Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
donate shotam

Суспільство

Печиво, яке купують у 30 країнах: як майстриня відроджує традиційну випічку Полтавщини

Опубліковано

Котелевський коржик – бренд автентичного печива майстрині Оксани Дорошенко з Котельви, Полтавської області. Це випічка, у якій поєднані традиції регіону та власне художнє бачення пані Оксани. Її коржики більше нагадують витвори мистецтва, адже жінка малює на них справжні картини. Натхненням для її смаколиків стали традиційні полтавські панянки – обрядове печиво, яке здавна пекли у регіоні до Різдва. Бажаючи відродити звичай, який почали забувати, майстриня взялась за творчість. 

Зараз Котелевський коржик популярний далеко за межами України – він вже побував у 30 країнах світу, став героєм сюжету Reuters та увійшов до каталогу проєкту про традиції Ukraine with love. А панянок визнали елементом нематеріальної культурної спадщини Полтавщини. 

Оксана Дорошенко

Оксана Дорошенко

Жителька смт Котельва, Полтавської області. Молодший співробітник історико-культурного заповідника “Більськ”. Власниця та автор бренду Котелевський коржик. 

Хто такі панянки?

Котелевський коржик – це авторський погляд на традицію. Натхненням для його створення послугували панянки. На Котелевщині і в суміжних регіонах здавна був поширений звичай випікати їх на Різдво. Це таке обрядове печиво з прісного тіста у формі дівчат-берегинь, коників, півників, пташечок. Його зафарбовували у рожевий колір і розписували химерними візерунками та різними завитушками. 

 

Я пам’ятаю цю традицію ще з дитинства. Коли ми ходили колядувати або щедрувати, то окрім цукерок, яблук та горіхів бабусі давали нам панянок. Дівчаткам – берегинь, а хлопчикам – коників. Але вже на початку 2000-х років, коли у магазинах почали масово продавати цукеркові пакунки, традиція пекти панянок трохи згасла. Старі бабусі продовжували їх робити, а от молодь вже не хотіла заморочуватись. Легше ж купити готове. 

Як виник Котелевський коржик

Пройшло років 15 з мого дитинства і я почала зустрічатись зі своїм тоді ще майбутнім чоловіком. Якось на Різдво він приніс мені панянок. У мене був культурний шок. Виявляється, його бабуся та сестра досі пекли це традиційне печиво. 

Пройшов час, ми одружились, у нас народилась дитина. У 2016 році мені захотілось долучились до традиції сім’ї і самій спробувати все спекти. Я цілу ніч розписувала своїх панянок. У мене, звісно, не виходило, бо я робила це вперше. Але це мене не зупиняло. Не вдалось завитушки робити, так я крапочками розписувала. 

Читайте також: У бізнесі тільки жінки: як колишня викладачка музичної школи стала сироварницею

Святки пройшли, а мій потяг до тіста ні. Але ж панянки, як і паски, печуть лише раз на рік і це не та випічка, з якою можна гратись, розважатись або робити мейнстримом. Тоді я почала експериментувати – знайшла перший ліпший рецепт імбирного печива, випікла його і намагалась розписати білковою глазур’ю. Мені сподобався сам процес, тож я буквально вигризала час для себе, щоб можна було щось зробити. Поки дитина вночі спала – я малювала. Поки у неї був денний сон, я доганяла те, що недоспала вночі.

Відмовилась від солодкого бізнесу заради традицій

Чому Котелевський коржик став популярним? Мабуть, тому, що я використовую автентичні форми. Я одразу пішла своїм шляхом. Якби я тоді вчилась на майстер-класах, почала малювати мультяшних героїв, лавсторі, я б просто розчинилась і загубилась. Це був би просто солодкий бізнес. 

Випічка пані Оксани – це поєднання традиційних мотивів з української символікою та сучасного бачення майстрині.

А у мене ще з дитинства були тяга та інтерес до традицій. Це, мабуть, на підсвідомому рівні. Я продовжувала експериментувати з тістом і на Великдень вирішила напекти  медових коржиків. Я вирішила зробити їх у формі писанок і розмалювати відповідними орнаментами. Мені не хотілось малювати безцільно, тому я для початку вивчила книжки майстринь писанкарства Оксани Білоус і Зої Сташук, де пояснюється символіка, розказується, що означають орнаменти. 

Для Котелевських коржиків я використовую старовинні форми, які  ще належали бабусі мого чоловіка. Ті ж коники наші котелевські, півники, панянки, яких більше ніде немає. І розмальовую я печиво такими візерунками, які придумала сама. Так, як лягає мені на душу. Дуже допомагають у цьому і писанки, і рушники, і глечики. Я знаю одне – я можу малювати тільки щось традиційне, українське, з орнаментами. У мене руки не стоять до мейнстримного. Колись родичі навіть просили мене намалювати Міккі Маусів, але це був жах. Воно і задоволення мені не приносить, і натхнення немає. 

Секретні інгредієнти Котелевського коржика

Котелевський коржик відрізняється від традиційних панянок. По-перше, панянки печуться з прісного тіста – це борошно, цукор, вода і амоній (розпушувач). На смак вони як солоденький сухарик. А Коржик я “кроїла” під себе багато разів, поки добилась потрібної консистенції – щоб він був твердий і не розсипався. Мені подобається, що він ароматний, але без штучних ароматизаторів – у складі какао, кероб, лікер амаретто, ром. 

По-друге, у панянок і Коржиків різний розпис. Панянки – це класика. Це рожева основа і завитушки. І все. Я також використовую традиційний розпис, українські традиційні орнаменти, які є на писанках і на посуді, але це більше і ширше, ніж просто завитушки. Тому я називаю це авторською інтерпретацією традицій. 

Котелевський коржик
На фото однин з Котелевських коржиків – тут і традиційна панянка у авторській інтерпретації майстрині, і коник, розмальваний у національномих мотивах.

Котелевські коржики, до слова, можна довго зберігати. Завдяки природним консервантам – мед та кориця – він придатний до споживання пів року. Хоча я їла і 11-місячний коржик. Він не стає сухим як сухарик, а завдяки вершковому маслу з часом виходить більш хрумкий. А класична  панянка робиться просто на воді і коли висихає, стає настільки дубовою, що нею можна зуби зламати. Її розмочують у чаї і так їдять. 

Один коржик – чотири дні роботи

На виготовлення одного коржика йде чотири дні. У перший день замішую тісто, у другий – випікаю його. Важливо не чіпати тісто одразу, бо воно дуже м’яке і може деформуватись. Йому треба відпочити. На третій день робиться білкова глазур, якою заливається фон коржика. Вона має схопитись і висохнути. І вже на четвертий день я починаю розмальовувати. Але перед тим, як малювати, треба зробити найбільш клопіткий і нудний процес – підготувати кольори. Вручну слід розколотити білок з цукровою пудрою і заповнити як мінімум 20-25 кондитерських мішечків. Чайною ложечкою у кожен мішечок окремо зробити різні кольори. 

Малюю я довго. На один коржик йде 3-4 години. Іноді натхнення річкою тече – малюєш і не можеш зупинитись. А іноді треба зробити відпочинок, бо ідея не народжується.

На початку у мене взагалі не виходило малювати кондитерським мішечком. Я просто у маленькій тарілочці колотила глазур та брала бамбукову паличку, якою і малювала. Тоді я могла і 8 годин на один коржик витрачати. 

Комплексувала, що не можу зробити дві однакові роботи

У мене немає двох однакових коржиків. Раніше я комплексувала, переживала, чи задоволені будуть покупці. Але з часом почала цінити, бо це теж своєрідна фішка. Коли людина замовляє собі такий самий коржик як на фото, я починаю малювати і у мене вже не виходить. Мені вже інші квіти уявляються, інші елементи. 

Котелевський коржик звучить як величезний бренд, але насправді за ним стою лише я одна – і печу, і малюю, і відношу на пошту. Тому багатьом доводиться відмовляти.

На місяць я беру до п’яти замовлень. Це не багато, але я і не хочу щось міняти і робити більше. Коли я почну малювати простіше та швидше, це вже буде не Котелевський коржик. Втратиться і моя насолода процесом, і результат. А для мене важливо.

Вартість одного коржика – від 100 до 200 гривень. Для одних це мало, для інших задорого за одне печиво. З одного боку, мистецтво має щось вартувати. А з іншого – я розумію, що у людей зараз не такі великі достатки. Хоча у моїй практиці були люди, які наполягали і платили більше. 

Коржик-мандрівник та печиво для
Військово-повітряних сил США

Аж страшно уявити, куди мандрував Котелевський коржик. Він побував вже у 30 країнах. Я іноді думаю, чого я не коржик (сміється, – Ред.). Замовляли майже з усіх континентів – Австралія, Азія, Європа, Канада, США. Не доїхав Коржик тільки до Антарктиди і Латинської Америки. Але був навіть на Кайманових островах. Більшість замовників – це українська діаспора. Або  ж представники посольств собі на свята замовляють, або люди, які їдуть до когось в гості, везуть коржики на гостинець. 

Котелевський коржик
Печиво з етнічними українськими мотивами побувало вже понад у 30 країнах. Покупці навіть запустили своєрідний флешмоб – фотографують Котелевський коржик на фоні різних пам’яток.

Минулого року я пекла коржики для оркестру Військово-повітряних сил США. Два місяці я працювала над 20 коржиками для кожного з артистів, але я навіть не здогадувалась, що це ВПС США. Я спекла їм котиків, куманців, глечиків, коників. А вже коли замовниця написала відгук, то сказала, що це був американський оркестр. Їм так сподобались роботи, що вони не з’їли їх одразу, а повезли додому на Різдво. 

Читайте також: Купують і в Америці, і в ПАР. Як українські ляльки-мотанки підкорюють світ

Панянки – нематеріальна культурна спадщина Полтавщини

Нещодавно завдяки мені панянок визнали елементом нематеріальної культурної спадщини Полтавщини. Місцева влада проводила конкурс, і я подала туди свою наукову роботу про панянок. Я зробила етнографічне дослідження, їздила в села неподалік, з бабусями спілкувалась, фотографувала їхні формочки. Моя робота перемогла і панянки були визнані елементом культурної спадщини області.Та попереду ще багато роботи, адже тепер маємо затвердити їх на рівні країні. 

Для цього потрібно, щоб якомога більше майстринь їх робило. Я вже бачу, що завдяки інтернету, завдяки тому, що про панянки говорять і пишуть, багато котелеських майстринь надихаються цим досвідом.

Вже не тільки бабусі, а й молоді жінки печуть обрядове печиво, потім вихваляються у Facebook своїми роботами. Це дуже класно. Люди нарешті наситились мас-маркетовим продуктом, цими попсовими цукерковими наборами і починають повертатись до джерел. Відчувається хвиля піднесення традицій. 

Українські хатки для ірландського поціновувача традицій

Ніколи не знаєш, звідки прийде натхнення і що наступного разу захочеться втілити. Натхнення заскакує незрозуміло звідки. Одного разу до мене звернувся ірландець, який замовив коржики у формі українських хатинок. Я одразу уявила білу хату з солом’яною стріхою. Я спекла форми, гуляю і неочікувано звертаю увагу на наші котелевські хати з традиційними синіми та зеленими віконницями. Думаю, а чим оце не українські традиційні хатинки? Я взяла і понамальовувала йому хатинок з нашого села. Це було трохи ризиковано, але сподобалось і йому, і мені. 

Котелевський коржик
Кожне печиво майстрині – унікальне, адже візерунки зявляються у процесі роботи над коржиком.

Дуже часто несподівані зовнішні обставини приводять мене до нових відкриттів. Якось поїхали з чоловіком до музею гончарства в Опішню. Я зловила себе на думці, що ще не бачила ніколи коржика у формі куманця. Два дні я на папері креслила заміри. А креслення і математика – це взагалі пекло для мене. Але я розумію, що без цього не зроблю коржик. Я вручну вирізала форму куманця і все-таки спекла розмалювала його. Це була моя гордість.

Трохи про визнання Котелевського коржика

У грудні про Котелевський коржик зняла сюжет міжнародна агенція Reuters. Я довго не могла повірити і думала, що щось наплутала. Усвідомлення прийшло лише тоді, коли приїхала знімальна група і журналіст дістав мікрофон з написом. Готуючись до їх приїзду, я вісім годин розмальовувала коржик. Зараз він для мене один з найдорожчих у духовному плані. Це великий котелевський коник, верхом на якому їде панянка. 

Читайте також: Метелики в голові. Як на Черкащині відроджують традиційні українські вінки

А трохи раніше Коржик потрапив до каталогу проєкту Ukraine with love, що  популяризує вироби українських майстрів. У знайомої я випадково побачила оголошення про цей конкурс і вирішила податись. На їхній сторінці проходило голосування і мої світлини підтримало багато людей. Було приємно і несподівано, що Коржики отримали стільки уподобань і з’явилися на сторінках проєкту. Приємно усвідомлювати, що люди нарешті починають цінувати своє, українське, а не тільки заморські імбирні пряники чи щось таке. 

Суспільство

На Тернопільщині розкопали гробницю з артефактами 5 тис. років

Опубліковано

Давні артефакти, яким не менш як 5 тисяч років, виявили археологи у розкопаній у полі кам’яній гробниці на Тернопільщині.

Про це пише Укрінформ з посиланням на директора Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини, археолога Марину Ягодинську.

За її словами, знахідка вражаюча, збереглася у досить доброму стані.

Які артефакти знайшли?

Гробниця мегалітична, тобто, складена із кам’яних брил, вирубаних із місцевого червоного каменю. Її дно теж було із каменю. Час виготовлення такої кам’яної скрині-могильника – III тисячоліття до нашої ери.

 

Читайте такожЯк один забіг країнами Європи перетворився на спортивний проєкт для «діток дощу»

Усередині археологи побачили три людські скелети і яскраві зразки існуючої у той час культури кулястих амфор. Це – 11 різновеликих, від мініатюрних до 5-літрових, глиняних горщиків – амфор, дві добре загострені крем’яні сокирки та долото.

Скелети належать дорослим особам. На поясі одного із них збереглася кістяна пряжка, також виявлено підвіску із тваринного ікла і шило.

Поруч із скелетами лежав череп тварини – чи то кабанчика, чи свині, явна ознака певного поховального ритуалу.

Археолог зазначила, що на Тернопільщині у різні часи подібні гробниці вдалося розкопати на околицях сіл Лучка, Ворвулинці, Улашківці.

Як досліджуватимуть?

Наразі розпочинається етап докладного дослідження артефактів. Крім тернопільських археологів, їх вивчатимуть і антропологи, фахівці відділу біоархеології Інституту археології НАН України.

Читайте також: На Буковині виявили зуб мамонта, якому 300 тисяч років

Передбачається, що гробницю та виявлені зразки культури кулястих амфор передадуть у фонд Національного заповідника «Замки Тернопілля», де після певних технічних та організаційних заходів їх виставлять на огляд відвідувачів.

Знахідку виявили випадково, під час весняно-польових робіт. У полі трактор зачепив і проламав кам’яну брилу, під якою був отвір.

Довідка

Культура кулястих амфор ( III тис. до н. е.), поховання якої здійснювали у мегалітичних (складених з великих брил) гробницях, найбільш досліджена на Заході України. Також представники цієї культури заселили як Правобережжя, так і частково лівий берег Дніпра, поширювалася вона і на терени Молдови, Польщі, Північної Німеччини.

Свою назву культура дістала за характерними формами посуду — кулястими амфорами з невеликими вушками на плічках.

Читайте такожЯкщо вдома не сидиться. ТОП-12 віртуальних екскурсій Україною

У матеріалах культури показовими є артефакти з кераміки, кременю, кістки та бурштину. Кам’яні скрині були сімейними склепами багаторазового використання.

Нагадаємо, у Меджибожі створили «Живу археологічну лабораторію» для туристів.

Як ми повідомляли раніше, у Рівному відреставрували меч XI століття.

Фото: Марина Ягодинська.

Читати далі

Суспільство

Презентували саундтрек до українського анімаційного фільму «Причинна»

Опубліковано

Сингл Time To Forget і відеокліп епізоду короткометражного анімаційного фільму «Причинна» за мотивами балади Тараса Шевченка презентував українсько-сербський етно-лаунж гурт Shopping Hour.

Про це пише Нове українське кіно.

До саундтреку фільму пісня Time To Forget увійшла в інструментальному варіанті.

Музику створила Тетяна Шамшетдінова, слова написані Танею Ша у співавторстві з Анною Пал.

 

Читайте такожГрай та розвивайся: чому конструктор Лего корисний для дітей

Трек увійде до п’ятого альбому «Закохані» гурту «Shopping Hour».

Про стрічку

«Причинна» — це фільм-спів. Тихий спів, що переходить у шепіт надії та любові. Унікальність стрічки полягає в експериментальному поєднанні традиційної анімації із нестандартними прийомами відео-арту та звуко- й відеоінсталяцій.

Читайте також“Нашу професію дуже недооцінюють”. Як медичні сестри борються за право бути почутими

Як зазначають творці фільму, композицію вже послухали відвідувачі 32 фестивалів у 19 країнах світу – саме така фестивальна географія «Причинної».

Серед нагород фільму:

  • Премія ім. Лесі Українки Кабінету Міністрів України за кращий твір для дітей та юнацтва;
  • «Золота Дзиґа» Української кіноакадемії за кращий анімаційний фільм, 2018;
  • спеціальний приз журі Міжнародного кінофестивалю «КРОК» 2017;
  • гран-прі фестивалю «Відкрита ніч. Дубль – 21». 

Національна прем’єра стрічки відбулась у 2017 році на Одеському міжнародному кінофестивалі.

За сюжетом, війна розділяє закоханих; молода наречена, не витримавши розставання, втрачає розум і помирає. Молодий повертається живим і неушкодженим, але, побачивши загибель коханої, розбивається на смерть. Попри все вони залишаються разом назавжди.

Фільм створено кінокомпанією «Магіка-фільм» за підтримки Держкіно України. Режисер, автор сценарію та художник-постановник: Андрій Щербак. Композитори: Тетяна Шамшетдінова. Звукорежисер: Олег Татарчук. Продюсери: Геннадій Кофман, Ольга Бесхмельниціна.

«Причинна» стала одним із переможців Восьмого конкурсного відбору Держкіно та отримала 100 % державне фінансування у розмірі 4 312 800 грн.

Читайте також«Виводимо Україну на нову орбіту». Як супутник від MySatUA популяризує космічну галузь в Україні

Нагадаємо, кліп українського гурту ONUKA переміг у Барселоні як найкраще музичне відео.

Також вийшов перший трейлер комедії «Мої думки тихі 2».

Як ми повідомляли раніше, український фільм «Спас» отримав підтримку шведського фонду.

Головне фото: cinema.in.ua.

Читати далі

Суспільство

Львів’ян закликають скористатись акцією «Кава у своє горня зі знижкою»

Опубліковано

10 мереж кав’ярень у Львові долучилися до акції «Кава у своє горня зі знижкою», щоб зменшити кількість відходів у місті.

Про це повідомили у пресслужбі міської ради.

В організації оприлюднили мапу, де можна отримали знижку зі своєю тарою.

Зазначається, на сьогодні це 10 мереж і 89 кав’ярень, де можна отримати знижку або якусь винагороду за те, що відвідувачі користуються багаторазовим своїм горнятком.

 

Читайте також“Нашу професію дуже недооцінюють”. Як медичні сестри борються за право бути почутими

Ініціатива дозволить зменшити кількість вуличного сміття та спрямувати зекономлені кошти на реалізацію будь-яких інших важливих проектів.

Читайте такожГрай та розвивайся: чому конструктор Лего корисний для дітей

Акція відбувається у межах реалізації кампанії #обирайбагаторазове #WeChooseReuse про промоцію використання та підтвердження безпечності багаторазової тари, зокрема, і горняток для напоїв із собою.

Хто долучився до акції?

Знижки надають:

  • кав’ярня Papi вул. Валова, 19 – 10%
  • мережа «Альтернативна кава» пропонує 2 грн знижки
  • мережа «Чотири Чебуреки» мінусує 15% на напої та 20% на страви у власну тару 
  • мережа Aroma Kava – 2 грн
  • мережа Kredens Cafe – 10%
  • мережа Vegan cafe OM NOM NOM – 10%
  • кав’ярня Studio 78 вул. Героїв УПА, 78 – 10%
  • магазин Gelato.in.ua на вул. Янева, 19 – 10%
  • книгарня-кав’ярня «Старого Лева» вул. Галицька, 17 – 20%
  • арт-кав’ярня «Світовид» вул. Гребінки,10 дарує смаколик або сироп до кави

Організатори наголошують: одноразові горнята мають всередині поліетиленову плівку, яка захищає від протікання. Через це така тара складна у переробці і не піддається компостуванню, а одноразовий посуд засмічує місто. До того ж в урни викидають разом із горням і кришки від них, і соломинки, які взагалі не переробляються.

Читайте такожЕкотовари руками незрячих. Історія вінницького підприємства «КлубОк»

Нагадаємо, у Вінницьких кав’ярнях стартувала екоакція «В свою чашку».

Також в Україні стартував Всеукраїнський екоконкурс «Мішечок».

Як ми повідомляли раніше, в Україні створили пристрій, що розділяє пластик для переробки.

Усі фото: city-adm.lviv.ua.

Читати далі