Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Ми зациклені на своїй землі. Будемо відбудовувати і жити ліпше, ніж до цього». Історія відродження Високопільської громади на Херсонщині

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Високопілля – найпівнічніша громада Херсонщини, де зупинили навалу орків. Ці сміливі, обпалені південним сонцем місцеві люди пережили всі жахіття війни, про які і згадувати важко. Рашисти вбивали, катували, викрадали, мародерили і руйнували все хороше, що люди будували роками. Деокупована та не зломлена громада відновлюється. Тут люди із щирою вдячністю розказують про колосальну допомогу та єдність з усіма областями України та з різними країнами світу. Про незламну волю та природну тягу до рідної землі читайте у матеріалі ШоТам

Ганна Шостак-Кучмяк

начальниця Високопільської селищної військової адміністрації.

Край землеробів в окупації перетворився на пекло

Високопільщина – це край славетних хліборобів. Досить посушлива місцевість, але наші аграрії приловчился обробляти землю так, що рік за роком приносили рекордні врожаї. Фермери мали сучасну техніку та працювали за новітніми технологіями. 

Але минулого року війна дійшла і до нас. Наше 24 лютого почалось як і у всіх: чули далекі канонади та слідкували за інформацією у пресі. Чомусь ми думали, що ворог пройде повз і війна нас не торкнеться. Як же ми сильно помилялись! 

13 березня 2022 року російські війська окупували всю нашу громаду. З того часу життя перетворилось на пекло. Ми стали лінією захисту та форпостом для Дніпропетровщини. Саме тут ЗСУ зупинили орків і не дали просуваються вглиб країни. Звідси обстрілювали Криворізьку ТЕЦ та частину Дніпропетровщини. Наші воїни кілька раз намагалися вибити окупантів, та орки міцно тут закріпились.

Рашисти добре вивчили нашу територію. У нас дуже багато будівель збудованих німцями-колоністами з підвалами та сховищами. Повірте, орки це дуже швидко скумекали і використовували для засідок. 

У період окупації люди стали масово виїжджати, шукаючи хоч якісь шляхи. Тричі оголошувався «зелений» коридор і тричі орки його зірвали. Люди виходили самотужки як могли, бо залишатись було ще небезпечніше.

30 березня у моє рідне село Князівка зайшли українські воїни, тож 31 березня ми розпочали евакуацію людей. Кожен крок ЗСУ ворог обстрілював з більшою силою. Разом з людьми ми колоною виїхали до Кривого Рогу. Там допомогли у розміщенні людей, лікуванні, харчуванні та забезпечили всіма базовими речами. 

Ми зустрічали всі евакуаційні колони з нашої громади разом з криворізькою владою. Хтось їхав далі, хтось залишався, очікуючи звільнення домівки. Наші люди швидко стали допомагати тим, хто допомагав нам. Юні дівчата та хлопці розвантажували вантажівки з продуктовими наборами із центру та заходу країни та роздавали іншим також постраждали сімʼям з півдня та сходу.

Одразу після звільнення та зачищення території ми приїхали додому. Картина була страшна. Все розбите: повалені лінії електропередач, зруйновані газогони, будинки, школи, адмінбудівлі. Вони знищили все хороше, бо як то вони кажуть: «А кто вам разрешил так хорошо жить?». 

Росіяни руйнували все, що люди будували роками. Фото: ШоТам.

80% громади зруйновано. Все можна відбудувати і полагодити, але не можна повернути життя людей. 57 наших односельців отримали поранення несумісні з життям. 12 людей з нашої громади зникли безвісти і ми досі не знаємо їхню долю. 

У будівлі школи в одному з сіл орки зробили катівню, куди звозили людей з усіх усюд. Ми достеменно не знаємо, чиї рештки знаходимо. Віддаємо їх на експертизу ДНК. Вже зробили поховання та все ще чекаємо результатів аналізу – може це наші люди, а може ні.

Крім цього, прокуратура та правоохоронні органи розслідують факти згвалтування та мародерства російськими військовими. З хат грабували все, навіть дамські велосипеди та мопеди позабирали, а фермери втратили всю техніку – вона або розбита, або вкрадена. 

Та найважливіше те, що день звільнення настав. Це було 4 вересня 2022 року. Саме Високопілля стало відправною точкою, звідки погнали окупантів з Херсонщини. 

З першими викликами ми справились, тож справимось і з відбудовою

Найперший виклик після повернення – немає світла, газу, звʼязку… Люди, вбиті горем, перелякані. Але треба було працювати. Ми самотужки не справилися б.

Так з усієї України до нас приїжджали енергетики для ремонту мереж, які до цього ж були ще й заміновані. Тож спочатку йшли вибухотехніки, за ними енергетики – й так працювали. Так само працювали й досі працюють газовики.

Ми раділи кожному підключеному до мережі будинку, кожній увімкненій лампочці. Ці роботи були заплановані за графіком уряду, але завдяки копіткій роботі з поновлення ліній електропередач відбулось на два місяці раніше плану!

З перших днів потрібно було запускати торгівлю. Наші підприємці впорались і з цим. З генераторами і в руїнах, але у Високопіллі стало можливим випити горнятко кави. Це було вкрай необхідно і військовим, і електрикам та вибухотехнікам, і медиках, і волонтерам – всім нам. У тій каві було наче все життя. 

Наразі електрика є у кожному населеному пункті. Газ є майже скрізь, де він був до війни, але ще продовжуються роботи. Водогони були побиті так, що неможливо було працювати без саперів. Але ми зуміли повернути людей: запрацювала і вода, і каналізація, і всі комунальні послуги.

Вся спецтехніка комунальних підприємств була або вивезена окупантами, або розбита. Тому Агенція з ліквідації наслідків агресії виділяє нам кошти на оновлення автопарку. Адміністрація вже закуповує під наші потреби, аби ми легше перенесли зиму. 

Минулий опалювальний сезон ми пережили напружено – газ тільки-тільки починали відновлювати, та в цьому році буде легше. Формуємо базу потреб людей з пічним опаленням, особливо сімей з дітьми або тих, хто не має можливості закупити собі дрова чи вугілля. Ці дані ми передаємо обласній адміністрації, але ми не зупиняємось на державній допомозі, бо у держави є інші пріоритетні потреби з оборони. Тож ми шукаємо підтримку серед міжнародних благодійних організацій, пишемо листи і якщо хто хоч якусь категорію потреб закриє, ми будемо дуже вдячні.

80% громади зруйновано. Фото: ШоТам.

Розуміємо, швидко відбудувати лікарню не вийде 

Якнайшвидше мала запрацювати медицина для тих людей, хто залишився. Але лікарня була розбита. Наші лікарі намагалися хоч якось налагодити роботу, але з перших днів будівля була пошкоджена вибуховою хвилею, стояла без вікон і дверей. Та й орки шукали медиків, тож наші спеціалісти переховувались. Після деокупації єдиною будівлею, що більш-менш вціліла, був центр дитячої творчості. І тепер там надаємо медичні послуги.

Криворіжжя допомогло там засклити вікна, швидко поставили буржуйки і генератори – це дозволило нам розпочали прийом пацієнтів. Одразу приїхали до нас Лікарі без кордонів, Медицина катастроф та інші міжнародні організації, наша екстрена допомога почала працювати. 

Розуміємо, що швидко відбудувати лікарню не вийде – це колосальні кошти. Та й самотужки ми ніколи цю проблему не вирішимо, тому звертались за допомогою до держави. І на рівні області вирішено, що місці розваленої адмінбудівлі збудувати нову амбулаторію, де будуть разом розміщуватись і первинна ланка медицини, і екстренка, і стаціонар. Кошти держава виділяє, але треба час. Та поки ми закриваємо потреби як можемо: поляки відгукнулись і привезли будиночок для медиків. А вже зараз у всіх населених пунктах запрацювали відремонтовані ФАПи.

Медичні послуги тут надають у центрі дитячої творчості, що більш-менш вцілів. Фото: ШоТам.

Те саме по освіті: наші Високопільська та Архангельська школи та дитячий садок дуже пошкоджені. Вони включені до переліку робіт Фонду ліквідації наслідків збройної агресії за державний кошт. Та найголовніше те, що ні в одному нашому освітньому та медичному закладах не було бомбосховища. Нині ми звертаємо увагу і на цей аспект, тому жоден заклад не запрацює, допоки там не буде облаштоване якісне укриття.

Бізнес поступово повертається у громаду. Однак агросектор все ще не може запрацювати на повну потужність. А це наша серцевина, основа нашого бюджету. На жаль, наші землі все ще заміновані так, що фермери самі не впораються з цією бідою. 

Люди намагаються самотужки розміновувати, але часто це закінчується трагічно. Розуміємо, що потрібна спеціалізована техніка та професіонали.

Нині чекаємо нашої черги – саперні групи працюють у сусідній громаді. Таких спеціалістів дуже не вистачає в Україні. Тому ми волаємо на весь світ і говоримо про це на всіх майданчиках: нам конче терміново потрібна допомога саперів, які розблокують роботу фермерів. Говоримо навіть тим, хто не має до цього стосунку – бо може у них є знайомі і передають інформацію далі. Бо чим довше земля пустуватиме, тим складніше її обробляти. 

Коли ти вріс в цю землю корінням, то тут і залишишся

Ми – аграрна громада, і всі зациклені на землі. Коли ти вріс в цю землю корінням, то тут і залишишся. Повірте, українці відбудуються. І буде у нас набагато краще, ніж було. Тому що є велике бажання самих людей – повернутись додому.

До війни в громаді проживало 4 тисячі людей, та на момент деокупації залишилось всього 270 осіб. Наразі нараховуємо близько 2 тисяч жителів. Найважливіше те, що повертаються сімʼї з дітьми, і це наше майбутнє.

Про Високопілля лунало напевно по всьому світу. Тож одразу після деокупації до нас ринули наче паломники дуже багато людей. Хтось їхав навіть просто подивитись, що тут сталось. Але побачивши біду, просто так поїхати звідси не могли. Кожен намагався хоч якусь допомогу надати. 

Ми намагаємось відбудовувати житло, однак війна ще триває. Червоний Хрест, УВКБ ООН, Пліч-о-пліч та інші міжнародні організації нам постійно доставляють будівельні матеріали: шифер, дерево, покрівельні матеріали тощо. Коли людина отримує будівельні матеріали, але самотужки не може відбудуватися (бо не всі люди є фахівцями у будівництві), тож приходять на допомогу спеціалісти-волонтери. Також 7 населених пунктів відбудовується областями-патронами: Дніпропетровська, Чернівецька, Черкаська, Тернопільська, Хмельницька та іншими. 

Люди самотужки ремонтують будинки, або за допомогою спеціалістів-волонтерів. Фото: ШоТам.

Потужно працюють у громаді релігійні благодійні організації: греко-католицький фонд Карітас відбудовують 180 будинків і на цьому не зупиняються, продовжують свою діяльність інженери та соціальні робітники. Християнська організація Благодійний хаб міста Рівне на сьогодні відбудували нас близько 170 будинків. Християнська церква з міста Умань займаються дуже постраждалим селом Потьомкіне, про яке скептики говорили, що такі руйнування неможливо відбудувати. Усе можливо!

Коментарі

Суспільство

Психологічна підтримка для переселенців: в Україні запустили новий проєкт

Опубліковано

Проєкт для психологічної підтримки ВПО із Донецької області запрацював у трьох центрах: у Рівному, Тернополі та Івано-Франківську.

Про це повідомили в Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Ініціативу запустив благодійний фонд «ЯМаріуполь». Організатори вказують, що у межах проєкту люди зможуть покращити свій психологічний та емоційний стан і краще адаптуватися у нових регіонах.

У центрах переселенці зможуть відвідувати групові сесії, заняття з арттерапії та музикотерапії, а також приєднуватися до виїздів на природу.

Читайте також: Психологічна підтримка в ЗСУ: Міноборони оголосило про впровадження нової програми

Разом із тим фахівці проводитимуть культурні й освітні заходи для ВПО, а також майстер-класи з технік саморегуляції та розвитку емоційної стійкості.

Організатори очікують, що проєкт може охопити понад десять тисяч людей різного віку.

Ініціативу реалізує БФ «ЯМаріуполь» у межах проєкту «Допомога ВПО в Західному регіоні через місцеві партнерства» спільно з БФ «Крила надії» й за підтримки Міністерства внутрішніх справ Чехії та програми «Допомога на місці».

Раніше ми писали про те, що «Громади зобов’язані допомагати переселенцям»: як на Чернігівщині підтримують тих, хто втратив дім.

Фото обкладинки: Freepik

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Український трилер «БожеВільні» зібрав понад 4 мільйони гривень за три тижні прокату

Опубліковано

Дебютний трилер Дениса Тарасова «БожеВільні» продовжує привертати увагу глядачів. За три тижні прокату стрічка зібрала понад 4,1 млн грн, а її подивилися більше ніж 26 тисяч людей.

Про це повідомили у Державному агентстві з питань кіно.

Про що фільм?

«БожеВільні» занурює глядачів у похмуру реальність каральної психіатрії в СРСР 1970-х років.
Головний герой, Андрій, потрапляє до психіатричної лікарні через захоплення забороненою західною рок-музикою. Перед ним стоїть непростий вибір: співпрацювати з КДБ чи розкрити правду про тортури, які переживають ув’язнені.

Відео: FILM.UA Group

Нагадаємо, що орган із труб і уламків ракет звучатиме на вокзалі у Львові.

Фото обкладинки: фільм «БожеВільні».

Коментарі

Читати далі

Суспільство

«Громади зобов’язані допомагати переселенцям». Як на Чернігівщині підтримують тих, хто втратив дім

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

У Бобровицькій громаді на Чернігівщині зараз живуть понад 2 тисячі переселенців. Крім житла, роботи, гуманітарки та допомоги з документами, ці люди потребують психологічної підтримки, тому влада у співпраці з благодійниками створила для них безкоштовний соціально-психологічний простір.

Як це реалізували, розповідає ШоТам.

Михайло Ділок

директор центру надання соціальних послуг Бобровицької сільської ради.

Уся допомога є безкоштовною

Наш соціально-психологічний простір створений на базі місцевого центру надання соціальних послуг. З втіленням цього проєкту нам допомогла благодійна організація «Право на захист». Усі послуги простору безкоштовні.

Крім як по психологічну допомогу, переселенці приходять до нас із різними питаннями. От днями чоловік з інвалідністю із Запорізької області звертався щодо ремонту електрики в будинку, куди його заселили. Інша сім’я живе в будинку, де немає газу, тому потрібно допомогти з дровами, адже стало холодніше. Ми стараємося всім допомогти, чим можемо — надаємо продукти, постіль, теплий одяг, через благодійників дістаємо ліки, допомагаємо оформити документи.

Центр соціальних послуг Бобровицької сільської ради. Фото: ШоТам

Геннадій Іванюк

виконувач обов’язків голови Бобровицької міської ради Чернігівської області 

«Ми хочемо, аби їм було в нас комфортно»

Наша Бобровицька громада має значну допомогу від Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» — матеріальну підтримку, а також тренінги для фахівців. Нам допомагають відновитися після бойових дій, адже росіяни окупували 9 сіл громади та знищили понад 160 будівель. 

Проєкт виділив нам багато необхідної техніки: пересувні фари для роботи вночі, екскаватор для ремонту доріг, а також чотири дробарки для переробки деревини. Тепер ми безкоштовно забезпечуємо переселенців дровами, аби вони могли опалити своє нове житло. 

Їхні діти навчатимуться у відновленій опорній школі, адже «ГОВЕРЛА» фінансує там ремонт і допомагає створити бомбосховище. Проте не менш важливим є й моральний стан переселенців, тому ми створили для них соціально-психологічний простір. У майбутньому хочемо виділити під нього окреме приміщення та найняти на роботу більше фахівців.

Геннадій Іванюк і Михайло Ділок спілкуються про розвиток соціально-психологічного простору. Фото: ШоТам

Вважаю, що громади зобов’язані допомагати переселенцям знайти житло та роботу, адже ці люди втратили свій дім. Ми хочемо, аби їм було в нас комфортно, і щоб вони не мусили їздити по інших містах у пошуках житла.

Марина Бушеленко

психологиня соціально-психологічного простору у Бобровицькій громаді

Люди часто бояться психологів, але ми хочемо допомогти

Я — дружина загиблого воїна, мама та психологиня, яка щось робить, аби допомогти іншим. Коли люди покидають свій дім і переїжджають у нове середовище, вони не знають, що на них чекає. 

Ми зустрічаємося з клієнтами індивідуально раз на тиждень, сеанс триває 45 хвилин. Часто до мене звертаються молоді мами з дітьми, які стають розгубленими на новому місці.

От нещодавно до мене приходила жінка з Сум, у якої там залишилися батьки. Через це вона відчуває постійну тривогу, тому я стараюся допомогти їй зібратися та навчитися боротися з тривогою, аби не переносити її на свою дитину. 

Часто люди бояться психологів, але ми хочемо допомогти. Я не даю порад, не засуджую, а слухаю та намагаюся допомогти розібратися з хаосом в голові, скерувати людину в правильному напрямку. Тоді на душі стає легше, адже зі мною можна поплакати та бути собою.

Переселенка Лариса Бабій на прийомі в психологині Марини Бушеленко. Фото: ШоТам

Після нашої роботи вони завжди дякують і зазначають, що бачать зміни: діти адаптуються в садочках, налагоджують сон і свій емоційний стан. Я допомагаю жінкам звернути увагу на власні бажання та згадати про свої базові потреби.

Я завжди раджу планувати своє майбутнє, бо якщо ви знаєте, чого прагнете, то відволікаєтеся від стресу. Насамперед це потрібно дорослим, але я працюю також з дітьми та підлітками. Перші сеанси ми проводимо за присутності їхніх батьків, а далі вже самі.

Марина Бушеленко біля будівлі соціально-психологічного простору для переселенців Бобровицької громади. Фото: ШоТам

Зараз ми починаємо співпрацювати з психологами з інших центрів, а ще плануємо проводити для переселенців у місті різноманітні тренінги. Наступного літа хочемо відкрити інклюзивну кімнату для дітей з інвалідністю та загалом завдяки психологічним технікам допомагати людям жити краще.

Коментарі

Читати далі