Суспільство
«Ми запросили понад 500 підприємців». Як Володимир-Волинська громада допомагає українському бізнесу під час війни
Величезна команда людей, які 24-го лютого не розгубилися і не зустріли війну у ступорі. Працівники виконавчого комітету міської ради спершу допомагали з гуманітарними потребами, згодом – почали комунікувати з переселенцями. А коли зрозуміли, що захід України перебуває у відносній безпеці, почали працювати з підприємцями, які рятувалися від війни.
Так Володимир-Волинській громаді вдалося організувати роботу державної програми релокації українського бізнесу й зробити все, аби кожен підприємець, який потребує допомоги, міг скористатися нею та відновити роботу бізнесу.
Про те, як громаді вдалося запросити до себе понад 500 підприємців зі сходу України, ШоТам розповіли начальниця відділу економічного розвитку, проєктної діяльності та інвестицій Володимир-Волинської міської ради Наталія Куран та головна спеціалістка відділу Анастасія Азанова.
Завжди хотілося, щоб в нашому місті з’являлися нові підприємства
Разом із командою ми активно працювали з бізнесами, підприємцями та й взагалі з людьми ще задовго до початку повномасштабного вторгнення. Ми напрацювали механізми залучення бізнесу звідусіль. До уваги брали не лише захід України, а всю країну загалом і навіть закордон. Адже завжди хотілося, аби в нашому місті, якому вже 1000 років, з’являлися нові підприємства.
Головною нашою метою, як команди, було залучення якомога більшої кількості інвестицій в наше місто. Місця для бізнесу багато, приміщення є, а вся громада вкрай позитивно ставиться до нових людей. Саме тому ми продовжували розповсюджувати інформацію про місто та Володимир-Волинську громаду загалом.
Робота йшла, ми хотіли масштабуватися і прагнули вдосконалюватися. Але росія атакувала нашу країну. І відтоді всі наші плани змінилися докорінно.
Наша команда працювала від світанку й до заходу сонця
24-го лютого ми не зупинили свою роботу. Жодного ступору не було. Ні, навпаки, ми почали думати, що потрібно зробити для наших захисників та захисниць, що необхідно тим, хто рятується від бойових дій і чим ми можемо допомогти. Вперше після початку вторгнення ми зібралися в офісі того самого ранку. Й одразу почали працювати над планом подальших дій.
Звісно, перші тижні йшлося здебільшого про гуманітарну допомогу. Наша команда, як, мабуть, і всі українці, працювала від світанку й до заходу сонця – практично цілодобово. Ми продовжували роботу навіть з першими зірками. Адже хтось мав цим займатися.
Ми закуповували, розвозили, дізнавалися, де потрібна наша допомога. Власне, робили все, аби приносити користь в надважкий для кожного з нас час. Так минув перший місяць великої війни й навіть трохи довше. Ми продовжували займатися гуманітарними проблемами, допоки влада не заговорила про необхідність у відновленні економіки.
Відтоді західними регіонами України почав ширитися чіткий меседж: необхідно відновлювати роботу. Потрібно відчиняти двері місцевих кав’ярень, ресторанів, магазинів. Та й взагалі продовжувати працювати, як це було раніше – до початку повномасштабної війни.
Усім не терпілося повернутися до бодай більш-менш мирного життя
Отримавши цей меседж, ми вирішили знову зібратися всією командою, і цього разу обговорити, хто і як готовий повертатися до роботи з підприємцями. Як виявилося, готовими були абсолютно всі. Усім не терпілося знову повернутися до бодай більш-менш мирного життя. Повернутися до вже знайомого русла.
Ми обговорили подальші дії і вже орієнтовно в квітні процес пішов. Наша команда почала налагоджувати зв’язки з бізнесом та підприємцями, які встигли приїхати до Володимир-Волинської громади. Паралельно ми почали шукати людей, які також прагнули працювати. А коли знаходили – пропонували свою допомогу. Крок за кроком – і ми запустили програму з релокації українського бізнесу.
Дійсно великий потік підприємств, які мали намір евакуюватися з небезпечних та прифронтових регіонів, був саме у квітні. Відверто, роботи було багато. Та попри все нам вдалося сформувати повноцінну базу та практично автоматизувати всі процеси. Але зізнаємося, це було доволі складно.
Нам доводилося телефонувати, шукати, писати всім, до кого не могли дотягнутися. Крім того, були й складнощі – більшість номерів були недоступні. Або ж люди банально боялися відповідати на дзвінки з невідомих номерів.
Ми змогли запросити до нашої громади понад 500 підприємців
Географія бізнесів, яких ми запрошували релокуватися до нашої громади, була дійсно великою. Звичайно, не всі відповідали на наш запит. Були й такі, хто телефонував самостійно. Також ми враховували індивідуальність кожного запиту та чи зможемо допомогти конкретному підприємству. Для зручності роботи систематизували напрацьовану базу приміщень та земельних ділянок. Розробили презентаційні матеріали.
Читайте також: «Равлики під час війни? Чому б і ні!». Історія фермерів із Запоріжжя, які попри обстріли відновили роботу
Тому під кожне підприємство ми надавали не суцільно всю інформацію, що мали, а виключно те, що справді було необхідно конкретним людям. Завдяки цьому нам вдалося не загубитися серед сотень приміщень і тисяч людей.
Зі сходу до Польщі приблизно 1000 кілометрів, а тут – 12
Великий і відчутний плюс нашої громади – це близькість до кордону. Дванадцять кілометрів якісною дорогою – і вже видніється контрольно-пропускний пункт з Польщею. Аби було зрозуміліше: зі східних населених пунктів до Польщі – приблизно тисяча кілометрів. А у нас – всього дванадцять.
Ця доволі суттєва різниця допомогла багатьом підприємцям, чий бізнес пов’язаний з логістикою, полегшити свою роботу й навіть дещо зекономити. Адже саме логістика забирає шалену кількість коштів. А тому знайти якісну та вигідну логістику – не так просто, а під час великої війни – поготів.
І ледь не забули сказати: ми маємо ще й залізницю. Цей момент реально допомагає деяким підприємцям виживати. А ми тішимося, коли вдається налагодити повний контакт від «А» до «Я». Зробити так, аби виробництво чи підприємство могло працювати на довоєнних потужностях. А інколи – навіть виходити за ці межі.
Чимало людей лише починають думати про те, як виїхати
Ми не зупиняємося й сьогодні. До того ж, потік підприємців-переселенців не зменшується. І це навіть попри те, що повномасштабна війна триває вже пів року. Може здаватися, що всі, хто хотів, вже давно евакуювалися. Та насправді це не так.
Чимала частина людей, які тримали чи досі тривають бодай якийсь бізнес на сході країни, зараз лише починають думати над тим, як виїхати та релокуватися. І наша робота в цей момент – допомогти цим бізнесам. Допомогти не просто виїхати, а й відновити роботу на новому місці.
Хоча й бувають часом випадки, коли люди просто збираються та їдуть геть з нашої громади. Таке стається рідко, але комусь щось не підходить. Ми щоразу шукаємо варіанти, як пом’якшити цей переїзд. Шукаємо причини й усуваємо те, що могло не сподобатися підприємцям. Періодично додаємо й щось таке, на що точно звернуть увагу.
Зробимо все, щоб інвестиції заходили до України
Сьогодні ми з командою шукаємо варіанти подальшого розвитку та з’ясовуємо, що нам потрібно для цього робити. Насамперед ми розробили цілий план дій до 2027-го року. У ньому прописали практично кожен наш крок і всі подальші дії для вдосконалення роботи.
А ще хочеться створити індустріальний парк у нашому Володимирі-Волинську. За пів року ми зібрали всі необхідні для цього документи. І вже направили їх на опрацювання до міської влади. Це понад 30 тисяч гектарів. А от як саме ми плануємо їх використовувати й що там буде – поки що таємниця. Адже спершу варто все узгодити й отримати всі необхідні дозволи.
Звісно, ми будемо й надалі працювати та допомагати кожному, хто до нас звертається. Як зараз, під час великої війни, так і після нашої перемоги. Ми зробимо все, аби інвестиції заходили до України. Щоб про нас не забували й допомагали країні відновлюватися.
Наталія Комаренко — волонтерка з Києва, яка з 2014 року допомагає українським військовим та підтримує дітей з інвалідністю. Вона є засновницею фонду «З теплом у серці», який цьогоріч здобув відзнаку «Варті» від «Нової пошти».
Про це повідомили в «Новій пошті».
Заснування власного фонду
Поштовхом до створення власного фонду став особистий досвід — середня дитина Наталії має рідкісне генетичне захворювання. Організація «З теплом у серці» стала платформою для взаємодії батьків, обміну досвідом і підтримки дітей.
Спочатку фонд проводив невеликі безплатні заходи для дітей: походи до кав’ярень, зоопарків, кінотеатрів тощо. З часом спільнота розрослась — нині вона об’єднує понад 1500 родин. Учасники отримують гуманітарну підтримку, консультації, можливість спілкуватися й організовувати спільні активності.
Щоденна допомога армії
З початком війни у 2014 році Наталія долучилась до допомоги армії. Сьогодні вона щоденно займається волонтерською логістикою: закуповує, збирає та відправляє техніку, обладнання, автівки та інші необхідні речі для військових.
«Волонтером бути непросто. Я щоранку подумки кидаю цю справу, а вдень вже викладаю допис про збір чи пошук необхідного. Я роблю це для тих, хто мене захищає. Для тих, хто пише теплі слова подяки. Хоча дякувати маємо ми», — розповіла Наталія Комаренко.
Упродовж останніх трьох років вона організувала збори на різні потреби: від засобів особистої гігієни до FPV-дронів, зарядних станцій і акумуляторів для техніки. Підтримку надсилають не лише українці, а й друзі з-за кордону, зокрема волонтери з Ірландії, які передали п’ять машин швидкої допомоги та сім інших автівок.
Читайте також: Учасники забігу MHP Run4Victory зібрали понад 700 тисяч грн на дрони для фронту
Комунікація з військовими
Наталія підтримує зв’язок із військовими переважно онлайн, але також приїжджає на вокзали, коли бійці вирушають на фронт чи повертаються з нього. Вона каже, що в такі моменти простий контакт, присутність і кілька слів підтримки мають велике значення.
«Мені пишуть — потяг о 22-й, чи могла б приїхати? Звісно, я приїду. Розумію, що їм у цей час треба підтримка. Тому я кидаю все й лечу. Людина їде на війну або щойно звідти. Наші захисники мають відчувати, що вони не самі», — поділилася Наталія.
Найскладнішими залишаються випадки, коли вона дізнається про загибель адресата вже після відправки посилки. У таких ситуаціях волонтерка переадресовує допомогу іншим.
Як справляється з навантаженням
Волонтерка розповіла, що емоційне виснаження трапляється регулярно. Іноді її підтримують самі військові: один із них переказав 25 тисяч гривень і сам закрив збір для своєї бригади. Також вона додала, що одного разу отримала переказ на 60 тисяч гривень від анонімного відправника. Тоді Наталія закрила кілька зборів.
Щоб відновити ресурс, Наталія разом з іншими мамами дітей з інвалідністю організовує «перезавантаження» — короткі поїздки, прогулянки, неформальні зустрічі.
Попри всі труднощі, вона продовжує допомагати, виховує трьох дітей і розвиває фонд, який став точкою опори для багатьох українських родин.
Читайте також: Майстриня з Харкова допомогла покинутим котам на понад 250 тисяч гривень
Отримання відзнаки «Варті»
Цьогоріч фонд «З теплом у серці» отримав відзнаку «Варті» від «Нової пошти» в номінації «Допомога людям з інвалідністю». Переможців обрали шляхом відкритого голосування та за обсягами перевезень. Фонд Наталії за 2024 рік відправив 240 тонн гуманітарного вантажу, скориставшись безоплатними послугами «Гуманітарної Нової пошти».
Нагадаємо, що «Нова пошта» нагородила українських волонтерів: хто отримав відзнаку «Варті».
Фото: Наталія Комаренко
Учасники черкаського забігу MHP Run4Victory зібрали 718 602 гривні під час реєстрації на подію. Усі кошти передадуть на закупівлю дронів для 118-ї бригади територіальної оборони, яка нині виконує бойові завдання на кількох напрямках фронту.
Про це повідомили організатори забігу.
Мета благодійного забігу
Подію організовували компанія МХП, БФ «МХП — Громаді» та спортивний партнер NewRun. Забіг мав відбутися 6 квітня, але його скасували через національну жалобу за загиблими у Кривому Розі та обстріли українських міст.
«Ми планували провести благодійний забіг, щоб об’єднати людей навколо допомоги військовим. Але з огляду на національну жалобу за загиблими в Кривому Розі та ранкові ворожі обстріли, ми ухвалили непросте, але правильне рішення — скасувати масовий захід. Натомість ми не скасували головне — підтримку наших захисників. Усі кошти передаємо 118-й бригаді, яка сьогодні на передовій. Щиро дякуємо кожному учаснику. Разом — ми сила», — сказав директор БФ «МХП — Громаді» Олександр Пахолюк.
Загалом на подію зареєструвалися 1414 учасників. Понад 718 тисяч гривень спрямують на закупівлю дронів для військових 118-ї бригади, які захищали Україну в Попасній, Бахмуті, Вугледарі, та Кураховому, а зараз виконують бойові завдання на Запорізькому напрямку, північному кордоні та Курщині.
Читайте також: Перо з фільмів Антоніо Лукіча продали за півмільйона гривень: кошти передали на ППО (ФОТО)
«Підтримка від цивільних і благодійних ініціатив, таких як забіг MHP Run4Victory, є неймовірно важливою для нашої бригади. Вона не лише матеріально-технічно підсилює нас, але й додає моральної сили. Кожен такий захід надихає нас робити все можливе задля перемоги», — зазначив комбриг Ярослав Попко.
Організатори закликали всіх учасників звернутися на [email protected], щоб отримати свої медалі поштою.
Наступний забіг
Серію благодійних забігів MHP Run4Victory 2025 року продовжуватимуть. Наступна подія відбудеться 18 травня у Києві. Кошти спрямують на підтримку 13-ї бригади НГУ «Хартія». Зареєструватися на забіг можна за посиланням.
Нагадаємо, що два паралімпійці зі Львова задонатили на військо 400 тисяч гривень призових.
Фото обкладинки: 118 бригада Сил територіальної оборони ЗСУ
Українська режисерка Таню Муіньо здобула премію Hollywood Music Video Awards 2025 за створення кліпу Disease для американської співачки Леді Гаги.
Про це повідомили на сайті премії.
Українка стала здобула звання найкращої режисерки року. У кліпі Леді Гага занурюється в символічну боротьбу з внутрішніми демонами. Вона зустрічається з різними версіями самої себе, що втілюють її найглибші страхи та переживання.
Відео виклали в інтернет наприкінці жовтня 2024 року. Наразі ця робота на ютубі зібрала понад 36 мільйонів переглядів.
Таню Муіньо створювала кліпи для Дуа Ліпи, Cardi B, Гаррі Стайлза, гурту Foals, Сема Сміта, The Weeknd, Дженніфер Лопез, Dorofeeva й інших музикантів. Також вона зняла кліп для американського рок-музиканта Ленні Кравіца. У 2024 році режисерка ставила номер для Alyona Alyona & Jerry Heil на «Євробачення».
Читайте також: Українська ілюстраторка здобула міжнародну премію Болонської виставки
Про премію
The Hollywood Music Video Awards — щорічний міжнародний фестиваль та церемонія нагородження, що проходить у Лос-Анджелесі, Каліфорнія. Захід об’єднує творців музичних відео, музикантів, акторів, операторів та інших фахівців, щоб відзначити найкращі роботи.
Премії присуджують в різноманітних категоріях — від режисури та монтажу до найкращого відео в конкретних жанрах.
Нагадаємо, що українка Таню Муіньо здобула японську премію MTV за кліп для Леді Гаги (ВІДЕО).
Фото обкладинки: інстаграм-сторінка Тані Муіньо
