На дорогах села Веселе Запорізької області можна зустріти легендарні автомобілі британської промисловості 50-х років Lotus і Cobra. Ці машини, справжні шедеври автопрому, створює Василь Кирєєв у маленькому селі на місці колишньої дирекції свинокомплекса. Один такий екземпляр коштує від $30 000, а купують українські авто навіть у Арабських Еміратах.
Василь Кирєєв
Родом з села Веселе Запорізької області. За освітою інженер-механік, закінчив Таврійський державний агротехнологічний університет.
На місці свинокомплекса – виробництво авто
Років 10 тому я почав думати, чим би зайнятись на пенсії для власного задоволення, але щоб це й гроші приносило. І мені натрапив на очі буклет про машини Lotus Super Seven і Cobra Shelby. Це британські автомобілі 50-х років, які без перебільшення є справжнім шедевром світового автопрому. Я подумав, чому б не спробувати зайнятись виробництвом таких машин в Україні?
Зараз Василь Кирєєв займається виробництвом авто Lotus Super Seven і Cobra Shelby
Щоб зрозуміти, як взагалі робити такі авто, я їздив в Англію та Америку вивчати технологію. Зі мною ділилися досвідом фахівці англійського виробника спортивних автомобілів DAX, які першими виготовили репліку відомої моделі Cobra Shelby – AC 427 Cobra. Всіма правдами і неправдами довелось заміряти параметри машин, вивчати особливості виробництва, які зараз я використовую для створення своїх автомобілів.
Перший автомобіль Cobra Vesele разом з товаришем збирали досить довго. Адже виробництво містить багато процесів: креслення, побудову прес-форми для ліплення зі склопластику кузовних панелей, зварювання “заліза” і зовнішніх деталей. Крім цього, ще потрібно домовитися з гальванічним заводом, щоб довести все до блиску.
Зараз на виготовлення однієї машини йде десь 4 місяці. І вся команда, яка потрібна для цього – один хороший слюсар і електрик.
Всі елементи корпусу авто зроблені з такого ж матеріалу, який використовували при створенні болідів “Формули-1”. Двигун та коробку передач можемо поставити фактично з будь-якого автомобіля. Укомплектувати машину ми можемо в залежності від побажань клієнта.
Cobra є найдорожчою за собівартістю, бо деталі потрібно закуповувати за кордоном. В Україні таких не виготовляють. Мінімальна ціна закупки 6,500 євро.
Ходову частину для автомобіля ми можемо брати з Ford, BMW чи Opel. Ось на цьому авто стоять ходова та двигун на 240 кінських сил від Ford Scorpio. Основу кузова становить просторова трубчаста рама великої жорсткості з працюючою обшивкою. Вага такого авто Lotus Seven – 500-600 кг
Та загальний вигляд машини вражає: спортивний руль Momo, шкіряний салон гігантські колісні диски. Якість такої збірки є високою.
Лейбочка made in, а не “зроблено в Україні”
В Україні не дуже хочуть купувати українські автомобілі. Одного разу приїхали батько з сином до нас на виробництво, одразу видно – люди заможні. Вони довго ходили, дивились, і син наче вже і хотів брати Cobra, а батько відмовив. Я потім запитав, в чому причина. На це мені відповіли: “Та я ж нікому за столом не зможу пояснити, що це українське виробництво”. Тобто люди хочуть, щоб була лейбочка made in, а не “зроблено в Україні”.
Сподіваюсь, що така ситуація зміниться і люди будуть цінувати роботу українського виробника.
Коли ми почали створювати машини, то проводили чимало експериментів. На глушнику є перегородка, завдяки якій можна зробити звук тихіше чи голосніше. Якщо робити її з чорного металу, то звучання більш глухе, якщо з нержавіючого – дзвінке. Тому ми запросили мого друга музиканта, щоб зробити оптимальний звук, завдяки кількості перегородок і отворів у ній. Ми намагались налаштувати звучання машини, бо хтось любить рок, метал, а хтось диско.
Скільки коштує український спорткар?
Наші машини коштують від $30 000, найдорожча – $36 000. Останню машину Lotus Super Seven я продав майже по собівартості – $10 000. Це авто поїхало у Кирилівку до фотографа, як фотозона для відпочивальників.
Одна машина відправилась в Арабські Емірати. Але перевезти машину за кордон – дороге задоволення. Дуже часто до нас звертаються ізраїльтяни і хочуть таку машину замовити. Але потрібно заплатити 300% від вартості машини, щоб ввезти авто в Ізраїль. Виходить просто шалена сума.
В Україні наші автомобілі можна знайти у різних куточках країни, наприклад, дві машини стоять у Фельдман Екопарку у Харкові, інші – в Одесі, Києві.
Верховна Рада у другому читанні ухвалила євроінтеграційний законопроєкт №10177 про індивідуальні освітні траєкторії та вдосконалення освітнього процесу у вищій освіті. Його підтримали 306 депутатів.
Про це повідомив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.
«Адаптуємо українську освіту до європейських стандартів. У топових ЗВО Європи студенти навчаються саме за такою системою. Дякую народним депутатам за підтримку!» — наголосив міністр.
Як зазначають у Мінцифри, студенти зможуть самі формувати освітню траєкторію, регулюватимуть темп і тривалість навчання, а також, за потреби, зможуть змінити спеціальність після року чи півтора навчання.
Федоров пояснив, що, коли студент не визначився з конкретною спеціальністю, то зможе вступити на міждисциплінарну програму, наприклад, «Соціальні науки». У її межах є кілька спеціальностей: соціологія, соціальна робота та політологія. Після року-півтора студент сам обиратиме вже конкретну спеціальність і продовжить вивчати саме її.
Водночас міністр освіти і науки Оксен Лісовий зауважив, що закон посилює автономію університетів. Так, заклади зможуть самостійно визначати інструменти для досягнення компетентностей, встановлених стандартом з нерегульованих спеціальностей.
«Стандарти вищої освіти оновлюватимуться впродовж наступних місяців, що вже давно на часі. А в цих стандартах з’явиться більше вибірковості, що зрештою збільшить конкуренцію в університетах — кращі викладачі з інноваційними курсами отримають більше можливостей, а студенти — вищу якість», — зауважив очільник МОН.
Тим часом для регульованих, таких як право, медицина чи правоохоронна діяльність, детально визначать вимоги до компетентностей та результатів навчання. Для цих сфер передбачені державні кваліфікаційні іспити.
Нагадаємо, в Україні є Коаліція ветеранських просторів.
Парламент має намір перейменувати понад 300 населених пунктів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови.
“Місцеві органи влади мали півроку на пропозиції щодо перейменування населених пунктів, районів, назви яких містять символіку російської імперської політики або присвячені відповідним особам/подіям. Такий термін надавався і для населених пунктів, назви яких не відповідають стандартам мови”, – йдеться у пояснювальній записці.
Якщо рішення не було ухвалено, то за основу беруться рекомендації Українського інституту національної пам’яті та Національної комісії зі стандартів державної мови.
Комітет Верховної ради розглянув 340 пропозицій органів місцевого самоврядування, військових адміністрацій населених пунктів та рекомендацій Українського інституту національної пам’яті, Національної комісії зі стандартів державної мови щодо перейменування окремих населених пунктів та районів.
Серед пропозицій та рекомендацій пропонується перейменувати:
Серед пропозицій перейменування багато назв, пов’язаних з радянськими святами або символікою. Наприклад, це Перше Травня, Першотравенка, Первомайське, Першотравневе, Першотравенськ, Маївка тощо.
Також перейменують назви, присвячені московським діячам: Пушкіно, Мічуріна, Максима Горького, Кутузівка, Суворове, Некрасове тощо.
Крім того, перейменують населені пункти, які не відповідають нормам мови – село Дорожне на Дорожнє, село Кибляри на Киблярі тощо.
Також планується перейменувати наступні міста:
місто Новомосковськ Дніпропетровської області на місто Самар;
місто Павлоград Дніпропетровської області на місто Матвіїв;
місто Синельникове Дніпропетровської області на місто Ріднопілля
місто Першотравенськ Дніпропетровської області на місто Шахтарське
місто Первомайськ Луганської області на місто Сокологірськ
місто Молодогвардійськ Луганської області на місто Отаманівка
місто Сєвєродонецьк Луганської області на місто Сіверськодонецьк
місто Червоноград Львівської області на місто Шептицький
місто Южноукраїнськ Миколаївської області на місто Гард
місто Первомайськ Миколаївської області на місто Ольвіополь
місто Южне Одеської області на місто Порт-Анненталь
місто Дружба Сумської області на місто Хутір-Михайлівський
місто Красноград Харківської області на місто Берестин
місто Первомайський Харківської області на місто Златопіль
місто Ватутіне Черкаської області на місто Багачеве.
Нагадаємо, Велика Британія оголосила про найбільший в історії пакет військової допомоги Україні.
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Чому ми його робимо?
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
«Думок про те, що доведеться переїжджати та тікати від війни в моїй родині не було. Ми сподівалися, що ворог не зуміє дійти до нашого міста», – розповідає переселенка з Лиману, що на Донеччині, Юлія Чухрій.
Та все ж поїхати довелося. Юлія з сім’єю мешкає у Здолбунівській громаді Рівненської області. Вона потрапила на стажування для молоді в органах місцевого самоврядування, яке допомагає організувати Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зараз Юлія – учасниця ради з питань внутрішньо переміщених осіб.
Як проходить таке стажування і навіщо воно громаді, розповідаємо в ШоТам.
Шукали місто, де є робота
Жінка зустріла повномасштабне вторгнення у власному будинку, де жила разом з чоловіком та двома дітьми. Про те, що розпочалася велика війна, дізналися не лише з новин, а й перших вибухів за вікном.
Родина Чухрій перший час спускалася до підвалу домівки й перечікувала обстріли. Тоді подружжя ще не замислювалося над евакуацією. Втім, коли почали зачинятися магазини, зник газ, місто поринуло у темряву через світломаскування і сталися потужні нічні обстріли, Юлія та її чоловік вирішили: час їхати.
Подружжя записалося на евакуацію і незабаром опинилося в Івано-Франківську. І хоча місто сподобалося Юлії і дітям, та все ж надовго вони там не зупинилися, адже підлаштовувалися під професію її чоловіка.
Лиман – місто української залізниці, левова частина місцевого населення, так чи інакше, професійно пов’язана саме з нею. Свого часу й Юлія працювала інженеркою з охорони праці, а її чоловік – машиністом. Так вибір подружжя впав на Рівненську область. Там чоловік Юлії зумів знайти посаду, яка відповідала його навичкам та потребам. Жінка пояснює, коли шукали місце, то опиралися на роботу чоловіка.
«У новому місті усе було незвичним. Насамперед це потреба в орендованому житлі, адже ми звикли до власного будинку. Але, на щастя, тут у дітей є можливість ходити до школи, навчатися, а не сидіти у підвалі», – розповідає Юлія.
Водночас жінка почала шукати, чим буде займатися у свій вільний час. У соцмережах випадково натрапила на пропозицію записатися на програму стажування в органах місцевого самоврядування від Проєкту USAID «ГОВЕРЛА».
Юлія Чухрій (зліва) під час стажування. Фото надала героїня.
«Не часто можна зустрітися і поговорити з міським головою»
«10 днів стажування. Екскурсії, зустрічі з міським головою, участь у круглих столах, можливість долучитися до роботи міської ради, а наприкінці стажування – сертифікат, яким можна доповнити резюме», – розповідає про програму головна спеціалістка відділу проєктної діяльності, розвитку та міжнародного співробітництва Здолбунівської міської ради Наталія Парійчук.
У громаді програма стажування у міській раді для молоді від 15 до 35 років проходить не вперше. У 2022-му році відбувся дебют завдяки Проєкту USAID «Мріємо та діємо», а через рік стажування вирішили повторити за підтримки Проєкту USAID «ГОВЕРЛА». На цей набір якраз потрапила Юлія Чухрій.
Стажування у міській раді. Фото надала Юлія Чухрій.
Під час стажування жінка доєдналася до роботи у відділі з питань містобудування, архітектури й цивільного захисту населення Здолбунівської міської ради. Юлія відвідувала засідання, які стосувалися відділу містобудування, екскурсії, і брала участь у перевірці готовності водойм до сезону купання. Розповідає: така сфера для неї була геть незвичною, адже вона – залізничниця у другому поколінні.
Втім, співробітникам міської влади вдалося зацікавити Юлію – здивувала щирість та відкритість колег. «Не часто можна зустрітися і поговорити з міським головою, а під час стажування перше, що відбулося – це знайомство. Учасники програми поспілкувалися з головою міської ради і з керівниками відділів», – ділиться Юлія.
Учасники стажування отримали сертифікати про завершення. Фото надала Юлія Чухрій.
Чекають на тих, хто хоче вчитися і працювати
Стажування у міській раді допомогло Юлії адаптуватися у новому місці. Нині вона має чимало знайомих та краще орієнтується у тому, як працює нове місто. По завершенню стажування у міській раді Юлії запропонували роботу. Жінка відмовилася, втім, залишилася учасницею ради з питань внутрішньо переміщених осіб.
Юлія бере участь в обговореннях нагальних питань для ВПО, які можуть виникнути після евакуації та під час адаптації. Це тренінги зі зміни професії, освіти, вебінари про придбання чи оренду житла, перелік закладів освіти для малечі та школярів.
«Молодь не повинна боятися державних установ. Нам важливо, аби люди, які приходять на стажування, були вмотивовані. Міська рада зацікавлена не лише у тому, щоби показати свою діяльність, а й запропонувати вакансії тим, хто захоче з нами залишитися», – пояснює Наталія Парійчук.
Зараз міська рада Здолбунівської громади разом з Проєктом USAID «ГОВЕРЛА» працює над наступним набором на стажування для молоді. Його планують провести незабаром. Окрім цього, сподіваються, що вдасться організувати ще одну програму влітку, адже тоді у молоді з’явиться більше вільного часу.
