Війна забрала в них дім і роботу, але не зламала. Андрій та Анна Смєнови переїхали в Київ і створили настільну гру «Siyana’s Dream», що поєднує фантазію та сучасність.
Як змогли перетворити ідею на реальність, запустити перший бізнес і знайти ресурси у моменти, коли здається, що сил більше немає — Анна поділилася для #ШОТАМ.
Анна Смєнова
розробниця настільної гри «Siyana’s Dream»
Ми почали все «з нуля»
16 березня 2022 року, коли оголосили «зелений коридор», ми з чоловіком і донькою виїхали до передмістя Маріуполя. Там нам довелося три дні ночувати у школі на стільцях. У перший день нас ще годували кашею, далі — харчів не було. З Нікольського йшли автобуси в Таганрог, і нам пропонували виїхати до росії, але ми відмовилися.
Нам вдалося знайти місцевих волонтерів, які допомогли дістатися до знайомих у село поблизу Бердянська. Через три дні підійшла колонна, і нам пощастило до неї приєднатися.
Втім, це була та сама колонна, яку затримали під Токмаком російські військові. Ми провели півтори доби в дорозі, ночували прямо на трасі. Їхали звичайною маршруткою. Я сиділа на своїй сумці, доньку по черзі тримали на руках з чоловіком.
26 березня ми дісталися до Запоріжжя. Це був ковток свободи
Зараз ми оселились у Києві, почали все з нуля. Я ще перебувала в декреті, тож частково повернулась до фрилансу. Протягом першого року у столиці намагалася брати копірайтерські проєкти, але вони були або малоприбуткові, або занадто складні для гнучкого графіка. Андрій раніше працював енергетиком і пробував себе як дизайнер на фрилансі. Десь за місяць після приїзду він влаштувався інженером-енергетиком у мережі аптек.
Зрозуміли: це наш шанс
У 2023 році мене запросила до співпраці одна блогерка. Вона розвивала проєкт по нейромережах. Я створювала для нього тексти й сама навчилася генерувати зображення за допомогою ШІ.
І саме тоді мій чоловік Андрій запропонував ідею: «А що, якщо ми створимо за допомогою ШІ настільну гру?». Ми помічали, як навіть під час тривог в укриттях підлітки не випускають з рук настолки чи телефони з іграми.
А ще ми звернули увагу, що після повномасштабного вторгнення зникли з ринку багато російськомовних продуктів — зокрема настільних ігор. Ми зрозуміли: це наш шанс.
Наші навички добре поєднувались
Я — копірайтерка, чоловік — дизайнер. А нейромережі стали нам у пригоді замість ілюстратора. Наймати команду ми не могли — у нас не було бюджету на фахівців.
Спочатку довго не могли визначитися з ідеєю. Було багато варіантів, які ми постійно відкидали. Врешті на початку 2024-го ми таки знайшли ту саму концепцію: гра про фантазійний світ Siyana’s Dream. Андрій сформував механіку, я — вигадала персонажку Сіяну, її історію, настрій, атмосферу.
Пройшли курси з підприємництва
Ідея, графіка, тексти, тестування — все робили вдвох. Але ж створити гру — це ще не бізнес. Тому наступним етапом стало навчання з підприємництва. Ми почали шукати курси, воркшопи, які допоможуть перетворити ідею на продукт, готовий вийти на ринок.
Я пройшла менторську програму для переселенців, де вперше дізналася про можливість отримати грант від Дії на власну справу. Втім, спершу не наважилася подаватися. А чоловік Андрій тим часом пройшов навчання в Маріупольській школі підприємництва. Отримані знання допомогли скласти наш перший бізнес-план.
Ми детально прорахували всі витрати: скільки нам потрібно на перший наклад гри, підрядники, де будемо друкувати. Так ми й знайшли свою друкарню — професійних виробників настільних ігор.
Ми одразу вирішили, що не беремо на себе виробництво
Влітку я взяла участь в акселераторі «Відважна» від Дія.Бізнес. Там я пройшла модулі з діджиталу, маркетингу, фінансів. Коли я готувала презентацію нашого проєкту на фінал акселератора, одна з порад, яку мені дали ментори, була випустити невелику партію гри, затестити її на реальних покупцях і зібрати фідбек. Ідея хороша, але й це потребує чималих грошей. Бо якщо ти друкуєш гру офсетним способом, то немає великої різниці, чи ти замовляєш сто примірників, чи тисячу — ціна все одно висока.
Отримали мікрогрант на суму 75 000 грн
Восени ми подали заявку на мікрогрант від Дія.Бізнес. Він невеликий, на 75 000 гривень, і під нього не обов’язково наймати працівників — достатньо було просто оформити ФОП. Цей грант, звісно, не покрив усіх витрат, але ми змогли купити другий ноутбук. Бо до цього працювали вдвох по черзі на одному. Частково також оплатили послуги друку. А також змогли оплатити аванс по друку ігор.
Я подавала ще на кілька інших грантів, але нам відмовили. І я розумію, чому. Багато донорів хочуть бачити чіткий соціальний ефект або фінансування обладнання для масштабування. У нас же найбільша витрата — це одноразові послуги друку. Плюс у нас не було змоги найняти когось у команду.
Друк став нашою найбільшою витратою
Ми так віримо у свою справу, що вирішили ризикнути всіма нашими заощадженнями та надрукували першу партію 1000 примірників
Менше друкувати не мало сенсу — собівартість була б ще вищою. Андрій тоді буквально працював на трьох роботах всю зиму, щоб ми могли оплатити цей наклад.
Операційні витрати на використання нейромереж, навпаки — невеликі. Ми платимо десь 10–20 доларів на місяць за доступ до сервісів, які допомогли нам згенерувати ілюстрації для гри. Це одноразова робота — картинки згенерував і працюєш із ними далі. Зараз я використовую штучний інтелект ще й для створення анімацій, щоб просувати гру в соцмережах.
Ми також консультувались із юристами щодо авторського права, адже використовуємо ШІ для генерації зображень. Ілюстрації — лише один з елементів гри. У нас унікальна механіка, унікальна історія, тексти, які я особисто писала. Дизайн карток — це вже робота Андрія. І те, що частина елементів була створена за допомогою нейромереж, не робить гру продуктом ШІ — це наша авторська розробка.
«Перемога можлива, доки триває гра»
Нашу історію розповідає Сіяна — провідниця у фантазійний світ Вемаро. Вона — оповідачка, бренд-аватар, яка знайомить гравців із цим світом. Вемаро — це розділений на терени світ. Перший терен, де відбувається дія нашої гри, — «Таємничий вир» — це водний світ. Далі буде інший — піщаний. У цьому світі є магія, є антропоморфні істоти з власними характерами, драмами та зв’язками. Гравці потрапляють туди як герої, стикаються з небезпеками, монстрами й мають шанс або залишитися там назавжди, або — врятуватися. Переможець у грі лише один.
Зараз у ній 60 унікальних карток, з детально прописаними подіями. Ми навіть вирішили зробити серію — не одну гру, а цілий цикл із п’яти частин. Кожна гра — окрема історія, але всі вони з’єднуються в одну фентезійну пригоду. А поки в продажу ви можете придбати першу частину гри «Загублені в океані».
А ще ми створили книжечку з легендами світу. Спочатку я сумнівалась — хто це читатиме. Але потім отримали відгук: «У вас навіть лор є!». Для фанатів фентезі це було справжньою знахідкою.
У нашої гри є свої слогани, які народились не просто так. Головний з них: «Перемога можлива, доки триває гра». Це про механіку самої гри, де гравці можуть змінювати ролі: з мореплавця перетворитися на «морока» — напівпримарну сутність, яка, здавалося б, уже програла. Але навіть морок може повернути собі човен і виграти — буквально на останньому кроці.
Найважче — просувати продукт
Чоловік Андрій — це наш директор з виробництва, він відповідає за технічну та дизайнерську частини. Я — за маркетинг і комунікацію. І хоча ми завжди радимось і ділимо все навпіл, кожен має свою відповідальність.
Просуваємо ми нашу гру через соціальні мережі: таргет і співпрацю з блогерами. Маємо вже перші продажі й відгуки від людей. Минулого року я вже домовлялась із нішевими оглядачами настільних ігор, але тоді ще не мала на руках готового продукту. А коли цього року вже з’явилась гра, двоє блогерів мені відмовили — черги на огляди розписані на місяці вперед. За цей рік ринок став шалено динамічним і насиченим.
Більшість ігор, які зараз продаються в Україні, наприклад, «Катан», «Крила», «Дюна» — відомі імена, які вже мають свою авдиторію. А ми — новий голос. Без великої рекламної підтримки, без величезних бюджетів. Але з великою вірою в себе і свій світ Вемаро.
Шукайте для себе нові можливості, навіть коли все втрачено
Зараз безліч безкоштовних можливостей. Коли починаєш шукати, то вони просто з’являються звідусіль: навчальні платформи, акселератори, консультації, менторства. Я проходила різні програми — і для бізнесу, і навіть для тих, хто хоче піти в ІТ.
Особисто мені найбільше допомагають не відеоуроки, а нетворкінг. Обмін досвідом, відгук на твою ідею, підтримка — це неймовірно цінно. Коли бачиш, як інші проходять через ті самі труднощі — стає легше. І друге — потрібно вірити у свою ідею. А по-третє — вам потрібен бізнес-план, який допоможе порахувати витрати та потенційну прибутковість.
