Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Не малий, а винятковий бізнес: чому масштабування — погана ідея та який варіант кращий для крафтової справи

Опубліковано

Пандемія коронавірусу, введення режимів карантину та самоізоляції вдарили по всіх рівнях бізнесу. Проте маленьким компаніям вдалось легше та швидше адаптуватися, перебудуватися та підлаштуватися під ситуацію. Тож виходить, що нарощування та масштабування бізнесу — не завжди гарна ідея? Про це дізнались у ресторатора Іллі Гаєвського.

Ілля Гаєвський, 

Ілля Гаєвський, 

колишній офіцер ФСБ РФ, перейшов воювати добровольцем за Україну й отримав громадянство. Працював на автомийці, а потім вигадав концепцію, знайшов партнера і відкрив два ресторани — “Пян-Се Бар” та “Пян-Се Бар на Січових”.

Не малий, а винятковий бізнес — це велика різниця

Мені часто доводиться відчувати дещо поблажливе ставлення до поняття “малий бізнес”. Сам феномен одиничного продукту сприймається, як первісний етап та вихідна точка до великого та серйозного. Так, ми живемо в епоху, коли класичний капіталізм мертвий і світом правлять мережі і корпорації, а невеличка справа не може конкурувати з цими гігантами. А чи потрібно? Адже знаходяться вони не в одній площині ринку і сприйняття.  

Заміна поняття повністю змінює положення: тепер колишній малий бізнес, що був підмайстром у середнього і плутався поміж ногами у великого переноситься в іншу площину, яка позбавлена пірамідальної структури. 

Ілля Гаєвський. Фото: особисті архіви

У нас два ресторани й ми відмовились від спокуси створити з них мережу

Винятковий бізнес — самодостатній сам по собі. Його народження і розвиток тепер не цілком підпорядковується лінійному підходу. Тепер він може самостійно обирати долю, а клонування зовсім не єдиний шлях розвитку. Йому не обов’язково перетворюватися в мережу, щоб приносити дохід. Винятковий бізнес — це зовсім інший підхід до початкової ідеї та операційного процесу.

Винятковий бізнес у сфері послуг переважно працює завжди на внутрішній ринок і значною мірою формує атмосферу міста. Вулички з численними маленькими ресторанчиками та барами привертають увагу містян і туристів. Ніякі мережеві гіганти з великими ресурсами не зможуть створити тієї атмосфери, яка панує в невеличких закладах.

Атмосфера в “Пян-Се Бар”. Фото: особисті архіви

Ми з партнером володіємо двома унікальними ресторанами й відмовились від спокуси створити з них мережу або франшизу. Справа не в ресурсах або неможливості стандартизувати процеси. Так спотворюється початкова суть проєкту й втрачається атмосфера унікального закладу. 

Щоб краще донести поняття “винятковий бізнес” пропоную приклад ресторану корейської кухні “Пян Се бар”, який розташований в тихому затишному дворику посеред історичного центру Києва.

Я хотів створити унікальний продукт, який не повторюватиме наявний на ринку

Коли я шукав ідею для свого бізнесу, не міг навіть уявити, що відкрию ресторан. Головне — хотів знайти новий продукт, який не повторюватиме вже наявний на ринку. І саме тоді зародилась ідея винятковості. Я заробляв на автомийці, чистив килими і розвозив їх містом. До того я працював в силових структурах і цей досвід мені не зовсім підходив. Тому взяв заощадження від минулого життя й поїхав шукати нові враження та ідеї до Європи, а саме в Амстердам. Протягом трьох днів я їхав туди на автобусі, а ще на три ночі поселився в онлайн-знайомої. 

Колишній офіцер ФСБ РФ Ілля Гаєвський перейшов воювати добровольцем за Україну. Фото: особисті архіви

Це була моя перша поїздка за кордон. Одного вечора вдосталь нагулявшись містом, подруга залишила мене одного. Мовляв, я повинен самостійно знайти дорогу додому й так краще зможу зосередитися на своєму ментальному пошуку. До слова, у мене ще й погана англійська. Дорогою я забрів в кофішоп, а потім заблукав і довго ходив Амстердамом. Тоді я й згадав своє дитинство, яке пройшло на азійській кухні. А особливістю мого рідного міста, Владивостока визнано корейський пиріжок. Так до мене прийшов, а точніше нашарувався зверху немов слайд кінострічки, корейський паровий пиріжок — пянсе. 

Повернувшись до Києва я зіткнувся з черговими проблемами — у мене не було житла і грошей. Проте був блог у Facebook і напрям думок. Я пішов за порадою до Леоніда Остальцева в Veterano Pizza, який розповів мені в загальних рисах про громадське харчування. А після я залишився сидіти за столом і думав, де ж сьогодні заночувати. Мені пощастило в той вечір познайомитися зі священником Київського патріархату отцем Сергієм і отримати дах над головою в Михайлівському монастирі в центрі Києві. 

Мою ідею називали провальною, а потім знайшовся інвестор 

І хоча я був бомжем з єдиним капіталом у вигляді ідеї, бізнес-проєкт почав сам собою реалізовуватися. Еволюція проєкту розгорталася з низів. Спершу я думав ліпити пянсе самостійно і продавати його на вокзалі поруч з бабусями, які торгують пиріжками й біляшами на стихійних ринках. Проте ця думка швидко минула в силу своєї повної неадекватності. А потім у мене з’явився кулінарно обдарований друг, який взяв на себе безпосередньо приготування пянсе. 

Ілля Гаєвський та пянсе. Фото: особисті архіви

Я писав у себе в блозі й розповідав про розвиток проєкту, знімав відео з кухні й носився містом з корейськими пиріжками, намагаючись знайти зацікавленого інвестора. Одного разу домовився про зустріч з представниками мережі “Франс.уа”. За моїми відчуттями це була дійсно таки презентація високотехнологічного стартапу для венчурних інвесторів Кремнієвої долини. Демонстрація закінчилася дегустацією, а підсумковий висновок зробив чоловік від якого в пам’яті залишилася лише лисина. Мовляв парові пиріжки — це хоч і смачно, але дуже складно сприйматиметься киянами й пянсе не зможе конкурувати з сендвічем. Лекцію про гастрономічну перевагу сендвіча опущу, однак відтоді я їх не їм. Це була не єдина негативна оцінка нашого продукту. 

Одного разу я поділився концепцією пянсе з модним бізнес-коучем, консультантом з регаліями, а у відповідь той розніс мою ідею вщент. Він оперував бізнес-термінами, прикладами, метафорами і закінчив пропозицією кинути провальну ідею парового пиріжка і зайнятися реальною справою — виробництвом крафтових пельменів. З того часу я їх також не їм.

Ілля Гаєвський в “Пян-се Бар”. Фото: особисті архіви

Згодом я подумав побудувати МАФ і продавати пянсе разом з кавою. Ми ходили Києвом і дивилися, якими вони бувають та навіть намалювали свій проєкт. Проте саме в той момент мер почав боротьбу з кіосками, тому наші плани зазнали чергової невдачі. 

На четвертому етапі я знову залишився один, але не на довго. Інвестор, який надалі став моїм партнером по бізнесу, знайшовся у Facebook. Ми зустрілись офлайн пізнього осіннього вечора в одному з кафе в центрі міста, я виклав суть ідеї, а Андрій запропонував мені зайняти $10 тис. без термінів на повернення. Пам’ятаю, як я їхав після зустрічі ночувати в недобудований будинок за містом і думав скільки пароварок я зможу купити на ці гроші. 

Як створити унікальний виключний бізнес

Коли у підприємця з’являється ідея нового проєкту одне з перших питань повинно бути таким: “Це буде одиничний проєкт або з подальшим масштабуванням?”. Часто можна зустріти підхід, що мовляв треба спробувати, а там як піде і при сприятливому збігу обставин слід обов’язково робити франшизу.

Суть в тому, щоб спочатку правильно запрограмувати інформаційне ядро ​​проєкту. Адже одиничне і масове має абсолютно різні підходи до ведення бізнесу. Якщо ядро сформовано правильно, то надалі це вбереже проєкт від помилкових шляхів після окупності. Потім не виникатиме питань щодо вибору: розвиватися вглиб або назовні. Це вже буде прописано на початку в ядрі ідеї самого проєкту. 

Ілля Гаєвський. Фото: особисті архіви

Ядро проєкту виняткового бізнесу — це інформаційна структура, що включає повний опис суті бізнесу, мотивів власника, шляхи вибудовувань відносин в команді, частки партнерів, розподіл надприбутку в дохідну частину і реінвестування. Кінцева мета — створення одиничного шедевра або поширення й експансія. 

Часто трапляється, що перша локація виняткового бізнесу дуже успішна, друга теж не відстає, а коли продається франшиза і в кожному місті з’являється цей бізнес — це знаменує початок кінця. Не слід конкурувати з мережами — це часто неможливо. Нехай мережі конкурують з мережами. А конкуренція серед власників виняткового бізнесу це не тільки про калькулятор і бізнес-моделі, але і мистецтво.

Суспільство

До Дня Києва створили квест по місту від Fujifilm та Hey Guide

Опубліковано

До Дня Києва компанія Fujifilm спільно з Hey Guide створили курований гід містом. Учасники квесту отримають паспорт киянина, який потрібно буде заповнити пам’ятними фотографіями з певних локацій.

Кожному учаснику фото робитимуть на камеру Instax, а локації щогодини публікуватимуть в Instagram на сторінках Hey Guide та Fujifilm.

«Пропонуємо насолодитись улюбленими вулицями міста, пройшовши маршрут із семи знакових місць, а наприкінці отримати приз», – кажуть автори проєкту.

Після того, як учасники зберуть всі шість кадрів у паспорт, їм запропонують відвідати останню локацію, де розіграють подарунки, зокрема камери Instax від Fujifilm.

Читайте також: Безкоштовні екскурсії, золоті ворота з Лего та кінофестиваль: куди піти на День Києва 2024

Початок квесту буде 26 травня о 10:00 біля Спаського Бастіону, що знаходиться у парку Вічної Слави. Забрати паспорти на першій локації зможуть перші 150 учасників.

Нагадаємо, дитяча залізниця анонсувала заходи на День Києва.

Фото: Вечірній Київ

Читати далі

Суспільство

У Німеччині пропонують ввести українську мову в іноземних школах

Опубліковано

Гессен стане першою федеральною землею Німеччини, яка запропонує українську мову як іноземну у школах. Такий крок має на меті полегшити навчання молодим українцям, які знайшли захист у Німеччині, рятуючись від російської загарбницької війни. І, додає видання, можливо, навіть допомогти країні в боротьбі з нестачею вчителів.

Про це повідомляє Hessenschau

Ідея спрямована насамперед на приблизно 20 тисяч українських школярів, які прибули до Гессену. Проте молоді люди без українського міграційного походження також можуть за бажання обирати українську мову як іноземну.

Влада розраховує на понад 300 українських вчителів, які зараз викладають у землі.

Спочатку планується запустити пілотний проєкт: перші школи, де навчається багато українських школярів, мають розпочати тестову фазу вже наступного навчального року. Подібний пілотний проєкт зараз реалізується щодо турецької мови.

«Ми з самого початку знали, що боротьба за свободу в Україні буде довгою», – сказав міністр у федеральних і європейських справах Манфред Пенц. Тому, за його словами, логічно запропонувати українським учням можливість вивчати у школі, окрім німецької, рідну мову. Крім такого знаку солідарності, це ще й «внесок у збереження ідентичності та культури України», додав міністр.

Читайте також: Зникла дитина – що робити? Гайд для батьків, які живуть в Україні чи за кордоном 

Для багатьох українських молодих людей втеча до Німеччини часто означає відмову від попереднього освітнього шляху, зазначають у Мінкульті. Вони часто не володіють другою іноземною мовою, необхідною для отримання кваліфікації середньої школи. У міністерстві очікують, що запровадження української мови як другої іноземної дасть змогу отримати освітні траєкторії з вищою кваліфікацією. Окрім того, проєкт дозволить залучити до шкіл українських вчителів, які проживають у Німеччині.

«Ми хотіли б запропонувати багатьом молодим людям і вчителям з України більші освітні та кар’єрні перспективи на основі їхніх індивідуальних талантів, у тому числі для відбудови власної країни, а також надіслати чіткий сигнал солідарності у важкі часи», – підкреслив міністр культури Армін Шварц і додав: «Ми не повинні втомлюватися підтримувати Україну»

Посол України в Німеччині Олексій Макеєв задоволений ініціативою. «Ми сприймаємо це як визнання української як важливої ​​європейської мови», – цитує ЗМІ дипломата.

За даними Міністерства культури, кількість молодих людей з України в гессенських школах більша, ніж група всіх учнів з десяти інших найпоширеніших країн походження, які знайшли захист у Гессені.

Нагадаємо, альпіністка з України піднялася на Еверест і встановила рекорд.

Фото: З відкритих джерел

Читати далі

Суспільство

У столиці малюків-засновників Києва переодягли у святкове вбрання до Дня міста

Опубліковано

У столиці на Поштовій площі скульптури малюків-засновників Києва – Кия, Щека, Хорива та їхньої сестри Либідь – до Дня міста одягли в українські вишиванки, а також у віночки із польових квітів.

Про це повідомляє Telegram-канал “Київ зараз: Буча, Ірпінь, Гостомель”.

Пам’ятник “Малюки-засновники Києва” або ж “Малюки, що пускають кораблики” урочисто відкритий у травні 2017 року на Поштовій площі.

Читайте також: В новій серії “Доктор Хто” звучав український “Щедрик”

Основа композиції – 3 маленькі хлопчики, які є прообразами легендарних засновників столиці Кия, Щека та Хорива. Монумент маленької сестри Либідь встановлений у кількох метрах від інших скульптур на бронзовій лавці.

Нагадаємо, раніше малюків-засновників Києва переодягли у Шерлока Холмса і доктора Ватсона.

Фото: “Київ зараз: Буча, Ірпінь, Гостомель”

Читати далі