Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Сам у полі – воїн. Як один активіст змусив заговорити українською топчиновників та міжнародні компанії? Інтерв’ю зі Святославом Літинським

Опубліковано

На його рахунку вже 11 років боротьби за українську мову та понад 50 успішних судових позовів проти порушників закону. Активіст Святослав Літинський першим отримав внутрішній паспорт без російськомовної сторінки, змусив міжнародні компанії ввозити електронну техніку з українським маркуванням, а топчиновників – публічно говорити державною. 

Про шлях від «побутового» активізму до судових перемог над МВС та «міграційною», розвиток державної мови та українізацію посадовців Святослав розповів команді ШоТам.

Святослав Літинський

громадський активіст, захисник української мови, програміст та доктор філософії 

Моя боротьба почалася ще на побутовому рівні

За часів правління Януковича я ніби жив не в своїй країні, бо куди не глянь – скрізь була російська мова. Я розумів, що друга мова може призвести до подальшого розколу держави, до того ж не хотів мати бодай якісь зв’язки з росією. Ще за часів Другої світової війни росіяни знищили двох братів моєї бабусі, а ще двох – відправили на примусові роботи до Сибіру. Навіть родинний досвід доводив, що росія не може принести нам нічого доброго. Зрештою, про це свідчить і наша історія. 

Моя боротьба за українську почалася в 2012 році, коли хтось додав мене до фейсбук-спільноти під назвою «И так поймут». Звісно, я хутко звідти вийшов, подумавши, що це якийсь незрозумілий суржик. Але згодом мене додали туди вдруге, тож я вирішив уважніше переглянути дописи учасників. Тоді я збагнув, що у цій спільноті формувалося ядро однодумців, які декларують право громадян України отримувати будь-яку інформацію українською мовою. 

Насправді я також цим займався, але на той момент – лише з особистих мотивів. Скажімо, кожний похід до магазину був ще тим квестом, оскільки я намагався знайти товари з маркуванням державною мовою серед продукції з російськомовним пакуванням. Якщо не знаходив «своїх» товарів – принципово шукав альтернативу. Утім дещо доводилося купувати проти своєї волі.

Почав діяти всупереч тиску на українську мову

У тому ж 2012 році було прийнято Закон України «Про засади державної мовної політики», який по факту був спрямований на зменшення використання державної мови і дозволяв містам та областям проголосувати за використання «регіональної мови» замість українською. 

Закон розширював використання регіональних мов, якщо кількість носіїв сягала бодай 10 % від населення регіону, а в окремих випадках – навіть менше. Цим охоче скористалися Харківська, Одеська, Дніпропетровська, Миколаївська області та декілька сіл на Закарпатті. 

Це було протизаконно та суперечило Конституції. Але в цьому законі було вказано, що державна мова України є обов’язковою під час маркування товарів. Я вирішив діяти всупереч тиску на українську. А коли ти налаштовуєшся на боротьбу – привід діяти знаходиться сам по собі. 

Електронна техніка «заговорила» українською 

У 2012 році ми з дружиною переїжджали в нову квартиру і замовили через інтернет-магазин пральну машину. Вантажники її розпакували, і я помітив надписи російською мовою. 

Після цього зателефонував виробнику й продавцю та попросив якось виправити цей недолік, адже інформація на товарі подана всупереч закону. За пралку гроші мені повернули, але глобально цю проблему не вирішили. Тому я подав позов проти компанії Samsung Electronics Ukraine та звинуватив їх у незаконному постачанні пральних машин на територію України.

Судова тяганина з компанією “Самсунг Електронікс Україна”, а потім і “Самсунг Електронікс Україна Компані” тривала півтора року, оскільки перша фірма ніби не була ніяк пов’язана із Samsung. У своєму рішенні судді не задовольнили мій позов, але визнали, що відсутність маркування товару державною мовою не відповідає законодавству. 

За пів року після цього Samsung почав ввозити пральні машини з українським маркуванням і навіть запустив рекламу у вигляді синьої позначки з написом: «Я розмовляю українською». 

Дійшов до касації, аби в моєму паспорті не було російської мови

А якою мовою заповнений ваш паспорт? Чи задумувалися ви про це? Я – ніколи, поки завдяки журналістці Оксані Маруняк не дізнався, що друга сторінка офіційного документу заповнена… російською мовою. 

Як так вийшло? Законодавство передбачало наявність паперового документу, в якому мову для заповнення другої сторінки людина могла вибрати самостійно. Утім «завдяки» наказу колишнього міністра внутрішніх справ Захарченка (якого, до речі, зараз оголошено в розшук) ми тривалий час повинні були обов’язково мати сторінку російською мовою. Тобто була суперечність підзаконного акту до закону, який, очевидно, головніший.

Я звернувся до Державної міграційної служби щодо обміну пошкодженого паспорта. Запитав, чому мені не заповнять другу сторінку українською мовою, хоча для цього були всі законні підстави. Однак у ДМС мені відмовили, а тому знову довелося звертатися до суду. 

паспорт українською мовою

Суд визнав відмову неправомірною, але міграційна служба з цим рішенням не погодилась і пішла в апеляцію. Програла апеляцію і… знову вирішила оскаржити рішення, цього разу – у касаційному порядку. Утім ще до перемоги в апеляції ця справа набула розголосу та стала доволі публічною. До мене долучилися ще з десяток однодумців, які подали аналогічні позови в різних областях України. Зрештою за рішенням суду я отримав паспорт без російськомовних сторінок.

Вочевидь, після цього уряд зрозумів, що такий масований спротив населення вимагає конкретних дій – і затвердив новий зразок паспорта у формі пластикової картки. Тепер у документів повністю відсутня російська мова, а транслітерація імен відображається латинськими літерами. 

Пам’ятаєте, Аваков заговорив українською? Не дякуйте

Найбільшого розголосу набула справа колишнього очільника МВС Арсена Авакова, який дозволяв собі публічно розмовляти російською. У шкільній характеристиці для військкомату моя класна керівниця зазначила, що я маю «загострене почуття справедливості». Напевно, відчуваючи цю несправедливість, я вирішив боротися навіть проти таких «дріб’язкових» для тодішнього міністра речей. Адже він прямо порушував Конституцію України.

Я написав звернення до МВС з проханням надати переклад відеозаписів із виступами Авакова державною мовою. Мені відмовили, а тому я вкотре звернувся до суду. Рішення суддів – у перекладі відмовили незаконно. Звісно, у МВС з цим не погодилися та подали апеляцію. Коли журналісти запитали Авакова про цю справу, він спочатку образливо відповів, що «львів’яни бувають дурні», а потім (щоб згладити емоційну фразу) додав, що й «харків’яни теж». Тож я знову написав листа, вказавши на образу честі та гідності. Аби уникнути чергового позову, керівник пресслужби Артем Шевченко написав листа, в якому зазначив, що Аваков вважає мене розумною та самодостатньою людиною.

Апеляцію міністерства мали розглядати 9 листопада – у День української писемності та мови. Щоб уникнути вже подвійного сорому, МВС відкликало апеляційну скаргу. А після цього в соціальних мережах Авакова нарешті почали з’являтися дописи українською мовою.

Святослав Літинський змусив бізнес говорити українською

Другий суд із МВС – і друга перемога

Був ще один випадок, цього разу – за участю колишньої керівниці Нацполіції Хатії Деканоїдзе, яка на одній із робочих нарад наказала поліцейським доповідати російською, оскільки не розуміла українську. Звісно, це мене дуже обурило.

Читайте колонку Аліни Зубової: Як Одесі нав’язали чужу мову?

Я надіслав заяву з вимогою притягнути посадовицю до дисциплінарної відповідальності за використання лише іноземної (російської) мови. Усе повторилося. МВС надіслало відмову на мою заяву, а я звернувся до суду. МВС не погоджувалося з рішеннями судів аж до касації. І в касації судді підтвердили, що міністерство відмовило неправомірно. Але на той момент Деканоїдзе вже пішла з посади очільниці Національної поліції. Я не пам’ятаю, як саме вона прокоментувала той випадок, але це не має значення. Важливішим є результат: вона почала використовувати українську мову у публічних дописах. 

Регіональні мови? Це шлях до знищення держави

У лютому 2018 року за рішенням Конституційного суду використання регіональних мови було визнано незаконним та відомий закон «Ківалова-Колесніченка» скасували. Цілком логічно, що міські ради мали б скасувати й свої рішення про регіональні мови, але вони цього не зробили. 

Для мене було очевидним: якщо в Україні не буде української мови, ми перетворимося на повноцінну колонію росії. А отже, необхідно робити все можливе, аби зберегти державну мову. 

Тому я звернувся до прокуратури з вимогою скасувати неправомірні рішення про встановлення регіональних мов у Херсоні, Харкові, Дніпрі, Одесі, Харківській, Закарпатській, Чернівецькій та Донецькій областях. Міська рада Харкова найзапекліше відстоює російську мову – вже програла навіть касацію. Але ще не скасували своє рішення.

активіст Святослав Літинський

Мовний омбудсмен полегшив мою роботу, звільнивши час для волонтерства

Росіяни не розуміють українську з простої причини – їм ніхто її не насаджував. Натомість українцям упродовж всієї історії намагалися нав’язати російську. Першим позитивним кроком у державній політиці стало ухвалення закону про забезпечення функціонування української мови як державної. 

У нас нарешті з’явився Уповноважений із захисту державної мови, який контролює дотримання мовного закону. Яскравий приклад: на мера Харкова було накладено штраф за надання інформації іноземною мовою під час публічних виступів. Власне, завдяки цьому у мене поменшало роботи, оскільки цим нарешті займаються на офіційному рівні.

До речі, на посаду мовного омбудсмена висували й мене, але уряд схвалив кандидатуру Тараса Кременя. І я радий. Він поміркований та системний, тоді як я – більш емоційний. Тому сьогодні я здебільшого приділяю увагу волонтерству та допомагаю ЗСУ. Разом із волонтерами ми передали на фронт вже понад 300 автомобілів.

українською будь ласка

Щось не подобається? Вийдіть за межі дискусій на кухні

Наразі все ще залишається проблема, яку створюють самі чиновники, порушуючи чинне законодавство. Наприклад, голова Миколаївської ОВА Віталій Кім час від часу надає офіційну інформацію російською. Але ж якщо ти працюєш на державу, то просто зобов’язаний всю публічну інформацію надавати українською мовою. Це вигадав не я, так написано в Конституції.

У приватній розмові ви може спілкуватися будь-якою мовою – за це вас ніхто не буде засуджувати. Але зміцнити українську ми зможемо лише шляхом публічного її використання: у крамницях, у державних установах, під час публічних виступів тощо. Будь-який чиновник зобов’язаний обслуговувати мої державні інтереси українською. 

Зрештою, потрібно розуміти, що держава створена нами, а отже, лише ми маємо її підтримувати. Якщо нам щось не подобається – треба починати з себе та намагатися щось змінити. І це не лише про мову. Вам не подобається, що Кличко чи Разумков порушують правила дорожнього руху? Не варто розводити побутові дискусії на кухні. Натомість бодай напишіть про це у фейсбуці, дайте розголосу виразкам, які розростаються у нашому суспільстві. Гадаю, мій власний приклад доводить, що це працює. Боріться за свої права та зміцнюйте нашу країну.

Коментарі

Суспільство

«Земля — багатство України». Як землевпорядник з Житомирщини поповнив бюджет громади на 1,5 млн гривень

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Володимир Кальчук зростав біля землі: працював удома, орав та засівав поле з батьком, а також допомагав тому на роботі в колгоспі. У молодості чоловік пробував жити в місті, але все ж повернувся в рідне село, аби далі працювати з землею.

Майже 40 років тому Володимир почав займатися землевпорядкуванням професійно, а зараз старається, аби кожен клаптик рідної Черняхівської громади приносив прибуток у бюджет:

«Земля має приносити користь, годувати людей, але для цього на ній потрібно наполегливо працювати».

Володимир Кальчук

начальник відділу земельних ресурсів та екології Черняхівської селищної територіальної громади

Змалку звик до роботи на землі

У наш час багато молоді хотіло виїхати до міста. Я також навчався в Києві, згодом пішов служити в армію, а після неї зрозумів, що місто — це не моє.

У 1985 році прийшов працювати зоотехніком у колгосп рідного села Ксаверівка. Радянська влада хотіла відучити людей бути господарями на своїй землі, але після розпаду СРСР селяни знову відчули себе вільними. 

У 1992 році я став землевпорядником у Черняхівській сільській раді, а також займався власним полем.

Володимир Кальчук змалку привчений працювати на рідній землі. Фото: ШоТам

Тоді було складно, але ми купили пару коней і тримали корову. Коли збільшили свою територію, і коні вже не могли впоратися, придбали перший трактор, за допомогою якого обробляли землю. 

З часом до сімейної справи долучився мій син, і ми разом вирощували сою, пшеницю та кукурудзу. А з 2020 року я працюю з землею вже в органах місцевого самоврядування.

Не покинув власну землю в тяжкі часи

Коли почалася повномасштабна війна, було дуже складно розпочати весняні польові роботи, адже ми шукали солярку, де тільки могли, хоча її не було навіть на заправках. Уже навіть не зважали на її вартість — головне було засіяти поля. 

А ще в перші місяці вторгнення ми з сином щомісяця їздили в Польщу та привезли не одну  машину гуманітарної допомоги в нашу громаду.

Дехто зі знайомих покинув землю, бо не знав, що буде далі. Але ми дуже вболівали за свою справу і, попри труднощі, продовжили обробляти поля. Цьогоріч урожай був набагато кращий за попередні роки, тому земля нам віддячила.

Володимир Кальчук вважає, що земля приносить людям користь, тому продовжував працювати навіть у складні часи. Фото: ШоТам

Ми з сім’єю вклали багато коштів і сил у цю роботу. Це важливо й для держави, адже ми вирощуємо продукти та поповнюємо бюджет, який уже витрачають на потреби людей.

Тепер усі дані про землю зібрали в єдиному реєстрі

У 2023 році Черняхівська сільська рада почала  працювати з Проєктом USAID «ГОВЕРЛА». Ми склали реєстр земельних ділянок, який значно полегшив нам роботу. Звісно, ми вели облік землі й раніше, але все це було дуже хаотично: записано на різних папірцях і в табличках, довго було збирати всі дані з сільських рад.

У нас була своя база, але не настільки досконала, щоб, відкривши таблицю, можна було побачити всю інформацію про земельні ділянки в громаді — орендну плату, договори оренди та процентні ставки, а також надходження до бюджету. Завдяки фахівцям Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» за три місяці ми нарешті заповнили єдиний реєстр комунальної власності в громаді.

Володимир Кальчук з командою зміг створити єдиний реєстр землі у громаді. Фото: ШоТам

Спершу ми не знали, як це правильно зробити, але юристи консультували нас з усіх питань і давали контакти громад, які вже створили такі реєстри, аби ми могли розпитати про їхній досвід.

Читайте також: «Поле за полем очищуємо нашу землю від мін». Як на Харківщині аграрії стали демінерами

Аби з кожного клаптика землі був прибуток у бюджеті

Завдяки реєстру ми можемо контролювати сплату за оренду землі. У нас у громаді навіть були орендарі, які не платили по два-три роки. Ми зверталися в податкову, але там довго вирішують такі питання, а за той час місцевий бюджет втрачає кошти. 

Тепер ми змогли залучити майже 1,5 мільйона гривень від людей, які не сплачували орендну плату за землю. Це дуже великі гроші для нас, які підуть на зарплати та соціальні послуги для жителів громади. Також ми продовжили понад сотню договорів оренди на суму майже 4 мільйони та підписали 25 нових договорів.

Моя робота є важливою для громади, бо земля — це багатство України. Мені боляче дивитися на поля, які пустують чи заросли, які не використовуються за призначенням.

Я ж стараюся, аби з кожного клаптика землі йшли надходження в бюджет громади. 

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрпошта випустила марку до святого Миколая та відкрила Різдвяну резиденцію

Опубліковано

Укрпошта випустила нову марку під назвою «Лист Святому Миколаю» й відкрила Різдвяну поштову резиденцію.

Про це повідомляють на сайті компанії.

Про марку

Автор ілюстрації — український художник й ілюстратор Кость Лавро. На ній зображений хлопчик, який пише лист до Святого Миколая.

Придбати поштовий набір можна у відділеннях Укрпошти, філателістичних крамницях і в поштовому маркеті за посиланням. Крім того, під час відкриття Різдвяної поштової резиденції відбулося спецпогашення марки.

Різдвяна поштова резиденція приймає листи дітей святому Миколаю до 25 грудня. Також можна отримати відповідь від святого Миколая.

Читати також: Укрпошта зібрала 3,7 млн грн за благодійну марку, присвячену ГУР

Як надіслати лист

Надсилати листи можна на відділення № 01001 у Києві за адресою вулиця Хрещатик, 22. Щоб лист не загубився, його потрібно зареєструвати за посиланням. Пропонують клеїти поштову марку «Лист Святому Миколаю». Діти, які надішлють цікаві листи, зможуть отримати подарунки.

Фото: Укрпошта.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

У Києві оновили 3D-конструкцію «KYIV» із назвами міст-побратимів

Опубліковано

Біля будівлі Київської міської державної адміністрації з’явилася нова 3D-конструкція «KYIV». На ній написані назви міст-побратимів столиці.

Про це повідомило Управління туризму та промоцій КМДА.

Символ вдячності та дружби

Київ має понад 70 міст-побратимів, які надають фінансову та гуманітарну допомогу, беруть участь у соціальних ініціативах та підтримують відновлення інфраструктури.

«Ця конструкція є символом дружби та взаємопідтримки. Її встановили на знак вдячності нашим партнерам за їхню допомогу та співпрацю», — зазначили в Управлінні туризму та промоцій КМДА.

Попередню конструкцію замінили через її незадовільний технічний стан. Нову версію встановлено за підтримки депутатського корпусу Київради.

Читати також: У Києві запалили головну ялинку України (ФОТО)

Що дає статус міста-побратима

Побратимські зв’язки між містами передбачають обмін досвідом, знаннями та культурною співпрацею. Це допомагає спільно працювати над розв’язанням актуальних проблем і розвивати сфери туризму, економіки, урбаністики та ЖКГ.

Завдяки співпраці між містами проводяться обміни делегаціями, художніми виставками, літературними заходами та іншими культурними ініціативами, які сприяють зміцненню партнерських відносин.

Нагадаємо, що на Київщині відбудували міст через річку Ірпінь (ФОТО).

Фото: сайт Управління туризму та промоцій КМДА.

Коментарі

Читати далі

Шопочитати

Суспільство3 дні тому

«Я створюю затишок для ВПО»: кримка робить безкоштовні ремонти в старих будинках

Переселенці змушені полишити все: рідні стіни, улюблену подушку, теплий плед, який так довго дарував відчуття...

Освіта1 тиждень тому

Як бухгалтерка й інженерка стали креативницями: ці жінки встигають і дітей виховувати, і професію змінювати

Олена за спеціальністю бухгалтерка, а Тетяна 11 років пропрацювала інженеркою на будівництві. Кожна з них...

Економіка і бізнес1 тиждень тому

«Ми перетворили помилки на успіх»: як бренд ECOSEXUAL створює екобізнес

Вона хаотично споживала речі, аж поки одного дня не збагнула — справжнє щастя не вимірюється...

Культура2 тижні тому

Як у Залужного та «ДахиБрахи»: юрист з Кропивниччини створює вибійчані хустки та відроджує українське ремесло

Костянтин Данильченко — юрист і водночас засновник майстерні вибійкарства «Будяк Кучерявий». Вибійка — це техніка...