Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Російські бомби влучають у заклади культури не випадково». Хто рятує українські музеї під час війни

За підтримки Добродіїв

Опубліковано

Коли йдеться про порятунок українських музеїв під час війни, мова не тільки про вивезення експонатів і колекцій. Важливо підтримати й їхніх співробітників – людей, які присвятили себе збереженню культури та історії. У цьому переконана Ольга Гончар, засновниця Музейного кризового центру та директорка меморіального музею тоталітарних режимів «Територія Терору».

Ольга розповіла ШоТам, чому російські бомби не випадково падають на культурні заклади, яка роль музею у воєнний період та як «Територія Терору» навчає залишатися людьми в часи катастроф.

Ольга Гончар

Культурологиня, засновниця Музейного кризового центру та директорка меморіального музею тоталітарних режимів «Територія Терору»

Музейний кризовий центр з’явився з посту у Facebook

З перших днів повномасштабної війни з’явилося безліч можливостей для українських діячів культури, які виїжджали за кордон: різноманітні резиденції, стипендії, фінансова підтримка, працевлаштування. І мені на пошту приходило багато пропозицій, мовляв, виїжджайте, у вас буде робота, винаймемо квартиру. Однак для мене тоді стало очевидним те, що я та моя команда залишаємося в Україні. І таких людей було дуже багато.

Я замислилася: як можна підтримати представників культурної галузі, яка завжди опиняється на маргінесі державного фінансування? Що робити з тими, хто залишився? Я написала 3 березня про це пост у Facebook, на який відгукнулися мої друзі. Так і виникла ініціатива Музейний кризовий центр.

Ольга Гончар в Музеї терору
Фото: Оля Климук для «Заборона».

Пріоритет – індивідуальна фінансова підтримка музейників

Усе почалося з того, що моя колега і подруга Олеся Мілованова зробила перший моніторинг по музеях Луганщини. Вона директорка Луганського обласного краєзнавчого музею, який після російської окупації в 2014 році був евакуйований до Старобільська. В її підпорядкуванні перебувають 17 філій музею. Олеся запитала у колег, чого вони потребують тепер найбільше. І насамперед їм бракувало грошей на базові потреби: воду, їжу, медикаменти. Багато музейників не отримували зарплату з 24 лютого, ця ситуація і нині залишається такою самою.

Порівняно з іншими містами, у нас, у Львові, на той момент усе було взагалі прекрасно. Ми відчували, що крізь нас проходить багато ресурсів, а Львів став великим прихистком. Ми посередники, хто з’єднує тих, хто хоче допомогти, і тих, хто цієї допомоги потребує. Нашим пріоритетом стало надання індивідуальної фінансової підтримки музейникам, які опинилися в скрутних життєвих обставинах, які залишаються на окупованих територіях і перебувають у гарячих точках.

Ольга Гончар та Олеся Мілованова
Директорки «Території Терору» та Луганського обласного краєзнавчого музею Ольга Гончар та Олеся Мілованова з першим експонатом спільної Колекції перемоги. Фото: Територія Терору.

Усі члени команди розуміються на «музейній кухні»

Музейний кризовий центр існує на базі двох громадських організацій: «Інша освіта» та «Новий музей». Нині інструменти, якими володіють ГО, виявилися дуже дієвими. Усі бюджетні установи обслуговуються через казначейські рахунки, але в умовах війни неможливо швидко розв’язувати питання, на відміну від можливостей, які надають громадські організації.

Для мене було принципово, щоб усі члени команди були з культурної сфери, тому що в нашій діяльності важливе розуміння «музейної кухні», наявність специфічних знань і компетенцій. Люди з нашого колективу перебувають у Львові, Івано-Франківську, Ужгороді, Києві, Чернігівщині, Вінниці, дехто виїхав за кордон. Завдяки досвіду, здобутому під час пандемії COVID-19, ми добре координуємося дистанційно з різних питань.

Ольга Гончар розмовляє з журналісткою про музеї
Фото: Nazarius Shore для Інституту стратегій культури.

У Музейному кризовому центрі є моніторингова група. Вони зв’язуються з нашими колегами, які потребують підтримки. Часто ті, хто вже отримали допомогу, передають далі наші контакти. Ми не публікуємо Google Форму, тому що це насамперед питання безпеки та персональних даних. Однак про нас пишуть ЗМІ – і так люди дізнаються про нашу ініціативу. Деколи мені запити про допомогу надсилають на пошту. У такому разі я скеровую їх на моніторингову групу, і ми вирішуємо, чи відповідають вони нашій діяльності.

Нині ми отримуємо багато прохань надати гроші на облаштування приміщення, на ремонт і навіть на створення музею. Ми такими напрямами не займаємося, але якщо знаємо фонди, що можуть допомогти, то передаємо їхні контакти. Тож ми зв’язуємо музеї та організації разом, щоб запити були виконані. 

В Європі катастрофічно мало знають про Україну

Щоб допомагати своїм колегам, потрібно багато ресурсів. Вони знаходяться, зокрема, завдяки нашій активній комунікаційній роботі та співпраці зі ЗМІ. Тому моя робота – завжди бути на зв’язку, переспрямовувати потоки ресурсів та інформації, координувати процеси різними мовами та за допомогою усіх можливих каналів. Я доповідаю про ситуацію з українськими музеями Міністерству культури та інформаційної політики, ЮНЕСКО, міжнародним партнерам і донорам.

Нещодавно я виступала з доповіддю в Музеї світових культур і мистецтва в рамках «Українських днів» у Гамбурзі. Єднання довкола України відчувається з моменту перетину кордону з Польщею: дуже багато волонтерів, які надають допомогу українцям. У Німеччині так само: є багато гуманітарних центрів, всюди наші прапори на рівні з німецькими. 

Ольга Гончар під час виступу в Гамбурзі в Музеї світових культур
Ольга Гончар під час виступу в Музеї світових культур і мистецтва в рамках «Українських днів» у Гамбурзі. На фоні – світлини знищеного окупантами музей Сковороди на Харківщини. Авторка фото: Antonina Sievierova.

Щодо настроїв: багато не тільки урядовців, але й пересічних європейців на нашому боці. Єдине що, на масовому рівні вони знають про Україну катастрофічно мало. Необхідно розповідати їм про нашу культуру, про те, що ми не частина Росії, а наша історія набагато давніша та цікавіша. Міжнародний культурний дипломатичний фронт такий самий важливий, як і всі інші. Там роботи непочатий край, але є зацікавленість і відкритість, щоб дізнатися щось нове про нас.

Музеї прихищають людей і зберігають державність

Під час війни багато музеїв Львівщини стали прихистками для інших музеїв і прийняли їхні фонди на збереження. Луганський обласний краєзнавчий музей, який є нашим давнім партнером, тепер працює на базі «Території Терору». Ми допомагали їм відновлювати статутні та фінансові документи, а тепер займаємося з ними програмою діяльності, подаємося на гранти. Музей є не лише прихистком експонатів, але й прихистком людей: деякі культурні заклади у Львові стали тимчасовими шелтерами для тих, хто приїхав у наше місто.

Російські терористи здійснюють геноцид українського народу згідно з усіма світовими методологічними напрацюваннями, які їм відомі. Один з аспектів геноциду – знищення культури. На українські музеї, театри, бібліотеки й архіви не просто так впали бомби. Це сплановане знищення України. Збереження наших музеїв і взагалі нашої культури – це збереження української державності. Ми є активними компонентами цього процесу, як і наша армія. Тому важливість експонатів та історій, які вони зберігають, усвідомлюється нині ще більше.

Знищений музей Сковороди на Харківщині
Національний літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди після влучання російських снарядів. Травень 2022 року. Фото: пресслужба Харківської ОВА.

Українці не втратили найцінніше – людське обличчя

У музеї «Територія Терору» ми записуємо історії людей, які пережили Другу світову війну. Це наші бабусі та дідусі, яким понад 80 років. Ці люди були депортовані, репресовані, проводили 10-15 років на спецпоселеннях у Росії, однак потім повернулися до Львова й почали все з нуля. Для мене наша колекція свідчень – це історія про те, що попри все життя триває, колесо крутиться, сонечко сходить і сідає. У цих розповідях, звісно, багато болю від того, що вони побачили та пережили. Однак водночас у них є багато стійкості, любові до життя, до людей, тварин, дерев і квітів.

Труднощі, через які ми всі нині проходимо, дуже страшні. Але найголовніше, що від початку війни в Україні ми не втратили найцінніше – людське обличчя, на відміну від нашого ворога. А все інше можна відбудувати. Я думаю, що наш музей та історії, які ми зберігаємо, про те, що як би над нами не згущалася темрява, у нас є взаємодопомога, дружба, солідарність, любов до усього живого. Так було і так буде.

Ольга Гончар в Музеї терору
Фото: Оля Климук для «Заборона».

Звісно, наш ворог і далі буде жити по сусідству. Тож ми маємо відповідальніше ставитися до власної безпеки. Це має стати пріоритетом у всіх сферах, не лише в музейній. Водночас на першому плані мають бути українська мова та культура. Усі оповідачі проєктів у «Музеї Терору», бабусі та дідусі, розповідали, що коли вони були ув’язнені на спецпоселеннях у Російській Федерації, то постійно об’єднувалися в різноманітні самодіяльні гуртки, співали пісні, святкували наші свята, передавали в усній формі фольклор. Це, зокрема, не дозволило їм втратити свою ідентичність, перебуваючи там. Тому для нас це теж є важливим уроком виживання.

Після перемоги відвідаємо всі музеї, яким допомогли 

Я думаю, найголовніше досягнення Музейного кризового центру – це те, що ми показали, що важливо підтримувати саме людей, а не лише експонати, адже експонати без співробітників самі не запакуються. Більшість ініціатив спрямовані на евакуацію речей, меншість – на підтримку людей. Але оскільки ми постійно тримаємо це питання в інформаційному полі, з’явилися й інші проєкти та стипендії для тих фахівців, хто залишився в Україні. За кілька місяців своєї діяльності ми зробили видимим питання оплати праці в сфері музейної культури.

Нас мотивує те, що за цей час ми зібрали й роздали 1 300 170 грн. Ми допомогли 604 людям з 98 музеїв. І ми не збираємося на цьому зупинятися, хоча вже й жартуємо, що мріємо про час, коли наша ініціатива буде непотрібною. Проте розуміємо: після трьох місяців повномасштабної війни настає ще складніший етап, коли ресурси закінчуються. Тож тепер починається ще запекліша боротьба.

Ольга Гончар розповідає про музеї
Фото: Nazarius Shore для Інституту стратегій культури.

Однак у нас є команда й алгоритми підтримки. Ми привернули увагу до проблеми та змусили людей повірити в те, що музеї та загалом культура потребують допомоги. Особисто я зробила під час війни для себе важливий висновок: треба займатися у своїй сфері тим, чим вмієш. Багато людей нині перекваліфікувалися, а я все-таки вважаю, що якщо є можливість, потрібно залишатися на своєму місці, бо саме там ти можеш бути найбільш дієвим. 

Після перемоги ми з командою Музейного кризового центру поїдемо в усі музеї, які підтримали. Ще хочемо зробити видання про нашу діяльність. А далі – життя покаже. 

Як підтримати Музейний кризовий центр

Реквізити

Для платежів у гривнях:

Отримувач: ГО “ІНША ОСВІТА”

ЄДРПОУ: 40289892

р/р: UA983355480000026005053625848

Призначення платежу: безповоротній фінансовий внесок “Музейний кризовий центр”

For payments in hryvnias:

Recipient: Memorial museum of totalitarian regimes ” Territory of Terror” 

IBAN: UA888201720314201005301056443

MFO:820172

Name of the bank: in STSU , Main Department of STSU in Halytsky district, Lviv

Id.Code: 36461987

Purpose of payment: Charitable assistance

Для платежів у доларах США/ For payments in U.S. dollar: 

BENEFICIARY: ngo insha osvita

Id. Code: 40289892 

IBAN: UA513355480000026006053637136

Legal address: Lva Zhemchuzhnikova st. 5, appt. 6, 79053, Lviv, Ukraine 

BANK OF BENEFICIARY: PRIVATBANK, 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE

SWIFT – PBANUA2X

CORRESPONDENT  BANK – JP MORGAN CHASE BANK

Details of payment: charity donation for “Museum Crisis Center”

Для платежів у євро/ For payments in euro:

BENEFICIARY: ngo insha osvita

Id. Code: 40289892 

IBAN: UA933355480000026008053635051

Legal address: Lva Zhemchuzhnikova st. 5, appt. 6, 79053, Lviv, Ukraine 

BANK OF BENEFICIARY:  

Банк одержувача: PRIVATBANK, 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE

SWIFT – PBANUA2X

CORRESPONDENT  BANK – J.P.MORGAN AG, FRANKFURT AM MAIN, GERMANY

Details of payment: charity donation for “Museum Crisis  Center”

Для платежів через PayPal/For payments with PayPal: Annapotyomkina@yahoo.com

Details of payment: charity donation for “Museum Crisis  Center”

У колажі використано фото Nazarius Shore для Інституту стратегій культури.

Суспільство

На Венеційському кінофестивалі відбудеться премʼєра фільму Ольги Журби

Опубліковано

На 81-му Венеційському міжнародному кінофестивалі покажуть премʼєру фільму «Пісні землі, що повільно горить» української режисерки Ольги Журби. Фестиваль триватиме з 28 серпня по 7 вересня.

Про це повідомляє Суспільне.Культура.

Про фільм

Документальний фільм знімали впродовж перших двох років повномасштабного вторгнення Росії на територію України. У стрічці відобразили зміни в суспільстві, яке долає шлях від паніки перших тижнів повномасштабної війни до прийняття смерті й руйнувань, які стають трагічною нормою для українців, кажуть автори проєкту.

Читати також: Стали відомі переможці Одеського кінофестивалю

Авторкою фільму стала українська кінорежисерка, режисерка монтажу та сценаристка Ольга Журба. «Пісні землі, що повільно горить» – це її другий повнометражний документальний фільм.

Операторами фільму стали Володимир Усик («Ля Палісіада»), Вʼячеслав Цвєтков («Цей дощ ніколи не скінчиться», «Земля блакитна, ніби апельсин») та Михайло Любарський («Люксембург, Люксембург», «Будинок «Слово»: Нескінчений роман»).

Венеційський кінофестиваль щороку проводять у межах Венеційської бієнале. Головний приз фестивалю – «Золотий лев».

Нагадаємо, що в Україні випустили безкоштовний освітній проєкт про історію нації.

Фото: «Пісні землі, що повільно горить».

Читати далі

Суспільство

НБУ випустили нову пам’ятну монету «Українська бавовна. Лелека-100»

Опубліковано

22 липня в Україні ввели в обіг нову пам’ятну монету — «Українська бавовна. Лелека-100». Вона присвячена безпілотному авіаційному комплексу «Лелека-100», який став незамінним інструментом для ведення повітряної розвідки, коригування вогню артилерії тощо.

Про це повідомляє НБУ.

Номінал монети 5 гривень, тираж — до 75 000 штук.

Читати також: Нацбанк вилучає з обігу старі 500-гривневі банкноти: всі деталі

На аверсі монети змодельовано стилізоване зображення з монітора керування польотом безпілотника «Лелека-100», де на степових дорогах відображені виявлені ворожі цілі – танки.

На реверсі — планер розвідувального комплексу в польоті. Над ним – стилізований абрис птаха лелеки, що символізує мир та спокій, які забезпечуються завдяки пильності «Лелеки-100».

Нагадаємо, що українські банки почали видавати доступні кредити на розвиток альтернативних джерел енергії: про що варто знати.

Фото: НБУ.

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця збільшила кількість додаткових рейсів до Одеси

Опубліковано

АТ «Укрзалізниця» на період пікового сезону збільшила кількість додаткових рейсів Інтерсіті+ до Одеси.

Про це повідомили в Укрзалізниці.

Відзавтра Інтерсіті до Одеси курсуватиме додатково 24, 30 липня, а також — 1, 7, 13, 15, 21, 27 та 29 серпня.

Відправлення з Києва — о 6:03, прибуття до Одеси — о 13:34. У зворотному напрямку поїзд відправлятиметься з Одеси о 14:20 і прибуватиме до Києва о 21:54.

У ці дні на маршруті курсуватиме поїзд українського виробництва «Тарпан», що дозволить на 50% збільшити пропозицію місць на цьому напрямку у порівнянні зі звичайними рейсами.

Читайте також: «Укрзалізниця» перевезла рекордну кількість пасажирів за день

«Два тижні тому ми запустили Інтерсіті №761/762 за маршрутом Київ — Одеса: за цей час бачимо стійкий попит пасажирів на цей напрямок, тож знаходимо можливості додати рейсів до Одеси, гнучко оперуючи рухомим складом залізниці», – йдеться в повідомленні.

Нагадаємо, Укрзалізниця запустила оновлений сайт для купівлі квитків.

Фото: УЗ

Читати далі