Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

На старті мала алергію та 100 доларів: історія про те, як розвинути виробництво косметики в карпатському селі

Опубліковано

До 30 років Яна Кермощук вважала, що щаслива родина — це все, що їй потрібно. Але, перебуваючи в другому декреті, зрозуміла, що хоче ще й власний бізнес. Вона відкрила студію краси, але мусила закрити вже за 2 роки через загострення алергії.  Нині Яні 37, і вона розвиває власний бренд доглядової косметики на карпатських травах. Креми та тоніки з «Косметичної фабрики Яни Кермощук» зберігаються лише пів року, зате жінка нарешті приборкала свій атопічний дерматит.

ШоТам поспілкувався з Яною, аби розпитати, як вона пройшла шлях від кремів у каструльках до сертифікації для ринків США.

Перше мило зварила, бо втомилася від алергії

Скільки себе пам’ятає, Яна страждала від алергічних проявів на шкірі. Змалку мала діагноз «діатез», далі його змінив «атопічний дерматит».

«Мама возила мене з Маріуполя, де ми жили, в село, бо там “екологія краща”. Прояви алергії приходили хвилями: то майже зникали зовсім, то знову йшли висипи, шкіра лущилася. На тілі з’являлися плями, які сильно свербіли, і я вночі могла все це порозчухувати до крові», — пригадує жінка.

Лікарі призначали гормональні мазі, але Яна розуміла, що це не вихід. Вона шукала причинно-наслідкові зв’язки між тим, що їсть, чим пере свій одяг, якою косметикою користується, і проявами алергії.

Яна змалку страждала від алергічних проявів на шкірі, мріяла знайти косметику, на яку її шкіра не реагуватиме подразненнями. Фото з Інстаграм-сторінки Яни Кермощук

У 20 років зварила своє перше мило — і шкіра не відповіла на нього висипами. Тоді дівчина задумалась про те, щоб готувати для себе косметику власноруч: «Я шукала інформацію на косметологічних форумах в інтернеті, шукала книги. Тоді було небагато інформації у вільному доступі, її треба було збирати по крупинках».

Але багато часу на ці пошуки не було, бо Яна працювала завідувачкою відділу у великому супермаркеті. 23-річна дівчина була там майже без вихідних і відпусток. У якийсь момент вона зрозуміла, що має щось змінити хоча б на якийсь час, і доля підкинула їй такий шанс! Через знайомих Яна дізналась, що у Ворохті — високогірному містечку-курорті в Івано-Франківській області — відкрився новий великий готель, і там оголосили набір персоналу на літній сезон.

Літо в Карпатах, яке змінило все

Дівчина вирішила, що це чудова нагода отримати перезавантаження й самій побувати в українських Карпатах. Мама раділа, що донька «побачить світ», бабуся тривожилась, що «там бандерівці», а Яна писала заяву на звільнення з супермаркету з умовою, що за 3 місяці зможе повернутися на свою посаду.

Але ні до супермаркету, ні до Маріуполя Яна вже не повернулася. Те літо 2010 року змінило все її життя.

За домовленістю Яна 3 місяці мала працювати гідом-екскурсоводкою та водити групи в гори, де ще сама жодного разу не була. «Я тоді сама вперше піднялася на Говерлу. А потім того літа ще більше 30 разів підіймалася на найвищу гору України як екскурсоводка», — пригадує Яна.  

Яна вперше приїхала у Ворохту влітку 2010 року. Планувала попрацювати екскурсоводом 3 місяці і повернутися до Маріуполя. Фото з Інстаграм-сторінки Яни Кермощук

Та Говерла була не єдиною підкореною вершиною — саме у Ворохті дівчина почала наново вивчати історію України.

«Вдома в нас говорили по-різному: мама українською, тато російською. В дитинстві я соромилась української мови, і коли приходили друзі, просила маму говорити російською. Я пам’ятаю, як у першому класі нас попросили принести від батьків довідки про національність, і я так засмутилася, коли мама сказала, що “я, звісно ж, українка”. Тоді серед дітей було таке сприйняття, що якщо ти росіянин, прізвище твоє на -ов, -ова — то це ти ніби якогось вищого класу. В мене прізвище Ушкало — козацьке. Ну, це я дізналася пізніше значно. А тоді ніби соромилася бути українкою, боялася, що будуть за це висміювати», — з таким багажем принципово російськомовна Яна приїхала до Ворохти.

Але карпатське містечко змусило її переглянути власну національну самоідентифікацію. Саме тут, серед людей, яких мала остерігатися, Яна зрозуміла, що таке українські традиції, культура.

Літо за книгами з історії та походами в гори промайнуло дуже швидко. Але дівчина вирішила залишитися, аби побачити й зимові Карпати, навчитися їздити на коні, кататися на лижах.

«Це мало бути ніби продовження канікул. На той момент я ще була впевнена, що таке життя не для мене, що розвиватись і чогось досягти можна лише у великому місті. І тут у моєму житті з’явився мій чоловік Віталій — він теж працював у сфері туризму», — розповідає жінка.

Здійснила мрію про дітей, тому з’явилася нова мета — власний бізнес

На весілля Яни та Віталія до Ворохти приїхала вся її родина з Маріуполя, а бабуся подарувала нареченій сімейну реліквію — рушник. «Моя бабуся теж знайшла своє кохання далеко від дому. Вона сама була з Чернігівської області, а вийшла заміж і переїхала до Маріуполя. І привезла з собою вишитий її мамою, моєю прабабусею, рушник: “Худо тобі на чужині, поки не звикнеш”. І, коли я виходила заміж, вона мені його передарувала», — Яна усміхається, розповідаючи про особливий подарунок.   

Як би там не було, а саме «на чужині», тобто в Карпатах, Яна зовсім забула про свій дерматит і вже гадала, що позбулася його назавжди. Але після двох вагітностей прояви алергії повернулися: знову плями, подразнення.

Віталієва тітка — професійна косметологиня — готувала для Яни креми за власними рецептами, й алергія відступала. Згодом дівчина навчилася робити їх сама. Натуральне мило вміла виготовляти ще з Маріуполя, і лиш з ним купала сина та доньку.

Яна Кермощук з родиною. Фото Надала героїня

Бажання мати якийсь власний бізнес прийшло несподівано й для самої Яни: «В юності, попри всі мої лідерські риси, найбільшою моєю мрією було вийти заміж і народити дітей. Усе. І ось є в мене і дівчинка, і хлопчик, і коханий чоловік — ніби всі галочки поставила, які хотіла. Та я зрозуміла, що хочу досягти чогось, щоб вони пишалися своєю мамою, хочу якоїсь самореалізації».

Мусила закрити успішний салон

Жінка вирішила розвиватись у сфері б’юті-послуг, пройшла навчання на візажистку й бровістку. Потім відкрила власну студію краси у Ворохті: робила святкові макіяжі, нарощувала вії. Але вже за кілька місяців жінка відчула, що постійний потік клієнток працює проти неї: що більше вона працювала, то сильніше проявлялась алергія. Реакція поширилась на дихальні шляхи, з’явився алергічний кашель.

Яна розуміла, що її організм так реагує на постійний тісний контакт з певними косметичними засобами, але зупинитись не могла: «Я ж так багато вклала в навчання, в матеріали, в оренду. І в мене виходить. Невже я маю закритися, маючи попит? Я ридала в подушку від такої несправедливості». Так тривало 2 роки.

Але коли жінка зовсім перестала спати через надривний кашель, вона таки закрила свій салон «Малина», щоб взяти паузу на відновлення здоров’я.

Суворий контроль засобів, з якими контактує, здорове харчування й загартовування протягом кількох місяців дали результат — алергія відступила. Яна хотіла повернутись у б’юті-сферу, але розуміла, що зі стандартним набором косметичних засобів працювати не зможе. На прохання подруги для її салону краси виготовила серію живильних олій для брів і нігтів: продукт сподобався клієнтам.

Ідея, яка весь час була на поверхні

«Саме та подруга підштовхнула мене до ідеї, яка, здавалося б, лежить на поверхні вже багато років, але сама я її не помічала: “А чому ти не зробиш власний бренд доглядової косметики?”, — пригадує жінка. — Знаєте, коли в тебе є якісь уміння, буває так, що ти сам їх не усвідомлюєш, як щось особливе, як щось важливе. Типу: ну вмію я приготувати крем — хіба це щось особливе? Кожен зможе! Я сама знецінювала свої вміння».

Яна вирішила спробувати. Віталій підтримав і допоміг з розробкою логотипу та стилю для етикеток. Жінка вирішила розвивати свою лінійку під власним ім’ям. Так у 2019 році з’явилаcя «Косметична фабрика Яни Кермощук».

Помилки з блогерами та дешевими цінами 

Перша інвестиція у власний бренд була $100: саме стільки складав мінімальний обсяг замовлення інгредієнтів з безкоштовною доставкою з Франції. Перші свої креми та лосьйони Яна Кермощук готувала просто на кухні.

«Коли чоловік уже не міг знайти їжу на нашій кухні, бо там було більше косметичних штук, ніж наших продуктів, ми зрозуміли, що час шукати окреме приміщення», — пригадує Яна.

Вона орендувала двоповерхову будівлю й водночас зареєструвала ФОП. Спочатку «Косметична фабрика» займала лише один поверх, а вже за пів року на другому поверсі відкрили фірмовий магазин косметики. Він мав попит, зокрема, серед туристів, які купували косметику з карпатськими травами на сувеніри.

Яна створила сторінку свого бренду в Інстаграмі. На той момент жінка не розуміла, як формувати цінову політику, і це дало їй перших клієнтів у соцмережі, бо її засоби коштували дешево в порівнянні з іншими.

Яна Кермощук за роботою на власному виробництві косметики

«Я тоді взагалі не розуміла, як це має працювати. Просто рахувала вартість компонентів, додавала ще 50% собі за роботу, і все. Не враховувала ні оренду, ні податки, ні витрати на маркетинг. Усе це прийшло з часом», — каже підприємиця.

Аби розкрутити свій бренд, Яна надсилала зразки косметики мікроблогерам. Часто не отримувала від них жодної відповіді та зрозуміла, що навмання працювати не вийде — треба вивчати, чи взагалі аудиторія блогера пересікається з цільовою аудиторією продукту та чи збігаються цінності, які транслює блогер. з цінностями бренду.

А от що продукції потрібні якісні фото для соцмереж, вона зрозуміла одразу. Спочатку виручала подруга-фотографка, а згодом Яна вже могла запрошувати фотографів за оплату — тоді ж найняла й smm-ницю. Тут, каже, теж не обійшлося без помилок: «Я вибудувала такі дружні стосунки, що коли та дівчина пішла від мене, у мене була криза. Я сприймала це як втрату подруги, а не як задачу, яку треба вирішити — просто знайти хорошу заміну».

Поки Яна шукала способи завоювати свою аудиторію в Інстаграмі, годувальником її бізнесу був офлайн-магазин. Кожному покупцю Яна вкладала також візитівку з адресами соцмереж, і потім клієнти, яким сподобався крем чи тонік, самі шукали її в мережі, аби замовити знову.

Війна підштовхнула діяти активніше

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Яна зупинила свій бізнес. Два місяці вона не знаходила собі місця, бо не знала, що з її рідними в Маріуполі та в Запорізькій області. Коли родичі врешті змогли вибратися з окупації та приїхали до Ворохти, в Яни відкрилося друге дихання: «Коли до мене приїхали всі мої родичі, у мене наче крила виросли. Я наче повернула собі якусь силу, стала почуватися впевненіше. А ще війна й ситуація з моєю родиною дала розуміння, що життя та свої ідеї не можна відкладати».

Яна Кермощук із жінками з родини Ушкало-Кермощук

Повернутися до роботи жінку підштовхнула хвиля переселенців, які приїхали до Ворохти та навколишніх сіл. Люди бачили вивіску зачиненого магазину, знаходили його в мережі та писали Яні, що хочуть купити собі косметику. Підприємиця відкривала магазин за запитом, а коли розпродала всі запаси, знову стала готувати креми та гідролати на травах.

Гранти на власну справу

2023 рік став для бізнесу Яни Кермощук періодом зростання. Підприємиця здобула одразу два гранти: в державній грантовій програмі ЄРобота та за програмою від Міжнародної організації з міграції (МОМ). За кошти власного бізнесу зробила ремонт виробничого цеху та редизайн магазину, а за грантові закупила професійне обладнання та меблі для виробництва.

Каже, на 5 році існування бренду змогла нарешті делегувати процеси виробництва та ведення соцмереж — найняла відповідних фахівчинь. Сама ж занурилася у вивчення бізнес-процесів, аби масштабувати своє підприємство. У 2023 році обсяги продажів косметики виросли удвічі в порівнянні з 2022 роком. Яна готується до виходу на міжнародний ринок, і насамперед хоче сертифікувати свою косметику для ринку США. «Сертифікація одного продукту коштує близько 10 000 гривень. Усього ж у нас понад 50 найменувань. Хочу вивести на ринок США хоча б наші найпопулярніші засоби», — ділиться планами підприємиця.

Каже, сьогодні вже бачить багато помилок, яких можна було уникнути, але кожна з них привела її туди, де вона є: «Зараз я багато що робила б інакше. Та головне, що я зрозуміла — в кожного свій темп. Не треба порівнювати себе з конкурентами, а треба порівнювати з самим собою. Я ж порівнювала весь час: я так повільно рухаюсь, а дівчата вже он як попереду. Знаю реальні приклади людей, які в мене консультувалися, як розпочати бізнес на виробництві косметики, і вже мене обігнали. Але є також люди, які працюють у цій сфері набагато довше, ніж я, але я обігнала їх. Коли я лише починала, то боялася, що найму працівників, а вони потім підуть від мене й заберуть мої формули. Але зараз уже точно знаю, що самої лише формули недостатньо, аби прийти туди, куди я прийшла.

У кожного свій темп, у кожного свій старт. Я починала з проблем з власним здоров’ям та зі $100 на першу партію інгредієнтів. Тож хочу сказати всім підприємцям-початківцям: порівнюйте себе лише з собою учорашнім»

Суспільство

У Києві запрацювала перша екомашина для збирання використаних батарейок (ФОТО)

Опубліковано

На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».

Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».

Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.

Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії

Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:

  • Eneris Recupyl в Польщі;
  • Accurec в Німеччині;
  • EraSteel у Франції тощо.

Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.

Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.

Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»

Читати далі

Суспільство

«Культурні сили» провели захід на тему підтримки жінок, які втратили чоловіків на війні

Опубліковано

«Культурні сили» та платформа «Меморіал» 26 березня провели захід, який присвятили розвитку культури підтримки жінок, які втратили чоловіків на війні. На події відбувся відкритий діалог між лідерками громадянського суспільства, представниками патронатних служб, військовими, волонтерами та митцями.

Про це повідомили в «Культурних силах».

Що обговорили на заході

Подію організували для того, аби почати діалог на важливу тему, яку можуть оминати у суспільстві через її важкість. Спікери обговорювали, як не залишати жінок, які втратили коханих наодинці з горем, а також як навчитися не шкодити, натомість вміти підтримувати і турбуватися.

На панелі «Культура підтримки» керівниця психологічного простору «ПроЖИТИ» Катерина Чижик розповіла:

«Для мене особисто одним із тригерних слів було “тримайся”. Нема мені за що триматися, нема за кого триматися. І ще, коли сусіди або хтось кажуть: “та молода, ще вийдеш заміж” це саме болюче, що можна сказати жінці, яка втратила свого коханого чоловіка».

Катерина втратила свого чоловіка у 2023 році. Аби пережити цю подію, жінка почала створювати власне місце сили. У цей період виник психологічний простір «ПроЖИТИ».

Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)

У «Культурних силах» зазначили, що саме в громадському секторі започатковують проєкти, які можуть полегшувати проживання горя втрати.

«Якби не громадський сектор, я взагалі не уявляю, що було б з багатьма членами родин загиблих. Громадським організаціям, які підтримують рідних і близьких загиблих воїнів, треба об’єднувати зусилля, бо державним органам та суспільству часто байдуже на їх проблеми»‚ — розповіла очільниця фонду «Маємо жити» Оксана Боркун.

Також важливою темою для жінок, які втратили своїх чоловіків, є збереження пам’яті про них. Керівниця патронатної служби «Азов.Супровід» Ріна Рєзнік зазначила:

«Є величезна кількість онлайн-петицій про присвоєння звання Героїв України. І ми з одного боку розуміємо, що кожен з загиблих герой цієї країни, а з іншого боку також розуміємо, що не можемо забезпечити кожному цю державну нагороду, назву міста, назву вулиці й таке інше. Зараз це є найбільшим випробуванням, як весь цей обсяг горя акумулювати і дати кожній індивідуальній, величезній, серйозній трагедії достатньо простору і місця для того, щоб це вшанування було достатньо гідним і великим». 

Презентація кліпу «Місто наречених»

На події «Культурні сили» представили новий кліп на пісню Саші Чемерова «Місто наречених». Його присвятили жінкам, які пережили втрату. У кліпі знялася Таті Сонце (Тетяна Мельник).

«Головна героїня цього кліпу не актриса, це жінка, котра втратила свого коханого на війні. І тут на екрані ми можемо бачити не гру, а власне проживання втрати», — зазначив засновник платформи «Культурні сили» Миколай Сєрга.

Автор пісні Саша Чемеров поділився своїми емоціями від переглядання кліпу:

«Як і всі присутні, я вперше дивився цей кліп. І мені важко було втримати сльози. Моїм завданням було не констатувати факт втрати, а дати надію. Тому що життя все ж таки продовжується, все ж таки життя має сенс». 

Відео: ютуб-канал «Культурних сил»

Довідка

«Культурні сили» — це платформа, що об’єднує військових творчих професій, культурних діячів, аналітиків та волонтерів. До цієї платформи входять такі проєкти та бренди:

  • «Культурний десант»;
  • «Книга на фронт»;
  • «Фронтова студія»;
  • «Оркестр 59» тощо.

«Культурні сили» формують та розвивають воїнську культуру, забезпечують морально-психологічну підтримку військових, підтримують родини загиблих, розвивають культурну дипломатію та впроваджують стратегії впливу через культуру та мистецтво.

Нагадаємо, що «Культурні сили» провели у Києві відкриту розмову, присвячену колективній пам’яті.

Фото: «Культурні сили»

Читати далі

Суспільство

На Подолі в Києві відкривають креативний простір MLYN design hub (ФОТО)

Опубліковано

У Києві відкриють новий креативний простір MLYN design hub, присвячений сучасному українському дизайну. Відвідувати простір можна буде щодня та безплатно. Відкриття MLYN design hub запланували на квітень 2025 року.

Про це повідомили у команді простору.

Що буде в MLYN design hub

Простір працюватиме у стінах колишнього заводу «КиївМлин», у якого й запозичили частину назви. Головна мета проєкту — знайомити українців з якісними предметами інтер’єру, що виробили в Україні, та популяризувати їх.

Українські виробники та дизайнери зможуть представляти свої роботи у межах експозицій інтер’єрних предметів. Виставкова зала оновлюватиметься кожні три-чотири місяці.

«В MLYN design hub ми прагнемо зробити сучасний український дизайн більш помітним для широкої аудиторії. Тому відкрили цей простір — затишний, дружній, наповнений подіями, який щоденно дає можливості для розвитку і популяризації дизайну. Тут українські виробники і дизайнери можуть представити свої роботи на постійній основі, а відвідувачі — відкрити для себе якісні, естетично довершені предмети інтер’єру, створені в Україні», — зазначив засновник MLYN design hub Роман Михайлов.

Читайте також: «Довженко-Центр» запускає у шести містах кіноклуб

Перша експозиція

Першою виставкою у просторі стане експозиція під назвою «Зерно». Її створили під кураторством артдиректорки простору Ярослави України.

«Експозиція “Зерно” представить інсталяції різних інтер’єрних зон, скомпонованих з предметів українського виробництва. В ній ми переосмислимо традиції нашого дизайну в потоці сучасних тенденцій», — розповіла Ярослава Україна.

MLYN design hub працюватиме щодня, вхід для відвідувачів вільний. Експозиційна зона працюватиме з 10:00 до 19:00, а подієва зала прийматиме заходи до 23:00. Простір розташований за адресою вулиця Спаська, 36/31, на другому поверсі.

Раніше ми писали, що анонімний митець зі Львова зібрав понад мільйон гривень на військо за допомогою картин.

Фото: MLYN design hub

Читати далі