Суспільство
Переселенка з Ірпеня відкрила кафе на Львівщині (ВІДЕО)
Режисерка Оля Гдуля врятувалася з Ірпеня з одним рюкзаком із документами і двома котами. Вона хотіла допомагати людям, які теж через повномасштабне вторгнення мусили покинути домівки. Тому відкрила на Львівщині кав’ярню-буфет зі смачними домашніми стравами «Ірпінський дворик».
Історію переселенки з Ірпеня розповідає ШоТам.
До повномасштабного вторгнення Ольга працювала режисеркою – знімала кіно. Після 24 лютого вона 9 днів не могла вибратися з рідного Ірпеня через підірвані мости. А коли 5 березня була оголошена евакуація потягом, попрямувала на місце збору.
Проте росіяни пошкодили колію і єдиним шансом вибратися з міста був зруйнований міст. Саме під ним ховалися ірпінці під час нальотів ворожої авіації.
«Я виходила з двома котами в одній переносці, з одним рюкзаком, в якому були робочий ноутбук і всі мої жорсткі диски з матеріалами», – Ольга Гдуля, власниця кав’ярні-буфета «Ірпінський дворик».
Після евакуації Ольга поїхала до друзів у Берлін. Провела там 2 місяці, але їй було некомфортно за кордоном у статусі біженки. Тому, коли друзі запросили її до Турки волонтерити, одразу погодилася.
Це місто у Львівській області, куди приїздило багато переселенців. Оля допомагала у БФ «Милосердя» та відповідала за приготування безплатних гарячих обідів.
«Училася всьому з нуля: як рахувати техкарти, як рахувати продукти, як складати меню. Я була задіяна у всьому: від зважити моркву на борщ до скласти описовий звіт для грантодавця», – розповідає Ольга.
Саме тоді Оля вперше замислилася над створенням власного кафе, яке могло б годувати переселенців. Подалася на грантову програму в один із банків, і в її ідею повірили.
Оля назвала заклад «Ірпінський дворик», адже береже в серці улюблене місто.
«Ірпінь – це місто, в якому немає поганої кави. Знаєте, я рік жила без нормальної притомної кави в Турці. Настільки воно мене задовбало, що я відкрила власну кав’ярню, де я можу пити нарешті нормальний флет-вайт», – розповідає власниця кав’ярні.
Читайте також: «Ми були потрібні людям». Як на Київщині попри окупацію та відключення світла продовжували пекти хліб
У «Дворику» пригощають смачними домашніми стравами, зокрема, борщем, пюре та котлетами.
«Зараз ми відкрили нову лінію, в нас бургери. Через ту саму причину – ми просто хочемо їсти те, до чого ми звикли! Пити нормальну каву, їсти смачну їжу», – Ольга Гдуля, власниця кав’ярні-буфета «Ірпінський дворик».
У закладі працює четверо людей, які через війну мусили покинути свої домівки. Переселенці можуть купити тут страви з 30% знижкою. А не розпродані за день залишки їжі Оля відвозить до місцевого прихистку.
«Їжа ще придатна до вживання, вона хороша, вона свіжа. Але на наступний день її вже не можна продавати. Таку їжу зазвичай списують. Я відвожу її до прихистку і віддаю», – розповідає Ольга.
В планах у Олі започаткувати буккроссінг, щоб люди могли обмінюватися книжками. Тож, якщо маєте бажання, можете віддати старі книжки до «Ірпінського дворика».
А ще Оля в пошуку смачних та незвичайних рецептів, щоб дивувати місцевих жителів.
«Якщо ви знаєте якісь цікаві рецепти, які можна робити і виготовляти, пропонувати людям у форматі крафту, в форматі екопродукції, поділіться, будь ласка, я буду вам вдячна», – каже власниця кав’ярні.
Нагадаємо, підприємиця у Луцьку Людмила Вознюк отримала чверть мільйона гривень на розвиток дитячого корекційно-розвиткового центру «Розмовляйко».
Крім того, Юлія Корнійчук з міста Костопіль на Рівненщині розпочала сімейний бізнес з виготовлення дитячих іграшок та предметів інтер’єру з екологічно чистих матеріалів.
2 квітня — Міжнародний день поширення інформації про аутизм. Це учителька, методологиня БФ «СпівДія заради Дітей» Ксенія Костюченко та її син Юрчик. Вони підготували для ШоТам відповіді на найпоширеніші міфи про розлади аутистичного спектра (РАС), з якими зіштовхуються постійно. Усі фрази, які ви побачите тут, Ксенія часто чула від інших людей. Тепер вона розповідає, що з ними не так.
1. «Ви ж його лікуєте? Треба лікувати, обовʼязково!»
Міф: Аутизм — це хвороба, яку можна вилікувати.
Насправді РАС — це нейровідмінність, а не хвороба. Це вроджена особливість розвитку мозку, яка залишається з людиною на все життя.
Ксенія
У нас немає показів для прийому жодних препаратів. Єдине, що «показано» — це створення умов для гармонійного розвитку та соціалізації, тобто інклюзія.
Юрчик
Я відвідую спеціалістів, з якими вчуся краще розмовляти та спілкуватися, спокійніше реагувати на звуки, контролювати свої рухи та бажання. Якщо чогось не вмію, то я або вже в процесі навчання, або воно в мене на черзі.
2. «У Юрчика талант до музики — напевно, через те, що в нього РАС»
Міф: Усі люди з аутизмом — генії або мають унікальні здібності.
Цей міф популярний завдяки фільмам і серіалам. Насправді лише частина людей з аутизмом має так звані «острівці геніальності», але більшість перебувають на різних рівнях інтелектуальних здібностей, як і нейротипові люди.
Юрчик
У музичній школі кажуть, що я дійсно дуже здібний. Але в нас уся сімʼя музикальна — всі грають на музичних інструментах і співають, — тому батьки вчасно це помітили та намагаються розвивати. Я граю на флейті, співаю дискантом (високим хлопчачим голосом — ред.) і можу підібрати будь-яку мелодію на фортепіано. Але значно більше люблю грати в планшет.
3. «Ви що, робили йому щеплення?»
Міф: Вакцинація спричиняє аутизм.
Цей міф спростували численні наукові дослідження. Первинну статтю, що пов’язувала аутизм з вакцинами, визнали фальсифікацією, а її автора позбавили ліцензії.
Ксенія
У нас зроблені всі щеплення за календарем, адже син не має жодних протипоказань.
4. «О, в нашому класі був хлопчик з РАС — я знаю, що це таке!»
Міф: Усі люди з РАС однакові.
Аутизм — це спектр, а не однакова характеристика для всіх. Деякі люди в спектрі можуть бути надзвичайно комунікабельними, інші — навпаки потребують більше простору. Хтось має виражену сенсорну (доторкову) чутливість, а хтось ні. Дехто може вражати феноменальною пам’яттю або глибокими знаннями в певній галузі, а інші потребують значної підтримки в повсякденному житті.
Юрчик
Я маю гіперчутливість до емоцій, зчитую навіть найнепомітніші. Якщо хтось свариться, мені стає дуже страшно й незатишно.
Ксенія
А один мій учень з РАС міг звернути увагу на чужі емоції, тільки якщо йому про них чітко сказати.
5. «Ти — героїня, якщо виховуєш дитину з аутизмом»
Міф: Щоб виховувати дитину з РАС, потрібні героїчні зусилля.
Це один з тих міфів, який звучить ніби з повагою, але насправді може бути дуже шкідливим. Батьки дітей з РАС часто живуть звичайним життям: піклуються про дітей, підтримують, водять на гуртки, сперечаються про виконання домашніх завдань, купують улюблені іграшки. Так, у їхньому житті можуть бути виклики, але, зрештою, виховання дітей — непроста справа для всіх батьків.
Ксенія
Коли суспільство автоматично записує всіх батьків дітей з РАС у «герої», це створює хибне уявлення, що такі діти — обов’язково «тягар», що з ними завжди складно. Хоча реальність різна: комусь складно, а комусь абсолютно нормально. Для нашої сімʼї, наприклад, виховання дитини з РАС — це просто наше життя, ми не вважаємо його подвигом.
Так, бувають дуже тяжкі випадки, але не лише в сімʼях, де є дитина з РАС. Тому важливо не узагальнювати.
6. «Ми не можемо ризикувати навчальними досягненнями 30 дітей в класі»
Міф: Присутність дітей з аутизмом у класі може негативно впливати на навчання нейротипових учнів.
На жаль, ця думка популярна в школах. І це не дивно, бо є упередження, що дитина з РАС обовʼязково заважатиме, і з нею неможливо буде впоратись, якщо ти не супергерой. Це хибна та шкідлива думка, яка позбавляє учнів можливості підготуватись до реального життя у світі, де різні люди взаємодіють між собою.
Ксенія
На щастя, численні дослідження спростовують цей стереотип і показують переваги інклюзивної освіти для всіх учнів. Це, зокрема, формування толерантності та поваги до різноманітності.
Це розвиває соціальні навички: співпрацю, емпатію та взаємодопомогу. І головне, в інклюзивних класах безперечно було зафіксоване покращення академічних результатів — учні мають вищий рівень успішності, бо там використовують різноманітні педагогічні методики та більше індивідуалізованого підходу.
Я постійно працювала в інклюзивних класах, бо бачу переваги й для себе — я розширюю свої педагогічні компетенції, які приносять користь усім учням.
«Укрзалізниця» додала на платформі Видубичі-Трипільські в Києві зупинки для двох потягів далекого сполучення. З 10 квітня ці потяги зупинятимуться на платформі в обох напрямках.
Про це повідомили в компанії.
На зупинці зупинятимуться такі потяги:
- №79/80 «Січеслав» Дніпро – Львів;
- №793/794 Черкаси – Київ.
Читайте також: Що робити, якщо з додатку «Укрзалізниці» після кібератаки зникли квитки
Платформа Видубичі-Трипільські розташована поруч із Південним мостом та транспортною розв’язкою, що робить її зручною для пересадки. Вона входить до транспортного вузла «Видубичі», який об’єднує:
- станцію метро «Видубичі»;
- приміську платформу «Видубичі» та кільцеву електричку;
- автостанцію «Видубичі».
Як зазначили в УЗ, ця зупинка дозволить мешканцям лівобережних районів Києва швидше та зручніше добиратися до Черкащини, Кіровоградщини та Придніпров’я.
Нагадаємо, що «Укрзалізниця» впровадила безплатні пропозиції для пасажирів.
Фото обкладинки: RailGallery
Активісти руху «Жовта стрічка» до початку другого місяця весни розповсюдили у Сімферополі, Севастополі, Бахчисараї, Ялті та Армянську символи спротиву.
Про це повідомили у «Жовтій стрічці».
«Квітень вступає у свої права, а рух спротиву продовжує невтомно доводити, що Крим — це Україна. Бо спротив триває. Бо українці борються. Бо кожного дня на Кримському півострові тривають акції спротиву, і сьогоднішній день не виключення. Бо КРИМ — ЦЕ УКРАЇНА!» — написали у русі.
Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)
Нагадаємо, що рух активісти «Жовтої стрічки» до 24 лютого провели акцію в окупованих містах (ФОТО).
Раніше ми писали, що у Криму на вершині Пахкал-Кая встановили українські прапори (ФОТО).
Фото: телеграм-канал «Жовтої стрічки»
«Ви ж його лікуєте?»: учителька Ксенія та її син Юрчик спростовують міфи про аутизм
2 квітня — Міжнародний день поширення інформації про аутизм. Це учителька, методологиня БФ «СпівДія заради...
Проміняла вишивку на Counter-Strike: як 59-річна киянка стала кіберспортсменкою
Пенсіонерка Тетяна Силенко шукала якесь заняття, яке б допомогло їй оговтатись у складний період життя,...
Ці роботи можуть розмінувати Україну за 10 років. Як українські розробники створили «ЗМІЙ»
Розробників з Rovertech об’єднала війна, а тікток допоміг зустрітися. Усі довкола казали, що їхній задум...
Бар’єри лише в голові: це ветерани з ампутаціями, які знайшли себе в спорті
Троє українських захисників — Андрій, Олександр і Михайло — втратили на війні кінцівки, але не...