створенні SSF — допомагали фізично або донатили. Там було написано: «Ці люди самі собі зробили фест». Загалом на фест, за нашими підрахунками, прийшли більш як 5 тисяч людей. Переважно — творча молодь, інтелігенція і ті, хто займається мистецтвом. Аудиторія була дуже хороша, атмосфера панувала душевна і приємна. Попри те, що випробувань на шляху до фесту було багато, він все-таки відбувся.

На вході відвідувачів зустрічав волонтер, який вимірював температуру і давав буклет. Там був прописаний лекторій: хто, коли й де виступає, інформація про майстер-класи та поділ сцен зі списком артистів. Коли потрапляєш всередину, одразу бачиш дуже багато мистецтва — триметрові стенди з роботами художників. За 20 метрів звідти розміщувалося дивовижне місце, де музиканти на піаніно грали класичну музику. Далі стояла імпровізована кімната у радянському стилі, де били татуювання. Ще далі — досить довгий ярмарок, де продавали екотовари. Особливу атмосферу створювала сцена, де всі діджеї грали з вінілу.  Під вечір там були живі концерти.  

Я вважаю, що є два Харкова. Один — органічно побудований, історично сформований, а інший — прибудований. І ці два міста не зовсім перетинаються.

І коли ми говоримо про перше місто, то для нього 5 тисяч — це вагома кількість людей. І завдяки тому, що у мене був винний бар, я міг познайомитися з величезною кількістю людей. І майже всю цю аудиторію, яка була у нас на фестивалі, ми знаємо в обличчя. І можна сказати, що прийшли практично всі представники культури, які є в місті.

Читайте також: «Непустир»: як у Добропіллі мешканці перетворили звалище на публічний простір

Ми трохи хвилювалися, що будемо проводити фестиваль під час пандемії. По-перше, через те, що він може не відбутися. По-друге, що ми беремо відповідальність, збираючи величезну кількість людей. Але водночас ми бачили, що різні фестивалі пройшли у Києві та Одесі. І тим більше ми його проводили просто неба, на свіжому повітрі — це не закритий простір. У нас величезного скупчення людей не було, може хіба що трохи ввечері, коли відвідувачі танцювали. Але у нас були дотримані всі запобіжні заходи: на вході всім міряли температуру, скрізь були антисептики.

Черговий SSF — не за горами

Зараз ми збираємо кошти на творчий простір — розробили проєкт створення лавки, яка вміщує пів сотні людей. Ми б хотіли, щоб в самому центрі — на провулку Воробйова — збиралася творча молодь і всі, хто були на фесті. І щоб далі відбувалася вся ця тусовка, а котел творчості продовжував варитися. Тому що в Харкові не так багато місць, де можуть збиратися такі люди — їх буквально кілька. Після лавки ще хочемо побудувати дитячий майданчик: на місці одного занедбаного хотіли б зробити новий і сучасний з екодерева.

Щодо фестивалю, наступний «Самі собі фест» плануємо на 2021 рік. Він настільки масштабний, що часто його проводити складно, бо він — енерговитратний. Для нас найкрутіше, що може бути — це якщо армія людей, які відвідують фест, задонатять по 50 гривень. Це буде єдність заради великої мети. І ми сподіваємося, у нас вийде до цього прийти. Бо наразі багато людей не співвідносять себе з цим дійством. Часто думають, що організатори впораються й без них. Ми, звичайно, могли зробити платний вхід, але це зовсім інша емоція.

Також було б супер, якби до нас за цей час приєдналися ще більше людей, охочих допомагати в організації SSF. Цей фестиваль був крутим тільки через те, що включалися люди. Чим більше людей ми будемо мати, тим масштабніші речі зможемо робити. Це складно, але воно окупається. Ти бачиш очі задоволених людей і розумієш, що це варте того. І це єднання створює здорове суспільство. Коли ми творимо щось разом, з’являється цінність. Ми хочемо навчити людей цінувати те, що їх оточує.

Читати далі

Суспільство

Знайти сімейного лікаря відтепер можна через мобільний додаток

Опубліковано

В Україні запустили безкоштовний мобільний додаток HELSI для пошуку лікаря, запису на прийом та можливістю заповнити декларацію.

Про це пише Життя. Українська правда.

Через додаток можна ознайомитися з усіма послугами закладів охорони здоров’я, обравши найоптимальніші для себе за місцем локації та вартістю послуг.

Які ще послуги можна отримати в додатку:

  • знайти лікаря за спеціалізацією чи місцеположенням та записатись на прийом;
  • скасувати запис до лікаря,
  • знайти ліки у найближчих аптеках.

Пошук здійснюється за районом проживання, кількістю укладених декларацій, віковими категоріями пацієнтів, типом клініки, стажем роботи лікаря, рейтингом лікаря або кваліфікацією лікаря.

Читайте такожЯк вінницькі школярі рятують місто від сміття

“Ми намагаємося зробити доступ українців до медицини простішим. Тому, створюючи безкоштовний мобільний додаток для пацієнта, врахували важливі критерії щодо збереження авторизації та особистих даних у пристрої пацієнта, а також зручності використання медичної системи та пошуку інформації”, – розповідає Євген Донець, СЕО медичної інформаційної системи Helsi.

У майбутньому функціонал сервісу Helsi розширять – з’явитьбся можливість отримувати телемедичні консультації.

Через відеозв’язок пацієнт зможе отримати лікарську консультацію, продемонструвати симптоми, розповісти про перебіг хвороби та отримати якісний висновок.

Читайте також: Медреформа на Одещині. Як у місті створили хаб для сімейних лікарів

Також згодом стане доступним перегляд результатів прийому: пацієнт після відвідування лікаря зможе переглянути діагноз, призначене лікування, виписані рецепти та направлення.

Нагадаємо, львів’яни розробили додаток для планування безпечних подорожей.

Як ми повідомляли раніше, Google назвав український застосунок одним із кращих у 2020 році.

Головне фото: life.pravda.com.ua.

Читати далі

Суспільство

Київський бронетанковий завод передав армії партію модернізованих БТР-80

Опубліковано

Київський бронетанковий завод передав представникам силового відомства чотири відновлені на підприємстві бронемашини.

Про це пише defence-ua.com.

Держпідприємство успішно завершило зобов’язання в рамках Державного оборонного замовлення цього року.

“Наші фахівці провели капітальний ремонт машин з суттєвим відновленням корпусів, відновили роботу всіх агрегатів та вузлів, а також виконали часткову модернізацію. На бронетранспортерах, зокрема, встановлено нові сучасні засоби зв’язку, навігаційне обладнання, прилади радіаційної розвідки, нові колеса – все українського виробництва. Нехай справно служать нашим військовим”, – відзначив директор київського заводу Володимир Синявський.

Читайте такожЯк вінницькі школярі рятують місто від сміття

БТР-3 поставлені КБТЗ у 95 бригаду під час навчань “Об’єднані зусилля – 2020” у вересні 2020 року

Також повідомляється, що фахівці Київського бронетанкового заводу відремонтували за технічним станом один з раніше переданих Збройним силам бронетранспортерів БТР-3ДА.

Читайте також«Непустир»: як у Добропіллі мешканці перетворили звалище на публічний простір

Після успішного проходження всіх визначальних випробувань відновлена машина також передана військовим замовникам.

Нагадаємо, Дрогобицьку інженерну техніку прийняли на озброєння ЗСУ.

Як ми повідомляли раніше, артилерійський дивізіон ЗСУ провів бойові стрільби.

Усі фото: defence-ua.com.

Читати далі

Тренди

ДОПОМОГА
ШоТам

Підтримай наш проєкт, щоб ми могли надихати ще більше українців змінювати країну.