Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Привітання» на снарядах, тату та десант фіалколюбів. Як українці креативлять, аби зібрати гроші на ЗСУ

Опубліковано

Фіалки, що закривають потреби воїнів-зв’язківців, «мільйонний» веломарафон вздовж лінії фронту та сувеніри зі збитих російських літаків. Аби зібрати кошти на допомогу військовим українці вигадують, здавалося б, неймовірні речі.

ШоТам зібрав кілька прикладів, які доводять: аби підтримати ЗСУ та допомогти волонтерам із закриттям збору, не обов’язково жертвувати великі суми. Інколи достатньо трохи покреативити.

«Привітання» для окупантів на снарядах

20-річний студент-айтівець Антон Соколенко з перших днів повномасштабного вторгнення намагався усіма можливими способами допомогти в боротьбі з окупантами. Спочатку хлопець приєднався до волонтерського центру та готував «коктейлі Молотова». Утім згодом стало зрозуміло: це марна робота, адже термін придатності таких «гостинців» – день-два, тоді як обсяги «виробництва» сягали сотень пляшок на добу.

Відтак Антон створив власний телеграм-канал для збору коштів на потреби ЗСУ. Коли донатити стали менше, айтівець почав шукати спосіб заохотити підписників жертвувати більше грошей. І знайшов! В одному з каналів він побачив, як хтось з волонтерів назбирав $3000 в обмін на написи на артилерійських снарядах. Ідею, схоже, швидко закинули, а Антон – підхопив і перетворив на креативний спосіб задонатити ЗСУ.

Ціна одного «привітання» для російських загарбників – 40 доларів. Дві «листівки» можна замовити зі знижкою – за $70.

«У вас є шанс вбити орків своїм текстом на артилерійському снаряді, яким буде обстріляно російських солдатів. Ви отримаєте фотографію з підписаним вами боєприпасом», – зазначено в публікації телеграм-каналу Combat Footage, який веде Антон. 

Веломарафон прифронтовими містами

Ця ідея належить львів’янину Богдану Прокоповичу. Хлопець подолав 1500 кілометрів прифронтовими містами, аби зібрати мільйон гривень на підтримку нашої армії. І зібрав навіть більше! Принцип марафону доволі простий: велосипедист проїжджав один кілометр за кожні 700 гривень донату.  У розмові з командою ШоТам Богдан назвав свою ідею чимось «на межі між неймовірною геніальністю і тотальною тупістю». 

«Неймовірна геніальність, тому що мені це здалося прикольним: роблячи те, що дуже люблю, я зможу зібрати досить велику суму на потреби війська. Тотальна тупість виявлялася в безлічі нюансів: спочатку не було зрозуміло, наскільки моя ідея безпечна, як під час поїздки знімати якісь речі так, щоб людям було цікаво дивитися, і водночас не зняти нічого зайвого, аби не зашкодити нашим військовим. Однак я подумав, що коли ти робиш щось настільки тотально тупе, воно стає геніальним», – розповів Богдан Прокопович.

Крім того, волонтер влаштував аукціон із «сувенірами» від брата, який служить у ЗСУ. З-під віртуального молотка пішли сухпайок російської армії, відпрацьований касетний снаряд від РСЗВ «Ураган» та уламок від ракети РСЗВ «Ураган». Більше про марафон прифронтовими зонами читайте в нашому матеріалі.

Брелоки з уламків російських літаків та гвинтокрилів

Керівник диджитал-агенції UAMASTER та волонтер Юрій Висовень поєднав захоплення авіацією з допомогою волонтерській ініціативі Drons for Ukraine . Завдяки його ідеї уламки ворожих літаків перетворюються на стильні брелоки. Отримати їх можна, задонативши на збір дронів понад $1000. І це спрацювало!

Лише за два тижні волонтерам вдалося продати 400 таких брелоків та зібрати $400 000 на закупівлю безпілотників для ЗСУ.

Фото: dronesforukraine.fund

«Усе просто: я – хлопчик, який дуже любить авіацію. З 23 років займаюсь парашутним спортом.Авіація викликає у мене захват. Я прекрасно розумів, що хлопців, які цікавляться мілітарною темою й літаками, у світі багато. Тому отримати шматок справжнього літака для них – суперкруто”, – пояснює Юрій.

Кожен брелок потрапляє до благодійників з написом на підкладці: «Зроблено в Росії та перероблено в Україні», картою Київщини й інформацією про літак чи гвинтокрил, який завдяки ЗСУ перетворився на металобрухт. І хоча ця ініціатива розрахована, перш за все, на іноземних добродіїв, долучитися та підтримати збір коштів на БПЛА для української армії можна за цим посиланням

Фото: dronesforukraine.fund

Понад 20 мільйонів гривень за хтивки

Теронліфанс – ініціатива, що зародилася в Твіттері на початку березня. Суть проєкту доволі проста: люди жертвують кошти на підтримку ЗСУ чи допомогу переселенцям, надсилають скріншот квитанції учасницям чи учасникам проєкту та отримують за це хтивку (нюдс) – еротичну фотокартку.

Ідея неодноразово наражалася на хейт, але головний показник будь-якої ініціативи – це її результат. Станом на кінець червня дівчатам та хлопцям з Теронліфансу вдалося зібрати на підтримку армії та українців понад 23 мільйони гривень.

Засновниці проєкту. Фото: ukrainky.com.ua.

«Спочатку ідея здавалася досить абсурдною. Але коли ми в перші дні зібрали близько 200 тисяч гривень, то стало зрозуміло – це працює. Ідея лежала на поверхні, тому що в твіттері багато дівчат люблять постити нюдси по четвергах. Ми лише направили це в потрібне русло. І до нас почали приходити ці дівчата з проханням приєднатися», – розповідає співзасновниця руху Теронліфанс Настя.

Продаж картин на підтримку армії

Прикладів таких ініціатив – безліч. Напевно, найвідоміша з них, – продаж роботи Марії Приймаченко «Квіти виросли коло четвертого блоку» за рекордні 500 тисяч доларів. До речі, згодом картинку передали Національному художньому музею України.

Ще один приклад – аукціон з роботою телеведучого та волонтера Сергія Притули. Свою картину «Батько і мати. Два сонця гарячих» Притула продав з молотка за 25 тисяч доларів. 

«Ескіз картини з’явився, коли мені було 16. Я вступив на перший курс Тернопільської академії народного господарства. Ви розумієте, що для хлопця такого віку подібна історія появи ідеї такого малюнку – це нормально. Намалював я на полотні це, коли мені було фактично 30. І от, коли мені 41, я це продав. Від ідеї до продажу минуло 25 років», – розповів волонтер.

Подібні ініціативи відбуваються доволі часто й на більш локальному рівні. Наприклад, блогерка та волонтерка Зоя Казанжи нещодавно провела аукціон з роботами художника, письменника та ветерана Валерія Пузіка. Усі лоти – картини, створені на передовій у 2015 році – вже знайшли нових власників.

Картини Валерія Пузіка.

Після повномасштабного вторгнення РФ Валерій знову повернувся на фронт, а у вільний час – продовжує малювати. Тож цілком ймовірно, що незабаром відбудеться новий аукціон – з картинами, створеними цьогоріч, після віроломного вторгнення російських окупантів. Слідкувати за оновленнями можна на сторінці воїна.

Дитячий блокпост

До підтримки наших воїнів долучаються навіть діти! Зокрема, на Львівщині малеча створила «Блокпост юного патріота заради мрії» та зверталася до водіїв з проханням підтримати наших військових гривнею.  І у них вийшло: всього за три дні діти назбирали на два бронежилети для воїнів Стрийщини, які сьогодні боронять Україну на передовій.

Татуювання в обмін на донат

Що роблять українські тату-майстри, поки наші воїни б’ють окупантів? Правильно, б’ють татуювання, а кошти спрямовують на підтримку ЗСУ. Один з таких кейсів – спільнота київських татуювальників, які зґуртувалися й щосуботи набивають нові малюнки в обмін на донат для ЗСУ. Завдяки цій ідей 20 майстрів назбирали вже понад 300 тисяч гривень.

Серед найпопулярніших запитів – тату з коктейлями Молотова, листям каштану, протитанковими ракетами, тризубом, культовою фразою українського прикордонника про «русскій воєнний корабль» та паляницею.

Фото: donttakefake.com.

«На початку ситуація в місті була небезпечною і клієнтів майже не було. У квітні кияни почали повертатись додому, місто стало оживати і з’явилась ідея зібрати декількох майстрів в одному місці та робити тату за донат для армії всім охочим. Для проведення обрали локацію на Нижньоюрківській 31 – приміщення клубу, який зараз не працює. Так ми могли знову займатися улюбленою справою і фінансово допомагати військовим», – розповів ініціатор проєкту, тату-майстер з Києва Саша Енімал.

Про креатив українців вже написало британське видання Guardian, а охочих допомогти армії й отримати нове татуювання з кожною суботою лише більшає. 

Фіалки для перемоги

Як фіалки можуть допомогти армії? Усе просто! Кілька днів тому волонтерка Наталія Церковна вирішила зібрати 150 тисяч гривень, аби придбати ретранслятор для наших зв’язківців. Сума – чимала, до того ж, щодня по всій Україні тривають десятки різних зборів на допомогу ЗСУ.

Однак допомогти Наталії вирішили… любителі фіалок! Спільнота селекціонерів організувала флешмоб #Квіти_для_Перемоги, аби допомогти Наталії якомога швидше зібрати необхідні кошти. 

До акції долучилися понад три десятки українців, що вирощують сенполії. «Ізабель», «Гейша», «Моя розумничка», «Рудий кіт», «Шанхайська троянда», «Лара Фабіян», «Ален Делон», «Біла Заздрість» та ще десятки різних сортів допомогли волонтерці зібрати всю суму! 

Чи зупинилися на цьому любителі фіалок? Звісно ні! Одразу після закриття збору Наталії ця спільнота неймовірних та шалених людей закрила ще один збір – волонтерки Юлії Гриценко. 

Що спільного у всіх цих кейсах? Допомогати – просто, і для цього не обов’язково донатити великі суми. Навіть 5 гривень можуть допомогти закрити збір. 

Коментарі

Суспільство

«Листи до вільного Криму»: Фагот прочитав лист незаконно ув’язненого Богдана Зізи (ВІДЕО)

Опубліковано

У межах ініціативи «Листи до вільного Криму» Олег Михайлюта прочитав лист політвʼязня Богдана Зізи.

Про це повідомили у Представництві президента України в АР Крим.

Богдан — кримський художник та активіст з Євпаторії, незаконного засудженого росією до 15 років позбавлення волі у колонії загального режиму.

Фото: інстаграм-сторінка Богдана Зізи

Олег Михайлюта прочитав лист Богдана Зізи, щоби привернути увагу до усіх незаконно засуджених росією громадян України.

Наразі Богдан Зіза перебуває в ув’язненні на пересиланні у виправній колонії №29 міста перм.

Читайте також: Українцю пересадили серце, яке відправили гелікоптером: подолали 600 кілометрів

«Долучайтеся до ініціативи “Листи до вільного Криму”. Напишіть листа, розкажіть про акцію друзям та колегам, поділіться інформацією в соцмережах. Ці нескладні кроки допоможуть нашим співгромадянам відчути, що попри всі перешкоди — ми продовжуємо боротися за їхню свободу. Спротив триває!» — написали у представництві.

Нагадаємо, що на Київщині запрацювала «Мобільна служба підтримки» для ветеранів та їх близьких.

Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Олега Михайлюти

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Рятувальники ДСНС пройшли навчання у Польщі за міжнародними стандартами (ФОТО)

Опубліковано

У Польщі завершився тренінг, у якому взяли участь українські рятувальники. Він проходив у місті Новий Сонч з 7 по 11 жовтня.

Про це повідомили у пресслужбі ДСНС.

Фото: фейсбук-сторінка ДСНС

Навчання об’єднало оперативні групи та логістичних спеціалістів задля переатестації фахівців за міжнародними стандартами INSARAG.

Читайте також: Шахістка з Київщини удванадцяте стала чемпіонкою світу з шахів

Фото: фейсбук-сторінка ДСНС

«Українські рятувальники продемонстрували високий рівень майстерності та готовність працювати за найсучаснішими світовими стандартами. Це ще один важливий крок до переатестації за INSARAG та досягнення більшої інтеграції українських служб порятунку у світову систему реагування на надзвичайні ситуації», — написали в пресслужбі.

Читайте також: Українцю пересадили серце, яке відправили гелікоптером: подолали 600 кілометрів

Фото: фейсбук-сторінка ДСНС

Тренінг став другою фазою спільного проєкту з Польщею, який спрямований на вдосконалення пошуково-рятувальної команди важкого класу MRC Ukraine. Під час занять учасники удосконалювали свої технічні навички, підвищували рівень командного управління та підготувалися до майбутніх викликів.

Нагадаємо, що Литва передає Україні ударні дрони на понад п’ять мільйонів євро.

Фото: фейсбук-сторінка ДСНС

Коментарі

Читати далі

Суспільство

«Починати працювати з пам’яттю потрібно вже зараз»: як українці вшановують загиблих і фіксують досвід війни

Опубліковано

Повномасштабне вторгнення висвітлило потребу формулювати нову мову пам’яті як відгук про трагічні події, фіксацію свого досвіду чи віддання шани полеглим героям.

ШоТам розповідає про три проєкти, в яких учасники шукають спосіб висловитися про переживання цієї війни та того, як ми будемо пам’ятати її в майбутньому.

Документальний театр як інструмент роботи з історіями

У 2018 році в Україні відкрили філіал міжнародного «Музею воєнного дитинства», що розпочав роботу зі збору свідчень дітей і підлітків, на життя яких вплинула тимчасова окупація Донбасу та Криму. Після повномасштабного вторгнення музей почав поповнюватися історіями дітей з усіх областей України. 

Ці свідчення та особисті речі стають основою виставок по всій країні. Окрім цього, інструментом роботи з пам’яттю став театр — у 2024 році в музеї створили експериментальну майстерню документального театру «Озимі», в якій 10 підлітків з різних регіонів України створили виставу на основі власних історій. Прем’єра відбулася в «Театрі юного глядача» у травні.  

«Мистецтво пропонує безліч форматів говоріння про складний досвід. Документальний театр — один з таких, що швидко реагує на зміни в суспільстві та здатен їх зафіксувати в моменті. До того ж, у театрі комунікація з глядачем відбувається напряму: ми бачимо на сцені людей, які самі про себе говорять, що створює для музею нові можливості репрезентації дитячого досвіду», — говорить куратор вистави Андрій Борутя.

Вистава на основі власних воєнних історій підлітків. Фото: «Музей воєнного дитинства»

Після проєкту учасники майстерні й далі спілкуються, зустрічаються на святкування днів народжень і спільні прогулянки.

Тим часом музей продовжує документувати дитячі історії війни. На сьогодні там зібрали вже понад 600 свідчень і 60 інтерв’ю.

Досліджувати пам’ять через мистецтво

З березня по липень 2024 року ГО «Культурні практики» разом з ГО «Музей сучасного мистецтва» проводили Лабораторію практик меморіалізації — проєкт пошуку візуальної мови для пам’яті подій та героїв російсько-української війни й розширення підходів до створення меморіальних проєктів.

«Для багатьох українців сьогодні важливо в той чи інший спосіб вшановувати загиблих, фіксувати події та свій досвід у публічному просторі. Ми переконані, що будувати національний меморіал можна лише після закінчення війни, але починати працювати з пам’яттю про трагічні події, особливо локальною, потрібно вже зараз», — пояснюють організатори проєкту.

Насамперед у межах Лабораторії провели освітній онлайн-курс від практиків, на який подали заявки понад 350 учасників.

Для практичної роботи над проєктами меморіалізації відібрали 38 учасників, яких кураторки поділили на чотири групи. Кожна з груп вирушила в дослідницьку експедицію — до Харкова, Мощуна, Чернігова й Одеси, де учасники зустрічалися з представниками громад та професійними спільнотами, збирали інформацію в архівах, відвідували виставки та меморіали. Наприкінці вони розробили та представили 25 проєктів меморіалізації для громад, з якими працювали.

Унікальний підхід громад до створення меморіалів

Хоч меморіали — вже звичний інструмент збереження історичної пам’яті, в Україні досі немає нормативів чи правил їхнього створення: відповідальність за те, як меморіали формуватимуть простір навколо себе та які сенси нестимуть, лежить на місцевих громадах. Звісно, є розроблені рекомендації для громад від Українського інституту національної пам’яті, однак як саме їх втілювати, залежить від потреб, розуміння та доступних ресурсів спільноти.

Наприклад, три громади Чернігівської області в межах діяльності ГО «Асоціація демократичного розвитку» створили незвичайні меморіали — алеї червоних кленів-рубренів. Активісти посадили ці клени під час толок, щоб вшанувати і втрати, і сміливість та взаємодопомогу людей.

Відкриття алеї в Колицівці. Фото: ГО «Асоціація демократичного розвитку»

«Ця алея, яка в майбутньому розростеться, назавжди залишиться в пам’яті як символ подій у 2022 році. Особлива подяка тим, хто згодився записати свої спогади та зробити їх публічними. Це дуже важливо, бо невблаганний час стирає спогади, змінює їх», — поділилася асистентка керівниці проєкту в ГО «Асоціація демократичного розвитку» Наталія Апанасько.

Створення меморіалів об’єднало громади. Наприклад, у Киїнці місцевий садовий центр подарував громаді додаткові саджанці дерев, кущів і квітів, аби алея стала сквером — першим відкритим публічним простором у селі. У Количівці ж поливати дерева приїхала пожежна команда. 

Разом з деревами громади встановили й уніфіковані пам’ятні знаки, а на них — таблички з QR-кодами, що ведуть на сайти громад, де зібрані історії з початку російського вторгнення.

Фото: Дмитро Пруткін

Коментарі

Читати далі