«Ми зациклені на своїй землі. Будемо відбудовувати і жити ліпше, ніж до цього». Історія відродження Високопільської громади на Херсонщині

Високопілля – найпівнічніша громада Херсонщини, де зупинили навалу орків. Ці сміливі, обпалені південним сонцем місцеві люди пережили всі жахіття війни, про які і згадувати важко. Рашисти вбивали, катували, викрадали, мародерили і руйнували все хороше, що люди будували роками. Деокупована та не зломлена громада відновлюється. Тут люди із щирою вдячністю розказують про колосальну допомогу та єдність з усіма областями України та з різними країнами світу. Про незламну волю та природну тягу до рідної землі читайте у матеріалі ШоТам. 

Ганна Шостак-Кучмяк

начальниця Високопільської селищної військової адміністрації.

Край землеробів в окупації перетворився на пекло

Високопільщина – це край славетних хліборобів. Досить посушлива місцевість, але наші аграрії приловчился обробляти землю так, що рік за роком приносили рекордні врожаї. Фермери мали сучасну техніку та працювали за новітніми технологіями. 

Але минулого року війна дійшла і до нас. Наше 24 лютого почалось як і у всіх: чули далекі канонади та слідкували за інформацією у пресі. Чомусь ми думали, що ворог пройде повз і війна нас не торкнеться. Як же ми сильно помилялись! 

13 березня 2022 року російські війська окупували всю нашу громаду. З того часу життя перетворилось на пекло. Ми стали лінією захисту та форпостом для Дніпропетровщини. Саме тут ЗСУ зупинили орків і не дали просуваються вглиб країни. Звідси обстрілювали Криворізьку ТЕЦ та частину Дніпропетровщини. Наші воїни кілька раз намагалися вибити окупантів, та орки міцно тут закріпились.

Рашисти добре вивчили нашу територію. У нас дуже багато будівель збудованих німцями-колоністами з підвалами та сховищами. Повірте, орки це дуже швидко скумекали і використовували для засідок. 

У період окупації люди стали масово виїжджати, шукаючи хоч якісь шляхи. Тричі оголошувався «зелений» коридор і тричі орки його зірвали. Люди виходили самотужки як могли, бо залишатись було ще небезпечніше.

30 березня у моє рідне село Князівка зайшли українські воїни, тож 31 березня ми розпочали евакуацію людей. Кожен крок ЗСУ ворог обстрілював з більшою силою. Разом з людьми ми колоною виїхали до Кривого Рогу. Там допомогли у розміщенні людей, лікуванні, харчуванні та забезпечили всіма базовими речами. 

Ми зустрічали всі евакуаційні колони з нашої громади разом з криворізькою владою. Хтось їхав далі, хтось залишався, очікуючи звільнення домівки. Наші люди швидко стали допомагати тим, хто допомагав нам. Юні дівчата та хлопці розвантажували вантажівки з продуктовими наборами із центру та заходу країни та роздавали іншим також постраждали сімʼям з півдня та сходу.

Одразу після звільнення та зачищення території ми приїхали додому. Картина була страшна. Все розбите: повалені лінії електропередач, зруйновані газогони, будинки, школи, адмінбудівлі. Вони знищили все хороше, бо як то вони кажуть: «А кто вам разрешил так хорошо жить?». 

Росіяни руйнували все, що люди будували роками. Фото: ШоТам.

80% громади зруйновано. Все можна відбудувати і полагодити, але не можна повернути життя людей. 57 наших односельців отримали поранення несумісні з життям. 12 людей з нашої громади зникли безвісти і ми досі не знаємо їхню долю. 

У будівлі школи в одному з сіл орки зробили катівню, куди звозили людей з усіх усюд. Ми достеменно не знаємо, чиї рештки знаходимо. Віддаємо їх на експертизу ДНК. Вже зробили поховання та все ще чекаємо результатів аналізу – може це наші люди, а може ні.

Крім цього, прокуратура та правоохоронні органи розслідують факти згвалтування та мародерства російськими військовими. З хат грабували все, навіть дамські велосипеди та мопеди позабирали, а фермери втратили всю техніку – вона або розбита, або вкрадена. 

Та найважливіше те, що день звільнення настав. Це було 4 вересня 2022 року. Саме Високопілля стало відправною точкою, звідки погнали окупантів з Херсонщини. 

З першими викликами ми справились, тож справимось і з відбудовою

Найперший виклик після повернення – немає світла, газу, звʼязку… Люди, вбиті горем, перелякані. Але треба було працювати. Ми самотужки не справилися б.

Так з усієї України до нас приїжджали енергетики для ремонту мереж, які до цього ж були ще й заміновані. Тож спочатку йшли вибухотехніки, за ними енергетики – й так працювали. Так само працювали й досі працюють газовики.

Ми раділи кожному підключеному до мережі будинку, кожній увімкненій лампочці. Ці роботи були заплановані за графіком уряду, але завдяки копіткій роботі з поновлення ліній електропередач відбулось на два місяці раніше плану!

З перших днів потрібно було запускати торгівлю. Наші підприємці впорались і з цим. З генераторами і в руїнах, але у Високопіллі стало можливим випити горнятко кави. Це було вкрай необхідно і військовим, і електрикам та вибухотехнікам, і медиках, і волонтерам – всім нам. У тій каві було наче все життя. 

Наразі електрика є у кожному населеному пункті. Газ є майже скрізь, де він був до війни, але ще продовжуються роботи. Водогони були побиті так, що неможливо було працювати без саперів. Але ми зуміли повернути людей: запрацювала і вода, і каналізація, і всі комунальні послуги.

Вся спецтехніка комунальних підприємств була або вивезена окупантами, або розбита. Тому Агенція з ліквідації наслідків агресії виділяє нам кошти на оновлення автопарку. Адміністрація вже закуповує під наші потреби, аби ми легше перенесли зиму. 

Минулий опалювальний сезон ми пережили напружено – газ тільки-тільки починали відновлювати, та в цьому році буде легше. Формуємо базу потреб людей з пічним опаленням, особливо сімей з дітьми або тих, хто не має можливості закупити собі дрова чи вугілля. Ці дані ми передаємо обласній адміністрації, але ми не зупиняємось на державній допомозі, бо у держави є інші пріоритетні потреби з оборони. Тож ми шукаємо підтримку серед міжнародних благодійних організацій, пишемо листи і якщо хто хоч якусь категорію потреб закриє, ми будемо дуже вдячні.

80% громади зруйновано. Фото: ШоТам.

Розуміємо, швидко відбудувати лікарню не вийде 

Якнайшвидше мала запрацювати медицина для тих людей, хто залишився. Але лікарня була розбита. Наші лікарі намагалися хоч якось налагодити роботу, але з перших днів будівля була пошкоджена вибуховою хвилею, стояла без вікон і дверей. Та й орки шукали медиків, тож наші спеціалісти переховувались. Після деокупації єдиною будівлею, що більш-менш вціліла, був центр дитячої творчості. І тепер там надаємо медичні послуги.

Криворіжжя допомогло там засклити вікна, швидко поставили буржуйки і генератори – це дозволило нам розпочали прийом пацієнтів. Одразу приїхали до нас Лікарі без кордонів, Медицина катастроф та інші міжнародні організації, наша екстрена допомога почала працювати. 

Розуміємо, що швидко відбудувати лікарню не вийде – це колосальні кошти. Та й самотужки ми ніколи цю проблему не вирішимо, тому звертались за допомогою до держави. І на рівні області вирішено, що місці розваленої адмінбудівлі збудувати нову амбулаторію, де будуть разом розміщуватись і первинна ланка медицини, і екстренка, і стаціонар. Кошти держава виділяє, але треба час. Та поки ми закриваємо потреби як можемо: поляки відгукнулись і привезли будиночок для медиків. А вже зараз у всіх населених пунктах запрацювали відремонтовані ФАПи.

Медичні послуги тут надають у центрі дитячої творчості, що більш-менш вцілів. Фото: ШоТам.

Те саме по освіті: наші Високопільська та Архангельська школи та дитячий садок дуже пошкоджені. Вони включені до переліку робіт Фонду ліквідації наслідків збройної агресії за державний кошт. Та найголовніше те, що ні в одному нашому освітньому та медичному закладах не було бомбосховища. Нині ми звертаємо увагу і на цей аспект, тому жоден заклад не запрацює, допоки там не буде облаштоване якісне укриття.

Бізнес поступово повертається у громаду. Однак агросектор все ще не може запрацювати на повну потужність. А це наша серцевина, основа нашого бюджету. На жаль, наші землі все ще заміновані так, що фермери самі не впораються з цією бідою. 

Люди намагаються самотужки розміновувати, але часто це закінчується трагічно. Розуміємо, що потрібна спеціалізована техніка та професіонали.

Нині чекаємо нашої черги – саперні групи працюють у сусідній громаді. Таких спеціалістів дуже не вистачає в Україні. Тому ми волаємо на весь світ і говоримо про це на всіх майданчиках: нам конче терміново потрібна допомога саперів, які розблокують роботу фермерів. Говоримо навіть тим, хто не має до цього стосунку – бо може у них є знайомі і передають інформацію далі. Бо чим довше земля пустуватиме, тим складніше її обробляти. 

Коли ти вріс в цю землю корінням, то тут і залишишся

Ми – аграрна громада, і всі зациклені на землі. Коли ти вріс в цю землю корінням, то тут і залишишся. Повірте, українці відбудуються. І буде у нас набагато краще, ніж було. Тому що є велике бажання самих людей – повернутись додому.

До війни в громаді проживало 4 тисячі людей, та на момент деокупації залишилось всього 270 осіб. Наразі нараховуємо близько 2 тисяч жителів. Найважливіше те, що повертаються сімʼї з дітьми, і це наше майбутнє.

Про Високопілля лунало напевно по всьому світу. Тож одразу після деокупації до нас ринули наче паломники дуже багато людей. Хтось їхав навіть просто подивитись, що тут сталось. Але побачивши біду, просто так поїхати звідси не могли. Кожен намагався хоч якусь допомогу надати. 

Ми намагаємось відбудовувати житло, однак війна ще триває. Червоний Хрест, УВКБ ООН, Пліч-о-пліч та інші міжнародні організації нам постійно доставляють будівельні матеріали: шифер, дерево, покрівельні матеріали тощо. Коли людина отримує будівельні матеріали, але самотужки не може відбудуватися (бо не всі люди є фахівцями у будівництві), тож приходять на допомогу спеціалісти-волонтери. Також 7 населених пунктів відбудовується областями-патронами: Дніпропетровська, Чернівецька, Черкаська, Тернопільська, Хмельницька та іншими. 

Люди самотужки ремонтують будинки, або за допомогою спеціалістів-волонтерів. Фото: ШоТам.

Потужно працюють у громаді релігійні благодійні організації: греко-католицький фонд Карітас відбудовують 180 будинків і на цьому не зупиняються, продовжують свою діяльність інженери та соціальні робітники. Християнська організація Благодійний хаб міста Рівне на сьогодні відбудували нас близько 170 будинків. Християнська церква з міста Умань займаються дуже постраждалим селом Потьомкіне, про яке скептики говорили, що такі руйнування неможливо відбудувати. Усе можливо!