Суспільство
PARTNERS IN CRIME: як не вбити кохання спільним бізнесом
“Ми створили спільний бізнес, а згодом розлучились”, — як часто можна почути подібну історію серед вже колишніх пар, які вирішили створити сімейний бізнес. Ми розпитали у co-owner Plombir event Наталії Чижової, як відкрити власне event-агентство разом з коханим та не вбити ваші відносини.
Наталія Чижова,
co-owner Plombir event — компанія організовує івенти для wix та «Київстар». Вже близько семи років керує компанією разом зі своїм хлопцем.
Як я стала івентором
Під час студентства я жила у провінційному містечку, де у мене було власне модельне агентство. Звідти починалась моя кар’єра івентора — організовувала конкурси краси. А потім переїхала до Києва й влаштувалася на роботу в event-агентство. Тут я виросла від молодшого менеджера до керівника напрямку. Однак разом з кар’єрним ростом отримала емоційне вигорання, тому прийняла рішення покинути індустрію. Але колишніх івенторів не буває…
Пам’ятаю як зараз, майже 8 років тому сиділи в барі з друзями і мій хлопець запропонував разом відкрити компанію. Мені було 23 роки і я навіть не замислювалася над тим, що багато пар розходяться, не подолавши випробування спільною справою. Мої сумніви носили зовсім інший характер:
Як я, дівчинка з простої сім’ї, без року тиждень в Києві, можу ось так просто зважитися на власний бізнес? Женя, мій partner in crime, сказав тоді фразу, яка з нами й досі в непрості часи: “Головне — не боятись!”
Читайте також: Команда моєї мрії. 6 ефективних порад, як знайти людей для свого бізнесу
Разом з коханим та друзями створили Plombir Event
У нас не було ні серйозної стратегії, ні бізнес-плану, ні коштів. Проте вже 1 лютого 2013 року ми створили Plombir Event. Як нам це вдалося без мільйонних інвестицій? Всі наші витрати складались з сайту та корпоративної пошти. Все решта — професійні навички команди. У нас було чотири розумних голови — я, мій хлопець Женя та наші друзі Оксана та Федір.
Спершу ми навіть офіс не орендували і самостійно закривали всі проєкти для клієнтів. Минуло пів року після заснування агенції і ми були готові ризикнути: запозичили $100 тис. на наш перший великий проєкт. А вже наприкінці першого року нашої роботи ми мали престижний клієнтський портфель українських та міжнародних компаній – Microsoft, Limagrain, «Альфа-Банк Україна», Billa.
Ми шукали великі тендери за допомогою «холодних» дзвінків, а потім вигравали їх. Дівчата займались продажами, дизайном та акаунт-менеджментом, а хлопці — продуктовим менеджментом, тобто рахували бюджети та реалізовували проєкти. Своє місце під сонцем ми знайшли після кризи 2014-го року. Водночас наші партнери та друзі Федір й Оксана вирішили піти й обрали інший напрямок. А вже навесні 2016-го ми з Женею стали рівноцінними партнерами у бізнесі — 50 на 50.
Ми окремі особистості, які розвиваються кожен у своєму напрямку
Тонкий розподіл ролей відбувся в нашій парі сам собою. У бізнесі ми ігнорували “статеві ознаки”. Кожен міг висловлювати свою точку зору без маніпуляцій чи образ. А розбіжність думок й “гарячі” переговори ніколи не транслювали до наших відносин, як чоловіка й жінки.
У якийсь момент я поставила собі питання: що дозволяє нам розвиватися в правильному напрямку в обох площинах — роботі та сім’ї? Тоді й дійшла висновку, що нам обом підходить концепція рівності і свободи. Зазвичай у відносинах є сторона, що домінує. Всі ці рольові ігри “мама-син” або “тато-дочка”. Я не психолог, але в загальних рисах це бачиться саме так — хтось керує, хтось підпорядковується.
Ми ж вибрали для себе відносини, де обидва партнери. Дві окремі особистості, які розвиваються кожен у своєму всесвіті, проте мають конкретні точки перетину.
Офіційно ми не одружені й іноді нам все ще ставлять супертактовне питання: “Ну коли вже одружитеся?”. На що я завжди відповідаю: “У нас спільний майже сімейний бізнес 50/50 — це набагато серйозніше, ніж штамп у паспорті”.
Вдома та на роботі є сфери впливу та зони відповідальності
Під концепцією “рівності і свободи” я маю на увазі відсутність перманентного верховенства. При цьому у нас є узгоджені ролі й зони відповідальності, в яких керує хтось один.
Кожен з нас відповідальний за свою сферу діяльності в Plombir event. Я працюю з командою й клієнтами, а також представляю агенцію на ринку. А Женя — керуючий партнер і відповідає за фінанси, стратегію, генерацію нових ідей для розвитку бізнесу. А разом вирішуємо стратегічні цілі компанії та шляхи їх досягнення.
Ніхто нікому не належить і нічого не винен — краще це зрозуміти якомога раніше
У родині схожа історія. Мені дуже пощастило, Женя — дуже легка людина в побуті. Його ніколи нічого не напружує. З першого дня стосунків він запропонував запросити до нас господиню, щоб нам не потрібно було витрачати час на прибирання в будинку. А коли я перший раз приготувала сніданок — звичайну яєчню з тостами, то викликала цим невимовний захват.
Поза карантином ми знаходимося так мало вдома, що в холодильнику зазвичай навіть немає продуктів. І кайф в тому, що я не відчуваю себе поганою “господинею”. У мене в принципі немає потреби застосовувати це слово до себе.
Коли у пари є сформовані правила гри, які підходять обом партнерам і ні у кого немає зайвих очікувань — жити стає простіше. У якийсь момент зрозуміла, що ніхто нікому не належить і нічого не винен. А все, що відбувається з нами — це особистий вибір кожного. І краще це усвідомити якомога раніше.
Правила спільного та роздільного дозвілля
Взагалі ми дуже різні і це класно. Я — дитя природи, а Женя — шанувальник гаджетів. Я обожнюю збирати гриби і гуляти в лісі, а він жодного разу не відпочивав з наметами. Його захоплюють роботи і технології, мене — замки й блошині ринки. Він слухає попсу, а я люблю рок і збираю вініл. Але особливість в тому, що ми знаємо про пристрасті один одного і не намагаємося захопити партнера насильно.
Є речі, в яких ми сходимося беззастережно: Женя навчив мене кататися на лижах і ми дуже любимо такий зимовий відпочинок. Іноді ми разом вбиваємо зомбі в Playstation. Вдвох любимо подорожувати на автомобілі, їсти смачну їжу і відвідувати хороші ресторани. А ще у нас живуть дві кішки — домашня та офісна.
У нас також є проблеми і це цілком нормально
Я терпіти не можу “ванільні соплі” і нудотні історії успішного успіху. Проблеми є у всіх, питання у нашому ставленні до них. Ось кілька найпоширеніших складнощів, які викликані нашим партнерським веденням бізнесу:
Бізнес не закінчується о 19:00. Іноді доводиться обговорювати робочі питання за сніданком, вечерею та навіть у ліжку перед сном. Часто це викликає обурення одного з нас. Тоді ми чуємо один одного і влаштовуємо “бізнес-тишу”.
Читайте також: Не малий, а винятковий бізнес: чому масштабування — погана ідея та який варіант кращий для крафтової справи
Сімейні забавки. Коли обидва партнери рівноцінно займаються справами компанії, доводиться вибудовувати комунікацію з командою. Особливо, якщо це невеличкий штат співробітників. Несвідомо працівники можуть приміряти ролі «тата та мами», а самі ставати дітьми. Це погано відобразиться на роботі компанії.
Так кого ж слухати? Іноді трапляється, що я озвучую своє рішення, а у відповідь кажуть: “Але Женя сказав робити інакше. Як нам вчинити?”. Тоді ми наодинці з ним доходимо до спільного рішення й озвучуємо його. При цьому аналізуємо, як одне й те саме питання потрапило до мене й до нього, зважаючи на наші різні сфери впливу.
Не вбити один одного: як нам це вдалося
З часом ми сформували головні правила у партнерських відносинах, які допомагають нам під час роботи разом:
- Кожен зберігає власну індивідуальність та не розчиняється в іншому. На допомогу приходять окремі кабінети та хобі.
- Чітко визначили зони відповідальності та конкретно донесли це до працівників. Не може бути дві відповідальні особи з одного питання.
- Обрали представника компанії для зовнішніх комунікацій на ринку. Наприклад, лише я спілкуюсь з пресою, виступаю на конференціях і т.д.
- Залишили вирішальне слово у визначеній сфері за партнером. Окремо кожен повинен здобувати власний досвід та бути відповідальним за нього.
- Вкладаємо фінанси спільно, а отже рішення щодо нових інвестицій приймаються також спільно. В проєктах разом окреслюємо ризики, перспективи, готовність до роботи та розмір вкладу.
- Поважаємо особистий простір та час партнера. Якщо один хоче на вечірку, а інший — помедитувати, це не причина для сварки. Не проблема заснути у різний час, головне — в одному ліжку.
18-річна українка змогла втекти на підконтрольну Україні територію після 10 років життя під контролем російських військ. До початку повномасштабної війни вона жила в Макіївці, згодом кілька років проживала у Донецьку. Її ім’я не розголошують з міркувань безпеки.
Про це повідомили в «Суспільне Новини».
Історія дівчини
З дитинства дівчина росла в атмосфері пропаганди й страху. Батьки підтримували проросійську позицію, тому свої проукраїнські переконання та плани втечі вона змушена була ретельно приховувати навіть від родини. Щоб не втратити зв’язок з Україною, вона дистанційно закінчила українську школу в Слов’янську паралельно з навчанням у російській школі на окупованій території.
Ще у 2022 році дівчина поставила собі мету виїхати на підконтрольну Україні територію. Вона почала самостійно шукати можливості, працювати, збирати кошти та вивчати маршрути втечі. За допомогою волонтерів вона змогла підготувати документи й організувати виїзд через Білорусь. На свій 18-й день народження вона отримала право виїхати без супроводу дорослих.
Читайте також: 17-річна дівчина з Каліфорнії створює прикраси, щоб підтримати Україну через UNITED24
Коли дівчина перетнула український кордон, вона не стримала емоцій — вперше за багато років побачила український прапор, людей, які говорили українською мовою, і військових ЗСУ, які допомагали їй нести валізи.
«Було перше почуття, немов я сплю. Я не вірила, що я виїхала, навіть коли я була у Мінську, на пів шляху до свободи. І зараз може бути, що я не розумію, де я знаходжуся», — розповіла вона.
Наразі дівчина чекає на оформлення українського паспорта. Її мрія — вступити до Київського національного університету будівництва і архітектури та здобути освіту архітектора.
Нагадаємо, що з окупації врятували юнака, якому загрожувала мобілізація в армію рф.
Раніше ми писали, що в Донецьку провели акцію до річниці останнього проукраїнського мітингу в місті (ФОТО).
Фото обкладинки: ютуб-канал «Суспільне Новини»
Потяг №1/2 Харків – Ворохта отримав флагманський статус та нову назву — «Єдність». Це вже восьмий флагман «Укрзалізниці», який вирізняється підвищеним рівнем сервісу.
Про це повідомили в УЗ.
Особливості потяга
У складі потяга курсують купейні вагони після капітального ремонту. Їх оснастили вакуумними туалетами, кондиціонерами та розетками у кожному купе. На маршруті також працюють нові вагони класу СВ.
Потяг має фірмову назву, логотип та власний музичний супровід. Під час відправлення звучить пісня «Заповіт» у виконанні українського співака і військовослужбовця YARMAK.
Читайте також: Гурт Within Temptation створив документальний фільм про стійкість українців (ВІДЕО)
Розклад руху
- З Харкова: через день о 18:45, прибуття до Ворохти — о 13:59.
- З Ворохти: через день о 16:31, прибуття до Харкова — об 11:27.
У грудні 2024 року компанія оголосила, що п’ять потягів отримали флагманський статус:
- №15/16 Харків – Ясіня «Лесь Курбас»;
- №17/18 Харків – Ужгород «Сковорода»;
- №79/80 Дніпро – Львів «Січеслав»;
- №91/92 Київ – Львів «Леополіс»;
- №105/106 Київ – Одеса «Чорноморець».
На початку лютого флагманський статус отримав потяг №7/8 Київ – Чернівці отримав флагманський статус та відтепер має назву «Буковина». А в березні потяг Київ – Рахів став флагманським та отримав назву «Гуцульщина».
Фото обкладинки: ютуб-канал Wojciech Cupiał
Киянин Ільдар Батуллін під час повітряної тривоги зробив фотографію Місяця, яку згодом опублікували в американському виданні New York Mirror. Редакція самостійно знайшла його знімок й запропонувала додати фото до своєї добірки.
Про це повідомили у виданні «Віледж».
Фотограф-аматор розповідає, що зйомки під час тривог стали для нього майже звичними. Саме того вечора небо над Києвом було надзвичайно чистим, а фаза Місяця — ідеальною для спостереження та фотографування.
Як зазначив Ільдар, на знімку видно кольорові відтінки місячних морів — червонувато-рожеві, які вказують на наявність оксиду заліза, та сині, що свідчать про наявність оксиду титану.
Крім цього, на світлині можна помітити кілька оптичних явищ: райдужне коло навколо Місяця, спричинене дисперсією світла, а також промені дифракції, які з’явилися через конструктивні особливості ньютонівського телескопа, що використовував фотограф.
Ільдар пояснює, що його астрофотографії дають змогу побачити космічні об’єкти інакше — з атмосферними абераціями та природними деталями поверхні. Для нього такі знімки стали способом медитації і символом свободи.
Читайте також: 17-річна дівчина з Каліфорнії створює прикраси, щоб підтримати Україну через UNITED24
Нагадаємо, що гурт Within Temptation створив документальний фільм про стійкість українців (ВІДЕО).
Фото обкладинки: Ildar Ibatullin/Flickr
