Економіка і бізнес
Найбільшими виробниками української арахісової пасти стали студенти
Спілка львівських студентів стала найбільшим виробником арахісової пасти в Україні, передає портал Agroday.
Вклавши по парі сотень доларів львівські студенти за кілька років перетворили хобі у бізнес з мільйонними оборотами. Сьогодні вони одні з найбільших виробників арахісової пасти в Україні, яку реалізують під торговою маркою “ТОМ”.
Як розпочали свою справу?
Першу пасту – пару сотень баночок – зробили в 2012 році, маючи найосновніше обладнання – машинку, яка перероблює арахіс. Інвестиції на той момент склали по $100 від трьох студентів. Виробництво арахісової пасти – вже як бізнес, почали у 2015 році, вклавши у справу близько 2 млн грн.
Зараз на підприємстві встановлене німецьке та італійське обладнання, яке довелося переробляти під свої потреби.
Коли починали справу, то конкурентів практично не було. Зараз їх близько 10 в Україні: з них 5-6 – це студенти, 1-2 – реальні конкуренти. Але ринок дуже далекий від американського, він ще тільки розвивається, тому конкуренції майже не відчутно. На ринку України є і імпортна арахісова паста, чимало китайського продукту – він дорожчий та містить некорисні жири.
Читайте також: У селі на Чернігівщині запустили успішне виробництво сирів
Як зараз ведуть бізнес?
За роки інвестори напрацювали величезну базу оптових і роздрібних клієнтів по всій країні. Пасту продають у крамницях, еко-магазинах та спортивних клубах. Місячний оборот коливається від 0,5 до 2 млн грн. Продукт продають у стіках по 25 грам, та склі, пластику – 35, 180, 300, 500 г. Для виробництв продають відрами по 10 кг. У планах – продавати відерцями по 1 кг.
“Намагалися виходити на супермаркети. Але там дуже дикі умови. Там не йдеться про заробіток, хіба що про рекламу. Також працюємо з ресторанами, які беруть цю пасту для своїх сніданків. З нашої пасти виробляють круасани, попкорн, печиво, солодощі, корм для собачок. Для спортсменів – це джерело білка”, – розповіли на підприємстві.
Читайте також: Ужгородська майстриня виробляє ексклюзивний зефір
Сировину купують у прямих імпортерів – Індії, Аргентини, Китаю в залежності від сезону і ціни. Горіх беруть нечищений, далі його обсмажують, чистять від шкаралупи, доочищають і закидають, як сировину у апарат, що його переробляє. Перероблена паста потрапляє в дозатор. Термін зберігання пасти – шість місяців. На підприємстві кажуть, що працюють за ДСТУ, не додають ні емульгаторів, ні згущувачів, лише натуральні наповнювачі.
Наразі під брендом “ТОМ” продається 11 смаків арахісової пасти: нейтральна, солодка, солона, з шоколадом, медом, журавлиною, курагою, родзинками, чорносливом, шматочками шоколаду, шматочками арахісу.
Виробництво завантажене на 10%. При цьому в місяць, в залежності від сезону, “ТОМ” випускає від 3 до 10 т арахісової пасти.
Як планують розвиватись?
Масштабуючи бізнес, на підприємстві розширили асортимент: до бренду додалися згущене молоко (виготовляє підрядник, продають щомісяця близько 100 кг), чаї та гранола. Ще в “ТОМі” запустили виробництво дорогих, елітних горіхових паст з фундука, мигдалю і кеш’ю.
Завдяки терміновій доставці «Нової пошти» воїни отримали плату живлення, без якої не могла працювати система комплексу ППО, та знищили ворожу ціль.
Про це написали в соцмережах компанії.
Бійці ППО звернулися до контакт-центру «Нової пошти» з проханням пришвидшити доставку унікальної електронної плати живлення, адже без неї не працював один з комплексів, що прикриває стратегічно важливу ділянку.
Читайте також: Видання The New York Times розповіло про єдину в Україні бойову пілотесу гелікоптера
Співробітники компанії оперативно передали її до найближчого вантажного терміналу. Звідти деталь одразу забрали військові.
ППО-комплекс встигли вчасно довести до ладу, і того ж дня він збив ворожий «шахед».
Нагадуємо, що в ЗСУ з’явилася перша мотоциклетна рота (ВІДЕО).
Фото: «Нова пошта»
В Україні створили національну платформу розвитку атомної енергетики «Енергія майбутнього». У проєкті засновники обіцяють зробити нас лідерами у сфері мирного атома.
Про це повідомили в Українському ядерному товаристві.
Для кого та для чого
Як говорять засновники платформи, «Енергію майбутнього» створили, аби згуртувати фахову спільноту, науковців, представників бізнесу та молодь. Завдяки ініціативі планують спільно працювати над модернізацією, впровадженням інновацій та відновленням ядерної галузі.
Читайте також: Франція передасть саперам ДСНС шість роботизованих систем для розмінування
Як працюватимуть
«Енергія майбутнього» оцінюють як довгостроковий інституційний проєкт, у якому вже визначили основні напрямки:
- Nuclear Hub. SMART (впровадження технологій малих модульних реакторів);
- Nuclear Hub.H2 (воднева енергетика);
- Nuclear Hub.INDUSTRY (підтримка промислових підприємств).
Учасники «Енергії майбутнього» займатимуться підготовкою аналітичних продуктів, підтримкою освітніх програм і популяризацією новітніх ядерних технологій.«Вона [платформа] стане центром генерації нових ідей, розробки експертних рішень та формування партнерств, які сприятимуть виходу України на новий рівень міжнародної співпраці у сфері атомної енергетики», – прокоментував створення хабу керівник Енергоатома Петро Котін.
Нагадуємо, що ЗСУ посилюють оборону роботами-вогнеметниками українського виробництва.
Фото обкладинки: Depositphotos
Фото підписантів: Українське ядерне товариство
Аби розповісти про неймовірні історії успіху малого та середнього українського бізнесу, який попри війну продовжує динамічно розвиватися. Цей проєкт – частина нашого великого дослідження явища української мрії.
Оксана Дево шукала гіпоалергенні речі для своєї дитини та племінника, які були алергіками. Врешті вирішила сама створити для малюків безпечну ковдру з коноплі. Так з’явився бренд DevoHome.
Жінка першою в Україні відродила ткацтво з конопель, довела, що конопляний одяг може бути м’яким, теплим і навіть розкішним, а також запатентувала перше у світі конопляне хутро. Текстиль Оксани Дево — не про моду, а про здоров’я й турботу про планету.ШоТам дізнався, як мама трьох дітей побудувала бізнес, що став частиною життя цілої родини.
Оксана Дево
засновниця бренду конопляного текстилю DevoHome
Відродили українську традицію ткацтва з конопель
Ми — перша сім’я в Україні, яка почала відроджувати коноплеткацтво. У 2013 році ми довго експериментували з волокном, шукали, що з нього можна створити. Зрозуміли, що для сну воно підходить найкраще, бо гіпоалергенне. Ще й коноплі — унікальний рослинний матеріал, в якому не заводяться шкідники: навіть у подушці чи ковдрі не буде пилових кліщів.
У мене та в сестри діти-алергіки. Саме тому ми спершу створили колекцію конопляних покривал для новонароджених. Проте масово як бренд для дітей не вийшли, тому що побачили набагато більшу зацікавленість від дорослих.
Оксана Дево разом з родиною біля технічних конопель. Фото надала героїня
Ми створили колекцію кольорових ковдр і покривал для дорослих, яку представили на відомому маркеті в Києві. Я раніше працювала журналісткою, тому знала людей зі світу реклами, піару та медіа, які нас підтримали: вони почали купувати наші ковдри й розповідати про них своїм друзям.
Тоді ще в Україні не було конопляних ковдр, тому люди дивувались, питали, що всередині, і жартували: «А це точно не можна скурити?». Щоб познайомити з матеріалом, ми навіть шили шкарпетки — продавали їх майже задарма. Людина відчувала, як носиться річ з коноплі, й поверталась уже за ковдрою. Ось так і працювало «сарафанне радіо».
У нас не було сайту, тому ми створили у фейсбуці альбоми, де окремо були ковдри та покривала для дорослих і малюків. Так маленькими кроками вийшли на ринок як бренд DevoHome.
Оксана Дево постійно досліджує коноплеткацтво. Вона планує провести у вересні фестиваль, аби показати, як інновація може поєднуватися з традиціями. Фото: Оксана Дево
Ми — не про дизайн чи маркетингову стратегію, а про здоров’я. Коли людина спить під нашою ковдрою, на нашій подушці, вона відчуває різницю, і люди до нас приходять за повторними покупками.
У мене утилітарний, простий дизайн, як і я. Мене приваблює тільки натуральність — не фарбовані текстури, а сама структура. На це є свій покупець, але він нішевий, а не масовий.
Бренд, який дбає про довкілля
У сучасному коноплеткацтві наша головна мета — створювати якісний продукт для здоров’я людей. Усі хочуть конопляну білизну, бо вона має унікальні властивості: антибактеріальна, протигрибкова, дихає, не накопичує вологу, не впливає на гормональний фон.
Проте, аби зробити її, спершу потрібно виростити коноплі, з яких отримуємо волокно. Але виготовити з нього тканину в Україні практично неможливо — таких виробництв у нас просто немає. Тому волокно відправляємо до Європи, де з нього прядуть нитку, а вже з неї тчуть тканину. Європейці змогли зробити матерію з коноплі м’якою, і ми змушені замовляти її там. Це дорогий і складний процес, але я прагну, щоб наші вироби залишались доступними.
Особливістю конопляної ковдри є те, що її можна прати, й вона не втратить своєї форми. Фото надала Оксана Дево
Ми ж спеціалізуємося на виробництві наповнювача. Волокно прочісується та проходить обробку, після чого з нього створюємо м’який наповнювач. Саме його використовуємо у своїх ковдрах, подушках, наматрацниках та інших виробах.
На початку бізнесу ми самостійно вирощували коноплі, тепер же закуповуємо органічну сировину з сертифікатом якості в українських фермерів. Важливо, що наше виробництво повністю екологічно чисте: я особисто контролюю, щоб у процесі не використовувалися жодні хімікати чи синтетичні домішки. Ми співпрацюємо тільки з тими, хто дотримується принципів екологічного виробництва.
Перше конопляне хутро у світі
Одним з наших найбільших досягнень став винахід рослинного хутра, яке я запатентувала. Разом з технологами довго експериментувала з волокном і створила хутро, яке є альтернативою натуральному та синтетичному. Воно біорозкладне, гіпоалергенне, тепле. Його можна носити без шкоди для тварин і довкілля.
Ми стали першими у світі, хто створив справжнє конопляне хутро — і це не маркетинговий хід. Ми не подавались на нагороди, не робили з цього сенсації.
Оксана Дево у співпраці з українськими дизайнерами випустила колекції одягу: пальт, жакетів і жилетів. Фото: Оксана Дево
Я постійно працюю над новими продуктами, тестую їх, розробляю дизайн і вдосконалюю технології. Цього літа ми плануємо випустити багато новинок, але залишаємося вірними основному фокусу — текстилю для сну та домашньому одягу. Найбільш улюблені товари серед наших покупців — це ковдра, подушка й наматрацник.
Однак починати бізнес було непросто. Коли приходиш з новим матеріалом, виробництва не в захваті. Усе налаштоване під синтетику: вона піддатлива, одного розміру, не пилить, не псує ножі. А конопля — навпаки. Тож працювати з нею погоджувалися неохоче й тільки за додаткову плату.
Цікава закономірність, що всі наші конкуренти — це наші колишні підрядники. Ми цей процес винаходили з нуля, і коли вони побачили, який виходить продукт, спробували поспати під ковдрою з конопель, то й самі почали таке робити. Конкуренти повторили весь наш асортимент з нашим візерунком, але, мабуть, то таке життя.
Сімейна справа, в яку доньки залучені з дитинства
Мої діти виростали в моєму бізнесі. Вони знають, як заробляються гроші, продаються та виробляються речі. Я рада, що вони з дитинства були включені в цей процес і розуміють, що гроші не ростуть на деревах. Показую їм на реальному досвіді бізнесу, скільки грошей заробляють люди в різних професіях.
Доньки Оксани допомагають у сімейному бізнесі, зокрема є фотомоделями бренду. Фото надала героїня
Моїм старшим донькам уже 18 і 20 років. Вони активно залучені в роботу компанії та заробляють зарплатню на своєму рівні — тобто менше, ніж інші працівники, тому що ще навчаються.
Наприклад, старша донька попросила включитися в дизайн кольорових ковдр з останньої колекції. Вона для себе розробила ковдру зеленого кольору, яка пасує до її червоного волосся. Пізніше ми зняли про це невеликий рекламний ролик.
Рухатися лише вперед, всупереч перешкодам
Тепер ми живемо сьогоднішнім днем і плануємо трішки довше, ніж на 3 місяці. Відчуваю, що я і люди навколо втомились очікувати й почали жити це життя. Проте через війну більшість нашої команди працює дистанційно.
Я зараз у своєму будинку — тому самому, з якого все починалося. У нас на першому поверсі залишилась маленька кімната, де колись був перший шоурум. Ми знову працюємо в будинку, як і в перші дні створення DevoHome.
Доньки Оксани мають свої улюблені речі з її бренду, якими постійно користуються. Фото надала героїня
Також я відкриваю ринок у Нідерландах — там взагалі немає конопляного текстилю. Мені дуже хочеться жити й працювати в Україні, а не вимушено розвивати бізнес за кордоном, проте в нас триває війна. Може статися що завгодно та коли завгодно, а в мене троє дітей — я не можу ризикувати.
Мрію створити в Нідерландах сильну команду, якій зможу довірити процес, щоб не доводилось постійно їздити туди-сюди.
Я завжди рухаюся вперед і не зупиняюсь. Не розумію, що б сталося, якби я зупинилася, і не хочу пробувати. Тому рух лише вперед — це навіть не обговорюється.
Якщо ви хочете почати власну справу, пам’ятайте: майже ніякі зовнішні перешкоди не можуть зупинити творчу та заряджену людину.
Кава в дріпах як донат: військовий створив бізнес, аби закривати потреби підрозділу
«Привіт! Я Спейс, командир роти, яку ми називаємо “Практика”. Ми з командою збираємо донати на...
Ще один спосіб сказати «дякую»: як підтримати поранених військових до Дня вишиванки
«Я красивий? Ану, сфотографуйте на мій телефон — я рідним надішлю. Це точно подарунок?» —...
Денжер — собака з Ізраїлю, що допомагає лікувати людей з прифронту. Історія однієї з місій у Бахмуті
Грудень 2022 року. Підвал будинку в Бахмуті — холодний і сирий. Тут зазвичай панує гнітюча...
«Я з покоління дітей, які у 2014 році писали листи солдатам, а потім стали ними». Це Дмитро, що у 18 пішов на війну
Йому було дев’ять, коли почалась війна — і саме з нею він дорослішав. Замість футбольних...