Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Шукають авіатехніку на полях та у горах. Як працює Музей загиблих літаків на Львівщині

Опубліковано

У Львівській області відкрили унікальну місцину – Музей загиблих літаків. Ентузіасти з Західної України збираються на вихідних в експедиції, під час яких шукають залишки бойової техніки часів Другої світової війни. Сам музей знаходиться в селі Хоросно біля будинку засновника Андрія Риштуна. Чоловік самостійно опікується колекціями літаків та приймає туристів. Разом з однодумцями Андрій вже дослідив 40 місць авіакатастроф, а в музеї вже є 12 літаків та інших запчастин авіасуден.

Андрій Риштун

Андрій Риштун

Родом з Дрогобича. Працює IT-спеціалістом. Займається пошуком залишків літаків часів Другої світової війни. У 2020 році відкрив Музей загиблих літаків.

Музеї не хотіли брати рештки літаків – тоді ми відкрили свій

Я давно захоплююсь диггерством та туризмом. Всю інформацію про свої дослідження публікував на сайті Експлорер. Тоді до нас на форум прийшов дослідник Андрій Кир’янов, який розповів, що десь у Карпатах лежить літак. Мовляв, підіть і знайдіть. Ми так і зробили, після чого виклали інформацію в інтернет. Люди почали писати, що такий експонат потрібно віддати в музей. Але попри історичну цінність, музеям такий брухт не потрібний. На цьому ми не зупинили пошуки літаків. А коли вже експонатів трохи назбиралось, то я вирішив відкрити місце, де б зберігались наші знахідки і люди могли на них подивитись. Так з’явився Музей загиблих літаків.

За два роки роботи ми дослідили понад 40 місць катастроф  на територіях Львівської, Волинської, Тернопільської, Івано-Франківської, Рівненської та Закарпатської областей.  У музеї маємо вже 12 літаків, які “загинули” під час Другої світової війни.

Ми шукаємо ті експонати, які зацікавлять людей. Бо це не просто музей літаків, це музей історії. У нас є різні експонати – двигуни, обладнання, частини фюзеляжу та інші елементи авіатехніки Німеччини, СРСР, США, Польщі. Людям дуже цікаво дізнаватись історію своєї країни, а також про те, як відбуваються наші експедиції.

На стендах розміщено знайдені деталі по яких встановлюють тип літака

Відтоді, коли ми знайшли перший літак, для мене це стало частиною життя. Звичайно, це не основна зайнятість, але музею та пошукам я присвячую кожні вихідні. А разом зі мною і небайдужі ентузіасти.

Перший літак і найулюбленіша знахідка

Перший літак ми знайшли біля гори Яйко-Ілемське в Івано-Франківській області. Це був німецький бомбардувальник Junkers-88, розроблений у 1930-х роках. У той період це мав стати один з найбільш універсальних бойових літаків війни, адже був дуже швидким.

Однією з найулюбленіших моїх знахідок став літак Boston А-20, який, ймовірно, перевозив зброю. Його збили воїни УПА, обстрілявши з кулемета MG-42, внаслідок чого літак загорівся, впав і вибухнув. Усі члени екіпажу загинули. Навіть команда НКВС у 1945 році не змогла його знайти. Існує багато легенд про те, що воїни УПА могли збити радянську і німецьку техніку. Але дуже мало підтверджених випадків. Boston А-20 – унікальна знахідка, яка доводить, що воїни УПА не тільки ховались по лісах, а й змогли збивати потужну техніку ворогів. І це круто.

Читайте також: Де провести вихідні? Ви точно не чули про ці 7 місць поблизу Львова

Наш музей є таким символом примирення. Біля входу у нас є модель, яка злютована з деталей знайдених літаків – Ju-52, Ju-88, He-111, Fw-190, Міг-3, Іл-2, Сб, Дб-3а, Бостон-А20, Аерокобра-Р39 , Як-9 , Іл-4. Колись ці літаки були головною зброєю на війні. А тепер від них залишились лише уламки. Музей зацікавив дуже багатьох людей. Нам навіть надсилають деталі літаків, які люди десь знайшли.

Такий символ примирення, який зроблено з реальних частин дванадцяти загиблих літаків, розміщено біля музею

От нещодавно ми отримали колесо від раритетного румунського літака IAR 80. Воно лежало на дні Чорного моря, а потім його знайшли аквалангісти.  І це насправді унікальна знахідка, адже це єдине колесо від літака у світі, яке збереглось з 1939 року. Навіть науковці були здивовані.

Як відбувається пошук загиблих літаків?

Дуже часто про місця знаходження загиблих літаків нам повідомляють місцеві жителі. Мовляв, от у мене біля будинку алюміній лежав, приїжджайте. Хтось випадково знаходить, а хтось шукає монетки і натрапляє на деталі літака.

Ми збираємось у вихідні дні, бо пошук літаків – це хобі. Десь 10-15 осіб списуються в чаті і вирішують, куди поїдуть. Це не багато людей, адже роботи чимало. Одні проводять дослідження спогадів місцевих, одні копають, одні ходять з металодетектором, адже дрібні деталі літаків не так легко знайти. Так ми викопуємо знахідку і веземо додому, де відмиваємо і розглядаємо якісь характерні написи чи деталі.

Після цього викладаємо фото в інтернет. У нас є окрема група у Фейсбуці, де люди допомагають ідентифікувати нашу знахідку – яка модель, якого року, імена екіпажу. Останні дані знайти найскладніше. Коли ми дізнаємось, який саме це літак, то зв’язуємось, наприклад, з німецькою стороною, і вони вже можуть допомогти. Радянських пілотів ідентифікувати значно важче, бо у ті часи вони не вели такої детальної документації. Тому до наших днів даних майже не залишилось.

Кожні вихідні команда з 10-15 людей збирається на пошуки загиблих літаків
Розпізнати, що наша знахідна є літаком легко – заклепки та алюміній, з якого не виготовляли ні автомобілі, ні трактори. А якщо вже знайшли авіаційні деталі, то десь поруч будуть й інші.

Як я вже казав, часто про місцеперебування загиблих літаків нам повідомляють місцеві. Наприклад, один з наших експонатів – Junkers-88. За наводками місцевих жителів ми знайшли лише одну деталь. Потім почали їздити сусідніми селами і шукати інші залишки. Цікаво, що всюди люди казали, що цей літак впав саме у них. Дуже багато часу витратили на пошуки, але знайшли. Крім того, побачили деталь від трактора. Але згодом дізнались, що то була капсуль від касетної бомби. Дуже дивна знахідка, адже під час падіння літака ці бомби вибухнули б. Ми зібрали дані і дізнались, що літак під час падіння встиг скинути бомби.

За роки наших пошуків, ми вже багато разів “обпікались” через слова місцевих. Тому тепер, якщо хтось знає про місце падіння літака, просимо показати хоча б якусь деталь чи шматочок алюмінію. А вже тоді вирушаємо на пошуки.

Люди хотіли, щоб існував такий музей

Музей загиблих літаків розташований у селі Хоросно, неподалік від мого будинку. Це дуже зручно. Ідея побудувати музей виникла одразу ж після першого знайденого літака коло гори Яйко-Ілемське. І це не моя ідея. Люди писали в коментарях, що було б добре зібрати всі знахідки в одному місці. А  точкою відліку є літак HE-111, причиною його падіння став снігопад.  Ми по крихтах збирали інформацію і навіть змогли встановити екіпаж – найстаршому пілоту було лише 25 років. Також знайшли багато деталей – і жетон пілота, і генератор, і елементи шасі, і деталі двигуна, і навіть підошви зі взуття.

Читайте також: Як карпатська бабуся зробила з хати музей-готель і заманює іноземців

Після цієї знахідки я заявив, що відкривається музей. Я давно хотів мати в себе коло будинку купол. Це якось дуже футуристично, по космічному. А тут трапилася така гарна нагода як музей. То ж я нею і скористався.

Так виглядає купольний Музей загиблих літаків

Сьогодні музей відкритий для відвідувачів на вихідних. Кожен охочий може подивитись на знайдені літаки та деталі від них. Всі відомості відвідувачі можуть дізнатись, зісканувавши QR-код. В окремій шафі зберігаються предмети, які не пов’язані безпосередньо з представленими літаками. Це, наприклад, кріплення від парашута, німецька військова нагорода – хрест, який знайшли у річці. Я мрію, що скоро у нашому музеї з’явиться цілий літак часів Другої світової війни. Але знайти такий майже нереально. 

Ми випустили книгу, у якій описали всі наші пошуки. Це насправді дуже цікаві історії, адже кожна наша експедиція незабутня, сповнена пригод та розслідувань. Ми по частинах знаходимо не тільки літаки, а і їх історію.

Нещодавно ми створили  ГО ” Пошук літаків в Україні “, довгий час від просто хобі до більш серйозних справ вже пройдено. Це дає можливість більш цивілізовано та на правовій основі проводити пошуки та дослідження.

Суспільство

Асистенти вчителя та ресурсна кімната: як в Україні працює інклюзивна освіта під час війни

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.
Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.

Ці історії можуть стати прикладом для держави та волонтерів, аби виробити системні рішення для людей, життя та тіло яких змінилося внаслідок війни.

«Ми були в окупації, в оточенні. У цей час дитина пережила дуже багато страхів», – ділиться мама 8-річного Всеволода. Такий досвід негативно вплинув на психіку дитини: хлопчик перестав комунікувати з людьми, почав погано їсти та спати. Допомогу для нього батьки знайшли в інклюзивному центрі в Бучі, що на Київщині.

Під час воєнного стану в Україні відновили свою роботу більшість інклюзивно-ресурсних центрів. Там з дітьми працюють фахівці, які визначають, як на малечу вплинули травми, та знаходять шляхи для відновлення. Бучанський досвід інклюзивної освіти під час війни – у матеріалі ШоТам.

Інклюзивної освіти потребують понад 50 тисяч дітей

Попри воєнний стан, в Україні продовжують працювати спеціальні заклади освіти й інклюзивні класи. За інформацією Міносвіти, нині працюють понад 6 тисяч інклюзивних груп у дитсадках і 29,3 тисячі класів у школах, а також 690 інклюзивно-ресурсних центрів (ІРЦ).

З 2022 року в таких закладах фахівці можуть проводити комплексну оцінку дітей, які отримали психологічні травми, та в разі потреби надавати їм психолого-педагогічний супровід під час навчання.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Дитина займається у Бучанському інклюзивному центрі. Фото: ШоТам

За останні п’ять років кількість учнів, які мають особливі освітні потреби, зросла більш ніж удвічі. На кінець 2023 року особливі освітні потреби мали 11 тисяч дітей у садках,  40 тисяч школярів, а також 7 тисяч діток різного віку, які перебували на обліку в ІРЦ.

Війна не відкинула інклюзію на задній план

Один із закладів, який нині, в умовах війни, продовжує роботу з дітками, які мають особливі освітні потреби – Бучанський ліцей №3. Там навчаються ті, хто мають інтелектуальні, навчальні чи мовленнєві труднощі.

Зі школярами в класі працюють асистенти вчителя. Також для них організовують додаткові заняття: корекційні й розвиткові. У школі є практичний психолог, логопед і дефектолог, які працюють з дітьми.

інклюзивна освіта, Бучанський ліцей №3
Будівля Бучанського ліцею №3. Фото: ШоТам

Заступниця директорки Наталія Харченко розповідає, що на базі ліцею є «ресурсна кімната» – спеціально облаштоване приміщення, де проводять групові психолого-педагогічні заняття для діток з особливими освітніми потребами. Її постійно поповнюють корисними матеріалами, які потрібні для занять.

«На базі ліцею громада відкрила інклюзивно-ресурсний центр, на обліку в якому перебувають приблизно 600 дітей. Він ставить за мету надати право діткам з особливими освітніми потребами здобути якісну освіту», – каже директорка закладу Альона Комінко. Тут проводять комплексну оцінку, яка визначає освітні потреби дитини, а також надають рекомендації для закладів освіти щодо супроводу такої дитини на інклюзії надалі в її навчанні.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Дитина грається у Бучанському інклюзивному центрі. Фото: ШоТам

«Основна наша мета – якомога більшою мірою сприяти соціалізації й адаптації дітей у суспільстві й навчальних закладах, зокрема», – розповіла директорка центру.

Замкнувся в собі й перестав говорити

Чимало дітей внаслідок війни зазнали травм, що вплинули на їхнє життя, зокрема, й на освітній процес. «Ми чуємо від батьків про «відкат» у розвитку дітей, погіршення їхнього стану, – каже Альона Комінко. – Це ті виклики, які фахівці центру приймають щодня».

Вплив війни відчула на собі, зокрема, родина Костяченків. Стан здоровʼя Всеволода з початком повномасштабної війни дуже погіршився. Як каже мама хлопчика Олена, він став більш замкнутим, роздратованим, перестав комунікувати з іншими та будь-що робити. Всеволод погано їв і спав. 

«Ми родиною виїхали з Маріуполя: були в окупації, в оточенні. У цей час дитина пережила дуже багато страхів. Нам вдалося виїхати, ніхто не постраждав фізично, але всі дуже постраждали морально. У дитини залишилося все, що вона мала – іграшки, друзі – в окупованому Маріуполі», – ділиться Олена.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Ресурсна кімната у Бучанському інклюзивному центрі. Фото: ШоТам

Впоратися з цим самотужки батьки не змогли, тому звернулися по допомогу до фахівців. Зараз Всеволод за порадою психіатра має індивідуальне навчання, тобто вчителі приходять до нього додому проводити уроки. Також він відвідує інклюзивний центр, який уже допоміг хлопчику знову заговорити з іншими. Його мама ділиться, що Всеволод усе частіше почав перемикатися з думок про минуле на те, де він зараз і що має. Улюблені дні тижня Всеволода – вівторок і пʼятниця, бо саме тоді хлопчик приходить у свій улюблений центр.

Дбати про себе потрібно й дітям, і дорослим

«Через війну серед дітей почастішали випадки заїкань, погіршилася памʼять, зросла тривожність», – ділиться шкільна психологиня Ольга Ващенко. Каже, це почалося після переходу дітей на дистанційне навчання. Вдома з батьками такі діти можуть розмовляти й поводитися нормально, та щойно буде потреба виступити перед усім класом і вчителем, зʼявляться проблеми, яких раніше не було.

Ольга Ващенко
Дитяча психологиня Бучанського ліцею №3 Ольга Ващенко. Фото: ШоТам

Психологиня радить батькам дітей, які повертаються на навчання після травм, обовʼязково поговорити на тему безпеки, щоб школярі не боялися. Діткам, зокрема, слід розповісти, що в навчальному закладі є укриття, куди можна буде спуститися на випадок повітряної тривоги. Якщо страх не зникає, то варто відвести дитину до психолога.

А ще батькам варто стежити за власним психологічним станом. Згідно з результатами дослідження, опублікованого в Американському журналі психіатрії, ризики тривожних розладів, депресії та вживання психоактивних речовин були вищими в дітей тих батьків, які мали депресію, ніж у дітей тих батьків, які жили без депресії.

Альона Комінко
Директорка Бучанського інклюзивного центру Альона Комінко. Фото: ШоТам

Про це каже й директорка Бучанського інклюзивного центру Альона Комінко. Вона переконана: розвиток дітей насамперед залежить від внутрішньої стабільності дорослих, які перебувають поруч з ними. Тому дуже важливо, щоб батьки турбувалися й про себе та не боялися в разі потреби звернутися по психологічну допомогу.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Діти граються у дворі Бучанського інклюзивного центру. Фото: ШоТам

Щоб дорослі могли краще допомагати дітям, UNDP організувала тренінг з сенсорної інтеграції. 44 особи, серед яких фахівці ресурсних центрів, психологи, педагоги, логопеди та батьки дітей, які отримали травми та порушення внаслідок війни в Україні отримали нові знання як працювати та спілкуватися з такими дітками. 

Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили пілотний проєкт зубопротезування ветеранів

Опубліковано

Уряд запустив пілотний проєкт щодо зубопротезування ветеранів.

Про це повідомив прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

Зазначається, що учасники бойових дій, люди з інвалідністю внаслідок війни та інші категорії військовослужбовців зможуть безкоштовно отримати ці послуги в лікарнях, незалежно від їхньої форми власності.

Держава компенсує медзакладам витрати на лікування через Національну службу здоров’я України.

Загалом планують спрямувати на цю програму 750 млн грн, які вже закладені в державному бюджеті.

Читайте також: «Наші клієнти – люди з титановим стрижнем». Стоматолог з Краматорська перевіз свою клініку до Чернівців

Читайте також: «Військові теж бояться стоматологів». Як лікар з Одещини Анатолій Стодола рятує зуби українських бійців на передовій

Нагадаємо, у Львові подружжя стоматологів безкоштовно лікує зуби захисникам.

Фото: Урядовий портал.

Читати далі

Суспільство

Лікарню на Львівщині обладнали сонячною електростанцією

Опубліковано

У Львівській області на Бориславській центральній міській лікарні встановили сонячні панелі з системами збереження енергії. Гібридну сонячну станцію встановлено на будівлі поліклінічного та терапевтичного відділень медичного закладу.

Про це повідомили у Міністерстві охорони здоров’я України.

Зазначається, що загальна потужність станції – 30 кВт. Крім значної економії енергоносіїв, таке обладнання дозволяє накопичувати енергію і може використовуватися як резервне джерело живлення. Запас акумуляторного модуля становить 40 кВт.

Чому це важливо?

Сонячна електростанція здатна згенерувати до 25000 кВт електричної енергії на рік, що дасть можливість економити до 35% електричної енергії, необхідної для функціонування будівлі. Так, близько 160 тис. грн на рік лікарня зможе зекономити на оплаті комунальних послуг.

Сонячна станція складається з 52 фольтаічних елементів, потужністю 540 Вт кожен, інвертора, блоку управління, 8 акумуляторів місткістю по 5 кВт та системи захисту.

Читайте також: «Не підходь, не чіпай, дзвони 101»: як у громаді на Київщині місцевих навчають ризикам вибухонебезпечних предметів

Для монтажу та встановлення сонячних панелей на даху лікарні був проведений ремонт перекриття будівлі коштом місцевого бюджету. Загальна вартість перекриття даху на 750 м² склала 294 тис. грн.

Про лікарню

Центральна міська лікарня м. Борислава надає послуги з первинно-медико-санітарної допомоги та багатопрофільного амбулаторного й стаціонарного лікування. Лікарня має поліклінічне, терапевтичне, дитяче, акушерсько-гінекологічне відділення та відділення хірургічних патологій лікарні, що розташовані за різними адресами. Зараз медзаклад обслуговує населення Бориславської громади та сусідніх громад Дрогобицького району Львівської області – понад 40 тисяч осіб.

«В умовах щоденних обстрілів та атак з боку російської армії на енергетичну систему України встановлення сонячного енергетичного обладнання дозволить забезпечити безперебійну роботу лікарень за будь-яких критичних умов, у тому числі у випадку аварійних відключень електроенергії», — йдеться у повідомленні.

Нагадаємо, в Ірпені на Київщині сонячні панелі встановили у дитячому садочку.

Окрім того, на даху трамвайного депо Вінниці встановили сонячну електростанцію.

Фото: МОЗ України.

Читати далі