Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Наш шеф-кухар вийшов із міста пішки». Героїчна доставка суші з Маріуполя «Алло, Лосось» відкрилася в Запоріжжі

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Ангеліна Тесленко – власниця доставки суші «Алло, Лосось», яка за два роки підкорила Маріуполь своєю продукцією. Підприємиця мріяла про розширення бізнесу та запуск нових закладів в інших містах України. Однак усі плани зруйнувала війна.

Замість вибору нового приміщення дівчині довелося рятуватися від російських обстрілів. Так вона опинилися в Запоріжжі. А через місяць отримала повідомлення від шеф-кухаря закладу, якому вдалося пішли вийти з Маріуполя. Це стало початком нової історії. «Алло, Лосось» відновив роботу та об’єднав справді героїчних людей, яким вдалося врятуватися з-під окупації та знайти сили, аби почати все з нуля.

Ангеліна Тесленко

засновниця та власниця компанії «Алло, Лосось»

За два роки до повномасштабної війни я переїхала у Маріуполь 

Працювати я почала ще підлітком. Завжди розуміла, для чого й чому це роблю. Ніколи не зупинялася і не жила без певної мети чи прагнення до чогось. Постійно в роботі чи в навчанні та процесі вдосконалення себе і своїх навичок. 

За свої 27 років я встигла спробувати себе у різних містах та галузях. Не так давно жила і працювала у Житомирі. Але за два роки до повномасштабної війни моя кар’єра там закінчилася, тож я вирішила переїхати у Маріуполь – до свого коханого. І вже там, у новому місті, увірватися в ресторанний бізнес.

Мені хотілося чогось нового, якісного і свого, власного. А тому обрала доставку суші. Я не можу сказати, що приїхала до Маріуполя з бізнес-планом та чітким розумінням, що слід робити далі. Ні, але я знала: якщо спробую, щось із цього точно вигорить.

дівчина з суші

Мріяли увірватися в інші міста поблизу Маріуполя

Власне, так і сталося. За два роки помилок (і не тільки) разом із чудесною командою ми вийшли на рівень топової доставки в місті. Було доволі не просто, і я вже не пригадаю всіх зроблених помилок. Але ми досягти певного рівня, могли дозволити собі думати про розширення.

Ми мріяли про відкриття нових точок та планували увірватися в інші міста поблизу Маріуполя. Якраз наприкінці лютого я мала їхати й оглядати потенційні приміщення для роботи. Але трапилася росія.

Зізнаюся, певні думки про те, що росія може атакувати Україну, у мене були. Я спостерігала за тим, як зростала ескалація, як більш напруженими ставали новини. Але здогадатися, що росія захоче зрівняти Маріуполь із землею, що вона почне знущатися над Україною, я не могла. Тому вся моя підготовка до ймовірного вторгнення полягала в тому, що ми щовечора заправляли повний бак у нашій автівці.

команда закладу Алло, Лосось
Команда «Алло, Лосось». Архівне фото.

Думали, що їдемо на кілька днів чи тижнів

23 і 24 лютого для мене минули, наче одна доба. Адже через те, що ми планували розширюватися, я працювала практично цілодобово. І вже о другій годині ночі на роботі я почула перші вибухи. Звісно, я не могла стовідсотково сказати, що це було і де саме вибухало. Але прийшло усвідомлення того, що починається щось геть не позитивне.

Вже за кілька годин, коли вибухи стали потужнішими, ми з коханим зібралися та вирішили їхати з міста. Думали, що покидаємо Маріуполь на кілька днів, максимум – тиждень. Поки все не заспокоїться. 

Із собою ми взяли ще одну родину, у якої не було власної автівки. За кілька днів до початку повномасштабної війни ми, майже жартуючи, про це домовилися. Але ніхто й не підозрював, що це може стати правдою. Вже трохи згодом я дуже раділа тому, що нам вдалося врятувати бодай когось від того, що росія зробила з Маріуполем.

 Ми їхали в напрямку Запоріжжя. Без конкретного плану дій. Просто орієнтувалися на новини та ситуацію в країні. У нас навіть були думки, що доїдемо до рідних у Запоріжжі, а потім доведеться розвертатися, бо все закінчиться. Однак нам довелося тут затриматися.

Алло, Лосось у Маріуполі
«Алло, Лосось» у Маріуполі. Архівне фото.

Мій шеф-кухар пішки вийшов з Маріуполя

Кілька тижнів ми жили в стані цілковитої апатії. Скажу чесно, мені як підприємиці це далося складно. Кожен мій день був розписаним мало не по хвилинах. Шалений ритм життя, до якого я звикла, зник в одну мить. Ані справ, ані зустрічей. Нічого. Суцільна війна довкола й безперервні новини у телефоні.

Наприкінці березня я отримала повідомлення від свого шеф-кухаря. Він написав, що пішки вийшов із Маріуполя, і просив про допомогу. Звісно, це було першим, що ми зробили. Тоді з Маріуполя почали вибиратися й інші члени моєї команди. З кожною людиною, яка вирвалася з міста, ставало ніби легше. Легше від того, що вони змогли це зробити.

Читайте також: Окупанти знищили наш бізнес у Маріуполі, а ми відродили його у Львові. Історія засновників ресторану суші Bluefin

Згодом ми всі зустрілися в Запоріжжі і я дізналася про весь той жах, що відбувається в місті, безпосередньо від людей, яким довелося це пережити. Вони розповідали про морги у приміщеннях пошти, про обстріли та звірства у нашому Маріуполі. І це справді було важко навіть просто слухати.

Коли запускала рекламу, назвала нас «героїчною доставкою»

Тоді в моїй голові виникла ідея, як можна відволікти людей від скорботи, зайняти їм руки й бодай трохи допомогти. Я вирішила, що можна спробувати запустити нашу доставку в Запоріжжі. А це квітень, активна фаза повномасштабної війни. Здавалося, що це щось нереальне.

Але все можливо, якщо цього захотіти. Саме з цією думкою я прийшла до своєї команди. Ідею підтримали, і буквально наступного дня ми почали шукати приміщення. Ми не знали, як це буде працювати, чого саме ми потребуємо. Але шукали, допоки не знайшли варіант, який нам підійшов.

allo_losos

Вкладати останні кошти у доволі безперспективну справу було дивним. Однак, як з’ясувалося, це було правильним рішенням. Ми стартували за кілька тижнів. Нам пощастило з постачальниками: вдалося знайти нових і якісних, підписати договори й запустити роботу. Знову з самого початку. 

Я неймовірно вдячна за те, як нас підтримали в Запоріжжі. Коли запускала рекламу, то назвала нас героїчно доставкою – саме через те, що пережили мої співробітники. Тоді ми отримали порцію хейту, але не зупинилися.

Люди приходили спочатку просто підтримати, а потім – поверталися, адже їм було смачно. Вже зараз я розумію, що тут спрацювала моя підприємницька жила, і це був вдалий маркетинговий хід. Але ж хто про це думав, коли ми запускалися.

allo_losos

Щодня ми прокидаємося посеред ночі від вибухів або від роботи ППО

Якби ми записували цю історію кількома тижнями раніше, я б розповідала про те, як все чудесно, як ми працюємо і як оживає місто. Я б розказала, як ми думали відкривати другу точку доставку та які маємо плани на інші міста. Але сьогодні я не можу цього зробити.

Останнім часом Запоріжжя потерпає від масованих російських ракетних ударів. Два удари вже прийшлися просто біля місця нашої роботи. Один – на задньому дворі, другий – просто через одну будівлю. А оскільки я живу біля «Лосося», то відчула ці удари на повну.

Щодня ми прокидаємося посеред ночі: від вибухів або роботи ППО. Друга година ночі, четверта чи шоста ранку – а росіяни несамовито гатять по місту. Кожен вибух – це нове повідомлення рідним з питанням, чи вони живі. І так – кожен новий день. Скажу відверто, у такому напруженні доволі складно жити, я навіть мовчу про роботу. Хоча тепер ми більше підготовлені до будь-якої ситуації.

суші

Ми продумали варіанти виходу та виїзду, визначили, як діяти співробітникам під час обстрілів. Ми знаємо, що і як робити, аби вижити. Такі наші нові реалії. Звісно, не всі погоджуються працювати під таким тиском і в таких умовах. Але частина людей залишається з нами. 

Спочатку це були ті, хто працював зі мною ще в Маріуполі, а тепер – ті, кому вдалося виїхати з тимчасово окупованих територій, і ті, хто потребує роботи й місця, де можна відволіктися від війни. Аби просто не зійти з розуму. Особливо я вдячна своєму шеф-кухарю, адже він був зі мною весь час у Маріуполі, а сьогодні – працює в Запоріжжі та допомагає налагоджувати процеси.

Ми повернемося, щоб відбудовувати місто моря

Я не можу знати, що буде завтра. Але зламати нас у росії не вийде. Відповідаю на питання про плани: «Чекайте на нас у Києві». Трошки згодом, але, думаю, у нас все вийде. 

Перші пів року я думала про те, що через тиждень або два поїду назад додому. Мовляв, усе заспокоїться, можна буде повертатися до роботи. Напевно, так я не приймала цю війну й намагалася весь час боротися із нею. І лише нещодавно усвідомила, що українського Маріуполя доведеться ще дочекатися. А потім – повернутися й почати відбудовувати місто біля моря. Однак саме так і буде.

суші Алло Лосось Запоріжжя

Суспільство

На Запоріжжі ЗСУ пошкодили міст, яким окупанти возили техніку

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Українські захисники пошкодили залізничний міст поблизу Старобогданівки у Запорізькій області. Це один із шляхів, яким окупанти возили військову техніку.

Про це повідомив Генеральний штаб ЗСУ у вечірньому зведені у понеділок, 28 листопада.

«Поблизу населеного пункту Старобогданівка Запорізької області Силами оборони пошкоджено залізничний міст, який використовували окупанти для доставки озброєння та військової техніки», – йдеться у повідомленні.

Читайте також: Будуємо з нічого. На Хмельниччині переселенці зводять «дім зі сміття» зі знахідок на звалищі

Нагадаємо, два тижні тому сталов відомо, що ЗСУ підірвали залізничний міст у тилу противника поблизу населеного пункту Чернігівка на Запоріжжі та унеможливили переміщення техніки та живої сили окупантів.

Також ЗСУ знищили базу окупантів у Веселому на Запоріжжі.

Окрім того, авіація ЗСУ вдарила по скупченню військової техніки та систем ППО окупантів.

Фото: facebook.com/GeneralStaff.ua

Читати далі

Суспільство

Вінниця отримала намети для обігріву з мінікухнею від німецького міста Карлсруе

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Вінниця отримала намети для обігріву з мінікухнею від німецького міста Карлсруе.

Про це повідомив Вінницький міський голова Сергій Моргунов у фейсбуці.

Він розповів, що у жовтні у громаді Карлсруе запустили ініціативу для збору допомоги під девізом «Наші серця зігріють Вінницю». І вже за місяць 11 тонн такого потрібного вантажу приїхали до Вінниці.

Міський голова відзначив, що у наметах є мінікухні. До намета, який розрахований на 50 людей, є ще й комплект необхідного обладнання:

  • електрогенератор на12 кВт з запасом палива
  • UFO-обігрівачі та тепловентилятор
  • плита для приготування їжі
  • терпомот
  • розкладні ліжка
  • ліхтарі
  • вогнегасники
  • комплектуючі та інструменти.

«Уже почали їх встановлювати, що дасть можливість розширити муніципальну мережу пунктів незламності», — йдеться у повідомленні.

Читайте також: Як цивільним підготуватися до зустрічі з нападником. Поради інструктора з самооборони

Нагадаємо, в Ірпені на Київщині відкривають Пункт Незламності для чотирилапих.

Також у Києві на Солом’янці волонтери відкрили свій «Пункт незламності».

Фото: facebook.com/SAMorgunov.

Читати далі

Суспільство

У Миколаєві встановили бетонне укриття для захисту містян (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

 У Миколаєві встановили нове бетонне укриття для захисту містян.

Про це повідомили на фейсбук-сторінці Миколаївської обласної військової адміністрації.

Зазначається, що від американської організації Gobel миколаївці отримали бетонне укриття, у якому зможуть перебувати під час повітряної тривоги.

Нині нове укриття від американських партнерів встановили біля зупинки громадського транспорту в Інгульському районі міста.

Мобільна споруда виготовлена з армованого бетону та розрахована на 12 сидячих місць. Стіни завтовшки 25 см та стеля 30 см можуть захистити від уламків ракет чи касетних бомб вагою до 30 кг за швидкості 400 м/с.

Читайте також: Дім за тиждень. Як підприємець із Луганщини розробив унікальний модульний будинок для переселенців

В обласній адміністрації подякували організації і наголосили, що Gobel Foundation та небайдужі громадяни США допомагають Україні та Миколаєву з перших днів війни.

Нагадаємо, у Кропивницькому відкрили першу зупинку-укриття.

Також у вересні у Миколаєві встановили першу зупинку-укриття.

Окрім того, у школі на Київщині укриття обладнали Wi-fi і генератором.

Фото: facebook.com/mykoda.

Читати далі