

Суспільство
Першу плантацію ківі заклали у Черкаській області
Фермер-початківець В’ячеслав Кантур наважився на експеримент – адаптувати вирощування українізованого сорту ківі для Черкащини. Чоловік заклав у регіоні першу плантацію і не пошкодував, повідомляє портал Аgroday.
Чому обрав ківі?
За фахом В’ячеслав Кантур будівельник, але у 2014 році вийшов на пенсію і вирішив зайнятися агробізнесом.
Почав шукати, який напрям освоїти. Привернула екзотична ягода — ківі. Вирішив використовувати морозостійкі саджанці сорту Карпат Стратона Валентайн. Цей сорт вивів Генріх Стратон, витративши на його акліматизацію 17 років.
Той факт, що його ківі витримує температурний режим до мінус 28 градусів, підтвердили на випробувальній станції в Харківській області, де з 2015 року вирощують сім рослин.
Як починав і скільки вклав?
У 2018 році фермер висадив перші 0,5 га – 500 саджанців. Наступної весни планує закласти ще 5 гектарів ківі.
Нині він займається підготовкою ґрунту під майбутні насадження.
Стартові витрати на закладку плантації ківі складуть $15 тис. в розрахунку на гектар. Приблизно $3 тис. треба витратити на краплинний полив тієї ж площі.
“Мінімальна врожайність з куща — 30 кг, і якщо на гектарі тисяча кущів, то урожай складе 30 т. При закупівельній ціні від 1 €/кг ягоди виходить €30 тис. з гектара”, – ділиться Кантур.
У перспективі він розраховує отримувати середню врожайність з куща на рівні 50 кг.
Читайте також: Іспанець вирощує під Броварами салат для усіх українських Макдоналдзів
Велика стаття витрат при закладанні ківі — саджанці. Їх вартість залежатиме від того, скільки купувати. По одній рослини обходяться в $10. Фермер на 500 саджанців витратив по $5 за штуку.
Далі йдуть витрати на шпалеру, адже ківі потрібна добра опора. На ділянці встановлюються стовпчики, на них – горизонтальні поперечники. Все обв’язується нержавіючим дротом. Така конструкція витримує навантаження в 100 кг і обходиться в $4 тис./га.
Близько $2 тис./га треба закласти на поліпшення ґрунту. Наприклад, ківі не підходять чорноземи, і їх доводиться “розбавляти” піском.
І ще приблизно $2 тис. доведеться витратити на догляд за рослиною протягом трьох років до першого врожаю.
Чому це вигідно?
“Вигіднішої культури для вирощування, ніж ківі, на земній кулі немає”, – пояснює фермер.
За його словами, якщо за яблука можна отримати тисячу євро з гектара, за лохину — 12 тисяч, то мінімальна реалізація ківі при виході на промислове плодоношення становить 30 тисяч євро з гектара.
Читайте також: На Львівщині фермер заклав плантацію найдорожчого у світі гриба
Сьогодні на земній кулі виробляється близько 800 тисяч тонн ківі. Попит на цю ягоду в ЄС задоволено на 60 відсотків. Україна на сьогодні експортує 10 тисяч тонн ківі, і в нас теж зростає культура споживання цього продукту.
“Мрію вирощену продукцію продавати в першу чергу всередині своєї країни. А в перспективі потрібно налагоджувати переробку. Щоб зробити такий міні-цех, знадобиться лише три одиниці обладнання і п’ять чоловік обслуговуючого персоналу. Приміщення під сховище об’ємом 300 тонн і під цех 200 кв. метрів у мене є. А вкладення будуть потрібні не більше 50-60 тисяч доларів. Мені гарантували мінімальну врожайність ківі протягом 50 років. Але на практиці такий сад плодоносить і до ста років”, – каже фермер.
В теорії урожай можна отримати вже на четвертий рік, говорить Кантур. І відразу ж окупити свої інвестиції.
До слова, фермер планує, що в 2020 році його плантація становитиме 10,5 га. Така площа дозволить йому отримувати $500 тис. щороку.
[su_button url=”https://www.liqpay.ua/ru/checkout/i56624243821″ target=”blank” style=”flat” background=”#F2AF1C” color=”#000″ size=”5″ center=”yes” radius=”10″ icon=”icon: credit-card” icon_color=”#000″ text_shadow=”0px 0px 0px #c7c7c7″ desc=”Вас буде перенаправлено на сайт liqpay” rel=”lightbox”]Підтримати проект[/su_button]
Суспільство

Учасники «Підпільного стендапу» 1 квітня провели благодійний стрим, який тривав понад три з половиною години. Під час трансляції коміки збирали гроші на пікапи для спецпідрозділу НГУ «Атей».
Стрим відбувся на ютуб-каналі «Підпільного стендапу».
Як пройшов стрим
На трансляції виступили відомі українські коміки та знаменитості, зокрема Василь Байдак, Дядя Жора, Ницо Потворно, Саша Гонтар, Роман Міщеряков, Ганна Кочегура, Юрій Коломієць та інші. Під час стриму гості жартували, виконували завдання та розігрували мініатюри.
Мета благодійної трансляції
Під час благодійного стриму українці задонатили на пікапи для військових понад 250 тисяч гривень. Загальна мета збору — 500 тисяч гривень. Долучитися до нього можна за посиланням.
Підрозділ спеціального призначення «Атей» сформували два роки тому під командуванням Євгена Безсмертного. Бійці «Атей» брали участь у бойових діях на Донеччині, Харківщині, Запоріжжі та інших ділянках фронту. Наразі підрозділ проходить перепідготовку та комплектування задля розширення до роти спецпризначення.
Читайте також: Перо з фільмів Антоніо Лукіча продали за півмільйона гривень: кошти передали на ППО (ФОТО)
Про «Підпільний Стендап»
«Підпільний Стендап» — одне з найбільших об’єднань стендап-коміків в Україні, яке почали формувати у 2015 році. Щомісяця стендапери проводять близько ста концертів. Обʼєднання створює такі проєкти:
- «Майже Інтелектуальне Шоу»;
- «Підпільні Розгони»;
- «Підпільний Кіноклуб»;
- «Підпільний подскаст» та інші.
Нагадаємо, що «Підпільний Стендап» запустив нове шоу про книжки: першим гостем став Макс Кідрук.
Фото обкладинки: ютуб-канал «Підпільного стендапу»
Суспільство

На території Чорнобильського заповідника розквітнув рідкісний білоцвіт весняний. Через знищення природних середовищ квітку внесли до Червоної книги.
Про це повідомили в Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику.
На Київщині цю квітку можна зустрітися хіба що в присадибних ділянках як декоративну рослину. Білоцвіт весняний росте переважно у Карпатах та на Поліссі.
У заповіднику вказали, що в Чорнобилі ці квітки колись висадили господарі однієї з осель міста. Рослина має потужну кореневу систему, а тому вона швидко розростається та розквітає білими дзвіночками із фіалковим ароматом.
Читайте також: Майстриня з Харкова допомогла покинутим котам на понад 250 тисяч гривень
«У народі вважається, що білоцвіт приносить удачу та є символом оновлення, а той факт, що він зберігся в зоні відчуження, надає йому ще більшої значущості: немов природа повертає собі життя у місцях, колись залишених людьми»‚ — написали у заповіднику.


Нагадаємо, що на місці лісової пожежі на Київщині висадили шість тисяч нових дерев.
Фото обкладинки ілюстративне: «Вікімедіа»
Суспільство

Валентин з містечка Курахове працює енергетиком уже понад 20 років. Курахівська ТЕС була у місті центральним підприємством, тому він навіть не вагався, який фах обере для себе:
«Я інженер-механік, завжди жартую, що руки ростуть з правильного місця, тому вдома ремонтував велосипеди чи машини. А згодом на роботі — обертові механізми. Та найважливіше — ми знали, що наша робота є критично важливою, бо ми давали людям світло і тепло».
Улюблену роботу довелось покинути, коли росіяни наблизилися до міста та почали кілька разів на день обстрілювати станцію.
Росіяни обстрілювали ТЕС щодня
У рідному місті Курахове я збудував свій будинок, зробив парник, де вирощував лимони, ходив на риболовлю. Згодом почав будівництво — змайстрував лазню та літню кухню біля будинку. Проте все змінилося у 2022 році.
Моя сім’я виїхала на Закарпаття уже 8 березня, а я ж залишився на роботі. Ми з колегами працювали щодня і часто відновлювали техніку на станції після російських обстрілів.
Перші пів року нас атакували переважно вночі, а коли росіяни підійшли ближче, то обстрілювали ТЕС з артилерії майже щодня. Часто стріляли на світанку — перед тим, як люди мали вийти на роботу. Потім як за розкладом наступна атака була в обід, а далі — ввечері. І це ще не враховуючи ракет, які також часто прилітали і по місту, і по станції.

Курахівська ТЕС до повномасштабного вторгнення. Фото: ДТЕК Курахівська ТЕС у фейсбуці
Я залишився жити у власному будинку, де ще у 2014 році облаштував гарний просторий підвал. Після початку повномасштабного вторгнення туди до мене переїхав брат і так ми разом жили понад два роки. Принесли туди деякі меблі, поставили буржуйку, провели електрику. А ще я зробив удома свердловину, тому ми постійно мали свіжу воду.
Останні дні на станції не працювали, а просто виживали
Переважно по Курахівській ТЕС прилітало ще до оголошення тривоги. Тому ми постійно прислухалися і коли вже чули гучні вибухи неподалік, то ховалися. Росіяни з артилерії влучали і в паркувальні майданчики, тому наші авто були побиті. А коли обстрілювали ракетами, то навіть бомбосховище здригалося.

Під час одного з обстрілів постраждала автівка Валентина. Фото надав Валентин
Тому останні місяці на роботі ми вже не працювали, а просто сподівалися вижити. У касках та бронежилетах переміщувалися різними коридорами та старались менше виходити на вулицю.
Проте влітку минулого року після чергового обстрілу керівники отримали наказ, що запуску блоку не буде і потрібно розбирати наше обладнання.
Ми так довго ремонтували станцію, а тепер мусили її залишити. З рідної станції я забрав з собою лише системний блок власного комп’ютера.
На новій роботі ділюся досвідом з колегами
Я дуже просився на роботу саме на Бурштинську ТЕС, адже хотів бути ближче до сім’ї, яка жила на Закарпатті. І зараз живу у невеличкому селі біля Бурштина. Ми часто зідзвонюємося з курахівськими колегами, адже багатьом з них компанія запропонувала роботу на інших своїх ТЕС. Декілька з них навіть жили у мене деякий час, поки не знайшли власне житло. А ще ми хочемо зустрітися всі разом під час відпустки десь в Карпатах.
Часом колеги з Бурштинської ТЕС запитують мене про обладнання, з яким я працював удома. Я показую свої фото, схеми та креслення, ми часто порівнюємо механізми, хоча тут станція більш сучасна за нашу.

Валентин перевіряє техніку на новій роботі. Фото надав Валентин
Єдине, що для мене не змінилося, то це кількість роботи — її було багато вдома, а тепер і тут, проте я швидко до всього звикаю. Тут я також працюю зі схожими обертовими механізмами.
І знову ремонти через ворожі обстріли
Кожен мій день починається з наради та ранкового обходу. Протягом дня я відповідаю на листи від підрядників, перевіряю техніку та планую ремонти. Коли починається повітряна тривога, то ми спускаємося в укриття або ж покидаємо територію. Деякі колеги мусять залишатися на своєму робочому місці та рятувати обладнання після прильотів, якщо це необхідно.

Курахівська ТЕС після чергового російського обстрілу. Фото надав Валентин
Ця проблема скрізь мене переслідує. В Кураховому ми з колегами лише змогли відремонтувати обладнання, тільки запустили димарі, все почало диміти як знову новий обстріл.
Так само і тут — дуже багато пошкоджень, деяке обладнання вже не підлягає ремонту, а щось потребує багато коштів і часу. Ми не маємо таких можливостей та й бракує енергетиків, які б могли цим займатися, бо молодь не поспішає йти в цю сферу. Тому працюємо ми.
Все одно люблю свою роботу
Я сумую за домом та рідною ТЕС, але вже й не знаю, чи буде до чого повертатися, адже минулоріч росіяни окупували Курахове.
Я бачив фото, як зараз виглядає станція. Там зруйнували майже всі труби, пошкодили багато приміщень, цехів, немає вікон та даху. Зараз це місце зовсім не впізнати.
Професія енергетика досить складна, та навіть якби я знав, що нас чекає в майбутньому, то все одно б пішов працювати в цю сферу.
Валентин під час роботи. Фото надав Валентин
Зараз кожен має допомагати країні на своєму місці. Я не можу долучитися до війська через проблеми з хребтом. Тому продовжую працювати та станції та робити те, що вмію найкраще — давати людям світло. Бо якщо тут нікого не буде, то що ж тоді — все зануриться в темряву?