Шеф-кухар повернувся зі Швеції до України й готує для військових на фронті.
«Я якось відчув, що — ну все… Я — чоловік, маю піти на фронт», — каже Олександр.
Історія Олександра
У 128-й бригаді тероборони Олександр служить уже третій рік. Сам він з Дніпра. 3 дитинства прагнув стати професійним кухарем, як старший брат і тітка. І йому це вдалося. Спершу він готував в Україні, а потім — за кордоном. Чоловік працював у відомих ресторанах Німеччини та Польщі, а останні 5 років — у Швеції.
«Останнє моє місце роботи — це було Оре. Це було на кордоні з Норвегією, зі шведської сторони в горах.»
Дізнавшись про російське вторгнення, Олександр вирішив їхати в Україну. Вдома в Дніпрі пішов у військкомат, але там почув відмову, бо не мав військового досвіду. Тож добровольцем долучився до місцевої ТРО. Уже в квітні 2022 його бригада воювала на Донеччині.
На фронті в чоловіка немає професійної кухні, та щоб смачно готувати, вистачає звичайної плити. Для захисників він робить домашню їжу: борщ, козацький плов, каші, мʼясо та салати. Час від часу частує побратимів і гостей вишуканими стравами з ресторанною подачею.
Готує Олександр тричі на день. Щоб бійці смачно поснідали, прокидається о 6 ранку. Куховарить для цілого підрозділу. Якщо в меню борщ — його має бути зо 20 літрів. Багато потрібно кожної страви — з цим кухарю допомагає товариш. Та найбільша підтримка захисника чекає на нього вдома — дружина та донька. Після служби в армії захисник мріє відкрити власний ресторан сучасної української кухні.
«Я хочу інтерпретувати старовинні українські страви на новий лад.»
