Суспільство
Шукають авіатехніку на полях та у горах. Як працює Музей загиблих літаків на Львівщині
У Львівській області відкрили унікальну місцину – Музей загиблих літаків. Ентузіасти з Західної України збираються на вихідних в експедиції, під час яких шукають залишки бойової техніки часів Другої світової війни. Сам музей знаходиться в селі Хоросно біля будинку засновника Андрія Риштуна. Чоловік самостійно опікується колекціями літаків та приймає туристів. Разом з однодумцями Андрій вже дослідив 40 місць авіакатастроф, а в музеї вже є 12 літаків та інших запчастин авіасуден.
Андрій Риштун
Родом з Дрогобича. Працює IT-спеціалістом. Займається пошуком залишків літаків часів Другої світової війни. У 2020 році відкрив Музей загиблих літаків.
Музеї не хотіли брати рештки літаків – тоді ми відкрили свій
Я давно захоплююсь диггерством та туризмом. Всю інформацію про свої дослідження публікував на сайті Експлорер. Тоді до нас на форум прийшов дослідник Андрій Кир’янов, який розповів, що десь у Карпатах лежить літак. Мовляв, підіть і знайдіть. Ми так і зробили, після чого виклали інформацію в інтернет. Люди почали писати, що такий експонат потрібно віддати в музей. Але попри історичну цінність, музеям такий брухт не потрібний. На цьому ми не зупинили пошуки літаків. А коли вже експонатів трохи назбиралось, то я вирішив відкрити місце, де б зберігались наші знахідки і люди могли на них подивитись. Так з’явився Музей загиблих літаків.
За два роки роботи ми дослідили понад 40 місць катастроф на територіях Львівської, Волинської, Тернопільської, Івано-Франківської, Рівненської та Закарпатської областей. У музеї маємо вже 12 літаків, які “загинули” під час Другої світової війни.
Ми шукаємо ті експонати, які зацікавлять людей. Бо це не просто музей літаків, це музей історії. У нас є різні експонати – двигуни, обладнання, частини фюзеляжу та інші елементи авіатехніки Німеччини, СРСР, США, Польщі. Людям дуже цікаво дізнаватись історію своєї країни, а також про те, як відбуваються наші експедиції.
Відтоді, коли ми знайшли перший літак, для мене це стало частиною життя. Звичайно, це не основна зайнятість, але музею та пошукам я присвячую кожні вихідні. А разом зі мною і небайдужі ентузіасти.
Перший літак і найулюбленіша знахідка
Перший літак ми знайшли біля гори Яйко-Ілемське в Івано-Франківській області. Це був німецький бомбардувальник Junkers-88, розроблений у 1930-х роках. У той період це мав стати один з найбільш універсальних бойових літаків війни, адже був дуже швидким.
Однією з найулюбленіших моїх знахідок став літак Boston А-20, який, ймовірно, перевозив зброю. Його збили воїни УПА, обстрілявши з кулемета MG-42, внаслідок чого літак загорівся, впав і вибухнув. Усі члени екіпажу загинули. Навіть команда НКВС у 1945 році не змогла його знайти. Існує багато легенд про те, що воїни УПА могли збити радянську і німецьку техніку. Але дуже мало підтверджених випадків. Boston А-20 – унікальна знахідка, яка доводить, що воїни УПА не тільки ховались по лісах, а й змогли збивати потужну техніку ворогів. І це круто.
Читайте також: Де провести вихідні? Ви точно не чули про ці 7 місць поблизу Львова
Наш музей є таким символом примирення. Біля входу у нас є модель, яка злютована з деталей знайдених літаків – Ju-52, Ju-88, He-111, Fw-190, Міг-3, Іл-2, Сб, Дб-3а, Бостон-А20, Аерокобра-Р39 , Як-9 , Іл-4. Колись ці літаки були головною зброєю на війні. А тепер від них залишились лише уламки. Музей зацікавив дуже багатьох людей. Нам навіть надсилають деталі літаків, які люди десь знайшли.
От нещодавно ми отримали колесо від раритетного румунського літака IAR 80. Воно лежало на дні Чорного моря, а потім його знайшли аквалангісти. І це насправді унікальна знахідка, адже це єдине колесо від літака у світі, яке збереглось з 1939 року. Навіть науковці були здивовані.
Як відбувається пошук загиблих літаків?
Дуже часто про місця знаходження загиблих літаків нам повідомляють місцеві жителі. Мовляв, от у мене біля будинку алюміній лежав, приїжджайте. Хтось випадково знаходить, а хтось шукає монетки і натрапляє на деталі літака.
Ми збираємось у вихідні дні, бо пошук літаків – це хобі. Десь 10-15 осіб списуються в чаті і вирішують, куди поїдуть. Це не багато людей, адже роботи чимало. Одні проводять дослідження спогадів місцевих, одні копають, одні ходять з металодетектором, адже дрібні деталі літаків не так легко знайти. Так ми викопуємо знахідку і веземо додому, де відмиваємо і розглядаємо якісь характерні написи чи деталі.
Після цього викладаємо фото в інтернет. У нас є окрема група у Фейсбуці, де люди допомагають ідентифікувати нашу знахідку – яка модель, якого року, імена екіпажу. Останні дані знайти найскладніше. Коли ми дізнаємось, який саме це літак, то зв’язуємось, наприклад, з німецькою стороною, і вони вже можуть допомогти. Радянських пілотів ідентифікувати значно важче, бо у ті часи вони не вели такої детальної документації. Тому до наших днів даних майже не залишилось.
Розпізнати, що наша знахідна є літаком легко – заклепки та алюміній, з якого не виготовляли ні автомобілі, ні трактори. А якщо вже знайшли авіаційні деталі, то десь поруч будуть й інші.
Як я вже казав, часто про місцеперебування загиблих літаків нам повідомляють місцеві. Наприклад, один з наших експонатів – Junkers-88. За наводками місцевих жителів ми знайшли лише одну деталь. Потім почали їздити сусідніми селами і шукати інші залишки. Цікаво, що всюди люди казали, що цей літак впав саме у них. Дуже багато часу витратили на пошуки, але знайшли. Крім того, побачили деталь від трактора. Але згодом дізнались, що то була капсуль від касетної бомби. Дуже дивна знахідка, адже під час падіння літака ці бомби вибухнули б. Ми зібрали дані і дізнались, що літак під час падіння встиг скинути бомби.
За роки наших пошуків, ми вже багато разів “обпікались” через слова місцевих. Тому тепер, якщо хтось знає про місце падіння літака, просимо показати хоча б якусь деталь чи шматочок алюмінію. А вже тоді вирушаємо на пошуки.
Люди хотіли, щоб існував такий музей
Музей загиблих літаків розташований у селі Хоросно, неподалік від мого будинку. Це дуже зручно. Ідея побудувати музей виникла одразу ж після першого знайденого літака коло гори Яйко-Ілемське. І це не моя ідея. Люди писали в коментарях, що було б добре зібрати всі знахідки в одному місці. А точкою відліку є літак HE-111, причиною його падіння став снігопад. Ми по крихтах збирали інформацію і навіть змогли встановити екіпаж – найстаршому пілоту було лише 25 років. Також знайшли багато деталей – і жетон пілота, і генератор, і елементи шасі, і деталі двигуна, і навіть підошви зі взуття.
Читайте також: Як карпатська бабуся зробила з хати музей-готель і заманює іноземців
Після цієї знахідки я заявив, що відкривається музей. Я давно хотів мати в себе коло будинку купол. Це якось дуже футуристично, по космічному. А тут трапилася така гарна нагода як музей. То ж я нею і скористався.
Сьогодні музей відкритий для відвідувачів на вихідних. Кожен охочий може подивитись на знайдені літаки та деталі від них. Всі відомості відвідувачі можуть дізнатись, зісканувавши QR-код. В окремій шафі зберігаються предмети, які не пов’язані безпосередньо з представленими літаками. Це, наприклад, кріплення від парашута, німецька військова нагорода – хрест, який знайшли у річці. Я мрію, що скоро у нашому музеї з’явиться цілий літак часів Другої світової війни. Але знайти такий майже нереально.
Ми випустили книгу, у якій описали всі наші пошуки. Це насправді дуже цікаві історії, адже кожна наша експедиція незабутня, сповнена пригод та розслідувань. Ми по частинах знаходимо не тільки літаки, а і їх історію.
Нещодавно ми створили ГО ” Пошук літаків в Україні “, довгий час від просто хобі до більш серйозних справ вже пройдено. Це дає можливість більш цивілізовано та на правовій основі проводити пошуки та дослідження.
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
