#ШОТАМ запускає атлас екологічних проблем Донбасу та способів їхнього вирішення “Cxiд Ekomap”. На мапі зібрані екологічні проблеми регіону – забруднення повітря та річок, сміттєзвалища, лісові пожежі, тліючі терикони та інші. Завдяки інтерактивному атласу можна дізнатися детальну інформацію про проблему, а також інструменти та методи, необхідні для її вирішення, які пропонують науковці. Перший крок до розв’язання проблеми – розуміння її масштабності. І головна мета “Cxiд Ekomap” – розпочати діалог про вирішення екологічних проблем шляхом збору даних і допомоги тим, хто працює з питаннями екології Донбасу. Перелік на мапі є ще неповний, тому кожен із вас може долучитися до її наповнення та сприяти розв’язанню проблеми.
Одна з причин, чому жити поблизу шахт є небезпечним, — це тління териконів. Коли вони горять, то відбуваються викиди парникового газу, які шкодять здоров’ю людей та впливають на зміни клімату. Еколог Олег Улицький розповів нам, що фактично тоді в атмосферу потрапляють шкідливі речовини, і зупинити це може лише рекультивація земель. А Костянтин Криницький поділився тим, як організація «Екодія» експертно допомагає громадам Донеччини, які страждають від горіння териконів.
Олег Улицький
Доктор геологічних наук, доцент, темою вугільних шахт займається з 1980-х років. Спеціалізується на екологічних питаннях. Директор Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління, професор кафедри «Екологічна безпека»
У держави немає коштів, щоб вивчати терикони
Якщо говорити про терикони, то варто уявляти собі певний наступ порожньої породи. Він утворюється у момент, коли видобувають вугілля. Виглядають вони як пагорби конусоподібної або пласкої форми. Якщо вугілля — це товар, то терикони — це всього лиш пуста порода. Звичайно, за технологією видобутку в інших країнах цю породу закладають у вироблений простір. Але це досить недешеве задоволення. Оскільки в Україні вже майже 200 років видобувають вугілля, то, звісно, виникли великі площі під порожні відвали. На Донбасі, зокрема, свого часу була понад тисяча шахт.
Більша кількість териконів залишилася на непідконтрольній території Донбасу, адже там більш як 90 шахт. Натомість в управлінні Міністерства енергетики та вугільної промисловості зараз є 35 шахт. Серед вугільних підприємств залишилися, зокрема, «Лисичанськвугілля» та «Первомайськвугілля», які обслуговують чотири шахти. Ще залишилися шахта імені Г. Г. Капустіна, «Новодружеська» і «Привільнянська».
Загалом зараз на Донбасі є 104 терикони: з них 27 діють і 77 не діють. Із загальної кількості 9 териконів зараз горять. Це звичайна для них подія, виходячи з хімічного складу пустих порід. Горіння виникає внаслідок взаємодії з киснем, де є сірка і багато інших хімічних речовин. Фактично відбувається самозаймання. Дуже важливо у такі моменти стежити за териконами, вивчати їхній температурний режим і не допускати поширення площ займання. Раніше на підприємствах вугільної галузі були спеціальні структурні підрозділи, які займалися рекультивацією порожніх порід. Зараз же стан цієї сфери є дуже складним, коштів не вистачає навіть на зарплати. Тому трішки не до того.
Жити біля териконів — небезпечно для здоров’я
Терикони призводять до погіршення екологічної ситуації поблизу місць розташування. І найстрашніше, що суспільство вже звикло до таких проблем. Взагалі історично так склалося, що шахти розташовані поблизу міст. Раніше ніхто не звертав уваги, де розміщений його будинок. Це вже після подій у Чорнобилі люди почали дізнаватися, а що ж відбувається навколо території розташування шахт. І насправді на цих териконах відбувається багато небезпечних хімічних реакцій. А коли ці породи горять, то утворюються гази, які викидаються на поверхню. І ми, власне, змушені ними дихати.
Хімія з тих газів після атмосферних опадів потрапляє у воду — в поверхневі стоки, на городи. Все це розповсюджується на значні території. Всі знають, що професія шахтаря — дуже небезпечна, і більшість з них мають професійні хвороби — наприклад, силікоз (захворювання легень). Така вже специфіка роботи. Й от навколо шахт, де розташовані житлові будівлі, громадяни також мають ризик отримати такі ж хвороби, адже теж вдихають це повітря.
Шахти намагаються закрити вже 15 років
В останні роки вже немає центрів з медичних проблем шахтарів. В Україні проводять профілакторії, наглядають за працівниками шахт, але якісні та кількісні показники вже ніхто не відстежує. Специфіка цієї роботи належить Міненерго. Але зараз у нас інша ситуація — економічна. У кінці 1990-х років держава розробила програму з закриття вугільних шахт. Переважно це було пов’язано з їхньою збитковістю. Собівартість вугілля була досить високою, але реалізувати продукт ставало все складніше. Держава закупляла вугілля у своїх же шахтарів за мізерні гроші.
З 1996 року під закриття підпали 168 вугільних підприємств по Україні. Зараз більшість із них так і залишилися на місці, ліквідаційні роботи до кінця не завершені. Планувалося, що на місці териконів, що горять, проведуть рекультивацію. Однак лише 10% з того, що вже зробили, мало екологічний напрямок, на жаль. І все ж до 2025 року в Україні мають закрити всі шахти, згідно з постановою уряду.
Місця териконів можна перетворити на парки
На територіях териконів терміново потрібно розпочати рекультивацію. Фактично фахівці повинні зменшити висоту порід, нанести родючий шар, озеленити територію. Таким чином терикони приведуть у безпечний стан. Але важливо розуміти, що біля них потрібно створити санітарно-захисну зону. Якщо висота була 100 метрів, то, згідно з нормативами, її мають понизити до 40. А внаслідок цього відбудеться розширення площ, тож потрібно буде відселяти кудись людей, які проживають поруч.
Після того, як на територіях териконів проведуть рекультивацію, можна думати, як використовувати ці землі далі. Там можна розмістити все що завгодно, наприклад, облаштувати парки. В Англії та Німеччині є багато прикладів того, як на місці порожніх порід потім оселилися люди. Для нашої країни це теж реально, якщо буде фінансування.
Торік на замовлення Департаменту екології та природних ресурсів Донецької облдержадміністрації ми робили дослідження про те, як можна буде використовувати цей порожній відвал. Але це більше стосувалося технології перероблення їх на будівельні матеріали й використання при будівництві дорожніх каркасів. Терикони мають багато мікроелементів, які можна вилучати й використовувати як стратегічну сировину. Нашу роботу погодили в облраді, але як усе це реалізувати, вже інше питання. Для цього, знову ж таки, потрібні кошти.
Костянтин Криницький
керівник відділу енергетики громадської організації «Екодія». Останні 5 років займається темою екології вугільних регіонів та питанням поступової відмови від використання вугілля
Питаннями зміни клімату опікуємося вже четвертий рік
Екологічну організацію «Екодія» у березні 2017 року створили експерти, які опікуються питаннями охорони навколишнього середовища. У нашому складі — майже 30 людей. Є відділ, який займається кліматичною політикою України та світу. Також є відділ енергетики, яким я керую. Там ми вивчаємо трансформацію вугільних територій, відмову від вугілля, відновлювальні джерела енергії та енергоефективність. А ще є окремий відділ, де займаються питаннями екологізації промисловості. Фахівці досліджують шкоду від аграрного виробництва на клімат і забруднення повітря. Ми займаємось широким спектром питань, але всі вони звужуються на боротьбі зі змінами клімату.
В організації ми, зокрема, переймаємося питанням трансформації вугільних територій, тобто працюємо конкретно на місцях Донеччини з дев’ятьма громадами. Нам ставлять завдання дослідити, що буде відбуватися з економікою регіону, як провести економічну трансформацію. Ще запитують про захист навколишнього середовища, наприклад, що робити з тією територією, яка вже постраждала. І, власне, ми готуємо варіанти розвитку подій, надаємо експертну допомогу з цих питань.
«Прибрати» один терикон вартує кілька млн грн
Терикони — важлива для нас тема, але й досить складна. За нашими підрахунками, програма з ліквідації одного терикона буде коштувати державі декілька мільйонів гривень. Коли горить терикон, відбуваються викиди парникового газу, які впливають на зміни клімату. Фактично в атмосферу викидаються шкідливі речовини, такі як сірка, окис азоту, аміак і сірководень.
Особлива небезпека від пустих порід — для людей, які живуть поруч. За статистикою, мешканці регіонів, де є вугільна електростанція або шахта, частіше мають захворювання дихальних шляхів, серцево-судинні хвороби та нервові розлади. Під небезпекою й люди, які живуть трохи далі. Вітер може розносити з пилом суміш цих небезпечних сполук на певні відстані, а ще вони можуть потрапляти в підземні води.
Ще одна проблема в перспективі — міграція людей
Повторюсь, що горіння териконів — одна з причин зміни клімату, яку ми зараз вивчаємо. Вчені кажуть що якщо у найближчі 30 років терикони продовжать горіти й виділяти парникові гази CO2, то ситуація буде ще гіршою. Паралельно з цим буде погіршуватися і здоров’ям населення. Це вплине на розвиток різних хвороб у людей та на кількість передчасних смертей.
Зараз ми якраз готуємо дослідження про вплив спалювання вугілля на населення, який презентуємо 8 вересня. Ми підрахуємо показник передчасних смертей і кількість хвороб у людей. Вже зараз можу сказати, що якщо ми будемо мати ситуацію, коли постійно в регіоні довкола цих териконів буде погіршуватись атмосфера повітря, то люди почнуть мігрувати до інших регіонів. А це, своєю чергою, почне створювати навантаження на соціальну сферу конкретних міст.
Були терикони, а став гірськолижний курорт
Терикони, які горять, банально потрібно погасити. Це коштує багато грошей, але їх дійсно вартує виділити. Класичний варіант, що можна зробити з порожніми породами, — рекультивувати їх. Німеччина закриває свої вугільні шахти вже останні 60 років. Держава поставила собі ціль відмовитися від вугілля до 2038 року. У них вже є величезний досвід успішної рекультивації. Один із них — перенесення рослин на ці відвали. Зрозуміло, що не всі вони можуть прижитися. Для цього потрібно попередньо проводити дослідження і формувати перелік рослин, які приживаються.
Також досвід Чехії та Польщі показує, що на місці рекультивації можна створити цілу зону відпочинку — мініпарк на териконі або поряд з ним. А в тій же Німеччині створили цілий гірськолижний спуск, насипавши штучного і природного снігу. А ще терикони можуть стати експонатами в музеї вугільної промисловості, який можна відкрити на місці колишніх шахт. Тут потрібна національна стратегія, щоб питання териконів розв’язувалися не одинично, а масово.
Люди все ще бояться закриття шахт
Ми екологічна організація і дивимося на процеси відмови від вугілля з точки зору зменшення викидів парникових газів. Але водночас розуміємо, що на Донбасі є міста, які будувалися навколо шахт. І якщо цю шахту закрити, це буде величезним ударом по економіці. Тому оминати це питання складно, і ми його постійно підіймаємо у своїх дослідженнях. Дивимося на екологічні проблеми ще з точок зору економіки та енергетики конкретних територій.
Читайте також: Снаряди вбивають ґрунт. Як на Донбасі відновлюють дику природу після впливу війни
Ми регулярно проводимо різні дослідження. Нещодавно порівнювали економічні наслідки двох різних сценаріїв розвитку енергетичного сектору, один із яких передбачає поступову відмову від використання вугілля для виробництва електроенергії до 2030 року. А торік ми проводили соціологічне дослідження «Майбутнє справедливої трансформації в Україні: сприйняття в шахтарських містечках», у межах якого опитували мешканців вугільних регіонів Донбасу. Респонденти занепокоєні тим, що шахти можуть бути закриті у найближчому майбутньому. Головна причина хвилювання — шахти залишаються головним наповнювачем міського бюджету.
Зараз ми вивчаємо питання про те, які конкретні проєкти можна робити в Україні з териконами. Тому що кожне місто — індивідуальне, і порожні породи відрізняються в одному місці від іншого і за структурою, і за тим, горять вони чи ні. Будемо продовжувати розглядати цю проблему з різних боків, намагаючись запропонувати кожній конкретній громаді окреме рішення.
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
