«Усе своє життя я присвятила боротьбі за права людей з інвалідністю», — каже голова громадської організації «Жінки та діти з інвалідністю Північного Донбасу» Надія Поламарчук.
Раніше в Богородчанській громаді на Франківщині дорослі та діти з інвалідністю, які потребували реабілітації, їздили для цього в обласний центр. Так було до минулої весни, поки Надія не відкрила в селищі Богородчани безкоштовний реабілітаційний центр із сучасним обладнанням і фахівцями.
Для #ШОТАМ жінка розповіла, навіщо в малих громадах потрібні такі центри.
Розуміє інших, бо сама має інвалідність
Надія Поламарчук понад 20 років очолює громадську організацію «Жінки та діти з інвалідністю Північного Донбасу». У 2007 році ця організація заснувала в рідному Краматорську Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Донбас», якого кілька років добивалася від місцевої влади. Його очолила Світлана Фоміна — донька Надії Поламарчук.
Для Надії дуже важливо допомагати людям з інвалідністю, адже вона й сама має порушення опорно-рухового апарату через поліомієліт, яким перехворіла в дитинстві.
«Я не ходила в садок — відвідувала спецшколу, а потім мама домовилася, щоб мене привозили в звичайну. Ми жили у Львові, а потім батькам порадили відвезти мене на лікування до Слов’янського курорту. Тоді мені стало краще, і я почала ходити за допомогою ортезів»,
— каже Надія.
У 2021 році Надія Поламарчук отримала звання «Почесний громадянин Краматорська» та нагрудний знак за вклад у безбар’єрність міста та допомогу людям з інвалідністю.
Жінка організовувала в Краматорську конкурси краси для людей з інвалідністю, заснувала й очолювала інклюзивне підприємство, створювала соціальні таксі, а також допомагала людям з інвалідністю проходити реабілітацію на місцевих курортах.
У 2014, коли почалася війна, Надія та її організація допомогли евакуюватися з Донеччини до Одеси понад трьом тисячам людей з інвалідністю.
Читайте також: Небайдужі мешканці завдяки активній лідерці. Як Мамаївську громаду зробили інклюзивною та створили сучасний шелтер
А з початком повномасштабної війни у 2022 році організація «Жінки та діти з інвалідністю Північного Донбасу» та центр реабілітації «Донбас» евакуювалися з Краматорська та шукали собі нове місце для роботи.
З нової сторінки на Прикарпатті
Після довгих пошуків вони потрапили до Івано-Франківська, де міська влада виділила приміщення для роботи. Тут зробили ремонт і розпочали роботу в оновленому закладі «Донбас-Прикарпаття». Сюди на реабілітацію привозили своїх дітей жителі не лише міста, але й громад з області.
Багато відвідувачів було з Богородчанської громади, а ще їхня місцева влада запросила громадську організацію приїжджати в Богородчани, аби допомагати людям з реабілітацією в самому селищі. Згодом для фахівців виділили автобус, щоб вони щодня приїжджали в громаду, а також приміщення з пандусами та доступними санвузлами, де вони приймали відвідувачів.
«Щодня наша команда виїжджала в громаду, де робила людям лікувальні масажі та займалася з ними оздоровчою фізкультурою. Приїжджали педіатр, фізіотерапевт та ортопед, які оглядали людей та призначали їм процедури»,
— каже Світлана Фоміна.
Однією з тих, хто хотів, аби і в Богородчанській громаді був свій центр реабілітації, була Людмила Вакалюк. Вона очолює місцеву громадську організацію «Світла Надія», яка об’єднує матерів дітей з інвалідністю. А ще жінка виховує доньку, в якої дитячий церебральний параліч. Раніше Людмила возила доньку на реабілітацію до Івано-Франківська в центр «Донбас-Прикарпаття».
«Ми живемо в Богородчанах, тому проходити реабілітацію на місці зручно через економію часу та коштів. А ще донька навчалася в школі, тому відвідувала уроки та отримувала реабілітаційні послуги, в нас не було пропусків чи накладок»,
— каже Людмила.
Після відкриття реабілітаційного центру в Богородчанах Людмила з донькою приходили на фізичну реабілітацію, масажі, лікувальну фізкультуру та ерготерапію.
«Після кожного курсу реабілітації я бачу покращення стану доньки, тому обов’язково будемо відвідувати заняття з осені»,
— каже Людмила Вакалюк.
Міжнародні донори виділили сучасне обладнання для реабілітації
Обладнання для реабілітаційного центру надав Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зокрема, тренажер для відновлення верхніх кінцівок і медичні сходи та бруси для тих, хто знову вчиться ходити. Також медичне ліжко з функцією відкидання, аби було зручно пересаджувати пацієнтів, велотренажер для розминки м’язів та реабілітаційний стіл, який використовують на заняттях з відновлення моторики пальців.
Надія Поламарчук ділиться, що без міжнародних донорів було б дуже складно:
«Якби не Проєкт USAID “ГОВЕРЛА”, то в нас просто б нічого не вийшло на новому місці, адже він забезпечив нас усім необхідним обладнанням і препаратами для роботи».
А Світлана Фоміна каже, що Проєкт USAID «ГОВЕРЛА» допоміг фахівцям відвідати громади Львівської та Закарпатської області та розповісти про його послуги. Завдяки цій промоції нині центр відвідує понад 200 людей з інвалідністю.
«Завдяки цьому люди з інших громад дізналися про нас і приїжджали на безкоштовну реабілітацію. А зараз на черзі до нашого центру перебувають 204 людини, серед яких найбільше дітей»,
— розповідає жінка.
«Хочемо зробити доступними більше міст»
Надія Поламарчук ділиться, що її місія — дбати про людей з інвалідністю та забезпечувати для них відповідні умови, де б вона не була. Тому нещодавно організація «Жінки та діти з інвалідністю Північного Донбасу» відкрила ще один центр реабілітації в Угринові, що поблизу Івано-Франківська.
А також додає, що робота організації зараз дуже актуальна, адже з фронту повертаються багато поранених захисників та захисниць.
«Ми прагнемо підтримувати ветеранів, поліпшувати інклюзію та працювати на здоров’я нації, бо багатьом зараз потрібна фізична та психологічна допомога»,
— каже Світлана.
Читайте також: В Україні запрацював чатбот для пошуку безбар’єрних локацій
Нещодавно жінка їздила на кріслі колісному з мером Івано-Франківська Русланом Марцінківим, аби перевірити інфраструктуру міста на доступність для людей з інвалідністю.
«Хочемо зробити міста доступними, щоб люди, які повертаються з фронту, не відчували бар’єрів для себе. Щоб у всіх був доступ до освіти, медицини, громадських об’єктів, і щоб люди з інвалідністю без проблем могли потрапити туди, куди їм потрібно»,
— підсумовує Надія Поламарчук.
