Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Печиво, яке купують у 30 країнах: як майстриня відроджує традиційну випічку Полтавщини

Опубліковано

Котелевський коржик – бренд автентичного печива майстрині Оксани Дорошенко з Котельви, Полтавської області. Це випічка, у якій поєднані традиції регіону та власне художнє бачення пані Оксани. Її коржики більше нагадують витвори мистецтва, адже жінка малює на них справжні картини. Натхненням для її смаколиків стали традиційні полтавські панянки – обрядове печиво, яке здавна пекли у регіоні до Різдва. Бажаючи відродити звичай, який почали забувати, майстриня взялась за творчість. 

Зараз Котелевський коржик популярний далеко за межами України – він вже побував у 30 країнах світу, став героєм сюжету Reuters та увійшов до каталогу проєкту про традиції Ukraine with love. А панянок визнали елементом нематеріальної культурної спадщини Полтавщини. 

Оксана Дорошенко

Оксана Дорошенко

Жителька смт Котельва, Полтавської області. Молодший співробітник історико-культурного заповідника “Більськ”. Власниця та автор бренду Котелевський коржик. 

Хто такі панянки?

Котелевський коржик – це авторський погляд на традицію. Натхненням для його створення послугували панянки. На Котелевщині і в суміжних регіонах здавна був поширений звичай випікати їх на Різдво. Це таке обрядове печиво з прісного тіста у формі дівчат-берегинь, коників, півників, пташечок. Його зафарбовували у рожевий колір і розписували химерними візерунками та різними завитушками. 

Я пам’ятаю цю традицію ще з дитинства. Коли ми ходили колядувати або щедрувати, то окрім цукерок, яблук та горіхів бабусі давали нам панянок. Дівчаткам – берегинь, а хлопчикам – коників. Але вже на початку 2000-х років, коли у магазинах почали масово продавати цукеркові пакунки, традиція пекти панянок трохи згасла. Старі бабусі продовжували їх робити, а от молодь вже не хотіла заморочуватись. Легше ж купити готове. 

Як виник Котелевський коржик

Пройшло років 15 з мого дитинства і я почала зустрічатись зі своїм тоді ще майбутнім чоловіком. Якось на Різдво він приніс мені панянок. У мене був культурний шок. Виявляється, його бабуся та сестра досі пекли це традиційне печиво. 

Пройшов час, ми одружились, у нас народилась дитина. У 2016 році мені захотілось долучились до традиції сім’ї і самій спробувати все спекти. Я цілу ніч розписувала своїх панянок. У мене, звісно, не виходило, бо я робила це вперше. Але це мене не зупиняло. Не вдалось завитушки робити, так я крапочками розписувала. 

Читайте також: У бізнесі тільки жінки: як колишня викладачка музичної школи стала сироварницею

Святки пройшли, а мій потяг до тіста ні. Але ж панянки, як і паски, печуть лише раз на рік і це не та випічка, з якою можна гратись, розважатись або робити мейнстримом. Тоді я почала експериментувати – знайшла перший ліпший рецепт імбирного печива, випікла його і намагалась розписати білковою глазур’ю. Мені сподобався сам процес, тож я буквально вигризала час для себе, щоб можна було щось зробити. Поки дитина вночі спала – я малювала. Поки у неї був денний сон, я доганяла те, що недоспала вночі.

Відмовилась від солодкого бізнесу заради традицій

Чому Котелевський коржик став популярним? Мабуть, тому, що я використовую автентичні форми. Я одразу пішла своїм шляхом. Якби я тоді вчилась на майстер-класах, почала малювати мультяшних героїв, лавсторі, я б просто розчинилась і загубилась. Це був би просто солодкий бізнес. 

Випічка пані Оксани – це поєднання традиційних мотивів з української символікою та сучасного бачення майстрині.

А у мене ще з дитинства були тяга та інтерес до традицій. Це, мабуть, на підсвідомому рівні. Я продовжувала експериментувати з тістом і на Великдень вирішила напекти  медових коржиків. Я вирішила зробити їх у формі писанок і розмалювати відповідними орнаментами. Мені не хотілось малювати безцільно, тому я для початку вивчила книжки майстринь писанкарства Оксани Білоус і Зої Сташук, де пояснюється символіка, розказується, що означають орнаменти. 

Для Котелевських коржиків я використовую старовинні форми, які  ще належали бабусі мого чоловіка. Ті ж коники наші котелевські, півники, панянки, яких більше ніде немає. І розмальовую я печиво такими візерунками, які придумала сама. Так, як лягає мені на душу. Дуже допомагають у цьому і писанки, і рушники, і глечики. Я знаю одне – я можу малювати тільки щось традиційне, українське, з орнаментами. У мене руки не стоять до мейнстримного. Колись родичі навіть просили мене намалювати Міккі Маусів, але це був жах. Воно і задоволення мені не приносить, і натхнення немає. 

Секретні інгредієнти Котелевського коржика

Котелевський коржик відрізняється від традиційних панянок. По-перше, панянки печуться з прісного тіста – це борошно, цукор, вода і амоній (розпушувач). На смак вони як солоденький сухарик. А Коржик я “кроїла” під себе багато разів, поки добилась потрібної консистенції – щоб він був твердий і не розсипався. Мені подобається, що він ароматний, але без штучних ароматизаторів – у складі какао, кероб, лікер амаретто, ром. 

По-друге, у панянок і Коржиків різний розпис. Панянки – це класика. Це рожева основа і завитушки. І все. Я також використовую традиційний розпис, українські традиційні орнаменти, які є на писанках і на посуді, але це більше і ширше, ніж просто завитушки. Тому я називаю це авторською інтерпретацією традицій. 

Котелевський коржик
На фото однин з Котелевських коржиків – тут і традиційна панянка у авторській інтерпретації майстрині, і коник, розмальваний у національномих мотивах.

Котелевські коржики, до слова, можна довго зберігати. Завдяки природним консервантам – мед та кориця – він придатний до споживання пів року. Хоча я їла і 11-місячний коржик. Він не стає сухим як сухарик, а завдяки вершковому маслу з часом виходить більш хрумкий. А класична  панянка робиться просто на воді і коли висихає, стає настільки дубовою, що нею можна зуби зламати. Її розмочують у чаї і так їдять. 

Один коржик – чотири дні роботи

На виготовлення одного коржика йде чотири дні. У перший день замішую тісто, у другий – випікаю його. Важливо не чіпати тісто одразу, бо воно дуже м’яке і може деформуватись. Йому треба відпочити. На третій день робиться білкова глазур, якою заливається фон коржика. Вона має схопитись і висохнути. І вже на четвертий день я починаю розмальовувати. Але перед тим, як малювати, треба зробити найбільш клопіткий і нудний процес – підготувати кольори. Вручну слід розколотити білок з цукровою пудрою і заповнити як мінімум 20-25 кондитерських мішечків. Чайною ложечкою у кожен мішечок окремо зробити різні кольори. 

Малюю я довго. На один коржик йде 3-4 години. Іноді натхнення річкою тече – малюєш і не можеш зупинитись. А іноді треба зробити відпочинок, бо ідея не народжується.

На початку у мене взагалі не виходило малювати кондитерським мішечком. Я просто у маленькій тарілочці колотила глазур та брала бамбукову паличку, якою і малювала. Тоді я могла і 8 годин на один коржик витрачати. 

Комплексувала, що не можу зробити дві однакові роботи

У мене немає двох однакових коржиків. Раніше я комплексувала, переживала, чи задоволені будуть покупці. Але з часом почала цінити, бо це теж своєрідна фішка. Коли людина замовляє собі такий самий коржик як на фото, я починаю малювати і у мене вже не виходить. Мені вже інші квіти уявляються, інші елементи. 

Котелевський коржик звучить як величезний бренд, але насправді за ним стою лише я одна – і печу, і малюю, і відношу на пошту. Тому багатьом доводиться відмовляти.

На місяць я беру до п’яти замовлень. Це не багато, але я і не хочу щось міняти і робити більше. Коли я почну малювати простіше та швидше, це вже буде не Котелевський коржик. Втратиться і моя насолода процесом, і результат. А для мене важливо.

Вартість одного коржика – від 100 до 200 гривень. Для одних це мало, для інших задорого за одне печиво. З одного боку, мистецтво має щось вартувати. А з іншого – я розумію, що у людей зараз не такі великі достатки. Хоча у моїй практиці були люди, які наполягали і платили більше. 

Коржик-мандрівник та печиво для
Військово-повітряних сил США

Аж страшно уявити, куди мандрував Котелевський коржик. Він побував вже у 30 країнах. Я іноді думаю, чого я не коржик (сміється, – Ред.). Замовляли майже з усіх континентів – Австралія, Азія, Європа, Канада, США. Не доїхав Коржик тільки до Антарктиди і Латинської Америки. Але був навіть на Кайманових островах. Більшість замовників – це українська діаспора. Або  ж представники посольств собі на свята замовляють, або люди, які їдуть до когось в гості, везуть коржики на гостинець. 

Котелевський коржик
Печиво з етнічними українськими мотивами побувало вже понад у 30 країнах. Покупці навіть запустили своєрідний флешмоб – фотографують Котелевський коржик на фоні різних пам’яток.

Минулого року я пекла коржики для оркестру Військово-повітряних сил США. Два місяці я працювала над 20 коржиками для кожного з артистів, але я навіть не здогадувалась, що це ВПС США. Я спекла їм котиків, куманців, глечиків, коників. А вже коли замовниця написала відгук, то сказала, що це був американський оркестр. Їм так сподобались роботи, що вони не з’їли їх одразу, а повезли додому на Різдво. 

Читайте також: Купують і в Америці, і в ПАР. Як українські ляльки-мотанки підкорюють світ

Панянки – нематеріальна культурна спадщина Полтавщини

Нещодавно завдяки мені панянок визнали елементом нематеріальної культурної спадщини Полтавщини. Місцева влада проводила конкурс, і я подала туди свою наукову роботу про панянок. Я зробила етнографічне дослідження, їздила в села неподалік, з бабусями спілкувалась, фотографувала їхні формочки. Моя робота перемогла і панянки були визнані елементом культурної спадщини області.Та попереду ще багато роботи, адже тепер маємо затвердити їх на рівні країні. 

Для цього потрібно, щоб якомога більше майстринь їх робило. Я вже бачу, що завдяки інтернету, завдяки тому, що про панянки говорять і пишуть, багато котелеських майстринь надихаються цим досвідом.

Вже не тільки бабусі, а й молоді жінки печуть обрядове печиво, потім вихваляються у Facebook своїми роботами. Це дуже класно. Люди нарешті наситились мас-маркетовим продуктом, цими попсовими цукерковими наборами і починають повертатись до джерел. Відчувається хвиля піднесення традицій. 

Українські хатки для ірландського поціновувача традицій

Ніколи не знаєш, звідки прийде натхнення і що наступного разу захочеться втілити. Натхнення заскакує незрозуміло звідки. Одного разу до мене звернувся ірландець, який замовив коржики у формі українських хатинок. Я одразу уявила білу хату з солом’яною стріхою. Я спекла форми, гуляю і неочікувано звертаю увагу на наші котелевські хати з традиційними синіми та зеленими віконницями. Думаю, а чим оце не українські традиційні хатинки? Я взяла і понамальовувала йому хатинок з нашого села. Це було трохи ризиковано, але сподобалось і йому, і мені. 

Котелевський коржик
Кожне печиво майстрині – унікальне, адже візерунки зявляються у процесі роботи над коржиком.

Дуже часто несподівані зовнішні обставини приводять мене до нових відкриттів. Якось поїхали з чоловіком до музею гончарства в Опішню. Я зловила себе на думці, що ще не бачила ніколи коржика у формі куманця. Два дні я на папері креслила заміри. А креслення і математика – це взагалі пекло для мене. Але я розумію, що без цього не зроблю коржик. Я вручну вирізала форму куманця і все-таки спекла розмалювала його. Це була моя гордість.

Трохи про визнання Котелевського коржика

У грудні про Котелевський коржик зняла сюжет міжнародна агенція Reuters. Я довго не могла повірити і думала, що щось наплутала. Усвідомлення прийшло лише тоді, коли приїхала знімальна група і журналіст дістав мікрофон з написом. Готуючись до їх приїзду, я вісім годин розмальовувала коржик. Зараз він для мене один з найдорожчих у духовному плані. Це великий котелевський коник, верхом на якому їде панянка. 

Читайте також: Метелики в голові. Як на Черкащині відроджують традиційні українські вінки

А трохи раніше Коржик потрапив до каталогу проєкту Ukraine with love, що  популяризує вироби українських майстрів. У знайомої я випадково побачила оголошення про цей конкурс і вирішила податись. На їхній сторінці проходило голосування і мої світлини підтримало багато людей. Було приємно і несподівано, що Коржики отримали стільки уподобань і з’явилися на сторінках проєкту. Приємно усвідомлювати, що люди нарешті починають цінувати своє, українське, а не тільки заморські імбирні пряники чи щось таке. 

Суспільство

Морські піхотинці встановили прапор України в Козачих Лагерях

Опубліковано

У Козачих Лагерях на лівобережжі Херсонщини знову замайорів український прапор. Його підняли морські піхотинці однієї з бригад. Так воїни відповіли на ворожу ІПСО про те, що Сили оборони “вийшли з Кринок”. Відео активно шириться у мережі.

Зокрема, пронизливі кадри з синьо-жовтим стягом біля водонапірної башти у Козачих Лагерях опублікував радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко.

“Кринки не наші -– памʼятаєте позавчора російське ІПСО? Тримайте. Морські піхотинці встановили прапор України в Козачих Лагерях. Не вірте русскім – вони брешуть. Завжди. Слава Україні”, – написав Андрющенко.

Читайте також: Розробники з Запоріжжя показали протимінне взуття (ВІДЕО)

Першим згадане відео опублікував Telegram-канал “Балу HUB”, створений українським воїном на псевдо “Балу”, чий підрозділ кошмарить за допомогою FPV-дронів загарбників на лівобережжі Херсонщини.

“Останні дні деякі не добрі люди розганяли, шо наші морпіхи вийшли з Кринок! Це дійсно так… Вони вийшли з Кринок, щоб розширити плацдарм в напрямі Козачих Лагерів) Кринки і Козачі – це Україна! Слава Морській Піхоті України”, – зазначено у повідомленні.

Нагадаємо, в ЗСУ планують збільшити використання ШІ на полі бою.

Фото: 35 ОБрМП

Читати далі

Суспільство

До Дня Києва створили квест по місту від Fujifilm та Hey Guide

Опубліковано

До Дня Києва компанія Fujifilm спільно з Hey Guide створили курований гід містом. Учасники квесту отримають паспорт киянина, який потрібно буде заповнити пам’ятними фотографіями з певних локацій.

Кожному учаснику фото робитимуть на камеру Instax, а локації щогодини публікуватимуть в Instagram на сторінках Hey Guide та Fujifilm.

«Пропонуємо насолодитись улюбленими вулицями міста, пройшовши маршрут із семи знакових місць, а наприкінці отримати приз», – кажуть автори проєкту.

Після того, як учасники зберуть всі шість кадрів у паспорт, їм запропонують відвідати останню локацію, де розіграють подарунки, зокрема камери Instax від Fujifilm.

Читайте також: Безкоштовні екскурсії, золоті ворота з Лего та кінофестиваль: куди піти на День Києва 2024

Початок квесту буде 26 травня о 10:00 біля Спаського Бастіону, що знаходиться у парку Вічної Слави. Забрати паспорти на першій локації зможуть перші 150 учасників.

Нагадаємо, дитяча залізниця анонсувала заходи на День Києва.

Фото: Вечірній Київ

Читати далі

Суспільство

У Німеччині пропонують ввести українську мову в іноземних школах

Опубліковано

Гессен стане першою федеральною землею Німеччини, яка запропонує українську мову як іноземну у школах. Такий крок має на меті полегшити навчання молодим українцям, які знайшли захист у Німеччині, рятуючись від російської загарбницької війни. І, додає видання, можливо, навіть допомогти країні в боротьбі з нестачею вчителів.

Про це повідомляє Hessenschau

Ідея спрямована насамперед на приблизно 20 тисяч українських школярів, які прибули до Гессену. Проте молоді люди без українського міграційного походження також можуть за бажання обирати українську мову як іноземну.

Влада розраховує на понад 300 українських вчителів, які зараз викладають у землі.

Спочатку планується запустити пілотний проєкт: перші школи, де навчається багато українських школярів, мають розпочати тестову фазу вже наступного навчального року. Подібний пілотний проєкт зараз реалізується щодо турецької мови.

«Ми з самого початку знали, що боротьба за свободу в Україні буде довгою», – сказав міністр у федеральних і європейських справах Манфред Пенц. Тому, за його словами, логічно запропонувати українським учням можливість вивчати у школі, окрім німецької, рідну мову. Крім такого знаку солідарності, це ще й «внесок у збереження ідентичності та культури України», додав міністр.

Читайте також: Зникла дитина – що робити? Гайд для батьків, які живуть в Україні чи за кордоном 

Для багатьох українських молодих людей втеча до Німеччини часто означає відмову від попереднього освітнього шляху, зазначають у Мінкульті. Вони часто не володіють другою іноземною мовою, необхідною для отримання кваліфікації середньої школи. У міністерстві очікують, що запровадження української мови як другої іноземної дасть змогу отримати освітні траєкторії з вищою кваліфікацією. Окрім того, проєкт дозволить залучити до шкіл українських вчителів, які проживають у Німеччині.

«Ми хотіли б запропонувати багатьом молодим людям і вчителям з України більші освітні та кар’єрні перспективи на основі їхніх індивідуальних талантів, у тому числі для відбудови власної країни, а також надіслати чіткий сигнал солідарності у важкі часи», – підкреслив міністр культури Армін Шварц і додав: «Ми не повинні втомлюватися підтримувати Україну»

Посол України в Німеччині Олексій Макеєв задоволений ініціативою. «Ми сприймаємо це як визнання української як важливої ​​європейської мови», – цитує ЗМІ дипломата.

За даними Міністерства культури, кількість молодих людей з України в гессенських школах більша, ніж група всіх учнів з десяти інших найпоширеніших країн походження, які знайшли захист у Гессені.

Нагадаємо, альпіністка з України піднялася на Еверест і встановила рекорд.

Фото: З відкритих джерел

Читати далі