Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Подарувала Тернополю нового «Друга»: як переселенка з Сум розвиває в місті заклад здорового харчування

Опубліковано

Майже два роки тому в Тернополі з’явилася кав’ярня здорового харчування, до якої тепер спеціально приїжджають тернополяни та гості міста.

«Коли я приїхала до Тернополя, то мені не вистачало такого місця, куди б я могла прийти до знайомих чи друзів. Тому я хотіла створити в Тернополі місце, куди зранку приходитиму, і мене будуть раді бачити. І щоб так само себе почували й інші наші відвідувачі», — каже співзасновниця «Друга» Саша Родіна.

Для ШоТам Саша розповіла про важливість здорової їжі, дружніх офіціантів у закладі та про те, чому іноді варто собі дозволяти тортики та чипси.

Робота в ІТ, організація весіль і мрія про власний заклад з їжею

Саша Родіна з Сум за освітою програмістка. Ще студенткою та після завершення навчання жінка працювала у сфері ІТ, але каже, що їздила на роботу й страждала, поки чоловік не порадив спробувати щось інше. 

З дитинства Саша любила писати сценарії та організовувати заходи для рідних, тому вирішила спробувати займатися цим. Так вона створила власну весільну агенцію та п’ять років організовувала весілля для жителів Сум. З часом разом з подругою почала займатися організацією також великих заходів. 

Саша Родіна організовувала весілля від власної агенції. Фото надала Саша

Перед початком повномасштабної війни Саша вирішила робити щось кардинально інше. І хоч вона не любить готувати, але захотіла з подругою запустити власний заклад харчування. 23 лютого 2022 року вони віддали аванс технологу.

Перші тижні після початку повномасштабного вторгнення Саша з чоловіком залишалися в Сумах, але коли в сусідні будинки влучили російські ракети й там загинули люди, вирішили виїжджати. Чоловіку підприємиці запропонували роботу в Тернополі, тому поїхали туди.

До власного закладу привела йога

Перші пів року Саша просто допомагала своєму чоловіку, адже зовсім не мала сил на створення чогось власного, хоча мріяла про це. Допомогли заняття з йоги, які позитивно вплинули на жінку. 

Вона захотіла, аби інші теж зрозуміли, що завдяки заняттям з йоги можна вийти зі стану апатії, тому вирішила організувати про це івент на даху одного з бізнес-центрів Тернополя. Так вона познайомилася з директором центру Віктором, який запропонував Саші вакансію івент-менеджерки. Проте жінка вирішила не повертатися до організації заходів, а розвивати ідею з кав’ярнею, яку мала ще в Сумах. 

Виявилося, що в бізнес-центрі є приміщення коворкінгу, де працював бариста, який безкоштовно готував каву для резидентів. Так Саша та Віктор спільно почали працювати над кав’ярнею в Тернополі.

Здорова їжа — це не лише капуста, гречка та варене філе

Саша ділиться, що і їй, і співзасновнику закладу Віктору близький здоровий спосіб життя. Але це не означає, що вони вважають якусь їжу поганою та забороняють її собі. 

«Колись у мене був розлад харчової поведінки — я ділила їжу на “хорошу” і “погану”, а потім зривалася. Тому добре розумію, як це складно морально. Тому ми хотіли робити здорову їжу без зашквару — щоб було багато овочів, зелені, і щоб вона була смачна. Ми хотіли розвінчувати міф, що здорова їжа несмачна. Це не лише гречка, капуста та варене філе», — каже Саша Родіна.

Страви, якими пригощають у закладі. Фото надала Саша Родіна

У приготуванні їжі «Друг» дотримується трьох основних правил. Перше — це використання великої кількості овочів, адже вони корисні для мікрофлори кишечника.

«Я за те, аби їсти, що подобається. Можливо, люди навіть не знають, що деякі продукти настільки смачні, наприклад, гарбуз чи броколі. Якщо їх правильно приготувати, то вони мають неймовірний смак», — стверджує Саша.

Також у кав’ярні «Друг» усю їжу тестують за «правилом живота» — аналізують самопочуття після кожної страви: чи нема важкості, чи хочеться спати. 

«А третє важливе наше правило полягає в тому, що аби колись не їсти ліки як їжу, варто зараз їсти їжу як ліки. Я завжди харчуюся тільки свіжою їжею, і ми мріємо, аби так робили всі люди. Для мене здорове харчування — це хороша менталочка. Водночас я за те, щоб іноді їсти все, що хочеться — чипси, торт чи десерти, — і не вважати це поганою їжею, адже від цього може розвинутися розлад харчової поведінки», — каже Саша Родіна.

Напої, які пропонують гостям закладу. Фото надала Саша Родіна

Офіціанти дружньо сідають за стіл до відвідувачів, аби прийняти замовлення

Зараз у кав’ярні постійно організовують якісь заходи, додали в меню рамен, бо відвідувачі дуже просили про це, а ще відкриватимуть терасу. Саша каже, що «Друг» слухає своїх відвідувачів, тому враховує їхні прохання. 

Найбільше гості закладу зараз люблять замовляти рамен, який тут готують за всіма правилами азійської кухні, зокрема, варять бульйон 25 годин. А ще всі обожнюють пюре з котлетою, бо це смак дитинства, та морквяні панкейки, бо ця легка страва руйнує стереотипи про моркву як продукт. 

​​

Морквяні панкейки, які стали однією з улюблених страв відвідувачів закладу. Фото надала Саша Родіна

Спеціально до відкриття тераси професійний кухар з Києва розробив для закладу серію корисних бургерів. «Бургери для мене є емоційною їжею, яку варто їсти, коли хочеться себе порадувати», — ділиться Саша.

За майже два роки своєї роботи заклад уже знайшов постійних друзів. Багато з них приїжджають сюди спеціально.

Власниця розповідає, що команда дбає про естетику й атмосферу закладу. «В нас офіціанти сідають до гостей і по-дружньому запитують, що ті сьогодні їстимуть. Мені завжди не подобалося класичне обслуговування в ресторанах, коли офіціанти відразу забирають тарілку, щойно людина доїсть. Так нема відчуття, що можна собі спокійно посидіти й розслабитися», — вважає Саша Родіна.

У закладі можна залишити «бойові» замість чайових

Співзасновниця закладу каже, що відвідувачі дуже відчувають настрій кав’ярні. А ще вважає, що якби працювала тут офіціанткою, то точно б хотіла мати ту свободу, яку зараз мають працівники «Друга». Цю свободу передають і відвідувачам закладу.

«Ми прибрали барну стійку в залі, тому тепер людина може просто підійти до баристи та спілкуватися, поки їй готують каву. Або навіть приготувати її самостійно з допомогою нашого баристи. Ми хочемо дати людям відчуття, ніби вони приходять до себе додому, тому можуть почуватися комфортно», — стверджує Саша.

Саша Родіна з командою закладу. Фото надала Саша

Також для відвідувачів «Друга» зробили кран з питною водою в залі, з якого за потреби можна набрати собі додатково води під час їжі.

На початку існування закладу перший бариста запропонував проводити благодійні кінопокази, а виручені кошти передавати на потреби армії. Тепер відвідувачі можуть залишити в закладі «бойові» на монобанку, які потім передають знайомим військовим. Також «Друг» часто долучається до соціальних ініціатив місцевих благодійних фондів. Наприклад, до Великодня тут готували пасочки для самотніх бабусь і дідусів у Тернополі.

Місце, де можна бути собою та різним

Саша каже, що найскладніше за час існування «Друга» — берегти баланс між роботою та особистим життям. «Коли я приїхала до Тернополя, то мені не вистачало такого місця, куди я б могла прийти до знайомих чи друзів. У Сумах я відвідувала багато різних закладів, тому здавалося, що там мене знали вже всі баристи. Тому я хотіла створити в Тернополі місце, куди приходитиму зранку, і мене будуть раді бачити. І щоб так само себе почували й інші наші відвідувачі», — розповідає Саша Родіна.

Зараз «Друг» є для Саші місцем самореалізації, в яке хочеться завжди повернутися. Жінка приходить сюди й працювати, і поспілкуватися з колегами та друзями. «Це таке місце моєї боротьби з собою, адже бізнес — це постійний челендж. З одного боку “Друг” є місцем моєї сили, а з іншого — він висмоктує всю мою енергію», — каже Саша.

Тераса в закладі. Фото надала Саша Родіна

Завдяки закладу за майже два роки Саша отримала професійний ріст і стала більш собою. Жінка мріє, щоб це місце було таким і для інших. «Я хочу, щоб люди тут завжди почувалися вільно. В один день можуть прийти з ноутбуком попрацювати, в інший — забігти після тренування в спортивних штанах або нарядитися в красиву сукню та посидіти з вином на терасі. Це місце, де можна бути собою та дозволяти собі бути різним. Я теж навчилася цього саме тут», — підсумовує співзасновниця «Друга» Саша Родіна.

Суспільство

Книжку Вікторії Амеліної випустять в американському видавництві

Опубліковано

Книжку Вікторії Амеліної «Щоденник війни і правосуддя: Дивлячись на жінок, що дивляться на війну» випустять в американському видавництві Macmillan Publishers St. Martin’s Press.

Про це  йдеться на сайті видавництва.

Книжка має вийти друком на початку 2025 року. Вона містить історії про українських жінок, які борються з російськими окупантами.

«Серед цих героїнь Євгенія, відома юристка, яка стала військовою, Олександра, котра задокументувала десятки тисяч воєнних злочинів, і Юлія – бібліотекарка, яка допомогла розкрити викрадення і вбивство автора дитячої книги», – йдеться в анотації.

Читайте також: Скіфське золото: у Києві покажуть справжні «скарби Криму»

Структура книжки змінювалась безліч разів, каже директорка Українського ПЕН Тетяна Терен. Зрештою Вікторія Амеліна прийшла до документального письма, в якому поєднала записи зі щоденника, репортажні історії, розслідування, звіти польових місій, інтерв’ю, есеї, історичні екскурсії та вірші.

Від початку було визначено, що книжка мала бути англійською, «щоб засвідчити для світу злочини та геноцид Росії проти українців», стверджує Тетяна Терен.

Нагадаємо, в Україні стартувала навчальна програма для операторів будівельної техніки.

Читати далі

Суспільство

Відновлений ліцей на Чернігівщині поповнив бюджет громади на 1,5 мільйона гривень

Опубліковано

Наприкінці березня 2022 року росіяни відійшли з Чернігівської області. Директорка Анисівського ліцею в Іванівській громаді Наталя Ігнатенко пригадує, як після деокупації повернулася в рідні стіни — з тріщинами від обстрілів і вибитими вікнами:

«Я прийшла в школу, сіла й подумки рахувала, скільки дітей залишилося по селу, які не виїхали — всього до десяти. Боже, а чи повернуться учні? Мені так хотілося, щоб усі повернулися».

Мрія директорки потроху збувалася — до червня 2022 року близько 70% учнів повернулися. Почали відновлювати приміщення. Зараз у ліцеї вчаться 120 учнів — шкільне життя завирувало з новою силою, адже й діти, і вчителі пишуть гранти та створюють проєкти, які приносять кошти громаді.

Ховала українські прапори, щоб об них окупанти не витирали ноги

Наталія Ігнатенко жартує, що не покидала свій Анисівський ліцей із семи років. Саме тут вона пішла в перший клас, сюди ж пішла працювати. 20 років була заступницею директора з навчально-виховної роботи, а у 2021 році стала директоркою. Та Наталія каже, що й не встигла відчути себе в новій ролі, як почалася війна — і навантаження зросло:

«Коли вже почалася війна, знайомі почали казати, що зі школи треба все виносити й ховати. А я думала: з чого мені почати? Я ж не можу всю школу заховати».

Наталія таки сховала документи та всю інформацію про випускників, що служили в ЗСУ з 2014 року:

«Стенди я познімала з ними й заховала. А решта: жодного комп’ютера, жодного телевізора — я нічого звідти не винесла. Тільки вийшла, перехрестила школу, помолилася Богу і все».

Наталія з сім’єю виїхала в сусіднє село, але час від часу навідувалася додому. Каже, треба було порося годувати й приглядати за школою.

«Хотіла пересвідчитися, чи все добре. Але й шукала, що ще може втрапити в очі. Прапори ховала — не хотіла, щоб об них хтось ноги витирав», — пригадує директорка.

В Іванівську громаду зайшли росіяни. Сусідня Лукашівка була окупована — а діти звідти ходять в Анисівський ліцей. Анисів обстрілювали постійно, бо через нього проходила «дорога життя» з Чернігова — до міста всього близько 20 кілометрів. Наталія розповідає, що люди отримували поранення, й багато волонтерів загинули на цій дорозі.

Та березень 2022 року скінчився, і ЗСУ звільнили область від окупантів. Прямих пошкоджень приміщення ліцею не зазнало, але поруч прилітали снаряди, тож вікна були вибиті вибуховою хвилею, а по другому поверху поширилися тріщини. Система опалення теж потребувала ремонту. 

Читайте також: Я залишаюсь: як вчитель географії врятувався з окупації та повернувся в Україну

Ліцею простягнули руку допомоги — так почалися зміни

Та пошкодження рідної школи не зупинили Наталію, і вона вирішила — відбудова ліцею буде:

«От як людина, коли отримує дуже багато адреналіну, не відчуває болю, а починає щось робити, так сталося й зі мною: коли я побачила все це, то викликала завгоспа школи та почала роботу. Знайшли в селі майстра, він усе оглянув і сказав, що треба міняти систему опалення. Для початку треба було 30 тисяч гривень».

Це була непідйомна сума для школи, що тільки оговтувалася від потрясінь. Донька Наталії, яка працює в IT-компанії в Німеччині, звернулася до своїх директорів з проханням допомогти, і ті погодилися. За їхні кошти вдалося поміняти опалювальну систему, а пізніше й вікна, адже у двох класах вибухова хвиля видавила вікна досередини. Зиму ліцей зустрів з новими вікнами. 

Наталія змогла відвідати доньку та поспілкуватися з благодійниками, завдяки яким вдалося почати відновлення школи.

«Це була не тільки матеріальна підтримка, але й моральна — саме в той момент, коли це було необхідно. І це настільки піднімало дух! Не пам’ятаю, хто сказав: “Дайте мені точку опори, і я переверну світ”. То для мене це була точка опори. Я зрозуміла, що ми не самі».

Це був лише початок змін — влітку 2022 року колектив школи взявся за ремонт укриття. Про них дізналися в благодійному фонді savED. Саме вони допомогли зробити в ліцеї сучасне укриття вже у 2023 році. 

Ремонт приміщення укриття: цегла та доски на підлозі
Таким було укриття в Анисівському ліцеї Іванівської громади до ремонту. Фото надала героїня

Найпростіше укриття складається з двох кімнат і вбиральні. Наталія каже, що робота була величезна, бо довелося переробляти каналізацію. Разом з укриттям відкрили й мультифункціональний освітній центр або ж «Вулик», як його називають у фонді. Тут проводили заходи, зустрічі, кіноперегляди, навіть створювали газету Анисівського старостату. Зараз його використовують як ще одну локацію для навчання.

Укриття в школі після ремонту: білі стіни, інтерактивна дошка, сірі столи зі стільцями та настільні ігри
А таким укриття в ліцеї стало завдяки фонду savED. Фото надала героїня

Читайте також: Португалія допоможе відновити зруйнований під час війни ліцей у Житомирі

Якщо ідея запрацювала за 72 години, то все вийде

Наталія каже, що саме допомога від небайдужих стала поштовхом для змін:

«За 2023-24 навчальний рік ми поповнили бюджет нашої громади на півтора мільйона гривень шляхом участі в різних проєктах».

Це сталося завдяки ініціативній групі жінок, які пройшли навчання з написання проєктів, а невдовзі створили громадську організацію «Північна горлиця».

«Є таке правило: якщо ви почали якусь нову ідею, і вона у вас запрацювала протягом 72 годин, значить, усе вдасться. А якщо за цей час нічого не тьохнуло — то не ваше. У нас тьохнуло, і ми запрацювали», — ділиться героїня.

Так у ліцеї зробили кабінет робототехніки з 3D-принтером, де діти з учителем вивчають механізми. А ще — «Простір підтримки» для психологічної допомоги, адже четверо вчителів отримали освіту арттерапевтів і тепер проводять заняття. Окрім цього, учні написали проєкт і побудували в парку зелену сцену для концертів і зустрічей. 

Столи зі швейними машинками у приміщенні школи
Створення адаптивної білизни в селі Анисів на Чернігівщині. Фото надала героїня

Вчителі виграли грант і тепер з іншими жінками села шиють адаптивну білизну для поранених. Також у школі готують клас безпеки. На черзі — крафтова майстерня з переробки пластику. 

«За ці два роки нам так допомогли, що я відчула — ми не просто село, яке ніхто не знає. Ми з’явилися на карті, про нас заговорили», — впевнена Наталія.

Кабінет інформатики у школі: діти сидять за комп'ютерами
Оновлений кабінет інформатики в Анисівському ліцеї. Фото надала героїня

Усе це стало можливим, бо спочатку почали відновлюватися самі. Наталія каже, що вчителі ходили на арттерапевтичні заняття, заняття з музичної терапії: шукали, як звучить наше тіло, розслаблялися, малювали кавою, шили, плели з бісеру. Вони запросили й інших жінок села на заняття:

«Мені дуже важливо показати людям так, як і мені у свій час показали, що наша школа — не сама. Так і ми зараз намагаємося простягати руку допомоги нашим жінкам, дівчатам».

«У дітей час іде — юність нікуди не дінеш»

Тепер у ліцеї 120 дітей. Наталія сміється й каже, що в них — сільська приватна школа, бо так само є по 5-6 учнів у класі. Директорка зізнається, не всі батьки підтримували стільки нових проєктів:

«А я кажу: так а що, давайте ляжемо й будемо вмирати? У дітей же час іде — юність нікуди не дінеш».

Анисівський ліцей на Чернігівщині: червона споруда з прапором України
Анисівський ліцей на Чернігівщині не тільки відновили, а й почали створювати проєкти, щоб розвиватися. Фото надала героїня

Тож на Новий рік в укритті влаштували дискотеку. Кожен з проєктів теж робили заради дітей. Наталія зізнається, що дуже хоче не лише, щоб відбудова ліцею тривала, а й щоб діти виходили з депресивних станів, адже учні з Лукашівки були в окупації.

«У нас є один хлопчик — спочатку нічим не ділився, не хотів згадувати той період, а зараз розповів. Виявилося, що росіяни його на розстріл виводили, бо на 8 березня він подарував мамі первоцвіт з блакитною стрічкою, то окупанти й причепилися — поставили біля сараю, погрожували вбити. І такі моменти не поодинокі. Тож ми вирішили виводити дітей з такого стану», — розповідає Наталія.

Читати далі

Суспільство

ООН продовжила виплати українським пенсіонерам до кінця року: хто отримає допомогу

Опубліковано

Всесвітня продовольча програма ООН продовжила до кінця року виплати пенсіонерам із низькими пенсіями, які проживають у зоні бойових дій.

Про це повідомила пресслужба Міністерства соціальної політики.

«У серпні 2023 р. Мінсоцполітики, Пенсійний фонд і Всесвітня продовольча програма ООН (ВПП ООН) ініціювали спільний проєкт, мета якого – об’єднати зусилля у наданні українським громадянам грошової підтримки від міжнародних гуманітарних організацій. Зокрема, підтримати пенсіонерів, які проживають у зоні бойових дій, мають низьку пенсію та не отримують інших грошових допомог від міжнародних організацій… Повідомляємо, що дані виплати буде продовжено ВПП ООН до грудня 2024 включно», – йдеться у повідомленні.

У Мінсоцполітики додали, що в подальшому питання продовження виплат будуть вирішувати донори залежно від наявного фінансування.

Загалом від серпня 2023 року такою допомогою охоплено понад 421 тис. пенсіонерів. Сукупний обсяг підтримки сягнув понад 1,68 млрд грн.

Наразі програма фінансується за кошти Німеччини, Норвегії, Фінляндії, Європейського Союзу та приватних донорів.

Читайте також: В Україні запустили грантову програму для бізнесу на €480 тисяч

Додаткова грошова допомога надається пенсіонерам, які отримують пенсію, меншу за 3 250 грн і проживають на територіях активних або можливих бойових дій та які не отримували після 1 березня 2023 року додаткових грошових виплат від міжнародних організацій та/або допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Спеціально звертатися по призначення додаткової виплати не потрібно. ВПП ООН спрямовує кошти пенсіонерам на підставі інформації, вже наявної у базах даних Пенсійного фонду. Виплата проводиться або на банківську картку, або через відділення Укрпошти.

Нагадаємо, врятовані нанду вийшли до вольєра Київського зоопарку після реабілітації.

Фото: З відкритих джерел

Читати далі

 РЕКЛАМА:

Шопочитати

Суспільство3 дні тому

Табір, як у дитинстві, але для дорослих. Як працює перший в Україні кемпінг на деревах

Ви колись пробували спати в повітрі, коли поряд ліс, гори та зоряне небо вночі? А...

Суспільство1 тиждень тому

Вклали в бізнес по 2 тисячі гривень. Як друзі заснували власну СММ-агенцію у 20 років

Друг-однодумець, жага до авантюризму та добре бойківське вино — так чотири роки тому почалася історія...

Суспільство2 тижні тому

Щоденні обійми, заробіток і козяче щастя: як невістка зі свекрухою вдвох розвивають маленьку ферму на Черкащині

«У нас є сир, налітайте», — з цього повідомлення в соцмережах минулого року почалася історія...

Суспільство2 тижні тому

Той, хто створив дизайн ЗСУ. Тарас Іщик про творчу карʼєру в армії

Сотні чоловіків ішли добровольцями, не знаючи, яку роботу будуть виконувати в ЗСУ. Сотні бояться потрапити...

РЕКЛАМА: