Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
donate shotam

Суспільство

Шукають авіатехніку на полях та у горах. Як працює Музей загиблих літаків на Львівщині

Опубліковано

У Львівській області відкрили унікальну місцину – Музей загиблих літаків. Ентузіасти з Західної України збираються на вихідних в експедиції, під час яких шукають залишки бойової техніки часів Другої світової війни. Сам музей знаходиться в селі Хоросно біля будинку засновника Андрія Риштуна. Чоловік самостійно опікується колекціями літаків та приймає туристів. Разом з однодумцями Андрій вже дослідив 40 місць авіакатастроф, а в музеї вже є 12 літаків та інших запчастин авіасуден.

Андрій Риштун

Андрій Риштун

Родом з Дрогобича. Працює IT-спеціалістом. Займається пошуком залишків літаків часів Другої світової війни. У 2020 році відкрив Музей загиблих літаків.

Музеї не хотіли брати рештки літаків – тоді ми відкрили свій

Я давно захоплююсь диггерством та туризмом. Всю інформацію про свої дослідження публікував на сайті Експлорер. Тоді до нас на форум прийшов дослідник Андрій Кир’янов, який розповів, що десь у Карпатах лежить літак. Мовляв, підіть і знайдіть. Ми так і зробили, після чого виклали інформацію в інтернет. Люди почали писати, що такий експонат потрібно віддати в музей. Але попри історичну цінність, музеям такий брухт не потрібний. На цьому ми не зупинили пошуки літаків. А коли вже експонатів трохи назбиралось, то я вирішив відкрити місце, де б зберігались наші знахідки і люди могли на них подивитись. Так з’явився Музей загиблих літаків.

За два роки роботи ми дослідили понад 40 місць катастроф  на територіях Львівської, Волинської, Тернопільської, Івано-Франківської, Рівненської та Закарпатської областей.  У музеї маємо вже 12 літаків, які “загинули” під час Другої світової війни.

Ми шукаємо ті експонати, які зацікавлять людей. Бо це не просто музей літаків, це музей історії. У нас є різні експонати – двигуни, обладнання, частини фюзеляжу та інші елементи авіатехніки Німеччини, СРСР, США, Польщі. Людям дуже цікаво дізнаватись історію своєї країни, а також про те, як відбуваються наші експедиції.

На стендах розміщено знайдені деталі по яких встановлюють тип літака

Відтоді, коли ми знайшли перший літак, для мене це стало частиною життя. Звичайно, це не основна зайнятість, але музею та пошукам я присвячую кожні вихідні. А разом зі мною і небайдужі ентузіасти.

Перший літак і найулюбленіша знахідка

Перший літак ми знайшли біля гори Яйко-Ілемське в Івано-Франківській області. Це був німецький бомбардувальник Junkers-88, розроблений у 1930-х роках. У той період це мав стати один з найбільш універсальних бойових літаків війни, адже був дуже швидким.

Однією з найулюбленіших моїх знахідок став літак Boston А-20, який, ймовірно, перевозив зброю. Його збили воїни УПА, обстрілявши з кулемета MG-42, внаслідок чого літак загорівся, впав і вибухнув. Усі члени екіпажу загинули. Навіть команда НКВС у 1945 році не змогла його знайти. Існує багато легенд про те, що воїни УПА могли збити радянську і німецьку техніку. Але дуже мало підтверджених випадків. Boston А-20 – унікальна знахідка, яка доводить, що воїни УПА не тільки ховались по лісах, а й змогли збивати потужну техніку ворогів. І це круто.

Читайте також: Де провести вихідні? Ви точно не чули про ці 7 місць поблизу Львова

Наш музей є таким символом примирення. Біля входу у нас є модель, яка злютована з деталей знайдених літаків – Ju-52, Ju-88, He-111, Fw-190, Міг-3, Іл-2, Сб, Дб-3а, Бостон-А20, Аерокобра-Р39 , Як-9 , Іл-4. Колись ці літаки були головною зброєю на війні. А тепер від них залишились лише уламки. Музей зацікавив дуже багатьох людей. Нам навіть надсилають деталі літаків, які люди десь знайшли.

Такий символ примирення, який зроблено з реальних частин дванадцяти загиблих літаків, розміщено біля музею

От нещодавно ми отримали колесо від раритетного румунського літака IAR 80. Воно лежало на дні Чорного моря, а потім його знайшли аквалангісти.  І це насправді унікальна знахідка, адже це єдине колесо від літака у світі, яке збереглось з 1939 року. Навіть науковці були здивовані.

Як відбувається пошук загиблих літаків?

Дуже часто про місця знаходження загиблих літаків нам повідомляють місцеві жителі. Мовляв, от у мене біля будинку алюміній лежав, приїжджайте. Хтось випадково знаходить, а хтось шукає монетки і натрапляє на деталі літака.

Ми збираємось у вихідні дні, бо пошук літаків – це хобі. Десь 10-15 осіб списуються в чаті і вирішують, куди поїдуть. Це не багато людей, адже роботи чимало. Одні проводять дослідження спогадів місцевих, одні копають, одні ходять з металодетектором, адже дрібні деталі літаків не так легко знайти. Так ми викопуємо знахідку і веземо додому, де відмиваємо і розглядаємо якісь характерні написи чи деталі.

Після цього викладаємо фото в інтернет. У нас є окрема група у Фейсбуці, де люди допомагають ідентифікувати нашу знахідку – яка модель, якого року, імена екіпажу. Останні дані знайти найскладніше. Коли ми дізнаємось, який саме це літак, то зв’язуємось, наприклад, з німецькою стороною, і вони вже можуть допомогти. Радянських пілотів ідентифікувати значно важче, бо у ті часи вони не вели такої детальної документації. Тому до наших днів даних майже не залишилось.

Кожні вихідні команда з 10-15 людей збирається на пошуки загиблих літаків
Розпізнати, що наша знахідна є літаком легко – заклепки та алюміній, з якого не виготовляли ні автомобілі, ні трактори. А якщо вже знайшли авіаційні деталі, то десь поруч будуть й інші.

Як я вже казав, часто про місцеперебування загиблих літаків нам повідомляють місцеві. Наприклад, один з наших експонатів – Junkers-88. За наводками місцевих жителів ми знайшли лише одну деталь. Потім почали їздити сусідніми селами і шукати інші залишки. Цікаво, що всюди люди казали, що цей літак впав саме у них. Дуже багато часу витратили на пошуки, але знайшли. Крім того, побачили деталь від трактора. Але згодом дізнались, що то була капсуль від касетної бомби. Дуже дивна знахідка, адже під час падіння літака ці бомби вибухнули б. Ми зібрали дані і дізнались, що літак під час падіння встиг скинути бомби.

За роки наших пошуків, ми вже багато разів “обпікались” через слова місцевих. Тому тепер, якщо хтось знає про місце падіння літака, просимо показати хоча б якусь деталь чи шматочок алюмінію. А вже тоді вирушаємо на пошуки.

Люди хотіли, щоб існував такий музей

Музей загиблих літаків розташований у селі Хоросно, неподалік від мого будинку. Це дуже зручно. Ідея побудувати музей виникла одразу ж після першого знайденого літака коло гори Яйко-Ілемське. І це не моя ідея. Люди писали в коментарях, що було б добре зібрати всі знахідки в одному місці. А  точкою відліку є літак HE-111, причиною його падіння став снігопад.  Ми по крихтах збирали інформацію і навіть змогли встановити екіпаж – найстаршому пілоту було лише 25 років. Також знайшли багато деталей – і жетон пілота, і генератор, і елементи шасі, і деталі двигуна, і навіть підошви зі взуття.

Читайте також: Як карпатська бабуся зробила з хати музей-готель і заманює іноземців

Після цієї знахідки я заявив, що відкривається музей. Я давно хотів мати в себе коло будинку купол. Це якось дуже футуристично, по космічному. А тут трапилася така гарна нагода як музей. То ж я нею і скористався.

Так виглядає купольний Музей загиблих літаків

Сьогодні музей відкритий для відвідувачів на вихідних. Кожен охочий може подивитись на знайдені літаки та деталі від них. Всі відомості відвідувачі можуть дізнатись, зісканувавши QR-код. В окремій шафі зберігаються предмети, які не пов’язані безпосередньо з представленими літаками. Це, наприклад, кріплення від парашута, німецька військова нагорода – хрест, який знайшли у річці. Я мрію, що скоро у нашому музеї з’явиться цілий літак часів Другої світової війни. Але знайти такий майже нереально. 

Ми випустили книгу, у якій описали всі наші пошуки. Це насправді дуже цікаві історії, адже кожна наша експедиція незабутня, сповнена пригод та розслідувань. Ми по частинах знаходимо не тільки літаки, а і їх історію.

Нещодавно ми створили  ГО ” Пошук літаків в Україні “, довгий час від просто хобі до більш серйозних справ вже пройдено. Це дає можливість більш цивілізовано та на правовій основі проводити пошуки та дослідження.

Суспільство

В Ужгороді відкрили нову мініскульптуру (ФОТО)

Опубліковано

В Ужгороді відкрили нову міні-скульптуру, присвячену Ласло Боді – місцевому музиканту і композитору.

Про це повідомив на своїй сторінці у фейсбук Сергій Денисенко.

Автором скульптури є Роман Мурник.

Довідка

Ласло Боді народився 3 травня 1965 року в Ужгороді. Він став відомим угорським рок-співаком закарпатського походження.

Переїхав до Будапешта у віці 18 років, де відвідував курси підготовки до консерваторії.

Читайте також: Про мерів, комуналку та безхатченків. Як книга «У міста є я!» допоможе дітям стати відповідальними мешканцями

Коли Ласло Боді давав інтерв’ю пресі, майже завжди висловлював гордість тим, що має закарпатське коріння. У селі Малі Геївці досі живуть його родичі, зокрема — двоюрідна сестра.

Нагадаємо, у Києві встановили скульптуру волейболістки, яка грає Місяцем.

Як ми повідомляли раніше, на Миколаївщині колишній військовий робить діорами з історії сільського побуту.

Усі фото: facebook.com/sergej.denisenko.

Читати далі

Суспільство

Про мерів, комуналку та безхатченків. Як книга «У міста є я!» допоможе дітям стати відповідальними мешканцями

Опубліковано

В Україні бракує літератури, яка б розкривала для дітей світ функціонування міста в усіх його проявах. Що таке комунальні тарифи, навіщо потрібен міський голова, куди зникає викинуте в баки сміття. Щоб заповнити цю нішу, фахівчиня з питань населених пунктів Ірина Озимок написала книгу «У міста є я!». Це перше ілюстроване видання для дітей, яке вчить ставати відповідальним мешканцем. На сторінках книги — не лише корисні поради. Там знайдеться й інтерактив, і цікаві конкурси. Продаж видання стартує з 15 травня.

Як воно, бути відповідальним мешканцем

«Це більше ніж книжка, адже вона сприяє пізнанню та спілкуванню дітей з дорослими, дає змогу написати лист меру та виграти призи», — так характеризує свою книгу її авторка Ірина Озимок. «У міста є я!» — це перше ілюстроване видання для дітей, що відкриває секрети про всі процеси в місті та вчить, як стати його відповідальним мешканцем.

Книжка розказує всі секрети про те, як функціонує місто, закликає знайти в книжці порушення правил у населеному пункті й ніколи їх не повторювати, містить захопливі завдання і цікаві факти про міста. Також вона дає можливість взяти участь у конкурсах малюнків та есе і виграти подарунки. А ще заохочує дорослих читати її з дітьми.

Дитяча книга «У міста є я!»

Інструкція для маленьких містян

У 13 розділах Ірина Озимок розповідає про те, як мешканці керують своїм містом, що таке міський бюджет і як він наповнюється, чому тепло треба заощаджувати. Також звертає увагу на те, як не потонути у смітті та чому варто його сортувати, все про різновиди транспорту і коли та чому краще ходити пішки. Книжка є своєрідною інструкцією, як діти вже сьогодні можуть впливати на місто. Авторка розповідає, які дитячі організації та ініціативи працюють в Україні та світі, до яких можна долучитися чи якими можна надихнутись і зробити щось своє, щоб змінити життя в місті на краще.

Видання зібрало цікаві факти про різні куточки світу — де з’явилася перша пішохідна вулиця, в якому місті найстаріше метро, а де найвища будівля і хто подарував Статую Свободи Нью-Йорку. У книжці всі погані звички позначенні спеціальним значком — авторка закликає їх віднайти та ніколи не повторювати.

На книгу надихнуло народження сина

Як організаторка Міжнародного саміту мерів, у своїй роботі я спеціалізуюся на темі населених пунктів. Раніше я ніколи не писала книжок, але завжди про це мріяла. Давно хотіла написати про міста для дорослих, але в мене було уявлення, що для цього я маю бути досить дорослою та ще більш досвідченою. Хоча нічого не вело мене до дитячої літератури до того, як у мене не народилася дитина.

Читайте також: Книги для дітей з аутизмом: як «ДивоГра» рятує український ринок від браку інклюзивної літератури

Зараз моєму хлопчику — один рік і 9 місяців. Ми намагаємося давати йому більше книжок, ніж іграшок. Й одного дня я подумала: стоп, а чи є книжка про міста, про те, як вони функціонують, як дітям брати участь у житті міста. Мені було цікаво, чи розповідає їм хтось у цікавій формі про те, чому важливі деякі процеси. Чому потрібно сортувати сміття, куди воно дівається, звідки у крані з’являється вода, що таке безпека в місті, хто такий мер. Я таку книгу для сина не знайшла, так з’явилася ідея написати свою. Тобто, моя дитина і робота сукупно дали мені ось таке натхнення.

Розповідаю про безхатченків та реклами на фасадах

Ця книжка — не про ідеальне місто, де все правильно і всі поводяться так, як має бути. У міста є я, тобто кожен його житель, і саме від нас залежить, яким воно буде: чистим, дружнім, безпечним, цікавим, зручним, інклюзивним, чи навпаки. Ми також можемо обирати, чи будемо пасивними спостерігачами, чи активними учасниками процесів у місті.

Дитяча книга «У міста є я!» (фото: «Книголав»)

Я розраховую, що цю книгу діти читатимуть із дорослими: з батьками, дідусями й бабусями та вчителями. У кожному розділі йдеться про поширені проблеми: запаркована машина на тротуарі, викинуте в парку сміття, байдужість людей, які проходять повз безхатченків, жахливі реклами на фасадах історичних будівель. Закликаю читача шукати такі моменти й запитувати у дорослих: «Мамо, а чому так? А ми так робимо? А може не будемо так робити?». Так діти ще змалечку почнуть звертати на це увагу.

Не книгою єдиною: інтерактиви й конкурси

Видання інтерактивне — до кожного з 13 розділів є особливе завдання. Там є, наприклад, пропозиція відстежити в будинку показники лічильника води. Це дасть змогу дітям усвідомити, скільки води сім’я споживає, це багато чи мало, як можна заощаджувати. Ще є завдання розробити пам’ятку для сусідів, як зробити будинок енергоефективним. Це стимулюватиме дітей до дій, тому що це не просто «прочитав — забув», а більше для того, щоб навчитися щось робити.

А ще кожен читач може взяти участь у конкурсах. Перший — найкращий малюнок. У книзі є практично пустий розворот, де дитина може намалювати своє місто через десять років. Ми підготували корисні призи-досліди, як от прогулянка з відомим урбаністом або можливість надрукувати на основі деяких малюнків листівку та поштову парку. Другий — це конкурс есе, де потрібно буде продовжити текст, який починається з речень: «Якщо колись я стану мером, то…», «А щоб так довго не чекати, вже сьогодні я можу…». Ми домовилися з порталом «Хмарочос», що вони надрукують найкращі роботи. У дітей буде час над цим попрацювати протягом літа.

Дитяча книга «У міста є я!» (фото: «Книголав»)

Старт продажів не за горами

Попри те, що ця книга — для дітей, я писала її доволі дорослою мовою. І вже потім ми з літредакторкою адаптовували цей текст. І хоча там є віковий показник від 6 до 12 років, але насправді вона цікава і для повнолітніх. Я ставлю себе на місце мами, яка читає з дитиною, і мені це буде цікаво. І я давала її читати дідусям і бабусям, їм також сподобалася. Дорослі казали, що вони також щось нове для себе пізнали.

Книгу проілюструвала одна з засновниць студії «Сері/граф» Анна Іваненко. У вільному продажі вона з’явиться з 15 травня. Замовити видання можна у книгарнях «Книголав» та Yakaboo за 225-250 гривень.

Читати далі

Суспільство

Як українець відновлює походами в гори ветеранів і людей з ампутацією (ВІДЕО)

Опубліковано

Вони водять в гори людей з ампутацією та безкоштовно реабілітують ветеранів у Карпатах.

Засновник проєкту – єдиний українець, який здолав Великий Гімалайський шлях!

Це ветеран зі Львова Віталий Дячук. Був поранений під час Революції Гідності.

У 2015 році пішов добровольцем на фронт.

«Ти повертаєшся і відчуваєш, що в тебе щось не то. Ти відчуваєш, що потрапив в болото», – Віталій Дячук.

Імпульсивно зібрав наплічник й пішов в гори. Там і народилась ідея допомогти іншим ветеранам.

Горотерапія є вже 5 років. За цей час реабілітували понад 700 ветеранів.

Читайте такожВолонтерський рух ОЗОН: як молодь та пенсіонери контролюють поліцію

Зазвичай походи влаштовують в українських Карпатах, проте водили й в Туреччину, Таджикистан, Грузію.

Фінансують це все добродії та небайдужі.

Нині команда збирає кошти на похід на Казбек.

Якщо хочете підтримати, то ось картка: 4731 1856 0242 2674 Дячук Віталій.

Нагадаємо, санаторій «Женева» у Трускавцях приймає на безкоштовну реабілітацію учасників бойових дій.

Як ми повідомляли раніше, вінничанин створив онлайн-сервіс для реабілітації за принципом «фізіологічного дзеркала».

Читати далі