У її руках тварини з фотографій перетворюються на дуже реалістичні м’які іграшки. Без жодних схем, покладаючись лише на власний досвід і уважність, за допомогою гачка й нитки, вона відтворює домашніх улюбленців із пряжі. Майстриня вловлює позу, міміку, забарвлення, і створює не просто виріб, а дуже особисту пам’ятну річ.
Що найскладніше у створенні таких іграшок, хто їх замовляє і навіщо, і чому клієнти плачуть, отримуючи замовлення, — для #ШОТАМ розповідає майстриня Даша Ізмалкова.
Даша Ізмалкова
майстриня, яка виготовляє реалістичні іграшки за фотографіями домашніх улюбленців
По іграшці на день
За гачок я взялася на початку повномасштабного вторгнення, однієї березневої ночі, коли у столиці було дуже гучно через російські обстріли. Я не могла заснути й шукала способу трохи заспокоїтися — знайшла вдома гачок і пряжу й за кілька годин зв’язала літній топ.
Свою першу іграшку гачком я створила 1 квітня 2022 року. Це був рожевий ведмедик із пряжі, яку я також знайшла вдома. Я захопилася й почала шукати плюшеву пряжу для наступних іграшок, але, оскільки спеціалізовані магазини ще не відновили роботу, це виявилося завданням із зірочкою. Знайшовши пару моточків, почала вʼязати щодня — по іграшці на день.
Мого першого ведмедика з хутряної пряжі придбала знайома моєї знайомої. Вона вибрала його з наявності. І це була перша іграшка, яку я продала.
Перша іграшка, яку зв’язала Даша та перша іграшка із плюшевої пряжі, яку в Даші придбали. Фото надане героїнею
Потім я почала в’язати на замовлення. Спершу це були іграшки з мемів, персонажі з мультфільмів, простенькі котики й песики з деталями, які лише віддалено нагадували справжніх домашніх улюбленців. Але що далі, то якіснішими та реалістичнішими ставали мої роботи, і якось я погодилася виконати замовлення за фотографією. Ніколи нічого подібного я доти не в’язала, але вже мала досить досвіду, щоб спробувати в’язати без схеми.
Той перший песик повністю влаштував замовницю, тож я не побоялася взяти наступне подібне замовлення. Відтоді попит на реалістичні іграшки лише зростав.
Мій магазин — моє самовираження
Популярність реалістичних іграшок зростала поступово й органічно. Тому я жодного разу не запускала реклами в соцмережах, не користувалася жодними іноземними чи українськими маркетплейсами для просування своїх виробів. Усі продажі відбувалися й досі відбуваються через мою робочу інстаграм-сторінку.
10% із заробітку я перераховую на Збройні сили України. Просто, коли гортаю сторис, перераховую гроші на актуальні збори, які там бачу.
Робота Даші Ізмалкової. Фото — з її інстаграм-сторінки
Я працюю офіційно, і виготовлення іграшок — моє основне джерело доходу. Але для мене це не просто бізнес. До свого магазину я ставлюся, перш за все, як до свого самовираження і до великої місії, яку несу світові.
Загалом, я вважаю, що бізнес можна зробити ледь не зі всього. Але якщо ним рухає винятково бажання заробити, то нічого справді цінного з цього не вийде
На одну іграшку може знадобитися від кількох годин до кількох діб
Точної кількості виготовлених іграшок я не знаю. За 2023 та 2024 роки я зв’язала близько двох тисяч. Цього року вже є щонайменше п’ятсот.
На виготовлення однієї іграшки може йти від кількох годин до кількох діб, тому про усі деталі з кожним замовником треба домовлятися окремо.
Загалом процес виглядає так: замовник надсилає фото улюбленця, я оцінюю складність роботи, озвучую ціну та орієнтовний час, що знадобиться на виконання замовлення. Ми разом вибираємо текстуру пряжі, за потреби уточнюємо особливості, які має песик чи котик. Далі я замовляю необхідні матеріали й беруся до виконання замовлення.
Якусь базову пряжу я можу знайти в Україні, але більшість все-таки замовляю з-за кордону. Хоча вже й вдома маю чималий вибір найрізноманітніших відтінків пряжі та цілу колекцію фурнітури — оченят і носиків для різних порід.
Вартість реалістичного котика чи песика може залежати від багатьох факторів, але в середньому іграшка розміром 22-25 сантиметрів коштує до 2395 гривень, а 33-35 сантиметрів — до 2995 гривень.
Останнім часом я публікую у профілі фотографії попередніх робіт із цінами, тож тепер, побачивши іграшку-копію схожої тваринки, замовники краще розуміють, скільки буде коштувати їхня іграшка.
Я ніколи не маю готової схеми
Найважче у цьому процесі те, що я ніколи не маю готової схеми, тому інколи не виходить відтворити тваринку з першого разу. Коли працюєш без схеми, повністю покладаєшся на власні навички: треба добре розуміти принципи амігурумі (техніки вʼязання обʼємних іграшок), щоб створити форму максимально схожу на референс, мати відчуття кольору і розуміння, як їх поєднувати тощо. Інколи найважче — відтворити саме забарвлення, інколи — позу або міміку тварини. Але кожна деталь важлива, і буквально від усього буде залежати кінцевий результат.
Бувало, що замовники говорили, ніби іграшка не схожа на їхнього улюбленця, але такі випадки можна перерахувати на пальцях однієї руки. На початку роботи я всіх замовників попереджаю: я — не 3D-принтер і стовідсоткової схожості не гарантую. Тому готові іграшки я ніколи не переробляю.
На щастя, майже на всі замовлення я отримую схвальні відгуки. Люди пишуть, що розплакалися, коли відкрили посилку, й дякують за те, що тепер знову можуть обійняти свого песика чи котика. Адже часто це замовлення від людей, які втратили свого улюбленця, але хотіли б зберегти про нього пам’ять. Для мене ці відгуки дуже зворушливі. Вони надихають і надалі вдосконалюватися і відточувати свою техніку.
Я хочу, щоб тримаючи в руках, виготовлену мною іграшку, люди відчували саме ту емоцію, на яку сподівалися, коли її замовляли. Бо запит у кожного різний.
Сьогодні мої іграшки є у замовників із майже всіх куточків України. Чимало з них поїхали до Польщі, Німеччини, Італії, США та Канади. Були замовники й з інших європейських країн.
