Суспільство
Микола Васильович, а не «Николай Васильевич». Чому Гоголь – український письменник? (ТЕСТ)
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Досі сумніваєтеся, що Микола Гоголь був українським письменником? А якщо ми скажемо, що він буквально марив роботою в Україні та захоплювався народною культурою? А ще вільно володів українською і мав доволі нетипове походження для «російського класика». Здивовані? У новому тесті спецпроєкту #Вкрадене пояснюємо, чому Гоголь був і залишається українцем.
Загальновідомий факт: Микола Гоголь народився у Сорочинцях на Полтавщині та належав до роду Гоголів-Яновських. А ким був Остап Гоголь, якого вважають пращуром письменника?
Гоголь дійсно належав до старовинного українського козацького роду Гоголів-Яновських. Ба більше, дослідники вважають, що письменник є нащадком Остапа Гоголя – наказного гетьмана Правобережної України. Крім того, предками Миколи Гоголя були представники відомих козацько-старшинських родин Дорошенків, Мазеп, Лизогубів, Скоропадських, Паліїв та Забіл. Якось не дуже вкладається в міф про «російського митця», правда?
Ключовим аргументом про «російськість» Миколи Гоголя – його російськомовні твори. А як володів письменник українською?
Гоголь не просто знав українську, а вільно володів мовою. Близький друг автора, перший ректор київського університету Святого Володимира Михайло Максимович запевняв,, що «малоруську говірку», себто українську мову, Микола Гоголь «знав ґрунтовно й володів нею досконало». Це підтверджував і слуга письменника Яким Німченко. Чому ж Гоголь писав російською? Тут варто розуміти, що ХІХ століття – це період активного творення української літератури російською мовою. Тоді так писав не лише Микола Васильович, а й Квітка-Основ’яненко, Котляревський і навіть Шевченко. Однак нікого з них це не зробило «російським письменником».
«Твір мій, якщо колись вийде, буде іноземною мовою…», – пише Гоголь до своєї матері в липні 1829 р. Про яку мову йшлося?
Власне, «іноземною» Гоголь називав саме російську мову. І робив це доволі щиро, адже писав це в листі до однієї з найближчих і найрідніших людей.
А ким вважав себе сам Гоголь?
У питанні самоідентифікації Гоголь був однозначним та називав себе українцем. Зокрема під час відпочинку у Карлсбаді у 1840 році в готельній реєстраційній книзі письменник записав себе так: «Nicolas de Gogol, Ukrainien, etabli a Moscou», тобто «Микола Гоголь, українець, що живе у Москві».
Вгадаєте, що колекціонував Гоголь ще з юнацьких років?
Микола Гоголь ще з юнацьких років захоплювався колекціонуванням українських пісень, легенд і анекдотів. Це підтверджують і біографи українського письменника. І навіть перебуваючи у російському Петербурзі, він просив рідних надсилати нові матеріали: «Пам’ятаєш, мила, ти так добре почала була збирати малоросійські казки і пісні і, на жаль, припинила. Чи не можна це відновити? Мені це конче потрібно».
Добре, а чого в цій колекції Гоголя було найбільше?
Гоголя можна справедливо назвати справжнім колекціонером українських народних пісень. Ба більше, він навіть випустив цілу наукову статтю під назвою «О малороссийских песнях», у якій зазначив: «Російська тужлива музика виражає, як слушно зауважив Максимович, забуття життя; але в малоросійських піснях музика злилася із життям».
У 1835 році Гоголь почав працювати на кафедрі історії у Санкт-Петербурзькому імператорському університеті. Однак це не було його мрією, на відміну від…
Гоголь мріяв викладати на кафедрі історії Київського університету Святого Володимира (нині – Київський національний університет ім. Шевченка). Ось, як описував цю мрію сам письменник: «Я захоплююся заздалегідь, коли уявляю, як закиплять труди мої. Там скінчу я історію України й півдня Росії і напишу всесвітню історію. А скільки зберу там легенд, повір'їв, пісень! Якими цікавими можна зробити університетські записки, скільки можна умістити в них подробиць, цілком нових про сам край!». Однак не склалося, й через два роки Гоголь почав працювати у Петербурзі.
«Туди! Туди! До […]! До древнього, прекрасного […]! Він наш, він не їх — чи неправда?», – яке місто з таким захопленням описував Гоголь у листі до свого друга?
Дійсно, це знову Київ. Місто, у якому Гоголь мріяв не лише викладати, а й жити. Місто, яке письменник називав нашим – тобто українським, а не російським.
«Гоголь не любить Росії: подивіться яка гарна Малоросія і яка Росія. І зауважте, що сама природа Росії не помилувана, і погода навіть вся мокра і брудна», – який твір Гоголя викликав таке обурення імперської аудиторії?
Це пряма цитата російського критика Костянтина Аксакова, який ділився із самим Гоголем реакцією читачів на його твір. А ось, що писав російський літературознавець Євген Анічков: «Незалежно від того, хотів чи не хотів того автор, його «Мертві душі» були найбільшою сатирою на дореформенне руське життя, що досягло межі паскудства, мізерності, економічного й духовного зубожіння».
«Українця з мене зробили: Гоголь, Шевченко, Куліш і Стороженко», – кому з громадських і політичних діячів належать ці слова?
У російської пропаганди щось знову пішло не за планом: теоретик українського націоналізму Дмитро Донцов завдячував своєму формуванню Миколі Гоголю.
До речі, а хто ще з українських письменників буквально зростав на творах Гоголя?
Твори Гоголя в домівці Лесі Українки звучали українською – завдяки Олені Пчілці, яка дбайливо перекладала творчість письменника рідною мовою для своїх дітей. А згодом, у 1880 і 1881 роках, Пчілка навіть видала друком власні переклади Гоголя, які, між іншим, користувалися неабиякою популярністю.
А знаєте, де встановили перший у світі пам’ятник Миколі Гоголю?
Перший у світі пам’ятник Миколі Гоголю відкрити 4 вересня 1881 у Ніжині на Чернігівщині. Саме в цьому місті майбутній письменник навчання у гімназії. До речі, особливо охоче Гоголь вивчав давню українську історію, народні звичаї та усну народну творчість.
Тобто Микола Гоголь народився на Полтавщині, вільно спілкувався українською, збирав українські народні пісні та мріяв жити у Києві, але його все одного записали до когорти «російських письменників»?
Дійсно, Микола Гоголь був українцем – і за місцем народження, і за самоідентифікацією. Однак імперська машина добряче попрацювала над тим, аби зламати українця. Зрештою, про спроби «приборкати» Миколу Васильовича свідчить і сумнозвісна друга редакція «Тараса Бульби». Однак ані це, ані аргументи про відсутність творів українською не роблять Гоголя «російським класиком». Він писав російською зокрема й тому, що іншою мовою його твори могли б ніколи не побачити світ. Гоголь – цілковито наш, український автор.
Поділіться своїми результатами:
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
В Україну прибули німецькі бойові машини піхоти Marder.
Відео з випробування БМП опублікував у твітері міністр оборони України Олексій Резніков.
Він заявив, що Marder — чудовий приклад німецької якості.
«Marder – чудовий приклад німецької якості. Я сам випробував. З нетерпінням чекаємо скорого приручення Леопардів. Мені подобається, як вони ревуть! Був би щасливий, якщо б Анка Фельдгузен (посол Німеччини в Україні – ШоТам)змогла б до мене приєднатися. Зробімо це разом!», — написав він.
Читайте також: Кепка окупанта – не експонат ? Ви не тямите в історії. Ось як формують музей війни одеські активісти
Також Олексій Резніков подякував людям Німеччини й міністру оборони ФРН Борису Пісторіусу.
Відзначимо, що Німеччина мала передати 40 бойових машин піхоти Marder.
Про БМП Marder
Marder розроблений у 1966-1969 рр. німецькою фірмою Rheinmetall AG. Машина вкрита бронею товщиною до 45 мм, бойова маса близько 35 тонн. Рухається зі швидкістю до 70 км/год.
БМП здатне перевозити 10 осіб, зокрема 3-х членів екіпажу, двоє з яких (командир та навідник) перебувають у башті, а механік-водій попереду корпусу зліва. БМП озброєна 20-мм гарматою Rh202 та кулеметом, протитанковим комплексом «Мілан» та оптичним прицілом.
Нагадаємо, в Україну прибули перші британські танки Challenger 2.
Раніше ми повідомляли, що Німеччина передала Україні інженерні машини і кулемети для танків Leopard 2.
Фото: tagesschau.de.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
У ніч на 29 березня в Одеській міській лікарні №10 вперше провели трансплантацію серця.
Про це повідомили у пресслужбі Одеської міської ради.
Відомо, що операцію здійснювала бригада лікарів з Інституту серця МОЗ України на чолі з кардіохірургом Борисом Тодуровим.
Наголошується, що це надзвичайно складна операція, для якої потрібні досвідчені фахівці найвищого рівня, спеціально обладнана операційна з апаратом штучного кровообігу, а також швидкий підбір реципієнта.
Для проведення основного етапу операції у кардіохірурга є не більш як чотири години. Операція пройшла успішно. Донорське серце отримав чоловік віком 43 роки, який перебував у черзі на пересадку.
Читайте також: «Один тренінг з такмеду не навчить вас рятувати життя. А декілька – можуть», – начмед «Госпітальєрів» Дмитро Андрощук
У міській раді Одеси подякували Борису Тодурову та його команді за оперативне реагування та врятоване життя пацієнта.
«Українські лікарі навіть у складних умовах воєнного стану несуть одужання та порятунок життя», — йдеться у повідомленні.
Борис Тодуров на своїй фейсбук-сторінці опублікував відео, на якому лікар розповідає про родину донора, яка погодилася на пересадку органів.
«Низький уклін родині донора за згоду на пересадку органів – ви врятували три життя!!!», — написав Тодуров.
Про лікарню
Одеська міська клінічна лікарня №10 є багатопрофільною лікарнею інтенсивного лікування та розвивається як кластерний заклад системи спроможних лікарень з надання допомоги пацієнтам, які потребують трансплантації органів. Заклад внесено до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації, втілено заходи з організації регулярної трансплантації в складі сумісних мультидисциплінарних команд у співпраці з провідними закладами України.
Нагадаємо, у Житомирі вперше провели операцію з трансплантації серця.
Також в Україні провели третю успішну трансплантацію легень.
Фото: omr.gov.ua.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
На Буковині запустили експериментальний проєкт із відновлення популяції фазанів у природному середовищі.
Про це повідомили на фейсбук-сторінці Чернівецької обласної ради.
Зазначається, що уперше понад 70 птахів випустили в гірській місцевості на Путильщині – в угіддях Сергіївського лісництва Чернівецької області.
Птахів випустили на висоті понад 1000 метрів над рівнем моря. Цю локацію обрали спеціально, адже там хороша кормова база.
Відомо, що проєкт експериментальний, адже в лісах мешкають хижаки, які можуть загрожувати фазанам: рись, лисиця, вовк, куниця. Однак у природному середовищі надійним укриттям для птахів є чагарники або густа висока трава, де вони можуть сховатися від ворогів.
Читайте також: «Це мої діти, як їх кинути?». П’ять історій порятунку тварин під час війни
Лісівники наглядатимуть за птахами. Для цього працівники єгерської служби встановили в лісових масивах 10 камер відеоспостереження.
Нагадаємо, на Львівщині ветеринар у себе на подвір’ї облаштував Центр реабілітації для птахів.
Також ШоТам повідомляв раніше, що покинутий окупантами пес служить у Нацгвардії та чергує на блокпостах.
Окрім того, бійці 28 ОМБр врятували сокола й назвали його Байрактаром.
Фото: facebook.com/oblrada.cv.ua.
