На українських гойдалках катаються діти по всьому світу. Бренд Infancy відновив роботу на Буковині

Історія бренду Infancy розпочалася з того, що шість років тому Євгенія Абдула, бажаючи розважити свого маленького сина, зробила для нього домашню гойдалку. Невдовзі Євгенію почали запитувати, де можна таку придбати. Тоді підприємиця зрозуміла, що її вироби потрібні людям, і організувала виробництво.

За цей час у бренду з’явилися шанувальники по всьому світу, і на українських гойдалках тепер катаються діти з африканських країн, Австралії, США та Китаю. Ручна робота, екологічні безпечні матеріали, сучасний дизайн і висока якість – характеристики будь-якого виробу Infancy. Євгенія розповіла ШоТам, як розвивалася її справа в рідному Рубіжному в Луганській області, якими бувають гойдалки для дітей і дорослих, а також як завдяки постачальнику переїхала з родиною на Буковину.

Роблю щось своїми руками з п’яти років

Свою першу гойдалку я зробила для сина Костика власноруч, бажаючи розважити його в зимовий час. Десь купити її навіть на думку не спадало. Я добре пам’ятала, яка гойдалка була у мене в дитинстві – з магазину, пластикова, яскравого кольору. Вона мені не подобалася, тому що зламалася після першого ж удару. Я хотіла, щоб у мого сина була не така, яка зазвичай продається в крамниці. До того ж мені завжди подобалося робити щось своїми руками. Коли мені було п’ять, бабуся навчила вишивати хрестиком, а мама – в’язати. Тоді я постійно щось виготовляла, і це захоплення залишилося і в дорослому житті.

Коли мене запитали про те, де можна купити таку гойдалку, я замислилася над виробництвом. До цього у мене був бізнес із в’язанням різних речей: кардиганів, светрів тощо. Він поступово затухав, мода на в’язане минала, і потрібно було придумати щось нове. Тому у 2016 році виник бренд Infancy, який із часом пропонував не тільки дитячі гойдалки, а й гамаки та меблі.

Гойдалками можна користуватися не один рік

Ми виготовляємо вироби з екологічних безпечних матеріалів, які можна або переробити, або використати в інший спосіб. Такі складники гойдалок, як тканина, нитки й дерево, переробляються, а карабіни та саме кріплення можуть згодитися ще для чогось. Свої вироби запаковуємо в коробки, які також можуть мати додаткове призначення. Зокрема, у них можна складати щось непотрібне в певний період, наприклад, літні речі.

До повномасштабної війни у нас було 50 позицій, кожна з яких могла бути виконана в 30 кольорах. Вироби виготовляємо з дорогих тканин і спеціальних ниток. Якість і комфорт клієнтів – наш пріоритет, тому гойдалками можна користуватися не один рік. У якийсь момент ми почали займатися й іншими виробами.

Був випадок, коли чоловік замовив у нас гамак за фотографією. Клієнт відпочивав на одному з екзотичних островів і там побачив гамак, який йому сподобався. Ми зробили для нього подібний, назвавши виріб «Шиншила» через м’якість і пухнастість. Раніше всі наші позиції можна було придбати під замовлення, але тепер я трохи змінила концепцію, щоб оптимізувати виробництво.

Відділом тестування керує мій син

Залежно від віку дитини, ми пропонуємо різні види гойдалок. Наприклад, колиску можна використовувати для немовля, яке щойно народилося. Виріб являє собою підвісне ліжко, схоже на те, що було в наших прабабусь і прадідусів, але ми робимо його в сучасному дизайні. Наш товар-«локомотив» – це гойдалки для дітей від семи місяців до п’яти років. Вони можуть бути як традиційними, так і у вигляді героїв з мультфільмів. Ці вироби складаються з основи, в яку сідає дитина, двох подушок: під сідниці та спину, канатів, паличок, на яких тримається основа, і різних варіантів кріплень. На кожен варіант ми готуємо відеоінструкцію, яку можна переглянути за QR-кодом.

Для віку від п’яти до десяти років є гойдалка «Маршмелоу». У неї дитина сідає сама, піднявши турнікети й закривши себе, щоб не випасти. До кожної гойдалки можна додатково придбати пасок безпеки. Для підлітків і дорослих ми виготовляємо гамаки, які витримують до 120 кг. Кріплення є універсальними, оскільки вони підходять як для колиски й «Маршмелоу», так і для гамака. Усі вироби проходять тестування – цим відділом керує мій син Костик. Він усе випробовує на собі, починаючи з гойдалок і закінчуючи стільцями, столами й дитячими ліжками.

Наші вироби замовляють відомі українці й люди по всьому світу

Через бренд я передаю свої цінності та бачення побуту. Для мене гойдалка – не тільки предмет дитячих розваг і розвитку, а ще й елемент інтер’єру. Важливо, щоб вона вписалася в загальну обстановку. Знову-таки коли згадую гойдалку зі свого дитинства, то розумію, що вона через свою яскравість геть не підходила в нашу світлу хату з побіленими стінами.

До повномасштабного вторгнення наше виробництво виготовляло в середньому 15 гойдалок на день. Команда складалася з двох швачок, трьох столярів і дівчини, яка повністю збирала замовлення. Коли ми потребували допомоги, до нас долучалися ще дві-три швачки. У певний момент до нашого виробництва додалася і власна фотостудія. Вона з’явилася тільки тому, що в місті не було студії, яка була б зручною для мене. Щоразу їздити на зйомку до Харкова або іншого великого міста – це і гроші, і час, що є найдорожчим ресурсом. Я вирішила, що мені простіше вкласти кошти в побудову студії в Рубіжному.

Дуже приємно, що наші вироби «оселилися» в домівках знаменитих українців. Зокрема, Андрій Пятов, футболіст збірної України, замовив у нас підвісний диван і гойдалки, які виготовлялися за індивідуальним замовленням. Також до нас зверталися спортсменка Аніта Луценко, відомі блогери. Відправляємо нашу продукцію і за кордон: люди дізнаються про бренд через соціальні мережі та маркетплейси. Найчастіше замовлення надходять із США, Австралії, Китаю та країн Африки.

Повномасштабна війна застала нас на виставці

Ми з Infancy брали участь у низці виставок, здебільшого меблевих. Останній перед вторгненням захід, в якому взяли участь, – це міжнародна виставка Baby Expo в Києві. Повномасштабна війна застала нас із чоловіком саме там. 24 лютого ми прокинулися від дуже знайомих звуків, бо ще з 2014-2015 років чули такі вибухи. Перше, що ми зробили, – приїхали у виставковий центр, зібрали всі експонати в коробки й попросили залишити їх там на зберігання. Після цього одразу поїхали на залізничний вокзал, щоб повернутися до сина додому.

Нам вдалося потрапити на останній рейсовий потяг, який вирушав за розкладом. Ми їхали незвичайним маршрутом – він змінювався, тому що деякі зони обстрілювалися. Відчували, що прилетів снаряд, коли весь поїзд трохи хитнувся. 25 лютого ми вже були в Рубіжному, забрали дитину додому, де й пробули до 14 березня.

Спочатку сиділи за правилом двох стін у коридорі, потім, коли обстріли посилилися, ще кілька днів прожили в підвалі. У нас закінчилися продукти й вода, не було газу та світла. Тоді ми вирішили виїжджати. Взяли найнеобхідніші речі, забрали собаку й поїхали, не маючи гадки про маршрут. Спочатку дісталися Дніпра, потім були Кропивницький, Тернопіль і Львів.

Переїхала в село й відновила бізнес

Приїхавши на Захід України, ми почали згадувати, хто тут у нас живе неподалік. Був тільки Юрій – постачальник паличок, які виготовляє його вітчим Йосип. З них ми робимо гойдалки. Юрій сказав, що у нього на Буковині, у селі Чорногузи, є вільна хата й запропонував пожити в ній безкоштовно. Ми погодилися й переїхали.

Весь цей час зі мною зв’язувалися клієнти й запитували, чи виробляємо ми гойдалки. Хотіли зробити замовлення, але у нас не було чого запропонувати. Ми не вивезли з Рубіжного нічого, що стосувалося бізнесу. У Чорногузах взялися за відновлення справи. У мене не було навіть думки зайнятися чимось іншим. Тим паче ми приїхали в місце, де був один зі складників наших виробів – палички. Залишалося купити тканину, канати та кріплення.

Я почала зв’язуватися з нашими постачальниками, але виявилося, що їхні виробництва постраждали через війну, вони не могли нічого мені запропонувати. Тоді я поїхала на місцевий ринок «Калинка» й за пів дня придбала все необхідне. Далі потрібно було знайти, на чому шити. Одна з кімнат у будинку, де ми оселилися, була завалена різними речами. Серед них я знайшла швейну машинку, і мені дозволили її взяти. Невдовзі знайшла й майже розкрійний стіл – дуже широкий і довгий, який використовували, напевно, для великих банкетів. Тож я мала все, щоб відновити свою справу.

10 % від доходу щодня спрямовую на підтримку військових

Нині ми працюємо невеликою командою: я, швачка, яка переїхали сюди з Харкова, і Йосип, який виготовляє палички. За один день робимо набагато більше, ніж до повномасштабної війни, хоч і людей в колективі стало значно менше. Але виготовляти – це одне, а відправляти – зовсім інше. Ми заготовлюємо гойдалки наперед, а відправляємо мінімум 40 замовлень на тиждень.

10 % від доходу я віддаю щодня на збір, який сама й організовую. Допомагаю військовим з Рубіжного з придбанням спорядження, одягу, техніки, зокрема автомобілю. Як саме допомагати – це вибір кожного. Хтось відкриває бізнес і цим підтримує економіку, а хтось робить, як я. Для мене це один зі способів демонстрації своєї позиції щодо того, що відбувається. Я не збираюся поступатися своїм минулим, теперішнім і майбутнім і хочу повернутися додому, до мами та брата, в своє українське місто.