Суспільство
«Ми відмовилися друкувати російські паспорти». Як подружжя зі славетної Чорнобаївки зберегло бізнес під час окупації
«Майже 12 років тому ми вирішили заснувати власний поліграфічний бізнес. Тоді ще ніхто не здогадувався, що нам доведеться друкувати слова “Діти” російською, аби українці могли вивезти свою малечу якомога далі від окупантів», – розповідає Юлія Рощенко. Вона та її чоловік Олександр започаткували власну справу у Чорнобаївці, Херсонської області.
Усі ці роки подружжя напрацьовувало клієнтів та обробляло різноманітні запити на друк. Від портретів на чашках до величезних банерів – друкували все і на всьому.
Аж поки у 2022 році до їхньої оселі не завітали вороги і не почали вимагати друкувати російські паспорти й документи. Тоді родина Рощенків законсервувала бізнес і поїхала геть. Після дев’яти місяців на Заході України вони повернулися додому. Юлія розповіла ШоТам, як їм вдалося заручитися фінансовою підтримкою і знову почати працювати для українців.
Юлія Рощенко
співвласниця копіцентру у Чорнобаївці
У селі Чорнобаївка копіцентрів було небагато
Все почалося з нашого з чоловіком бажання працювати на себе, а не на когось. 12 років тому в селі Чорнобаївка, що на Херсонщині, поліграфічна справа не була популярна. Це була доволі вільна ніша, на яку мало, хто претендував. І ми вчасно здогадалися зайняти її.
Почали з невеликого власного приміщення, розмістили першочергове необхідне обладнання, яке вдалося придбати власним коштом, і взялися працювати. За увесь цей час ми обросли досвідом, клієнтами, різноманітними варіантами друку, як от на чашках та банерах, устаткуванням та бажанням розвиватися.
Почали бізнес з невеликого власного приміщення. Фото надала Юлія
Окупанти вимагали друкувати російські паспорти, але ми сказали «Ні»
Якраз перед початком повномасштабного російського вторгнення ми розмірковували над тим, що час масштабуватися. Хотіли відкрити другу точку у самому Херсоні, але не встигли. Україну атакували, а Чорнобаївка, як і Херсон, опинилася в окупації.
Варто сказати, що ні я, ні мій чоловік не очікували того, що ворог дійсно розпочне війну мало не по усій території нашої країни. Ми не готувалися і думали, що повномасштабна війна – на декілька днів. Можливо, тижнів, але аж ніяк не думали, що це триватиме рік та більше.
Перший час ми залишалися вдома. Роботи, звісно, не було, а за вікнами було гучно. Хоча, можна сказати, що нам пощастило, адже вже усім відомий аеропорт був на іншому кінці села. Аж поки до нас не прийшли окупанти і не почали вимагати працювати на них, а саме друкувати їхні документи. Страшно? Так. Чи ми погодилися? Ні.
Друкувати російські документи подружжя не погодилося. Фото: ШоТам.
Через заміновану дорогу та сіру зону на Захід України
Вони приходили ще кілька разів, останній раз вже зі зброєю. Після цього ми зрозуміли, що потрібно виїжджати. Як змогли, так і законсервували наше обладнання та поїхали геть. Знаєте, мій чоловік ніколи не їздив за кермом так, як тоді.
Я досі пам’ятаю заміновану дорогу і швидкість. Міни лежали ніби ялиночкою і об’їжджати їх довелося максимально швидко, аби не натрапити на ворогів. Це була сіра зона, яку обстрілювали з обох боків. Тому нам вдалося видихнути остаточно лише тоді, коли ми виїхали на підконтрольну Україні територію.
Наша родина подалася на Захід України. Ми поїхали до родичів та близьких нам людей. Це був важкий період у нашому житті. Далеко від дому, нам довелося влаштуватися найманими працівниками, а це якраз було те, від чого ми тікали, коли заснували власний бізнес.
Юлія й Олександр законсервували обладнання та поїхали. Фото надала Юлія
Поліграфія – це не туристичний бізнес
Я влаштувалася у копіцентр, а чоловік взявся прокладати інтернет. Протягом дев’яти місяців ми працювали та жили на Заході. Навіть думали там відкрити поліграфічну точку, таку саму, як була у Чорнобаївці, але нам відмовили у гранті.
Усі документи були в порядку, проблема полягала у тому, що цей регіон потребує туристичного або ресторанного бізнесу, і аж ніяк не поліграфічного. Хоча ми й пройшли кілька етапів перевірки та співбесіду, але з’ясувалося, що безуспішно. Тому ми відклали цю ідею, адже самостійно відкритися нам би не вдалося.
Обладнання надто дороге, а до того ж потрібно закупити усі необхідні матеріали – нам це б влетіло у копієчку. Врешті, коли українські захисники звільнили частину Херсона та наше село, ми зрозуміли, що можемо повернутися додому.
Коли ЗСУ звільнили село, вирішили повертатися. Фото: ШоТам.
Люди просили нас повернутися до роботи
Коли ми приїхали у Чорнобаївку, то до свого будинку підходили, здається, зі закритими очима. Боялися, що його зруйнували, але, на щастя, будинок та наш невеличкий офіс, де розташоване все устаткування вціліли. Цілий і непограбований будинок та офіс – це було ніби щось неймовірне.
Але, завжди є але. Деякі принтери вийшли з ладу, деякі картриджі з чорнилами висохли від часу, а в левової частини матеріалів, наприклад, у батарейок, вийшов термін придатності. Людям таке продавати не можна, тому довелося утилізувати.
Та попри це, коли ми приїхали і люди побачили мене на вулиці у селі, то одразу підійшли і просили повернутися до роботи. Просили щось роздрукувати, щось відсканувати та й загалом чимало було людей, які дійсно тішилися нашому поверненню. Ми зібрали документи, написали план і знову подалися на фінансову підтримку від держави.
Грант, нові робочі місця і ми без зарплати
Цього разу нам все вдалося. Нашу заявку на грант схвалили, і ми з чоловіком отримали необхідні гроші, аби замінити те, що зламалося, і придбати матеріали для роботи. Крім цього, у заявці ми вказали, що можемо забезпечити два робочих місця і цю обіцянку ми виконали. Попри те, що заради цього ми відмовилися від зарплати.
У копіцентрі взяли на роботу двох дівчат. Фото: ШоТам.
Коли ми з чоловіком подавали заявку, то мріяли, що відкриємо другу точку у Херсоні, і так змогли би створити додаткове робоче місце для ще однієї людини. Втім, нині не можна сказати, що у Херсоні достатньо безпечно, щоб відкривати бізнес і нести відповідальність за співробітника, тому ми відмовилися від цього задуму.
Тепер у Чорнобаївці з нами друкують та сканують дві чудесні дівчини, які охоче погодилися працювати і підкидають нам чимало якісних ідей для нашого бізнесу.
Ми друкували надписи «Діти» російською
Зізнаюся, наша робота змінилася, як і ми, після того, що довелося пережити. Людей у селі стало менше, і тепер частіше доводиться друкувати свідоцтва про смерть та портрети загиблих. Це те, до чого неможливо підготуватися і гроші за це рука брати не піднімається.
У пам’яті закарбувалося, як ми друкували надписи «Діти», аби односельці і не тільки могли виїхати з тимчасово окупованих територій. Такі, знаєте, великими літерами і російською, щоби ворог точно міг зрозуміти, що написано на склі машини.
Водночас ми друкуємо атестати та документи про завершення школи чи університету, а це не може не тішити. У Чорнобаївці ми знову в строю і батькам з дітьми не потрібно їхати бозна-куди, аби роздрукувати підручник чи необхідні для школи матеріали, адже ще не усі готові навчатися виключно у планшеті чи ноутбуці.
Місцеві просили Юлію знову повернутися до роботи. Фото: ШоТам.
Україна переможе. Тільки так і ніяк інакше
Я впевнена, що незабаром нам вдасться відкрити другу точку у Херсоні. В українському Херсоні, де буде безпечно і не потрібно буде думати про те, що ворожий снаряд може прилетіти у будь-який момент. Ми віримо у те, що Україна переможе, адже іншого варіанту просто не існує.
Ми з чоловіком переконані, що зможемо масштабуватися та працювати у вільній від ворога країні. Саме для цього ми й працюємо та наближаємо нашу перемогу так, як можемо. І працюватимемо далі.
Суспільство
«Нова пошта» спільно з брендом аксесуарів ручної роботи TSVITE TEREN створили 100 срібних браслетів з пташкою і коробкою з гравіюванням «Завтра буде». Виріб призначений для тих хто, вірить у майбутнє.
Про це повідомили на сторінках «Нової пошти».
За задумом творців прикраси, пташка — символ свободи, дому та душі. Слоган «Завтра буде» — обіцянка собі, що все буде добре.
Читайте також: «Азов» та REYTEL’ випустили благодійний браслет «СТАЛЬ» (ВІДЕО)
Червоний браслет можна виграти в розіграші, що проходить з 16 червня до 20 липня на сайті.
Прикрасу з чорним ланцюжком можна придбати зі знижкою 70%, обмінявши 700 боксів у застосунку «Нової пошти».
У колаборації «Нова пошта» та TSVITE TEREN хотіли нагадати: доки ти отримуєш посилки, життя пташкою несеться вперед.
Нагадуємо, що захисник набив тату з віршем сестри, який підтримував його в російському полоні (ВІДЕО).
Фото: фейсбук сторінка «Нової пошти»
На весілля сестри захисник, який повернувся з полону, підготував подарунок. Військовий набив тату з її віршем, який підтримував його в неволі.
Відео з події в тіктоці поширив ведучий весілля Андрій Венгерчук.
«Твої слова я хочу зберегти на все життя на своєму тілі. Дякую тобі, що ти в той день підтримала мене. Сьогодні я підтримую тебе», — сказав на весіллі сестри військовий.
Вірш нареченої до свого брата прочитала мама. Тату зі словами підтримки захисник набив на грудях.
«Дякую, що є такі люди, і що на весіллях можна познайомитися з такими прекрасними людьми», — зазначив автор відео, яке в тіктоці вподобали понад 130 тисяч користувачів.
Нагадуємо, що фронтмен Imagine Dragons та його брат анонсували гру, у якій підтримали Україну.
Також ми писали, що головний артист балетної трупи з Маямі відтворив танець 8‑річної Аріни з Ірпеня (ВІДЕО).
Фото обкладинки: скриншот з відео Андрія Венгерчука
Притулки по всій Україні вигадують зворушливі та креативні способи, як долучити небайдужих до порятунку тварин, — ви можете стати для них опікуном чи навіть котохрещеним.
ШоТам зібрали три ініціативи, які дозволяють дбати про кожного хвостатого — кицю Трішу чи песика Боліка — дистанційно.
Станьте котохрещеним у Kitty House
У притулку Kitty House придумали душевну ініціативу — «котохрещений». Це як хрещені тато або мама, тільки для пухнастика — ви підтримуєте конкретного котика фінансово, а у відповідь отримуєте:
- іменний сертифікат котохрещеного;
- фото й відео вашого підопічного;
- подарунок від притулку;
- а також першочергове право забрати котика додому, якщо у вас колись з’явиться така можливість.
Котохрещені покривають витрати на їжу, лікування й вакцинацію тварини. Опіка коштує від 700 гривень на місяць.
«Тих котиків, у яких найменше шансів знайти родину, ми підібрали для цієї ініціативи. Наприклад, киця Тата у нас із серпня 2022 року. Вона має флегматичний характер, але насправді ніжна до тих, кого впускає у свій котячий світ.
Або киця Тріша — старенька, з норовливим характером справжньої британки. Їй 14 років, вона на пожиттєвому лікуванні. Такі тварини особливо потребують котохрещених, бо мають найменше шансів бути усиновленими», — розповідає маркетологиня притулку Юліана Яцковина.
Кішка Тріша шукає котохрещеного, адже потребує фінансової підтримки та любові. Фото з допису притулку Kitty House
Як стати котохрещеним?
- Напишіть у Kitty House.
- Оберіть свого пухнастого підопічного.
- Зробіть донат на його потреби.
- Отримуйте оновлення про вашого котика.
Також ви можете зробити донат на монобанку притулку.
Читайте також: Майже без їжі та в окупації. Як вижив і відновився найбільший в Україні притулок для тварин «Сіріус»
Опікуйтесь твариною на відстані з Happy Paw
Ставайте для хвостика з притулку опікуном на відстані. Так ви зможете піклуватися про собаку чи кота, бачити результати своєї допомоги та покращувати життя тварин.
«Іноді життя змінюється не від великого дива, а від маленької, але постійної турботи. Опіка тваринки на відстані — це можливість стати для когось цілим світом, навіть якщо ви ніколи не бачились вживу», — розповідають у дописі благодійного фонду Happy Paw.
На фото Болік, якому вже два роки. Він шукає люблячу сім’ю, яка буде ним опікуватися. Фото з сайту благодійного фонду Happy Paw
На сайті Happy Paw ви обираєте собаку чи котика, яких хочете підтримати. Далі в профілі тварини натискаєте на кнопку «Взяти під опіку» й оплачуєте рахунок. У свою чергу, фонд щомісяця передає в притулок корм і необхідні речі. ⠀
Вартість опіки:
- котик — 600 гривень на місяць;
- собачка — від 700 до 1900 гривень.
Опікуни отримують доступ до фото та відео зі своїм хвостиком і можливість навідати тварину в притулку. Також на вас чекатимуть «пухнасті листи» від підопічних з фото та відео.
«Можливо, саме ваше рішення стати опікуном на відстані для хвостика стане початком нового життя для когось із тваринок», — додають у Happy Paw
Якщо не маєте можливості щомісяця фінансово опікуватися твариною, але хочете ощасливити хвостатих улюбленців, найдієвіший спосіб — одноразово пожертвувати гроші на їхнє утримання та лікування.
Станьте опікуном для тварин з Гостомельського притулку
Гостомельський притулок для тварин пропонує стати реальним другом для одного з його хвостиків. Вартість утримання улюбленця — від 1500 гривень на місяць, що покриває корм, ветеринарну допомогу й обробки від паразитів.
Друг тварини отримує щомісячні фото- та відеозвіти, можливість приїхати в притулок та брати участь у соціалізації хвостика й пошуку родини.
Ставайте опікуном для тварини, а натомість отримуйте щомісячну порцію милоти від підопічного. Фото з допису Гостомельського притулку
Як долучитись?
- Оберіть тварину на сайті або приїжджайте в притулок.
- Заповніть анкету на опікунство.
- Станьте тим, хто змінює чиєсь життя.
«Віримо, що кожен хвостик знайде свого друга та буде купатися у вашій любові та турботі», — пишуть у Гостомельському притулку.
Також ви можете зробити разовий донат або підписатися на щомісячну допомогу та стати патроном притулку, щоб подарувати тваринам турботу й відчуття, що вони не самі. Один донат, — і в когось з’явиться шанс на щасливе життя.
Читайте також: «Домівка врятованих тварин» розігрує електрокар за донати