Якось Євгеній Довгалюк обрізав дерева на своїй новій дачі під Яготином. Піднявши голову на незрозумілий шум, він завмер із секатором: сотні великих білих птахів знижували висоту й спускалися десь зовсім поруч.
Тоді Євгеній вважав, що це гуси. Тепер він легко розрізняє 144 види птахів, які мігрують чи живуть у цій місцевості. А його дача, яку він придбав на OLX, стала унікальним хабом громадянської науки, адже сюди їдуть волонтери та бьордвотчери.
Як допомагати науковцям, маючи лише смартфон, та чим бьордвотчинг корисний для економіки, Євгеній розповів ШоТам.
Євгеній Довгалюк
засновник Центру вивчення і збереження природи, культури й архітектури «Озеро Супій»
Поговорив із собою по-чесному
Я народився та виріс у Кривому Розі — це майже місто-мільйонник. Потім 10 років жив у Києві, мав роботу у великій логістичній компанії: доставка міжнародних вантажів, великі гравці, найбільші у світі виробники. Фури та вантажі рухаються постійно: і вночі, і у свята, — тому виникають якісь питання, які треба вирішувати. В такому форматі я достатньо довго прожив і звик до нього, але на вихідні, коли вони таки були, я втікав на природу — десь на річку чи в ліс.
Коли я по-чесному із собою поговорив, стало зрозуміло, що комфортніше мені саме біля природи. Тому до літа 2019 року я вже мав певний капітал і бажання витратити його на власний куточок ближче до природи.
Раз на тиждень сідав і OLXсив свій ідеальний дім
Я підійшов до питання ґрунтовно й без поспіху: виділив спеціально час раз на тиждень і… якщо в гуглі гуглять, то в OLX, виходить, оеліксять. Мого бюджету не вистачало на придбання новобудови, тому я шукав житло на вторинному ринку.
Але було три важливі для мене параметри: асфальтована дорога до самого паркану, вихід земельної ділянки до річки чи озера, а також будинок мав бути в більш-менш житловому стані. OLX дуже зручний для пошуку житла за конкретними критеріями — там велика кількість фільтрів.
За пару місяців я відібрав та оглянув 10 варіантів будиночків у різних регіонах країни. Але у фінал потрапив саме цей у селі на березі озера Супій, на межі чотирьох областей: Київської, Полтавської, Черкаської та Чернігівської. Це село Червоне Заріччя — фактично це околиці Яготина.
Мені сподобався цей вид складнощів
У мене не було ніякого сільського життя: мої батьки, дідусі та бабусі жили в місті. Для мене це був перший такий досвід, і він стався не відразу. Спочатку я «вривався» сюди на вихідні з друзями, як на дачу — ми влаштовували мінітолоки. Попередні власники цього обійстя мали багато худоби, тому тут була купа господарчих будівель: різні курники, сінники. Ми це все демонтували, розчищали.
Потім почався карантин 2020 року. Саме тоді я переїхав сюди, провів інтернет і працював онлайн.
Тут не було комфортного життя за міськими мірками: не було гарячої води, туалету в будинку. З часом я поставив септик, провів каналізацію і гарячу воду. Саме тоді, мабуть, усвідомив відповідальність за комфорт у власному будинку, бо це складніше, ніж жити у квартирі.
Мені сподобався цей вид складності, бо він замішаний на щоденній комунікації з природою, і це дуже приємно. Тоді я ще не знав, яка багата тут насправді природа — це відкриття сталося випадково.
Чому тут так багато «гусей»
У першу свою весну тут, на Супої, я почав мінімально обробляти землю, обрізати дерева.
І ось, працюючи у себе на подвір’ї, я помітив, як на озеро сідало близько 100 чи й 200 великих білих птахів. Як я дізнався згодом, це були лебеді-шипуни, а тоді навіть не знав їхньої назви, називав їх гусьми. І мені стало цікаво: чому цих «гусей» тут так багато?
Я почав вивчати цю тему та з’ясував, що над Супоєм пролягає повітряний міграційний шлях лебедів-шипунів. Він включений у світові маршрути міграції птахів і називається «Чорноморсько-середземноморський повітряний шлях». Тут гніздяться, зимують або постійно живуть багато видів пернатих.
Коли я почав глибше досліджувати місцеву природу, мені захотілося, щоб це було не тільки по фану мені, але й корисно для світу. Я шукав якісь інструменти, які мені будуть зрозумілі, легкі, які я можу юзати щодня і які дійсно будуть ефективними не тільки для мене.
Козулька на Супої. Відео з інстаграму «Озеро Супій»
Маючи тільки смартфон, можна допомагати науковцям
Я й досі працюю з тими двома застосунками, які знайшов тоді. Перший — iNaturalist від National Geographic. Це додаток, у якому я фотографую жука, рослину чи птаха, і ця програма пропонує варіанти, який це вид.
Далі я завантажую фото на свою сторінку в застосунку, і згодом туди приходить науковець з будь-якої точки світу — українець, індієць, австралієць — та каже: «Так, це дійсно саме цей вид!». Після цього моє фото отримує дослідницький статус — воно додається на спеціальну мапу світу з датою та геолокацією.
Тобто фактично без академічних знань, а з самими тільки смартфоном і фотоапаратом я можу допомагати світовим науковцям, і ви теж.
Другий мій улюблений застосунок — Merlin Bird ID. Він присвячений птахам. Чую пташку — вмикаю мікрофон, фіксую звук. Застосунок мені видає, яка пташка це може бути, а я дивлюсь у бінокль і перевіряю. Якщо все збіглося — так само відзначаю, що я її побачив у цей день, у цьому місці.
Колись тут гнали горілку, а тепер досліджують природу
Спочатку в спостереженні за птахами Супою до мене приєднався мій пес Друг. Потім — мої друзі. Але коли я почав активно вести блог, до мене зверталися люди з інших регіонів, які хотіли теж приїхати та поспостерігати за птахами.
Прийняти в будинку всіх охочих я вже не міг, тому вирішив переобладнати будівлю, яка в попередніх власників виконувала функцію літньої кухні, комори та курника й мала три окремі входи. Це, до речі, поширене таке поєднання в українських селах.
Ми з друзями вибили перегородки, і вийшов простір на 40 квадратних метрів. Зробили ремонт, купили матраци. Тепер це такий собі хостел на вісім місць.
Я дізнався від місцевих, що колись у цій будівлі господарі виготовляли самогонку та продавали односельцям. Часи змінилися, і тепер це Будинок Волонтера — місце збору людей, які співдосліджують культуру, історію, архітектуру цього краю.
Громадянська наука працює на фані
Є декілька способів мотивувати людину щось робити. Один зі способів — популярний і зрозумілий — це гроші, зарплатня. Другий спосіб — це фан, задоволення, кайф: коли ми щось робимо ввечері, після роботи або на вихідних, бо нам цього хочеться.
І саме так працює громадянська наука. Хтось у світі колись зрозумів, що можна залучати до досліджень людей, які не мають спеціальної освіти, і це прискорить багато наукових процесів.
Звісно, важливо, щоб висновки робили саме науковці, але збирати дані може кожен. Чи ж не круто?
Я теж зараз є елементом громадянської науки або citizen science, як це називають у світі. Але паралельно навчаюся в університеті Шевченка на кафедрі екології.
Українська столиця бьордвотчингу
Нині Центр «Озеро Супій» має 11 цільових напрямків своєї діяльності. Один з них — це дослідження біорізноманіття. Також ми розвиваємо тут птахоспоглядання — це дуже популярно у світі.
За 3 роки спостережень ми зафіксували навколо Супою 144 види птахів, тому вважаємо, що Яготин може мати потенціал столиці бьордвочингу України, куди будуть їхати й українські, й іноземні туристи. Це справді може «вистрілити» — кожне місто, особливо малі міста, зараз шукає свій туристичний магніт, і для Яготина це може бути Супій та його птахи.
Також ми займаємося створенням якісного медіаконтенту про навколишні села, природу річки Супій. Усе це спрямоване на популяризацію краю.
Команда наших волонтерів займається не лише спостереженнями. Ми встановили кілька «хатинок» для сірої сови — поки вони не заселені, але сподіваємось, що це станеться. Популяція хижого птаха в Україні постійно зменшується, і в цього є ряд причин, зокрема, антропогенних, але люди повинні відновити те, що порушили. Наступного року хочемо збудувати окрему майстерню, де будемо виготовляти «будиночки» не лише для сов, а й для кажанів і комах.
Знищення старих дерев, збільшення площ сільськогосподарських угідь значно зменшили кількість місць, де птахи, комахи та кажани можуть будувати свої гнізда і, власне, жити, тому їм треба в цьому допомогти.
Рухаючись у цьому напрямку, ми радимося з національними парками, з науковцями, які знають не тільки, якими мають бути ці «будиночки», але й місця, де їх ефективно встановлювати, щоб там селилися ті, кому вони будуть призначені.
«Супій на виїзді»
Ми створили проєкт «Супій на виїзді», в межах якого їздимо в національні парки, заповідники України, і на нашому ютуб-каналі знайомимо людей з цією територією та розказуємо, які є туристичні можливості в українських еконацпарках.
Дуже мало людей знають, що в Україні існують національні парки або де вони розташовані. Ми намагаємось принести в українське суспільство цю ідею, цей інтерес досліджувати свої території.
І, як би це не звучало, війна зараз знову нас закохала в наше, українське. Ми вивчаємо нашу музику, нашу культуру, нашу територію. Багато людей навколо роблять це зараз, ніби вперше.
