Суспільство
«На передовій мріяли про нормальну їжу». Як бойові побратими відкрили власний бізнес
Це історія про бойових побратимів, які щодня на польових виходах мріяли про смак справжнього тушкованого м’яса. Повернувшись із зони АТО, вони об’єдналися довкола ідеї виробництва готового м’яса тривалого зберігання у надійному та зручному пакуванні. Зараз компанія «FuseFoods» виготовляє понад 20 видів готових страв: від м’ясних консервів до вегетаріанського плову. Такі повноцінні раціони в термопакуванні незамінні у подорожах та вилазках на природу, а також стають у нагоді людям, які бажають харчуватись здоровою їжею, однак мають замало часу на приготування.
Дмитро Загородній
Співзасновник компанії «FuseFoods», ветеран російсько-української війни.
Чому в Україні не роблять нормальну тушкованку?
Усе почалося на польових виходах в зоні АТО, де харчування було, м’яко кажучи, не дуже. Та інколи волонтери привозили західні сухпайки – вони сильно відрізнялись від українських як за якістю та смаком, так і за зручністю пакування. І ми з побратимами подумали: чому не можна створювати таке в Україні?
Робота закипіла після демобілізації. Нас було п’ятеро, і разом ми «закривали» всі напрямки бізнесу: технологічна частина виробництва, логістика, маркетинг та продажі. Кожен взявся за те, що вмів та знав.
Спочатку ми вирішили виробляти лише м’ясні страви – за смаком знайомої дитинства тушонки. Першочерговою цінністю для нас стала якість, тож страву почали робити з чистого м’яса найвищого гатунку, без жилок, шкурок та жиру. Коли про це дізнались технологи заводу, де ми орендували обладнання, вони сказали: «Ви будете першими в Україні, хто зробить м’ясну консерву повністю з м’яса». Хоча 100% м’яса ми так і не досягли: маємо 97,5%, а решта – спеції.
Курка з карі та телятина з розмарином
Ми дуже ретельно працювали над рецептами. Наприклад, м’ясо телятини навіть при довгому тушкуванні залишає в собі тяжкий аромат. Цей запах часто перебивають духмяним перцем та лавровим листом, однак справа в тому, що спеціями виробники також приховують неякісні інгредієнти. Тому у споживачів виникають асоціації, що насторожують.
Ми намагались знайти інші варіанти. Перепробували купу різних рецептів телятини і зупинили свій вибір на розмарині. Хоча цю приправу зазвичай використовують до овочів та картоплі, в поєднанні з телятиною вона надала м’ясу легку свіжість. До курки ми підібрали більш класичний варіант спецій – карі, а для свинини додали азіатські нотки за допомогою соєвого соусу.
І на вуглях, і в мікрохвильовці
Першу продукцію ми випускали на орендованих потужностях. Та з цим часто виникають складнощі: треба вчасно стати у чергу на оренду приміщення, доорендувати обладнання, якого бракує, вчасно все завезти-вивезти… Тому не так швидко можна створювати нові позиції для розширення асортименту.
Коли ми вийшли на ринок і наша продукція почала з’являтись у різних магазинах, то залучили інвестиції для розширення виробництва. Завдяки фінансуванню від інвестиційного фонду, що підтримує багато ветеранських бізнесів, ми змогли побудувати власний завод і випустили нові лінійки страв – професійну та економну.
Професійна лінія (як і перша – ImReady) більш орієнтована на туристів та військових: фольговане пакування можна гріти на вуглях, а вага 200 грамів ідеально підходить для одного прийому їжі. В економ-лінії пакування таке, аби можна було підігрівати у мікрохвильовці. Внутрішні прозорі пакети лінійки мають zip-застібку та одноразові прибори. Так можна і зручно поїсти, і залишити у холодильнику чи покласти у рюкзак.
«Зробіть для нас менші порції», – порадили туристи
Навесні 2017 ми презентували нашу лінійку ImReady на ярмарку ВДНГ, де були представлені малі бізнеси і стартапи. Далі, як і у всіх, напевно, купували знайомі та знайомі знайомих. І, звичайно, волонтери, які замовляли продукти на фронт. Водночас ми запустили сайт – так вийшли на аудиторію туристів.
Перша лінійка ImReady була навіть дорожча за аналоги. Однак туристи казали, що раніше, коли купляли звичайні банки з консервами, доводилося викидати з неї третину – жир та всілякі обрізки. А ми мали лише м’ясо і соус з цього м’яса.
Друга значна цінність, за словами туристів, – зручність пакування. Ми орієнтувались на західні зразки, які привозили нам волонтери на передову. На диво, сучасний світ використовує не лише залізні банки, а й фольговані пакування, де їжа може зберігатись до 2 років. Туристам це було до смаку, адже кожен грам вони несуть на своїх плечах.
І щодо грамів, за порадами туристів, ми зменшили вагу професійних наборів – раніше вони важили по 250г, і цього було забагато для однієї людини. Нам порадили створювати порції між 180 та 230, тож ми обрали «золоту середину» і тепер пакуємо страви для походів по 200 грамів.
10% прибутку – на благодійність
На великі проєкти нас не вистачало, тож вирішили діяти точково: ми допомагали через спілку ветеранів АТО. Там є внутрішні проєкти, тож набагато легше відслідкувати результати. Ми направляли частину нашого прибутку конкретним людям, які потребували грошей на операцію або реабілітацію.
Зараз, коли ми розширили виробництво, ми будемо спрямовуємо кошти на підтримку дитячих таборів. Це як і звичайні табори, так і табори для дітей з соціально вразливих сімей.
Робота – найкраща реабілітація для ветеранів
У перші роки війни суспільство дещо боялося ветеранів. Коли я тільки повернувся з фронту, я дійсно шукав роботу. До війни я працював веб-дизайнером та займався просуванням сайтів, тож сподівався знайти себе у цій сфері. На деяких співбесідах досить «цікаво» було спостерігати за реакцією, коли підходило питання щодо паузи у резюме (а це майже рік). Я відповідав як є – був у зоні АТО. І помічав, як після цієї відповіді тон бесіди змінювався, питання ставали більш вимушені, і відчувалось, що на цю роботу мене не візьмуть.
На щастя, ми з побратимами вирішили, що будемо працювати на себе. Через зайнятість найлегше відновлюватись після досвіду бойових дій. Просто звичайна робота. До того ж ти працюєш у колективі, де всі тебе більш-менш розуміють.
Мрію, аби всі, хто хоче відкрити власну справу, могли це зробити
Мої мрії пов’язані з допомогою іншим підприємцям-початківцям. Це важко назвати менторством – я ще не вважаю себе таким. Та коли у людини є питання чи проблеми, я просто беру за руку і говорю: «Сьогодні я твій інструктор, пішли». І показую їм свій досвід.
Наприклад, розповідаю, як відкрити ФОП та ділюсь контактами фондів й інвесторів, які адекватно оцінюють бізнес-плани та допомагають його покращити. А ще раджу безкоштовні курси та знайомлю з Асоціацією підприємців-ветеранів.
Я переконаний, що підприємці, наче кров, рухають великий організм держави. І чим більша конкуренція, чим краще працює економіка, тим краще всім і кожному живеться в нашій країні. Моя мрія – аби кожен міг розпочати власну справу і вивести її на гідний рівень.
Цей текст з’явився завдяки Добродіям та Добродійкам ШоТам – нашим читачам, які підтримують нас фінансово на щомісячній або одноразовій основі. Завдяки їхній підтримці ми можемо:
• безкоштовно рекламувати малий український бізнес;
• допомагати важливим громадським та волонтерським проєктам шукати однодумців;
• розповідати історії успіху простих українців.
Добродії мають можливість обирати теми матеріалів, які вони проспонсорували. А ми регулярно звітуємо перед ними про витрачені кошти. Хочеш більше позитивних змін в нашому суспільстві? Ставай добродієм ШоТам і допомагай нам підтримувати змінотворців!
Суспільство
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
«Юстина», бо справедливість
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Спільний запит у селі — велопарковка
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Коментарі
Як працюватиме новий маршрут?
- На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
- На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.
Що змінюється для пасажирів?
Коментарі
Коментарі