Фортеця Бахмут, підбиті флагмани та вільний Херсон. 15 головних досягнень ЗСУ за рік повномасштабної війни

Рік тому російські війська відкрито вторглися на територію України, обіцяючи «взяти Київ за три дні». Окупанти наступали одразу з кількох напрямків, залучили колосальні ресурси, але ЗСУ так і не дозволили їм втілити свій план.

Попри чисельну перевагу противника Силам оборони вдалося не лише втримати наступ, а й піти в контратаку, звільнивши значну частину територій, що опинилися під окупацією після 24 лютого. Північ країни, Харківщина та правобережна Херсонщина – це лише частина перемог, здобутих нашою армією за рік великої війни. Військовий експерт Олександр Коваленко виокремив для ШоТам 15 головних досягнень українського війська, які точно увійдуть в історію.

Олександр Коваленко

Військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив», провідний експерт Українського центру дослідження проблем безпеки імені Дмитра Тимчука

1. Зупинили перший наступ

Вже з перших днів повномасштабного вторгнення головним досягненням Збройних сил України стало те, що вони змогли зупинити наступ. Ми багато чули про плани Росії захопити Київ за три дні. Але їм не вдалося цього зробити ані за три тижні, ані за три місяці. Росіяни були змушені тікати з деяких ділянок та відступати. Усе це стало наслідком вдалих дій у перші дні.

Оборона ЗСУ з перших днів була побудована в такий спосіб, аби:

• під час наступу росіян знищити якомога більше їхньої техніки та особового складу;
• розтягнути за деякими напрямками логістику окупантів настільки, щоб вона була вразливою та недостатньо ефективною для забезпечення передових підрозділів.

І українським бійцям це вдалося. Росіяни опинилися в ситуації, коли не встигали технічно забезпечувати свої передові підрозділи. До того ж  ЗСУ регулярно знищували їхні логістичні шляхи, влаштовуючи «засідки».

2. Змусили росіян тікати з півночі

Росіяни реально критично недооцінювали можливості ЗСУ та катастрофічно переоцінили власні. Особливо пекельно було на північному плацдармі, звідки їм вперше довелося тікати.

Чернігівська, Сумська та Київська області – це майданчики бойових дій, на яких росіяни намагалися якомога швидше реалізувати свої наступальні амбіційні плани. Але саме там вони загрузли в болоті постійних позиційних локаційних бойових зіткнень. Там же вони зіштовхнулися з серйозним партизанським спротивом у лісах.

Росія не була готова до такої відповіді від України. Втеча окупантів із північного плацдарму дозволила ЗСУ передислокувати свої сили на інші напрямки, щоб підсилити оборону та зупинити наступ на інших напрямках – на Харків, Запоріжжя, Кривий Ріг, Миколаїв тощо.

3. Захистили Київ

Ще одна важлива перемога на північному напрямку – оборона столиці. Росіяни майже впритул підійшли до Києва, але так і не змогли досягти своєї мети із захоплення міста.

Київ не став містом, яке росіянам було під силу захопити наявними ресурсами. І це при тому, що на північному плацдармі окупанти використовували ресурс 40 батальйонно-тактичних груп – майже 35 тисяч солдатів. Це були так звані елітні підрозділи росармії, у складі яких була «десантура», представники ССО від Головного управління Генштабу РФ. Вони вважалися найкращими підрозділами російської армії.

На території Білорусі також були резервні підрозділи, які забезпечували матеріально-технічне забезпечення росіян: медсанбати тощо. Загальна група, яка була сконцентрована на території Білорусі для вторгнення на територію України на північному плацдармі, становила більш як 40 тисяч бійців. І навіть цієї кількості не вистачило, щоб захопити Київ.

Під час постійних штурмових дій у напрямку Києва ЗСУ знищили значну частину передових підрозділів росіян. Це мало свій вплив на боєздатність їхньої армії, що, звісно, закінчилося повною втечею з північного плацдарму.

4. Відбили бажання наступу на Одещину

Фактично з 24 лютого Одеська область та її обласний центр перебували під величезною загрозою десантування з Чорного моря. Також був значний ризик вторгнення росіян із території «Придністров’я». Це б відкрило другий фронт та створило передумови для повного оточення Одеси та присутності російських підрозділів в Одеській області в момент, коли ще не захоплена Миколаївщина.

Найвищий ризик захоплення Одеси був саме в період 24-26 лютого, коли оборона міста ще була вразливою. Але насправді десантування на Одещині провести не так просто. Є окремі ділянки вздовж берега, де можна здійснювати десантування з великих та середніх кораблів. Росіянам, по-перше, не сприяли погодні умови. Але була й інша причина.

З перші днів вторгнення окупанти намагалися ракетними ударами не лише зруйнувати військові частини, інфраструктуру, об’єкти протиповітряної оборони. Ще однією їхньою ціллю був протикорабельний ракетний комплекс «Нептун». І в перші дні вони не знали, чи знищили його. Це друга причина, чому росіяни не поспішали з десантуванням в Одесі.

5. Стримали натиск на Миколаїв

Миколаїв з перших днів повномасштабного вторгнення опинився під натиском російських окупантів. Але ЗСУ не пропустили ворога в місто, після цього їм довелося обійти його та рухатися далі на північ.

Тиск ЗСУ, їхні удари по логістичних колонах змусили загарбників тікати до Снігурівки та розміщувати свої основні сили південніше. Миколаїв на довгий час став бар’єром, який захищав увесь інший південь від російського наступу.

6. Знищили кораблі у Бердянську

ЗСУ знищили десантні кораблі росіян у Бердянську Запорізької області. Йдеться про великий десантний корабель «Саратов», а також два кораблі проєкту 775, які отримали серйозні пошкодження. Бійці ліквідували кораблі ударом української ракети «Точка-У». На той час це була найбільш ефектна операція зі знищення елементів російського флоту. Таких втрат вони ще не знали.

Знищення великих кораблів зупинило бажання росіян проводити десантні операції. Тією кількістю кораблів, яка залишалася, окупанти вже не могли десантувати, наприклад, в Одесі. Отже, це був вирішальний удар, наслідками якого стало «знекровлення» десантної компоненти росіян щонайменше на 50%.

7. Ліквідували «Москву»

Втрата крейсера «Москва» була для росіян не тільки військовою, а й серйозною репутаційною поразкою. Усього таких у Росії було три, а залишилося два. Це ракетні крейсери проєкту «Орлан», які будувалися ще за часів Радянського Союзу. У Росії нині на жодному суднобудівному підприємстві чи заводі не можуть збудувати такий корабель.

Також варто розуміти, що «Москва» – це флагман Чорноморського флоту. За 40 років жодна країна не втрачала у війнах та конфліктах свого флагмана. Отже, Росія стала першою.

Цей корабельний комплекс був призначений для того, аби захищати весь Чорноморський флот від ракетних ударів з боку авіації чи протикорабельних ракетних комплексів. А знищили його саме протикорабельним ракетним комплексом «Нептун», ракетами Р-360. Важко уявити, наскільки серйозною була ця втрата для росіян. До слова, він ще й коштує майже мільярд доларів.

До речі, саме знищення «Москви» змусило росіян зрозуміти, що ПКРК «Нептун» у нас ще є. Тому будь-яке десантування на Одещині вони вже не розглядали як можливе.

8. Стримували наступ на Маріуполь

Маріуполь ­­– це фактично наша головна фортеця, яка зупинила російську навалу. Вона, як свого часу північний плацдарм, відіграла важливу роль із блокування великої кількості сил та засобів російських військ, зосереджених на одному місці.

Ми змусили росіян зупинитися у Маріуполі надовго. Це дозволило ЗСУ на інших ділянках перегрупуватися, значно збільшити потужності підрозділів та сформувати нові. А ще армія організувала повноцінну оборону на тих ділянках, де пізніше відбувалися наступи.

9. Звільнили острів Зміїний

Острів Зміїний здається маленьким клаптиком землі, але він став «чорною дірою» для росіян, яку вони дуже хотіли контролювати. Операція зі звільнення острова була унікальною. Українські бійці використовували обмежений ресурс та регулярно завдавали артилерійських ударів з доволі великої відстані. ЗСУ цікаво виходили з цієї ситуації, адаптуючись до складних умов та ухвалюючи нестандартні рішення. До речі, це ті ж нестандартні рішення, які допомогли зберегти протикорабельний ракетний комплекс «Нептун». Я впевнений, що про них нам ще розповідатимуть після перемоги.

На Зміїному росіяни розмістили свій контингент. Це був потенційний трамплін для десантування в Одесі та області. Вони планували там розміщувати комплекси ППО, а також берегові протикорабельні ракетні комплекси. Це дозволило б їм контролювати наш повітряний простір на півдні, а також, наприклад, повітряний простір Румунії. Тобто фактично вони б ще й частково контролювали повітряний простір країн НАТО.

Читайте також: «Наша задача – не копнути державу, а допомогти військовим». Масі Найєм про «Принцип», реабілітацію бійців та зміни в системі

Берегові протикорабельні ракетні комплекси «Бастіон» використовують ракети «Онікс», які також можна використовувати і поверхнево. Це означає, що контроль над островом дозволив би росіянам більш ефективно завдавати ударів по території України, адже час підльоту був би значно коротший.

10. Деокупували Харківщину

Звільнення Харківської області стало дуже важливим етапом  контрнаступальних дій Збройних сил України. Це дозволило значно покращити наше положення в зоні бойових дій.

Сама операція зі звільнення регіону справді дивує, вона точно ввійде в історію. Навіть нашим міжнародним партнерам було важко уявити, як за півтора тижня можна деокупувати таку велику територію – більш як 8500 квадратних кілометрів.

Це стало можливим навіть попри те, що саме в Харківській області, у районі Ізюму, росіяни сконцентрували найбільшу в усій зоні бойових дій бронетанкову групу. Натомість Україна майже не мала підтримки важкої броньованої техніки. ЗСУ насамперед використовували середньо- та легкоброньовану техніку, ББМ, мали підтримку артилерії. І навіть із такими потужностями армія змогла реалізувати досить швидкий і максимально ефективний контрнаступ. Це дозволило відтіснити ворога фактично за річку Оскіл.

11. Звільнили правобережжя Херсонщини

Звільняти правий берег Херсонської області ЗСУ розпочали наприкінці травня. Постійним та медичним тиском ЗСУ змусили росіян тікати. Фактично в окупантів вже не було альтернатив до наступу, і вони щодня зазнавали серйозних втрат. Це була контрнаступальна операція, схожа на ту, що була на Зміїному.

Правобережна частина Херсонщини стала для російської армії патовою «суїцидальною пасткою». Там вони регулярно гинули упродовж декількох місяців – майже до жовтня, допоки тодішній командувач окупаційними військами Сергій Суровікін не заявив, що треба «ухвалювати незручне рішення».

12. Створили можливості для інциденту на Кримському мосту

Наразі немає офіційних підтверджень, що насправді сталося на Кримському мосту. Але цей інцидент значно допоміг Збройним силам України. Пошкодження мосту на рівні логістики вплинуло на матеріально-технічне забезпечення окупантів. Росіяни будуть не в стані ефективно наступати на півдні, тому що через Кримський міст, особливо на залізничній його частині, вони не зможуть повноцінно забезпечувати ці підрозділи у наступі або активній обороні.

До речі, щодо тимчасово окупованого півострова Крим, я впевнений, що його також звільнять за тим самим сценарієм, що й острів Зміїний та правобережну частину Херсонщини. Буде постійний вогневий тиск на об’єкти російських окупантів.

13. Зробили можливим втрату другого флагмана

Немає офіційних підтверджень, що саме сталося у Севастополі. Там бухта перебуває під не меншою охороною, аніж Кримський міст. Попри це щось почало вибухати. Зокрема там було пошкоджено другий чорноморський флагман.

Це був ще один масштабний репутаційний удар по Росії. Вона стала країною, яка за пів року фактично втратила одразу два флагмани: один повністю знищений, другий – виведений з ладу. Невідомо, хто організував цю операцію, але те, що відбулося, було на вищому рівні планування.

14. Створили можливості для вибухів в Енгельську 

Російське місто Енгельс – це маркер небоєздатності РФ, зокрема її протиповітряної оборони. Від кордону України до Енгельсу – майже 800 кілометрів, і вони захищені комплексами ППО, які Росія постійно називає «найкращими у світі, які не мають аналогів». Це зокрема ЗРГК «Панцирь-С1», ЗРК «Тор-М2», С-400, «Буки», «Тори» тощо.

Та ці «найкращі ППО» не змогли захистити об’єкт, де були розташовані літаки стратегічного значення, які зараз Росія не може виробляти. Їх було знищено та пошкоджено об’єктом, який не змогла зупинити їхня протиповітряна оборона. 

Після цього інциденту росіяни були вимушені відвести літаки на інші аеродроми, розміщені значно далі від України. Це змусило їх повністю переглянути свою логістику, створило для Росії величезні проблеми. 

Відтак на деякий час росіяни зменшили кількість ракет для атак по Україні. Це якраз наслідок проблем із логістикою після інциденту в Енгельську. А ще завдяки зміні аеродрому ЗСУ можуть значно швидше готувати ППО до більшої бойовій готовності під час зльоту російських літаків.

15. Витримують наступ на Бахмут

Бахмут сьогодні – це також одне з найголовніших досягнень Збройних сил України. Це місто-фортеця, яке дев’ятий місяць нівелює колосальний ресурс російських окупантів. 

У районі Бахмута ЗСУ вже знищили більше росіян, ніж це було під час оборони Маріуполя. Окупанти, які могли перебувати на іншому напрямку, закінчують свій бойовий шлях саме тут. Я впевнений, що оборонці Бахмута ще не повністю виконали свою роль, а робитимуть це й надалі.