«Працюємо на перемогу». Як громада на Львівщині прийняла тисячі переселенців та допомагає воїнам ЗСУ

З перших днів повномасштабного вторгнення Новояричівська громада, що на Львівщині, перетворилася на осередок волонтерської діяльності, взаємодопомоги та підтримки. За шість місяців великої війни місцеві мешканці прийняли тисячі переселенців, забезпечили їх житлом та харчуванням.

Сьогодні громада продовжує працювати на перемогу України. Місцеві господині готують енергетичні батончики для військових, благодійники перетворюють закинутий гуртожиток на будинок для переселенців, а місцева влада допомагає з релокацією підприємств. Про життя громади під час повномасштабної війни ШоТам розказав голова Новояричівської громади Петро Соколовський. 

Петро Соколовський

голова Новояричівської громади

Реформа децентралізації дозволила вирішувати проблеми на місцях

Ще з 2015-го року я був головою однією з сільських рад, які під час децентралізації увійшли до нинішньої Новояричівської громади. А тому вважаю цю реформу однією з найкращих, адже маю чітке уявлення й можу порівняти, що було до та після.

Скажімо, на території громади є школи, садочки, медичні заклади і, звісно, дороги. Кожний із цих напрямів належав до відповідного відділу певного районного департаменту (освіти, охорони здоровʼя, культури тощо). Як сільському голові мені доводилося комунікувати з усіма і доводити, що нам дійсно потрібно відремонтувати дорогу, модернізувати систему опалення чи зробити ремонт у школі. І часто в районі було своє уявлення про наші проблеми, яких вони навіть не бачили.

Завдяки реформі це все змінилося. За все, що є на території громади, тепер відповідають люди на місцях: конкретний відділ чи управління, що підпорядковуються селищній раді. Така координація сприяє швидкій роботі і, що важливо, ми самостійно вирішуємо дійсно актуальні проблеми, які турбують місцевих мешканців. 

Левова частка податків залишається у громаді

До того ж, раніше значний відсоток податків, сформованих у громаді, районна влада розподіляла не завжди справедливо. Кошти лишалися там, а розвиток громади часто фінансувався за залишковим принципом. Тобто грошей не вистачало. 

Сьогодні всі кошти з податкової бази громади, відповідно до законодавства, залишаються на території громади. Якщо раніше йшлося лише про земельний податок, податок на нерухомість та частково акциз з пального, то зараз основне наповнення громадського бюджету – це податок з доходу фізичних осіб (ПДФО), який усі ми платимо з наших зарплат. 

Дороги, освітлення, безпека – а гроші де брати?

Звісно, після утворення громади ми зустрілися з новими викликами. Зокрема, йшлося про ремонт доріг у низці населених пунктів, створення очисних споруд, встановлення вуличного освітлення, відеоспостереження тощо. І все це ми поступово відновлювали, а іноді – створювали з нуля.

Для цього наша громада активно залучала бюджети різних рівнів, починаючи з державного та обласного, а також мала різні галузеві проєкти, які втілювала до повномасштабної війни. 

Із цікавого, торік за результатами обласного конкурсу ми реалізували 13 мініпроєктів вартістю від 500 тисяч до 1 мільйона гривень. Крім бюджетного фінансування, ми залучали й спонсорські кошти, а також так званий нефіксований внесок громади. 

Нашим пріоритетом завжди були діти

Пріоритетним напрямом для нас завжди були школи. Для найбільших навчальних закладів вже в перший рік існування громади ми побудували нові котельні, зробили їх більш енергоефективним й економними. До того ж, котельні переходили на власне утримання. Це важливо, адже раніше приватні підприємці продавали школам тепло із застарілих котлів, які давно відпрацювали своє. Це дозволило нам зберегти приблизно половину бюджету.

Також великим проєктом був капітальний ремонт шкільних їдалень у двох найбільших школах громади. Тепер це має й інший потужний ефект – завдяки ремонту ми можемо приймати там переселенців та надавати необхідну допомогу.

Основна задача громади – обʼєднати людей

Десь глибоко в душі я відчував, що може бути новий етап війни. Ранок 24 лютого почався з вибухів. Пам’ятаю, спочатку зателефонував до всіх шкільних директорів і сказав, аби діти залишились вдома з батьками. 

А вже за годину вдалося обговорити план дій з активними мешканцями ключових населених пунктів громади: о сьомій ранку в найбільших селах відбулися місцеві збори. На цю зустріч у кожному населеному пункті прийшли сотні людей, а загальна кількість по громаді – понад тисячу.

Усі разом ми обговорили подальші кроки, аби підготуватися до будь-якого розвитку подій. Також домовилися, що будемо збиратися в такому форматі тричі на день. Без додаткових нагадувань і повідомлень.

Ми навіть вигадали, як скликати позачергові збори у разі відсутності зв’язку чи електроенергії. У таких випадках «сповіщенням» мали слугувати церковні дзвони. Тому перші три-чотири місяці дзвони взагалі мовчали: усі знали, що цей звук можна почути лише в разі екстреної ситуації чи відсутності зв’язку.

З перших днів у громаді утворився потужний волонтерський рух

З перших днів повномасштабної війни ми визначили першочергові цілі: забезпечення резервуарів із паливом, формування мережі укриттів та організація речей першої необхідності (генератори, питна вода, запаси їжі тощо).

І, звісно, почали формувати блокпости. Це був доволі кропіткий процес, адже ми мали наповнити мішки піском, розподілити людей, організувати чергування, забезпечити всіх необхідними матеріалами. Та всього за кілька днів нам вдалося підготувати все необхідне. Крім того, громада забезпечила блокпости мобільними раціями, аби в разі чого люди могли оперативно передавати інформацію. 

Практично одразу в громаді з’явився волонтерських рух автомобілістів. Ми сформували дві автоколони. Перша опікувалася поїздками на передову для передачі допомоги нашим захисникам. Друга колона взяла на себе перевезення людей до кордону, аби ніхто не йшов пішки.

Окрема група місцевих мешканців займалася облаштуванням у школах місць для прийому внутрішньо переміщених осіб. Вони створювали спальні місця, переобладнували шкільні їдальні, формували запас продуктів харчування. Адже переселенці їхали до нашої громади сотнями. Хтось автівками, хтось – цілими автобусами.

Багато людей з нашої громади захищають країну на передовій

Мешканці громади, які мали військовий досвід, вже на перші збори прийшли повністю зібраними. Вони організувалися, сіли в автобус та вирушили до центру комплектування. Згодом кількість військових з нашої ОТГ збільшилася: чоловіки мобілізувалися та приєднувалися до лав Збройних сил України. Не можу говорити про точні цифри, але повірте, багато. 

А тому вже в перші дні ми максимально об’єднали зусилля, аби забезпечити наших хлопців усім необхідним. Зокрема, касками, бронежилетами, аптечками тощо. Ми прагнули зробити так, аби наші воїни мали максимальний захист. Якщо так подумати, то цей напрям насправді був першочерговим для нас у ті дні. І, я вважаю, ми з ним доволі добре впоралися.

Місцеві господині готують енергетичні батончики для ЗСУ

Паралельно з усіма волонтерськими напрямами величезна кількість наших жінок займалася плетінням маскувальних сіток та приготуванням їжі на передову. Ліпили навіть вареники, однак поступово ставало все тепліше й продукти могли зіпсуватися.

А оскільки нашим захисникам потрібно відновлювати енергію, майстрині вигадали ноу-хау: почали пекти енергетичні батончики. А невдовзі до них долучилася молодь – старшокласники однієї зі шкіл, у якій зупинилися переселенці.

Увесь цей процес господині нашої громади організували самостійно: від пошуку продуктів до розробки рецептури. Сьогодні ми й досі виготовляємо батончики та відправляємо їх на передову – туди, де служать наші хлопці. І це так само потужний, важливий і виправданий проєкт. 

Кількість ВПО у березні перевищувала 1500 людей

Перших переселенців ми прийняли та розмістили вже на другу ніч після вторгнення. Звісно, деякі люди затримувалися всього на день-два та їхали далі за кордон. Але чимало й таких, хто залишається в громаді й сьогодні.

У перші тижні ми впоралися з напливом людей завдяки об’єднаній силі місцевих мешканців. Справлялися абсолютно з усім, забезпечували переселенців житлом та харчуванням. Паралельно завозили до шкіл пральні машини, облаштовували душові кабіни тощо. Якихось значних невдач у нас не було, лише слова вдячності.

Читайте також: Кайдашеві бджоловози. Майстер із Запоріжжя створює унікальні причепи, що рятують пасіки та завойовують міжнародний ринок

Зараз, наприкінці вересня, в громаді залишаються майже тисяча переселенців. Люди повертаються додому, щойно з’являється інформація про звільнення їхніх населених пунктів. Так за першої нагоди поїхали жителі Київської та Чернігівської областей. А зараз нова хвиля – додому повертаються мешканці Харківщини. Тож здебільшого у нас залишаються люди з поки що окупованих територій, якім наразі немає, куди їхати.

Ми ведемо всі необхідні реєстри, аби переселенці могли отримувати і пільги, і компенсації комунальних послуг. Якщо порахувати кожного, хто залишився у нас чи зупинявся на кілька днів, то йтиметься про десятки тисяч людей.

Дбаємо, аби переселенці адаптувалися та знайшли нову роботу

Через географічне розташування громади наша місія була цілком зрозумілою: надати безпечний прихисток для максимальної кількості людей. І ми впоралися з цим завданням. 

Спочатку вся допомога організовувалася завдяки небайдужим жителям громади та обʼєднанню місцевого бізнесу. Згодом почали зʼявлятись міжнародні організації, різні фонди та волонтери, які підтримують переселенців.

До нас приїхали люди дуже різних професій і з максимально різним досвідом роботи. А тому ми створили каталог унікальних вакансій. Для цього опитали найбільші підприємства громади, дізналися, яких спеціалістів вони потребують. Сформований перелік пропозицій передали до кожного населеного пункту, аби ВПО могли знайти роботу та забезпечувати свої родини.

Запустили безкоштовний автобус

Ще одна ідея, яку я запропонував і яка живе донині, – це соціальний автобус. Він досі їздить громадою та об’єднує всі 18 населених пунктів.

Утримання такого автобусу – доволі непросто для громади, але рішення, на мою думку, є цілком виправданим. Адже так само, як допомагали з проживанням та харчуванням, тепер ми знаходимо способи підтримувати людей у логістиці. Не всі мають автівку й не всі можуть сплачувати вартість проїзду, аби отримати медичні та соціальні послуги або доїхати до роботи. І наш соціальний автобус у цьому допомагає.

Колишній гуртожиток перетворюємо на дім для переселенців

Сьогодні разом із благодійним фондом «Запорука» ми проводимо капітальний ремонт закинутого гуртожитку на території громади. Відновлюємо абсолютно все, від «А» до «Я». Фактично, з «рідного» в будівлі залишилися лише стіни, решта – нове. Левова частка фінансування цього проєкту – кошти благодійного фонду, ще частину покриває обласний бюджет.

Після завершення ремонтних робіт слово «гуртожиток» вже буде недоречним. Адже це буде будинок на 30 мініквартир, кожна з яких обладнана власним санвузлом та кухнею. Будинок утеплений та енергоефективний, усе сучасне: стіни, стеля, новий дах, благоустрій з дитячим майданчиком і навіть фельдшерський пункт з медиком.

Будівля розташована в центрі міста, а отже, поруч є вся необхідна інфраструктура: магазин, транспортні зупинки, садок та школа. Завдяки цьому переселенцям, які вирішили залишитися в нашій громаді, буде легше адаптуватися до нового життя.

Приймаємо релокований бізнес з інших регіонів

Крім того, до громади вже релокувалися два підприємства. Одне вже активно працює – це бізнес із Київщини, що займається обладнанням для теплопостачання. Підприємці придбали комерційну ділянку й створюють робочі місця для місцевих мешканців та переселенців. Другий бізнес – швейна справа, яка наразі відновлює свої виробничі потужності.

Ми розробили спеціальний каталог вільних площ та приміщень, які можуть бути корисними для релокованого бізнесу. Також контактуємо з Львівською обласною військовою адміністрацією та Офісом інвестицій. Тож коли підприємці звертаються із запитом про пошук ділянки, ми завжди відкриті й маємо, що запропонувати. До речі, не лише наживо, а й в онлайн-форматі: для таких потреб запустили спеціальний телеграм-канал.

Після перемоги працюватимемо для розвитку наших дітей

Щойно зрозуміємо, що є можливість повернути життя на довоєнні рейки, ми повернемося до проєктів мирного часу. Скажімо, плануємо завершити будівництво спортивної зали в одній зі шкіл громади, де навчаються приблизно 650 дітей.

Але це все буде згодом, після нашої перемоги. Наразі ми всі мріємо про мир. Тому сьогодні в наших планах насамперед завершення багатоквартирного будинку для переселенців та відновлення навчання в школах та дитячих садках. Ось це – першочергові пріоритети.