Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Знищити звалища шин і зберегти екологію. Як це вдасться амбітному стартапу Ecotyre

Опубліковано

Їх небезпечно спалювати, складно правильно утилізувати і просто неприпустимо купами залишати на звалищах. Автомобільні шини – це серйозна екологічна проблема і для світу, і для України зокрема.

А, між іншим, в Україні ми або нагромаджуємо покришки тоннами на полігонах і звалищах, де вони щедро виділяють токсичні сполуки у землю та грунтові води навколо. Або спалюємо, і тоді кожна тонна шин все-одно потрапляє у навколишнє середовище – у вигляді 250 кг сажі і 450 кг токсичних газів.

На цьому моменті ми починаємо розповідати вам про команду хлопців, які взялись за вирішення проблеми. Команда Ecotyre винайшла спосіб, як зберегти всю використану шину, відправивши її без залишку на повторну переробку.  

Назар Халавка

Директор з розвитку Ecotyre 

Юрій Товстопят

CEO Ecotyre 

Будь-який стартап повинен вирішувати якусь проблему. Ми, наприклад, взялись розібратись з утилізацією шин. 

Зараз у світі переробляють покришки так: або дроблять разом з металом у шредерах, або просто спалюють, тим самим збільшуючи об’єм викидів в атмосферу. 

Ми вирішили підійти до цієї проблем з точки зору сучасних трендів – тобто циркулярної економіки. 

Це означає, що сировину можна було б повторно використовувати в майбутньому.

Головним нашим завданням було придумати, як зробити так, щоби подати покришку на початок лінії, а на виході одразу ж отримати матеріал, придатний для виготовлення нової покришки. 

Наша команда близько 10 років працювала над цим питанням. І прийшла до рішення – нагрівання металу у шинах за допомогою електромагнітних хвиль, за принципом роботи мікрохвильовки. 

Сама по собі технологія, яку ми використовуємо, вже була доступна. 

Шина після розділу на частини перед подрібненням. Метал на цьому етапі уже виокремлений. Фото: Ecotyre

Взагалі, з її допомогою можна переробляти неоднорідні матеріали: розщеплювати на окремі елементи електричні кабелі, випарувати воду з вологого дерева. 

Зараз наш винахід виглядає як ціла переробна лінія, яка може вміститись у два-три дванадцятиметрових контейнери. 

До того етапу, на якому Ecotyre знаходиться зараз, ми дійшли приблизно за останній рік. А до того працювали над удосконаленням технології та патентами. 

Як це працює

Покришка складається з гуми (75-85 %), високоякісної сталі з протектора(15-25 %) та невеликого відсотка інших добавок.

Метал, по суті, і робить покришку такою міцною. 

Коли шина потрапляє на нашу лінію, то в процесі переробки розділяється без подрібнення на складові: метал, гуму, гумотекстиль.

Індуктор за принципом мікрохвильовки нагріває метал до тої межі, коли резина, яка його оточує, починає обуглюватись. Нагрітий до високої температури, метал автоматично витягується з шини із допомогою спецпристрою на сортувальній лінії. 

В процесі переробки виділяється невелика кількість газів, які можна закачувати в балони і продавати. 

Врешті-решт на виході отримуємо чисту гуму без металевих домішок, яка тут же подрібнюється. І нарешті кінцевий етап – це перетворення чистої гуми на гранули, яка є сировиною на нових товарів, що містять гуму. 

Що інноваційного в лінії?

Це сам індуктор, який є ключовим елементом лінії переробки. Наразі пропускна здатність складає близько однієї тонни на годину і ми хочемо її довести до двох тонн на годину, шляхом подальших удосконалень.

Окремо індуктор не буде продаватись, оскільки його важливо інтегрувати в існуючі лінії переробки, тому ми націлені на виробництво саме цілих ліній власного виробництва.

Переваги перед конкурентами

Значна перевага лінії – це її мобільність. Ви можете з нею заїхати на полігон  і прямо на місці переробляти шини. Інші наші переваги – відносна доступність та чистота продукції на виході. Лінію ми плануємо продавати за 1,5 мільйони євро, що дешевше за найближчого конкурента французьку компанію MTB. 

Вони роблять схоже обладнання – також мобільне і в контейнерах. Їх лінії коштують більше 2 мільйонів євро. При цьому, їх технологія переробки – стандартна: спочатку дроблення, а потім процес розділення металу та текстилю.

За такого підходу важко досягти високої чистоти кінцевої продукції: і відділений метал, і гума, і текстиль все-одно міститимуть домішки одне одного. 

Наше ж завдання – отримати максимально чисту гуму, змінивши процес переробки, спершу розділивши шину і лише потім подробивши. 

З клієнтами проблем немає

Ми їздимо по світу і розповідаємо про нашу технологію, “обростаємо” партнерами та менторами. 

Клієнтів також багато. Нещодавно підписали меморандум з компанією з Південно-Африканської Республіки про придбання трьох ліній на суму 5 мільйонів євро, але поки будемо їх збирати і тестувати. 

Назар Халавка презентує проект Ecotyre на національному етапі міжнародного конкурсу ClimateLaunchPad

Вже після Нового року приймемо рішення, з ким з інвесторів працюватимемо. Зараз є зацікавленість у співпраці з Австралією, Німеччиною.

Перші зразки ліній плануємо збирати саме в Україні, але для використання в інших державах, оскільки темою переробки шин тут цікавляться мало.

Наша мета – створити компанію з виробництва обладнання, продаж якого приносить не лише прибуток, а і користь навколишньому середовищу. 

Суспільство

Українська роботизована платформа Camel пройшла випробовування

Опубліковано

Українська роботизована платформа Camel пройшла практичну частину дослідних випробувань.

Про це повідомив Державний науково-дослідний інститут випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки. 

Читайте також«Самі собі фест»: як 370 харків’ян організували собі фестиваль без держави та інвесторів

За міжнародним досвідом сучасних воєнних конфліктів, одним з перспективних напрямків ведення бойових дій є залучення різноманітних наземних дистанційно керованих (роботизованих) комплексів. В цьому напрямку, силами ДНДІ ВС ОВТ проводяться роботи з дослідження даного типу техніки яка виробляється вітчизняними компаніями.

Довідка

Платформа являє собою безпілотний наземний апарат, який призначений для участі у проведенні розвідувальних операцій, виявлення та знищення живої сили та легко броньованих цілей противника, супроводження розвідувальних груп, перевезення та доставки військового вантажу на лінію зіткнення (у небезпечні зони). У випадку ведення ворожого вогню, може використовуватися як прикриття для відходу особового складу або евакуації поранених. 

Після проведення практичної частини випробувань, фахівці ДНДІ ВС ОВТ проводять обробку отриманих результатів, які виявлять основні недоліки дослідного зразка для їх усунення. Разом з тим, результати випробувань забезпечать розробку конкретних напрямків вдосконалення нових зразків безпілотних наземних апаратів.

Читайте такожЯк вінницькі школярі рятують місто від сміття

Нагадаємо, Київський бронетанковий завод передав армії партію модернізованих БТР-80.

Як ми повідомляли раніше, артилерійський дивізіон ЗСУ провів бойові стрільби.

Усі фото: facebook/Державний науково-дослідний інститут випробувань і сертифікації ОВТ.

Читати далі

Суспільство

Вітчизняний виробник виготовив спецавтомобілі для газових служб

Опубліковано

Автопарки газових служб України поповнилися новими спецавтомобілями, пише Starter Media.

Зазначається, що авто виготовлена ​​на заводі Техкомплект, що на Київщині. Спецтехніка призначена для транспортування бригад газових служб до місця сервісних або ремонтних робіт. Передбачено, що у вантажному відсіку авто буде спецінструмент.

Читайте також: «Самі собі фест»: як 370 харків’ян організували собі фестиваль без держави та інвесторів

Фольксвагени заводської комплектації на виробництві Техкомплект доукомплектовані і переоснащені:

  • Виготовлені силові блоки зі стелажами.
  • Комфортабельні пасажирські відсіки для транспортування бригади з 6 осіб (2 людини в кабіні біля водія, 4 — в салоні).
  • Фарбування і декоративне оформлення згідно з кольорографічною схемою ДСТУ для такого класу спецтехніки.
  • Автомобілі доповнені обов’язковими елементами СГУ (сирена, проблискові маячки, гучномовець).

Силові багажники і сходи для доступу до них.

Крім служб газу, аналогічні автомобілі можуть застосовуватися для служб електро-, теплових мереж, водоканалів, зв’язку.

Читайте такожЯк вінницькі школярі рятують місто від сміття

Нагадаємо, буковинська громада отримала карету швидкої вартістю 2 млн грн.

Як ми повідомляли раніше, в Україні з’являться 60-тонні кар’єрні самоскиди з Китаю.

Усі фото: facebook.com/StarterMediaUA.

Читати далі

Суспільство

«Самі собі фест»: як 370 харків’ян організували собі фестиваль без держави та інвесторів

Опубліковано

Харків — місто культури, мистецтва та творців. Саме тут три роки тому двоє харків’ян почали збирати разом творчих людей. Обрали вони для цього найпрекрасніше — музику. Фест у їхньому барах не міг оминути жоден митець, і ця тусовка щоразу зростала у масштабах.

Аж раптом — карантин, втрата приміщення, відсутність музичної апаратури. Залишилася лише любов до музики та творча спільнота, яка чекала нових зустрічей під драйвову музику. Хлопці не розгубилися і попросили у творців про допомогу. Так 370 людей об’єдналися і самі зробили собі фест — ще крутіший та серйозніший. Його відвідали понад 5 тисяч людей. Вони не зупиняються і вже планують повторити успіх наступного року.

Віталій Собченко,
Віталій Собченко,

Співзасновник фестивалю «Самі собі фест» (SSF)
Працює у сфері дизайну й архітектури, організатор масових заходів

Артем Савченко,
Артем Савченко,

Співзасновник фестивалю «Самі собі фест» (SSF)
Займається цукровим бізнесом та організацією масових заходів

Сусідство з тим, хто «в темі»

Після 10 років роботи у сфері дизайну та архітектури я вирішив зануритися у ресторанний бізнес. У Харкові я відкрив свій винний бар «Loza Strekoza», а за його стіною був коктейльний і танцювальний бар мого найкращого друга — Артема Савченка. Однією з особливостей наших закладів було те, що вони розташовувалися не на прохідній вулиці. Тому нашим завданням було притягти в це місце якомога більше людей.

Ми думали над тим, що нас об’єднує, і прийшли до висновку, що обидва любимо музику. Тому спільно з друзями вирішили зробити маленький камерний фестиваль під назвою Vinyl Fest. Вініл якраз був уособленням нашої такої любові до музики, емоцій та крафтовості. На фестивалі був ярмарок, фотостудія, продавалася кераміка та ювелірка, виступали наші друзі зі спільноти «Культура звуку».

Через те, що грала музика і була приємна атмосфера, люди стали приходити. Це була така локальна хіпстерська тусовка. І ось ми зробили цей фест, й він насправді дуже полюбився городянам. І за два роки ми провели цей фестиваль 11 разів: кожного місяця літа і потім ще взимку в закритому приміщенні.

«Люди — допоможіть»

Після двох років ми вийшли з ресторанного бізнесу через низку особистих причин і були вимушені покинули цю локацію. Але ось ця любов до фестивалю та тих неймовірних емоцій — ми все це так полюбили. І вирішили зробити фестиваль на новому місці — в одному з дворів такого собі міського божевільного «Метасовського». Він постійно малював і писав на стінах різні фрази: «Ленін», «космос» тощо. Ми захотіли зробити там свій Vinyl Fest: все такий же з музикою, ярмарком та духом крафтовості.

Але ми зіткнулися з низкою складнощів. У нас вже не було свого приміщення, води, електрики, туалету, меблів. Бо коли у нас були заклади харчування, ми все це могли використовувати. Але на новому місці, якщо щось і було, то лише занедбане. На купівлю всього потрібні були кошти, а одна з особливостей фестивалю — вхід на нього безкоштовний.

В якийсь момент ми зрозуміли, що не справляємося, і стали просити людей нам допомогти. Ми придумали хештег, під яким просили людей притягнути якісь меблі, кудись сходити, позичити подовжувачі чи електрогенератори.

Викорінюємо «синдром радянщини»

І люди стали нам допомагати, адже в нас уже був приємний шлейф від попередніх фестивалів. Все стало набагато душевніше, тому що до цього були причетні інші люди. Ми також помітили, що ця причетність прибирає оцінювальні судження відвідувачів про фестиваль. Адже якщо ти заплатив за вхід на якийсь фестиваль, то одразу оцінюєш, подобатися він тобі чи ні. А якщо ти взяв участь у його створенні, тоді ти вже частина цього, відповідно, навряд чи будеш говорити про нього погано.

Хоча говорити про повну залученість людей ще зарано. Все фінансування тоді лягло на наші плечі. Та й люди зголошувалися допомагати в організації фестивалю, а ось прибирати територію після нього о третій ночі знесиленими доводилося нам, організаторам. Водночас кожен, хто нам допомагав, фактично став нашим агентом: він особисто запрошував до нас своїх друзів. Таким чином фестиваль тоді відбувся, відвідали його понад тисяча людей. Творчі люди йшли до нас, щоб поринути в цю «вінілову атмосферу», послухати приємну музику, пройтися ярмарком і гарно провести час. 

Ми розуміли, що цього разу організовували фестиваль вже не компанія з десяти друзів, а невеличка спільнота людей. І вже якось сама собою з’явилася назва «Самі собі фест» (SSF), під якою ми хотіли влаштовувати наступні фести у майбутньому.

Залучати людей — це важливо. Тому що наше суспільство — це як пострадянський синдром. У період СРСР зверху завжди була чітка вказівка, що треба робити. Ми ж якраз своїм фестивалем хочемо показати, що немає меж, ми можемо самі робити, що хочемо, і самі вибирати вектор розвитку. Ми маємо право самовиражатися. Самі люди, які були причетні до створення фесту, були натхненні участю в такого роду події. Люди усвідомили, що можна робити величезні й класні штуки, не маючи на старті нічого, крім бажання і віри у свій успіх.

Карантин додав зневіри

У наших фестивалів є одна особливість — вони щороку стають масштабнішими, складнішими й цікавішими. А тут на тобі — 2020 рік, карантин. У сфері архітектури у мене на той період зупинилися замовлення. І довелося вибирати: або сидіти на ізоляції й нічого не робити, або присвятити сили й енергію на створення першого фесту SSF. Звичайно, я обрав друге. Для розуміння, до цього ми з другом самостійно організовували фестивалі у наших закладах, тепер же захотіли зробити фест, повністю створений завдяки зусиллям людей.

У Харкові є архітектурний інститут Metod lab зі студентами, випускниками та людьми з цієї сфери. Ми з компанією Sobchenko architects прийшли до них з ідеєю організувати воркшоп для студентів з проєктування фестивалю і громадського простору на провулку Воробйова. Хлопцям ідея сподобалася. І протягом двох місяців навесні під час першого локдауну в Zoom ночами 20 молодих хлопців разом зі мною проєктували цей фест. У кожного була своя зона відповідальності.

Деякі хлопці не вірили, що фест вдасться провести, адже для цього нам треба було зібрати 120 тисяч гривень на замовлення техніки, музичного обладнання та іншого. Взагалі весь наш фест і ця тусовка засновані на вірі. Завданням нашої команди було випромінювати впевненість, що все вдасться. І це було найскладніше, тому що ніхто з нас до кінця не знав, чи так воно й буде. Ми навіть не були впевнені, чи вдасться зібрати потрібну суму. Це все ж величезна відповідальність. Ми запланували знайти стільки волонтерів, організувати зону фудкорту, ярмарки, майстер-класи, запросити крутих артистів та музикантів. Все в нашій уяві виглядало так масштабно, а грошей на реалізацію зовсім не було. 

«Вирулили» завдяки небайдужим

Цю суму ми почали збирати через краудфандинг на «Спільнокошті». Вирішили так: якщо у нас не вийде знайти кошти й зробити SSF, ми просто повісимо прапорці Vinyl Fest і зробимо його. Це, звичайно, буде набагато простіше, ніж ми собі задумали. Але за тиждень до фесту знайшовся спонсор. Також допомогли небайдужі люди, які, так само як і ми, горять цією справою. І ми таки зробили фестиваль. «Вирулили» все на фінішній прямій.

Одна з причин, чому люди стали включатися в організацію і донатити кошти, — це те, що ми не просто хотіли зібратися і потусити. Нам важливо було залишити після себе артпровулок на Воробйова, де могла б збиратися вся ця творча аудиторія. Тому що є відчуття, що всі трохи розрізнені. Вони роблять якісь цікаві штуки, але локально, у своїх майстернях. Потрібен простір, щоб об’єднувати цих людей. І коли почне цей бульйон варитися, тоді будуть з’являтися нові цікаві та творчі особистості, які несуть культуру. Тому ми запросили художників, і весь цей провулок зафарбували. І тепер там практично як у Берліні. І це не просто графіті, а повноцінні художні роботи.

Цей проєкт дуже цікавий, і ми його самі собі зробили. В цьому і є наше завдання, що ми самі можемо не тільки фестиваль зробити — а будь-що, чого б нам разом хотілося. І якщо у нас вийде щось змінити в Харкові, то далі ця концепція може поширюватися на інші міста країни. Наше завдання в тому, щоб активізувати якомога більше людей робити своє життя свідомішим, чистішим, і самим вибирати вектор свого розвитку.

Імена небайдужих дізналися всі

Коло входу на фестиваль стояв стенд, де був список з 370 людей, які взяли участь у створенні SSF — допомагали фізично або донатили. Там було написано: «Ці люди самі собі зробили фест». Загалом на фест, за нашими підрахунками, прийшли більш як 5 тисяч людей. Переважно — творча молодь, інтелігенція і ті, хто займається мистецтвом. Аудиторія була дуже хороша, атмосфера панувала душевна і приємна. Попри те, що випробувань на шляху до фесту було багато, він все-таки відбувся.

На вході відвідувачів зустрічав волонтер, який вимірював температуру і давав буклет. Там був прописаний лекторій: хто, коли й де виступає, інформація про майстер-класи та поділ сцен зі списком артистів. Коли потрапляєш всередину, одразу бачиш дуже багато мистецтва — триметрові стенди з роботами художників. За 20 метрів звідти розміщувалося дивовижне місце, де музиканти на піаніно грали класичну музику. Далі стояла імпровізована кімната у радянському стилі, де били татуювання. Ще далі — досить довгий ярмарок, де продавали екотовари. Особливу атмосферу створювала сцена, де всі діджеї грали з вінілу.  Під вечір там були живі концерти.  

Я вважаю, що є два Харкова. Один — органічно побудований, історично сформований, а інший — прибудований. І ці два міста не зовсім перетинаються.

І коли ми говоримо про перше місто, то для нього 5 тисяч — це вагома кількість людей. І завдяки тому, що у мене був винний бар, я міг познайомитися з величезною кількістю людей. І майже всю цю аудиторію, яка була у нас на фестивалі, ми знаємо в обличчя. І можна сказати, що прийшли практично всі представники культури, які є в місті.

Читайте також: «Непустир»: як у Добропіллі мешканці перетворили звалище на публічний простір

Ми трохи хвилювалися, що будемо проводити фестиваль під час пандемії. По-перше, через те, що він може не відбутися. По-друге, що ми беремо відповідальність, збираючи величезну кількість людей. Але водночас ми бачили, що різні фестивалі пройшли у Києві та Одесі. І тим більше ми його проводили просто неба, на свіжому повітрі — це не закритий простір. У нас величезного скупчення людей не було, може хіба що трохи ввечері, коли відвідувачі танцювали. Але у нас були дотримані всі запобіжні заходи: на вході всім міряли температуру, скрізь були антисептики.

Черговий SSF — не за горами

Зараз ми збираємо кошти на творчий простір — розробили проєкт створення лавки, яка вміщує пів сотні людей. Ми б хотіли, щоб в самому центрі — на провулку Воробйова — збиралася творча молодь і всі, хто були на фесті. І щоб далі відбувалася вся ця тусовка, а котел творчості продовжував варитися. Тому що в Харкові не так багато місць, де можуть збиратися такі люди — їх буквально кілька. Після лавки ще хочемо побудувати дитячий майданчик: на місці одного занедбаного хотіли б зробити новий і сучасний з екодерева.

Щодо фестивалю, наступний «Самі собі фест» плануємо на 2021 рік. Він настільки масштабний, що часто його проводити складно, бо він — енерговитратний. Для нас найкрутіше, що може бути — це якщо армія людей, які відвідують фест, задонатять по 50 гривень. Це буде єдність заради великої мети. І ми сподіваємося, у нас вийде до цього прийти. Бо наразі багато людей не співвідносять себе з цим дійством. Часто думають, що організатори впораються й без них. Ми, звичайно, могли зробити платний вхід, але це зовсім інша емоція.

Також було б супер, якби до нас за цей час приєдналися ще більше людей, охочих допомагати в організації SSF. Цей фестиваль був крутим тільки через те, що включалися люди. Чим більше людей ми будемо мати, тим масштабніші речі зможемо робити. Це складно, але воно окупається. Ти бачиш очі задоволених людей і розумієш, що це варте того. І це єднання створює здорове суспільство. Коли ми творимо щось разом, з’являється цінність. Ми хочемо навчити людей цінувати те, що їх оточує.

Читати далі

Суспільство

Знайти сімейного лікаря відтепер можна через мобільний додаток

Опубліковано

В Україні запустили безкоштовний мобільний додаток HELSI для пошуку лікаря, запису на прийом та можливістю заповнити декларацію.

Про це пише Життя. Українська правда.

Через додаток можна ознайомитися з усіма послугами закладів охорони здоров’я, обравши найоптимальніші для себе за місцем локації та вартістю послуг.

Які ще послуги можна отримати в додатку:

  • знайти лікаря за спеціалізацією чи місцеположенням та записатись на прийом;
  • скасувати запис до лікаря,
  • знайти ліки у найближчих аптеках.

Пошук здійснюється за районом проживання, кількістю укладених декларацій, віковими категоріями пацієнтів, типом клініки, стажем роботи лікаря, рейтингом лікаря або кваліфікацією лікаря.

Читайте такожЯк вінницькі школярі рятують місто від сміття

“Ми намагаємося зробити доступ українців до медицини простішим. Тому, створюючи безкоштовний мобільний додаток для пацієнта, врахували важливі критерії щодо збереження авторизації та особистих даних у пристрої пацієнта, а також зручності використання медичної системи та пошуку інформації”, – розповідає Євген Донець, СЕО медичної інформаційної системи Helsi.

У майбутньому функціонал сервісу Helsi розширять – з’явитьбся можливість отримувати телемедичні консультації.

Через відеозв’язок пацієнт зможе отримати лікарську консультацію, продемонструвати симптоми, розповісти про перебіг хвороби та отримати якісний висновок.

Читайте також: Медреформа на Одещині. Як у місті створили хаб для сімейних лікарів

Також згодом стане доступним перегляд результатів прийому: пацієнт після відвідування лікаря зможе переглянути діагноз, призначене лікування, виписані рецепти та направлення.

Нагадаємо, львів’яни розробили додаток для планування безпечних подорожей.

Як ми повідомляли раніше, Google назвав український застосунок одним із кращих у 2020 році.

Головне фото: life.pravda.com.ua.

Читати далі

Тренди

ДОПОМОГА
ШоТам

Підтримай наш проєкт, щоб ми могли надихати ще більше українців змінювати країну.