Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Сам у полі – воїн. Як один активіст змусив заговорити українською топчиновників та міжнародні компанії? Інтерв’ю зі Святославом Літинським

Опубліковано

На його рахунку вже 11 років боротьби за українську мову та понад 50 успішних судових позовів проти порушників закону. Активіст Святослав Літинський першим отримав внутрішній паспорт без російськомовної сторінки, змусив міжнародні компанії ввозити електронну техніку з українським маркуванням, а топчиновників – публічно говорити державною. 

Про шлях від «побутового» активізму до судових перемог над МВС та «міграційною», розвиток державної мови та українізацію посадовців Святослав розповів команді ШоТам.

Святослав Літинський

громадський активіст, захисник української мови, програміст та доктор філософії 

Моя боротьба почалася ще на побутовому рівні

За часів правління Януковича я ніби жив не в своїй країні, бо куди не глянь – скрізь була російська мова. Я розумів, що друга мова може призвести до подальшого розколу держави, до того ж не хотів мати бодай якісь зв’язки з росією. Ще за часів Другої світової війни росіяни знищили двох братів моєї бабусі, а ще двох – відправили на примусові роботи до Сибіру. Навіть родинний досвід доводив, що росія не може принести нам нічого доброго. Зрештою, про це свідчить і наша історія. 

Моя боротьба за українську почалася в 2012 році, коли хтось додав мене до фейсбук-спільноти під назвою «И так поймут». Звісно, я хутко звідти вийшов, подумавши, що це якийсь незрозумілий суржик. Але згодом мене додали туди вдруге, тож я вирішив уважніше переглянути дописи учасників. Тоді я збагнув, що у цій спільноті формувалося ядро однодумців, які декларують право громадян України отримувати будь-яку інформацію українською мовою. 

Насправді я також цим займався, але на той момент – лише з особистих мотивів. Скажімо, кожний похід до магазину був ще тим квестом, оскільки я намагався знайти товари з маркуванням державною мовою серед продукції з російськомовним пакуванням. Якщо не знаходив «своїх» товарів – принципово шукав альтернативу. Утім дещо доводилося купувати проти своєї волі.

Почав діяти всупереч тиску на українську мову

У тому ж 2012 році було прийнято Закон України «Про засади державної мовної політики», який по факту був спрямований на зменшення використання державної мови і дозволяв містам та областям проголосувати за використання «регіональної мови» замість українською. 

Закон розширював використання регіональних мов, якщо кількість носіїв сягала бодай 10 % від населення регіону, а в окремих випадках – навіть менше. Цим охоче скористалися Харківська, Одеська, Дніпропетровська, Миколаївська області та декілька сіл на Закарпатті. 

Це було протизаконно та суперечило Конституції. Але в цьому законі було вказано, що державна мова України є обов’язковою під час маркування товарів. Я вирішив діяти всупереч тиску на українську. А коли ти налаштовуєшся на боротьбу – привід діяти знаходиться сам по собі. 

Електронна техніка «заговорила» українською 

У 2012 році ми з дружиною переїжджали в нову квартиру і замовили через інтернет-магазин пральну машину. Вантажники її розпакували, і я помітив надписи російською мовою. 

Після цього зателефонував виробнику й продавцю та попросив якось виправити цей недолік, адже інформація на товарі подана всупереч закону. За пралку гроші мені повернули, але глобально цю проблему не вирішили. Тому я подав позов проти компанії Samsung Electronics Ukraine та звинуватив їх у незаконному постачанні пральних машин на територію України.

Судова тяганина з компанією “Самсунг Електронікс Україна”, а потім і “Самсунг Електронікс Україна Компані” тривала півтора року, оскільки перша фірма ніби не була ніяк пов’язана із Samsung. У своєму рішенні судді не задовольнили мій позов, але визнали, що відсутність маркування товару державною мовою не відповідає законодавству. 

За пів року після цього Samsung почав ввозити пральні машини з українським маркуванням і навіть запустив рекламу у вигляді синьої позначки з написом: «Я розмовляю українською». 

Дійшов до касації, аби в моєму паспорті не було російської мови

А якою мовою заповнений ваш паспорт? Чи задумувалися ви про це? Я – ніколи, поки завдяки журналістці Оксані Маруняк не дізнався, що друга сторінка офіційного документу заповнена… російською мовою. 

Як так вийшло? Законодавство передбачало наявність паперового документу, в якому мову для заповнення другої сторінки людина могла вибрати самостійно. Утім «завдяки» наказу колишнього міністра внутрішніх справ Захарченка (якого, до речі, зараз оголошено в розшук) ми тривалий час повинні були обов’язково мати сторінку російською мовою. Тобто була суперечність підзаконного акту до закону, який, очевидно, головніший.

Я звернувся до Державної міграційної служби щодо обміну пошкодженого паспорта. Запитав, чому мені не заповнять другу сторінку українською мовою, хоча для цього були всі законні підстави. Однак у ДМС мені відмовили, а тому знову довелося звертатися до суду. 

паспорт українською мовою

Суд визнав відмову неправомірною, але міграційна служба з цим рішенням не погодилась і пішла в апеляцію. Програла апеляцію і… знову вирішила оскаржити рішення, цього разу – у касаційному порядку. Утім ще до перемоги в апеляції ця справа набула розголосу та стала доволі публічною. До мене долучилися ще з десяток однодумців, які подали аналогічні позови в різних областях України. Зрештою за рішенням суду я отримав паспорт без російськомовних сторінок.

Вочевидь, після цього уряд зрозумів, що такий масований спротив населення вимагає конкретних дій – і затвердив новий зразок паспорта у формі пластикової картки. Тепер у документів повністю відсутня російська мова, а транслітерація імен відображається латинськими літерами. 

Пам’ятаєте, Аваков заговорив українською? Не дякуйте

Найбільшого розголосу набула справа колишнього очільника МВС Арсена Авакова, який дозволяв собі публічно розмовляти російською. У шкільній характеристиці для військкомату моя класна керівниця зазначила, що я маю «загострене почуття справедливості». Напевно, відчуваючи цю несправедливість, я вирішив боротися навіть проти таких «дріб’язкових» для тодішнього міністра речей. Адже він прямо порушував Конституцію України.

Я написав звернення до МВС з проханням надати переклад відеозаписів із виступами Авакова державною мовою. Мені відмовили, а тому я вкотре звернувся до суду. Рішення суддів – у перекладі відмовили незаконно. Звісно, у МВС з цим не погодилися та подали апеляцію. Коли журналісти запитали Авакова про цю справу, він спочатку образливо відповів, що «львів’яни бувають дурні», а потім (щоб згладити емоційну фразу) додав, що й «харків’яни теж». Тож я знову написав листа, вказавши на образу честі та гідності. Аби уникнути чергового позову, керівник пресслужби Артем Шевченко написав листа, в якому зазначив, що Аваков вважає мене розумною та самодостатньою людиною.

Апеляцію міністерства мали розглядати 9 листопада – у День української писемності та мови. Щоб уникнути вже подвійного сорому, МВС відкликало апеляційну скаргу. А після цього в соціальних мережах Авакова нарешті почали з’являтися дописи українською мовою.

Святослав Літинський змусив бізнес говорити українською

Другий суд із МВС – і друга перемога

Був ще один випадок, цього разу – за участю колишньої керівниці Нацполіції Хатії Деканоїдзе, яка на одній із робочих нарад наказала поліцейським доповідати російською, оскільки не розуміла українську. Звісно, це мене дуже обурило.

Читайте колонку Аліни Зубової: Як Одесі нав’язали чужу мову?

Я надіслав заяву з вимогою притягнути посадовицю до дисциплінарної відповідальності за використання лише іноземної (російської) мови. Усе повторилося. МВС надіслало відмову на мою заяву, а я звернувся до суду. МВС не погоджувалося з рішеннями судів аж до касації. І в касації судді підтвердили, що міністерство відмовило неправомірно. Але на той момент Деканоїдзе вже пішла з посади очільниці Національної поліції. Я не пам’ятаю, як саме вона прокоментувала той випадок, але це не має значення. Важливішим є результат: вона почала використовувати українську мову у публічних дописах. 

Регіональні мови? Це шлях до знищення держави

У лютому 2018 року за рішенням Конституційного суду використання регіональних мови було визнано незаконним та відомий закон «Ківалова-Колесніченка» скасували. Цілком логічно, що міські ради мали б скасувати й свої рішення про регіональні мови, але вони цього не зробили. 

Для мене було очевидним: якщо в Україні не буде української мови, ми перетворимося на повноцінну колонію росії. А отже, необхідно робити все можливе, аби зберегти державну мову. 

Тому я звернувся до прокуратури з вимогою скасувати неправомірні рішення про встановлення регіональних мов у Херсоні, Харкові, Дніпрі, Одесі, Харківській, Закарпатській, Чернівецькій та Донецькій областях. Міська рада Харкова найзапекліше відстоює російську мову – вже програла навіть касацію. Але ще не скасували своє рішення.

активіст Святослав Літинський

Мовний омбудсмен полегшив мою роботу, звільнивши час для волонтерства

Росіяни не розуміють українську з простої причини – їм ніхто її не насаджував. Натомість українцям упродовж всієї історії намагалися нав’язати російську. Першим позитивним кроком у державній політиці стало ухвалення закону про забезпечення функціонування української мови як державної. 

У нас нарешті з’явився Уповноважений із захисту державної мови, який контролює дотримання мовного закону. Яскравий приклад: на мера Харкова було накладено штраф за надання інформації іноземною мовою під час публічних виступів. Власне, завдяки цьому у мене поменшало роботи, оскільки цим нарешті займаються на офіційному рівні.

До речі, на посаду мовного омбудсмена висували й мене, але уряд схвалив кандидатуру Тараса Кременя. І я радий. Він поміркований та системний, тоді як я – більш емоційний. Тому сьогодні я здебільшого приділяю увагу волонтерству та допомагаю ЗСУ. Разом із волонтерами ми передали на фронт вже понад 300 автомобілів.

українською будь ласка

Щось не подобається? Вийдіть за межі дискусій на кухні

Наразі все ще залишається проблема, яку створюють самі чиновники, порушуючи чинне законодавство. Наприклад, голова Миколаївської ОВА Віталій Кім час від часу надає офіційну інформацію російською. Але ж якщо ти працюєш на державу, то просто зобов’язаний всю публічну інформацію надавати українською мовою. Це вигадав не я, так написано в Конституції.

У приватній розмові ви може спілкуватися будь-якою мовою – за це вас ніхто не буде засуджувати. Але зміцнити українську ми зможемо лише шляхом публічного її використання: у крамницях, у державних установах, під час публічних виступів тощо. Будь-який чиновник зобов’язаний обслуговувати мої державні інтереси українською. 

Зрештою, потрібно розуміти, що держава створена нами, а отже, лише ми маємо її підтримувати. Якщо нам щось не подобається – треба починати з себе та намагатися щось змінити. І це не лише про мову. Вам не подобається, що Кличко чи Разумков порушують правила дорожнього руху? Не варто розводити побутові дискусії на кухні. Натомість бодай напишіть про це у фейсбуці, дайте розголосу виразкам, які розростаються у нашому суспільстві. Гадаю, мій власний приклад доводить, що це працює. Боріться за свої права та зміцнюйте нашу країну.

Суспільство

Односельчани згуртувалися та збудували військовому дім

Опубліковано

Через важке поранення військовий був у тяжкому моральному стані, але односельчани не лишили його на самоті та вирішили збудувати для нього будинок! Уся Заліщицька громада на Тернопільщині донатила на нове житло. Вони за тиждень змогли добудувати для Степана дім, який понад 30 років стояв недобудованим. Зараз жителі села шукають можливості, як зробити ремонт всередині будинку, також волонтерів, які б могли допомогти Степану з протезуванням ніг.

Про це повідомляє ШоТам.

Історія Степана

Хлопець понад рік служив стрільцем-санітаром і вивозив з поля боя поранених та загиблих. На початку січня ворог влучив у бліндаж, де був хлопець. Той отримав важкі поранення – лікарям довелося ампотувати обидві ноги вище колін.

Степан був у пригніченому стані: відмовився віж їжі, ні з ким не хотів спілкуватися.

Читати також: У Києві з’явиться меморіал до 80-ї річниці депортації кримських татар

Небайдужість Надії

Староста села Надія поїхала до хлопця в лікарню та пообіцяла побудувати дім, який колись розпочав його батько. Чоловік передчасно помер, і аж протягом 30 років посеред поля стояли лише стіни та дах. А хлопець усе життя жив з мамою в старій глиняній хаті.

Надія кинула клич громаді, що потрібно підтримати Степана та добудувати дім. І люди почали донатити та працювати! Добудували стелю, постелили на горищі утеплювач, залили стяжку, поставили вікна та двері. Щоб підʼєднати воду з криниці, викопали рів для труби довжиною аж в 100 метрів. У той день будувати прийшли понад 70 людей — це одна третина села!

Наразі односельчани шукають можливість, як зробити ремонт у самому будинку. Потрібні газова плита, сантехніка, меблі та побутова техніка. Найбільше жителі хочуть, щоб після лікування Степан повернувся в нову затишну оселю. А ще шукають волонтерів, які б могли допомогти з якісним протезуванням хлопця. Якщо ви хочете підтримати Степана – напишіть Надії чи задонатьте на картку: 5457 0825 0657 8165.

Нагадаємо, що для ЗСУ розробили антитепловізійне пончо та саперні берці: тривають випробовування.

Читати далі

Суспільство

У Києві з’явиться меморіал до 80-ї річниці депортації кримських татар

Опубліковано

Поруч з Мистецьким Арсеналом у Києві планується встановлення меморіалу на згадку про кримських татар, які були депортовані з Криму через радянський терор.

Про це повідомляє Комерсанту український.

Про проєкт

Місце для нового пам’ятника вже обране – район Художнього Арсеналу в Києві, на Печерську, неподалік від Лаври та музею Голодоморів.

Висота монумента складатиме 7 метрів, а всередині його будуть зображені “руки, колії та потяги”. Крім того, на пам’ятнику будуть вказані назви усіх селищ, звідки були депортовані люди.

Матеріали: камінь та латунь.

Спочатку планувалося, що пам’ятний знак буде заввишки до 2 метрів, але згодом проєкт зазнав змін.

Ми запропонували більше: сім метрів висота, зсунули трошки місце (розташування), перехрестя доріжок. Людина проходить і потрапляє у середину цього монументу. Три стели, дуже багато сенсів закладаємо: і руки, і колії, і потяги“, – розповідає художник, Рустем Скибін.

Читати також: Психологи пояснили, чому ми хочемо засинати під сторонні звуки

Історія депортації

Депортація кримських татар – геноцид, складовою частиною якого було насильницьке виселення кримськотатарського народу з його історичної батьківщини, Криму, здійснене упродовж кількох днів травня 1944 року.

Етнічну чистку здійснено відомством держбезпеки СРСР за наказом Йосипа Сталіна і постановою Державного комітету оборони СРСР від 11 травня 1944 року.

18 травня 1944 року – день початку депортації, коли жінок, дітей, інвалідів війни та людей похилого віку зігнали до товарних вагонів та, ущент заповнивши їх переселенцями, відправили за кілька тисяч кілометрів від рідної домівки. Цей день є днем трауру (крим. Matem künü) в історії кримськотатарського народу і днем пам’яті в Україні.

Нагадаємо, що Київрада розгляне петицію про збереження садиби Маліна.

Також ми повідомляли, що Данія побудує в Україні містечка для психологічного відновлення дітей-сиріт.

Фото: Комерсант український

Читати далі

Суспільство

Український проєкт з спільнототворення у громадах отримав міжнародну нагоду

Опубліковано

Проєкт “Community reBuilding” від аналітичного центру Cedos, який передбачає створення 10 унікальних центрів спільнототворення в 10 громадах, переміг у номінації “Висхідні зірки” на конкурсі New European Bauhaus Prizes 2024.

Про це повідомляє Хмарочос.

Про конкурс

Кожного року Єврокомісія організовує конкурс з метою виявлення інноваційних ідей у галузі архітектури, дизайну та урбаністики, спрямованих на покращення місцевих громад і суспільства в цілому. Цього року Україна вперше приєдналася до цього заходу. Із понад 500 учасників у фіналі конкурсу представлено 4 проєкти з України.

Читати також: В київській області перейменують 7 населених пунктів

Про проєкт

Проєкт Community reBuilding спрямований на розвиток центрів спільнототворення у 10 українських громадах з населенням до 100 тисяч осіб. Громади отримали гранти у розмірі 1 000 000 гривень від WNISEF та Cedos, а також менторську підтримку від експертів різних сфер для створення та розвитку цих центрів.

Центри спільнототворення – це відкриті простори, де представники різних соціальних груп можуть збиратися для спільного проведення дозвілля, розвитку громади, співпраці та реалізації свого потенціалу. Вони були організовані на базі різноманітних об’єктів, таких як бібліотеки, ветеранські центри, будинки культури, старовинні будівлі аптек і т.д.

Нагадаємо, що відкрилась реєстрація на інвестиційний саміт SelectUSA: як взяти участь.

Фото: New European Bauhaus Prizes 2024

Читати далі

 РЕКЛАМА:

Шопочитати

Суспільство2 дні тому

«Я просто хотіла, щоб якась мама плакала менше, ніж я»: як Вікторія Наумович змінює життя молоді з інвалідністю у своєму місті

«Настя народилася передчасно. Зовсім крихітна — 1 кілограм 100 грамів. Ми одразу розуміли, що будуть...

Суспільство1 тиждень тому

Врятувати поліських коней: як на Київщині відновлюють українську породу та створюють простір автентичних ремесел

Маленький кінь, більше схожий на поні, невибагливий у їжі та лагідний. Саме такі тварини здавна...

Суспільство2 тижні тому

«Без цього бренду не було б мене». Як соціальний бізнес Ohra Home об’єднує матерів дітей з інвалідністю

У житті Юлії Бігун багато різних сфер: сім’я, робота в проєкті з гуманітарного розмінування України,...

Суспільство2 тижні тому

Виготовляє «гівняні» прикраси з пташиного посліду. Це історія арт-активістки, яка живе з голубом  

Свого першого голуба Валеру вона побачила в закинутій квартирі майже бездиханним пташеням і врятувала. А...

РЕКЛАМА: