Суспільство
Олександра Кутас стала першою моделлю на візку, заснувала стартап та читає лекції в Лондоні. Її історія
Олександра Кутас першою в світі стала моделлю на візку. Про дівчину писали найвідоміші медіа світу, а дизайнер Tommy Hilfiger запросив виступити на своєму показі. Окрім модельного бізнесу Олександра заснувала стартап, переїхала до Лондона та виступає спікеркою на тему fashion-індустрії.
Які складнощі були на шляху, чому індустрія моди досі не інклюзивна та про великі плани Олександри Кутас — читайте в історії сильної дівчини, яка надихає.
Олександра Кутас
Народилася та виросла в Дніпрі. Вивчилася в Дніпровському національному університеті на психолога. Працювала радницею мера Дніпра з питань інклюзивності. Стала першою у світі моделлю на візку, яка виступає на подіумах та бере участь у фотозйомках.
З психології в модельний бізнес
Я працювала психологом після університету, але не дуже тривалий час. Була волонтером у військовому госпіталі в Дніпрі відразу після початку війни.
Зрозуміла, що є бажання спробувати себе в іншому, поки я молода і в мене немає ще відповідальності за когось, крім себе.Психологія — це той напрямок, до якого я можу повернутися в будь-якому віці, якщо захочу.
Після цього почала модельну кар’єру. Я вперше потрапила на український тиждень моди та познайомилася там з Андрієм Саримсаковим. Він запропонував мені спільну зйомку, яка виросла в виставку. Це була перша подібна виставка в Україні, і з цього моменту все і почалося.
Вірусна стаття та інтерв’ю по всьому світу
Я опублікувала фотографії з виставки в своєму Instagram і мене помітила журналістка з Нью-Йорка. Запросила на інтерв’ю і воно вийшло на Daily Mail в 2015 році. Стаття стала вірусної і з того часу мене почали запрошувати на інтерв’ю журналісти з дуже різних країн.
Я вирішила познайомитися з дизайнерами і зробити показ. На це пішло близько двох років роботи, зйомок, знайомств, розширення власних знань, контактів, розуміння індустрії. У 2017 я взяла участь в показі «VIY» Федора Возіанова, який став найуспішнішим в моїй кар’єрі. Він проходив в Києві, в рамках тижня моди. Про нього написали понад 60 світових видань, в тому числі американський Vogue. Після цього я брала участь в показі адаптивного одягу від Tommy Hilfiger в Нью-Йорку, знімалася для українського Vogue.
Контракт с модельним агентством та переїзд в Індію
Я підписала контракт з модельним агентством в Індії і переїхала на п’ять місяців до Нью-Делі. Це було трохи складно, бо інша країна, культура. Було багато уваги з боку преси, але мало роботи при цьому. Бо це була дуже нова ідея: нестандартна модель в Індії. Тож я брала участь в одному показі там і працювала з декількома фотографами.
В цілому співпраця з модельними агентствами не дуже вигідна, бо вони не займаються індивідуальним підходом, вони йдуть від запиту клієнтів. А поки ще досить складно розвивається індустрія для нестандартних моделей.
У мене було три великі мети: зробити показ, підписати контракт з агентством і знятися для Vogue. І всі вони були втілені. Після повернення до Дніпра в мене було емоційне вигорання, тож я вирішила зробити перерву. І спробувати себе в іншому.
Переїзд до Лондона, свій стартап і участь в Microsoft Accelerator
Я переїхала до Києва і працювала над соціальним проєктом, пов’язаним з працевлаштуванням людей з інвалідністю. Але мені завжди хотілося спробувати відкрити свій бізнес. Тому я подала заявку на участь в програмі технічних стартапів ZINC, пройшла п’ять турів відбору, отримала візу і переїхала в Лондон.
Зі співзасновником Рене ми почали працювати над додатком навігатора для людей з інвалідністю. Наш стартап взяли в Microsoft Accelerator в минулому році. Але велика конкуруюча компанія випустила схожий додаток і я прийняла для себе рішення залишити проєкт, тому що мета, яку ми хотіли досягти, була досягнута. Тільки кимось іншим.
В мене не було команди, з якою я могла б робити стартап знову, принаймні в технологіях. І останні кілька місяців я працюю тут спікером в fashion-університеті. Розповідаю про професію, про свій досвід в індустрії моди.
Складнощі й постійні відмови
І стартапи, і мода — це дуже складні сфери, багато конкуренції за увагу, за ідеї, коли ти приносиш щось нове, то триває довгий період адаптації. Чуєш постійні відмови, тому що ти робиш щось, що більшість людей не сприймає як нормальне, звичайне. Ти робиш щось революційне і це не просто.
До цього дня є люди, які вважають, що інвалідності не місце в світі моди. І єдине, що ти можеш зробити — це продовжувати працювати, продовжувати бути професіоналом. Знаходити тих людей, які не вішають ярлики, які розуміють, що світ моди — це свого роду платформа, за допомогою якої ти можеш робити великі зміни в соціумі. І сьогодні, запрошуючи певну дівчину або хлопця на подіум, або в журнал, або в рекламу, завтра схожого хлопчика або дівчинку перестануть ображати в школі. Вони перестануть страждати від булінгу. Тому що те, якими вони є і як вони виглядають, стане більш прийнятим в суспільстві.
Бізнес — це досить жорстокий світ. Особливо коли ти починаєш без якогось капіталу. Тобі потрібні твої люди, твоя команда, ідея, якою ви будете горіти. Це важкий шлях, але я ніколи не шукала легких.
Fashion-індустрія на порозі змін
Fashion-індустрія тільки починає бути більш відкритою. У Лондоні я бачу рекламу з людьми з інвалідністю. Так, це поки не найвідоміші дизайнери та бренди, але зміни є.
Я брала участь у цікавій дискусії з діджитал-редактором британського Vogue, і вони дуже позитивно налаштовані на тему, пов’язану з інклюзивною модою. Але не всі учасники індустрії готові, зокрема піарники. Тому що для цього потрібно робити щось по-новому. Простіше їздити по накатаній схемі, коли тобі не потрібно переживати «А як це сприймуть». Але зараз все змінюється, тому що вже йде запит від нового покоління. І вони хочуть бачити інклюзивність.
Коли я виступала перед студентами в Лондоні, вони запитували як їм змінити ситуацію, що вони могли б зробити, як їм краще підійти до цього питання. У них є бажання і інтерес просувати зміни в індустрії інклюзивної моди.
Талановиті українці та власна книга
Україна неймовірно багата творчими талантами. У нас безліч крутих фотографів, дизайнерів. Я була на різних тижнях моди в різних країнах і одна з моїх улюблених — це українська. Отримую величезне задоволення від того, що роблять українські дизайнери.
Зараз я виступаю спікером в Лондоні і ми готуємо нову колаборацію з Федором Возіановим, але поки я не можу розповісти нічого. Сподіваюся, світ побачить нашу роботу в найближчі пару місяців. Я буду там не тільки в ролі моделі.
Мої постійні виступи як спікерки почали спонукати мене написати і видати книгу. Бо ця робота змушує дуже багато рефлексувати над своїм досвідом. Тому мені хотілося б поділитися історіями не тільки перед невеликою аудиторією, але і на більш широкий загал. Сподіваюся, що десь через рік це перетвориться в книгу.
Суспільство
Під час дорожніх робіт поблизу Львівської площі в Києві комунальники натрапили на фрагмент трамвайної рейки, яка пролягала тут понад сто років тому.
Про це повідомив активіст Дмитро Перов.
За словами Дмитра, перші згадки про трамвайний рух на сучасній вулиці Січових Стрільців, яка наприкінці 19 століття мала назву Львівська, датуються 1894 роком.
На початку 20 століття цією ділянкою проходили трамвайні маршрути №4 і №20 (до Лук’янівки) та №9, що з’єднував центр із залізничним вокзалом через вулицю Бульварно-Кудрявську.
Читайте також: Студенти з Києва передали «Довженко-Центру» дві німі стрічки, що вважали втраченими (ФОТО)
У цьому ж районі зберігся ще один елемент трамвайної інфраструктури — диспетчерський пункт, зведений у 1982 році за проєктом архітектора Яноша Віга. У 2021 році споруду планували демонтувати, однак завдяки ініціативі підприємця Алєкса Купера її вдалося зберегти.
Нагадаємо, що у Києві вперше за сто років виготовили автентичну цеглу для відбудови історичних будівель.
Фото: фейсбук-сторінка Дмитра Перова
На Центральному залізничному вокзалі Києва відкрили скульптуру «Воля» українського художника Олексія Сая. Артоб’єкт виготовили із залишків вітального знака села Любимівка Херсонської області, яке перебувало під тимчасовою окупацією у 2022 році.
Про це повідомили в «Укрзалізниці».
Символізм артоб’єкта
Скульптуру створили у межах співпраці УЗ та PinchukArtCentre. Раніше її демонстрували виключно на міжнародних заходах, зокрема під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Тепер робота доступна для широкої публіки у столиці — на другому поверсі вокзалу біля ескалатора.
«Ця скульптура утворює слово “Воля”, яке несе в собі значення як “свобода”, так і “волевиявлення”. Це подвійне значення захоплює українську душу. Воно відображає те, що свобода не є пасивним станом. Це стан, який може бути досягнутий і підтриманий лише завдяки вольовим зусиллям. Ці два поняття онтологічно переплетені. Свобода вимагає волі до боротьби, терпіння і захисту. Саме через наполегливе волевиявлення свобода стає живою реальністю», — написали в УЗ.
Читайте також: «Внесок у мирне майбутнє»: німецький дизайнер закликав донатити українським медикам
Артдиректор PinchukArtCentre Бйорн Гельдхоф додав, що скульптура «є монументом для всіх українців, який наголошує на нерозривному зв’язку між свободою і волею».
Також скульптура відсилає до роботи «LOVE» американського художника Роберта Індіани, створеної у 1960-х роках.
Нагадаємо, що пасажири УЗ зібрали понад 6,5 млн гривень на кейсеваки, коли купували чай у потягах.
Фото: фейсбук-сторінка УЗ
21-річному військовому Роману, який отримав важке осколкове поранення голови, хірурги з України, Канади та США провели унікальну реконструктивну операцію — йому встановили титановий імплант замість зруйнованих кісток чола. Операцію виконала міжнародна місія «Face the Future Ukraine», яка вже вп’яте приїжджає в Україну допомагати пораненим.
Про це повідомили в БФ «Пацієнти України».
Роман пішов на війну у 18 років і своє 19-річчя зустрів у Бахмуті. Під час боїв на Курщині поруч із його позицією розірвались чотири авіабомби. Хлопець опинився під завалами, отримав понад 20 поранень, зокрема й уламкове в голову, що зруйнувало кістки чола. Три місяці Роман не міг рухатися, проходив кілька складних операцій, а частина його мозку лишалась незахищеною.
«Ми провели операцію та встановили на місце знищених лобних кісток індивідуальний імплант з титану, який захистив мозок хлопця від ушкоджень та вирівняв чоло. Окрім імпланту ми пересадили сполучну тканину, аби титан не пошкоджував шкіру. Втручання тривало чотири години та дозволила захистити мозок від інфекцій, які знаходяться в носі і пазусі», — розповідає хірургиня з США українського походження Наталія Біскуп, яка вже втретє оперує поранених в Україні.
Читайте також: 13-річного хлопця із Сум відзначили за порятунок людей після ракетної атаки (ФОТО)
Роман став наймолодшим пацієнтом у цій місії. Загалом цього разу прооперували 25 поранених: проводили реконструкції носа, щелеп, орбіт очей, встановлювали індивідуальні імпланти. Усього — 83 операції.
За словами координаторки Наталії Комашко, за п’ять місій лікарі допомогли 160 пацієнтам. Деякі з них проходять багатоетапне лікування. Наступну місію запланували на осінь. Записатися можна за посиланням.
Нагадаємо, що канадці передали бійцям ГУР перший в Україні гелікоптер Sikorsky S-76A (ВІДЕО).
Фото обкладинки: БФ «Пацієнти України»
